Погода в Ковелі 

7 – 13 січня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 376

Кожному перехожому, що йде чи їде вулицею Сагайдачного, впадає в око новобудова у стилі  "спортивний модерн", яка розташована по правий бік річки Турії. За всіма ознаками, ця спортивна арена легко вписується у матрицю всеукраїнського "великого" будівництва.

Для ковельчан цей об'єкт давно став легендарним. Тут успішно розвивався спорт у 30-ті роки ХХ століття. На ньому кувалася спортивна слава Ковеля у 60-80-их роках. Ця спортивна споруда "причетна" до  всеперемагаючого руху у героїчних дев'яностих в політичній боротьбі за Незалежність: саме на стадіоні "Локомотив" відбувся  перший демократичний мітинг у Ковелі. І ось "Локомотив" постає у новій іпостасі. Скажу, що мрія про його відродження визрівала давно. Звично чути крилате: "Мрії збуваються!". Я б доповнив: "Мрії збуваються в тих, хто працює, творить і вірить".

Першим кроком до втілення заповітної мрії  в життя стало створення Транскордонного центру  діалогу культур в рамках Програми міжнародного співробітництва сусідніх країн Польщі, Білорусі, України ще у 2014 році.

Сьогодні із впевненістю можна сказати, що перший крок в реалізації масштабного проєкту зроблено. 

Я не буду зупинятися на "дивідендах", які мають отримати міста Щучин (Республіка Польща) та Щучинський район (Республіка Білорусь) – про це у свій час газета "Вісті Ковельщини" детально  розповідала. На старті нового 2021-ого року ковельчан цікавить, що зроблено в рамках проєкту і що Ковель отримає в кінцевому підсумку?

Насамперед, слід відзначити створення Ковельською міською радою унікальної структури  комунального некомерційного господарського об'єднання "Транскордонний центр діалогу культур" імені гетьманів Ружинських", до складу яких входять установи та громадські організації.

Це – заклад позашкільної освіти "Ковельська станція юних туристів"; ковельський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх"; комунальний заклад "Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені Євгена Кондратовича"; заклад позашкільної освіти "Ковельський палац учнівської молоді імені Івана Франка"; комунальний заклад "Ковельський історичний музей"; громадська організація "Волинська агенція із залучення інвестицій"; громадська організація "Футбольний центр Ковель-Волинь"; громадська організація "Волинський обласний центр  національно-патріотичного виховання "Волинська Січ".

Як бачимо, діяльність об'єднання носить широкоформатний характер. Головні її напрямки – розвиток туристичної галузі із залученням інвестицій та послуг на основі використання культурної, духовної та історичної спадщини регіону та її популяризації: визначення перспектив  розвитку культури, включаючи мистецтво, фольклор, науку, літературу, живопис, театр, народні ремесла, а разом із тим – освіти та спорту.

Не менш важливі завдання – це формування діючого цілісного інформаційного простору в царині туризму, краєзнавства, освіти, культури та спорту, популяризація національної та історичної спадщини на основі дієвих творчих культурологічних заходів, створення просвітницького гуманітарного середовища, яке буде сприяти розвитку талантів, особливо творчо обдарованої молоді.

Вищесказане для генерального директора об'єднання Юрія Конащука –тільки узагальнений вказівник, який визначає напрями діяльності. Простір, в якому відбуватиметься становлення об'єднання, має бути наповнений гармонійним національно-патріотичним продуктом. Зазначимо, що відповідальність теж велика, адже Центр діалогу культур передбачає дієве співробітництво між Європейським Союзом та країнами-партнерами, учасниками міжнародного проєкту. Більше того, від успішної діяльності об'єднання, міської ради великою мірою залежить фінансування заходів програми, джерела якої витікають із відповідних структур ЄС та із скарбниці міста Ковеля.

Будівництво об'єкта "Транскордонний центр діалогу культур", враховуючи неоднорідність джерел фінансування, розділено на чотири етапи. Перший передбачає реконструкцію приміщень стадіону "Локомотив" під розміщення Центру і його структур.

Сьогодні будівельні роботи – на стадії завершення, і це радує.

Другим етапом передбачено будівництво мереж електропостачання, водопостачання, каналізації та водовідведення. Будівельні й монтажні роботи тривають.

Третій етап має на меті проведення капремонту спортивних та фізкультурно-оздоровчих споруд, нове футбольне поле, бігові доріжки, електронне табло, освітлення, легкоатлетичні сектори (метання диска, молота, списа), благоустрій території тощо. Роботи не проводилися. Проєкт подано до плану заходів з реалізації стратегії регіонального розвитку.

На четвертому етапі планується здійснити капітальний ремонт русла р. Турії в районі розташування Центру.

Мусимо зазначити, що тут існує невизначеність. Головною причиною є те, що наразі відсутній дозвіл на початок будівельних робіт.

Аналізуючи та оцінюючи наш рух до європейської співпраці, маємо зазначити, що владою минулої каденції на чолі з міським головою Олегом Кіндером зроблено чимало, і за це ковельчани дякують.

На мою думку, новому очільнику міської громади Ігорю Чайці, його заступникам та відповідним управлінням варто взяти під особливий контроль будівництва об'єкта і діяльність об'єднання.

Маємо розуміти, що транскордонне об'єднання – це частинка  народної дипломатії, яка надзвичайно важлива на шляху до європейського благополуччя і  є дієвим засобом, який допоможе переконати Європу, світ, що ми – унікальний народ, котрий має древню традиційну культуру, анітрохи не гіршу, аніж у країнах європейської спільноти.

Тож, провівши 2020 рік в історію, мусимо подякувати всім, хто брав участь у розбудові важливого об'єкта, особливо – будівельники, побажати нової успішної праці, вагомих здобутків і здоров'я у Новому році!

Анатолій СЕМЕНЮК.

P.S. В бюджеті міської територіальної громади на 2021 рік передбачено на умовах співфінансування 7,5 мільйона гривень  використати на будівництво спортивного ядра колишнього "Локомотива". Отож, є надія на те, що роботи на важливому об'єкті  успішно триватимуть.

Дай, Боже!

А. С.

На світлинІ: Генеральний директор некомерційного об’єднання “Транскордонний центр  діалогу культур імені гетьманів Ружинських” Юрій КОНАЩУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Кожному перехожому, що йде чи їде вулицею Сагайдачного, впадає в око новобудова у стилі  "спортивний модерн", яка розташована по правий бік річки Турії. За всіма ознаками, ця спортивна арена легко вписується у матрицю всеукраїнського "великого" будівництва.

Для ковельчан цей об'єкт давно став легендарним. Тут успішно розвивався спорт у 30-ті роки ХХ століття. На ньому кувалася спортивна слава Ковеля у 60-80-их роках. Ця спортивна споруда "причетна" до  всеперемагаючого руху у героїчних дев'яностих в політичній боротьбі за Незалежність: саме на стадіоні "Локомотив" відбувся  перший демократичний мітинг у Ковелі. І ось "Локомотив" постає у новій іпостасі. Скажу, що мрія про його відродження визрівала давно. Звично чути крилате: "Мрії збуваються!". Я б доповнив: "Мрії збуваються в тих, хто працює, творить і вірить".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 760

Анастасія Іванівна  Гнатюк могла би бути американською панею, але їй судилося народитися і жити в Україні. Її бабуся і дідусь шукали щастя в далекій Канаді, але їхні тіла знайшли спочинок на рідній землі.

– Моя бабця Катерина, що була родом із Львівщини, у 1919 році разом зі своєю сестрою виїхала в Канаду, – розповідає семидесятидворічна Гнатюк Настя з села Ружин Турійського району. – Там вона зустріла свою половинку – Томчука Клима з села Заболоття Любомльського району, який також приїхав туди шукати кращої долі. Катерина одразу сподобалася Климові – тож молоді люди, не вагаючись, одружилися і потроху стали обживатися на чужих землях Канади. Клим із дружиною відкрили свою кав'ярню. Згодом у них народилася дочка Настя (певне, мій батько назвав мене на честь своєї сестри). 

Побувавши деякий час далеко від рідної Батьківщини, Томчуки вирішили приїхати в гості до родини в Україну. Катерина важко переносила далеку дорогу, бо була вагітна другою дитиною. 

– Бабусю сильно закачувало, – веде далі розповідь Анастасія Гнатюк. – Певне, взнаки далася вагітність і довготривале плавання в океані. Куди не глянь – кругом одна вода. А так хотілося швидше дістатися берега.

Приїхали в Заболоття і там народився син Іван (мій батько). А Настя, якій тоді було два роки, захворіла і померла.

– Куди ти мене привіз?– питала Катерина в чоловіка. – Я там була панею, ходила в капелюсі з п'юром і була хазяйкою кав'ярні. А що ж я тут буду робити? 

Клим мав намір повернутися назад у Канаду, але Катерина не захотіла, бо "на пароході дуже закачує", та й могилка донечки буде не доглянута.  

– Хто буде за мею дитиною дивитися, як я звідси поїду? – не раз приказувала Катерина. 

І залишилися Томчуки назавжди у селі Заболоття. А згодом один за одним посипалися діти: Адам, Федір, дві дівчинки померли в дитинстві, а перед самою війною у 1940 році народилася Валя. Хазяйкою Катерининої кав'ярні, що залишилася у Канаді, стала її сестра. А Клим із дружиною стали скуповувати землю за долари, що привезли з собою із Канади. Хотіли, щоб їхні діти мали де хазяйнувати. 

Адам, Іван і Федір одружилися і побудували великі хати поряд на одній вулиці.

Катерина з Климом жили в любові, шанували одне одного. Та згодом Клим захворів на сухоти (туберкульоз) і помер. Найменшій доньці Валі було тоді всього чотири роки. Катерина назавжди залишилась молодою вдовою, заміж ніколи не виходила, бо дуже любила свого Клима.

– Моя бабуся була хорошою господинею, – завершує розмову Настя Гнатюк. – Вона дуже смачно готувала, її кликали на весілля, хрестини. Була чистюля, охайна – справжня американська пані. Її ніхто ніколи не бачив брудною, діти теж були завжди чисті. 

Найменша дочка Томчуків Валентина, якій уже за 80, проживає у Луцьку, а внучка Настя свято береже в пам'яті розповіді про дідуся і бабусю та їхнє весільне фото.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

На світлинах: весільне фото Катерини і Клима ТОМЧУКІВ; Анастасія Гнатюк сьогодні.

Фото з архіву автора.

Анастасія Іванівна  Гнатюк могла би бути американською панею, але їй судилося народитися і жити в Україні. Її бабуся і дідусь шукали щастя в далекій Канаді, але їхні тіла знайшли спочинок на рідній землі.

– Моя бабця Катерина, що була родом із Львівщини, у 1919 році разом зі своєю сестрою виїхала в Канаду, – розповідає семидесятидворічна Гнатюк Настя з села Ружин Турійського району. – Там вона зустріла свою половинку – Томчука Клима з села Заболоття Любомльського району, який також приїхав туди шукати кращої долі. Катерина одразу сподобалася Климові – тож молоді люди, не вагаючись, одружилися і потроху стали обживатися на чужих землях Канади. Клим із дружиною відкрили свою кав'ярню. Згодом у них народилася дочка Настя (певне, мій батько назвав мене на честь своєї сестри). 

Побувавши деякий час далеко від рідної Батьківщини, Томчуки вирішили приїхати в гості до родини в Україну. Катерина важко переносила далеку дорогу, бо була вагітна другою дитиною. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 342

Бюджет-2021: 

як держава розподілить податки українців

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 315

У різних регіонах України й у різних господинь свої рецепти і свої секрети приготування куті. Ми підібрали кілька варіантів першої страви після першої зірки.

Кутя (сочиво, колево, коливо) — традиційна страва з пшениці або ячменю з додаванням маку, меду і горіхів, яке готують православні християни: 

- 6 січня на Святвечір напередодні Різдва Христового (Багата кутя), 

- 13 січня перед старим Новим роком (Щедра кутя) 

- 18 січня на Водохресний Святвечір перед Богоявленням, або Водохрещем (Голодна кутя). 

Кутя «Українська»

Традиційний рецепт. На 2 склянки пшениці: 3 л води, 1 склянка маку, півсклянки посічених ножем волоських горіхів, 1 яблуко, 1/3 склянки меду, 1 неповна склянка цукру-піску. 

Підсушіть зерна пшениці в духовці при максимальній температурі (200-250 градусів) одну годину. Час від часу помішуйте, щоб зерна не підгоріли. Потім промийте і замочіть в холодній воді на цілу ніч. Розведіть мед у 3/4 склянки гарячої води. Тим часом доведіть зерна у 3 л води до кипіння, варіть на слабкому вогні не менше 3-4 години, поки зерна не лопнуть. Прокип'ятіть на слабкому вогні мак, відкиньте на сито і розтовчіть макогоном у ступці або мисці, відкладіть. Коли все охолоне, змішайте зерна, мак, мед, цукор у мисці і додайте порізані дрібними кубиками яблука. Поставте кутю на холод. Можна на свій смак додати узвар і сухофрукти з узвару.

«Правдива кутя» за старовинним рецептом

Пшениця неочищена – 2 повні склянки, вода - 1,5 л, мак – 1 склянка, мед - 2 столові ложки, почищені й порізані волоські горіхи – одна-дві жмені. 

Спочатку маємо очистити від полови зерна пшениці. Зробити це не так вже й просто, але якщо ви справді хочете відчути себе на місці своїх предків, доведеться потрудитися. Для цього потрібні глибока дерев`яна миска або ще краще — ступка, дерев`яний товкач і пшениця. У ступку кладемо жменю зерен пшениці, і як слід, розтираємо їх. Щоб було легше відокремити полову, підливаємо теплу воду в ступку. Після цього необхідно два-три рази промити пшеницю. Заливаємо зерна водою, замочуємо на 2-3 години і варимо на повільному вогні до повної готовності – на це піде не менше 5 годин. Щоб не підгоріло, помішуємо, якщо треба, доливаємо воду. У невеликій ступці чи мисці добре розтираємо макогоном мак — має виділитися молочко з маку. Додаємо до маку мед (якщо зацукрився, трохи треба розігріти з невеликою кількістю води). З'єднуємо все з готовою пшеницею. Посипаємо зверху посіченими ножем або злегка потовченими у ступці горіхами.

Кутя «Панська»

500 г пшениці (або 2 склянки вже звареної, купленої на базарі), 150 г жовтих родзинок і 50 г кураги, 200 г волоських горіхів, 100 г мигдалю, 200 г маку. 

Добре промийте пшеницю і накрийте полотниною, відкладіть 12-16 годин, поки добре не набрякнуть паростки. Родзинки, порізані на шматочки, курагу та горіхи замочіть на 5-10 хвилин у невеликій кількості не дуже гарячої води (можна окремо, а потім відцідити і змішати). Після цього додайте «пророщену» пшеницю у суміш волоських горіхів, мигдалю, родзинок і кураги. Мак залийте теплою водою і добре розітріть у мисці макогоном чи дерев`яною ложкою. Змішайте все з маком. Залийте теплою чистою водою. Додайте трохи меду або цукру – але небагато, бо родзинки дуже солодкі, меду для більшої солодощі, хоча і без цього правильна кутя вже повинна бути досить солодка від родзинок, так що не перестарайтеся з солодкістю і з кількістю меду.

Кутя з перловки замість пшениці

1 склянка перлової крупи, 1 неповна склянка маку, півсклянки почищених волоських горіхів, півсклянки родзинок, мед і цукор за смаком. 

Перлову крупу промийте, залийте водою у співвідношенні 1 частина крупи на 3 частини води, додайте дрібку солі. Варіть на повільному вогні до готовності. Щоб не підгоріло, помішуйте, якщо треба, доливайте трохи води. Відкиньте на сито і охолодіть. Мак заваріть крутим окропом і поставте на слабкий вогонь і варіть доти, аж поки зернятка не будуть легко розтиратися між пальцями. Потім мак відкиньте на сито, добре відцідіть і перекрутіть через м'ясорубку. Можна навпаки – спочатку змолоти мак у кавомолці, а потім зварити. Мак перемішайте з готовою перловкою, додайте посічені ножем горіхи, промиті родзинки, мед і цукор за смаком. Перемішайте. Присмачіть мигдальним молочком, або просто трохи розбавте кип’яченою водою чи узваром. А вже на Різдво можна подавати з вершками чи молоком.

Кутя з рису та варення

1 склянка рису, цукор за смаком, дрібка солі, 1 склянка проціджених ягід або шматочків фруктів з червоного або жовтого варення (вишні, абрикоси, сливи, яблука, полуниці).

Рис переберіть, промийте, залийте водою, доведіть до кипіння. Відкиньте на сито, промийте під проточною холодною водою, знову покладіть у каструлю і варіть до готовності у великій кількості води. Знову відкиньте на сито й охолодіть. Високоякісні, дорожчі сорти довгого чи круглого розсипчастого рису промивати не треба.

З улюбленого варення виберіть і відкиньте на сито склянку ягід чи фруктів і обережно змішайте з рисом. Підлийте трохи сиропу, що залишився, або солодкої кип'яченої води, або мигдального молока. Волоські горіхи та варення з чорниць, ожини, чорної смородини до цього рецепту не підходять.

Кутя з рису з мигдалем 

та жовтими родзинками

250 г рису, 100 г мигдалю, 100 г родзинок, цукор і цукрова пудра за смаком. 

Рис приготуйте, як за попередніми рецептами. Ошпарений крутим окропом мигдаль витримайте у воді півгодини, затим розітріть, додайте цукор за смаком, розведіть невеликою кількістю води і перемішайте з готовим охолодженим рисом, потім покладіть промиті й ошпарені жовті родзинки, корицю і знову перемішайте.

Кутя з ячменю та заморожених ягід

Півсклянки ячменю, 6-7 склянок води, 3-4 столові ложки цукру або меду, 250-300 г заморожених ягід (малина, суниці, полуниці), півсклянки жовтих та чорних родзинок, 1 склянка вишень без кісточок з компоту (можна зацукровані або у власному соці) або інших ягід з улюбленого варення. 

У великій мисці замочіть зерна ячменю у холодній воді на цілу ніч. Потім воду не зливати. Варіть ячмінь у цій же воді на слабкому вогні не менше години. Додайте цукор або мед, морожені ягоди, родзинки і варіть на слабкому вогні ще півгодини. Додайте відціджені вишні і варіть ще 10 хвилин, поки не вийде досить густа каша. Подавайте охолоджену.

У різних регіонах України й у різних господинь свої рецепти і свої секрети приготування куті. Ми підібрали кілька варіантів першої страви після першої зірки.

Кутя (сочиво, колево, коливо) — традиційна страва з пшениці або ячменю з додаванням маку, меду і горіхів, яке готують православні християни: 

- 6 січня на Святвечір напередодні Різдва Христового (Багата кутя), 

- 13 січня перед старим Новим роком (Щедра кутя) 

- 18 січня на Водохресний Святвечір перед Богоявленням, або Водохрещем (Голодна кутя). 

Традиційний рецепт. На 2 склянки пшениці: 3 л води, 1 склянка маку, півсклянки посічених ножем волоських горіхів, 1 яблуко, 1/3 склянки меду, 1 неповна склянка цукру-піску. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 339

Взимку, здається, для городника настають канікули. Це не зовсім так. Цей час треба витратити для аналізу і оцінки минулого сезону, планування наступного, вивчення нових методів вирощування. Взимку запасаються насінням овочів, добривами, засобами поливу і обробки рослин.

Роботи на городі взимку ніби й небагато, але для підвищення врожайності вона вкрай необхідна. В першу чергу, провести снігозатримання в регіонах з невисоким сніжним покривом. На пагорбах і ділянках, які продуваються вітром, снігу практично немає. У цих місцях треба покласти гілки дерев або чагарників, хмиз, снопи очерету або кукурудзи поперек напрямку вітрів. Завдяки цьому земля менше промерзає і навесні підвищується поглинальна здатність грунту. По мерзлій землі талі води просто стікають в низини.

Шар снігу в 10 см при таненні навесні дає до 300 л води на 10 м2. Для раннього сходу снігу з городу в кінці зими на ділянку розкидають темні сипучі речовини: землю, сажу, пісок. На сонці речовини чорного кольору швидше прогріваються.

Також треба прикривати снігом посадки суниці, часнику для успішної перезимівлі. У малосніжні зими при настанні стійкого похолодання доводиться вкривати мульчею. Використовують тирсу, перепрілий гній, торф. Шар мульчі повинен бути не менше 5 см, більш тонкий шар не дасть ефекту.

Навіть якщо ви не живете на своїй дачі круглий рік, знайдіть час в період новорічних канікул і виберіться на свою ділянку, щоб оцінити її стан.

Роботи в саду 

і на городі в січні

Перевірте, чи не постраждали від сильних морозів плодові дерева. Пора, якщо це не зроблено раніше, провести їх підгортання снігом. Не завадить це і ягідним кущам, особливо паросткам малини.

У сувору і малосніжну зиму слід додатково утеплити плодові дерева газетним папером. Стовбур і скелетні гілки обгортають в кілька шарів, закріплюючи шпагатом, а зверху закривають руберойдом.

Проводиться огляд дерев, чагарників. На гілках добре помітні листя, що не опали, в яких можуть гніздитися шкідники. Необхідно збирати і знищувати ці гнізда, а також висохлі плоди-мумії: в них зимує плодова гниль.

Настав час посилити боротьбу з гризунами. Після кожного снігопаду не завадило б понакидати снігу під всю крону дерева, а потім щільніше утрамбувати його. Ось і закритий доступ гризунам до коріння і шийки стовбура. Не забути б і про ягідники – адже критична температура в грунті для коренів полуниці -80С. Ковдра зі снігу морозу не перешкода, якщо ягідник не заховається з осені. Але краще віддати перевагу ялиновим гілкам: голки, що обсипалися по весні стануть відмінним добривом для грунту. А для зайців це ще один додатковий заслін. Можна обмазати стовбур і основні гілки розчином коров'яку в суміші зі свіжогашеним вапном і глиною з додаванням на відро суміші 50 г креоліну.

Перші помічники в боротьбі з шкідниками влітку – птахи. Але їх слід залучити на ділянку вже взимку. Зробіть годівниці, підійдуть молочні пакети, які легко перетворити в будиночки, а на корм йде все – крупа, насіння, сушені ягоди і шматочки несолоного шпику.

До речі, нацькувати синиць на зимуючих плодожерок нескладно. Потрібно накапати на кору дерев поруч з гніздами трохи розтопленого несолоного сала. Синиці, великі любителі цих ласощів, виявлять спочатку його, а потім і шкідників.

А ось після рясних снігопадів, якщо вони мокрі, сніг з гілок дерев і чагарників варто періодично струшувати. Шкода порушувати красу, а треба: для здоров'я посадок.

До речі, і вдома є чим зайнятися: пора перевірити збереження посадкового матеріалу і овочів, видалити продукцію, яка зіпсувалась, зайнятися сортуванням і прогріванням насіння. Уже на початку місяця починають висадки розсади огірків, а в кінці – томатів. Ці роботи проводять і в зимових теплицях. 

Січень – час, коли вже можна висівати дещо на розсаду – і овочі, і квіти. Це ідеальна пора для живцювання хвойних дерев і кущів. І, звичайно ж, саме в січні ми активно закуповуємо насіння, компоненти і тару для розсади.

Підготувала 

Наталія РОМАНОВСЬКА.

Взимку, здається, для городника настають канікули. Це не зовсім так. Цей час треба витратити для аналізу і оцінки минулого сезону, планування наступного, вивчення нових методів вирощування. Взимку запасаються насінням овочів, добривами, засобами поливу і обробки рослин.

Роботи на городі взимку ніби й небагато, але для підвищення врожайності вона вкрай необхідна. В першу чергу, провести снігозатримання в регіонах з невисоким сніжним покривом. На пагорбах і ділянках, які продуваються вітром, снігу практично немає. У цих місцях треба покласти гілки дерев або чагарників, хмиз, снопи очерету або кукурудзи поперек напрямку вітрів. Завдяки цьому земля менше промерзає і навесні підвищується поглинальна здатність грунту. По мерзлій землі талі води просто стікають в низини.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 291

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 274

Гороскоп

з 11 по 17 січня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 387