Солом’яне диво Інни Чонки
Вже майже 20 років ковельчанка Інна Чонка займається соломоплетінням. У творчому доробку майстрині – сотні виробів, які користуються популярністю і в Україні, і за кордоном. Сьогодні Інна Миколаївна ЧОНКА – гість нашої газети.
– Пані Інно, Ви – знана майстриня не лише у Ковелі, а й далеко за його межами, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. А коли захопились соломоплетінням? Як розпочалася Ваша творча історія?
– Народилася я 3 серпня 1990 р. в селі Купичів Турійського району. Навчаючись в Купичівській школі, почала відвідувати студію "Житечко", якою керує Марія Кравчук. Саме Марія Василівна прищепила любов до цього виду мистецтва, від неї я отримала глибокі знання, переймала технічну вправність. До речі, Марія Кравчук заснувала в купичівській школі перший і єдиний в Україні музей соломоплетіння "Солом'яне диво".
Вищу освіту здобула в Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки за спеціальністю "Соціальна педагогіка". Навчаючись на 4-му курсі, почала працювати керівником гуртка "Соломинка" в Палаці учнівської молоді міста Луцька. Після закінчення університету переїхала в Ковель, працювала керівником гуртка "Соломинка" в ліцеї № 11, а також в Люблинецькій школі-інтернаті. Дітки охоче і з великим задоволенням навчаються такому цікавому ремеслу.
– Соломоплетіння – це непросте заняття. Важливою складовою є підготовка робочого матеріалу. Коли найкраща пора для заготівлі сировини для плетіння? З яких злаків вона найкраща, міцніша? Розкажіть про деякі тонкощі виготовлення виробів з соломки.
– Для плетіння я використовую жито. А для дідухів, віночків з колосків краще обирати пшеницю, овес, льон, сухоцвіти. Заготівлю матеріалу я розпочинаю в червні, коли жито починає цвісти. Це – найкращий період для підготовки матеріалу для роботи. Жито сію спеціально, яке пізніше сама жну серпом, сушу на горищі. Потім його треба нарізати, і вже тоді можна приступати до плетіння. Перш, ніж братися до роботи, потрібну кількість соломи змочую окропом, щоб вона була м'якою.
Навчитись цьому виду мистецтва можуть усі бажаючі. Звісно, починати слід із простих виробів, поступово удосконалюючи свою майстерність. І, як в кожній справі, потрібні бажання, терпіння та наполегливість.
– Які вироби у Вашому доробку переважають? Що найбільше до вподоби плести особисто Вам?
– Роботи в мене різнопланові – віночки, Різдвяні атрибути, дідухи, іграшки на ялинку, ляльки, квіти, жіночі прикраси, дитячі іграшки і багато чого іншого. Вже більш як два роки створюю віночки різного плану.
Я люблю всі свої вироби, адже вкладаю в них свою працю, любов, часточку душі.
– Скільки затрачаєте часу, щоб зробити певний виріб?
– Зважаючи на те, що я мама двох малих діток, то буває по-різному. Зазвичай, працюю приблизно дві години в день. За такого режиму, враховуючи різні непередбачувані ситуації, на виготовлення віночка, до прикладу, іде приблизно місяць часу.
– Чи берете Ви участь у тематичних виставках, ярмарках, фестивалях? Які маєте творчі відзнаки?
– З 2015 року я – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Двічі отримувала стипендію Президента України для молодих майстрів. У 2007 році брала участь в конкурсі масок, що проходив у США, на тему "Міфи та легенди". Тоді я представила маску "Водяної Русалки" і отримала перше місце. Я активно беру участь в різних обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах, виставках. Маю близько 100 нагород, серед яких – Гран-прі, перші, другі місця. Також мала п'ять персональних виставок по музеях України. Кожного року беру участь у виставці "Кращий твір року" в Києві. Також завжди долучаюсь до виставок, які проходять по декоративно-прикладному мистецтву.
– Ви підтримуєте контакти з іншими майстрами, обмінюєтесь досвідом?
– Так, звичайно, я знайома з майстрами соломоплетіння як з України, так із-за кордону. Була на майстер-класах за рубежем. Звичайно, деякі навички використовую у своїй роботі, але намагаюсь працювати так, аби мати власний почерк у роботах, щоб люди, подивившись на мої твори, відразу впізнавали автора. Це дуже важливо. Наставником і людиною, яка мене надихає до творчості, з якою я зробила перші кроки в соломоплетінні, є мій педагог, наставник Марія Василівна Кравчук.
– Як ще любите проводити вільний час? Як відпочиваєте? Чи цікавляться Ваші дітки маминим захопленням?
– Чесно кажучи, я весь свій вільний час присвячувала б творчості. На жаль, так не виходить. Відпочивати любимо разом з сім'єю, нам подобається активний відпочинок. Семирічній донечці дуже цікаво те, чим я займаюсь, вона охоче демонструє віночки, тішиться ними. Синочок ще маленький, тому головне, що не заважає, коли я працюю (сміється, – авт.).
– Пані Інно, традиційне запитання до митця: звідки черпаєте натхнення?
– Я дуже люблю свою роботу, мені подобається процес соломоплетіння. А коли бачу, що мої вироби до вподоби людям, то отримую потужний стимул продовжувати улюблену справу, розвиватися у ній, досягати нових творчих вершин.
– Дякую за цікаву розмову.
Інтерв'ю вела
Світлана ЛЯШУК.
НА СВІТЛИНАХ: Інна ЧОНКА та її вироби з соломки.
Фото з домашнього архіву.
– Пані Інно, Ви – знана майстриня не лише у Ковелі, а й далеко за його межами, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. А коли захопились соломоплетінням? Як розпочалася Ваша творча історія?
– Народилася я 3 серпня 1990 р. в селі Купичів Турійського району. Навчаючись в Купичівській школі, почала відвідувати студію "Житечко", якою керує Марія Кравчук. Саме Марія Василівна прищепила любов до цього виду мистецтва, від неї я отримала глибокі знання, переймала технічну вправність. До речі, Марія Кравчук заснувала в купичівській школі перший і єдиний в Україні музей соломоплетіння "Солом'яне диво".
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 385
Вони воювали за Україну
Солом’яне диво Інни Чонки
Святкують ковельчани та їх гості
Моя любов – Карпати
На борцівському килимі
Вдалі старти ковельських плавців