– Хочеш, ляльку тобі подарую, донечко, а, може, конструктор?
– Ні, матусю. Подаруй мені краще котика…
Про це своє дитяче бажання моя чотирирічна доня Олександра ще напередодні Нового року писала у листі до Святого Миколая. А він їй тоді відповів, що обов'язково подарує маленьке кошенятко влітку, на її день народження. Я забула про це, а Чудотворець – ні…
Тепер Оззі (так назвали ми з донею маленьку кішечку) – ще один член нашої невеликої сім'ї, наша улюблениця, як називає її Сашуня, "мила пустунка", без якої тепер наша оселя "засумувала" б.
І хоч для моєї маленької донечки у цій історії роль бородатого улюбленця дітей беззаперечна, та вона знає й те, що за його дорученням котика нам передали люди, які доглядають та підгодовують безпритульних собак і котів, лікують та виходжують хворих тварин, допомагають чотирилапим знайти домівку, шукають їм добрих, люблячих господарів.
Щасливі промінчики в оченятах моєї донечки заграли яскравіше, а чорна красунечка з проникливим поглядом знайшла нову домівку завдяки волонтерам громадської організації "ВО "Ковель Енімалс".
І це у нас з Сашунею не перший досвід спілкування з ковельськими зоозахисниками тварин. Був ще один, але, на жаль, не такий позитивний: якось сповістили їх про поміченого нами поблизу нашої домівки ледь живого від виснаження сліпого песика, якого хтось викинув помирати на місцевий смітник.
І мимоволі подумалося: "Яке ж то серце треба мати, щоб його вистачило на всіх чотирилапих пухнастиків, які не мають господарів? Скільки терпіння – на безкінечну біганину, догляд за тваринами, пошук їжі та ліків, догляд, стерилізацію, лікування, утримання, пошук житла для братів наших менших? А ще душевної сили, аби щоразу бачити наслідки бездомного існування собачок і котиків, а навіть у багатьох випадках гірше – результати "піклування" за хатніми тваринами їхніх "люблячих" господарів.
Тому й вирішила поспілкуватися і розповісти про роботу зооволонтерів, про ті справи, яким присвячують себе щодня.
l
Одна із засновниць організації Оксана говорить, що майже три роки в Ковелі працює громадська організація "Ковель Енімалс", яка була створена для того, щоб комунікувати з владою міста. Однак рух зоозахисників у Ковелі започаткувався ще до офіційної реєстрації цієї громадської організації. Люди з добрим серцем просто не могли спостерігати за стражданнями покинутих тварин.
– У 2019 році в Ковелі затверджено програму поводження з безпритульними тваринами. Виконання заходів покладено на комунальне підприємство "Добробут", – розповідає Оксана. – Така ж програма була прийнята і перед цим - ще у 2016 році. Однак на перших початках робота була мало результативною. За перший рік її впровадження було стерилізовано лише кілька бездомних собак.
Згодом процес налагодився, наразі стерилізуємо усіх бездомних собак та котів. Тому сьогодні можна вже впевнено заявити, що завдяки стерилізації у місті значно зменшилась кількість бездомних тварин. Тварини не розмножуються, а відповідно і їхня кількість не збільшується. Усі малюки, яких ви бачите на нашій сторінці у мережах Фейсбук та Інстаграм, – приплоди від викинутих на вулицю домашніх "улюбленців".
l
Стерилізованих тварин у місті легко впізнати: на вухах у них жовті кліпси. Ці тварини не розмножуються, не агресивні, мають "свою" територію – біля магазинів, багатоповерхівок тощо. Вони мають статус "санітарних тварин міста".
– Стерилізовані безпритульні тварини у місті не несуть загрози, – запевняють волонтери. – На даний час основну загрозу несуть домашні тварини, яких відпускають на самовигул "дбайливі" господарі, і вони збираються у зграї під час тічок та в період розмноження.
А те, що це справді так, мені випала нагода вкотре пересвідчитися, адже в день зустрічі з місцевими зоозахисниками довелося потиснути не одну собачу лапу, погладити пухнасті спинки чотирилапих "безхатченків", які так довірливо заглядали в очі. Вони – тимчасові мешканці (на період лікування та післяопераційного періоду) пункту стерилізації та ідентифікації тварин, який ось уже кілька років діє на базі КП "Добробут". У них і "гостювала", а ще спілкувалася з тими, хто за ними весь час наглядає, піклується про них, дарує їм свою ласку і любов – працівниками стерилізаційного пункту.
– Сьогодні місто фінансує стерилізацію, лікування, частково харчування тварин, комунальні витрати та заробітну плату працівників КП "Добробут", – розповідає моя співрозмовниця Оксана, яка разом з іншими волонтерами часто сюди навідується, й водночас проводить екскурсію, знайомить з працівниками та їхніми підопічними.
Двір, де дружнім гавкотом "вітають" нас песики, – це перше, що зустрічає. І огорнули двозначні почуття. З одного боку – позитивні, бо тут тваринки під дбайливим наглядом, а з іншого – не дуже, адже в пункті вони тимчасово і те, в якому стані вони сюди потрапляють, – це результати нашої бездіяльності і байдужості.
– Тварин, яких ви бачите, викинули як непотріб з дому. Усі вони в минулому домашні, народжені у родинах, – продовжує знайомити з невеселими реаліями життя домашніх тварин, що стали безпритульними, Оксана. – На жаль, їхніх колишніх власників не завжди пощастить знайти. Якщо ж їх встановити, то пишемо в поліцію заяви про жорстоке поводження з тваринами. Тому сьогодні працюємо над популяризацією чіпування чотирилапих друзів, аби кожен ніс відповідальність за своїх тварин.
– Скільки часу тварини можуть перебувати у стерилізаційному центрі? – цікавлюся далі.
– У пункті стерилізації чотирилапі не перебувають на постійному місці проживання. Тут знаходяться хворі тварини, тварини-інваліди та ті, які найближчим часом будуть стерилізовані, а згодом, якщо за цей час не вдасться знайти їм родину, будуть випущені на місце відлову. Це не притулок для тварин, якого у Ковелі ніколи не було, немає і в найближчому майбутньому не буде, – наголошує волонтерка. – На облаштування притулку потрібно чимало коштів, які місто просто фізично не зможе виділити на фінансування такої установи.
Якщо заглиблюватися у тему, то ще потрібно знайти відповідне місце на декілька сотень, якщо не тисяч, тварин, побудувати усе, а найголовніше – закласти десятки мільйонів гривень на майбутнє утримання притулку. Потрібно думати на років десять вперед, де щорічно брати кошти, адже це не разове вкладення: тварини будуть просити їсти щодня, їх потрібно щодня лікувати та доглядати. З іншого боку, притулок – це не чарівне місце, як декому уявляється, де котики та собачки бігають по травичці, гріються на сонечку, усі щасливі та радісні. Це місце, де тварини постійно сидять у вольєрах, мають брак уваги та спілкування, це велике скупчення тварин, а відповідно і поширення інфекційних хвороб.
l
Крім того, дехто вважає, що якщо буде притулок, то він відразу зможе віддати туди собаку, якою вже "натішились", або привезти приплід від своїх домашніх тварин та здати їх туди, адже для них це простіше, ніж один раз витратити 15 хвилин свого дорогоцінного часу та стерилізувати тварину.
Міський бюджет сьогодні має змогу оплатити лише стерилізацію, лікування й частково харчування тварин. Решта (витрати на перевезення, спецхарчування для хворих тварин, платні перетримки для кошенят та цуценят тощо) – коштом волонтерів і небайдужих людей. А це, повірте, немало.
А ще, окрім цього, вдалося домогтися прийняття запровадження Правил утримання домашніх тварин в населених пунктах Ковельської ОТГ, які спрямовані на забезпечення належного санітарно-епідеміологічного стану території громади, підтримку і розвиток комфортного співіснування людини та тварин, захисту тварин від страждань та загибелі внаслідок жорстокого поводження, укріплення принципів гуманності мешканців громади та відповідального ставлення до тварин.
З початку повномасштабного вторгнення ГО "Ковель Енімалс" тісно співпрацює з волонтерами з-за кордону. Велику частину спільно зібраної допомоги захисники тварин передають військовим на передову, адже бодай чи не в кожного в родині є військовослужбовці, від яких сьогодні отримують безліч запитів про допомогу, адже наші хлопці мусять подбати і про чотирилапих, які тікають до них у бліндажі від війни. Тому разом з передачами військовослужбовцям відправляється й корм для тварин.
За словами зоозахисниці, щороку кількість стерилізованих собак та котів збільшується ще й тому, що люди почали більш свідомо ставитися до добробуту тварин, не боятися стерилізації та пов'язаних із нею прочитаних у інтернеті міфів. З'явилося розуміння того, що лише таким методом можна зменшити кількість безпритульних тварин.
Сьогодні не тільки волонтери почали привозити тварин на стерилізацію. До цього процесу стали залучатися багато ковельчан, яким не байдужа доля тварин. Отож, якщо ви знаєте, що в вашому дворі живе кішка чи собака, то привозьте їх в пункт стерилізації або повідомте про це волонтерів.
l
Окрім вольєрів для тимчасового утримання, у центрі є кухня для приготування їжі тваринам, господарські приміщення і, звісно ж, операційна та кабінет лікаря.
У день екскурсії був саме "стерилізаційний" день: чекали своєї черги десяток котиків та три собачки.
За операційним столом – лікар-ветеринар Юрій Бакай, який, попри зайнятість знайшов хвилинку, аби поспілкуватися.
– Юрію Григоровичу, декого насторожує той факт, що за операцію не потрібно платити, мовляв: "безкоштовно – неякісно". Чи варто хвилюватися з цього приводу?
– Немає жодних причин для хвилювання. Немає різниці, безкоштовно це чи ні, – процес відбувається однаково. Залежить все від лікаря і від стану тварини. Це проста процедура, яка займає 15 хвилин. Реабілітаційний період – 2 - 3 дні, коли тваринка буде менш активною, дещо в'ялою, не матиме апетиту. Спеціального догляду при цьому не потрібно.
– На Вашу думку, в чому переваги стерилізації, адже дехто вважає, що це "псує" тварину?
– Швидше, навпаки. Стерилізована тварина не виснажується народженням і вигодовуванням потомства, не травмується під час шлюбного періоду тощо. При цьому вона така ж активна, як і до операції. Котики так само ловлять мишей, а собаки охороняють територію. Є ще один неприємний нюанс: при постійному застосуванні гормональних таблеток і уколів для заспокоєння при статевому збудженні у тварин виникатиме багато побічних ефектів – зокрема, можуть розвиватися онкозахворювання.
– Якщо про це заговорили, то в яких тварин – породистих чи безпородних – зараз більше проблем зі здоров'ям?
– Це болюча тема сьогодні. У нас з'явилася проблема з розведенням, так би мовити, "породистих" тварин. Люди не знають і не розуміють, що породиста тварина – це не кіт-"британець" і не собака породи "хаскі", куплені по інтернету за двісті чи за тисячу гривень. Це – тварини з клубними метриками і родоводом. Навіть не кожна клубна тварина є такою, що їй дають дозвіл на розведення. Не можна таких тварин розводити бездумно, тому що вони – штучно виведені, мають низький імунітет.
(Закінчення
на 6-й стор.).
Лапу на дружбу, брати наші менші
– Хочеш, ляльку тобі подарую, донечко, а, може, конструктор?
– Ні, матусю. Подаруй мені краще котика…
Про це своє дитяче бажання моя чотирирічна доня Олександра ще напередодні Нового року писала у листі до Святого Миколая. А він їй тоді відповів, що обов'язково подарує маленьке кошенятко влітку, на її день народження. Я забула про це, а Чудотворець – ні…
Тепер Оззі (так назвали ми з донею маленьку кішечку) – ще один член нашої невеликої сім'ї, наша улюблениця, як називає її Сашуня, "мила пустунка", без якої тепер наша оселя "засумувала" б.
І хоч для моєї маленької донечки у цій історії роль бородатого улюбленця дітей беззаперечна, та вона знає й те, що за його дорученням котика нам передали люди, які доглядають та підгодовують безпритульних собак і котів, лікують та виходжують хворих тварин, допомагають чотирилапим знайти домівку, шукають їм добрих, люблячих господарів.
Щасливі промінчики в оченятах моєї донечки заграли яскравіше, а чорна красунечка з проникливим поглядом знайшла нову домівку завдяки волонтерам громадської організації "ВО "Ковель Енімалс".
Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 118
Нагороду вручив Президент
Відомий актор – на заході підтримки ЗСУ
Лапу на дружбу, брати наші менші