Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 8 травня 2025 року №20 (12976)

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Погода в Ковелі 12 – 18 вересня

12.09.2024
Четвер.  Мінлива хмарність, дощ. Температура 200С. Вітер східний сильний.
В ніч на п'ятницю. Хмарно. Температура 160С. Вітер південий слабкий.
П'ятниця. Мінлива хмарність. Температура 250С. Вітер східний помірний. 
В ніч на суботу. Мінлива хмарність. Температура 170С.  Вітер східний помірний.
Субота. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура 220С. Вітер східний сильний.
В ніч на неділю. Хмарно часом дощ. Температура 130С. Вітер південний помірний.
Неділя. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура 190С. Вітер південний помірно сильний. 
В ніч на понеділок. Хмарно. Температура 130С. Вітер східний слабкий.
Понеділок. Хмарно, можливий дощ. Температура 180С. Вітер східний сильний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність. Температура 130С. Вітер південно-східний слабкий.
Вівторок. Мінлива хмарність. Температура 220С. Вітер південно-східний помірний.
В ніч на середу. Мінлива хмарність, можливий дощ. Температура: 130С. Вітер східний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура 230С. Вітер східний помірно сильний. 

вересень Четвер.  Мінлива хмарність, дощ. Температура 200С. Вітер східний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно. Температура 160С. Вітер південий слабкий.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 106
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Росія вбиває українців цілими сім'ями

12.09.2024
Минулого тижня Львів був охоплений неймовірним болем від жахливої трагедії: під час ракетної атаки вранці 4 вересня  місцевий житель Ярослав Базилевич в одну мить втратив усю свою сім'ю. 
Його дружина Євгенія і троє доньок вийшли на сходи, щоб спускатися в укриття. Саме в цей момент на їхній будинок припав удар, від якого обвалилися сходи, і люди опинилися під завалами. Сам чоловік вижив лише тому, що під час повітряної тривоги повернувся в квартиру узяти води.
У день похорону Базилевичів Львів був у скорботі. Здається, все місто плакало. Адже тут добре знали цю інтелігентну родину, яка дотримувалася українських традицій (на світлині). Сам Ярослав Базилевич походить із роду Івана Франка – він онук Зоряна Базилевича, небожа Ольги Франко. Його дружина 43-річна Євгенія співпрацювала з Гільдією українських парфумерів, закінчила Львівський інститут менеджменту. 21-річна донька Ярина, випускниця Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій, була менеджер кою в офісі "Львів – молодіжна столиця Європи". 18-річна Дарія навчалася на другому курсі Львівського католицького університету. 7-річна Емілія перейшла до другого класу школи "Світанок".
Їх відспівували у Гарнізонному храмі святих Петра й Павла – там, де прощаються із загиблими військовослужбовцями. Неможливо передати горе чоловіка, який в одну мить втратив усе: і минуле щасливе життя, і майбутнє. "Я не знаю, якими словами сьогодні підтримати батька Ярослава", – справедливо зазначив міський голова Львова Андрій Садовий, повідомивши, що жертвами ракетного нападу на Львів у той день стали семеро містян, троє з яких – діти. 
І справді, ні час, ні життя не залікують ран від утрати рідних. З такою ж невиліковною травмою доведеться жити і мешканцю Запоріжжя, який уночі 3 вересня під час ракетного обстрілу готельного комплексу втратив дружину і 8-річного сина. Його самого і 13-річну доньку рятувальникам вдалося витягнути з-під завалів.
В останні дні літа та на початку вересня сигнали повітряної тривоги лунали по кілька разів на добу. Найчастіше окупанти запускали ракети і безпілотники вночі і під ранок. За офіційними підрахунками, лише минулого тижня країна-агресорка кинула проти нас понад 800 керованих авіаційних бомб, майже 600 ударних безпілотників і більш як 60 ракет. 
Смертоносною зброєю цілила по містах і містечках, а в столиці в один із цих днів повітряна тривога тривала мало не десять годин на добу.  
З особливим болем сприймається кожна звістка про загибель дітей. У ці дні, коли вони мали б радіти новим підручникам, зустрічам зі школою та продовжувати навчання, сумних звісток було багато. Так, 30 серпня у Харкові авіаційна бомба обірвала життя 14-річної учениці Куп'янського ліцею Софії Глиняної. Для її родини це ще одна непоправна втрата, адже незадовго до цього надійшла звістка, що її батько, який боронив Україну, пропав безвісти.
У центрі Європи росія винищує українців цілими сім'ями, вбиває наших дітей – майбутнє нашої нації. Які ще потрібні аргументи, аби переконати тих, хто досі вірить в "добрих росіян" і в "братів-слов'ян", що їх зовсім не існує? Адже за кожним запуском ракети, безпілотника, падінням бомби чи ударом артилерійського снаряду стоять конкретні люди. Вони віддають накази, натискають кнопки, керують польотом, хоча добре знають, що несуть смерть мирним людям.         
У своїй несамовитій ненависті до України кремлівський безумець давно перейшов усі червоні лінії цивілізації, бо тільки одержимий нечистою силою може віддавати накази бити по містах вночі, цілитись у середмістя, завдавати якнайбільше руйнувань, наводити жах, викликати паніку і страх. Але закон бумеранга, невідворотності покарання чи Вищого Божого суду ніхто не скасовував. Зло завжди лютує від безсилля, напередодні своєї безумовної кончини. 
Найтемніша ніч завжди буває перед світанком. А він уже близько.
Валентина БЛІНОВА.          

ca74caa7b2f8e684 Минулого тижня Львів був охоплений неймовірним болем від жахливої трагедії: під час ракетної атаки вранці 4 вересня  місцевий житель Ярослав Базилевич в одну мить втратив усю свою сім'ю. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 122
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Слава Герою!

12.09.2024
Чотири рази з просвітницькою місією приїздив до Ковельської бібліотеки Володимир Шовкошитний.
Він – письменник і видавець, співавтор тексту Декларації про державний суверенітет України, народний депутат I скликання Верховної Ради незалежної України, ліквідатор аварії на ЧАЕС, організатор і один із учасників перепоховання із Сибіру до Києва останків політв’язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.
У ці дні разом із ним сумує, схиляє голову у скорботі і шані бібліотечна, та читацька спільноти Ковельщини: на Запоріжжі, у бою з ворогом, загинув його син Георгій Шовкошитний. 
Співчуваємо пану Володимиру, всій родині, матері Україні – як боляче втрачати синів! Пишаємося нашими Героями! Вічна їм слава! Смерть усім нашим ворогам!
Ольга Бичковська.

20240905_101553 Чотири рази з просвітницькою місією приїздив до Ковельської бібліотеки Володимир Шовкошитний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 88
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / А ліс шумить надією на мир...

12.09.2024
Ліс – це краса, пісня природи. Ліс – це будівничий нашого дому. Ліс – це цілитель від хворостей наших. Коли болить і хочеш оздоровитися, – їдь до нього, торкайся “свого” дерева. Якщо це дуб – притулись спиною, коли берізка – обійми руками. А ще в лісі – гриби, ягоди, трави лікувальні і квіти. Недаремно ліси, які навколо нас, в народі називають легенями Землі.
І для того, щоб це безцінне багатство примножувалось, тішило нас, творило гармонію буття, стоять на сторожі лісовики-охоронці, лікарі лісу. Так, так – саме лікарі. Це вони доглядають, бережуть від пожеж і зловмисників, чистять зранене віття, кущі та засівають нові площі саджанцями. Що не говоріть, а місія почесна.
l
15 вересня – День працівників лісу. Сьогодні наша розмова з директором СЛАТ "Тур" Олександром Смалем.
– Олександре Петровичу, як відзначатимете професійне свято у цей нелегкий для кожного з нас та України час?
– Анатолію Володимировичу, самі знаєте: свято як не свято. Коли кожен день звучать трагічні новини, то не до гулянь, пісень.
– Воно ніби й правильно. Але є дні, коли хочеться побачити, образно кажучи, які ми є, тобто, як працювали, яку користь для громади принесли, що ми значимо і т. д.
– Звичайно, що колективом зберемось, підіб'ємо підсумки. Доходи є, з податками розрахувались повністю, зарплату виплачуємо вчасно…
– А зарплата відповідає запитам працівників? До речі, скільки у Вас працюючих?
– Ви самі знаєте, що з нашими теперішніми цінами й тарифами живемо не надто розкішно. Середньомісячна зарплата становить 12 тисяч гривень. Отож, судіть самі, багато це чи мало. А працює у нас близько 180 людей.
– Не раз і не два чуємо: забагато лісу вирубують, а насаджують мало.
– Це від незнання суті справи. В цьому році у нас вирубки небагато. Посаджено і посіяно значно більше. Якщо зважити, що є природне поновлення лісу, а вирубка санітарна, то в нас цей показник достатньо "позитивний".
– Тобто тривоги марні: лісу росте більше, ніж вирубуєте. А втрати від пожеж не дошкуляють?
– Постукайте по столу. Не зважаючи на пекельні температурні катаклізми, пожеж масштабних  не було. Правда, мали місце локальні загоряння, але ми їх оперативно ліквідували.
– Засобів для гасіння пожеж достатньо?
– У нас 6 лісництв, і кожне має такі засоби. Для гасіння невеликих загорянь їх достатньо. Маємо 2 пожежні хімічні станції.
– Розкажіть про підготовку до осінньо-зимового  виживання в умовах дефіциту електроенергії. 
– Ця робота на особливому контролі. Утеплюємо вікна, двері, ремонтуємо покрівлі виробничих приміщень. В котельні проводимо профілактичні роботи, поточні ремонти обладнання. Маємо два генератори для потреб котельні і адміністративного приміщення. Паливо заготовлено. Дай, Боже, щоб не було погіршення через воєнні дії.
– До речі, як у Вас із мобілізацією і допомогою ЗСУ?
– Дуже болюча тема. Мобілізовано до ЗСУ 20 працівників. Маємо втрати – один загиблий. Добились відповідної броні, адже, коли всіх мобілізують, то що з лісом буде? Намагаємось, в міру можливостей, допомагати фронту. Для потреб ЗСУ передали два автомобілі КАМАЗ, "газон" та причеп і потрібні лісоматеріали.
– Як Вам бачиться завершення війни? Чи вірите в Перемогу?
– Війна – це трагедія нашого народу. Іде винищення кращих синів і доньок нації, цвіту нашого. Але мусимо боротись до кінця – іншого не дано. Я вірю в нашу Перемогу. А ще хочеться, щоб нас чули західні партнери, і надавали достатню допомогу зброєю.
– Ліс – не тільки деревина, але й гриби, ягоди, лікарські рослини. Доступ до збирання дарів лісу вільний?
– Так. Збирайте собі на здоров'я. Лиш пам’ятайте: якщо йде заготівля в товарних розмірах, тоді маєте придбати квиток у відповідному лісництві. Зважте й на те, що коли погодні умови пожежонебезпечні, тоді доступ до лісу може бути обмеженим.
– А як тваринний дикий світ – виживає, розмножується?
– Водяться у нашому лісі лосі, косулі, дикі кабани. На жаль, мають місце випадки браконьєрства, з яким мусимо боротися.
– Дякую, Олександре Петровичу, за спілкування. Сповнення Вам і колективу всіх задумів і планів!
Розмову вів 
Анатолій СЕМЕНЮК.
l
НА СВІТЛИНІ вгорі: працівники СЛАТ “Тур” разом із своїм керівником Олександром СМАЛЕМ (в центрі). 
Фото 
Аліни РОМАНЮК.

c02a03a6-8847-41f6-923a-252e0f210f4a Ліс – це краса, пісня природи. Ліс – це будівничий нашого дому. Ліс – це цілитель від хворостей наших. Коли болить і хочеш оздоровитися, – їдь до нього, торкайся “свого” дерева. Якщо це дуб – притулись спиною, коли берізка – обійми руками. А ще в лісі – гриби, ягоди, трави лікувальні і квіти. Недаремно ліси, які навколо нас, в народі називають легенями Землі.

І для того, щоб це безцінне багатство примножувалось, тішило нас, творило гармонію буття, стоять на сторожі лісовики-охоронці, лікарі лісу. Так, так – саме лікарі. Це вони доглядають, бережуть від пожеж і зловмисників, чистять зранене віття, кущі та засівають нові площі саджанцями. Що не говоріть, а місія почесна.

х х х

15 вересня – День працівників лісу. Сьогодні наша розмова з директором СЛАТ "Тур" Олександром Смалем.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 94
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Свято подарувало надію

12.09.2024
Не зовсім звично розпочався новий навчальний рік в Україні. Оскільки 1 вересня припадало на неділю, в більшості шкіл і вишів заняття розпочали у понеділок.
Перші шкільні лінійки в цілому ряді міст і сіл супроводжувалися сигналами повітряної тривоги і заходами посиленої безпеки для учнів та студентів. Подекуди заняття відбувалися у підвалах і укриттях. Така сувора реальність нашого життя, викликана агресією росії проти України, яка триває ось уже третій рік і кінця якій не видно.
Та, попри все, свято Першого дзвоника відбулося, в тому числі на теренах Ковельщини. Відзначаючи його, і педагоги, і батьки, і діти сподіваються на мир, добро і Перемогу над ворогом. Вони вірять в силу української армії, єдність фронту і тилу, спроможність влади забезпечити нормальне майбутнє підростаючому поколінню.
На жаль, не обійшлося у перші вересневі дні без страшних і кривавих трагедій. Одна з них – у Львові, про що з болем у серці написала журналістка Ядвіга Балога:
Вересень, діти збирають рАнці,
Та не всі знайдуть школу свою
Нині вранці.
І хлоп'я, що із третього класу,
Не відповість на уроці,
Бо на ношах лежить
Із осколками в боці.
Де ті сили взяти і до кого молитись,
Щоб, нарешті, жахи оці пережити?
Хто зупинить усе і коли?
Може, Ти, Боже, бачиш згори,
Коли кара настигне  катів?
Скільки ще в небуття піде лЮдських
 життів?
Риторичні питання. Бо хто відповість?
Знову над Львовом моїм
Чорним круком – ворожа гроза… 
Від безсилля кричу,
І потоком – сльоза…
Так, боляче, сумно, страшно. На щастя, на Волині обійшлося без жертв, хоч тривоги і хвилювання – в серці кожного з нас. А разом із ними – надія.  Бо не можна без надії жити, працювати, виховувати дітей.
На прохання читачів газети подаємо добірку фотосвітлин із свята Першовересня в школах і навчальних закладах Ковельщини. Нехай вони вселять у наші душі більше оптимізму, позитиву, віри у торжество добра над злом.
Фото взяті із соціальних мереж, офіційних сайтів навчальних закладів, надіслані читачами "Вістей Ковельщини". 
l
НА СВІТЛИНІ: вгорі ліворуч – дві сестрички-першокласниці Аліса та Аріна з Ковеля.

1725335968936 Не зовсім звично розпочався новий навчальний рік в Україні. Оскільки 1 вересня припадало на неділю, в більшості шкіл і вишів заняття розпочали у понеділок.

НА СВІТЛИНІ: дві сестрички-першокласниці Аліса та Аріна з Ковеля.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 110
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Не старіє душею ветеран!

12.09.2024
14 вересня свій день народження відзначатиме Яків Якович Лавренко – ветеран педагогічної праці, учасник національно-визвольного руху 90-х років минулого століття в Україні, член Асоціації українських письменників ім. Павла Чубинського, громадський кореспондент газети “Вісті Ковельщини”.
З нагоди пам’ятної дати в житті (а виповнюється пану Якову 85 літ!)  надсилаємо йому найщиріші вітання й побажання міцного здоров’я, родинного благополуччя, активного довголіття! 
Дякуємо за активну життєву позицію, відданість українській національній ідеї, непримиренність до ворогів України, що Ви засвідчуєте своєю багаторічною громадсько-політичною діяльністю, літературною і журналістською творчістю.
Якось Яків Лавренко напівжартома-напівсерйозно написав такі рядки:
“Скільки Вам років?” –
знайомі, учні колишні 
При зустрічі часто 
питають.
“Вісімнадцять”, – кажу з 
усмішкою,
Хоч добре свій вік я знаю.
А мірка віку у мене проста – 
Скільки ще років не вистача 
до СТА!
Тепер пан Яків став ще “молодшим” – до століття йому “не вистачає” всього-навсього 15 років. Тож зичимо досягти до цього віку, почуватися невтомним й енергійним, з Божою поміччю працювати на благо українського народу і на заздрість ворогам!
З повагою – 
друзі та однодумці.

погода 14 вересня свій день народження відзначатиме Яків Якович Лавренко – ветеран педагогічної праці, учасник національно-визвольного руху 90-х років минулого століття в Україні, член Асоціації українських письменників ім. Павла Чубинського, громадський кореспондент газети “Вісті Ковельщини”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 81
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Повідомлення в номер / Трагедія через байдужість сина

12.09.2024
Домна була незаміжньою. Виховувалась без батька  у багатодітній сім’ї, яка проживала на хуторі і була дуже бідною. Як найстаршу, мати її майже щонеділі заставляла ходити на базар у невелике на той час містечко, що знаходилось за десять кілометрів від хутора. Дівчина виносила на базар яйця і щавель, який сім’я напередодні збирала на невеличких лісових галявинах, що обступали хутір.
Інколи на базар у містечко навідувався високий білявий парубок з кучерявим волоссям Остап. Він жив на іншому хуторі поблизу містечка. Будучи якось на базарі, Остап помітив середнього зросту дівчина, що стояла за прилавком і продавала курячі яйця. Вже іншого разу на базарі чоловік одразу рушив до місця, де раніше бачив красуню. Вона так само  стояла у вишитій сорочці, з уст линула лагідна посмішка. 
Остап не міг від дівчини відвести очей, хоча купувати нічого не мав на меті. Розговорились. Чоловік цікавився місцем проживання дівчини, сім’єю, розказав про себе і запропонував вийти за нього заміж. Домна зразу ж дала згоду, і від радості у неї потекли з очей сльози. Відстань між хуторами була неблизька, тож Остап сказав Домні, що коли закінчать осінні польові роботи. Приїде до неї й забере до себе.
   Так і було. Завершувались останні роки польського панування. Жили бідно.  Батьки в Остапа були вже недужі.  Тож наречений у суботу в обідню пору найняв підводу, і кучер повіз його до нареченої. Добрались до молодої ввечері. Мати пригостила їх чим мала, а вже на другий день Остап привіз Домну до себе додому.
На хуторі серед лісу молода сім’я пережила Другу світову війну. Тут народились дівчатка Ганна та Тетяна. В основному жили за рахунок утримання та продажу худоби. Одночасно заготовляли лісоматеріал на будівництво нової хати. Радянська влада добралась і до них – заставили  вступити у колгосп, при цьому забравши корову та воза. У зв’язку з примусовим виселенням із хуторів сім’я почала будувати хату у селі.                                                     
  Після новосілля у родині  ще народився хлопчик Павло. Коли батьки йшли на колгоспну роботу, маленького Павлика няньчили дівчатка. В той час усіх дітей змалку привчали до фізичної праці. Ставши повнолітніми, дівчата виїжджали на сезонні роботи. 
Та якось у їхню родину прийшло нещастя. На сезонних роботах далеко від домівки під час грози блискавка вбила Ганну. Батьки тяжко переживали смерть донечки, ще й поховали її на чужині, бо не мали статків привезти на рідну землю. Через рік у росії вийшла заміж Тетяна, перебуваючи на сезонних роботах у Волгоградській області. 
Йшли місяці, роки…. Вже стукнуло вісімнадцять Павлові. Вся сільська молодь проводжала його в армію. Після демобілізації Павло оженився на місцевій дівчині. Оскільки у селі не було постійної роботи, то переїхав на проживання в один із колгоспів Білорусі. Сім’я працювала на фермі. А вже Домна з Остапом залишились самі господарювати на своєму обійсті. Поки здужали утримували корову, так як всі люди у селі садили город. Та з роками підступали старість і хвороби. 
Першим цей світ залишив Остап. Але будучи самотньою, бабуся давала собі раду. Виконати якусь чоловічу роботу для неї не було проблемою – до кожного з чоловіків, що жили по сусідству, бабуся ставилась з повагою, а ті не відказували їй у допомозі. Син до матері навідувався дуже рідко, а якщо навідувався, маминими клопотами не переймався.
На своїх дев’яносто років бабуся не виглядала. Хвилювалась за дітей, які тепер жили в інших країнах. На здоров’я не скаржилася, і якось восени вирішила провідати дітей. Погостювавши тиждень у сина, подзвонила у росію дочці, щоб та приїхала і забрала на зиму до себе.
…Ця зима для Домни видалась досить довгою, як і все її життя. А дочка пообіцяла, що відпустить додому, коли настане справжнє тепло. Матері так хотілось ступити ногами на рідне обійстя, походити босоніж по росі. Бо ж немає ніде так, як удома. Через переживання за рідною домівкою бабуся вже вибилася із сил. Сидячи біля вікна, щодня плакала і дивилась в бік України. Сумні думки підірвали здоров’я, а в серці жила надія на вічний спочинок на рідній землі.
І ось настав той «щасливий» для бабусі весняний день. Зранку лагідно пригрівало сонечко. Тетяна найняла автомобіль, щоб довіз її і маму на найближчу залізничну станцію, а далі поїздом – до москви. Наперед по телефону домовились, що на вокзалі у москві їх зустріне Павло. Павла чекали день, другий, третій…. Тетяна підійшла до телефона-автомата і набрала номер брата. А він ще й не виїжджав. Мати чула розмову дітей. Нарешті Домна сказала, що вийде на перон. Можливо, швидше йтиме час, в очікуванні сина.
...Аж раптом на вокзалі Тетяна почула, що на проїжджій частині дороги автомобіль збив бабусю. Дочці щось кольнуло у серці. Вибігши на вулицю, побачила, що на проїжджій частині стояли автомобілі міліції та швидкої допомоги. Під автомобілем лежала вбита матір. Наступного дня її тіло забрати вже приїхав син Павло…. Поховали бабусю на кладовищі у селі, де проживає Павло. А бабуся так хотіла знайти вічний спокій на рідній землі! Вона не думала, що з неї познущається син, тож вчинила самогубство, наробивши сорому дітям. 
Павло вже теж немолодий. Живе самотньо. У нього єдиний син, який проживає  в Україні. Тож не раз батько думає: а чи захоче син його доглядати на старість? І чи не трапиться з ним так, як трапилося з матір’ю…
 Микола Денисюк.

бабця Домна була незаміжньою. Виховувалась без батька  у багатодітній сім’ї, яка проживала на хуторі і була дуже бідною. Як найстаршу, мати її майже щонеділі заставляла ходити на базар у невелике на той час містечко, що знаходилось за десять кілометрів від хутора. Дівчина виносила на базар яйця і щавель, який сім’я напередодні збирала на невеличких лісових галявинах, що обступали хутір.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 99
Читати далі

Четвер, 12 вересня 2024 року № 38 (12941) / Архів випусків / ГОРОСКОП з 16 по 22 вересня

12.09.2024
ОВЕН. На цьому тижнi вам пiд силу вирiшити не тiльки свої задачi, але i деякi проблеми оточуючих. Щоб викликати до себе прихильнiсть людей, частiше усмiхайтеся, будьте активнiшими. 
ТЕЛЕЦЬ. У понедiлок займайтеся тiльки тими справами, якi вже початi i вимагають продовження. Вiвторок принесе атмосферу легкостi i невимушеностi. 
БЛИЗНЮКИ. На цьому тижнi вам житиметься легко, радiсно i цiкаво. Розширте коло спiлкування, дiловi зустрiчi дозволять збiльшити сферу вашого впливу, вiдкриються новi перспективи. 
РАК. У понедiлок ви одержите цiкаву пропозицiю, але не варто поспiшати її приймати.  П’ятниця може виявитися складним i неоднозначним днем. Можливо, вам доведеться щось кардинально мiняти в особистому життi.
ЛЕВ. На цьому тижнi з’явиться можливiсть продемонструвати свої умiння i навики в професiйнiй сферi. Непередбачуванi подiї середи можуть змiнити всi вашi плани. 
ДIВА. Вашi плани починають поступово реалiзовуватися. У понедiлок ви вдало завершите справи, початi ще влiтку. У другiй половинi тижня не варто переоцiнювати свої сили i можливостi. 
ТЕРЕЗИ. На цьому тижнi спробуйте зрозумiти, чи влаштовує вас та роль, яку ви зараз граєте. Якщо нi, то ви досить легко зможете вiд неї вiдмовитися. Четвер – вдалий день для реалiзацiї задуманого.
СКОРПIОН. Прислухайтеся до своєї iнтуїцiї, i тодi ви ухвалюватимете такi рiшення, якi забезпечать вам успiх. На роботi вiрогiднi змiни на краще, вам пiдвищать зарплату. Проявiть комунiкабельнiсть, у вас з’являться новi друзi. 
СТРIЛЕЦЬ. Пора вам пiдняти свою професiйну планку, зробiть що-небудь для себе i свого майбутнього. Дiловi зустрiчi з партнерами в першiй половинi тижня опиняться вельми успiшними. 
КОЗЕРIГ. Розраховуйте на себе. В кiнцi тижня ви вiдчуєте, що Фортуна все-таки вирiшила посмiхнутися вам, ощаслививши своїм заступництвом. 
ВОДОЛIЙ. Для вас цей тиждень буде непростим. Дiлове навантаження може створити деяку напругу. Багато справ i проєктів зажадають додатковi витрати i зусилля. 
РИБИ. Постарайтеся стримати свої запити та амбiцiї i прислухайтеся до мудрих рад оточуючих. Ви зумiєте подолати труднощi i добитися прекрасних результатiв.   Терпiння i праця вам дуже стануть в нагодi. 
Підготував
Степан ЗОРЕПАД.

гороскоп ОВЕН. На цьому тижнi вам пiд силу вирiшити не тiльки свої задачi, але i деякi проблеми оточуючих. Щоб викликати до себе прихильнiсть людей, частiше усмiхайтеся, будьте активнiшими. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 159
Читати далі

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025