Повідомлення в номер / Забезпечення інвалідів транспортом

02.02.2016

Забезпечення інвалідів транспортом

Уряд ухвалив Постанову №1149 “Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями”.

Відповідно до змін, інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів та дітей-інвалідів автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, може бути безоплатно передано у власність, на їхнє бажання, по закінченню 10-річного терміну експлуатації.

Водночас передбачено, що після смерті інваліда чи дитини-інваліда такий автомобіль може бути безоплатно передано у власність членам його сім’ї за умови, що на час смерті такої особи їх було зареєстровано там, де й інваліда або дитину-інваліда.

Також, за рішенням Міністерства соціальної політики України, інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів або дітей-інвалідів, на їхнє бажання, може бути безоплатно передано у власність визнаний гуманітарною допомогою автомобіль, яким інваліда було забезпечено через Головне управління соціального захисту населення та яким він користувався понад 10 років.

Після смерті інваліда або дитини-інваліда такий автомобіль на бажання членів сім’ї або спадкоємців, за рішенням Мінсоцполітики, передають у власність безоплатно.

Якщо ж у таких осіб відсутні члени сім’ї, спадкоємці або в разі небажання членів сім’ї, спадкоємців отримати автомобіль, його повертають Головному управлінню соціального захисту населення.

Валерій ДУБИНЧУК,

голова ГО “Ліквідатори-інваліди Чорнобиля”.

Уряд ухвалив Постанову №1149 “Про внесення змін до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями”...

Чому взимку частішають пожежі?

В осінньо-зимовий період різко збільшується кількість пожеж у житловому секторі...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 800

Повідомлення в номер / Щасти Тобі, "Райдуго

02.02.2016

Щасти Тобі, "Райдуго"!

Покидають українці рідну землю. Відлітають у краї далекі, ситні, через моря, океани.

Чути клекіт журавлів: "Кру… Кру… Кру… Заки море перелечу, крилонька зітру".

О, Господи! Чому наша пісня така сумна? Із неї безвихідь голосить, тремтить, плаче. Навіщо їм, літнім і юним, цей політ у безвість? Перервана одвічна материнська пуповина від батьківської землі заради пошуку іноземного щастя.

— А де воно, оте щастя — в Америці, Італії?

— Скрізь, крім нас! Там свобода! Благополуччя! Словом, рай земний.

Скільки ж бо воно коштує не на наші гроші? 2-3 тисячі "зелених" чи більше?

Молюся… Дай вже їм, Господи, отого заможнішого життя, а мені повідай, хто правий — чи той, що відлітає, чи той, що ниву українську оре і навіть життя за неї не шкодує?

Хвилюється океан. Бурхають аж до неба хвилі. Не чути через той шум відповіді з небес. Тільки пісня журавлина, через бризки і піну хвилі, долітає: "Кру… Кру… Кру…".

Вона, мов чайка сизокрила, рішилася летіти через моря й океани. Свій край Вона таки збагатила мелодіями пісень, оспівала поетично.

І ось Вона зібрала друзів, рідних і знамениту "Райдугу" для своєї сповіді, щоб проспівати прощальну пісню:

"Шепче вітер в закоханих вітах,

Тихий смуток спочити приліг…".

А в мелодію нав'язливо вливається "Кру… Кру… Кру…".

— Сьогодні всього-на-всього презентація нового диску, — заспокоює Вона присутніх, що зібралися в залі центральної бібліотеки.

Та кого обманиш? Всі розуміють, що це — прелюдія до вечора-реквієму по друзях і цій квітучій землі.

Ольга Бичковська, як ведуча, впевнено й змістовно, душевно й хвилююче повела цей вечір пісні-сповіді.

Сольні мелодії для своєї подруги дарують Жанна Будкова та Світлана Осокіна.

Щирі напутні слова пташинами залітають у душу, як благословення, від отця Ростислава та церковного хору його прихожан.

— Славним був наш шлях у "Союзі Українок", — виголошують посестри-союзянки на чолі із Оленою Місюрою. Від них — квіти і "Гімн Союзянок" наживо, який народився у Її творчій душі. Ритмічно, пафосно і мелодійно звучать голоси аматорського хору.

Це — теж пам'ять про долю й боротьбу і славу нашу:

"А наш символ — червона калина…".

А чи розквітне у Нью-Йорку білолиця, немов наречена, калина серед хмарочосів? Стискається серце у новому журливому смутку, бо розквітне тільки в уяві.

А вітання по черзі звучать від зеленського аматорського гурту, від дітей місцевої школи і директора закладу Галини Мартинюк. За ними сіє мудрі слова-зерна Галина Божик. Краплину гумору виплескує з душі рідний і коханий чоловік Сергій.

І сама винуватиця дійства дарує присутнім свої мелодії і поетичні рядки.

— Що там? З ким там? Що душа Твоя пророча бачить? — нескінченні запитання строкатими метеликами витають у просторі.

— В Америці українців багато. Збудуємо справжню Українську Православну Церкву, — заспокоює Вона себе і нас.

Хай збудуться Твої мрії і надії!

Якось невимушено, у неофіційній частині злітає пісня "Волинь":

"Волинський краю дорогий…".

Так, справді волинський край був для Неї піснею!

І Вона, Оксана Мулярчук, була такою ж піснею для свого краю…

Сіре, захмарене надвечір'я принишкло, мов би чимось налякане і в чомусь винне, — мовчить.

Помовчимо ж і ми перед дальньою дорогою, згадуючи найп'янкішу минулого мить.

Щасти Тобі, наша "Райдуго!".

Любомир ФІАЛКО.

НА ЗНІМКУ: Оксана МУЛЯРЧУК із учасниками творчого вечора на її честь.

Фото з архіву

центральної районної бібліотеки.

Покидають українці рідну землю. Відлітають у краї далекі, ситні, через моря, океани.

Чути клекіт журавлів: "Кру… Кру… Кру… Заки море перелечу, крилонька зітру".

Любомир ФІАЛКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1002

Повідомлення в номер / З Україною в серц

28.01.2016

З Україною в серці

Мабуть, найбільшим бажанням, яке ми, українці, загадували на Новий рік, – це мирне і спокійне життя. Кожен ранок ми прокидаємося з надією, що сьогодні все буде добре. Але, на жаль…

Учні Дубівської загальноосвітньої школи ніколи не залишалися осторонь подій, що відбуваються в нашій державі. Вони є ініціаторами та активними учасниками патріотичних заходів та акцій, волонтерського руху. Систематично передають солодощі та теплі речі, виготовляють листівки та обереги, пишуть листи, в які вкладають свої найщиріші побажання нашим захисникам і обов'язковий наказ – "Повертайтесь живими!".

В школі з початку навчального року вже відбулося кілька зустрічей з тими, хто захищає цілісність України, хто намагається зберегти мирне небо над нашими головами, бореться з ворогами країни на її Сході, – учасниками АТО.

Нещодавно у нашій школі відбувся урок мужності. Основним учасником заходу був Майданюк Володимир Андрійович – начальник штабу гарматного дивізіону. Під час своєї короткої відпустки, з нагоди нагородження орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Володимир знайшов час завітати до своїх давніх друзів, учнів Дубівської школи.

На зустрічі він подякував учням за матеріальну підтримку і теплі слова. Діти, затамувавши подих, слухали розповідь, спілкувались. Учні переконалися, що це – людина сильної волі, міцного характеру, впевнений у собі патріот України. Саме такими хочеться бачити наших учнів, і саме про сильну і незалежну Україну мріє кожен із нас.

Такі зустрічі допоможуть дітям на прикладі своїх земляків навчитися шанобливому ставленню до Батьківщини, відчути гордість за наших захисників Вітчизни.

Щирі слова подяки воїну за вірність, служіння Україні, її захист висловила учениця 11-го класу Наталія Шнайдер, подарувавши на згадку про зустріч символ Різдвяних свят – "дідух" (на знімку).

Людмила ТРОЦЮК,

заступник директора ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Дубового.

Людмила ТРОЦЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 935

Повідомлення в номер / Шановні жителі Ковельщини

28.01.2016

Шановні жителі Ковельщини!

У кожної нації є символи самовідданості й подвигу. І День пам'яті Героїв Крут – із цього ряду.

29 січня ми вшановуємо хвилиною мовчання та молитвою пам'ять про курсантів військової школи, студентів та гімназистів, що рішуче, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини. Михайло Грушевський у промові на могилі героїв сказав: "Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні!".

Бій під Крутами для нинішнього покоління українців, а особливо молоді став важливим історичним уроком, з якого були зроблені правильні висновки, як перемагати та стверджувати українську державність. Нинішнє молоде покоління наочно продемонструвало активність та небайдужість до подальшої долі України, повставши восени 2013 року. За підтримки патріотично налаштованих юнаків та дівчат вистояв Майдан і відбулась Революція Гідності.

Нині на сході України – війна, яка забирає життя патріотів, таких же юних хлопців, як і тих, які в 1918 році боролися за майбутнє нашої країни.

Схиляємо голови перед тими, хто захищав державні цінності майже сто років тому, і вклоняємося Героям сьогодення – Героям Небесної Сотні, котрі змінили хід історії України, Героям АТО, які виборюють незалежність України на Сході.

Подвиги молодих хлопців, справжніх патріотів України – це не просто наша історія, це – приклад для кожного, хто серцем вірний своїй Вітчизні.

Слава Героям!

З повагою –

Шановні жителі Ковельщини!

У кожної нації є символи самовідданості й подвигу. І День пам'яті Героїв Крут – із цього ряду.

Пішли у Вічність оборонці

Колія у розкутому герці

Била лютим мечем в саме серце.

Крути болем снігів вирували –

Зими юним безсмертям буяли.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 768

Повідомлення в номер / В ліцеї – цікаві заходи

28.01.2016

В ліцеї – цікаві заходи

22 січня ми відзначили визначну дату в історії нашої держави – День Соборності України. Це одне з найважливіших національних свят, яке символізує, що всі ми – українці, один народ, і жодні кордони не зможуть нас роз'єднати.

В Ковельському професійному ліцеї протягом січня проведено комплекс заходів із відзначення Дня Соборності України: в усіх навчальних групах відбулися виховні та інформаційно-просвітницькі години, засідання дискусійного клубу "Діалог", політичний "круглий стіл" в гуртожитку, виставка та огляд літератури та періодики в бібліотеці.

З цієї нагоди в Народному домі "Просвіта" відбулися урочистості, у яких взяли участь делегація Ковельського професійного ліцею.

Учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання світлу пам'ять українських патріотів, які загинули за Україну під час Революції Гідності та в зоні АТО, усіх, хто поліг за незалежність і територіальну цілісність держави.

Ірина Кузьмик,

“міністр” інформації Ковельського професійного ліцею.

Ірина Кузьмик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 805

Повідомлення в номер / Опозиція і влада: потрібна співпраця

28.01.2016

Опозиція і влада: потрібна співпраця

2015-й рік для ковельської громади із впевненістю можна записати в історію як успішний. Не в останню чергу заслуга в цій успішності належить представницькій та виконавчій владі і міському голові Олегу Кіндеру.

Як ніколи, зроблено багато добрих справ в галузях освіти, медицини, спорту, культури, комунального господарства. Очільники влади брали безпосередню участь у доброчинних та волонтерських акціях на підтримку воїнів АТО на Сході. Збережено громадський спокій і правопорядок у Ковелі, налагоджено тісну взаємодію з цілим рядом громадських формувань, окремим з яких надається фінансова підтримка за рахунок міського бюджету.

Прошуміли виборчі перегони-2015. Громада визначилася із якісним складом депутатів та переобрала на другий термін чинного міського голову Олега Кіндера.

І раптом у рідному ковельському домі стало неспокійно, з'явилися симптоми протистояння, які в суспільно-політичне життя міста вносять нестабільність, сіють зерна невпевненості та недовіри до обраної народом влади.

Для того, щоб краще розібратися в ситуації, яка складається в Ковелі буквально за кілька місяців після виборів, запросив до відвертої розмови міського голову Олега Кіндера, на яку він охоче погодився. Її виклад пропоную увазі читачів газети.

Розмову вів Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 723

Повідомлення в номер / Сьома хвиля

28.01.2016

images (5)

Сьома хвиля

Наближається нова хвиля мобілізації. Вже сьома… Страх і неспокій прокидається у матерів, дружин, сестер і братів, у маленьких дітей. Навіщо?! За що і, головне, за кого треба йти на ті три проклятущі літери ( АТО)?! Від "гібридної" війни загинуло чимало наших земляків, багато стали інвалідами. У всіх – "синдром АТО". Осиротіли діти, посивіли матері, від ридань постаріли дружини. Одним словом – війна…

Але, як би цинічно це не виглядало, війна з російською імперією відбувається на тлі тихого і мирного життя більшості з нас. Гучні весілля, салюти, дискотеки, п'янки-гулянки по барах. Затишне сидіння перед телевізором, звідки смерть давно вже сприймається як суха статистика.

Ось скажи мені, земляче, чи підеш ти на фронт, під кулі, якщо російські берці перейдуть Дніпро і посунуть на Захід, до нас з тобою? Ось ти зараз сидиш у гаражі і крутиш гайки свого автомобіля чи спритно приторговуєш на людному Ковельському базарчику. І машина у тебе є, і поїсти щодня. І взуття-одяг не обідрані, тож не мерзнеш при мінус 15-ть…

Бо не в окопі по коліна в багнюці, бо не на бетонній підлозі темного підвалу у полоні "старшого брата", не повзеш по залитій кров'ю друзів східній землі. Бо ти у теплій кабіні свого авто, а не за кермом танка чи БТР-а.

То чи підеш ти, брате, воювати, чи “шлангом” прикинешся? І чи пам'ятаєш ти, як розбирається і збирається за 20 секунд "Калаш"? І наскільки метрів потрібно "зафігачити" гранату, щоб її уламки тебе не зачепили? І як за свистом визначити, з чого пульнув ворог і куди треба сховатися?

Схоже, земляче, ти вже нічого не пам'ятаєш… Лишень, скільки коштує заміна літньої гуми і гальмівних колодок.

Прокинься, брате, оговтайся! Вороги оточують, прагнучи загарбати нашу Батьківщину, хто б нею зараз не правив. А ти все знову про гроші.

Навіщо тобі гроші у полоні? Там ти будеш міняти автомобільне масло на пригорщу смердючої каші. Або за удар прикладом по обличчю. Бо у полоні ти – раб. Бо у полоні ти – холоп, прислужник. І не факт, що тобі поталанить приховати гранату, щоб не втрапити до цього полону. Бо коли ти раб з комплексом меншовартості, то тобі не місце на полі бою.

Хіба що ти належиш до тієї верстви населення, що їм однаково, хто править на твоїй неньці-Україні: чи татаро-монгол, тевтонець, австро-угорець, чи Річ Посполита, Кучма з Януковичем, чи Путін із Захарченком – аби самому бути при "ділах", бути ситому. А на решту наплювати.

Наплювати на долю своїх дітей, онуків. Вирішуєш їхнє майбутнє, не запитуючи у них сьогодні. Невже це ти даєш одним хабарі, а потім звинувачуєш їх у хабарництві, вимагаєш від держави всього, а взамін для неї не хочеш і пальцем стукнути, лаєш "продажну владу", а сам за сто гривень віддаєш на виборах свій голос за одних і тих самих "продажних"?

Зрозумій, земляче. Ніхто зараз не хоче помирати за якісь конкретні прізвища олігархів чи будь-кого з Верховної Ради. Навіть за гроші не хоче.

Але за неньку-Україну ти просто маєш бути готовим померти. Розумієш, брате, вона у нас одна. Іншої вже не буде. Президенти та прем'єри приходять і йдуть. Завтра їх будуть згадувати дрібним шрифтом і нелітературною мовою. А тобі треба все-таки згадати, як розбирається "Калаш" і, найголовніше, як він збирається.

Не забувай, земляче, що зараз там, на Східних теренах нашої Вітчизни такі ж чоловіки, як і ти, вже понад рік не бачили своїх родин. Вони там заради тебе і твого затишного місця перед телевізором, заради того, щоб твої діти вчилися, не чули вибухів, не бачили смертей, не ставали сиротами.

Не журися про те, хто тебе забезпечить всім необхідним. Звичайно ж, волонтери і структури, наближені до нинішніх владних олігархів та існуючі десь в офшорах. Але ж інших немає! Поки що.

Що значить "Не піду!"? Брате, почекай! Почекай, українцю! А як же сім'я, а майбутнє твоїх дітей, а кожен метр нашої Богом даної землі, а вільна і незалежна Україна? Як же Майдан і Небесна сотня?

Не бійся. Перестань бути рабом своїх страхів. Бо вже той раб, хто, не бившись, боїться втратити своє.

А чи не боїшся ти у майбутньому запитання своїх онуків: "А що ти зробив, діду, для нашої України, коли прийшла війна?".

Найбільший страх – це жити із ганьбою, втративши головне – свою свободу.

Вагаєшся? Що ж, приходь до військкомату! Тут тобі ще раз розкажуть про війну і про героїв ковельчан.

Михайло Кос.

Михайло Кос.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 988

Повідомлення в номер / Радіє світ від зоряного дива

28.01.2016

Радіє світ від зоряного дива

На території сіл Колодяжненської сільської ради відбувся благодійний фестиваль. Мета цього заходу – прославлення Різдва Христового та збір коштів на допомогу хворим землякам та сім'ї учасника АТО із села Волошок.

В святковому дійстві взяли участь установи, дитячі колективи Волошок та Колодяжного, церковні хори: храмів Святого Миколая Чудотворця УПЦ (с. Волошки); 2000-ліття Різдва Христового УПЦ (с. Колодяжне); церква Євангельських християн-баптистів (с. Волошки).

Розпочався концерт "Вертепом", який підготували діти з с. Колодяжного. Глядачі із захопленням слухали привітання, колядки, щедрівки у виконанні учасників фестивалю.

Дасть Бог, такі заходи в майбутньому стануть традиційними для громади, адже завжди є люди, які потребують нашої допомоги, підтримки і тепла.

Варто також зазначити, що святковий фестиваль прикрасили виставка робіт юної художниці із Волошок Надії Абрамчук та вишиті рушники Наталії Супрунюк.

Сільський голова О. С. Філіпчук щиро дякує усім, хто взяв участь у проведенні благодійної справи, – глядачам та організаторам свята.

Миру і добра усім нам!

Валентина ПРИХОДЬКО, завідуюча клубом

с. Волошок.

НА ЗНІМКУ: під час благодійного фестивалю.

Фото з архіву автора.

Від редакції: ми з великим задоволенням друкуємо листа Валентини Приходько із Волошок, адже тутешні мешканці передплатили газети "Вісті Ковельщини" на 2016 рік значно більше, аніж на відповідний торішній період.

Ми їм дякуємо за це і запевняємо, що готові до співпраці й надалі. Охоче друкуватимемо тих, хто нас передплачує і читає!

Валентина ПРИХОДЬКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 839

Повідомлення в номер / Небо і Земля нині торжествують

28.01.2016

Небо і Земля нині торжествують

"Різдвяний зорепад" – так називався вечір колядок, який провів благочинний Голобського благочиння УПЦ ієромонах Ніфонт.

Сама Свято-Георгіївська церква була святково прибрана, у ній витав дух святості, величі Божої благодаті. Храм не міг вмістити всіх бажаючих.

Свято розпочалось зі служби Божої, яку провели священики сіл Попович, Нужеля, Нового Мосира, Жидичина. Церковні хори, увібравши всі тонкощі церковного піснеспіву, велично прославляли народження Ісуса.

Свято продовжили колядками запрошені церковні хори з Попович, Нового Мосира, а також хор ветеранів селища "Червона калина".

Народного колориту дійству додав співучий етнографічний колектив під керівництвом Валерія Гладунця. Присутніх вразив спів з часів далекої давнини. Приємно здивувала "колісна ліра" – для багатьох не знаний інструмент, хоч в минулому він був відомий на Волині.

Кажуть, що талант – то дар Господній. Саме талант вмілого духовного наставника, мудрого керівника, знаного організатора має наш о. Ніфонт. Неповторне, чудове, незабутнє Різдвяне дійство організував він не тільки для своїх прихожан, бо на подвір'ї храму зібралось чи не усе селище. Було багато молоді, дітей.

Тут збудували сцену, прикрасивши її гірляндами, домотканими килимами, доріжками, саморуч вишитими виробами. А над нею – великий напис "Боже, благослови Україну миром!".

Зі сцени присутніх привітали голова Ковельської РДА Віктор Козак, Голобський селищний голова Сергій Гарбарук.

Сцену заповнювали все нові і нові колективи колядників. Це були церковні хори навколишніх сіл, Голобської церкви, а також дитячі колективи колядників "Яворина", "Дударик" та "Гомін".

Але шоу – це видовище. Тож яке свято без великого танцю? Тут тон завдали кияни. Вони вміло поєднали колядки з вихором танцю. До речі, керівника гурту Валерія Гладунця знають в Україні не тільки як великого цінителя народних традицій, обрядів, але й як вмілого організатора дозвілля. Його таланту не було меж. Ритму танців, музики піддалися і дорослі, і діти, і молодь.

У той вечір було все: і щедра кутя, яку роздавали волонтери церкви, і трав'яний духмяний гарячий чай, і вогнища, де можна було на довгих палицях-шампурах підсмажити шашлик із сала та картоплі, спеціально для цього приготовлені, і пиріжки від голобських прихожан-господинь.

Сміх, радість кругом й щирі вітання "Христос народився!" – все це наповнювало душі неперевершеними враженнями. Дійсно, свято стало торжеством великої Христової віри, надії та любові.

Хочеться щиро подякувати організаторам, особисто благочинному о. Ніфонту за подароване Новорічно-Різдвяне свято!

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ: під час "Різдвяного зорепаду" – вечора колядок в Голобах.

Фото з архіву автора.

"Різдвяний зорепад" – так називався вечір колядок, який провів благочинний Голобського благочиння УПЦ ієромонах Ніфонт. Сама Свято-Георгіївська церква була святково прибрана, у ній витав дух святості, величі Божої благодаті. Храм не міг вмістити всіх бажаючих.

Валентина СІЧКАР.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 907

Повідомлення в номер / Без минулого не може бути майбутнього

28.01.2016

Без минулого не може бути майбутнього

Уважно прочитав статті газети, присвячені 70-літтю СШ І-ІІІ ступенів №3 ім. Лесі Українки. Своїми враженнями поділився з дружиною та мамою, які теж є читачами «Вістей Ковельщини». Всі ми, за збігом обставин, є випускниками середньої школи №3 міста Ковеля.

Ігор Чорний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 962