Раді вітати Вас!
  • Головна
  • Контакти
  • Реклама
Весь архів випусків
  • Головна
  • Категорії
    • Повідомлення в номер
    • Місцева влада
    • Репортаж
    • Політика
    • Погода
    • Редакційна пошта
    • Духовність
    • Закон і ми
    • Благодійність
    • Пам’ять
    • Спорт, природа і здоров’я
    • Всяка всячина
    • Реклама і оголошення
    • З неопублікованого
  • Галерея
  • Про нас
  • Відгуки читачів
  • Передплата
  • Контакти
  • Четвер, 6 листопада 2025 року №46 (13002)

Повідомлення в номер / Із старим Новим роком

14.01.2016

DSC_0675Із старим Новим роком!

Гарний настрій на ці Новорічно-Різдвяні свята подарував глядачам і слухачам фольклорний гурт "Намисто", виступаючи в Народному домі "Просвіта" у концертній програмі "Дозвольте заколядувати".
Гурт був створений 2009 року  з ініціативи і під керівництвом знаної на Волині талановитої аматорки народного мистецтва Наталії Гончар. У репертуарі колективу – українські фольклорні пісні, записані на теренах нашого краю.
Хоч члени гурту за віком і мистецьким "стажем" ще досить молоді, вони завоювали заслужені авторитет і повагу у своїх земляків. Їх дзвінкоголосий спів, барвисті костюми, в яких виступають, і деяким з яких понад сто років, викликають непідробне захоплення у поціновувачів самобутнього національного  фольклору.
"Намисто" є учасником багатьох культурно-мистецьких заходів і концертів не тільки у Ковелі, але й за межами України. В листопаді 2013 року гурту присвоєно звання народного аматорського.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Гарний настрій на ці Новорічно-Різдвяні свята подарував глядачам і слухачам фольклорний гурт "Намисто", виступаючи в Народному домі "Просвіта" у концертній програмі "Дозвольте заколядувати"...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1083
Читати далі

Повідомлення в номер / Торгова компанія «Мегаполіс-Україна» заявляє про спробу рейдерської атаки

14.01.2016

скачанные файлыТоргова компанія «Мегаполіс-Україна» заявляє про спробу рейдерської атаки

Другий день поспіль відбувається спроба рейдерського захоплення компанії «Мегаполіс-Україна». З 12 січня у Львові, Луцьку, Ковелі, Рівне, Тернополі люди у камуфляжі під прикриттям активістів громадських організацій незаконно блокують роботу торгової компанії «Мегаполіс-Україна». Дії даних осіб не мають під собою жодних підстав, є протизаконними та носять дестабілізаційний характер в цілому. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 860
Читати далі

Повідомлення в номер / “Радуйся, земле! Син Божий народився!”

14.01.2016
“Радуйся, земле! 
Син Божий народився!”

DSC_0665“Радуйся, земле! Син Божий народився!”

Обширною і насиченою була програма Новорічно-Різдвяних свят у нашому місті, про що "Вісті Ковельщини" завчасно повідомили своїх читачів. Про кожне із них навіть важко детально розповісти, стільки багато було цікавих масових заходів, підготовлених працівниками культури, відділів та управлінь міськвиконкому за участю представників духовенства, громадських організацій.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1213
Читати далі

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

14.01.2016
Коротко 
про  важливе

скачанные файлы (1)Коротко про  важливе

Робота підгрупи з політичних питань Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Сході України розпочала свою роботу в Мінську. Про це повідомило Міністерство закордонних справ Білорусі в Twitter.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 755
Читати далі

Повідомлення в номер / З ножем… на батька

14.01.2016
З ножем… на батька
Близько 16-ї години до чергової частини Ковельського відділу поліції надійшло повідомлення з місцевої лікарні, що в одному з сіл Ковельського району оглядають чоловіка з ножовим пораненням.
Як з'ясувалось, конфлікт виник між родичами в одному з приватних обійсть. Після застілля між дочкою та батьком виникла суперечка, під час якого потерпілий словесно ображав дівчину. Не довго думаючи, 26-річна родичка пустила в хід конкретний "аргумент" – кухонний ніж.  
57-літнього чоловіка доставили в реанімаційне відділення шпиталю з проникаючим пораненням черевної порожнини. Знаряддя злочину вилучили.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 ст.121 (“Умисне тяжке тілесне ушкодження”) Кримінального кодексу України. Триває слідство. 
Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.
Ковельський відділ поліції 
ГУ НП у Волинській області.

скачанные файлы (2)З ножем… на батька

Близько 16-ї години до чергової частини Ковельського відділу поліції надійшло повідомлення з місцевої лікарні, що в одному з сіл Ковельського району оглядають чоловіка з ножовим пораненням.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 774
Читати далі

Повідомлення в номер / "Казковий" майстер

14.01.2016

DSC01563"Казковий" майстер

Зайшовши на подвір’я  Петра Мартинюка, потрапляєш,  наче у казку. Бо все, що у нього є в хаті і на дворі, ніде не купиш  – ні в якому магазині. 
На окраїні міста Ковеля, на 12 сотках землі господар створив справжній витвір мистецтва. Всі його роботи зроблені з каменю  і дерева. Ніякий камінець чи якась крива коряка, що впала в поле зору чоловіка, не залишиться на землі – все Петро несе додому, яке згодом він втілить у свій задум.
Ще в дитинстві Петро Дмитрович робив іграшкові машинки, гарно малював і займався різьбою по дереву. В будь-якому камінці чи шматку дерева він бачить майбутній витвір. Стільчики та столи мають казкові ніжки, лавка-гойдалка ніби  теж прийшли з якоїсь дивовижно-мальовничої країни.  
Та найбільшу увагу гостей (та й не тільки) привертає  до себе  гора, яка своєю висотою сягає  десь другого чи третього поверху, яку він робив в три етапи: спочатку -  у висоту, а  вже згодом –  в ширину. Величезні камені майстерно складені один на одний так, що не скотяться ніяк донизу. До речі, ці камінці складалися вручну і без цементного розчину. Все – по-натуральному, як у природі. Допомагали "зводити" цю гору родичі і сусіди, без підйомного крана. Головне –  вміло господар розрахував: як це потрібно робити, щоб затрати сили були мінімальними. А камені на гору скуповував,  де тільки міг. І Петру Мартинюку це вдалося. 
Всередині гори є печера, в якій може поміститися 5 людей. Гордістю чоловіка є створений його руками лісовий ландшафт, на якому він посадив дикорослу сосну, а на ній нащепив 3 рідкісні декоративні сорти сосни. Є в нього посаджена берізка, стовбур якої скручений "колесом". 
Петро любить експериментувати, і це йому вдається.
Окрасою двору є банька, в якій всередині все зроблено з такою красою і фантазією, що, здається, як так можна все придумати? Світильник – з величезної ракушки, у якій вмонтована лампочка. Вішалки для рушників – з кривуль-гіллячок, що виглядають досить оригінально та  цікаво.
Напарившись тут досхочу, можеш пірнути в ставочок, в якому плаває різна риба. До речі, ставок був найпершою ідеєю, яку створив господар на своєму обійсті. Ще за радянських часів Петро їздив на заробітки в Абхазію, де гірська місцевість, і там побачив дуже гарний ставочок. Закортіло створити таку красу у себе вдома. І бажане згодом стало реальністю.
Він виграв конкурс "Найкраща садибна ділянка", за що від влади отримав Грамоту. Петро Мартинюк – батько 5 дітей. Це – Рувім, Ліля, Дана, Софія та  Андрій. Разом з дружиною Русланою виховують їх працелюбами. Мріє створити міні-електростанцію, має ще багато різніх ідей. 
А ще дуже хоче майстер в Ковелі зробити казкове місце для відпочинку дітей та дорослих. Фантазія і бажання в нього є – лише потрібна згода влади.  Тож хай мрія автора обов'язково здійсниться!
Галина ОЛІФЕРЧУК, 
смт  Люблинець.
НА ЗНіМКУ: садиба Петра МАРТИНЮКА.
Фото 
з домашнього архіву.

Зайшовши на подвір’я  Петра Мартинюка, потрапляєш,  наче у казку. Бо все, що у нього є в хаті і на дворі, ніде не купиш  – ні в якому магазині. На окраїні міста Ковеля, на 12 сотках землі господар створив справжній витвір мистецтва. Всі його роботи зроблені з каменю  і дерева. 

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1001
Читати далі

Повідомлення в номер / Многая літа, Степане Ульяновичу

14.01.2016

SDC16724Многая літа, Степане Ульяновичу!

Життя прожити – не поле перейти. Така думка мимохідь спадає, коли захоплюєшся нелегкою, часом героїчною долею людини. Німецька окупація, Друга світова, кулеве поранення, лікування у військовому шпиталі – усе бачив на своєму віку Степан Ульянович ПРИХОДЬКО, який цьогоріч, на Різдво,  відсвяткував 90-річчя. 
Дитинство
Народився ювіляр на мальовничому хуторі Багно Ковельського району на світле свято Різдва Христового у далекому 1926 році. Закінчив 7 класів. Спочатку до школи ходив у сусіднє село Волошки, пізніше – майже 15 кілометрів у Ковель. Розповідає, що навчання легкою cправою не було. У початкових класах книжок не мали, усе записували від руки. Опісля з'явилися підручники.
Батько Степана понад усе хотів, аби син отримав освіту та усіляко йому допомагав. Але невиліковна хвороба, туберкульоз, забрала життя батька, коли хлопчику було 16 років. Залишився господарювати Степан з меншою сестричкою Олею та матір'ю. Жили хоч бідно, але дякували Богу за все. Господарсто мали, землі клаптик – без роботи не сиділи.  
Згадує, як хлопчаками бігали дивитися на німців у село. Тоді для малих хлопчаків такі "розвідки" були не більше, як весела забава. Степан Ульянович, розповідає, німці дали наказ: хто мав дві корови – одну мусив віддати німецькій владі. І мусив юнак вести корівку в Ковель (місто неподалік рідного хутора).  Усе б нічого, якби Ряба по дорозі не плакала. На Турії зупинилася ? йти далі не хоче. З горем пополам здав годувальницю і отримав папірець: у разі перемоги  німецька влада видасть документи і заплатить за худобу. “Вже й війна закінчилася, а не заплатили нічого”, – сміється Степан Ульянович.
За тиждень до Пасхи оголошено загальну мобілізацію: усім, хто підходить за віком, взяти одяг, харчі і визначеної дати прийти. Раненько встали, одяглися. Матері провели до "шоси". А там уже чимало людей зібралося. Йшли лісами від села до села, і з кожним подоланим шляхом чоловіків лише прибувало. Надвечір дісталися Голоб, де вже чекали вагони-товарняки. Чисті, хороші. Повантажили усіх туди і повезли на навчання.
На передовій
Нелегке завдання випало на життєву стежину Степана Ульяновича – боронити рідний край. Ще зовсім юним він з побратимами вирушив у саме пекло кровопролитної війни, твердо вірячи у перемогу над ворогом. Без краплі страху й вагань.
Два місяці опановували військову справу – і на фронт. "Наче вчора все було", – згадує іменинник. "Привезли нас у Великі Луки. Там уже йшли бої. Висадили – земля розрита, дим навкруги. Вишикували. Без зброї погнали в ліс. Йшли цілу ніч, день. З фронту верталися поранені солдати. Старші не без жалю промовляли: "Дітки, куди  ви йдете, там стріляють?" А ми: "Ха-ха-ха. Нас не вб'ють". Нічого не боялися. Із зброї – пару автоматів, решта – гвинтівки.  
Шинель, скатка, гвинтівка, патрони, лопата для окопів – такий арсенал зброї мав кожен. Молодших посилали тягти кулемета. Що вже намучилися з ним: колеса стерлись, лише пісок з одного боку на інший пересипався. 
Де брали сили? Сам Бог відає. Тоді сухпайок солдата на війні – шматочок хліба і сала. Знайдеш по дорозі якусь шкуринку – кинеш в рот. Одного разу натрапили на польову кухню. А мисок, ложок немає. Їжа скисла. Проте трохи підживилися. І вперед.
Тоді молодий солдат, а нині поважний ювіляр розповідає, що не зчувся. як отримав поранення. Лише перед очима – свист, грім. Болю у тілі не було. Здригнулася рука. Гвинтівка впала долі. Товариш-односельчанин перев'язав рану бинтом. І поранений боєць став відходити назад. "Стоп, кажуть. – У що поранений? – В руку. – Чим? – Осколком. Відкриває рукав. – Е, то не осколок. Це – куля". 
– Дорогою до медпункту захотілося води. Знайшов велику калюжу. Там раніше лежали побиті коні. Вода чорна. Зняв шапку. То випив зо дві шапки тієї води. Нічого не зашкодило. Живіт не болів. Перед тим, як іти на фронт, нам давали уколи, – згадує Степан Ульянович.
На той момент у шпиталі місця вистачало. Вже пізніше яблуку ніде було впасти – привозили поранених щогодини. Операція пройшла успішно.
На порозі 
90-річчя
Повернувся додому у 1944… Спустошене село. Війна залишила свій відбиток  у кожній хаті, у кожному дворі. Тим, кому пощастило вижити, – приходили з фронту неповносправними. Господарювати було важко. Але час загоює рани. Лише спогади живими залишаються назавжди. 
Нині Степан Ульянович має ІІІ групу інвалідності учасника бойових дій. Колишня рана й шраму не лишила. Зрідка нагадує про себе ниючим болем. В молодості іменинник працював шофером у колгоспі. З десяток літ возив молоко, зерно, льон. Та й з нагоди весіль чи уродин нікому не відмовляв "підкинути". Чимало часу провів у кузні. Спочатку просто гайки викручував, а згодом і вправним на все село  ковалем став. 
На запитання, у чому секрет довголіття, ювіляр впевнено відповідає: "Перше  –  не пив горілки. Тримав бджоли – друге. І не робив людям зла".
Як прийшов з війни одружився не відразу. Каже: ті, кого любив, не хотіли йти заміж. А кого не любив – під вінець пішли б. Найбільша розвага на той час – вечорниці. Там і познайомився з майбутньою дружиною Ольгою. "У мене женихи усі Стьопи були", – сміється бабуся Оля і водночас радіє. Адже в парі уже більш як півстоліття. Усе життя працювали на землі, пряли льон у колгоспі, тримали господарку. Разом виховали двох доньок Світлану та Галину та сина Володимира, мають восьмеро онуків, дочекалися двох правнуків. 
Родина шанує й любить свого дорогого дідуся. Часто провідує, привозить гостинці. А іменинник, у свою чергу, дарує близьким життєву мудрість, досвід, навчає жити в добрі і злагоді. 
Прийміть же, дідусю, низький уклін і подяку за все від рідних. З побажаннями міцного здоров'я, щасливого довголіття, невтомного оптимізму, сил, наснаги та Божого благословення!
Таке суцвіття літ не кожен
 назбирає,
Такий великий скарб 
не кожен осягне.
А молодість човном все
 далі відпливає
І серця ніжних струн лиш
 іноді торкне.
Вклоняємось, дідусю, 
Вам низько до ніг
І Бога благаєм, щоби Вас
 беріг.
Від нас Вам подяка і шана
 висока
За ласку, турботу – на довгі 
роки.
Хай в серці Вашім весна
 процвітає,
Хай Матір Пречиста 
у силах тримає,
А Господь дарує надію 
й тепло
На многії літа, на щастя 
й добро!
Анна КОСИНСЬКА,
внучка.
НА ЗНІМКУ: Степан ПРИХОДЬКО з дружиною Ольгою та онуками.
Фото 
з домашнього архіву.

Життя прожити – не поле перейти. Така думка мимохідь спадає, коли захоплюєшся нелегкою, часом героїчною долею людини. Німецька окупація, Друга світова, кулеве поранення, лікування у військовому шпиталі – усе бачив на своєму віку Степан Ульянович ПРИХОДЬКО, який цьогоріч, на Різдво,  відсвяткував 90-річчя. 

Анна КОСИНСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1089
Читати далі

Повідомлення в номер / Повернення із "того світу"

14.01.2016
Повернення 
із "того світу"

1370215Повернення із "того світу"

– У Ковелі, де зараз перебуваю, я бачу мирне, спокійне життя. В цей же час у Донецьку – обстріли, страх полону. Мої брати і сестри там кожної хвилини можуть бути заарештовані тільки за слово "Україна".

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 877
Читати далі

Повідомлення в номер / Допомога для побратимів

14.01.2016
Допомога для побратимів
Чергову передноворічну поїздку організував Волонтерський центр при Ковельській районній раді, відрядивши у Східні області нашої країни близько 3 тонн   гуманітарного вантажу,  зібраного мешканцями  Ковельщини та Ковеля для військовослужбовців 14-ї, 24-ї та 28-ї бригад. 
Волонтери на чолі з Ігорем Верчуком   традиційно  повезли  побратимам крім продуктів харчування ще й гарну пісню. Адже в складі делегації їхали відомі на Волині виконавці авторських пісень Микола Більшевич та Степан Петрусь.  Аби приємні миті  новорічних свят військові відчули у зоні АТО, учні шкіл міста Ковеля  та Ковельщини підготували різдвяні сувеніри.  
Висловлюємо вдячність всім, хто допомагав формувати гуманітарний вантаж: сільським та селищним радам, педагогам, дітям та батькам закладів освіти м. Ковеля та Ковельщини, релігійній громаді Свято-Георгієвського храму  смт Голоби та особисто настоятелю храму ієромонаху Ніфонту, настоятелю Свято-Благовіщенського собору м. Ковеля отцю Василю Мичку, Ковельській філії "Союз Українок", Ковельській станиці братства вояків УПА ім. полковника Клима Савура, ГО "Майдан Гідності",    приватним особам Олені Місюрі, Василю Русіну, Сергію Гетьману та Наталі Тхоржевській. 
Волонтерський центр при Ковельській районній раді.
l
Польові нариси “Скелі”
 
“Я хотів би, 
щоб він жив...”
Ми переможемо лише тоді, коли
 усвідомимо, 
що за Україну треба не вмирати,
 а вбивати. 
Г. Сковорода.
"Полюби ближнього свого, як самого себе", – вчить Святе Письмо. Про це "Карп" знав ще змалечку. А чи можна полюбити ближнього свого – ворога, який щохвилини спостерігає за тобою крізь проріз прицілу, і чи треба любити такого ближнього – про це "Карп" думав щоразу, як випадала хвилина вільного часу. 
Думав, шукав відповіді, шукав і не знаходив. Лишень в одному був переконаний, що не з любов'ю прийшли зайди. Ой, не з любов'ю! І тепер вони його, сущого, на своїй землі змушують не любити – ой, не любити. Вбивати!              
Пригадав той бездумний та нахабний штурм “казачків”. Після щільного мінометного обстрілу вони пішли в атаку на їхню висотку. Швидко маневруючи, вели шквальний вогонь, не шкодуючи боєприпасів.
Якби цей напад був навесні, може, хлопці і не втримали б оборону, але наприкінці літа вже були навчені багато чому. І тому паніки не було… 
"Карп" зі своєї позиції короткими і прицільними чергами бив по наступаючих “казачках”, і коли один із них наблизився на коротку відстань, "Карп" одиночним пострілом, майже не прицілюючись, зупинив його. Той на коротку хвильку ніби застиг, далі впав на коліна і впав на землю. 
Ця жахлива (тепер в спогадах) картина для "Карпа" прокручувалась, ніби в сповільненій зйомці, і йому видавалось, що він бачив обличчя і очі того, в кого поцілив. 
В такі хвилини "Карп" міцно стискав голову руками і в думках запитував того "казачка": "Навіщо ти прийшов на мою землю?! Що ти тут згубив, чи хотів знайти?!" А вголос повторював: "Я хочу, щоб він жив, але тільки в себе на Ставропіллі чи на Донщині, чи на Рязанщині". 
"Карп" так хотів, щоб той жив на своїй землі. " Я тоді любив би його, як ближнього свого", – повторював в молитвах, звертаючись до Всевишнього з мольбою про прощення йому як вільних гріхів, так і невільних. Ще він благав у Господа простити гріхи і тому чужаку. 
Господи, прости і йому гріхи його.
 Ігор Верчук (Скеля).

скачанные файлы (3)Народ  і  армія  –  єдині!

Допомога для побратимів
Польові нариси “Скелі”
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1390
Читати далі

Повідомлення в номер / Аптека низьких цін

14.01.2016

DSC03937Аптека  низьких  цін

По-сучасному привабливо виглядає в Ковелі аптека, що знаходиться на вулиці Незалежності, 41. Свої двері для перших відвідувачів цей заклад-”новачок” відкрив ще 1 червня 2012 року. На початок його роботи прихильно відреагували мешканці  прилеглих міських магістралей.
Сподобався людям акуратний, заспокійливий для ока інтер’єр приміщення нової аптеки вкупі з широким асортиментом лікарських препаратів основних груп – їх тут пропонують відвідувачам близько шести тисяч найменувань відомих фармацевтичних фірм. 
Великим є вибір дитячого харчування імпортного і вітчизняного виробництва. Це, зокрема, якісні замінники материнського молока, вітамінізовані соки, молочні каші та ін. Молоді мами, гуляючи з візочками по головній міській вулиці, можуть зайти до аптеки і придбати все, що їм необхідне. 
Та яким широким не був би асортимент ліків, основне, на що сьогодні орієнтуються відвідувачі, купуючи їх, це –доступні, як на нинішній непростий час, ціни на них. Відгукуючись на проблеми насамперед малозабезпечених городян, власники закладу зуміли знайти своє ноу-хау, назвавши його «Аптекою з низькими цінами». Обмежують для цього гранично  допустимі надбавки на лікарські засоби різних гуртових фірм.
Так, літнім клієнтам у будні дні їх стали відпускати з п’ятивідсотковою знижкою при пред’явленні пенсійного посвідчення. А кожної суботи і неділі усім відвідувачам необхідні лікарські препарати реалізують з десятивідсотковою знижкою. 
Тож можливість вибрати тут найдешевший лікарський засіб при теперішній високій конкуренції в  аптечній мережі Ковеля сприяла  зростанню популярності «Аптеки з низькими цінами» у міського населення. Її працівникам тепер доводиться щодня  обслуговувати більше сотні покупців, а кожної неділі – понад 300.
Немало старань доклала і докладає для того, аби очолювана аптека була не лише успішною, а й процвітаючою  її керівник Оксана Артемук. Добросовісно виконуючи свою роботу, вона зуміла налагодити довірливий контакт з клієнтами. Оперативно враховуючи їх побажання, допомагає у придбанні потрібних ліків.
– Сьогодні, – говорить Оксана Григорівна, – головне завдання –  залучити до нашої аптеки щораз більше покупців. Виходячи з цього, запровадили  ще один додатковий день (суботу),  коли лікарські препарати також реалізуємо з десятивідсотковою знижкою. Вважаю, що згадане нововведення стало хорошим Новорічно-Різдвяним подарунком для  усіх, хто до нас звертається.
За словами О. Артемук, нині не просто було вдатись до такого кроку. Адже з об’єктивних причин ціни на ліки можуть дещо відрізнятися в діючих міських аптеках в залежності від різних гуртових постачальників. Не завжди дешевші препарати   мають гарантії якості та безпечності. Бо контроль за ліками в даний час в Україні практично відсутній.
Все це спричиняє суттєве зниження доходів аптечного закладу, хоч дехто помилково вважає, що торгівля ліками – найбільш прибутковий бізнес. Та, попри сказане, як підкреслила в розмові Оксана Артемук, вона і її колеги й надалі шукатимуть ефективні методи роботи, щоб не втрачати клієнтів, котрі могли б купувати  за доступними цінами якісні медичні препарати.
Гнат ОЛЬХОВИЧ.
НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд «Аптеки з низькими цінами»; фармацевт Юлія ЛІТВІНЧУК; у приміщенні аптеки.
Фото Мирослава Данилюка.

По-сучасному привабливо виглядає в Ковелі аптека, що знаходиться на вулиці Незалежності, 41. Свої двері для перших відвідувачів цей заклад-”новачок” відкрив ще 1 червня 2012 року. На початок його роботи прихильно відреагували мешканці  прилеглих міських магістралей.

Гнат ОЛЬХОВИЧ.

 

Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 6420
Читати далі
  • 592
  • 593
  • 594
  • 595
  • 596
  • 597
  • 598
  • 599
  • 600
  • 601
  • 602

ВІСТІ КОВЕЛЬЩИНИ

  • Редактор
    Вельма Микола Григорович
  • Перший заступник редактора
    Ляшук Світлана Олександрівна
  • Головний бухгалтер
    Шостацька Ірина Іванівна

Громадсько-політична газета "Вісті Ковельщини" 2012-2025