Повідомлення в номер / Червоний Хрест —символ порятунку

08.12.2015

Червоний Хрест —символ порятунку

В цей надзвичайно складний час Червоний Хрест не може бути осторонь подій, які розгорнулись по всій Україні. Болить серце за людей, які полягли на Майдані, рветься душа, що росіяни виявились не братами-друзями, а загарбниками і підбурювачами протистояння між двома народами.

Болить серце за Крим, який у нас вкрали, обдуривши людей, що палає Схід у вогні.І ніхто не хоче нести відповідальність за ці страшні події. Ціною крові змінили бандитську владу, а просвітлення так і немає. Народ зубожіє, а багаті й далі наживаються на людській біді.

Сьогодні, коли наш народ знаходиться у такій ситуації, товариство Червоного Хреста України старається допомогти ближньому, бо ми точно знаємо: "Чужої біди не буває, є біда — одна на всіх".

Ми стоїмо на межі такого стану, коли необхідно бути готовим до всього. Більше року навчаємо населення основам першої невідкладної допомоги. Такі навчання пройшли на промислових підприємствах, у міському відділі поліції, ковельському відділі управління МНС України у Волинській області, в навчальних закладах, в Університеті третього віку для ветеранів.

Нещодавно для формування загонів сандружин районна організація товариства Червоного Хреста разом з управлінням освіти міськвиконкому (начальник Бичковський В. В.); міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (Медвєдєва Т. Ю.); медколеджем (Холейко І. І.) провели відеолекторій з питань першої допомоги. Тренер-методист організації Тетяна Ковалюк, яка пройшла навчання і отримала відповідний сертифікат в Національному комітеті Товариства Червоного Хреста України, доступно і цікаво з студентами-медиками поінформували і продемонстрували, як вести себе і як надати першу невідкладну допомогу потерпілим.

Є вислів: "Перша перев’язка визначає долю пораненого". Керуючись принципами надання першої допомоги, яких існує чотири, ми навчаємо населення, усіх бажаючих основам надання такої допомоги.

Які ж це принципи? Перший — огляд місця пригоди, де треба визначитись: чи є місце події безпечним? що відбулося? скільки постраждалих? чи в змозі оточуючі Вам допомогти?

Принцип другий — проведення первинного огляду з наданням першої допомоги.

Принцип третій — виклик “швидкої допомоги”.

Принцип четвертий —проведення вторинного огляду, серцево-легенева реанімація, перша допомога при кровотечі, шоковому стані; невідкладні стани (інсульт, судоми, інфаркти, непритомність, гострий біль у животі, передчасні пологи, опіки, відмороження, перегрівання, переохолодження, травми різного походження та інше).

Таким чином спільними силами ми створюємо сандружини, проводимо заняття, допомагаємо незахищеним верствам населення. Коли накаже Батьківщина, станемо разом із солдатами на її захист.

Якщо Ваші серця, як і наші, відкриті для співчуття, а горе ближнього — Ваш біль, допоможіть українському Червоному Хресту полегшити життя інвалідів, дітей-сиріт та потерпілих від стихійного лиха, аварій, катастроф.

Зігріймо добротою самотніх і немічних, старих і убогих. Адже, допомагаючи знедоленим, ми допомагаємо й собі, віддаючи, збагачуємось духовно.

Ми приймаємо гуманітарну допомогу у вигляді речей, що були у вжитку. Дуже потрібна постіль, медикамнти та перев'язувальні матеріали, засоби особистої гігієни, продукти харчування довгострокового зберігання та ін.

Наша адреса: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 11 ( мікрорайон ПТМ "Ковельтепло"). Контактний телефон 4-50-02.

Віримо у Вашу доброту!

З повагою —

Людмила СТАХОРСЬКА,

голова Ковельської районної організації товариства Червоного Хреста України.

Людмила СТАХОРСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 823

Повідомлення в номер / З Днем Збройних Сил України!

08.12.2015

З Днем Збройних Сил України!

Сумлінно несуть службу воїни військових підрозділів, які дислоковані на території Ковельщини. Вони розуміють: в сучасних складних політичних умовах, викликаних "гібридною війною", яка триває на Сході нашої країни при підтримці Росії, їх роль у захисті незалежності рідної держави, миру і спокою на українській землі надзвичайно важлива і відповідальна.

Солдати і офіцери намагаються якнайкраще виконувати свій обов'язок перед народом, бути завжди у високій бойовій готовності.

НА ЗНІМКУ: група воїнів однієї з військових частин.

Шановні військовослужбовці, учасники АТО, ветерани служби!

Вітаю Вас з Днем Збройних сил України!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 828

Повідомлення в номер / Війна очима її учасника

08.12.2015

Війна очима її учасника

Написав заголовок і задумався. Мабуть, неправильно. Адже війни у нас офіційно "нема". Але коли є смерті, кров, руїни,то інакше, як війною, це не назвеш.

Активісти Народного руху у 1990-х роках не раз запитували: "Якщо росіяни нападуть на нас, ви будете у них стріляти?". Багато хто, не вірячи в таку ситуацію, відповідав: "Так".

Проте кожен сподівався: "Не може такого бути. Як це брат у брата стрілятимуть"? Тоді не вірилось… І ось через два десятиліття сталося: "брати" стріляють у нас.

18 листопада ц. р. мені випало зустрітися з учасником антитерористичної операції, бойовим командиром, ковельчанином Володимиром Майданюком. Спеціально називаю дату, бо в ній присутнє сімейне свято героя – його день народження. На радість дітям, дружині, родині і друзям Володимир відзначив його вдома.

Відпустка коротка – як мить. Тільки-но торкнувся родинного тепла, а завтра – знову в путь, у ті некомфортні умови, де холодно, напівголодно, де стріляють і вбивають.

Володимир Майданюк – кадровий офіцер, як і батько. Він – капітан, командир батареї, вдень і вночі готовий до виконання свого військового обов'язку – захищати нас.

Ой, як не просто покидати рідних! Чотирирічна донька Мілана запитує:

– Татку, а чого ти їдеш на оту війну? Ти вже "старий". А ти не помреш?..

Ох, донечко, Міланочко! Не старенький твій татко. Він – дуб молодий, міцний, крислатий. На жаль, мусить іти на оту війну, щоб тебе і твого братика Іллю захистити. І маму вашу, ненаглядну Олену, також. І всіх діток на цій праведній українській землі.

І справді: а що ж воно таке, АТО на Сході? Тут, у мирному Ковелі все, що там діється, часом сприймається, як велика захоплююча пригода. Але це – жорстока, далеко не дитяча війна.

Війна – де тіла людські перемішані із землею та осколками снарядів, мін і ракет.

Війна – де присутня самопожертва в ім'я родини, дітей і Батьківщини.

Війна – де зривається зойк душі: "Хай краще накриють зразу, аніж залишитися калікою".

Війна – де проявляється милосердя. Волонтерська доброчинність і співпереживання.

Війна – де присутня мати Люцифера, яка народжує бандитів, мародерів, павуків наживи та насильників.

Війна – де соколом патріотичний дух злітає до небес.

Війна – це дзеркало людського єства на фронті і в тилу. У ньому видно, чи воно гниле, нице, боязливе, панічне чи гідне людини, стійке, здорове і чесне.

Володимир Майданюк запитує:

– Що вам розказати?

Вам треба позитив, героїзм, щось цікаве. А в нас – похмура панорама буття. Буває, чотири дні берці не знімаємо. Ноги розкисають. Не раз на снарядах, як на матрацах, спали. Застуда не враховується, тому що завдання мусиш виконувати, попри все.

Бої за Луганськ. 17 разів на добу змінюєш позицію. Від втоми на станині гармати засинаєш.

Тільки настало так зване перемир'я, коли по нас стріляють, а ми не маємо права, приїхали "ревізори" – прокурори, есбеушники. Шукають зрадників. Це ж кошмар! Один з таких перевіряючих пропонує "по п'яні": "Здай когось". Йому ж звіт потрібно писати. Ось вам і свобода – спробуй щось крамольне сказати.

Наша військова служба правопорядку теж тут, як тут. До дрібниць чіпляються: то знаки та номери на автомобілях не такі, то техталонів немає. А де техталон візьмеш, коли техніка волонтерська? А чому на бойовій гарматі написано "Лєна"? Так це ж мій талісман! Але як бюрократу поясниш?

Всім зрозуміло, що на війні повинні бути суворі порядок та дисципліна. Зрештою, так має бути скрізь. На жаль, на практиці нерідко зустрічаєш бюрократію, бездушність і безвідповідальність.

Відправляємося в зону АТО. Зі мною – десятки хлопців, не обстріляних, не навчених і не знайомих. Що з ними робити? Прибули, а нас 12 днів на харчування не можуть поставити. Часом не зрозумієш, що діється, коли в мирних містах хлопці обмундирування нове давно отримали, а до передової воно ніяк не дійде. Хто пояснить, чому боєць ЗСУ отримує в середньому 5 тисяч гривень на місяць, а новий поліцейський – 8 тисяч?

Прикро бачити, як одні воюють і гинуть, а молодики, повні сил, в Росії чи Польщі гроші заробляють, а потому в барах, ресторанах "патріотизм" пропивають.

Бліндажі спасіння будуємо, а левову частку матеріалів купуємо за свій кошт. Добре, що волонтери допомагають. Під час перемир'я тренування необхідно проводити, а нам паливо і тосол на це не видають. А по ЗМІ потужна брехня не стихає.

Ось вам "позитив" і цікавинка нашої буденної дійсності.

– Чим відрізняється ця війна від минулих? Сьогодні техніка більш потужна і мобільна, оснащена новітньою апаратурою, яка дозволяє високоточно уразити ціль противника.

Стріляємо, як правило, тільки вночі. Це – вимушена тактика, адже вдень одразу "засічуть" і "накриють". Вночі теж – відстрілявся, і швидко змінюй позицію на 1,5-2 кілометри. А це непросто, з нашими важкими потужними гарматами на фронті.

Сучасна війна потребує спеціального вишколу. Я військової справи вчився 4 роки, і добре знаю, що це. Буває, "денеерівці" чи "еленерівці" стріляють абияк – це результат непрофесійності. Коли стріляють російські вояки, то видно, як снаряди потрапляють в задану ціль – і тут будь пильним, не дрімай. Вишкіл багато значить.

Якось був випадок, що наш боєць після перезаряджання не встиг відійти вбік, і йому добре переламало кості. Хоч коли ми провели розслідування, то з'ясувалося, що це він зробив усвідомлено. Бо коли б втратив оту мить на відхід, нас би накрили у відповідь. Це справжній геройський вчинок.

У "сепарів" – російська техніка і найсучасніша зброя. Літають безпілотники, відмінно оснащені вдень і навіть вночі. Мусимо і капоти машин накривати фольгою і техніку маскувати, інакше стаємо беззахисною мішенню для ворога.

Слава Богу, що у цій війні не застосовується авіація. Ви ж бачили авіаудари по об'єктах в Сирії.

Такі вони, будні війни, сучасної.

– Всі хочуть миру – і солдати, і прості люди. На жаль, є й ті, хто на війні наживається. Важко сказати, коли це братовбивство закінчиться.

На Сході багато місцевих жителів підтримують нас. Якось купував я капці, а продавчиня грошей не бере. Дивуюсь, перепитую. А вона: "Бери, солдатику, носи на здоров'я. Тільки ви звідси не йдіть, щоб бандити не прийшли".

Не раз доводилося втихомирювати п'яних дебоширів, за що селяни щиро нам дякували. Хоч є і парадокси: наш лікар – затятий "сепар". Його Україною не переконаєш, хоч лікує всіх, як справжній цілитель.

Невдоволення йде від дій влади "згори". Влучно хтось сказав, що наш Уряд, Верховна Рада нагадують англійську королеву. Тобто, нічого не вирішують, але ми їх утримуємо, ще й охороняємо. Гірка дійсність.

Багато говорено про Іловайськ, Дебальцево. Але ж все було відомо заздалегідь, можна було запобігти трагедії. А так маємо клубок "нестиковок": хтось команди згори не надіслав, хтось позицію залишив раніше, ніж вимагали обставини. Немало значило те, що у ворога сил було більше, і ті сили підкріплені військовиками з Росії і т. д., і т. п. Словом, біда є, а винних немає.

На мою думку, подібне трапляється через те, що вищестоящі очільники ЗСУ не несуть ніякої відповідальності за власні прорахунки і помилки. Та що казати, коли дорослі діти високопосадовців не воюють, а знаходяться в "теплих" місцях – хто у кріслі нардепа, хто – у комерційних фірмах, хто – за кордоном? "Воюють" вони, в основному, на Мальдівах чи курортах Середземного моря. Неспокій гніздиться в душах воїнів, дух, що повинен перемагати, крила іноді опускає.

І все ж, як не важко, мої бойові побратими рук не опускають. Наш девіз: "Вогонь запеклих не пече". Ми бачимо: попри існуючі проблеми, все ж відчуваються позитивні зміни. Найголовніше те, що армія відроджується. Ми захистимо свій дім, родину і Україну!

Слухаю, запитую, аналізую. В ході розмови Володимир Майданюк по телефону розмовляє з побратимами і віддає якісь розпорядження. В його словах відсутнє зло. Але сказане ним вимальовується в багатопанорамну картину війни і миру, в епіцентрі якої – істинний патріот, мудрий і розсудливий командир, відважний і сміливий солдат України. Хай щастить йому і усім воїнам АТО!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 658

Повідомлення в номер / Привітали ювілярку

08.12.2015

Привітали ювілярку

Добрим людям – добрий настрій

Спортивне свято в коледжі

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 772

Повідомлення в номер / Сила об’єднаної громади – у єдності і консолідації зусиль

08.12.2015

Сила об’єднаної громади –

у єдності і консолідації зусиль

Сила об’єднаної громади – у єдності і консолідації зусиль

Дорогі друзі, товариші, колеги!

Шановні мешканці Голобської об'єднаної територіальної громади!

На виконання Указу Президента України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" Голобська селищна рада ініціювала таке об'єднання.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1078

Повідомлення в номер / З ювілеєм, моє рідне училище!

08.12.2015

З ювілеєм, моє рідне училище!

Професійно-технічному училищу № 5 м. Ковеля – 50

В Україні існує прекрасна традиція – відзначати пам'ятні події. Вони бувають різними – великими й не дуже. Але завжди це – підсумок прожитої частини життя, дивлячись на яку, ми бачимо, що працювали недаремно, бо є чим пишатися і гордитися.

Ювілей – то своєрідний стимул до створення чогось нового, підкорення чергових, ще незвіданих досі, вершин, котрі чекають попереду.

2 грудня свій "золотий" день народження відзначив і наш навчальний заклад – професійно-технічне училище №5 міста Ковеля. Адже рівно 50 літ тому, в грудні 1965 року, на виробничій базі Ковельського деревообробного комбінату було засноване Ковельське міське професійно-технічне училище №58. А вже 15 березня 1966 року в цьому навчальному закладі розпочалось навчання з чисельністю 90 учнів, тобто три навчальні групи – дві за спеціальністю "столяр-меблевик" та одна – за спеціальністю "маляр-штукатур".

Розбудова матеріально-технічної, інформаційної бази училища, формування викладацького складу, всебічний розвиток учнівської молоді – це ті основні проблеми, над якими довелося скрупульозно працювати в перші роки становлення закладу. І хоч доводилось нелегко, не все задумане відразу втілювалось в життя, міцний та згуртований колектив все зумів подолати.

Багатство училища – це не тільки досвідчені кадри викладачів, майстрів, а й, насамперед, – учні, колишні, нинішні і майбутні випускники. Саме тісний зв'язок таких поколінь допомагає підтримувати добрі традиції навчання й виховання, окреслювати перспективи розвитку, виживати в складних умовах, готувати фахівців на рівні державних вимог і сучасного виробництва.

Слід зазначити, що багато відомих випускників вийшли в самостійне доросле життя саме із стін нашого рідного навчального закладу, для деяких молодих людей незвідана наука – ще попереду. Серед них: А. С. Шмегельський – директор школи в Дніпропетровській області, О. О. Онищенко – випускник Київського художнього інституту, В. І. Попко – власник підприємства із виготовлення меблів в м. Ковелі, М. В. Печенюк – підприємець, громадський активіст та волонтер, О. В. Гончарук – випускник Львівської академії мистецтв (нині там працює викладачем), Б. Гончарук – студент цього ж вищого навчального закладу, Б. Михайлевський – майбутній випускник Харківського національного медичного університету, М. Левочко – ієрей Благовіщенського собору м. Ковеля, В. Кавас – підприємець, А. Кузьмук – вчитель малювання ЗОШ №8 міста Ковеля, Іван Сидорук – Заслужений працівник культури України.

В ПТУ №5 сформовано висококваліфікований кадровий потенціал – професійні фахівці, які передають учням власні знання, енергію, розум, уміння, які люблять свій другий дім і пишаються ним. Тут працює 17 майстрів виробничого навчання, з них Л. М. Решетовська має звання "Майстер виробничого навчання першої категорії", майстер Г. А. Гузей та старший майстер М. М. Мороз – педагогічне звання "Майстер виробничого навчання другої категорії".

До слова, в числі 23 штатних викладачів 18 – із вищою кваліфікаційною категорією, з них 5 – старші викладачі, 1 – викладач-методист (О. В. Ваць), 3 нагороджені Почесними грамотами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (Є. В. Кобченко, Г. А. Мороз, М. С. Ющик). Два працівники (В. В. Косяк, М. М. Мороз) отримали знаки "Відмінник освіти України".

Також роботу нашого училища не можна уявити без працівників навчальної частини, бібліотеки, бухгалтерії, господарської служби та гуртожитка, які своєю повсякденною, на перший погляд, не завжди помітною, але такою необхідною та сумлінною працею роблять вагомий внесок у забезпечення навчально-виховного процесу.

Варто зауважити, що багато у становлення училища внесли люди, які сьогодні є ветеранами професійно-технічної освіти. Це – педагоги із щирим серцем, відкритою душею та "золотими" руками Р. В. Ольхович, О. Г. Мокроусова, Л. Ф. Свінчук, В. В. Косяк, П. П. Віщак, В. В. Василевський, В. П. Рибачук, В. П. Гоздецька та М. М. Мороз.

Із серпня 1998 року директором училища призначено Євгена Володимировича Кобченка, який докладає багато зусиль, щоб не тільки зберегти, а й оновити матеріально-технічну базу училища.

Гарну путівку в життя дав рідний заклад своїм колишнім випускникам, які тепер тут працюють майстрами: Л. М. Решетовська, Л. В. Кара, Г. І. Бідненко, Г. І. Гузей, В. М. Кондратюк, М. М. Мороз, В. В. Рибачук, І. В. Зубриков, О. М. Луцик, В. В. Подляшаник, Т. В. Коб, С. Б. Буднік. Є й такі педагоги, що обраній справі присвятили більше 40 років свого життя, тож без улюбленої роботи, яка щодня дарує нові сили, енергію себе просто не уявляють (В. В. Косяк, В. П. Гоздецька).

Та найважливішим в нашому училищі є його душа – той дух, що сформувався за всі 50 років. Стіни навчального закладу невпинно будуть відбивати час, але він для всіх нас назавжди залишиться молодим.

Грудневого дня професійно-технічне училище №5 міста Ковеля знову гостинно відчинить двері усім своїм учням. У кожного з випускників буде можливість пройти знайомими коридорами, посидіти за партою, згадати свою юність, своїх педагогів, котрі запалили іскру знань, були старшими друзями та порадниками.

Нехай же в нашому домі науки завжди панують мир і порядок, лунають учнівські веселі голоси, плекаються достойні зміни талантів. Хай учні виростають розумними та добрими людьми, справжніми громадянами свого краю, своєї найкращої в світі матері-України!

Щиро вітаю весь колектив училища із 50-річчям!

Хай доля шле усім

добро і щастя,

Міцне здоров'я,

море благ земних,

Дні щедрі, мов

рушник квітчастий

Хай стеляться

до Ваших ніг!

Людмила КОЗЕЛ,

заступник директора з навчально-виховної роботи професійно-технічного училища №5 міста Ковеля.

НА ЗНІМКАХ: учні училища під час виробничого процесу.

Фото з архіву

навчального закладу.

Людмила КОЗЕЛ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 689

Повідомлення в номер / Подарунок до ювілею

08.12.2015

Подарунок до ювілею

У ці дні трудовий колектив ПТУ № 5 м. Ковеля відзначає свій 50-річний ювілей. За цей час зі стін училища випущено більше 15 тисяч висококваліфікованих фахівців. Всі вони працюють у різних галузях господарського комплексу країни, пишаються, що путівку в життя їм дало саме наше училище.

В навчальному закладі трудиться чимало висококваліфікованих педагогів і майстрів виробничого навчання. 47 років на посаді викладача фізичної культури (нині – керівника фізвиховання) працює Володимир Васильович Косяк. З них 35 літ він є тренером та головним суддею обласних змагань з настільного тенісу серед професійно-технічних навчальних закладів.

Відрадно, що до ювілею училища команда спортсменів зробила своєрідний подарунок, завоювавши перше місце в поєдинках із настільного тенісу, перемігши в напруженій боротьбі у фіналі команду із Старої Вижівки.

Команда ковельчан виступила в такому складі: Ольга Димчук (гр. №4), Юрій Вознюк (гр. №7), Андрій Соболь (гр. №7).

Побажаємо ж вихованцям ПТУ №5 нових спортивних перемог, якими завжди славилося і славиться рідне училище!

Олександр ВЕЛЬМА,

старший викладач фізкультури ПТУ № 5 м. Ковеля.

НА ЗНІМКУ: керівник фізвиховання ПТУ № 5 м. Ковеля Володимир КОСЯК (в центрі)

Фото з архіву автора.

Олександр ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 715

Повідомлення в номер / Пам'ять не згасне ніколи

08.12.2015

Пам'ять не згасне ніколи

28 листопада по всій Україні люди запалили свічки, щоб вшанувати і згадати всіх тих, хто загинув від голодної смерті.

Напередодні цієї трагічної дати в ПТУ №5 м. Ковеля відбувся тематичний захід. Його ведучі Ігор Малевич (гр. №17) та Ангеліна Краглик (гр. №3) у своїх виступах, зокрема, наголосили на тому, що трагедія Голодомору 1932-1933 років – це великий злочин влади проти власного ж народу.

Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так вмирала майже вся Україна. Моторошний парадокс: люди гинули на родючих чорноземах, на безмежних ланах і полях, засіяних житом й пшеницею. Чому вмирали? Бо в людей забирали все – до останнього колоска, до останньої зернини.

Учні групи №3 Софія Веремчук, Аліна Соботович, Олена Савчук, Анна Деркач, Микола Стоянович, Ольга Мазилкіна (гр. №17) зворушливо продекламували вірші про ті страшні часи лихоліття.

Присутні також переглянули документальний фільм "Голодомор 32-33 р. р.", послухали пісню Оксани Білозір "Свіча". Хвилиною мовчання вшанували пам'ять жертв голодних років.

Змістовний огляд літератури "Голодомор – наша печаль і скорбота" провела Марина Грибовська, було оформлено виставку-реквієм "Чорна сповідь моєї Вітчизни і її затамований біль".

Тож нехай пам'ять про всіх померлих від Голоду згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави.

Людмила РИХЛЮК, бібліотекар ПТУ №5

м. Ковеля.

НА ЗНІМКАХ: під час вечора-реквієму "Свіча пам'яті не згасне".

Фото з архіву

навчального закладу.

28 листопада по всій Україні люди запалили свічки, щоб вшанувати і згадати всіх тих, хто загинув від голодної смерті. Напередодні цієї трагічної дати в ПТУ №5 м. Ковеля відбувся тематичний захід. Його ведучі Ігор Малевич (гр. №17) та Ангеліна Краглик (гр. №3) у своїх виступах, зокрема, наголосили на тому, що трагедія Голодомору 1932-1933 років – це великий злочин влади проти власного ж народу.

Людмила РИХЛЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 489

Повідомлення в номер / Обладнання – у зону АТО

08.12.2015

Обладнання – у зону АТО

Міський голова Олег Кіндер зустрівся з військовослужбовцями військової частини А-2042, яка дислокується у Ковелі, та передав обладнання, придбане за кошти міського бюджету за Програмою «Фінансування заходів мобілізаційної підготовки і мобілізації на території міста та приписки і призову юнаків на строкову військову службу на 2015 рік».

Два прилади нічного бачення та антенну систему буде доставлено у зону АТО, де зараз несуть службу ковельські військові.

Командир військової частини А-2042 майор Роман Якимчук подякував Олегу Кіндеру та зауважив, що це вкрай необхідне обладнання для здійснення різного роду завдань, зокрема й бойових. Військова частина не в змозі його придбати через високу вартість, тому допомога міської влади є досить важливою для підтримки місцевих бійців, які зараз перебувають у Луганській області.

Крім того, міський голова Олег Кіндер разом із секретарем міської ради Вірою Федосюк та першим заступником міського голови Михайлом Гетьманом поспілкувалися з командиром військової частини та його першим заступником Олегом Коцурою. Мова йшла про врегулювання питання створення належних житлових умов мешканцям п’яти житлових будинків військового містечка №25 по вул. Кутузова, які перебувають на балансі Міністерства оборони України.

Командир військової частини повідомив, що наразі проблем з опаленням немає. Тепло у будинки подається від котельні військової частини. Кілька сімей уже встановили індивідуальне опалення. Міський голова попросив командира Романа Якимчука тримати на контролі це питання, хоча там нині мешкають не військові, а цивільні громадяни та ветерани служби. Вони є ковельчанами, тому міська влада в межах своїх повноважень їм допомагатиме.

Олег Кіндер звернув увагу на те, що прохання жителів військового містечка щодо врегулювання питання руху міського транспорту загального користування вирішене. Нині дорогу прогрейдеровано, а до містечка забезпечено рух маршрутного автотранспорту.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю виконавчого комітету

міської ради.

Ковель сподівається на інвестиції з Держбюджету

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 971

Повідомлення в номер / Візит делегації Ковельського МТМО до Німеччини

08.12.2015

Візит делегації Ковельського МТМО до Німеччини

В період з 21 по 26 листопада 2015 р. делегація лікарів Ковельського МТМО в складі головного лікаря Самчука О. О., заступника головного лікаря Шабанова М. О., завідувача хірургічного відділення Мазурка С. М., завідувача відділення профоглядів Пташника Ю. І. та лікаря-анестезіолога Вороблевського І. Я. відвідали лікарню св. Марії (Марієнкранкенгауз) м. Шверте, Німеччина.

Метою поїздки було стажування спеціалістів за фаховими спеціальностями — ендоскопічна хірургія, анестезіологія та терапія болю, ортопедія з травматологією, організація лікувального процесу та матеріально-технічного забезпечення лікарні.

Важливою частиною стажування було ознайомлення з організацією надання медичної допомоги — стаціонарної, амбулаторної та невідкладної.

Протягом всіх днів стажування лікарі мали можливість ознайомитися з найсучаснішими методиками лікування, які люб’язно продемонстрували фахівці лікарні св. Марії (д-р Фельхт, д-р Гектор де Паз, д-р Вернер, д-р Ватаманюк, д-р Пульман та інші). Зокрема, надзвичайне враження викликали такі новітні медичні технології як ендоскопічні операції на черевній порожнині у 3D-форматі, ендопротезування кульшових та колінних суглобів, сакральні блокади та методика епідуральної пульсуючої радіочастотної електростимуляції корінців спинного мозку (так званий Паша-метод). Окрім того, лікарі ознайомились з організацією роботи як самої лікарні, так і приватної практики сімейного лікаря д-ра Рімбаха.

Особливо вразила організація роботи всіх підрозділів лікарні, зокрема тих, які забезпечують життєдіяльність клініки (система опалення, гарячого водопостачання, енергетичного забезпечення, стерилізація інструментарію, лабораторна служба, архів, відділення реабілітації, харчоблок та кафетерій для персоналу, відділення радіоізотопної діагностики, система управління якістю).

Надзвичайно плідною та цікавою була підсумкова зустріч з директором клініки п. Юргеном Бейєром, під час якої йому були вручені подяки від Ковельського міського голови та керівництва Ковельського МТМО за багаторічну (з 1992р.) плідну співпрацю в питаннях надання допомоги медичним закладам Ковельщини. І цього разу п. Юрген Бейєр висловив бажання допомогти медичним обладнанням (УЗД-апарати, операційні столи та ЕОП, хірургічний інструментарій, обладнання для харчоблоку, лікарняні ліжка та тумбочки тощо). Окрім того, провідні спеціалісти лікарні висловили бажання відвідати Ковель та провести майстер-класи для лікарів Ковельського МТМО.

Надзвичайно важливу роль у підготовці та організації візиту ковельських лікарів відіграла Мальтійська Служба Допомоги м. Шверте та особисто її керівник Вольфганг Бооз. Активно допомагали мальтійці з інших міст, зокрема Ульріх Дамм з м. Гаген.

Допомогу у вирішенні питань майбутньої співпраці готова надати Ганна Шарлау — референт з питань міжнародних відносин управління Мальтійської Служби Допомоги з м. Падерборн.

Тривала співпраця німецьких мальтійців з Ковельською міською владою та Ковельським МТМО також була відзначена відповідними грамотами.

Слід відзначити, що візит здійснювали лікарі за свій рахунок, перебуваючи у відпустках, та за підтримки Мальтійської Служби Допомоги м. Шверте, а тому жодної бюджетної копійки не було витрачено.

В 2017 році буде відзначатись 25-річний ювілей братерської співпраці між Мальтійською Службою Допомоги округу Унна та жителями Ковельщини. Загартована роками щира дружба між містами Шверте (Німеччина) та Ковель (Україна) логічно має перерости в партнерство між громадами міст. Медики Ковельщини виступають ініціаторами таких відносин, оскільки це принесе користь всім. Ми бачимо в близькому майбутньому міста Ковель і Шверте побратимами.

Олег САМЧУК,

головний лікар Ковельського МТМО.

Олег САМЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1542