Повідомлення в номер / Слово – найпотужніша зброя

25.06.2015

Слово – найпотужніша зброя

Звернення голови облдержадміністрації Володимира Гунчика до представників засобів масової інформації краю

Шановні журналісти, представники регіональних мас-медіа! Звертаюсь до вас, як до своїх колег! І не лише тому, що ви – представники "четвертої влади". Радше тому, що переконаний: ми з вами – однодумці щодо необхідності реалізації ефективної інформаційної політики на теренах Волині, щодо верховенства правди, абсолютної об'єктивності й незаангажованості.

Володимир Гунчик.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1075

Повідомлення в номер / Рідне місто

25.06.2015

Рідне

місто

Рідне місто. Інформація Про і Для ковельчан

Визволителю міста – 99 років

19 червня виповнилося 99 років ветерану війни, визволителю міста Ковеля Івану Трохимовичу Сороці...

Вшанували пам’ять загиблих

Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов в життя мільйонів українців...

Колонію відвідали іноземці

Впродовж останніх років було налагоджено дієву співпрацю між управлінням ДПтСУ в області та українсько-канадським благодійним фондом...

В атмосфері щирості і теплоти

Нещодавно в Ковельській школі мистецтв відбувся випускний вечір...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 755

Повідомлення в номер / Професійно-технічне училище № 5 — це навчально-соціальний комплекс

25.06.2015

Професійно-технічне училище № 5 —

це навчально-соціальний комплекс

Професійно-технічне училище № 5 — це навчально-соціальний комплекс

Професійно-технічне училище № 5 м. Ковеля вже десятки років готує висококваліфікованих спеціалістів для багатьох галузей господарського комплексу.

Професії, які дозволяють утвердитися в житті

З давніх-давен в суспільстві постійно відчувається потреба у професіях опоряджувальників — штукатурів, малярів, лицювальників-плиточників. Їх можна здобути в професійно-технічному училищі №5.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1575

Повідомлення в номер / Умільцям — заслужені нагороди

25.06.2015

Умільцям — заслужені нагороди

"Потрібно рухатися до нових досягнень та перемог!" — саме таке гасло у викладачів та учнів ПТУ № 5. Адже протягом останніх років вихованці училища не тільки брали участь в обласній виставці декоративно-прикладної творчості, на якій представляли вироби, виготовлені власними руками, а й продемонстрували свою професійну майстерність.

Так, у 2014 році за сумлінну працю, значний внесок у розвиток професійно-технічної освіти щодо якісної підготовки робітничих кадрів та активну участь у святі професійно-технічної освіти Волині колектив ПТУ №5 відзначений Подякою управління освіти і науки Волинської ОДА.

Високий результат училище повторило й цьогоріч на виставці-ярмарку професійно-технічної освіти Волині, де за краще представлення навчального закладу у галузі деревообробного виробництва нагороджене Грамотою управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації.

Вл. інф.

НА ЗНІМКАХ: Грамота управління освіти, науки та молоді (2015 р.); окремі експонати обласної виставки декоративно-прикладної творчості.

"Потрібно рухатися до нових досягнень та перемог!" — саме таке гасло у викладачів та учнів ПТУ № 5.

Фізичний гарт — це важливо

Для того, щоб гарно працювати, мати стабільні грошові прибутки, одних вмінь, навиків, знань замало. Фахівець повинен бути фізично розвиненим і здоровим.

Події і факти

Учнівське самоврядування училища цьогоріч було одним з ініціаторів проведення в місті

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1935

Повідомлення в номер / “Так хочеться, щоб Україна жила

25.06.2015

“Так хочеться, щоб Україна жила...”

Кожна людина – це цілий Всесвіт. Це нам тільки здається, що ми – мізерна піщинка у Космосі. А насправді в тій піщинці вміщується Бог і чарівна природа, велика політика і Україна. Тобто людина, як індивідиум, – це макрокосмос, а з іншого боку – мікрочастиночка, яка живе сама собою.

Я – в гостях у Віри Йосипівни Абрамчук, вічної і мудрої трудівниці, якій минає 90.

Вона сидить на інвалідному візку і дивиться у вікно.

– Люблю дивитися на цей світ, особливо на ліс. То мене заспокоює, хоч часом і мучить. Бо так хочеться встати і піти прибрати подвір'я, погодувати гусей та курей. Та нічого не вдієш: якось ішла подвір'ям, послизнулася, впала і поламала ногу.

Пробую встати, але через хвильку земля починає хитатися, і я сідаю, –без вступу розповідає про свою особисту трагедію господиня.

Якась дивна гармонія спілкування оповиває мене. Вдивляюся… Із обличчя жінки можна писати образ святої. Воно випромінює ласку і доброту. Погляд лагідний, з іскринкою довірливої усмішки. Мова ллється спокійним, тихим струмком. З діда-прадіда сім'я жила у квітучих Волошках. Особливо теплий спомин – про хутір "Дубно".

– Ой, якби все згадати, записати, то ціла товста книга (показує пальцями – А.В.) вийшла б. Скільки-то пережито!

– А 90 літ – це багато чи мало?

– Ой, синку, багато! Дуже багато! На одне життя "випали" і Польща, і війна, і страх, і любов, і постійна та важка праця.

Що я бачила? Небо на світанку, коли до праці потрібно ставати, і землю, на якій зрання до смеркання працювати мусиш.

О, я все вміла – і косити, і молотити, і орати, і коня запрягати.

Вийшла я заміж, коли ще й сімнадцяти не було. Це для того, щоб окупанти до Німеччини не забрали на роботу. Наша сім'я перед війною “совєтами” до Сибіру була записана. Нас до куркулів віднесли.

Жили на хуторі "Дубно" – там хата гарна була, сад великий, кінь, 2 корови, 7 гектарів землі. Бог милував – обійшлося. Війна спасла.

Отож, коли в сорок четвертім чоловіка забрали на фронт, я мимоволі навчилася всієї сільської праці. Жила у свекрухи. На селі лежнів не люблять. Якось пішла жито косити. Два дні косу тягла. Свекруха питає: "Що ти, доню, робиш?" – "Кошу ваше жито!", –відповідаю. – "Ти ж сусідське жито косиш!" (сміється). Довго тоді я плакала.

Прийшов Петро (чоловік) з війни та й в колгосп записався. Коня та воза в артіль віддали. Наш кінь тиждень там попрацював. Нерадивий їздовий загнав тварину до смерті. Я плакала – такий кінь славний був!

– "Дубно" – це ж віддалений хутір. У війну і після війни не страшно було?

– І страшно, й небезпечно. Тоді які хоч люди ходили: одні – з тризубами, інші – із зірками, а були й просто бандити.

Якось прийшли "бульбаші" (так ми їх тоді називали). Попросили грошей, скільки можна. А мене послали в місто купити паперу. Відомо, для чого їм папір – на листівки.

Пішла, купила і принесла. Ризикувала.

"Лєйчик" (старший групи) дав мені облігацію: мов, прийде час, у вільній Україні ця облігація окупиться сторицею. Ці хлопці вдячні були. "Лєйчик" навіть хотів мене поцілувати, але я не дозволила. А облігацію ту я спалила – не дай, Боже, аби її знайшли – це ж Сибір.

Одні пішли – інші прийшли. З Вільки приходили. "Відкривай скриню!" – кричить один. Рубашку собі забрав, а ще бутля з медом. Батько хотів щось сказати, то його вдарили кулаком. Словом, злодії.

Ще від одних не оговталися, як в шинелях і з червоними зірками завітали. Дід ціпом жито молотив. "Ходять до Вас бандерівці?" – питають. "А як же, – відповідає дід. – Тільки що вони проти такої власті вдіють?". Відібрали в діда ціпок та побили його мало не до смерті. А хто вони були, звідки я знаю?

– То вже після війни було?

– Після війни. А хіба у війну менше страху було? Ризикували. Неподалік в лісі євреї, брат із сестрою, в землянці переховувалися. З Єнтою я в школі за одною партою сиділа. Як не допоможеш?

Дали рядно, носили їжу. Єнта була в розпачі: "Піду, німцям здамся". Я застерігала від біди – це ж вірна смерть! Де вони поділися, я так і не знаю.

– Віро Йосипівно, а коли найкраще жилося?

– Не обезсудьте, але при Брєжнєві. Хоча при поляках теж було непогано. Хто працював – той і мав, був заможним.

– Слухаю Вас і думаю: Ви, мабуть, в колгоспі передовичкою були.

– Працювала, старалась. Грамотами та цінними подарунками нагороджували. Було, ланковою поставили. Та я й року не витримала.

– Чому?

– Поїхала якось на нараду в район. Коли почула, як там "чесали" одного ланкового, я сказала: "Ні!". Так, щоб людину за її працю ганьбили і принижували, я ще не чула і не бачила. Тому й відмовилася. Пішла на ферму в свинарки. Одинадцять років працювала біля колгоспних свиней. Їх було більш, як 200 голів.

– Кажуть, що у Вас голос хороший і сама Ви співуча…

– Виступала у хор-ланці в Ковелі та Луцьку. Чоловік не дуже хотів, але його якось умовили. А ще в церковному хорі співала. Бригадир мені не раз казав: "З твоїм голосом у Києві треба виступати".

– Віро Йосипівно, а заспівайте старовинну пісню, якої я ніколи не чув.

– Та я простужена і голос вже не той. Але для годиться послухайте:

Ой ти, дубе, кучерявий дубе,

Ой що на тобі, дубе, два голуби гуде.

Два голуби гуде. Голубка воркоче.

Гей, любив козак дівчиноньку,

Та й покинуть хоче.

Хоч кидай, не кидай – плакати не буду.

Я дівчина молода, без пари не буду.

Тільки в мене пари, що оченьки карі,

Тільки до розмови, що чорнії брови…

І наповнилася кімната тим чистим, дивним співом. Звуки, немов птахи, проникали в серце і заставляли його трепотіти. Я і дочка господині Людмила слухали, затамувавши подих.

– Коли мама співає сольну партію у церковному хорі в молитві "Вірую", – то мурашки по тілу пробігають, – признається мені пані Людмила.

Ось такий неочікуваний подарунок від ювілярки.

– До ста недалеко. Хочеться жити?

– Та що Ви! Хоч, як казав наш колишній голова колгоспу: "Вмерти – то вмерти. А що ж воно там, далі?".

А так хочеться, щоб Україна була. Подивіться – наш народ щодня гине. Скільки вбитих та поранених! Бог святий дасть, і налагодиться все.

Дивиться у вікно Віра Йосипівна і роздумує над світлими й темними гранями життя. Є онуки і правнуки. Всі – при ділі.

Приємно бачити, як дочка Людмила піклується про маму. Звичайно, що це непросто, бо є ще й своє особисте життя. А тут часом і вгору немає коли глянути.

Але ця священна місія – вища усього. Бо ж найбільше щастя для неї, коли мама жива, коли дух і пісня її витають по хаті, коли є до кого промовити слово.

Живіть же, Віро Йосипівно, до ста і більше літ у здоров'ї! Благодать Божа хай буде завжди з Вами!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: Віра Йосипівна АБРАМЧУК в колі рідних; на домашньому обійсті.

Фото з домашнього архіву.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 826

Повідомлення в номер / Разом — до Перемоги

25.06.2015

Разом — до Перемоги

Уже котрий місяць поспіль український народ мужньо протистоїть зовнішній агресії. У цей нелегкий час кожен прагне зробити свій внесок у підвищення боєздатності Української армії, підтримати наших воїнів, які у надзвичайно складних умовах захищають незалежність України.

Не залишаються осторонь і мешканці нашого краю, які з перших днів проведення антитерористичної операції на Сході України активно долучилися до збору допомоги військовослужбовцям, про що ми не одноразово розповідали на сторінках газети. Робота в цьому напрямку продовжується і нині.

Серед когорти громадських волонтерів — і представники районної парторганізації ВО "Батьківщина". З їх ініціативи неодноразово проводився збір допомоги серед жителів населених пунктів району для наших земляків-військовослужбовців, організовувалися поїздки безпосередньо у зону проведення антитерористичної операції.

Як розповіла нам нещодавно керівник громадської приймальні районної партійної організації ВО "Батьківщина" Лариса Калитюк, яка, до речі, сама є однією із активних учасників волонтерського руху, щодня до їх когорти долучаються все нові й нові небайдужі мешканці Ковельщини. Так, нещодавно до штабу партії зателефонувала активістка села Грив'яток Наталія Каштилян-Тусюк й поцікавилася, чим можуть допомогти військовим її односельчани? У відповідь жінці запропонували підготувати для вояків домашню випічку.

"Емоції, які вирували у наших серцях, коли ми приїхали наступного ранку у Грив'ятки забирати випічку, вам просто не передати, — розповідає Лариса Калитюк. — До нас назустріч вийшли двоє дівчаток у вишитих сорочках, а в руках вони тримали власноруч прикрашену українською символікою коробку із пиріжками.

Саме ці юні україночки Яна та Оля Шугніло (на знімку) разом зі своєю мамою Оксаною та іншими активістами села готували випічку для солдатів. Окрім того, в коробці лежали дитячі малюнки та лист, написаний українським воякам. Коли ми, з дозволу дівчаток, його прочитали, ніхто з присутніх не зміг втримати сліз, настільки по-дитячому щирими та проникливими були слова, написані у ньому. До того ж, як розповіла нам пані Наталія Каштилян-Тусюк, до волонтерської роботи готові долучитися й інші мешканці села".

Копію того листа Лариса Миколаївна принесла до редакції. Тож, шановні читачі, пропонуємо його Вашій увазі:

"Доброго дня, невідомий солдате! Пишемо Вам листа з надією, що Ви його отримаєте. Можливо, він підтримає Вас у важку хвилину, ставши нашим маленьким оберегом.

Коли ми дивимося телевізор, нам дуже боляче, що йде війна, що летять снаряди, гинуть мирні люди, наші захисники, тобто, Ви — солдати. А так хочеться врешті почути: "Ура! Перемога!". Та ні. Ворог — міцний. Але ми переможемо завдяки Вам. І будуть усмішки на обличчі людей і перестануть плакати діти.

Багатьом діткам нашого віку, нашим ровесникам, доводиться нині не легко, адже їхні батьки — на війні. Душа рветься від болю, від побаченого, а Вам ще більше. Та ми знаємо: Ви — міцні.

Ми всією сім'єю хочемо Вам трішки допомогти. Ви довго не бачилися із своїми рідними, тож ми із мамою спекли Вам смачні пиріжки, щоб Ви знали, що про Вас не забули. Хочемо, щоб у пиріжках Ви відчули домашнє тепло.

У нашій школі всі дітки вірять, що Україна переможе. Носять вишиванки, жовто-блакитні стрічки, беруть участь у зборі матеріальної допомоги військовим.

Дякуємо, що заради нас Ви ладні віддати своє життя. Ми щодня молимося за Вас. Повертайтеся живими додому, дорогі наші захисники.

Слава Україні! Героям Слава!

Оля та Яна ШУГНІЛО”.

Відрадно, що таких юних, однак уже справжніх патріотів рідної держави, немало серед мешканців нашого краю, які без вагань долучаються разом із дорослими до волонтерського руху. А доки у нас такий народ, ми — непереможні. Тож, перемога обов'язково буде за нами!

Володимир АНДРОСЮК,

голова районної партійної

організації ВО “Батьківщина”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 913

Повідомлення в номер / Гороскоп (з 29 червня по 5 липня)

25.06.2015

Гороскоп

(з 29 червня по 5 липня)

Гороскоп (з 29 червня по 5 липня)

ОВЕН. Можливі нові знайомства та романтичні пригоди. Якщо правильно розподілите сили, встигнете багато чого зробити і на роботі, і вдома.

ТЕЛЕЦЬ. З грошима все нормально. Щоб не виникло непорозумінь у діловій кар’єрі, не беріть на себе надто багато. Будьте більш доброзичливими у ставленні до колег, партнерів і навіть конкурентів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 987

Повідомлення в номер / Сьогодні – День державної служби

23.06.2015

Сьогодні – День державної служби

Шановні держслужбовці!

Щиро вітаю Вас з професійним святом!

День державної служби відзначає чимала когорта ковельчан, які працюють в державних органах влади. Державна служба у європейських країнах є одним із провідних засобів забезпечення стабільності життя, надійного соціального захисту громадян, вирішення найважливіших економічних завдань. Україна ж перебуває на стадії формування ефективної системи державного управління. Тому перед держслужбовцями стоїть нелегке завдання – підвищувати авторитет державної служби, забезпечувати виконання державою усіх зобов'язань перед своїми громадянами, створювати умови для поліпшення їх життя.

Бажаю, щоб завдяки Вашій праці зростала довіра до влади, а Ваші компетентність, відповідальність та ініціативність сприяли швидкому вирішенню поставлених державою завдань.

Нехай наступні роки Вашої роботи будуть сповнені життєвою енергією, добром, злагодою, миром та впевненістю у щасливому завтрашньому дні нашої держави!

З повагою –

Олег Кіндер,

міський голова.

Шановні держслужбовці!

Щиро вітаю Вас з професійним святом!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 672

Повідомлення в номер / Коротко про важливе

23.06.2015

Коротко про важливе

Президент Петро Порошенко у День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні взяв участь у церемонії покладання квітів до могили Невідомого солдата у столичному Парку Слави.

Як передає кореспондент Укрінформу, після покладання квітів Глава держави попросив присутніх вшанувати жертв війни хвилиною мовчання.

У церемонії також взяли участь Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, мер Києва Віталій Кличко та ветерани.

Протягом позаминулої доби в зоні проведення АТО загинуло двоє українських військовослужбовців, ще троє бійців отримали поранення.

Про це на брифінгу заявив речник Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Запланована на вівторок, 23 червня, зустріч міністрів закордонних справ країн-членів "нормандської четвірки", що розпочнеться о 20:30 за Києвом за зачиненими дверима в зовнішньополітичному відомстві Франції, продовжиться за робочою вечерею і без преси.

Зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств України, Франції, Німеччини та Росії передуватимуть годинні переговори віч-на-віч між міністрами Лораном Фабіусом та Сергієм Лавровим, які мають розпочатися в МЗС о 19:30 за Києвом.

У МЗС Франції також повідомили, що підхід до преси за результатами переговорів міністрів у "нормандському форматі" поки не планується. Разом з тим, джерела Укрінформу серед французьких дипломатів повідомляють, що остаточно це питання буде вирішено у другій половині понеділка.

Біля афганського парламенту стався вибух, поранено щонайменше 19 осіб.

Про це в понеділок передає Reuters.

"Талібський терорист-смертник та шість бойовиків атакували афганський парламент в понеділок, поранивши щонайменше 19 осіб", - йдеться у повідомленні агентства. Серед поранених було чотири жінки.

Як зазначається, напад стався, коли начинений вибухівкою автомобіль бойовиків був підірваний біля будівлі парламенту. Після цього були чутні ще, як мінімум, дев'ять вибухів і перестрілки.

За словами прес-секретаря поліції Кабула Карима Ебадуллаха, шість бойовиків зайняли позиції в будівлі поряд з парламентом. Після майже двох годин перестрілки сили безпеки країни знешкодили бойовиків.

Результати виконання показників місцевих бюджетів за перше півріччя цього року дає можливість прогнозувати їх подальше зростання до 40%. Про це заявив Голова Верховної Ради Володимир Гройсман під час ХІ-го українського муніципального форуму в Одесі, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Гройсман наголосив, що з метою підвищення спроможності місцевого самоврядування необхідне саме об'єднання громад. "Передати повноваження недостатньо, потрібні для їх виконання ресурси" – наголосив він.

Гройсман укотре підкреслив, що реформа органів місцевого самоврядування є ключовою на шляху до побудови системи місцевого самоврядування в Україні.

"І це однозначно позначиться на розвиткові економіки, підвищенні рівня життя людей, рівня освіти, рівня охорони здоров'я. Фактично, це все те, про що ми сьогодні мріємо", – наголосив спікер.

Європейський Союз продовжив на шість місяців економічні обмежувальні заходи проти Росії.

Рішення прийняла Рада ЄС у закордонних справах у понеділок у Люксембурзі, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

Ці обмежувальні заходи були накладені у липні 2014 року та посилені у вересні. Вони стосуються відносин з Росією у сфері фінансів, енергетики, оборони та товарів і технологій подвійного призначення.

УКРІНФОРМ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 630

Повідомлення в номер / Як наше слово відгукнеться

23.06.2015

images Нотатки редактора

Як наше слово відгукнеться?

За роки важкої і не завжди вдячної журналістської праці я майже перестав бути сентиментальним. Мене важко чимось здивувати, образити, роздратувати. Я звик пробачати своїм опонентам, не можу сердитися на когось чи щось, використовувати газету для помсти недругам, бо знаю: зло породжує зло.

Але я знаю й інше: газета має бути принциповою, але доброю, інформаційно насиченою, але налаштованою позитивно. Не всі сприймають таку позицію журналістського колективу, та, можливо, саме завдяки їй "Вісті Ковельщини" ось уже впродовж багатьох років залишаються провідним періодичним виданням Волині, зберігають багатотисячну читацьку аудиторію, користуються популярністю серед наших земляків.

Цими днями я зайвий раз переконався у тому, що наша робота належно поціновується людьми. Провівши минулого вівторка Дні передплатника у Любитові і Білашеві, мої молодші колеги Аліна Романюк, Мирослав Данилюк, Ольга Стеблевець поінформували про підсумки проведених заходів. Особливо їх вразила гостинність і привітність місцевих зв'язківців, читачів газети у Білашеві.

– Нас там зустріли, як добрих і щирих друзів, – захоплено розповідали працівники редакції. – Їх щирість і привітність вражали. Вони навіть передали букет квітів для ковельських журналістів, а Вам, Миколо Григоровичу, – вітальну листівку. Ще й привіт просили передати.

Чесно кажучи, такого я не чекав.

– А хто передав? – поцікавився я. – Чи не Ганна Харитонівна Вишневська, колишня завідуюча сільською бібліотекою?

– Так, так, саме вона, – підтвердила Аліна Романюк, зазирнувши у свій записник.

Я з хвилюванням і великим інтересом розгорнув листівку і почав читати текст:

– Шановний Миколо Григоровичу! Сьогодні, в День передплатника, жителі села Білашева передають Вам найщиріші поздоровлення і привітання із заслуженою перемогою в обласному творчому конкурсі у номінації "Гордість Волині" і одержанням Диплома лауреата.

Бажаємо Вам доброго здоров'я, творчої праці! Віримо, що газета "Вісті Ковельщини" завжди буде незалежною і народною! З повагою – жителі села Білашева".

І ось тут я признаюсь: на очах в мене виступили сльози. Я був настільки зворушений і розчулений вітанням білашівців, що не міг стримати емоцій. Пригадав і жваву й енергійну, симпатичну та завзяту Ганну Вишневську, її чоловіка Григорія, котрий головував у білашівському, а потім в любитівському господарствах, і мої відрядження в село, і зустрічі з тамтешніми механізаторами, тваринниками, рільниками, і свою участь у звітних колгоспних зборах, і багато чого іншого, про що пізніше розповідав у публікаціях в міськрайонці.

Славні то були часи, що б про них сьогодні хто не говорив. Не тому, що існували колгоспи чи партійні й комсомольські організації, які своє віджили і пішли в небуття. Найважливіше, що тоді цінувалася людська праця, високим був її престиж – незалежно від того, хто яку посаду займав: бібліотекаря чи вчителя, доярки чи свинарки, водія чи тракториста. Де ви сьогодні про них почуєте?

На телебаченні? Там – або примітивні серіали, або сенсаційні повідомлення про вбивства, грабежі, зґвалтування, або суцільна політика, яка часто-густо зводиться до очорнювання одних політиків іншими.

По радіо? Так його і слід пропав. На селі давно забули, як місцевими новинами по ковельському радіо ділилися незабутні Ніна Тарасенко і Кость Гризентович, Царство їм Небесне! Проводи обрізали, стовпи повикопували, настворювали FМ-студій, де безперервно звучать російська мова і російська попса.

Можливо, в інтернеті щось корисне почерпнеш? Безперечно, якщо ви його маєте вдома і вмієте ним користуватися. Там – справжня криниця інформації. Але не тієї, якої хоче ветеран війни чи праці, простий трудівник від верстата чи плуга. В інтернеті – "гарячі" політичні новини, "смажені" факти, безкінечні сварки між його користувачами, обливання брудом тих, хто має свої думку і позицію. А ще – різного роду плітки, прихована або відверта порнографія та інші некрасиві речі. Де вже тут знайти місця для розповідей про тих, на кому Земля тримається – робітників, селян, інтелігенцію!

От і виходить, що найближче і найрідніше джерело інформації для розумних, працьовитих, не розбещених принадами сучасного життя людей – місцева газета. І як гарно, що це ще раз підтвердили мешканці Білашева, лист яких так розчулив і мене, і моїх колег. Подумалося: а таки недаремно ми працюємо, несемо людям інформацію про місцеві новини, розповідаємо про тих, хто творить добро, розбудовує Україну, мужньо її захищає – і про учасників національно-визвольного руху, і про патріотично налаштовану студентську й учнівську молодь, і про учасників АТО, і про майстрів педагогічної справи, і про віртуозів музики та співу. Зрештою, мабуть, не знайдеться теми, яку б не зачіпали у своїх публікаціях журналісти "Вістей Ковельщини".

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 814