Повідомлення в номер / Програма відзначення Дня міста

02.07.2015
Програма відзначення 
Дня міста 
та Дня визволення Ковеля від фашистських загарбників 
3 ЛИПНЯ
16.00 – Товариська зустріч з футболу ФЦ "Ковель-Волинь" – "Нива" м. Тернопіль (стадіон "Верес")
4 ЛИПНЯ
15.00 – Урочисте відкриття спортивного майданчика  ЗОШ №2
16.00 – Благодійний концерт "Piano extremist" (площа Героїв Майдану)
17.00 –  Святкова фольклорно-розважальна програма "Ой, на Івана та на Купала" (острів на р. Турії)
5 ЛИПНЯ
10.00 – Урочистий прийом делегацій міст-партнерів та почесних гостей свята
10.00 – Містечко майстрів (парк ім. Лесі Українки)
11.00 – Відкрита першість міста зі стрітболу (бульвар Лесі Українки)
11.00 – Відкрита першість міста з шахів (КДЮСШ ім. Є. Кондратовича)
11.00 – Урочисте засідання міської ради (сесійний зал)
12.00 – Урочистий мітинг з нагоди 71-ї річниці визволення м. Ковеля від фашистських загарбників (меморіал Слави)
12.00 – Чемпіонат міста з кросфіту (сценічний майданчик навпроти міської ради)
13.00 – Відкриття виставки картин ковельських художників (культурно-просвітницький центр)
13.00 – Конкурсно-розважальна програма для дітей "Барви сонячного літа" (біля міського фонтану)
14.00 – Концертна програма дитячих колективів  (літня естрада парку ім. Лесі Українки)
16.00 – Спортивне свято на стадіоні "Верес":
– показові виступи кордових авіамоделей, повітряних зміїв вихованцями та керівниками гуртків станції юних техніків;
– показові виступи з акробатики;
– церемонія нагородження призерів змагань з футболу;
– футбол: "Турнір трьох"  за участю команд ветеранів "Легіон – ХХІ" (м. Київ), "Гірник" (м. Соснівка) та "Ветеран – Наше місто" (м. Ковель)
16.00 – Ігрова програма від клубу "Капітошка": "Намалюю свою мрію" (містечко атракціонів в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки)
17.00 – Концерт кращих творчих колективів та виконавців  міста (літня естрада парку ім. Лесі Українки)
19.00 – Урочиста церемонія вручення нагород у номінації "Кращий…" (літня естрада парку ім. Лесі Українки)
20.00 – Конкурс караоке "Пісня української землі" (сценічний майданчик навпроти міської ради)
21.30  – Концертна програма муніципального духового оркестру (сценічний майданчик навпроти міської ради)
22.30 – Фаєр-шоу "Героям Слава!" від Театру вогню "Аладдін" (площа Героїв Майдану)
Оргкомітет.

images (2)Програма відзначення Дня міста та Дня визволення Ковеля від фашистських загарбників 

3 ЛИПНЯ

4 ЛИПНЯ

5 ЛИПНЯ

Рідне місто  моє

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1112
Читати далі

Повідомлення в номер / День міста – свято всіх ковельчан

02.07.2015

images (1)День міста – свято всіх ковельчан

В останні роки народилася добра традиція, коли дедалі більше  мешканців населених пунктів України встановлюють свята – День міста. Мені приємно, що такий день є у моєму рідному місті, тому я з великою шаною і повагою вітаю усіх ковельчан із наступаючим святом. 
У зв'язку з цим хочу поділитися деякими  міркуваннями. Передусім, не потрібно до цього свята ставитися, як до якоїсь повсякденної справи, формально.
Вважаю, що День міста за своїм значенням  має стати для моїх земляків відразу після таких свят, як Великдень, Різдво Христове (у селах таким днем є престольне свято).
Місто – це живий організм, а його жителі – велика сім'я. Як будь-який живий організм, він може мати свої хвороби, які городяни називають проблемами. 
Усунення цих проблем – завдання не тільки влади,  громадських організацій, а й усіх трудових колективів, усіх мешканців міста. Їх повинно турбувати не лише те, щоб у  оселях завжди було тепло, відбувалося безперебійне постачання води, газу, були благоустроєними дороги, тротуари. Важливо, щоб місто росло, розквітало, ставало красивішим, привабливішим, культурнішим і впорядкованішим.
Повинні якісніше працювати заклади освіти, охорони здоров'я, новий імпульс одержати культура, спортивно-масова робота.
У вирішенні цих важливих справ зацікавлені усі мешканці, але без активної участі їх самих вирішити усі питання на належному рівні неможливо.
Тому, відсвяткувавши  День міста, влада, трудові колективи, громадські організації повинні визначити нові рубежі, продумати, що буде зроблено до наступного свята. На мій погляд, сьогодні є більше можливостей розв'язувати загальноміські проблеми –  немає заорганізованості,  інших перешкод, які були в наші часи. Окрім державних підприємств і закладів,  діє  багато приватних структур.
Знаю, що працює і рада роботодавців, яка бере участь у вирішені міських проблем, в справах про які ми говорили. Було б дуже добре, якби робота ради, її рішення  були пов'язані з Днем міста, а її конкретні результати  були приурочені до цього свята.
Трудові колективи  хай би також визначали, що буде зроблено до наступного Дня міста. Такі здобутки, як, наприклад,  побудований міні-стадіон, спортивний майданчик, відремонтована вулиця, тротуари, розширена сфера побутових послуг,  озеленення вулиць, парків і таке інше  будуть радувати міську громаду, сприяти вихованню у людей почуття патріотизму, любові до Ковеля, до нашої України.
Батьки, педагоги повинні плекати в душах дітей почуття любові й поваги до рідного міста, школи, людей старшого покоління.
Дружні стосунки, атмосфера відповідальності і поваги, бережливе ставлення до всього зробленого – запорука зменшення проявів неправильної поведінки, свідчення поваги до  Закону, розуміння своїх обов'язків перед майбутніми поколіннями.
Переконаний, що наступний День Ковеля ми, ковельчани, відзначимо гідно, незважаючи на те,  що живемо в скрутний для нашої країни час, бо він рано чи пізно мине.
Свято об'єднує нас, тож будьмо дружними, поважаймо один одного.
День міста – велике свято. Пам'ятаймо про це!
Гарного Вам свята, дорогі земляки!
Олександр  СТРЕКОВ,
голова виконкому Ковельської міської ради у 1971-1981 р. р., Почесний громадянин міста Ковеля.

В останні роки народилася добра традиція, коли дедалі більше  мешканців населених пунктів України встановлюють свята – День міста. Мені приємно, що такий день є у моєму рідному місті, тому я з великою шаною і повагою вітаю усіх ковельчан із наступаючим святом. 

Олександр  СТРЕКОВ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 885
Читати далі

Повідомлення в номер / Освідчення в любові

02.07.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

images Освідчення  в  любові

"Піднімемо келихи за рідне місто!" –
традиційний п'ятий тост ковельчан.
Ковель… Це не просто місто, а супутник мого життя. Він із далекого дитинства – постійно поруч зі мною.  Він в думках,  переживаннях, мріях та наяву.
Колись із свого села Клевецька, що  на Турійщині, я кидав погляд на місто не як на можливого друга, а як на  об'єкт для покращення збіднілого сільського існування. Мама іноді брала мене за руку, і ми босими ногами по колючій стежині йшли сімнадцять кілометрів до того гордовитого і, здавалося, неприступного монстра. Мама в поношеній сумці несла сир, сметану, яйця.
Єврейка Рузя із великим задоволенням купувала наші продукти. Коли грошенят накопичувалося кругленька сума, ми на базарі купували якусь одежину, і були з того дуже задоволені.
Місто часом дарувало мені маленькі радощі. Це траплялося тоді, коли я отримував цукерку-подушечку. Моєму дитячому щастю не було меж.
l
 Я і місто  мали свої орбіти і сили тяжіння. Тільки я чомусь уявляв себе планетою, а Ковель – супутником. Парадокс полягав у тому, що я намагався із своєї сільської "орбіти" потрапити на його "орбіту". Звичайно, з мого боку це виглядало як нахабне порушення всесвітнього закону тяжіння.
Мама ж існувала на своїй "орбіті", і навіть не думала з неї сходити. Червоно-ряба рогата подруга слухняно виконувала роль посередника, не здогадуючись про свою історичну місію – стирати грані між селом і містом.
Правду кажучи, мій уявний супутник не був вільним у своєму рухові, а залежав від таких сільських  "планеток" як я. Він наповнювався енергією землі, на якій ми працювали з мамою, як працювали сотні й тисячі моїх земляків. Я і вони були джерелом його життя. 
l
Пройшов час. В пошуках нової "орбіти" я пересів на велосипед, щодня їхав до третьої школи м. Ковеля здобувати знання. Школа віддавала все, що могла. Чи брав я від неї все? Звичайно, що ні. Я жив своїм селом, болотом, полем і працею. Шкільні знання там були необов'язкові.
Мій супутник спостерігав за цими процесами з неприхованою байдужістю. Зближення не наступало. Приїхав - поїхав. "Привіт!" – "Привіт!" – "До побачення!" – "Зустрінемося завтра!".
Котилася колісниця часу. Вектори руху все більше і більше спрямовували на шлях до мого "супутника". Десь далеко  мерехтіло світло надії. В тумані  наївних мрій уявлялися великі гроші, невиснажлива праця, службова кар'єра.
І раптом я відчув,  що місто не хоче впускати мене на свою орбіту. Головний бар'єр – витвір комуно-совєцької системи, своєрідне магічне замкнене коло: немає прописки – немає роботи, і навпаки.
Серед того супротиву все-таки знаходилися добрі люди.
"Того юного напівсироту шкода. Він так хоче до міста. Може, колись і стане корисним", – співчували вони моїм поневірянням. І мрія таки збулася, що дало змогу увійти в міські "ворота". Я старався з усіх сил. Прочищав забиті кострою  повітряпроводи на льонозаводі. Навчився  підніматися на високі опори ліній електропередач. Самотужки вивчав ази електротехніки. Мої зусилля не були марними – я піднявся на високу сходинку інженера.
Цей шлях не був простим. Розхристана юність блукала по задвірках міського життя, шукаючи  щастя.
В круговерті суєти місто для мене ближчим не стало. Омріяного щастя я не відчув. Все залишилось, як і колись: "Привіт!" – "Привіт!" – "Зустрінемось!".
l
Неждано-негадано ми розлучилися на цілих 17 років. Якісь магічні сили викинули з ковельської орбіти. Камінь-Каширський, Любешів, Нововолинськ приймали мене у свої обійми. Я знову продирався через колючі терни і вперто піднімався нагору. Мені довірили керувати потужним районом електромереж у шахтарському місті  Нововолинську.
Бувало, ностальгія, мій любий Ковелю, огортала пеленою суму і смутку. Спогади висвітлювали картини нашого життя, дружби і любові.
І   раптом місто дитячої та юної мрії знову покликало до себе.
"Ти  потрібен мені", – почув я віщий голос.
Це було диво! Мені запропонували  роботу,  квартиру й інші блага. Правда, я вже не "костронос" і не простий електромонтер без освіти. Тепер я був начальником в новому сюртуку і з краваткою на шиї. Розбудовуй, вдосконалюй, піднімай електромережі міста і району. Чим віддячити? Старався, працював, організовував  будівництво нової виробничої бази. Згодом ковельчани обрали депутатом міськради. Часом прохолоду відчував у стосунках з містом. Хотів пізнати, а яке воно, це місто  – добре чи зле?
Дитиною і юнаком я проходив через міську "браму" й не задумувався над хитросплетінням філософських теорій буття. В моєму Клевецьку коні тягли воза. У місті гуркотіли автобуси та автівки.
Якось малим я втік від мами, сів у автобус і… заблукав. Міліція швидко повернула мене до мами. Я плакав і вважав місто не добрим, а стражів порядку – лихими людьми, не розуміючи, чому вони задоволено тоді сміялися.
Тепер у зрілому віці я зрозумів, що усвідомлення добра і зла – категорія відносна. Яким є твоє єство – такий навколишній світ. І я написав: "Ковель… Рідне місто моє, ти – квітка у центрі Волині". Сьогодні без пафосу стверджую: "Моє місто –  найгарніше в Європі, з чудовими і добрими людьми".
l
Ох, Ковелю, Ковелю! Колись я підгодовував з мамою тебе молоком і сиром, і тільки через десятки років ти подобрішав у ставленні до мене.
– Спробуй покерувати мною і громадою. Ми ж давні друзі. У тебе вийде! – раптом, мов з неба, впала на мою голову пропозиція.
"Що це робиться? – подумав я. – Ковель зараз добрий, а завтра буде злий. Як я справлюся з обов'язками керівника міської громади?".
Та Бог врівноважив мої сумніви і вагання. Я сів у крісло міського голови, яке справді виявилося колючим і незатишним. Мене критикували, лаяли, проклинали. Я терпів і не раз звертався до Всевишнього. "Господи, допоможи! Я ж хочу, щоб у місті було краще". 
Ковель мене не відпускав. Два терміни – цілих вісім років, в умовах соціально-економічної кризи і занепаду  я йшов із ним пліч-о-пліч. Втомився! Змучений і виснажений,  пішов осягати міську "комуналку". А потім ще й ще суєтні  кроки на ковельській "орбіті". Історію міста досліджував й вірші складав. Та чи пізнав я душу міста?
Не знаю. Вже й листя осіннє позолотою вкрило шлях. Нечутно сріблястим снігом голову мою засіяло. Здавалося б, що я на орбіті свого супутника життя утвердився і досяг чогось. А погляд струменить туди, до землі Клевецької. Моя "планета" збідніла, осиротіла, постаріла і бур'янами заросла. Щемить серце!
Допоміг, щоб церква Петра і Павла відродилася. "Нащо на сорок осіб, сивих і перетруджених, цей храм?" – казав дехто.
Я мовчав. Мовчу і зараз. Час від часу їду на цвинтар до мами. Посумуємо вдвох. Помолюся.
"Поверни мене, Боже, на рідну споконвічну "орбіту". Земля батьківська, ти ж пробачиш і приймеш мене, блудного сина у своє лоно", – мов на сповіді, каюся і чекаю благословення.
Планета мого дитинства і юності усміхнеться і подарує несподівано неповторний весняний рай із квітучих садів і лугів та щебетання птахів. Магія!
А мій супутник, рідний Ковель, зазирає з докором в комірки моєї душі і чекає на моє прозріння.
… "За рідний Ковель!" – виголошує хтось тост. Я піднімаюсь і випиваю гіркоту й солодощі моїх життєвих споминів…
Я люблю тебе, Ковелю!
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова виконкому Ковельської міської ради у 1991-1998 р.р.

"Піднімемо келихи за рідне місто!" – традиційний п'ятий тост ковельчан.

Ковель… Це не просто місто, а супутник мого життя. Він із далекого дитинства – постійно поруч зі мною.  Він в думках,  переживаннях, мріях та наяву.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 976
Читати далі

Повідомлення в номер / Відзначили День Конституції

02.07.2015 Ляшук Світлана Олександрівна

DSC01872Відзначили День Конституції

З нагоди 19-ї річниці Конституції України в Ковельській центральній районній бібліотеці відбулися районні урочистості. Від учасників святкового зібрання були покладені квіти до...

Від учасників святкового зібрання були покладені квіти до меморіалу Слави, пам'ятного знаку "Борцям за волю України", стели  пам'яті на честь наших земляків – загиблих  учасників АТО, стенда, присвяченого пам’яті Героїв Небесної сотні, та пам'ятника Т. Г. Шевченку.
З важливим державним святом присутніх привітали голова районної державної адміністрації Віктор Козак, голова районної ради Ігор Верчук, вчитель ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Уховецька Тетяна Савицька.
Керівники району вручили Почесні грамоти, Подяки райдержадміністрації та районної ради окремим представникам громади Ковельщини.  
Зокрема, Подяку голови райдержадміністрації отримали Іван та Валентина Антонюки з села Перкович – батьки сержанта Петра Антонюка. Під час вручення нагороди присутні дружно підвелися, щирими оплесками дякуючи батькам воїна за виховання справжнього захисника України. 
Нещодавно на адресу Ковельської райдержадміністрації надійшов лист від командира 101-ї окремої бригади, в якому, зокрема, йдеться: "За час проходження служби у 101-й бригаді сержант Антонюк Петро Іванович зарекомендував себе винятково з позитивного боку як розумний, ініціативний, дисциплінований та зразковий військовослужбовець. Сумлінно вивчає військову справу, систематично вдосконалює рівень власних знань, вмінь та навичок, знає та зразково виконує свої службові обов'язки". 
Нагороди від райдержадміністрації отримали також директор Ковельської централізованої бібліотечної системи, Заслужений працівник культури України Галина Божик, педагог-організатор ЗОШ І-ІІІ ступенів села Любитова Руслана Гаркавенко, від районної ради – головний бухгалтер відділу освіти райдержадміністрації Марія Войчук, старший дільничний інспектор міліції Ковельського міськвідділу УМВС України у Волинській області Андрій Шворак, вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Дубового Наталія Тхоржевська.
Аматори сцени району, серед яких – чимало юних виконавців, подарували присутнім незабутні хвилини спілкування з українською патріотичною піснею.
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКАХ: під час районних урочистостей з нагоди 19-ї річниці Конституції України.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Світлана ЛЯШУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 840
Читати далі
02.07.2015

img_1081Отримали посвідчення учасників АТО

Ще одинадцять ковельчан, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, отримали днями посвідчення учасників бойових дій. 
На початку засідання колегії міської ради міський голова Олег Кіндер звернувся до запрошених військовослужбовців та їх рідних зі словами вдячності за мужність, патріотизм, вірність своїй державі й українському народу. Ковельчани пишаються своїми героями. Бійці, які повернулись додому, були призвані під час першої хвилі мобілізації і проходили службу у колишній 51-й ОМБР. 
Офіційний статус учасників бойових дій дає право військовослужбовцям на пільги, проте, обороняючи українську землю, вони думали не про це. Олег Кіндер побажав міцного здоров'я, незламної віри, успіхів у майбутньому, уваги від держави, запевнив, що міська влада робила й робитиме надалі усе можливе для підтримки військовослужбовців та їх сімей. “Спільними зусиллями ми зможемо повернути мир, побудувати мирне життя в Україні”, – зауважив міський голова та запросив до вручення посвідчень заступника  військового комісара Андрія Середюка і секретаря міської ради Михайла Гетьмана. 
Присутні в залі зустрічали оплесками та словами подяки кожного бійця:  Дмитра Голомиса, Олега Гайдучика, Дмитра Карпука, Богдана Книша, Олександра Ростуна, Віталія Кушнірука, Тараса Чапка, Сергія Котищука, Мирослава Поліщука, Сергія Стернійчука. 
Війна для цих демобілізованих ковельчан завершилась. Вони повертаються до мирного життя. Проте бойові дії на Сході країни тривають. Там перебуває ще чимало наших земляків.
Відділ внутрішньої політики,  організаційної роботи та зв'язків 
з громадськістю виконавчого 
комітету міської ради.

Ще одинадцять ковельчан, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, отримали днями посвідчення учасників бойових дій. 

Відділ внутрішньої політики,  організаційної роботи та зв'язків з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 720
Читати далі
02.07.2015
Схоже на те, що чим ближче до виборів депутатів місцевих рад, тим більш неспокійним стає суспільно-політичне життя в країні. Не оминув цей неспокій і наш край. Говорити про це маю право, спостерігаючи впродовж тривалого часу за роботою Ковельської районної ради.
Як пригадують читачі нашої газети,  ми повідомляли про те, що сорок шоста сесія цієї ради, призначена на 5 червня ц. р., не відбулась через відсутність потрібної для  кворому кількості депутатів, а це – 31 чоловік. Прибуло ж усього 26. Голова районної ради Ігор Верчук в ході пізніше проведеної прес-конференції серед можливих  причин відсутності народних обранців назвав "тиск на них" і "розчарування декого з колег формальними відписками на їх запити і звернення". Однак висловив упевненість у тому, що така сесія неодмінно відбудеться.
Надію на те, що станеться саме так, давало розпорядження голови райради про повторне  скликання сорок шостої сесії 23 червня ц. р., опубліковане у "Вістях Ковельщини" за тиждень до визначеної дати, а також досить висока явка депутатів (40 чоловік), які прибули у той день в зал сесійних засідань. Здавалося, всі були налаштовані на продуктивну і конструктивну роботу.
В залі було багато запрошених осіб – керівники і  апарат районної державної адміністрації, сільські і селищні голови, представники міжрайонної прокуратури, керівники силових структур, журналісти, громадські активісти.
"Це була звичайна сесія з незвичайним початком, адже відкрив її Державний гімн України у виконанні народного аматорського хору працівників культури "Вишиванка", – повідомить пізніше офіційний веб-сайт  Ковельської районної ради. – Урочистої атмосфери в залі додало ще й те, що перед початком роботи сесії посвідчення "Учасника бойових дій" отримали дванадцять військовослужбовців Ковельщини.
Голова районної ради Ігор Верчук, заступник голови ради Галина Коляда, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та  військовий комісар Сергій Гладун вручили відповідні посвідчення вчорашнім воїнам. Першою його отримала мила, чарівна дівчина, медичний працівник, військовослужбовець колишньої 51-ої ОМБР, жителька с. Пісочного Інна Федорук (про її службу в зоні АТО виконавчий апарат ради згадував в одному з інформаційних повідомлень на сайті райради), а також лицарі нового часу: Василь Антонюк із села Перкович, Юрій Бобко з Калиновника, Микола Голярчук із Заріччя, Богдан Кітіков із Зеленого, Микола Мишко з Вербки, Сергій Мякота з Колодниці, Володимир Осійчук із Люблинця, Сергій Остапчук із Майдана, Олександр Панасюк із Дубового, Станіслав Рибчук із Волі-Ковельської та Андрій Слюсарчук із Вівчицька".
Голова райдержадміністрації Віктор Козак щиро подякував героїчним захисникам Батьківщини за мужність і відвагу, побажав миру, добра й благополуччя.
З нагоди дня державної служби керівники району вручили місцеві та обласні відзнаки працівникам Ковельської райдержадміністрації та управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі – кращим державним службовцям: Ларисі Білинській, Тетяні Матяшук, Ларисі Шайнюк, Тетяні Чикор, Олені Лісь, Сергію Ілюшику, Артуру Александруку, Світлані Очеретяній, Наталії Хом'як та Тетяні Тимошук.
Хор "Вишиванка" заспівав для усіх нагороджених "Многії літа". А присутні в залі стоячи оплесками проводжали із залу учасників АТО.
На цьому незвичайність сесії не завершилася. Якщо традиційний час для депутатських заяв та звернень, правом на які скористалися депутати Віктор Лук'янчук, Борис Андріюк, Лідія Козуля, Ольга Рудик, Анатолій Корнійчук, Галина Коляда, Петро М'якота, Дмитро Андрухів, не приніс  якихось особливих сенсацій, то розгляд питання про порядок денний став справжнім "каменем спотикання". 
Справа в тому, що голова райради Ігор Верчук озвучив той порядок, про який повідомили "Вісті Ковельщини" у вже згадуваному номері від 16 червня ц. р. 
У цілого ряду депутатів, в тому числі у Сергія Повара, Миколи Гайдучика, Юрія Поліщука, Петра М'якоти, Володимира Пархонюка та  інших, виникло запитання, чому змінено порядок денний, який був погоджений і схвалений до розгляду на сесії 5 червня ц. р.? Ігор Верчук намагався пояснити причини цього, але більшість народних обранців пояснень не сприймала. Не допоміг і   виступ Лідії Козулі, яка закликала колег не нагнітати пристрастей у складний для країни час і досягти порозуміння.
Після чисельних дискусій, суперечок і баталій, з ініціативи депутата ради, представника фракції "Свобода" Юрія Поліщука за основу було взято проект рішення з цього питання, що був розданий 5 червня і передбачав розгляд питання про звернення на адресу Генерального прокурора України В. М. Шокіна. За пропозицією депутатів Юрія Мельника та Андрія Броїла згаданий порядок денний був доповнений іншими питанням.

1435067123_78310Друга спроба виявилася теж невдалою...

Схоже на те, що чим ближче до виборів депутатів місцевих рад, тим більш неспокійним стає суспільно-політичне життя в країні. Не оминув цей неспокій і наш край. Говорити про це маю право, спостерігаючи впродовж тривалого часу за роботою Ковельської районної ради...

Микола ВЕЛЬМА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 864
Читати далі
02.07.2015

1435067123_78310Друга спроба виявилася теж невдалою...

Першим  депутати розглянули питання "Про внесення змін до рішення районної ради від 30 січня  2015 року, № 41/20 "Про районний бюджет на 2015 рік". Виступаючи з інформацією, заступник начальника управління – начальник бюджетного відділу управління фінансів райдержадміністрації Світлана Карпюк пояснила, що внесення змін і доповнень зумовлене зміною показників міжбюджетних трансфертів, спрямуванням вільного залишку коштів загального фонду, перерозподілом коштів по головних розпорядниках.
Так, відповідно до рішення обласної ради від 16 квітня 2015 року, № 34/68 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 23 січня 2015 року, № 32/7 "Про обласний бюджет на 2015 рік" збільшено доходи:
– загального фонду районного бюджету за кодом 41030800 "Субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот" на 4568428 грн. та по коду 41035000 "Інші субвенції" – на 164900 грн.;
– спеціального фонду по коду 41035000 "Інші субвенції" – на суму 22000 грн.
У зв'язку з цим збільшено бюджетні призначення по загальному фонду в сумі 4757828 грн. головним розпорядникам коштів; серед яких – управління соціального захисту населення, управління агропромислового розвитку райдержадміністрації та ін.  Для врегулювання окремих проблем було запропоновано спрямувати вільний залишок коштів загального фонду в сумі 217,4 тисячі гривень на вирішення окремих життєво важливих для району питань.
Запропонований проект рішення викликав бурхливе і тривале обговорення в сесійній залі. В кінцевому підсумку рішення було прийняте, в результаті чого, як висловився один депутат, "скарбниця районного бюджету залишилася порожньою".  Від себе додам: дай, Боже, щоб за результатами подальшої спільної роботи ця скарбниця швидше наповнювалася.
Сесія заслухала  звіт голови тимчасової контрольної комісії ради щодо врегулювання майнових питань жителів Велицької сільської ради Миколи Рибака, створеної рішенням райради 16 грудня 2014 року. Він розповів про те, як працювала комісія, зупинився на проблемних питаннях, зазначивши, що для того, аби домогтися зрушень на краще, доцільно провести виїзне засідання сесії районної ради. Однак ця пропозиція не знайшла підтримки у більшості депутатів.
В зв'язку з цим фракція "ВО "Батьківщина" відмовилася далі брати участь у сесії і покинула зал засідань. Цей крок неоднозначно сприйняли окремі колеги по депутатському корпусу, висловлюючи припущення, що подібний  демарш – спроба запобігти розгляду звернення на адресу Генерального прокурора України. Такі ж звинувачення висловили й ряд інтернет-видань.
В розмові з нашим кореспондентом голова районної  парторганізації ВО "Батьківщина", депутат райради Володимир Андросюк рішуче заперечив  безпідставні, на його думку, претензії до колег по фракції.
– Саме з нашої ініціативи була створена згадана комісія, – зазначив Володимир Тимофійович. – І ми, як ніхто інший, зацікавлені у розв'язанні "велицької проблеми". Тому й відмовилися працювати далі у сесійній залі. Правда і справедливість мають восторжествувати, а  пов'язувати наші дії з іншими  причинами – це грішити проти істини. Тим більше, що після згаданої сесії певні зрушення на краще у Велицьку  намітилися. Про це ми постараємося невдовзі поінформувати громаду району у "Вістях Ковельщини".
Що ж, будемо такої інформації чекати, а наразі мусимо констатувати: друга спроба провести сорок шосту сесію районної ради теж виявилася  невдалою. У зв'язку з цим частина депутатів пропонує провести засідання "круглого столу" в редакції нашої газети, де обговорити це та інші "гарячі" питання діяльності місцевого органу представницької влади.
Як поінформували у виконавчому апараті райради, після проведення консультативних нарад з головами депутатських груп і депутатських фракцій, депутати та громадськість будуть поінформовані завчасно про дату проведення ІІ пленарного засідання сорок шостої сесії Ковельської районної ради.
Микола ВЕЛЬМА.
Від редакції: незадовго до виходу в світ цього номера "Вістей Ковельщини" до нас звернулася група жителів села Велицька з листом такого змісту:
"Жителі села Велицька висловлюють вдячність депутатській комісії районної ради, яку очолює депутат райради М. С. Рибак, і членам депутатської фракції "ВО "Батьківщина", котрі допомогли нам отримати кошти за  майнові паї, якими користувалося СТзОВ "Зоря" 15 років.
Бажаємо депутатам міцного здоров'я, вагомих успіхів у праці, подальшої активної підтримки своїх виборців, особливо тих, хто потребує захисту!

Продовження.

Першим  депутати розглянули питання "Про внесення змін до рішення районної ради від 30 січня  2015 року, № 41/20 "Про районний бюджет на 2015 рік". Виступаючи з інформацією, заступник начальника управління – начальник бюджетного відділу управління фінансів райдержадміністрації Світлана Карпюк пояснила...

Микола ВЕЛЬМА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 614
Читати далі

Повідомлення в номер / День села Черкас

02.07.2015

оооооооооДень села Черкас

18 червня в клубі села Черкас був проведений тематичний вечір на тему: "Немеркнуче світло великого подвигу", присвячений Дню визволення нашого села від нацистів.
Цей день прийшов до наших односельчан 18  червня 1944 року. Ті суворі часи залишилися за перевалами десятиріч, за новими подіями, але пам'ять про подвиг народу ніколи не померкне у серцях нинішнього і майбутніх поколінь.
18 червня – День
 визволення села.
Воно не відійде у небуття,
Якою далі не була б дорога.
Спасибі, солдати, за життя.
День визволення села –
Історії нашої дата.
День визволення села –
Це день ветерана-солдата –
такими віршованими рядками розпочали вечір ведучі Анна Акімова та Даша Поліщук.
З Днем визволення села тепло і сердечно присутніх привітав сільський голова Анатолій Ліщук, побажавши усім міцного здоров'я та мирного неба над головою.
Присутні мали змогу оглянути виставку "Безсмертя подвигу нашого".
Одна за одною звучали музичні композиції "Маки червоні", "Пісня про село", "Молитва", "Мати Україна" та інші. Всю душу вклали у свої виступи діти.
Чудові пісні про Україну, людські долі, війну зворушили кожного до сліз. Анна Акімова та Катя Грацонь задушевно продекламували вірші.
Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять всіх загиблих і тих, хто повернувся з війни, але недожив до сьогоднішнього дня.
Вічна слава солдату-герою
І солдату без нагород,
Хто загинув хоробро від бою,
Захищаючи рідний народ.
Ми пам'ятаємо про тих, 
хто не вернувся з битви.
Ми будемо за вас свій
 край любити
І на землі своїй лишати
 добрий слід.
Хай яскраво світить Сонце, дзвінко сміються діти, радісно посміхаються матері і небо над Україною стане чистим!
Галина СЕРЕДЮК,
завідуюча клубом 
села Черкас.

18 червня в клубі села Черкас був проведений тематичний вечір на тему: "Немеркнуче світло великого подвигу", присвячений Дню визволення нашого села від нацистів.

Галина СЕРЕДЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 938
Читати далі

Повідомлення в номер / Магія "Червоної калини"

02.07.2015

ффффМагія "Червоної калини"

Кожен, хто проходить біля  виховної колонії, мимоволі думкою затривожиться: "А що там, за високими мурами із "колючкою"? Як  живуть хлопці, що на життєвій дорозі спіткнулися?". Так і пройде перехожий  із смутком, не розгадавши таємниці іншого, підневільного життя.
Я теж хочу пізнати істину буття, яка вирує за тими мурами. І з трепетом у  серці іду на фестиваль "Червона калина".
Грюкають залізні засуви. Охоронці перевіряють паспорти. На кожному кроці строгість режиму та порядок – такий закон.
І раптом на території бачу, як рясно червоніють вишні. Біля клубу квіти. 
У фойє клубу розгорнута виставка прикладного мистецтва. Скільки любові у вишитих іконах і майстерності у вирізьблених виробах! Але це тільки прелюдія. Фестиваль "Червона калина" – це не черговий звіт для "галочки", а щире душевно-творче дійство, яке розбуджує найзачерствілішу людину.
Як влучно сказав заступник директора Департаменту захисту прав дітей Мінсоцполітики України Володимир Вовк: "Краще раз побачити, ніж 24 рази почути". Це до того, що він всі роки служби у департаменті чув про диво-фестиваль, але коли побачив, то був вражений до глибини душі.
Девіз фестивалю, як кажуть, на часі: "Богу – душа, життя – Україні, а честь – для себе".
Задала тон літературно-музична постановка "Живе Україна і житиме вічно, допоки існує Земля". Було тут все: і героїчні картини козацтва, і красива, тендітна  "Україна"(Вікторія Кравчик). А як вона заспівала! Оксамитовий голос зачаровував, вигравав мелодію різнобарвними відтінками.
Пізнавальною і цікавою видалася літературно-музична композиція "У глибину віків". Згадали княгиню Ольгу і Святослава, Роксолану, Лесю Українку та Ліну Костенко. Славна історія наша. А Настя Міщанчук у цей вінок героїки та історії гарно вплела пісню "За сонце, за небо,за спів солов'я".
Дзвенить голос солов'їний, будить тисячолітню історію та пам'ять.
А пам'ять вертає до сучасності. Україна-мати в чорному (Олена Місюра) заставляє зранене війною серце заплакати. Слова пронизують душу болем… Хвилина мовчання… 
А мати "напівблаженна" чекає сина, коли він пташкою загляне у вікно".
А за тим –  інсценізація поеми-містерії Т. Г. Шевченка "Льох – Три ворони". Вихованці показали себе, як професійні актори. Не знаю, що думав Шевченко, коли писав поему, але режисурою і постановкою він був би задоволений. На одному подиху, емоційно та змістовно – словом, молодці!
Вихованці не перестають дивувати. Класно прочитав вірш Олени Лемішко вихованець Юрій Ударцев. Вдалася хореографічна постановка "Безсмертя". Пафосно лунала пісня "Рушають батальйони на Схід". Кожен номер овіяний патріотизмом та любов'ю до України.
Бурю оплесків зірвали найменші артисти піснею "Сонце встане"  Сашко Шевчук та Іванко Воробей.
Не менш цікавою видалась довільна програма фестивалю. І знову порадували вихованці. Виступили учасники гуртка літературної творчості, вокального гуртка, аматори хореографічного гуртка. Особливо глядачам сподобалася гумористична постановка   "На базар".
Знаю, читачу, що тобі не терпиться запитати: "А наставники показали клас?". Відповім: "Показали найвищий клас! ". Неповторно, гарно та професійно співала режисер-постановник концерту Світлана Романчук. Вона ж була ведучою. За нею пісню виконував Віктор Божко, інспектор режиму та охорони установи.
Прикрасили фестиваль виступи зразкового дитячого колективу "Дударик" районного будинку культури (керівник Т. Воробей), зразкової студії дитячого народного танцю "Дзвіночок" Народного дому "Просвіта" (керівник І. Темрук) та ведучий Леонід Никитюк.
Не менш зворушливою була офіційна частина програми фестивалю.
Журі  визначило переможців.  Дипломи вихованцям вручила начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук. Зворушливим було вручення паспортів та ідентифікаційних кодів вихованцям, як мажорний радісний акорд звільнення вихованців з установи. Дай, Боже, знайти пристанище у неспокійній гавані життя – де праця, навчання й сім'я!  Посвідчення  ці – своєрідні перепустки  на волю вручив вихованцям Іван Абрамчук, начальник виховного закладу.  
Напутні слова та подяку адміністрації, наставникам-вихователям закладу висловили  гості фестивалю, серед яких – представник ДПтСУ Владислав Скоропляс, начальник управління ДПтСУ у Волинській області Олександр Герасимчук, голова Ковельської РДА Віктор Козак, голова районної ради Ігор Верчук, секретар міськради Михайло Гетьман.
Як і годиться, було благословення на успішну місію фестивалю від благочинного Ковельського Введенського округу УПЦ о. Василія.
З приємністю слід відзначити,що колонія не є ізольованою від суспільства. Про це свідчить присутність на фестивалі багаточисельної групи представників благодійних та громадських організацій. Схвильовані побаченим, вони промовляли щиросердечні слова подяки  акторам-аматорам сцени та організаторам фестивалю і педагогам, які “ліплять” з цього неоформленого сирого матеріалу майбутніх патріотів України. 
Як і годиться, всі вони прийшли не з порожніми руками, а з цінними подарунками. Були вручені від управління ДПтСУ у Волинській області (Олександр Герасимчук) – електровентилятори (п'ять штук); від Товариства Червоного Хреста (м. Ковель) (Людмила Стахорська) – спортивні шапочки та майки; від Дитячого благодійного фонду (Олена Грінченко) –  електрочайники в кількості шести штук; від громадської органзіції "Найщасливіша" (Наталка Наконечна) – оплата альбома для висвітлення фестивалю в світлинах; від Вадима Іващенка, мецената і колишнього вихованця – спортивний тренажер; від голови Християнської місії "Допомога" Павла Сівця – костюми для вихованців та морозиво. 
Були й інші цінні подарунки. Така благодійна акція підтверджує небайдужість українців до долі не тільки вихованців закладу, а й до майбутнього України.
Зацікавлено слухали глядачі "сповіді" батьків та колишніх вихованців. Три години фестивалю проминули непомітно.
Майже всі номери пройшли емоційно творчо, змістовно й на високому професійному рівні. За це – особлива подяка та пошанування Світлані Романчук, режисеру-постановнику, яка і нічки недоспала, і вдома не допрацювала заради головного – аби все відбулося якнайкраще. До слова, на минулому Всеукраїнському ХХІІІ фестивалі "Червона калина" Ковельська виховна колонія зайняла перше місце. Знову - "Браво!". Тож пишний букет квітів від начальника закладу Івана Абрамчука цілком заслужений.
І ще: фестиваль організовують та проводять не заради забави. Він має конкретну та далекоглядну місію – це патріотичне виховання, розкриття творчого потенціалу засуджених і формування свідомості на основі істин  Божої Любові до України, своєї родини та батьківської землі. 
Ця місія, як широка ріка, котра не має ні початку, ні кінця. На даний час вона знаходиться  на високій позитивній сходинці.
Побажаємо: "Так  тримати!". 
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю "Червона калина" у Ковельській виховній колонії, який урочисто започаткував ХХІV загальноукраїнський фестиваль художньої творчості засуджених під такою ж назвою за тематикою: "Єднаймося друзі в єдину родину – в святу незалежну Соборну Україну!".
Фото прес-служби управління  ДПтС України 
у Волинській області.
Від редакції: як нам стало відомо, естафету фестивалю буде передано незабаром до Мелітопольської виховної колонії, куди поїде делегація ковельчан.

Кожен, хто проходить біля  виховної колонії, мимоволі думкою затривожиться: "А що там, за високими мурами із "колючкою"? Як  живуть хлопці, що на життєвій дорозі спіткнулися?". Так і пройде перехожий  із смутком, не розгадавши таємниці іншого, підневільного життя.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 814
Читати далі

Повідомлення в номер / Мистецьке свято в Голобах

02.07.2015

DSC_1223Мистецьке свято в Голобах

Зустріч з народним аматорським хором працівників культури "Вишиванка" (художні керівники Олег та Ольга Корнелюки) завжди залишає незабутні враження. Цей колектив відзначається високим рівнем виконання, багатством і різноманіттям репертуару, є гордістю і окрасою району. Хористи дарували свій мистецький талант хворим в обласному військовому  госпіталі. Його навіть сприйняли як Волинський народний хор, і дуже  подивувались, що такі талановиті артисти є на Ковельщині.
Колектив – на шляху подальшого збагачення свого репертуару піснями про історію нашого краю, боротьбу за його відродження і оновлення.
Успішно зарекомендував себе і новий хоровий колектив медичних працівників Ковельського МТМО "Берегиня" (художній керівник Олег Корнелюк). Він активно заявляє про себе не тільки в районі, але й в області.
Приємно, що нинішня атестація творчих колективів відзначалася представленням підготовчих груп кожного колективу. Талановита  молода зміна розкрила свої таланти. Режисура святкової програми була побудована так, що одні колективи ніби доповнювали інші. Вразили журі і присутніх дитячий дует І. Вороб'я та С. Шевчука, який виконав пісню "Сонце встане", солісти В. Сущ ("Реве та стогне Дніпр широкий), М. Ядчук ("Моя земля"), В. Кравчик  ("Вечірня година").
Свято у Голобах пройшло на високому професійному рівні, що відзначило журі. Для того, щоб забезпечити успішне його проведення, треба було відділу культури Ковельської РДА (Т. Матяшук), РБК (Г. Тарасовський) вирішити багато проблем: і оформлення сцени, і підвезення колективів, і складання самої програми, і підбір сценічних костюмів тощо.
Тому й на це  поважне журі в складі Віталія Климчука – заступника директора обласного науково-методичного Центру, Ігоря Баранюка – завідуючого сектором музично-хорового мистецтва і шкіл естетичного виховання, Олени Мартинович – методиста з фольклорного  жанру цього Центру звернуло увагу і висловило щире захоплення.
Але основна мета  обласного журі (і цього чекали всі) – визначити рівень підготовки творчих колективів для підтвердження або присвоєння звання "народного". Гості з Луцька були приємно вражені підготовкою і проведенням свята, участю у ньому великої кількості аматорів сцени, особливо дітей.
Відзначено високий виконавський рівень народного аматорського хору працівників культури "Вишиванка", професіоналізм чоловічого квартету "Оксамит". Високої оцінки заслужив виступ ансамблю "Дударик". Щиру повагу і вдячність члени журі висловили хору ветеранів "Червона калина" та ін.
Всі колективи підтвердили свої почесні звання, а дубівський квартет "Лелія" отримав звання "народного", дитячий колектив "Дударик" – "зразкового".
На закінчення начальник відділу культури райдержадміністрації Тетяна Матяшук тепло подякувала всім самодіяльцям за участь у святі, високий професіоналізм, побажала подальшої плідної роботи, творчих пошуків і майстерних виступів.
Валентина СІЧКАР.
НА ЗНІМКУ: хор медичних працівників Ковельського МТМО "Берегиня" (керівник Олег Корнелюк).
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Зустріч з народним аматорським хором працівників культури "Вишиванка" (художні керівники Олег та Ольга Корнелюки) завжди залишає незабутні враження. Цей колектив відзначається високим рівнем виконання, багатством і різноманіттям репертуару, є гордістю і окрасою району. 

Валентина СІЧКАР.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 734
Читати далі