Повідомлення в номер / Боже, нам єдність подай!

06.08.2015

Боже, нам єдність подай!

В духовному гімні українців є такі слова: "Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!". У цих словах — глибокий зміст, бо найголовніше для усіх поколінь українського народу було, є і буде збереження своєї національної ідентичності, утвердження державності, забезпечення єдності дій і помислів. Особливо велике значення це має сьогодні, коли проти України розв'язана агресія з боку путінської Росії...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 778

Повідомлення в номер / Боже, нам єдність подай!

06.08.2015

Боже, нам єдність подай!

Автори звернення до газети (про яке ми згадували вище), заявляли, що "лжепатріоти розхитують державу зсередини". Вони, мабуть, забули візити патріарха Кіріла в Україну, його проповіді про "єдіний рускій мір, про єдіноє отєчєство, про єдіную православную вєру" – хіба це не роз'єднувало Україну, не сіяло розкол?

Політв'язень польських і совєцьких таборів, шевченкознавець Микола Куделя якось сказав: "Вся трагедія України в тому, що ми на певному етапі історії опинились в одній вірі з москалями". Дійсно, українці вважали росіян своїми православними братами. Козаки зраджували І. Мазепу, тому що не могли воювати проти своїх "єдиновірців". Зате в Батурині москалі потопили в крові своїх православних братів.

Зараз в Україні іде неоголошена війна з Росією, тому важлива позиція кожного громадянина України, в т. ч. і священиків. Не всі священики церков УПЦ (МП) затяті москвофіли і антиукраїнці. Але, на жаль, таких немало. Вони відмовляються хоронити загиблих воїнів, відмовляють у сповіді й причасті учасникам АТО, висловлюючи на їх адресу образи, радять всілякими способами уникати мобілізації до війська. 26 квітня ц. р. ми були свідками, коли черниця Мотронинського монастиря на Черкащині звернулась до настоятеля, щоб він швидше зачинив храм, бо "сейчас придут бандеровцы и еще чего-то утащат". І групу українських воїнів не впустили в храм. А вони на другий день їхали на Схід воювати з московськими окупантами, захищати Україну, в т. ч. і згаданий монастир.

Багато ковельчан висловлюють своє обурення тим, що окремі церковнослужителі УПЦ (МП) ігнорують національно-патріотичні заходи у нашому місті, хоч вони це заперечують і стверджують, що є великими патріотами України. Однак факти свідчать про інше. Дивного у цьому немає нічого, адже московські церковні спільноти – це "п'ята колона" в Україні, які виконують волю Путіна через патріарха Кіріла і його місцеблюстителя в Україні митрополита Онуфрія. Основне їх завдання, як нещодавно відзначив в одному з інтерв'ю доктор богословських наук, викладач Київської православної академії Дмитро Степовик, "всіляко гнобити Київський патріархат і, звичайно, підтримувати агресію в країні. Вони жодної заяви не зробили щодо анексії Криму, щодо того, що відбувається на Донбасі. А мовчання – це знак згоди. Значить, вони з цим погоджуються. Тим паче, ми маємо факти, що їхні священики навіть благословляли зброю сепаратистів, бандитів. І осуду тому з боку Церкви не було…".

Проте жахливі убивства невинних людей на Майдані, ще жахливіша війна на Сході, знімають полуду з очей багатьох українців, і вони цілими парафіями переходять до своєї рідної церкви. У Ковелі окремі свідомі люди теж переходять до українських церков. Процес розпочався, і він незворотній. Бо ми ще довго будемо свідками пророчих слів А. Шептицького, які він виголосив на весь світ у 1917 р., що Росія в ставленні до України завжди буде агресором.

На жаль, до мудрих слів не завжди дослухаємось, і за це нам доводиться платити дуже велику ціну. Час уже українцям зрозуміти, що у нас – своя держава, своя мова, своя історія, свої герої, своя культура – і повинна бути своя єдина Українська Церква, незалежна від Москви.

І так воно, врешті-решт, буде. Про це свідчать і події останнього часу на теренах Волині. Нещодавно на своїй позачерговій 35-й сесії депутати Волинської обласної ради більшістю голосів прийняли рішення "Про підтримку звернень Луцьких міської і районної рад до місцевих вірян Української Православної Церкви, яка є частиною Російської (Русской) Православної церкви" на адресу керівництва Української держави та ієрархів УПЦ КП і УПЦ. У зверненнях висловлено вимогу ініціювати процес перереєстрації УПЦ в РПЦ в Україні, бо так воно фактично давно вже є. І не може Церква, яка є частиною РПЦ, обдурювати людей і називати себе "українською".

Прикметно, що звернення своїм голосуванням підтримали депутати обласної ради від Ковельщини. Вважаємо, що настав час сказати своє рішуче слово і депутатам Ковельських міської і районної рад. Виборці-патріоти України цього від них чекають.

Слава Ісусу Христу!

Слава Україні!

Героям слава!

Ігор ВЕРЧУК,

голова Волинської обласної організації Української Народної партії, голова Ковельської районної ради.

Іван СИДОРУК,

Заслужений працівник культури України.

Геннадій САРАПІН,

голова Волинського обласного відділення Українського фонду культури, громадський діяч.

Сергій ДРУЖИНОВИЧ,

МГО "Молодіжний фонд "Наше майбутнє", ГО "Правий сектор Ковельщини".

Наталія СЛАВІКОВА, голова правління ГО "Реабілітаційний центр".

Олена МІСЮРА,

Ковельська міська філія "Союзу Українок".

Катерина КУХАРЕНКО, координатор

ГО "Майдан Гідності".

Ярослав ШЕВЧУК, Волинська обласна

громадська організація "База відпочинку "Пісочне".

Василь КРЕЦУЛ, Ковельське міське

відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів.

(Продовження).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 733

Повідомлення в номер / Міліціонери завітали в "Оберіг"

06.08.2015

Міліціонери завітали в "Оберіг"

У розпал літніх канікул правоохоронці Ковельського міськвідділу внутрішніх справ відвідали дитячий оздоровчий табір "Оберіг", що розташований в Уховецьку Ковельського району. В цей час, окрім місцевих школярів, там відпочивали та оздоровлювались 20 дітей з Старобільського району Луганської області.

Зустріч з дітьми розпочалася із проведення бесіди-лекції працівниками кримінальної міліції у справах дітей про правила поводження під час літніх канікул, застереження від протиправного.

Зацікавленість та особливі емоції у школярів викликав показ експертом-криміналістом процесу виявлення відбитків слідів рук.

Не залишили юні поза увагою й правила дорожнього руху, спільно з міліціонером дорожньої автомобільної інспекції згадали основні аспекти поведінки на дорозі.

"Під час літніх канікул, коли Ви маєте безліч вільного часу, бажаємо використовувати його з користю, безпечно для життя та здоров'я", – звернулись гості з міліції до дітей.

Ковельський МВ УМВС

України у Волинській області.

НА ЗНІМКАХ: під час перебування ковельських правоохоронців у дитячому оздоровчому таборі "Оберіг".

Фото з архіву Ковельського міськвідділу внутрішніх справ.

У розпал літніх канікул правоохоронці Ковельського міськвідділу внутрішніх справ відвідали дитячий оздоровчий табір "Оберіг"...

Захистимо наших дітей!

Серед гострих соціальних проблем одна з найболючіших – проблема наркоманії. У двадцять першому сторіччі хворобливий потяг до смертельного зілля...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 628

Повідомлення в номер / "Лісова пісня" — гімн волинських лісів

06.08.2015

"Лісова пісня" — гімн волинських лісів

6 серпня Леся Українка закінчила написання своєї драми-феєрії "Лісова пісня". Це — вершина творчості письменниці, її гімн рідній землі та рідному народу. У цей твір драматург вклала стільки любові, стільки захоплення рідним краєм, що він просто не міг не стати перлиною у скарбниці не лише української, а й світової літератури.

Ще з дитячих літ Лесю Українку вабив таємничий світ казок та легенд рідного краю. Олена Пчілка часто вивозила своїх дітей в навколишні села, де вони записували народні пісні, колядки, щедрівки, обряди.

Так, у селі Жабориці, що на Звягельщині, маленька Леся вперше почула розповіді матері про мавок, а потім в Колодяжному вона "бігала самотою в ліс" і там чекала на зустріч з Мавкою.

"І над Нечимним вона мені мріяла, як там ночували — пам'ятаєш? — у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов "слушний час" — я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік", — писала Леся Українка у листі до матері.

Написана "Лісова пісня" у Грузії 1911 року. У драмі звучить голос краси, свободи. До нас промовляє природа — жива, одухотворена, у всіх її багатобарвних виявах.

Народжена з туги за рідним краєм, "Лісова пісня" відкрила дивоцвіти зрілого письменницького таланту Лесі Українки.

"А я таки сама "неравнодушна" до сі речі, — бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша, — писала Леся Українка в листі до матері. А Олена Пчілка, прочитавши рукопис драми-феєрії, поспішила повідомити читачів журналу "Рідний край" про новий твір своєї талановитої доньки "по змісту одмінний од давніших", а також про те, що написаний він прекрасним, дуже розмаїтим віршем і сповнений тонкої поезії, "що має при тім чисто місцеві волинські чари".

"Лісова пісня" була опублікована в журналі "Літературно-науковий вісник" 1912 року. Драматична цензура дозволила п'єсу для постановки на сцені у квітні 1912 року трупі Миколи Садовського.

У листі до матері Леся Українка так реагувала на цю звістку: "Щодо "Лісової пісні", та просила Людю (Людмилу Старицьку-Черняхівську), щоб Садовський в разі серйозних замірів ставити сю річ не зміняв нічого, не списавшись зо мною, — боюся, щоб там чого не "співнили", намагаючись улегшити постановку.

Я тямлю, що без змін її дуже трудно поставити, але всяким змінам є границя… Так само я могла б подати поради і щодо костюмів, як я собі їх уявляла (виписувати те все у ремарках було б незугарно, бо в сій речі і ремарки мають свій "стиль", а не тільки "служебне значення").

Якесь в мене роздвоєне почуття щодо сеї поеми — я б хотіла бачити її на сцені, і боюся, не "провалу" боюся, а переміни мрії в бутафорію… Ну та се ж вічна трагедія авторів".

За життя Лесі Українки "Лісова пісня" так і не була поставлена на сцені.

1914 року драма-феєрія виходить окремим виданням. Газета "Рада" повідомляє про цю подію читачів, акцентуючи, що книжка дає готовий матеріал для постановки на сцені, зокрема, містить додатки:

1. Народні волинські мелодії, що сама авторка вибрала до "Лісової пісні".

2.Типи і краєвиди Волинського Полісся (портрет парубка, двох жінок, дерева).

Уперше драма-феєрія була поставлена в Державному драматичному театрі у Києві Борисом Кринівецьким 22 листопада 1918 року, а в Західній Україні — у вересні 1923 року в народному театрі товариства "Українська бесіда" у Львові.

Успіх вистави був і залишається незаперечним. Остап Вишня сказав: "Яка краса ця "Лісова пісня"! Яка насолода бачити її на сцені… Казка… Дивна легенда...". До "Лісової пісні" звертаються представники інших видів мистецтв. Вона живе як балет, опера, кінофільм. Драма викликає постійний інтерес живописців, графіків, скульпторів.

"Лісова пісня" Лесі Українки відкриває перед нами всю красу Волині. Це — зворушлива, ніжна пісня наших лісів. Вона закликає зберегти у серці те, "що не вмирає".

Збуваються пророчі слова Лесі Українки, мовлені вустами Мавки: "будуть приходити люди…".

Ось і минулої неділі прийшли в урочище “Нечимне" гості й учасники свята "Лісова пісня", аби доторкнутися до витоків "Лісової пісні", пройтися стежками, де ходила маленька Леся, вдихнути на повні груди того незайманого чистого повітря. Прийшли, аби побачитися з Мавкою, адже як писав волинський поет Олександр Богачук:

Хто з нею не бачивсь,

Приїдьте, будь ласка.

Там ниви, озера, гаї солов'їні.

Якщо не забули ви, що таке

казка,

Її ви побачите в нас, на Волині.

Ольга Бойко,

науковий співробітник музею "Лісова пісня" в урочищі "Нечимне".

Ольга Бойко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 3689

Повідомлення в номер / Зігріймо добротою!

06.08.2015

Зігріймо добротою!

В цей надзвичайно складний для України час Червоний Хрест не може бути осторонь подій в державі.

Крається серце за людей, які полягли на Майдані, болить душа, що росіяни виявились не братами-друзями, а варягами, загарбниками і підбурювачами протистояння.

Болить серце за Крим, який у нас вкрали, обдуривши людей і провівши серед них загарбницьку політику. Тепер у вогні — Схід, де йде незрозуміла війна і гинуть найкращі, а відповідальність нести за ці страшні події не хоче ніхто. Ціною крові змінили бандитську владу, а просвітлення так і немає. Народ тікає зі Сходу, зубожіє, а багаті й надалі наживаються на людській біді.

Люди знаходяться за межею або на межі бідності. Товариство Червоного Хреста України старається допомогти ближньому, бо ми точно знаємо: "Чужої біди не буває, є біда одна на всіх".

В Ковелі багато переселенців зі Сходу, бійців, які постраждати в зоні АТО, є сім'ї загиблих. Всі вони потребують любові, тепла, співчуття. Ми вже не один раз звертались до спонсорів із проханням — допоможіть!

Якщо ваші серця, як і наші, відкриті для співчуття, допоможіть Червоному Хресту поліпшити життя переселенців, сімей загиблих, тих, хто повернувся з АТО і тих, хто там, на передовій, перебуває на даний час.

Ми приймаємо все, що може знадобитись цим людям: постіль, меблі, одяг, взуття, продукти тривалого зберігання, гігієнічні та медичні засоби.

Зігріймо добротою знедолених, адже, допомагаючи ближньому, ми допомагаємо й собі, віддаючи — збагачуємо душу.

Наша адреса: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 11 (р-н "Ковельтепла"). Тел. 4-50-02.

Людмила Стахорська,

голова Ковельської

райорганізації ТЧХУ.

В цей надзвичайно складний для України час Червоний Хрест не може бути осторонь подій в державі.

Людмила Стахорська, голова Ковельської райорганізації ТЧХУ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 491

Повідомлення в номер / Мандрівка починається з “Укрпошти”

06.08.2015

Мандрівка починається з “Укрпошти”

У самому розпалі літній сезон. А це означає, що багато людей їдуть в довгоочікувану відпустку на море, на гостину до батьків, діти у дитячі табори тощо. Всіх їх об'єднує одне бажання — швидко, зручно та завчасно придбати квиток на поїзд, літак чи автобус.

Що Ви зазвичай робите, якщо живете в маленькому містечку, де немає транспортних кас, а Вам вкрай потрібен квиток на поїзд чи літак? Вивчаєте маршрут руху автобусів, сідаєте в транспорт та їдете до районного центру чи найближчого міста, в якому є каси. Витративши максимум часу на дорогу, чергу в транспортній касі та додаткові витрати на проїзд, зрештою, якщо пощастить, Ви придбаєте потрібний квиток.

Завітавши до найближчого відділення “Укрпошти”, як міського, так і сільського, Ви зможете придбати електронний квиток на обраний Вами транснорт у будь-якому напрямку перевезень, не витрачаючи зайвого часу, коштів та нервів. Так, саме “Укрпошта” допоможе придбати Вам швидко, якісно та комфортно пасажирський квиток для запланованої подорожі.

Якщо ж у Вашому селищі проживає дуже мало мешканців і стаціонарного відділення поштового зв'язку немає, то придбати квиток можна через пересувні відділення пошти.

Купити квиток можна і в он-лайн режимі, завітавши на сайт “Укрпошти” та здійснивши замовлення.

“Замовляючи через “Укрпошту” квиток, Ви отримуєте повноцінний електронний проїзний документ, що не потребує обміну в касах вокзалу. Для здійснення посадки на потяг або літак пасажиру достатньо пред'явити QR-код або роздрукований електронний квиток та документ, що посвідчує особу, — відзначає в.о. генерального директора УДППЗ «Укрпошта» Ігор Ткачук. — Крім того, на підприємстві впроваджується пілотний проект з реалізації електронного квитка «Студентський». У разі його успішної апробації проект буде поширено на всі відділення поштового зв’язку».

Завдяки QR-коду, зазначеному на електронному посадочному документі, в електронній базі даних зберігається вся необхідна інформація про пасажира.

Для здійснення посадки в автобус пасажиру необхідно обміняти маршрут-квитанцію на квиток в касі автовокзалу безпосередньо перед відправленням автобусу. Обмін маршрут-квитанції на квиток здійснюється без черг та додаткової оплати.

Світлана МОКІЙЧУК,

заступник начальника ЦПЗ № 4.

Світлана МОКІЙЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 587

Повідомлення в номер / Демографічний огляд

06.08.2015

Демографічний огляд

Ковельський район

Демографічний огляд

Ковельський район

Місто Ковель

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 694

Повідомлення в номер / Вертаюся до Лесі

06.08.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

Вертаюся до Лесі

Вже скільки раз вертався я до Тебе,

Щоб звірити своє життя з Твоїм.

Всміхалася ясна зоря на небі,

Майнув, мов в казці, дивний

пілігрим.

То сон — не сон? Це було наяву:

Моє дитинство бігало без Бога.

Вбивав нас сталінський режим, а я

живу,

Шукаю до щасливого кінця дорогу.

О, Лесе-зоре, пробач: не думав я

писати

Оті вірші, ті образи — куди вже там мені?

З дровами на плечах моя старенька

мати

Та пісня лісова — зимою й навесні.

Життя, як мить, — мізерний перехід

Через ріку терпіння, боротьби,

емоцій.

Піраньї та акули. Добро, закуте в лід…

З чола знімаю попіл, сірий — не

пророчий.

Пророцтва не шукаю, бо що я там

знайду?

Майбутнє передбачувати — марная затія.

Минулим злегковажили — впустили

в дім біду.

Кривавий крук над нами — путінська

Росія.

Шукали гідності — негідників знайшли.

Корупцію долали — злочинство

розквітає.

Раби прикуті ланцюгами до землі,

Майбутнє — за туманом, серце болем

крає.

Так, Лесю, вінець Твій — мов ясная зоря,

Як вказівник від рабства до свободи.

На жаль, у "вольній" не коронована

стерня.

Народ ще не прозрів: іде і не шукає

броду.

Та треба йти і клято працювати,

І зуби зціпити. Шукати шлях в імлі.

Я вірю: зглянеться над нами Божа

Мати,

Й засяє Сонце на моїй Святій Землі!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Вже скільки раз вертався я до Тебе,

Щоб звірити своє життя з Твоїм.

Всміхалася ясна зоря на небі,

Майнув, мов в казці, дивний пілігрим.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 702

Повідомлення в номер / Хороший слід на землі…

06.08.2015

Хороший слід на землі…

У милозвучному селі Кашівка, що на Ковельщині, після закінчення війни — 10 серпня 1945 року у Євдокима та Марії Ткачуків народився четвертий син Василько, а в сім'ї — п'ятеро дітей.

Закінчив Василь “десятирічку” в селі Підріжжі, а в 1964 році — Луцьке педагогічне училище. Отримав направлення у школу Камінь-Каширського району, звідки одразу ж був призваний на строкову військову службу. Через два роки прийшов на роботу у школу села Мала Осниця Маневицького району. Працював учителем початкових класів. Життя вимагало знань, вищої освіти, яку отримав протягом 1968-1973 років у Луцькому державному педінституті імені Лесі Українки. Маючи диплом вчителя української мови та літератури, безвиїзно працював за фахом у Великоосницькій СШ до 1989 року.

У 1972 році одружився із Ганною Карпівною Гладишук, вчителем математики, родом із Білашева Ковельського району. Працювали, народили і виховали сина та доньку. Були у вирі життєвих подій: учасники художньої самодіяльності, лектори, класні керівники, громадські активісти, деякий час працювали заступниками з виховної роботи, просто хороші люди, життєрадісні, готові завжди усім прийти на допомогу, вчителі, яких люблять і поважають учні, батьки, колеги, жителі навколишніх сіл.

На уроках української мови та літератури Василь Євдокимович не тільки навчав мовної та літературної грамоти, а багато більшого: життєвої мудрості, вирішення проблем, великої любові до людей, до рідного краю, порядності. Кожному його учневі в пам'яті слова вчителя: "Ким би не був, Людиною будь!". Це і є велике життєве кредо Василя Євдокимовича. Учив любити українську пісню, запальний танець, сам чудово грав, співав, танцював.

Життя покликало Василя Євдокимовича та Ганну Карпівну на рідну Ковельщину. "Де народився, там і пригодився", — говорить народне прислів'я. Ганна Карпівна працювала у Великій Осниці головою сільської ради, секретарем парторганізації місцевого колгоспу "Україна". У Зеленому, куди приїхало подружжя, працювала у радгоспі "Відгодівельний", Василь Євдокимович — вчителем української мови та літератури у середній школі № 12 міста Ковеля. Коли у 1992 році відкрилась “десятирічка” у селі Зеленому, перейшов працювати туди. Ганна Карпівна довгий час була директором Зеленської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Обоє — вчителі вищої категорії, Василь Євдокимович має педагогічне звання “Старший учитель”.

Тепер подружжя на заслуженому відпочинку. Одружили дітей — сина Ігоря і доньку Олену. Мають двох онуків: уже дорослого Андрія і щебетушку-другокласницю Катрусю. Сім'я сина живе поряд, дочка Олена працює головним бухгалтером у місті Кіровограді.

Два роки тому сім'я Ткачуків пережила важку втрату — смерть сина. Це підірвало здоров'я матері та батька, але життя продовжується: серце тішать онуки, донька, невістка та зять.

Тепер подружжя з приємністю згадує молодість, яку залишили у Великій Осниці, де живе чимало друзів, кумів, колег. Добрий слід залишили вони і на Маневиччині, і на рідній Ковельщині.

"Ось і старість підкралася, не привітавшись, а молодість пішла, не попрощавшись", — так любить говорити Василь Євдокимович. У нього мова пересипана прислів'ями і приказками, жартами і усмішками. З цим подружжям завжди приємно, затишно, хороше.

Уже на порозі у Василя Євдокимовича (на знімку він з онукою) сімдесятиріччя — 10 серпня цього року. Щастя Вам, здоров'я, спокійного довголіття! Поваги від дітей, радості від онуків, дожити до правнуків!

З повагою та любов'ю —

куми-колеги Мирончуки

з Великої Осниці.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 763

Повідомлення в номер / Гороскоп (з 10 по 16 серпня)

06.08.2015

images

Гороскоп

(з 10 по 16 серпня)

Гороскоп (з 10 по 16 серпня)

Овен. У вас зараз хороші перспективи для розвитку творчого потенціалу. Саме час зайнятися наукою, відвідати лекції або майстер-класи. Нові цікаві знайомства розширять коло ваших друзів.

Телець. Ваша самовпевненість може посварити вас з близькою людиною. Не будьте надмірно вимогливі до оточуючих. Відпочинок піде вам на користь.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 751