Нотатки редактора
Як наше слово відгукнеться?
Продовження.
За роки важкої і не завжди вдячної журналістської праці я майже перестав бути сентиментальним. Мене важко чимось здивувати, образити, роздратувати. Я звик пробачати своїм опонентам, не можу сердитися на когось чи щось, використовувати газету для помсти недругам, бо знаю: зло породжує зло.
Але я знаю й інше: газета має бути принциповою, але доброю, інформаційно насиченою, але налаштованою позитивно. Не всі сприймають таку позицію журналістського колективу, та, можливо, саме завдяки їй "Вісті Ковельщини" ось уже впродовж багатьох років залишаються провідним періодичним виданням Волині, зберігають багатотисячну читацьку аудиторію, користуються популярністю серед наших земляків.
Цими днями я зайвий раз переконався у тому, що наша робота належно поціновується людьми. Провівши минулого вівторка Дні передплатника у Любитові і Білашеві, мої молодші колеги Аліна Романюк, Мирослав Данилюк, Ольга Стеблевець поінформували про підсумки проведених заходів. Особливо їх вразила гостинність і привітність місцевих зв'язківців, читачів газети у Білашеві.
– Нас там зустріли, як добрих і щирих друзів, – захоплено розповідали працівники редакції. – Їх щирість і привітність вражали. Вони навіть передали букет квітів для ковельських журналістів, а Вам, Миколо Григоровичу, – вітальну листівку. Ще й привіт просили передати.
Чесно кажучи, такого я не чекав.
– А хто передав? – поцікавився я. – Чи не Ганна Харитонівна Вишневська, колишня завідуюча сільською бібліотекою?
– Так, так, саме вона, – підтвердила Аліна Романюк, зазирнувши у свій записник.
Я з хвилюванням і великим інтересом розгорнув листівку і почав читати текст:
– Шановний Миколо Григоровичу! Сьогодні, в День передплатника, жителі села Білашева передають Вам найщиріші поздоровлення і привітання із заслуженою перемогою в обласному творчому конкурсі у номінації "Гордість Волині" і одержанням Диплома лауреата.
Бажаємо Вам доброго здоров'я, творчої праці! Віримо, що газета "Вісті Ковельщини" завжди буде незалежною і народною! З повагою – жителі села Білашева".
І ось тут я признаюсь: на очах в мене виступили сльози. Я був настільки зворушений і розчулений вітанням білашівців, що не міг стримати емоцій. Пригадав і жваву й енергійну, симпатичну та завзяту Ганну Вишневську, її чоловіка Григорія, котрий головував у білашівському, а потім в любитівському господарствах, і мої відрядження в село, і зустрічі з тамтешніми механізаторами, тваринниками, рільниками, і свою участь у звітних колгоспних зборах, і багато чого іншого, про що пізніше розповідав у публікаціях в міськрайонці.
Славні то були часи, що б про них сьогодні хто не говорив. Не тому, що існували колгоспи чи партійні й комсомольські організації, які своє віджили і пішли в небуття. Найважливіше, що тоді цінувалася людська праця, високим був її престиж – незалежно від того, хто яку посаду займав: бібліотекаря чи вчителя, доярки чи свинарки, водія чи тракториста. Де ви сьогодні про них почуєте?
На телебаченні? Там – або примітивні серіали, або сенсаційні повідомлення про вбивства, грабежі, зґвалтування, або суцільна політика, яка часто-густо зводиться до очорнювання одних політиків іншими.
По радіо? Так його і слід пропав. На селі давно забули, як місцевими новинами по ковельському радіо ділилися незабутні Ніна Тарасенко і Кость Гризентович, Царство їм Небесне! Проводи обрізали, стовпи повикопували, настворювали FМ-студій, де безперервно звучать російська мова і російська попса.
Можливо, в інтернеті щось корисне почерпнеш? Безперечно, якщо ви його маєте вдома і вмієте ним користуватися. Там – справжня криниця інформації. Але не тієї, якої хоче ветеран війни чи праці, простий трудівник від верстата чи плуга. В інтернеті – "гарячі" політичні новини, "смажені" факти, безкінечні сварки між його користувачами, обливання брудом тих, хто має свої думку і позицію. А ще – різного роду плітки, прихована або відверта порнографія та інші некрасиві речі. Де вже тут знайти місця для розповідей про тих, на кому Земля тримається – робітників, селян, інтелігенцію!
От і виходить, що найближче і найрідніше джерело інформації для розумних, працьовитих, не розбещених принадами сучасного життя людей – місцева газета. І як гарно, що це ще раз підтвердили мешканці Білашева, лист яких так розчулив і мене, і моїх колег. Подумалося: а таки недаремно ми працюємо, несемо людям інформацію про місцеві новини, розповідаємо про тих, хто творить добро, розбудовує Україну, мужньо її захищає – і про учасників національно-визвольного руху, і про патріотично налаштовану студентську й учнівську молодь, і про учасників АТО, і про майстрів педагогічної справи, і про віртуозів музики та співу. Зрештою, мабуть, не знайдеться теми, яку б не зачіпали у своїх публікаціях журналісти "Вістей Ковельщини".
Очевидно, й це стало однією з причин того, що авторитетне журі на чолі з головою Волинської обласної державної адміністрації Володимиром Гунчиком з нагоди Дня журналіста одностайно прийняло рішення визнати ковельську газету кращою серед місцевих видань краю.
Нині добігає кінця передплатна кампанія на ІІ півріччя 2015 року. Завершується вона 25 червня, як поінформувала нас начальник Центру поштового зв'язку № 4 Людмила Лябук. Цю дату просимо мати на увазі і зв'язківців, і читачів, декому з яких відмовляють в оформленні передплати, мотивуючи це тим, що "крайній" строк – 15 червня. Думаю, наведена вище інформація, як і заява Людмили Йосипівни, ставлять все на своє місце.
Ми свідомі того, що сьогодні нашим землякам доводиться сутужно, і не завжди легко виділити кільканадцять гривень на передплату. Але уклінно просимо їх підтримати свою газету, бо такої більше нема. Повірте: журналістам теж непросто у зв'язку з кризою в економіці і фінансах, підвищенням цін і тарифів, антиконституційними змінами в пенсійному законодавстві. Адже тільки з останньої причини змушені були впродовж останніх двох місяців піти з роботи в редакції п'ятеро її працівників – досвідчених, знаючих, висококваліфікованих. Хіба це не ганьба для наших київських високопосадовців, які, програючи інформаційну війну з країною-агресором, своїми ж руками нищать місцеву пресу, яка перебуває в гущі народу, про благо якого вони говорять з найвищих трибун? Ви не про народ думаєте, панове, а про свої теплі посади і мільйонні прибутки, тому вільна преса вам не потрібна.
Але переконаний: ця преса потрібна тим, хто по-справжньому вболіває про долю держави, хто хоче знати правду, хто прагне розширити свій кругозір й збагатити інтелект. Це, без усякого перебільшення, – еліта нації. Можливо, не така заможна, як наші українські скоробагатьки, але національно свідома, духовно багата, мисляча і справедлива в оцінках дій влади.
За традицією ми звертаємося до керівників підприємств, установ, організацій, підприємців, спонсорів і меценатів з проханням, в міру своїх можливостей, оформити безкоштовну передплату для ветеранів війни, праці, збройних сил, "дітей" війни, воїнів АТО й "афганців", "чорнобильців", малозабезпечених сімей – всіх, хто цього потребує. Такий список прохань в редакції є, і справа лишень за тим, щоб заяви бажаючих отримувати і читати "Вісті Ковельщини" задовольнити, як-то кажуть, по максимуму.
Зі свого боку, ми, журналісти, не зважаючи на труднощі, перешкоди й негаразди, робимо все, щоб єдина громадсько-політична газета в місті і районі виходила й надалі, несла достовірну інформацію читачам. А інформації було, є і буде дуже багато. Попереду нас чекають важливі події – територіально-адміністративна реформа, вибори міського голови і депутатів місцевих рад, чергова хвиля мобілізації, боротьба за мир в країні, проти корупції і корупціонерів.
Ви, сподіваюся, хочете бути в курсі всіх місцевих подій? Тоді не баріться, продовжіть передплату на ІІ півріччя. Часу залишилося небагато, але він ще є. Серед передплатників, які принесуть або надішлють до редакції копії передплатних квитанцій, будуть, як завжди, розіграні пам'ятні призи.
До нових зустрічей на шпальтах газети!
Микола ВЕЛЬМА.
Р.S. На закінчення – ще один характерний епізод. Нещодавно до редакції завітав чоловік – мешканець, як він сказав, Волі-Ковельської.
– Ваша газета нецікава, – випалив сходу. – У ній багато офіційної інформації, різних поздоровлень. Навіщо вони мені?
– Така специфіка нашого видання, – пробував пояснити я. – Ми мусимо інформувати про роботу влади міста і району, прийняті нею рішення. Зрештою, якщо вам не подобаються "Вісті Ковельщини", передплатіть інше видання.
– Е, ні! – рішуче заперечив відвідувач. – Я хочу знати, що діється в країні, області, які нові закони прийняті, чого чекати в пенсійному забезпеченні. Де я ще про це прочитаю коротко і зрозуміло?
На цьому наш діалог завершився. Думаю, коментарів він не потребує…
М. В.
Очевидно, й це стало однією з причин того, що авторитетне журі на чолі з головою Волинської обласної державної адміністрації Володимиром Гунчиком з нагоди Дня журналіста одностайно прийняло рішення визнати ковельську газету кращою серед місцевих видань краю...
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 614
“Так хочеться, щоб Україна жила...”
Разом — до Перемоги
Гороскоп (з 29 червня по 5 липня)
Сьогодні – День державної служби
Служити Україні – висока честь і патріотичний обов’язок!
З професійним святом!
І влітку питань до вирішення багато