Стаття Володимира Петрука у «Вістях Ковельщини» за 21 серпня ц. р. «Політикою ситий не будеш, але обійтися без неї неможливо», на мою думку, не зовсім справедливо обвинувачує тих, хто не надто активно захищає рідну мову...
Валентина ОСТАПЧУК
Більш як тридцять років тому до календарних світових свят додалося ще одне – Міжнародний день туризму. Таке рішення прийняте у 1979 році на сесії ІІІ Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної організації...
Галина ШЕВЧУК
Час ставить перед бібліотекою нові виклики. Сьогодні вона має стати тією установою, яка бере участь у становленні громадянського суспільства і може консолідувати громадськість щодо вирішення її насущних проблем...
Ольга БИЧКОВСЬКА
Цими днями редакція нашої газети отримала листа від групи інвесторів житлового будинку, що споруджується по вулиці Ватутіна, 70-Б у Ковелі. Його автори Н. О. Горькава – вчитель НВК № 11, І. В. Синюк – працівник банку «ВАБ», І. С. Колядюк – вихователь ДНЗ № 6 та інші одинадцять чоловік назвали свій допис досить промовисто: «Обіцянка–цяцянка, а дурневі радість»...
Підготував Володимир ПЕТРУК.
Поворські ліси називають партизанськими. Навесні тут виспівують солов’ї, вмиваються літніми росами трави, зорепадом осіннього листя вкриваються лісові стежки. І так з року в рік. Єдине лишається незмінним. Це – подвиг односельчан, які в далекі роки війни ціною власного життя виборювали мирне сьогодення.
З кожним роком рідшають ряди звитяжців, тому так хочеться приділити їм більше уваги, сказати найтепліші слова, висловити найщирішу вдячність за їх героїчне життя. Бо якби вони не встали на захист рідної землі, то нас би просто не було б. Схилімо ж голови перед героїзмом сивочолих ветеранів...
Валентина СІЧКАР.
НА ЗНІМКУ: учасник партизанського руху Микола КАТЕРИНЮК з Поворська.
Фото з домашнього архіву.
Нещодавно мені розповіли цікаву історію. У напівпорожній «маршрутці», ззаду за водієм, сиділа молода, модно одягнена мама, а поруч – п’ятирічний синок. Хлопчик постійно стукав ногами у сидіння водія, якого така поведінка дитини відволікала від керування, а, зрештою, почала дратувати. Шофер дав зауваження мамі, але та, слухаючи музику в навушниках, ніяк не відреагувала. Водій вдруге і втретє спробував звернути увагу на неадекватну поведінку дитини, але мама, захищаючи своє чадо, відповіла: «Він у мене одненький, і я дозволяю йому робити все, що він захоче»...
Галина ОЛІФЕРЧУК.