У зимову світлу днину відзначає день народження ніколи не старіючий дитячий садок, куди сходяться доріжки від багатьох домівок. Щороку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись в один бурхливий потік, прямують сюди діти. І так – 30 років! Багато це чи мало? Що було позаду і що чекає нас попереду? Який ти, дитячий садок? З чого почав своє існування? Про що ти мрієш і на що сподіваєшся? Повертаємось до історії, адже саме вона дасть нам відповідь на ці запитання.
Ірина ЛЕУС,
завідувач ДНЗ № 8.
Будівля Старокошарівської школи – найгарніша у селі. В ошатному сквері учнів і гостей зустрічає гурт троїстих музик, "закарбований" в оригінальній скульптурі. У приміщенні школи відчувається український дух.
– Заходьте! – гречно запрошує директорка Людмила Ковальчук. –Сьогодні понеділок, в нас холоднувато. Не подумайте, що маємо проблеми з опаленням. Котельня і школа підготовлені до роботи в осінньо-зимовий період. Дров і торфобрикетів теж заготували необхідну кількість. Просто заради економії в суботу та неділю ми зменшили подачу тепла.
Анатолій СЕМЕНЮК.
З нагоди 120-ї річниці від дня народження геніального кінорежисера – новатора, одного з фундаторів українського кіно, талановитого письменника Олександра Довженка у НВК "ЗОШ I-III ст.-гімназія" імені С. Є. Ткача на основі Голобського освітнього округу відбулися педагогічні читання "Духовний спадок Митця".
Наталія САХНЮК,
заступник директора НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія” імені С. Є. Ткача смт Голоб.
“Слава Україні!", "Героям слава!", "Україна єдина!", "Україна понад усе!" — з початком війни на Сході ці промовисті слова дедалі частіше і гучніше лунають з вуст українців.
Ці заклики відтепер можна почути й від тих, хто ще рік тому байдуже ставився до національних символів і принципово не спілкувався українською мовою. Від посилення агресії Росії наш патріотизм тільки зростає, дедалі глибше вкорінюючись у серця людей.
Єдине прагнення українського народу — жити в мирі та злагоді — все тісніше об'єднує громадян. Сьогодні, як ніколи раніше, український народ все більше підтримує Українську армію та всіляко допомагає військовим здобувати перемогу.
Людмила СТРОКОВА,
координатор Громадської організації “Майдан Гідності”.
В школі села Дубового для учнів 8-11-их класів був проведений "Урок мужності", на який запросили старшого солдата, десантника, Героя АТО нагородженого орденом "За мужність ІІІ ступеня" Тараса Чапка.
ххх
Нещодавно Урок мужності відбувся у Поворській загальноосвітній школі. Основною метою проведення таких виховних заходів є вивчення героїчних сторінок історії українського народу, подвигів українських воїнів від найдавніших часів.
Від цього року 21 листопада в Україні – День Гідності та Свободи. Це, вважаю, правильна реакція Президента на події на Майдані, увіковічення Героїв Майдану, бо про ті доленосні події зобов’язані знати нащадки.
Подвиг Героїв Небесної Сотні та Героїв, які гинуть на Сході, захищаючи мир і злагоду на рідній землі, не повинен бути забутим. Це – уроки патріотизму, вірності і безкорисливості. Треба мати в серці неймовірно велику любов до неньки-України, щоб не зламатися.
Лідія ГАРЛІНСЬКА.
смт Голоби.
21 листопада стало початком Революції гідності. Саме в цей день, рік тому в центрі столиці вперше зібрались прихильники європейської інтеграції України. З цієї нагоди у ЗОШ І-ІІІ ступеня № 10 м. Ковеля відбулася лінійка, приурочена Дню пам'яті жертв Голодомору і річниці Революції Гідності.
Юлія ГЛАДИШКЕВИЧ,
учениця 9-Б классу, член гуртка "Юний журналіст".
Холодної зимової пори 7 грудня 1924 року прийшла у цей світ людина великої душі, з добрим і щирим серцем — Катерина Слюсарчук, що мешкає у Жмудчому. Отож, днями у неї — 90-літній ювілей. Швидко збігли дитячі та юнацькі роки, вже й сивий іній опада на скроні, а, здається: все, що залишилося позаду, було лише вчора…
Галина ОЛІФЕРЧУК.
25 листопада відбулась координаційна нарада при заступнику міського голови П. Юрчуку та заступнику начальника управління державної служби надзвичайних ситуацій України у Волинській області С. Юрі.
Юрій ДІДКОВСЬКИЙ,
начальник відділу з питань цивільного захисту міськвиконкому.
Боляче — це, коли дитина, якій залишилося жити лічені дні, малює життя! Сила — це, коли інвалід на колясці посміхається тим, хто зневажає його. Страшно — це, коли малюк, чекає свою маму, а мами більше немає!
Ми перестали цінувати життя, плачучи через дрібниці.
Та й справді: ми не задумуємось над цим, вважаючи свої проблеми проблемами, виходу з яких немає. Ця стаття присвячується тим діткам, які з тих чи інших причин стали інвалідами. Вони зовсім нічим не відрізняються від нас. Вони мають право на життя, турботу, ласку, любов, повагу, місце в суспільстві.
Тетяна ГАВРИЛЮК,
студентка групи ДОК-34 історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки.