04.11.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

XV34rF92PZsВасиль Клюнда: "Корупцію зможемо перемогти всі разом!"

Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.
– Подолання корупції слід починати з "низів", – впевнений голова Ковельського комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Василь КЛЮНДА. – Хоча вважається, що у нас найбільші прояви корупції спостерігаються "вгорі", але я думаю, що це не зовсім правильне твердження. Корупції вистачає і на місцевому рівні. 
Наш комітет створений для того, щоб згуртувати суспільство в боротьбі з проявами корупції, заручившись підтримкою національної поліції, громадських організацій, з якими вже є домовленості щодо підписання угод про співпрацю.  
До речі, наш комітет посідає чільне місце в структурі ВГО "СТОУ "Народна рада", заснованій 2003 року. На Волині він лише набирає обертів, тому всі свої дії координуємо з Києвом (у нашому місті комітет розпочав свою діяльність з початку нинішнього року).  
Одне з наших завдань – активна інформаційна робота серед мешканців Ковельщини. Люди, які стали жертвами корупційних дій з боку державних чиновників чи посадових осіб або володіють інформацією щодо таких дій, можуть звертатися до членів комітету аби повідомити про це. У Ковелі ми чекаємо на вас за адресою: вулиця Грушевського, 12. 
– З якими питаннями найчастіше звертаються люди? І чи задоволені вони результатами Вашої роботи?
– З різними. Сьогодні, на жаль, у громадян немає довіри ні до правоохоронних органів, ні до органів самоврядування. Чимало питань виникає й до закладів освіти, медицини. От, наприклад, звернулася до нас зі скаргою жінка, в якої нібито вимагали кошти для того, аби влаштувати у дитсадок дитину. Зважаючи на це, ми запропонували їй написати заяву, на підставі якої змогли б звернутись у відповідні служби. Однак скаржниця відмовилась від цього, мовляв: "Краще заплачу, ніж матиму потім якісь проблеми". От і висновок: ми самі привчили "оббирати" себе з будь-якого приводу.  
Схожа ситуація й з деякими навчальними закладами. Кілька років тому трапився випадок: для вступу в один з навчальних закладів у громадянки "попросили" понад тисячу доларів США. Вона заплатила цю суму, але її дитина так і не пройшла відбору. Жінка звернулась до правоохоронних органів. Було проведене слідство. Відбувся суд. Звинувачена зізналась у скоєному, однак кошти не повернула. На жаль, такі факти непоодинокі.
Образливо також за наших земляків-учасників АТО, яких окремі місцеві чиновники замість того, щоб сприяти у вирішенні їхніх питань, "ганяють" по різних кабінетах.
Ось, до слова, випадок: колишній боєць 51-ї бригади півроку не міг скористатися своїм правом на отримання земельної ділянки, дозвіл на яку, врешті-решт, сільська рада надала завдяки нашому втручанню. Та, зрештою, нічого дивного немає в такому зволіканні, адже, кому ж ті рішення приймати, коли на сесійні засідання депутати сільради з'являються далеко не в повному складі? І особливо прикро те, що ні сільський голова, ні секретар сільської ради на цей факт ніяк не реагують. 
Люди звертаються зі своїми начебто дріб'язковими питаннями на тлі державних. Але ми розуміємо, що для кожної людини її проблема є важливою. Тільки не треба боятись про це говорити.  
Хоча були випадки, коли люди до кінця відстоювали свою правоту. Один місцевий підприємець звернувся із заявою про те, що у нього з невідомих причин вимагають повернення коштів за проданий ним товар, який покупці придбали аж місяць тому. Коли ж наш заявник відмовився повертати гроші, до нього задля "профілактики" зателефонували зі служби захисту прав споживачів. 
Тоді із відповідною заявою від підприємця ми звернулися у відділ економічного розвитку та торгівлі міськвиконкому і, зрештою, нам вдалося розібратися у ситуації. Запитаєте, де ж тут корупція? Дуже просто. А що, коли незадоволений покупець, аби повернути гроші за товар, яким уже скористався, ладен був поділитися ними з тим, хто допоможе "натиснути" на підприємця?
Великою проблемою є й те, що люди не знають своїх прав, їх "розводять" на кожному кроці. Адже більшість "платних" послуг у нас є безкоштовними! Зважайте навіть на дрібниці: добровільні внески в лікарнях, за які чомусь не видають чеків; банківські картки, за оформлення яких буцімто треба платити, а, виявляється, їх можна отримати безплатно. І подібних випадків чимало.
– Чи може зарадити в подоланні корупції пересічний громадянин?
– Головне – не замовчувати фактів корупційних дій, не боятись говорити про це. Зрозумійте, корупція завжди має прізвище. Не буває корупції абстрактної. Це завжди чиясь свідома дія, чийсь підпис під документом, це обличчя конкретного чиновника чи посадової особи. Прізвища цих людей мають бути відомі, має бути персональна відповідальність – чи то кримінальна, чи то адміністративна, чи то дисциплінарна, чи просто людська в соціумі. Інакше нам не змінити цю систему. І тут дуже важливою є роль громадськості, ЗМІ, щоб усе таємне ставало явним. 
З цією метою члени комітету боротьби з корупцією увійшли до складу громадської ради при міській раді, на розгляд якої вносимо питання, з якими звертаються до нас люди.  
– Чи кожен може стати членом комітету? 
– Нині до нього входить десять наших земляків – громадські активісти, учасники АТО, правоохоронці. Зрештою, до комітету можуть увійти ті люди, які бажають зламати існуючу систему, змінити на краще життя українців. Лише за умови, якщо особа притягалася до кримінальної відповідальності, вона не може займати наші ряди. 
– А Ви не боїтесь робити свою справу, адже це небезпечно?
– Є така народна мудрість: "Вовків боятися – в ліс не ходити". Ось цим все і сказано. Завжди існує якась загроза, проте ми знаємо, як правильно з нею розібратися. Це навіть не питання фізичного ризику, це просто питання гри в медійному і суспільному боях. 
Якщо вже про це говорити, то мій заступник Сергій Котищук побував у Іловайському котлі. Так чого ж йому після цього боятися?
– Люди виходили на Майдан, аби зламати систему. Сьогодні, на жаль, система майже не змінилася. Чи помітно, що Революція Гідності перемогла?
– Ви самі щойно відповіли на це запитання. Наша нова влада не справилася із завданнями, які взяла на себе. Не хотіла чи не змогла – питання дискусійне, але в принципі не змінилося нічого. Тож далі мають застосовуватись інші інструменти. Потрібні чесні медіа, нормальні депутати, держслужбовці та закони. І для цього нам з вами доведеться багато попрацювати. А мовчки, сидячи вдома, цього досягти навряд чи вдасться.
Війна на Сході країни, смерті й каліцтва наших бійців, принизливе становище українців, які опинилися за межею бідності, суцільне беззаконня та ігнорування прав людини – це все, на що спромоглися наші можновладці, які при цьому не соромляться називатись демократами і патріотами. Більше їм вірити не можна. Інакше ми й далі будемо вводити себе в оману.          
Тож гуртуймося в боротьбі за правду і справедливість!
Розмову вела 
Вікторія ЗІНЧУК.

Чесність, прозорість, порядність – запорука успішного розвитку кожної держави, а для нас, українців, ще й єдина можливість нарешті "стати на ноги". В першу чергу, це мають усвідомити держчиновники і припинити запускати руку в державну казну, кишеню громадян та в мішок "донорських" грошей… А прискорити цей процес можемо тільки ми з вами, аби лишень бути небайдужими і власними вчинками не спонукати до процвітання цього ганебного та, на жаль, звичного для України явища.

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.


Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 814
Читати далі
04.11.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

114w (1)«Спорт для мене – друге життя»

Серед пересічних мешканців інколи трапляються незвичайні люди. Знайомтесь: Олександр Майданський – ковельчанин, котрий у свої 74 роки щодня пробігає не один кілометр. І влітку, і в холодну пору року щоранку він на біговій доріжці.
А ще Олександр Іванович – член громадської організації «Спортивний клуб «Ковель», МГО «Спарта», ФК «Ковель-ФОК», а також активний учасник традиційних легкоатлетичних пробігів, які проводяться у місті та обласному центрі.
Хто ж такий Олександр Іванович Майданський? Звідки у нього любов до спорту, з яким не розлучається ще з юних літ?
Народився він у 1942 році в селі Майдані, де й промайнуло його дитинство. Щодня долав більше п’яти кілометрів по дорозі до школи, в якій навчався в початкових класах. Продовжив навчання в Голобській середній школі, куди доводилось долати вже десять кілометрів. Тож і не дивно, що у шкільні роки Сашко серйозно захопився спортом. Особливо футболом. І результат не забарився: у 1959 році команда м. Ковеля, у складі якої грав 17-річний Олександр, зайняла друге місце на ХІІ спартакіаді школярів з футболу.
 А вже через рік юнака нагородили Почесною грамотою за зайняте перше місце у розіграші на першість району з футболу.
Колишні спортивні досягнення не перевершують нинішніх. Адже Олександр Іванович й сьогодні є прикладом для наслідування молодому поколінню ковельських спортсменів. Він і тепер, не задумуючись, бере участь у різноманітних марафонах і поряд з молодими бігунами легко «підкорює» п’ять-сім кілометрів, аби на своєму прикладі довести, що спорт – це здоров’я, а люди, які займаються бігом – найздоровіші у світі. 
Серед найяскравіших моментів його сьогодення – участь у легкоатлетичних пробігах з нагоди Дня Перемоги, Дня Ковеля, новорічних пробігах і т. д. І хоч серед учасників змагань він один з найстарших, та заввиграшки долає чималі дистанції поряд із молоддю. 
Наполегливий у спорті, як і у житті – ось так коротко можна охарактеризувати Олександра Івановича. У цьому можна пересвідчитись, прослідкувавши за його життєвим шляхом, який завжди переплітався зі спортом. Й, до речі, не тільки зі спортом… 
Ще одне захоплення пана Олександра – художня самодіяльність. Він входив до складу Любитівської хорової народної капели, а згодом, закінчивши з відзнаками Володимир-Волинський технікум механізації й працюючи на заводі «Ковельсільмаш» (1971 – 1977 роки), співав у його хоровому колективі. Також виступав у складі чоловічого вокального ансамблю ПТУ-7, де викладав спеціальні науки. Наш земляк є лауреатом першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості трудящих у м. Миколаєві (1975 р.) та ін. А ще був учасником славнозвісного чоловічого вокального ансамблю «Промінь».
Працював вчителем в Радошинській школі, потім на різних посадах в «Сільгосптехніці», на «Ковельсільмаші», у ПТУ-7. Закінчив курси іноземних мов (французьку) у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка.
Та й це не всі найяскравіші сторінки в біографії Олександра Майданського. У 1980 – 1984 роках він перебував у закордонному відрядженні в Гвінеї (Західна Африка): викладав автомобільну справу в політехнічному інституті м. Лабе. І хоч доводилось багато працювати у незвичних для нього умовах, не падав духом. Як завжди, в непрості життєві моменти, знаходив віддушину в спорті та пісні. Олександр Іванович став ініціатором проведення інтернаціональних вечорів, організував групу здоров’я, займався спортом сам та інших заохочував до цього. 
Повернувшись додому, викладав загальнотехнічні і спеціальні предмети у Ковельському машинобудівному технікумі.      
Так склалося, що у молоді роки Олександр Майданський навіть в короткі миті відпочинку не звик сидіти, склавши рук. Й нині, на пенсії, його не втримаєш вдома. Він активно займається громадською діяльністю, бере участь у фізкультурно-масовому житті регіону, пропагує здоровий спосіб життя серед дітей та молоді. Неодноразово з цією метою відвідував Ковельський професійний ліцей, промислово-економічний коледж, НВК №№ 11, 13, сільські школи та інші навчальні заклади.
У перспективі планує зустрітися зі студентами Луцького НТУ, а також з вихованцями Володимир-Волинського агротехнічного коледжу та місцевого ліцею.
Олександра Івановича неабияк хвилює життя територіальної громади міста і району. Завдяки його зверненням до відповідних служб вирішені питання освітлення вул. Варшавської у мікрорайоні «Сільмаш», монтажу дорожніх знаків по вул. Шевченка і Грушевського та ін. У полі зору влади й інші порушені ним питання, зокрема, — реконструкція стадіону  ФОК МЦ «Спорт для всіх», облаштування «кишень» для паркування автомобілів по вул. Заводській і т. д.
Герой нашої розповіді – чуйний, інтелігентний, енергійний. Він – людина, на яку хочеться рівнятись.
– Спорт для мене – це друге життя, — ділиться своїми поглядами Олександр Майданський. – Та й взагалі, переконаний, що заняття спортом – це життєва необхідність для кожного. Фізична культура і спорт дають організму заряд енергії й позитивних емоцій, сприяють збереженню міцного здоров’я на довгі роки. Перевірено на власному досвіді.
Валентина ОЛІЩУК.
НА  ЗНІМКАХ: Олександр МАЙДАНСЬКИЙ під час марафону; на п’єдесталі пошати; з головою районної ради Андрієм БРОЇЛОМ.
Фото з архіву автора.

Серед пересічних мешканців інколи трапляються незвичайні люди. Знайомтесь: Олександр Майданський – ковельчанин, котрий у свої 74 роки щодня пробігає не один кілометр. І влітку, і в холодну пору року щоранку він на біговій доріжці.

Валентина ОЛІЩУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1121
Читати далі
21.10.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

dsc_0895Зміни до Бюджетного кодексу не на часі

Відбулося чергове засідання виконкому міської ради, яке вів міський голова Олег Кіндер.
Спершу члени виконавчого комітету взяли до відома ряд інформацій, зокрема, про функціонування комунального господарства міста в зимовий період 2016–2017 років. У інформації начальника відділу комунального господарства Олександра Балака, зокрема, зазначено, що працівниками ПТМ "Ковельтепло" виконано ремонт усіх міських котелень. Тож у зв'язку з пониженням середньодобової температури нижче, ніж на +8 0С міська влада "дала добро" на опалення будинків дещо раніше запланованого строку. Згідно із розпорядженням міського голови 10 жовтня ц. р. у Ковелі розпочато опалювальний сезон (з 6 жовтня тепло почало надходити у дошкільні навчальні заклади, центральну районну лікарню та пологовий будинок). 
Поточні роботи з підготовки до зими проводять РЖКП-1 та РЖКП-2, УВКГ "Ковельводоканал", КП "Добробут".
Членами міськвиконкому прийнято рішення про виділення матеріальної допомоги з бюджету міста окремим категоріям населення, зокрема, сім'ям мобілізованих та учасників АТО, особам, прийнятим на військову службу за контрактом в Збройні Сили України, а також на лікування дітей, хворих на муковісцидоз та ін.
Рішенням виконавчого комітету міської ради погоджено режим роботи окремих закладів торгівлі, затверджено мережу закладів освіти міста на 2016–2017 навчальний рік.
Серед прийнятих міськвиконкомом рішень – "Про заборону розміщення пересувних цирків та атракціонів". 
Появу цього проекту рішення прокоментував міський голова Олег Кіндер, котрий зауважив, що така необхідність виникла, зважаючи на ситуацію стосовно території навколо Палацу культури імені Т. Г. Шевченка, де начебто в роки Другої світової війни відбувались масові розстріли євреїв та їх захоронення, а тепер на цьому місці зупиняються пересувні цирки та атракціони.
Таким чином, розглянувши листа Громадської ради при міській раді, на одному із засідань якої розглядалось це питання, виконавчий комітет вирішив заборонити в межах міста на землях, наданих у власність чи користування, розміщення пересувних та інших мобільних цирків, атракціонів.
Як зазначив Олег Олексійович, у міську раду надійшло звернення від іудейської громади про встановлення на цьому місці пам'ятного знака цвинтарю, а громада також звертається до міської ради та її виконавчого комітету з проханням взяти його на утримання. Міська влада звернулася із відповідними листами до певних служб та управлінь, які повинні процедурно розглянути це питання.
Окрім цього, як повідомив міський голова, сьогодні ведеться пошук всіх необхідних документів, які б підтверджували той факт, що на території Палацу культури розстрілювали людей в роки Другої світової війни. На разі є офіційна відповідь голови облдержадміністрації про те, що жодних підтверджень стосовно розстрілу на вул. Володимирській не збереглося, як, наприклад, в с. Бахові, де ці жахливі моменти підкріплені свідченнями свідків та іншими фактами.  
До речі, як визначено у рішенні, його дія не поширюється на випадки розміщення пересувних та інших мобільних цирків, атракціонів на землях, які перебувають у приватній власності чи користуванні суб'єктів земельних відносин.
Також дане рішення є тимчасовим на період до визначення Ковельською міською радою переліку земельних ділянок для розміщення зазначених вище розважальних об'єктів.  
Розглянуто також питання, що входять до компетенції служби у справах дітей, управління соціального захисту населення, відділів економічного розвитку та торгівлі, обліку розподілу та приватизації житла, земельних ресурсів, цивільного захисту та екологічної безпеки, містобудування та архітектури. 
Заслухавши інформацію начальника фінансового управління Валентини Романчук "Про підсумки виконання міського бюджету за дев'ять місяців 2016 року", виконавчий комітет міської ради вирішив взяти її до відома й внести на розгляд Ковельської міської ради відповідний проект рішення.
Підтримуючи звернення трудових колективів та профспілкових організацій освіти та охорони здоров'я, виконавчий комітет міської ради підтримав звернення до Президента України, Голови Верховної Ради, Прем'єр-міністра про збільшення субвенції на освіту та охорону здоров'я (друкується нижче).
Вікторія ЗІНЧУК.

Відбулося чергове засідання виконкому міської ради, яке вів міський голова Олег Кіндер. Спершу члени виконавчого комітету взяли до відома ряд інформацій, зокрема, про функціонування комунального господарства міста в зимовий період 2016–2017 років. 

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 789
Читати далі
07.10.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

dsc_0407Сесія міської ради

29 вересня ц. р. відбулася чотирнадцята сесія Ковельської міської ради, яку вів міський голова Олег Кіндер.
На початку сесії слово мала голова міської виборчої комісії Світлана Карпук, котра повідомила про те, що згідно з відповідною постановою комісії достроково припинено повноваження депутата міської ради Володимира Шевчука у зв'язку з передчасною смертю. Визнаний обраним та зареєстрований депутатом міської ради наступний за черговістю, висунутий Ковельською міською організацією БПП "Солідарність", Сергій Вишневський, 1960 року народження, начальник Волинської геологічної експедиції.
Міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Віра Федосюк привітали  новообраного депутата та побажали йому активно працювати на благо міської громади.
Після цього голова міськрайонної організації Української спілки ветеранів Афганістану Микола Савосюк вручив заступнику міського голови, голові федерації футболу м. Ковеля Ігорю Прокопіву Почесну грамоту за співпрацю, вагомий внесок в справу патріотичного виховання дітей, сприяння в організації та проведенні турнірів з футболу пам'яті воїна-інтернаціоналіста Анатолія Глушкова.
Далі народні обранці перейшли до розгляду чималої кількості депутатських запитів, які стосувалися вирішення нагальних проблем життєдіяльності міста.
Галина Стасюк, зокрема, зачитала звернення, адресоване депутатам міської ради від багатотисячного колективу залізничників ковельського вузла з проханням допомогти в збереженні Ковельської залізничної лікарні цілісним майновим комплексом, а також при плануванні бюджету на 2017 рік передбачити витрати на співфінансування цього лікувального закладу.
Міська влада не залишилась осторонь цієї проблеми, адже нагадаємо, що напередодні проведення сесії відбулося позачергове засідання виконавчого комітету міської ради, яке було зібране з метою врегулювання ситуації, що виникла навколо проведення в місті безстрокової мирної акції протесту щодо збереження "Вузлової лікарні станції Ковель" цілісним майновим комплексом. 
Своїм рішення виконком підтримав відповідне звернення до голови Волинської обласної ради  І. Палиці, депутатів обласної ради від територіальної громади Ковеля в особі Ковельської міської ради та її виконавчого комітету. 
Тож уже під час формування порядку денного 14-ї сесії міськради депутати вирішили внести на її розгляд питання про вимоги учасників безстрокової мирної акції протесту щодо збереження "Вузлової лікарні станції Ковель" цілісним майновим комплексом.
У наступних своїх запитах Галина Стасюк звернулася з проханням передбачити в кошторисі на наступний рік кошти на облаштування громадської вбиральні в міському парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки, не допустити будівництво гаражів в районі вулиці Пирогова у зв'язку з чисельними зверненнями жителів навколишніх будинків та ряду громадських організацій (цю територію громадськість міста бажала б бачити парковою зоною біля річки Турії), а також посприяти у вирішенні питання подальшого функціонування маршрутного таксі "Волиньпак-Люблинець".
Ірина Роїк порушила питання щодо впорядкування в місті пам'ятника Богдану Хмельницькому.
Окрім вище згаданих, обранці міської громади підтримали депутатський запит Андрія Неридька, через який він попросив  опрацювати питання щодо приведення в належний стан пожежного гідранту, що знаходиться по вул. Відродження, 6, 8; Геннадія Кіндера, котрий порушив питання щодо допомоги у вимощенні земельних ділянок учасникам АТО; Олександра Місяця, який говорив про необхідність ведення аудіозапису засідань виконавчого комітету міської ради.
Народні обранці також підтримали депутатські запити Юрія Міцури стосовно підготовки звернення до Кабінету Міністрів України щодо відміни Постанови Кабміну та НКРЕКП про встановлення загальнобудинкових лічильників газу замість поквартирних та стосовно включення в порядок денний наступної сесії міської ради проекту рішення про порядок застосування системи електронних закупівель.
Депутати підтримали й запит Олени Клімашевської, в якому вона попросила знайти можливість на місцевому рівні достойно відзначити ковельчан – чемпіона Паралімпіади у Ріо-де-Жанейро Віталія Романчука та бронзову призерку чемпіонату світу, чемпіонку Європи з боксу Тетяну Коб.
Під час традиційної тридцятихвилинки виступили Святослав Степанюк, Юрій Оксенюк, Сергій Янко, Володимир Костьовят та інші.
Розглядаючи питання порядку денного сесії, депутати внесли зміни до міського бюджету на 2016 рік. У рішенні, зокрема, вказано на те, що відповідно до п. 7 статті 78 Бюджетного кодексу України на підставі офіційного висновку фінансового управління міськвиконкому про факт перевиконання доходної частини загального фонду міського бюджету за перше півріччя, станом на 1.09.2016 року, від 16.09.2016 р., № 3-04/406, вносяться зміни по надходженнях до міського бюджету на загальну суму 7426,325 тисяч гривень.
Збільшення доходної частини дає можливість уточнення показників видатків міського бюджету, необхідність здійснення яких обґрунтована головними розпорядниками коштів. 
У зв'язку з затвердженням рішення міської ради від 25.08.2016 р., № 13/9 міської Програми покращення функціонування Центру обслуговування платників Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на 2016 - 2017 роки та для реалізації заходів, передбачених цією Програмою на поточний рік, кошти в сумі 48,0 тисяч гривень спрямовуються у вигляді субвенції Державному бюджету на реалізацію програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів.
Для заміни старих вікон на металопластикові в Ковельському пологовому будинку заплановані кошти в сумі 199,9 тис. грн. На благоустрій території в районі вулиць Театральної-Косачів передбачено 150,0 тис. грн.
У зв'язку з клопотанням творчих працівників закладів культури та аматорів сцени спрямовуються додаткові асигнрування в обсязі 1490,0 тис. грн. для будівництва літньої естради в парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки.
На лист управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету міської ради для раціонального використання вільних залишків неосвоєних коштів, які виникли по завершенню будівництва об'єктів та в окремих випадках через відсутність коштів мешканців вулиць міста, які брали зобов'язання з придбання матеріалів, бюджетні ресурси перерозподіляються на інші об'єкти в межах асигнувань по розпоряднику коштів та збільшуються за рахунок перевиконання доходів міського бюджету в сумі 5248,425 тисяч гривень.
Враховуючи вимоги та пропозиції учасників безстрокової мирної акції протесту щодо збереження "Вузлової лікарні станції Ковель" цілісним майновим комплексом, обумовленою реакцією ковельчан на реалізацію владою області намірів розміщення на базі медичного закладу обласної лікарні "Хоспіс", рішення виконавчого комітету міської ради № 307 від 28.09.2016 р., депутати підтримали звернення до голови Волинської обласної ради І. Палиці, депутатів Волинської обласної ради від територіальної громади Ковеля в особі Ковельської міської ради та її виконавчого комітету з проханням терміново скликати позачергову сесію обласної ради, на розгляд якої внести проект рішення "Про створення на базі медустанови, комунального підприємства "Вузлова лікарня станції Ковель" Волинської обласної ради" (проект С. І. Слабенка).
Серед інших народні обранці прийняли рішення про звільнення від орендної плати, про затвердження Положення про Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля, з питань регулювання земельних відносин у місті та ряду інших питань.  
Вікторія ЗІНЧУК.         
  

29 вересня ц. р. відбулася чотирнадцята сесія Ковельської міської ради, яку вів міський голова Олег Кіндер. На початку сесії слово мала голова міської виборчої комісії Світлана Карпук, котра повідомила про те, що згідно з відповідною постановою комісії достроково припинено повноваження депутата міської ради Володимира Шевчука у зв'язку з передчасною смертю. Визнаний обраним та зареєстрований депутатом міської ради наступний за черговістю, висунутий Ковельською міською організацією БПП "Солідарність", Сергій Вишневський, 1960 року народження, начальник Волинської геологічної експедиції.

Вікторія ЗІНЧУК.         

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 606
Читати далі
29.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

DSC01139Про що мріє директор школи?

У ЗОШ  І-ІІІ ст. c. Вербки панує атмосфера затишку, родинності. Її сила у дивовижній згуртованості трьох складників – педагогів, учнів, батьків. У цьому, на думку шкільного колективу, в першу чергу, заслуга директора школи Валентини Об’єдкової.
Валентина Миколаївна зуміла згуртувати чудовий колектив, який вірить керівнику і підтримує його. Імпонує позиція цієї мудрої людини й виборцям, які довірили їй свої голоси, обравши депутатом районної ради від ВО «Батьківщина».
Сьогодні наша співрозмовниця – директор загальноосвітньої школи  І-ІІІ ст.  с. Вербки Валентина ОБ’ЄДКОВА (на знімку 1).
– Валентино Миколаївно, якими проблемами жила школа влітку?
– Як зазвичай, школа активно готувалася до нового навчального року. Роботи вистачало всім: і будівельникам, і вчителям, і батькам. Зроблено немало. Здійснено поточні ремонти коридорів школи, класних кімнат, проведено косметичний ремонт практично в усіх приміщеннях, відремонтовано шкільну оргтехніку тощо.  
Адміністрація школи приділяє багато уваги естетичному вигляду навчального закладу. Коридори, вестибюль школи поступово поповнюються новими сучасними пластиковими стендами, активно проводиться робота з озеленення класів. Подвір’я школи завжди прибране, доглянуте.   
– Які умови створені в школі для дозвілля дітей?
– Дозвілля наших вихованців тісно пов’язане з учнівським самоврядуванням. У школі діють учнівські організації «Країна барвінкова», спілка піонерських організацій України, система самоврядування «Шкільна учнівська рада».
Силами активістів ради під керівництвом заступника директора з виховної роботи Надії Демидюк, педагога-організатора Галини Ревчук  та за допомогою учителів, класних керівників було організовано роботу волонтерського загону «Милосердя», проводилися акції «Бог багатий милосердям», «Допоможи воїну АТО», «Ветеран живе поруч», «За життя без сміття», «Великдень для солдата», «Привітай  воїна».
Бійцям  було передано продукти харчування, теплий одяг та інше, а ровесникам зі Сходу  шкільна родина зібрала канцелярське приладдя. 
З ініціативи Шкільної  учнівської ради були проведені благодійні ярмарки та ярмарок смаколиків. Виручені кошти були передані сім’ям загиблих воїнів та перераховано у фонд «Сильні духом».
Учителі та учні школи беруть активну участь у громадському житті села.
З метою виховання юних патріотів України, збереження та примноження народних традицій  в клубі та бібліотеці с. Вербки були проведені такі  заходи: «Ніч перед Різдвом», «Святвечір», «Масниця», Свято Івана Купала, «Обжинки» (на знімку 3), «Книги завжди поруч»,   Вечір пам‘яті земляка — композитора В’ячеслава Хурсенка.
Приємно, що молодь зараз відчуває особисту відповідальність за наше спільне майбутнє. Сьогодні синьо-жовті кольори нашого прапора та українська вишиванка – це наші символи, наші обереги, духовна спадщина. Парад вишиванок у нашій школі це  показав, а   флешмоб «Ми за МИР» (на  знімку 4) довів, що  молоде покоління прагне стати повноправним членом європейської спільноти.
У центрі уваги адміністрації школи постійно перебувають діти пільгових категорій, які потребують соціальної підтримки. Для них у минулому навчальному році була організована екскурсія у ляльковий театр, безкоштовне відвідування вистав, оздоровлення у таборі  «Оберіг» та ін. 
– Як Вам вдалося створити колектив педагогів-однодумців? 
– Просто я  вважаю, що головне в роботі вчителя – бути професіоналом, займатися самоосвітою, а ще більш важливо – бачити хороше в людях , серцем відчувати той єдиний правильний шлях, який потрібно застосувати саме в цьому класі, саме до цієї дитини.                                   
Для педагогічного колективу нашої школи (на знімку 2) патріотичний напрямок роботи був і залишається пріоритетним.  Ми можемо впевнено стверджувати, що  в нашій установі організовувалась належна робота у плані національно-патріотичного виховання.
Усі педагогічні працівники залучені до науково-методичної роботи, якою вміло керує заступник директора з навчально-виховної роботи Світлана Герез. 
– Якими успіхами учнів найбільше гордиться загальноосвітня школа  с. Вербки?
– Використовуючи курси за вибором, факультативні заняття та гуртки, створюємо умови для розвитку здібностей обдарованих дітей та заохочення їх до творчої самостійної роботи.
У минулому навчальному році стали призерами районних олімпіад учениця 11 класу Анастасія Кульченко (третє місце з англійської мови та перше місце з інформатики), учень 10 класу Богдан Соловйов (друге місце з англійської мови та права, перше місце з хімії та історії), учні 9 класу Олександра Онофрійчук (перше місце з екології), Дмитро Дяченко (друге місце з трудового навчання),  учні 8 класу Софія Северенюк (перше місце з біології та географії), Вікторія Олексюк (третє місце з хімії).
Є досягнення учнів школи і в Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Взявши в ньому участь, друге місце зайняли учениці 3 класу Оксана Бугайчук та учениця 8 класу Софія Северенюк, третє місце посіли учениця 4 класу Катерина Лавренко та учениця 6 класу Анна Тишковець.
– Чого чекаєте від нового навчального року?
– Справ до вирішення багато. У цьому році розпочалося будівництво навчальних приміщень для учнів 5-11-их класів. Ця перспектива з‘явилася завдяки тому, що школу цього року не залишили наодинці з проблемами. Маю на увазі районну та місцеву владу: голову райдержадміністрації Віктора Козака, його першого заступника Романа Кульцмана, Дубівського сільського голову Павла Безеку. Завдяки  їм розроблена проектно-кошторисна документація добудови навчальних приміщень для середньої та старшої ланки школярів.
– Валентино Миколаївно, як вдається поєднувати відповідальну роботу директора школи з не менш відповідальними обов’язками депутата районної ради?
– Керівником бути нелегко. Відповідальність, яку бере на себе директор школи, та й вчитель загалом, дуже велика. Але, щоб все вдавалося, не потрібно її боятися. Головне — бути вимогливими не тільки до підлеглих, а й до себе. Це ж можна сказати й про депутатську роботу. Навіть найскладніші питання можна вирішити, якщо цілеспрямовано над ними працювати, вміти організувати цей процес.  
– Цікаво дізнатися, про що мріє директор сьогоднішньої української школи?
– Найперше — про суттєве вдосконалення педагогічного процесу, але не за рахунок додаткового навантаження на вчителя та учня. Сьогодні діти вдома мають хороші комп’ютери, користуються Інтернетом. Прикро, коли вчитель цього не має і не вміє. Мрію, що в кожному класі будуть стояти мультимедійні пристрої, робочий комп’ютер учителя. 
Я як директор школи у роботі з працівниками дотримуюсь партнерського стилю керівництва. Проблеми обговорюються й виробляються різні варіанти їх вирішення. Намагаюся надавати колегам можливість діяти самостійно, створювати необхідні умови для самореалізації. Не дивлячись на те, що у нас, як, власне, у інших навчальних закладів Ковельщини, є багато проблем, які необхідно вирішувати, впевнена, що ми не заблукаємо серед негараздів, тому що маємо в своєму колективі досвідчених професіоналів. 
І педагоги, і учні, і батьки люблять свою школу. Цінують її традиції, звичаї. Але ми не повинні заплющувати очі на недоліки. Потрібно докласти всіх зусиль, щоб легко, радісно і творчо працювалося нам всім разом.
Розмову вела 
Вікторія ЗІНЧУК.    
Фото з архіву школи. 

У ЗОШ  І-ІІІ ст. c. Вербки панує атмосфера затишку, родинності. Її сила у дивовижній згуртованості трьох складників – педагогів, учнів, батьків. У цьому, на думку шкільного колективу, в першу чергу, заслуга директора школи Валентини Об’єдкової.

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.    

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 753
Читати далі
28.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

_DSC6578Вони гідно захистили честь України

Дві тисячі шістнадцятий увійде в історію України як ще один славний для нашого спорту рік. Це — заслуга українських паралімпійців, котрі зуміли «реабілітувати» спортивну честь держави після малорезультативного виступу цього ж таки року нашої збірної на Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро.
 А от на ХV Паралімпійських іграх українці виступили більш, ніж достойно, посівши загальнокомандне третє місце.
Серед героїв Паралімпіади у Бразилії — й гравці збірної команди України з футболу, котрі, перемігши Іран у фіналі, завоювали золоті медалі турніру (2:1).
Україна завжди була одним з фаворитів футбольної Паралімпіади. Починаючи з 2000 року, українці постійно грають у фіналі турніру. Тоді, 16 років тому, ми програли росіянам. Потім у 2004 році Україна відсвяткувала успіх, обігравши Бразилію. У 2008 році українці змогли захистити титул, обігравши Росію. У Лондоні-2012 росіяни повернули собі титул, мінімально вигравши фінал.
У цьому році Гімн України в Бразилії вкотре звучав на честь українських футболістів. І, що особливо приємно, разом з іншими членами нашої збірної на п’єдесталі пошани стояв й ковельчанин Віталій Романчук.    
Після повернення з Ріо Віталія разом із друзями по команді з шаною зустріли у столиці нашої держави, а згодом – у Луцьку.
Але особливо приємно Віталію було повернутися до рідного Ковеля, де його з нетерпінням чекали рідні, друзі, вболівальники. З короваєм та квітами, оркестром зустрічали ковельчани героя Паралімпіади біля Палацу учнівської молоді імені Івана Франка, куди він прибув відразу з дороги. Щирі вітання, дружні обійми, теплі посмішки рідних та друзів стали приємною несподіванкою для нашого паралімпійця.
З гордістю та хвилюванням про нашого земляка, котрий цьогоріч у складі української збірної виграв золоту медаль у Ріо-де-Жанейро, розповіла присутнім ведуча зустрічі Вікторія Савлук. Віталій Романчук – майстер спорту міжнародного класу, член збірної Паралімпійської команди України з футболу, володар міжконтинентального кубка світу (2013 рік), чемпіон Європи (2014 рік), віце-чемпіон світу (2015 рік). У Ковелі Віталій виступав у складі команди «Шанс-Авто».
Завітала на зустріч з героєм Паралімпіади секретар міської ради Віра Федосюк, котра поздоровила його із здобутими перемогами і вручила Подяку міського голови за високі спортивні досягнення, самовіддану працю, вагомий особистий внесок у розвиток і пропаганду футболу, примноження достойного іміджу рідного краю та міста Ковеля.   
Сердечно привітав нашого спортсмена тренер-викладач Ковельського відділення обласної ДЮСШ інвалідів Волинського центру «Інваспорт», Заслужений тренер України Валерій Дружинович, котрий зазначив, що перемога нашого земляка на Паралімпійських іграх стане гарним стимулом для юних спортсменів з інвалідністю, а також наголосив, що серед присутніх у залі є вихованці центру – переможці спартакіади «Повір у себе» з дитячого футболу.
З гордістю про нашого паралімпійця того дня говорили директор Ковельської КДЮСШ, депутат міської ради Олена Клімашевська, головний тренер команди «Шанс-Авто» Олександр Мороз, рідні та друзі футболіста.
– Аби досягти бажаної мети, потрібно прагнути до цього, — звернувся Віталій Романчук до присутніх у залі юних спортсменів, яким продемонстрував хороший приклад для наслідування. – Тож всі, хто займається спортом, повинні постійно працювати над собою, бути наполегливими і відповідальними, якомога більше часу і зусиль приділяти тренуванням, загартовувати свій характер. А ще, звичайно, необхідно повірити в себе, свої сили, у те, що обов’язково все вийде.
Уважно слухали настанови чемпіона спортсмени-початківці, які мали можливість задати йому свої запитання.
– Віталію, наскільки значимою є для тебе паралімпійська нагорода?
– Звісно, мені дуже приємно, оскільки це – моє перше олімпійське «золото». Я досі перебуваю під враженнями, хоча найяскравіші емоції пережив у Ріо.
– Ти очікував подібного успіху?
– Так, наша команда вірила у перемогу. Однак під час матчів було багато складних моментів, бо в командах суперників були гравці, які володіють гарною технікою. Особисто мені найважче було грати з бразильською командою. Інколи гра була напруженішою, ніж у фіналі, коли грали зі збірною Ірану. На щастя, ми добре підготувалися і перемогли. Як, власне, й інші українські спортсмени-паралімпійці, котрі своїми досягненнями ще раз нагадали усьому світу, що є така країна, і недаремно наші хлопці воюють на східних її рубежах. 
– Де починав грати і як дійшов до цієї команди?
– Як багато хто з хлопчаків у дитинстві, полюбляв ганяти м’ячик на вулиці. Однак серйозно до мого захоплення поставився тато, який і завів мене на секцію з футболу. А вже згодом я почав грати в міні-футбол у команді «Шанс-Авто». З цього й почався мій «кар’єрний» ріст.
 Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: під час урочистої зустрічі чемпіона Паралімпіади-2016 Віталія РОМАНЧУКА у Ковелі.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА. 

Дві тисячі шістнадцятий увійде в історію України як ще один славний для нашого спорту рік. Це — заслуга українських паралімпійців, котрі зуміли «реабілітувати» спортивну честь держави після малорезультативного виступу цього ж таки року нашої збірної на Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро.

Вікторія ЗІНЧУК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 685
Читати далі
20.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна
Завдяки ковельчанам Гімн
України звучав у Росії

image-0-02-01-0d377dc2845f205fc0aa68f4d7c1f4719680fd5ceb5ebc1186c45de758b5adca-VЗавдяки ковельчанам Гімн України звучав у Росії

8  вересня ц. р. у Москві (Росія) стартував чемпіонат світу з драгонботу – перегонів на човнах-«драконах».
На цих видовищних змаганнях зібрались спортивні делегації з 19 країн світу. Серед них – гребці з Канади, США, Японії, Чехії, Естонії, Польщі, Франції, Німеччини, Швеції, Гонконгу, Таїланду, Індії, Італії, США, Філіппін, України та Росії. 
Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 681
Читати далі
15.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

киньВід  четверга до  четверга

16 вересня, п’ятниця
Схід Сонця – 6.59; захід – 19.32; тривалість дня – 12.33. 
Фаза місяця — повний Місяць.
Місяць у Рибі/Овні.
Міжнародний день охорони озонового шару.
Мучеників Дорофея, Петра.
Іменини: Костянтина, Домініки, Василини, Іллі, Петра, Івана, Олексія, Юхима.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618
Читати далі
13.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

скачанные файлы (2)Прийнято важливі рішення

8 вересня ц. р. відбулося чергове засідання виконавчого комітету міської ради, яке вів міський голова Олег Кіндер.
На його початку військовий комісар Ковельського міського об’єднаного військкомату Сергій Гладун, міський голова Олег Кіндер вручили почесну відзнаку командира 80-ї окремої десантно-штурмової бригади родині ковельчанина — бійця цієї бригади Сергія Корнача. Щоправда, це – хвилююча й, водночас, сумна мить. Адже ось уже два роки наш земляк вважається зниклим безвісти. Сталося це під час виконання бойових завдань в районі селища Металіст Луганської області.
Того дня також отримали посвідчення учасників бойових дій Олександр Примачик та Анатолій Стрижак. 
Подяками голови обласної ради та міського голови були відзначені ковельські підприємці, котрі відзначили своє професійне свято у першу неділю вересня. За досягнуті успіхи, вагомий внесок у розвиток малого бізнесу, зміцнення економічного потенціалу міста, активну громадянську позицію нагороджено Ігоря Узналі, Валентину Конашук, Павла Тищука, Людмилу Ларіонову, Сергія Гейка, Тетяну Зубрицьку. 
В ході засідання члени виконкому взяли до відома інформацію відділу культури про підготовку закладів культури міста до роботи в осінньо-зимовий період 2016 – 2017 років.
Про хід виконання організаційно-технічних заходів з підготовки до осінньо-зимового періоду 2016 – 2017 років на комунальних підприємствах міста поінформував начальник  відділу комунального господарства міськвиконкому Олександр Балак.
Виконавчий комітет міської ради прийняв рішення з питань захисту прав дітей, містобудування і архітектури. Було надано матеріальну допомогу, спрямовану на задоволення потреб окремих верств населення нашого міста.  
Вікторія ЗІНЧУК.
8 вересня ц. р. відбулося чергове засідання виконавчого комітету міської ради, яке вів міський голова Олег Кіндер.
На його початку військовий комісар Ковельського міського об’єднаного військкомату Сергій Гладун, міський голова Олег Кіндер вручили почесну відзнаку командира 80-ї окремої десантно-штурмової бригади родині ковельчанина — бійця цієї бригади Сергія Корнача. Щоправда, це – хвилююча й, водночас, сумна мить. Адже ось уже два роки наш земляк вважається зниклим безвісти. Сталося це під час виконання бойових завдань в районі селища Металіст Луганської області.
Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 768
Читати далі
08.09.2016 Зінчук Вікторія Петрівна

скачанные файлы (2)Мій “друг” – комп’ютер

Особисто для мене ковзани та м’ячик — це спорт з мого дитинства. Кого, бувало, не спитай, усі катались на ковзанах, копали м’яч, «ганяли» шайбу. Пам’ятаю, тоді в кожній сім”ї, де були дітки, обов’язково мали санчата, велосипед і ковзани. Дівчатка мріяли стати видатними фігуристками, а хлопці — хокеїстами чи футболістами. Тепер дітям купують комп’ютер замість санчат, ровера та ковзанів, разом узятих. Та й мамин чи татів планшет у своїх рученятах вони тримають частіше, ніж дорослі.
Так, себе в дитинстві теж не завжди пам’ятаю за книжкою, але тоді у 80-ті – на початку 90-их — без ковзанів узимку та тенісної ракетки влітку ніхто з моїх ровесників не міг прожити й дня. Звичайно, подивитись мультфільми по телевізору теж був великий «кайф», але «хованки» і «здоганялки» ні на що не могли проміняти. На жаль, дітей сьогодні практично неможливо відірвати від комп’ютера, але це обов’язково треба робити.
Мабуть, не всім батькам відомо про те, що комп’ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Скільки дітей в Україні вже догралися до стану «ігроголіка», ніхто не підраховував. Але, що їх багато, – це факт. 
Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння біля комп’ютера виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді – і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість. 
Тому такий потяг до віртуального світу в дитячому віці – це особлива проблема. Сучасні малюки на «ти» з комп’ютерами та смартфонами, ще навіть не вміючи писати та читати. Однак, чи варто дорослим радіти таким успіхам їхніх нащадків? Мабуть, що ні. Бо діти, які життя не уявляють без електронних «друзів», ризикують власним здоров’ям. 
Звичайно, таку залежність не вважають хворобою, бо для її лікування не виписують пігулок. Але деякі батьки «рецепт» повноцінного гармонійного розвитку дітей таки знають. 
«У нашій сім’ї і я, і чоловік, пильно слідкуємо, щоб у житті було місце і для цифрових технологій, і звичайних футболу, бадмінтону, велосипедних прогулянок, після котрих ми почуваємося бадьорими. Проблема не в електронних пристроях, а в часі, який їм присвячується, та вмінні знайти альтернативу», — каже одна моя знайома (до речі, у котрої, як і в чоловіка, професійне життя тісно пов’язане з комп’ютером).
Аби відволікти своїх дітей від дорослої компанії або ж просто «відпочити» від них, сучасні батьки часто тицяють їм до рук планшет чи смартфон, мовляв: «На, сонечко, побався з «котиком», тільки не заважай». А «сонечко» ладне сидіти над тим віртуальним звірятком годинами: «годувати» його, «пестити», «спатоньки вкладати»… А от якесь цілком реальне бездомне кошеня навряд чи дочекається такої ласки. Бо ж матуся за це тільки насварить: куди ж – воно таке замурзане та брудне.
А що вже казати про підлітків, які без комп’ютера, як риба без води? Ні навчання, ні дозвілля без нього для більшості з них неможливе. Й батьки нічого проти цього не мають. А даремно. Бо інколи такий потяг до комп’ютерних технологій може дати протилежний очікуваному ефект. 
Інтернет, ігри, віртуальне спілкування – ось що «прив’язує» дітей та підлітків до комп’ютера. Їх зовсім не лякає те, що від комп’ютера можна легко стати залежним, як від алкоголю, наркотиків або азартних ігор. Точнісінько так само, як і азартні гравці, залежні від Інтернету мимоволі вкладають у свій комп’ютер та віртуальне спілкування гроші та час. Вони можуть не помічати всього, що діється навколо, і шукати задоволення у спілкуванні з машиною чи віртуальними друзями.
Син однієї моєї знайомої Тарас з раннього дитинства був дуже активним і допитливим хлопчиком, його все цікавило, все займало. Він добре навчався, але, перейшовши з початкової школи в середню, став зазнавати труднощів у спілкуванні з однолітками – хлопчик почав захоплюватись комп’ютером. 
Тоді як після школи інші діти йшли гуляти, Тарас весь вільний час просиджував за відеоіграми. А згодом, вигадуючи різні причини, почав пропускати уроки, аби зайву годинку провести у Інтернет-клубі (під виглядом таких на початку 2000-х років ігрові зали відкривали на кожному кроці). Ледве витягнувши дев’ять класів, вирішив попрощатися зі школою, яка «відволікала» його від «віртуалу».
Батьки намагались заборонити сину грати в комп’ютерні ігри і, навіть, обрізали дроти, але це не зупинило підлітка. Тоді вони просто відібрали у нього комп’ютер. А той в результаті поїхав жити у Київ… в Інтернет-клуб.      
Комп’ютерна гра – це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби підлітка. Тут можна відчути себе героєм, який може все або багато з того, що забороняється йому в реальному світі. 
А який «репертуар», що пропонують розробники комп’ ютерних ігор? Переважно всілякі там «війнушки». Розвиваючих ігор дуже мало. А «стрілялок-вбивалок»у нас й без того в країні, на жаль, вистачає. Агресивне середовище навколо дитини, помножене на його індивідуальні особливості, добра характеру підлітка не додадуть. 
І знову пригадую проблеми, які мала моя знайома з сином-ігроманом, який настільки «завис» у віртуальному світі, що, аби посидіти зайву годину в інтернет-клубі, обзавестися власними електронними «друзями», почав «підчищати» кишені батьків. Коли ж останні нарешті помітили, що сімейний бюджет збіднів на немаленьку суму, навіть подумали, що до їхньої оселі заліз злодій. Звернулись у міліцію, де й відразу з’ясували, ким виявився їхній злодюжка.
Але з іншого боку компютер, інтернет – це факт сучасної дійсності. Це майбутнє, відгороджувати від якого підлітків у жодному разі не можна. 
«Спробуйте навчити дитину бачити в комп’юторі не іграшку, а помічника в навчанні. Нам це, наприклад, вдалося, — радить мама десятирічного Сашка, який раніше надовго не розлучався зі своїм електронним «другом». – Ми використовуємо комп для навчання, купуємо гарні навчальні, розвиваючі диски з мови, математики, історії тощо. І ігри є різні, не обов’язково стрілялки-доганялки, а такі, над якими треба подумати. А ще дитину потрібно зайняти чимось – книги, розваги на вулиці, спортивні секції й не тільки. З того часу, як наш Сашко пішов на футбол, комп’ютер відійшов на другий план». 
Що ж, по-моєму, хороший приклад для наслідування. Тож, шановні батьки, візьміть на замітку і контролюйте час, який ваші діти проводять перед монітором, біля якого сьогодні вони ладні днювати й ночувати.  
Вікторія ЗІНЧУК.
Особисто для мене ковзани та м’ячик — це спорт з мого дитинства. Кого, бувало, не спитай, усі катались на ковзанах, копали м’яч, «ганяли» шайбу. Пам’ятаю, тоді в кожній сім”ї, де були дітки, обов’язково мали санчата, велосипед і ковзани. Дівчатка мріяли стати видатними фігуристками, а хлопці — хокеїстами чи футболістами. Тепер дітям купують комп’ютер замість санчат, ровера та ковзанів, разом узятих. 
Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1997
Читати далі