Повідомлення в номер / Нове "обличчя" ковельської профосвіти

30.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Нове "обличчя" ковельської профосвіти

Професійно-технічні навчальні заклади – перша сходинка для здобуття професії, визначення свого місця в житті. Незважаючи на те, що вони вважалися найнижчою ланкою і не досить престижною в цілому в системі освіти, проте багатьом дали путівку в доросле самостійне життя, виховали, замінивши родину, не дозволили ступити на хибний шлях.

Варто зазначити, що раніше на професійно-технічні училища державою виділялися чималі кошти, учнів забезпечували безплатним харчуванням, проживанням у гуртожитках. Як кажуть, мета виправдовувала засоби – ці вкладення згодом окуповувалися сторицею, бо на підприємства йшли підготовлені робітники. А що казати зараз, якщо у нас від тих колись потужних заводів, фабрик, комбінатів майже нічого не лишилось?

Тому не варто дивуватися, що й ПТУ сьогодні переживають не кращі часи. Нерідко доводилось чути і про мізерне фінансування цих закладів, і про те, що поповнюються учнівські ряди неохоче, і що взагалі ця система доживає останні часи.

В Україні – більше тисячі закладів профтехосвіти, і практично всі вони почали функціонувати в радянські часи, тому зараз їхня мережа не відповідає сучасним потребам. Так вважають в Міносвіти України, де більш, ніж впевнені, що нині з'явилася потреба не просто в оптимізації, а в тому, щоб привести нашу мережу і перелік професій, які готуються у закладах української професійно-технічної освіти, до потреб сучасної економіки.

При цьому наголошують, що мова не йде про необхідність скорочення, а про те, що ми повинні мати таку мережу закладів, які б відповідали потребам сьогодення. Теоретично, ніби все елементарно і правильно (в цьому плані чиновники від освіти все в деталях роз'яснили й довели), а от практично – тут вже треба постаратися, як кажуть, на місцях.

На Волині – 23 заклади профтехосвіти. Три з них – при вишах, ще два – у складі пенітенціарної служби, їх через питання власності оптимізація не торкнеться. А ось решта 18 будуть реформувати. Тим більше, що деякі заклади є малокомплектними (менше 300 учнів).

Тож настав час для змін. Наразі планують створити мережу профтехосвітніх закладів трьох рівнів: професійні центри, професійні коледжі і професійні ліцеї, як структурні підрозділи центрів. Саме такий багатопрофільний професійний центр вже в цьому році має з'явитися і в Ковелі шляхом об' єднання Ковельського професійного ліцею (контингент учнів – 424 особи) та професійно-технічного училища № 5 (199 учнів).

Про це та про інші важливі моменти у реформуванні системи професійної освіти Волині розповіла начальник управління освіти, науки та молоді облдержадміністрації Людмила Плахотна під час робочої зустрічі з трудовими колективами Ковельського професійного ліцею та ПТУ № 5, що відбулась нещодавно в Палаці учнівської молоді ім. Івана Франка.

Очільниця обласного управління освіти, зокрема, сказала, що сьогодні зі зміною законодавства в освітній галузі змінюється погляд влади на роль професійно-технічних закладів у системі української освіти.

– Протягом двох років, ознайомлюючись з роботою наших професійних закладів й порівнюючи їх із закордонними закладами такого типу, можу запевнити, що маємо хороші перспективи в цьому напрямку, – зазначила Людмила Володимирівна. – Держава сьогодні потребує кваліфікованих робітничих кадрів навіть у найскладнішій ситуації економічної кризи. А тому розмови про закриття ПТУ не мають під собою жодних підстав. Об'єднання і укрупнення ПТУ аж ніяк не означає їх закриття, зміняться лише підходи до роботи закладів.

З її слів, на 2017 рік у нас заплановано об'єднання 4 закладів у два центри професійної освіти – у Ковелі та Нововолинську. Вона також сказала про те, що на громадське обговорення представлено проект Плану розвитку професійно-технічної освіти Волинської області на 2017 - 2020 роки. Перший етап й передбачає створення таких професійних центрів, де можна буде отримати професію, проходити перепідготовку, підвищення кваліфікації, а також закінчувати шкільну освіту паралельно з професійним навчанням.

Людмила Плахотна зупинилася й на інших нюансах реформування професійної освіти в Україні, на які для її розвитку слід звернути увагу в подальшому. Зокрема, важлива роль у цьому процесі роботодавців, які мають стати повноцінними учасниками підготовки кадрів, як це давно вже практикують за кордоном. Вони мають моніторити ринок праці, прогнозувати потреби в фахівцях, надавати фінансування для забезпечення діяльності закладів, роботи їх матеріально-технічної бази. Вони ж організовують атестацію і стажування, працевлаштовують.

Сьогодні професійна освіта – в пошуку шляхів модернізації, у чому й справді з'явилась необхідність. Але чи вдасться цей шлях пройти безболісно й разом з тим ефективно, одразу важко сказати. Зважаючи хоча б на те, що торік держава "перевела" стрілки на місцеві бюджети у справі фінансування ПТУ. А цей "тягар" для місцевих органів виконавчої влади виявився заважким.

Щодо ковельських професійно-технічних закладів та й, зрештою, інших такого ж типу на Волині (окрім м. Луцька), то вони отримують фінансування з обласного бюджету. Тож ще вирішуватиметься питання, хто буде власником майна – держава чи обласна рада. Нині ж варто задуматися над тим, де взяти кошти на енергоносії, утримання матеріально-технічної бази, виплату стипендії, яких в обласній казні вистачить лише на 7,5 місяців.

Але поки що викладачів більше цікавить інше: чи, бува, не залишаться вони у результаті без роботи, а учням не перервуть навчання?

Відповідь обнадійлива – трудові колективи Ковельського професійного ліцею і ПТУ № 5 будуть переведені у центр професійної освіти, який стане правонаступником обох цих закладів. Як пояснила Л. Плахотна, в основному зазнає змін в своїй роботі адміністративний і обслуговуючий персонал, а от педагогічні колективи працюватимуть у повному складі. Однак, можливість залишитись без роботи таки є – "під прицілом" опинились працівники пенсійного віку.

Щодо учнів, які там зараз навчаються, то вони продовжать навчання вже в реорганізованому закладі.

Аби "плюси" цих змін у профтехосвіті стали помітними, в процесі їх впровадження необхідно звернути увагу й на інші моменти. Адже, як запевняють чиновники "з гори", аби усе, як слід, вдалося, важливо повноцінно й ефективно використовувати наявну матеріально-технічну базу, ресурсні можливості, застосовувати успішний міжнародний досвід у цій сфері, залучати додаткові кошти з різних джерел і т. д., і т. п. У свою ж чергу, ці та інші реформаторські ініціативи й сприятимуть розвитку, удосконаленню і модернізації українських ПТНЗ.

Що ж, попри складні реалії й туманні перспективи, майбутнє профтехосвіти у Ковелі виглядає не таким уже й безнадійним. Реформи тривають. А урядовці окреслюють їхню кінцеву мету: створити систему, яка буде самоналаштовуватись на потреби економіки. При цьому головне не перестаратися – не зруйнувати існуючий фундамент, а зберегти активи, розумно ними розпорядитися і перспективно розвиватись. Тож, як кажуть, в добру путь і в добрий час!

Вікторія ЗІНЧУК.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 706

Повідомлення в номер / Краще погано їхати, аніж добре йти

23.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Краще погано їхати, аніж добре йти?
Надія (с. Гішин):
– Я працюю у Ковелі. Щодня їжджу на роботу. Проїзд у "маршрутках" й перед здорожчанням не був дешевим: було сім гривень, а зараз – вісім. Тож більше трьохсот гривень у місяць потрібно відкладати лише на дорогу.
Нині люди отримують малі пенсії та зарплати. Скрізь високі ціни на продукти харчування та ліки. Ніхто нічого не регулює. Щодня ціни змінюються. А тут ще й підвищення тарифів на проїзд не вистачало. Тільки чомусь на якості перевезення це ніяк не відобразилося. Взимку їхати ще куди не йшло, а от улітку в "бусі", як в танку – дихнути нічим. Автобуси їздять вже років …надцять: і "горять", і гальма відмовляють, і ламаються прямо посеред дороги… Вже можна було б хоч один поміняти на трохи новіший. Тому якби з 1 березня почав курсувати новий автобус і, водночас, піднявся тариф, може, і люди пробували б зрозуміти.
Оксана (с. Зелене):
– Я не дуже часто користуюся громадським автотранспортом. Але на якість перевезень не нарікаю. Автобуси їздять за графіком, зручні, всім пасажирам місця вистачає. Вартість проїзду теж ніби не змінилася: з мого села до міста – 4 гривні.
Людмила (с. Дубове):
– Вартість проїзду з Дубового до Ковеля автобусом у нас зростає періодично. Але чи "справедливою" є така вартість проїзду, дуже сумніваюся. Ми, дубівчани, й раніше зверталися до районної влади з цим питанням, бо вважали, що й попередня ціна на проїзд (4.30 грн.) була завищена. А вже як зараз перевізники "заспівали" 5 гривень, то й поготів. Можливо, я не все у цьому розумію, але якщо я їду з центру міста, то все одно плачу таку ж ціну, як той, хто з кінцевої зупинки на вокзалі. Кілометраж різний, а ціна - та ж сама. От, наприклад, покупець у магазині має право купити півхлібини, і з нього ніхто не вимагає плати за цілий буханець, так само й пасажир повинен платити ціну за кожен кілометр.
Та вже хоча б звернули увагу на стан транспортних засобів, які у переважній більшості своє вже давно від'їздили і ледве пристосовані до пасажирських перевезень.
Валентина
(смт Люблинець):
– Проживаю в Люблинці кілька років. Перед цим довгий час мешкала в Ковелі у мікрорайоні "Сільмаш", тому досвід користування громадським транспортом у мене великий. Відстань і напрямок до центру міста, куди щодня автобусом доїжджаю на роботу, майже не змінився, однак змінилось дещо інше. Передусім, ставлення водіїв до пенсіонерів, які на той час і в приміських "маршрутках" мали право на пільговий проїзд. Однак, відверто кажучи, пенсіонери-люблинчани не завжди спокійно і без зайвих нервів могли скористатися цим "привілеєм". Що ж, проблема "відпала" сама після того, як цю пільгу для них зовсім відмінили.
Тепер вкотре проїзд подорожчав. Але незалежно від того, зростає ціна чи ні, обслуговування не поліпшується. Часом у "маршрутці" пасажирів, як у консерві – шпротів. Перевізники нерідко набирають людей понад міру. І на зашарпаний салон увагу звертають далеко не всі… звикли. Але це, швидше, вина "клієнтів", які псують оббивку на сидіннях, смітять, часом поводяться некультурно. А водій при цьому має зберігати спокій і стежити за ситуацією на дорозі, аби не допустити якоїсь надзвичайної транспортної пригоди.
І ще один неприємний нюанс. Буває, водії збиваються з графіка руху, пропускають рейси. Не відомо, з яких причин так стається, але особливо це відчутно було взимку, коли після роботи люди, щоб доїхати додому, по півгодини, а то й більше, чекали на морозі автобуса. Зрештою, “під зав’язку” набита ще на вокзалі чи в центрі "маршрутка", пропускаючи наступні зупинки (де теж, можливо, її з нетерпінням чекали), прямувала до кінцевого пункту призначення.
Василь (с. Вербка):
– В нас проїзд підвищився не набагато – лише на 50 копійок (4 грн.). Я не часто користуюся автобусом, тому і ціна, і якість проїзду мене цілком влаштовує. Я й перевізників розумію, бо і пальне зросло у ціні, і запчастини не дешевшають, а заробити кожному хочеться.
l
Цьогорічна весна на Ковельщині розпочалася з підвищення перевізниками цін на проїзд у приміському громадському транспорті. Люди обурені, адже вартість проїзду до деяких сіл хоч і "підскочила", а якість автобусного перевезення, самих автобусів залишається тою ж самою, а то й погіршилася. Перевізники захищаються, мовляв, підвищення цін – вимушений крок у зв'язку із підвищенням мінімальної зарплати та ростом вартості пального.
Отож, перше березня неприємно здивувало всіх, хто вирішив скористатися громадським автотранспортом, аби дістатися з населених пунктів Ковельського району до м. Ковеля – ціни підвищилися, а людей поставили перед фактом – без обговорення і попереджень.
Чесно кажучи, сівши того дня в автобус, й сама отетеріла, коли за проїзд з Люблинця (де проживаю) у Ковель "заправили" замість 4.30 грн. п'ять гривень. Водій "маршрутки" на моє "як так?" відповів, що про це пасажирів попередньо інформували. Звісно, я чула новини про те, що в інших містах і районах підвищують вартість проїзду в автомобільному транспорті загального користування або ж намагаються це зробити, але про наміри місцевих перевізників з приводу цього навіть і не здогадувалась. І хоч користуюся громадським транспортом як мінімум двічі щодня, ці нові "розцінки" для мене – як сніг на голову, причому влітку.
Згідна, підвищення тарифів на проїзд у нашому приміському транспорті ніби незначне й не надто вже відчутно "вдарить" по кишенях, та все ж люди повинні були знати про це заздалегідь. Аби розставити в цьому питанні якщо не крапки, то хоча б коми, звернулася за роз'ясненням у Ковельську РДА, де мене, не надто обізнану у "тонкощах" цієї справи, врешті й "просвітили": держава дала право перевізникам самим приймати рішення про підвищення вартості проїзду, і райдержадміністрація не погоджує затвердження тарифів на пасажирські перевезення.
Відповідно не контролюють цей процес і обласні адміністрації, адже Постановою Кабміну ще у 2015 році було скасовано державне регулювання тарифів на пасажирські перевезення. Як наслідок, перевізникам дозволили самовільно встановлювати ціну на проїзд. Тож Всеукраїнською асоціацією автомобільних перевізників за запропонованою Антимонопольним комітетом України методикою розроблено розрахунок вартості пасажирських перевезень. Відтак орієнтовна вартість 1 пасажиро-кілометра складає 65 коп.
Зокрема, в основу нового розрахунку "лягла" підвищена вдвічі з 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата. На цьому перевізники акцентують, аргументуючи збільшення вартості проїзду на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування. А також кажуть, що підвищення ціни – вимушений крок ще й у зв'язку із збільшенням витрат на утримання транспорту, бо всі, хто продає запчастини, "прив'язує" їх вартість до курсу валюти. Плюс ріст цін на пальне.
l
Так, аргументи перевізників переконливі та виправдані. Вони цілком зрозумілі й прийнятні. Але ж при цьому якість обслуговування і перевезення в маршрутному "таксі" сьогодні, м'яко кажучи, "шкутильгає". Бо коли говоримо про водія "маршрутки", то уявляємо собі чоловіка, який однією рукою шукає здачу, іншою – тримає мобільний телефон біля вуха, а коліном – притримує кермо. І самі водії цього не заперечують, адже протягом довгого робочого дня їм доводиться виконувати функцію і шофера, і кондуктора. Тож на їхню роздратованість, а часом й безтактність інколи можна заплющити очі.
Однак, піднімаючи ціну за проїзд, перевізникам таки не зайве було б потурбуватися про комфорт для своїх пасажирів. А в нашому випадку, на жаль, ціна не знає якості. Бо, попри її зменшення чи збільшення, технічний стан більшості пасажирських автобусів (з яких немало переобладнані з вантажних "бусів") бажає кращого.
Та, попри це, хочеться завершити, як кажуть, на мажорній ноті. Бо підхід і ставлення окремих водіїв до своєї роботи мені таки подобається. Ввічливі, комунікабельні, ще й з почуттям гумору. От і конкретний випадок: після здорожчання вартості проїзду водій однієї "маршрутки" навіть квитки роздавав. "У мене цього "добра" багато без діла лежить, а пасажирам все ж приємно отримати квиточок за проїзд", – сказав він, вирушаючи у путь. Що ж, оригінальне трактування. Не знаю, як кому, а мені приємніше було б проїхатися безкоштовно… Але якщо серйозно, то квиток за проїзд в громадському транспорті – це не просто клаптик паперу, отримати який чомусь має бути "приємно". Пасажир повинен мати квиток, бо в такому разі він буде застрахований від нещасного випадку на автотранспорті.
Утім, є й інші позитивні моменти: в наших "маршрутках" водії хоча б не палять за кермом і не вмикають гучно музику…
Вікторія ЗІНЧУК.
Надія (с. Гішин):

Краще погано їхати, аніж добре йти?

Надія (с. Гішин):

– Я працюю у Ковелі. Щодня їжджу на роботу. Проїзд у "маршрутках" й перед здорожчанням не був дешевим: було сім гривень, а зараз – вісім. Тож більше трьохсот гривень у місяць потрібно відкладати лише на дорогу.

Нині люди отримують малі пенсії та зарплати. Скрізь високі ціни на продукти харчування та ліки. Ніхто нічого не регулює. Щодня ціни змінюються. А тут ще й підвищення тарифів на проїзд не вистачало. Тільки чомусь на якості перевезення це ніяк не відобразилося. Взимку їхати ще куди не йшло, а от улітку в "бусі", як в танку – дихнути нічим. Автобуси їздять вже років …надцять: і "горять", і гальма відмовляють, і ламаються прямо посеред дороги…

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 848

Спорт, природа і здоров’я / Туберкульоз: показник захворюваності знизився, але

23.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Туберкульоз: показник захворюваності знизився, але…

Хвороба важких часів та бідних людей – саме так у нас в народі "охрестили" туберкульоз. А й, справді, влучно! Адже рівень захворюваності цією недугою віддзеркалює соціально-економічний стан країни та благополуччя її населення. Тож в Україні в цьому плані, на жаль, усе сходиться…

Але не будемо відходити від теми. Ще кілька століть тому туберкульоз "викошував" населення, забираючи сотні тисяч життів, а зараз піддається лікуванню при вчасному зверненні до лікаря. Його іменували "чахоткою" та "сухотами", оскільки від виснаження людина марніла і згасала на очах.

– В 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу, яка триває й досі, – розповідає районний лікар-фтизіатр Ковельського МТМО Оксана БІЛОУС. – Туберкульоз є небезпечною і надзвичайно підступною інфекційною хворобою, яка, на жаль, сьогодні залишається не переможеною.

– Оксано Василівно, чи правда, що збудником туберкульозу – паличкою Коха інфікована практично кожна людина в Україні? – запитую.

– Так, мікробактерією туберкульозу інфіковано 100 % дорослого населення України. Справа в тім, що у нас 70 відсотків малюків до семи років вже носить у своєму організмі паличку Коха. Тридцять відсотків неінфікованих дітей залишаються на ревакцинацію БЦЖ для повторного створення імунітету проти туберкульозу. Але до 14 років більша частина цих дітей знову ж таки інфікується. У результаті й маємо такий невтішний показник.

– Хто входить до цієї групи ризику?

– Існує дві групи ризику. До першої, соціальної, входять люди з неблагополучного середовища. Особливо обережними слід бути особам без певного місця проживання, безробітним, мігрантам, наркоманам, людям, які перебувають або вийшли з місць позбавлення волі. На жаль, під "прицілом" опинилися й інваліди, пенсіонери та інші малозахищені наші співгромадяни.

Другу, медичну, групу складають, передусім, люди, які страждають захворюваннями легень, цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунку, дванадцятипалої кишки або приймають цитостатичні та гормональні препарати, ВІЛ-інфіковані, а також особи з психічними захворюваннями.

Дехто помилково вважає, що туберкульоз передається спадково. Генетично може успадковуватися лише схильність організму до цього захворювання.

– А чи не помиляються також ті, хто впевнений, що люди з високим рівнем імунітету не хворіють на туберкульоз?

– Це – хибна думка. Поясню, чому. Наш імунітет складається з двох тісно пов'язаних між собою ланок. За переважну більшість інфекційних та вірусних захворювань відповідає так звана В-ланка імунітету, а за туберкульоз та деякі інші хвороби - Т-ланка. Отже, якщо стимулюється одна ланка, то автоматично ослаблюється інша. Тому "ефект" від різних цілющих настоянок і бальзамів, що вживають для зміцнення імунітету, може бути цілком протилежним очікуваному.

Однак люди, що мають знижений імунітет через недостатнє харчування та погані умови життя, шкідливі звички, від туберкульозу не застраховані.

– Які ще фактори сприяють розвитку туберкульозу?

– Україна, а, власне, й Волинська область, знаходяться в помірній кліматичній зоні. Тож характерні для нашого регіону прохолодний клімат та висока вологість сприяють розвитку цього захворювання. Велике скупчення населення також "приваблює" туберкульоз (у містах хворіють частіше, ніж у сільській місцевості).

Призвести до цієї недуги можуть постійні стреси, супутні захворювання, які послаблюють організм.

Як уже зазначалося вище, поряд з інфекційною природою хвороба має соціально-економічні передумови для поширення. Бо там, де нижчий рівень життя і немає соціального захисту населення, туберкульоз –частий гість.

– Які перші симптоми цього захворювання?

– Найчастіше туберкульоз виявляється при профілактичних оглядах за допомогою рентгенографії. Адже перші його прояви майже непомітні, й проходять безслідно для організму. Коли виникає безпричинна слабкість, людина втрачає апетит, худне, у неї з'являється кашель, підвищується потовиділення, температура тіла, то це означає, що в туберкульозному процесі уже задіяно більше двох сегментів, а, простіше кажучи, цією хворобою уражено більшу частину легеневої тканини.

Ці симптоми проявляються по-різному, залежно від загального стану організму. Людина може довго їх не помічати, пов'язуючи певний дискомфорт з перевтомою тощо. До того ж, у 90 відсотків випадків туберкульоз вражає легені, а легенева тканина не має нервових закінчень – хвора людина не відчуває болю.

– Як і де можна "підхопити" туберкульозну паличку?

– В наших умовах будь-де. Як за курцем сигаретний дим, так і у хворого з відкритою формою туберкульозу "шлейфом" тягнеться інфекція. Зазвичай мікробактерії туберкульозу потрапляють в організм людини повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. Відтак, більша ймовірність підхопити паличку Коха – у тих людей, які перебувають у закритих мало провітрюваних приміщеннях. Краплинки мокротиння, які вміщують мікробактерії туберкульозу, виділяючись при розмові, кашлі, чханні, залишаються в повітрі до 1,5 години і можуть розповсюджуватися на відстань 4 метри.

Важливим фактором, який підвищує ймовірність розвитку захворювання, є тривалість контакту з хворим на туберкульоз, масивність виділення бактерій з його організму.

"Підхопити" паличку Коха можна й через харчові продукти, вживаючи молочні та м'ясні продукти хворих тварин.

– А чи варто боятися людини, яка нещодавно одужала?

– Людина, яка пройшла повний курс лікування (а це – мінімум шість місяців), одужує і, відповідно, ніякої загрози для суспільства не складає.

Зрештою, паличка Коха може виділятися у зовнішнє середовище лише при відкритій формі туберкульозу. Всі інші форми не є небезпечними з точки зору передачі збудника захворювання.

– Чого не можна людині, яка хвора або перехворіла туберкульозом?

– У такому разі не можна засмагати, відвідувати сауни та лазні, займатися важкою фізичною працею, зловживати алкоголем, палити.

– Чи можна вилікувати туберкульоз народними методами?

– Жодний відомий народний засіб не може вилікувати туберкульоз. Народні засоби можна використовувати як доповнення до основного лікування після консультації з лікарем. Але втрачати час на спроби вилікуватися народними методами при туберкульозі не можна ні в якому разі. Це може призвести до виникнення ускладнень, небезпечних для життя.

Повне одужання можливе при умові раннього початку та суворого дотримання режиму лікування і рекомендацій лікаря.

– Що говорить статистика про туберкульоз? Чи прогресує це захворювання на Ковельщині?

– Загалом, показники захворюваності на туберкульоз у нас протягом останніх років дещо зменшились. Але, попри це, її рівень залишається найвищим в області і є значно вищим середньоєвропейського, як, скажімо, у сусідній Польщі. Так, у минулому році захворіло на туберкульоз 79 мешканців Ковельщини. Однак ця позитивна динаміка змінюється у протилежний бік, якщо врахувати осіб, які захворіли повторно. Таким чином у 2016 році в нас на обліку перебувало 100 хворих з активними формами туберкульозу.

Маємо й іншу сумну статистику: щороку на Ковельщині туберкульоз забирає близько двох десятків життів. Торік у нас від цієї недуги померло 17 осіб (з них 11 - хворі, які знаходились на обліку та лікувалися, а також шестеро осіб працездатного віку, котрі не стояли на обліку і не звертались до лікаря).

На жаль, у нинішніх умовах платної медицини далеко не всі мають матеріальну можливість пройти медичне обстеження, й через те до останнього відкладають візит до лікарні. Саме тому у м. Ковелі та Ковельському районі діють місцеві Програми протидії захворюванню на туберкульоз, у рамках яких пацієнти з підозрою та хворі на туберкульоз безкоштовно обстежуються і отримують протитуберкульозні препарати.

Отож, при появі одного або декількох зазначених вище симптомів не зволікайте й негайно звертайтесь до медичної установи для з'ясування їх причини.

А от батькам не слід ігнорувати чи боятися проведення туберкулінодіагностики дітей, що жодним чином не може зашкодити і є цілком безпечною для здоров'я дитини. Це – алергічне дослідження, яке здійснюється з метою виявлення алергії на туберкульоз у дітей для їх відбору на рентгенологічне обстеження, а також з метою діагностики, диференціальної діагностики і визначення активності цього захворювання.

Для своєчасного виявлення туберкульозу необхідно пройти флюорографічне обстеження легенів, а також звернутись за консультацією до лікаря-фтизіатра в протитуберкульозний кабінет Ковельського МТМО, що знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 52.

ВІД АВТОРА: 24 березня – Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз. Для мене березень виявився "знаковим" у цьому плані теж: рік тому саме цієї пори знаходилась на лікуванні в обласному туберкульозному диспансері.

Я щиро вдячна ковельським та луцьким лікарям-фтизіатрам, медсестрам за їхню людяність, чуйність, професіоналізм. Вони лікують не лише тіло, але й душу. Бо, захворівши і дізнавшись про свій діагноз, потерпала не так фізично, як морально. Тоді, шкодуючи себе, лишень і думала: "Ну, чого я?". Нікого не хотіла бачити, всіх сторонилася-соромилась. Ні рідні, ні друзі, як не намагалися, не могли розрадити.

Саме лікарі зуміли знайти до мене підхід, підняти мій дух. І вкотре переконалась у тому, що все не дуже хороше, що з нами відбувається в житті, робить нас тільки сильнішими. Пам'ятаю, як Оксана Василівна (нинішня моя співрозмовниця), поставивши невтішний діагноз, намагалась мене заспокоїти: "Та не хвилюйтеся ви так. Вас вилікують, і ви про це скоро забудете". І її слова збулися.

Одна близька мені людина, дізнавшись, що маю намір написати про те, що сама перехворіла на туберкульоз, намагалася мене відмовити від цього. Мовляв, навіщо "афішуватися"? Тому що хочу! Бо не хочу, аби тих, хто пройшов через це, вважали "затаврованими" і "брудними", а ті, хто хворіє чи хворів соромилися себе.

Нехай буде соромно тим, хто допустив до того, що хвороба, про яку забули у країнах, до яких так рівняються, за темпами поширення зробила Україну одним із лідерів у світовому "рейтингу" і другою в Європі; через кого люди від недоїдання та виснаження втрачають останнє здоров'я, зацьковані й доведені до краю знаходяться у постійному стресі, а, захворівши, вилікуватися не мають за що. На їхній совісті – лікарні, де на хворих туберкульозом, які лежать там місяцями, економлять гарячу воду, тепло в батареях, де "допотопні" ліжка, вкриті дірявими матрацами й один на всіх туалет…

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: лікар-фтизіатр Оксана БІЛОУС та дільнична медсестра Інна БІГУН проводять прийом пацієнтів в протитуберкульозному кабінеті Ковельського МТМО.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

– В 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу, яка триває й досі, – розповідає районний лікар-фтизіатр Ковельського МТМО Оксана БІЛОУС.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1596

Повідомлення в номер / До холодів почнуть готуватися... з весни

17.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

До холодів почнуть готуватися... з весни

Навряд чи хтось заперечить, що працівникам підприємств житлово-комунального господарства найчастіше доводиться стикатися із щоденними клопотами мешканців нашого міста. Саме до них, у першу чергу, звертаються люди з невідкладними проблемами, турботами.

Успішно завершують опалювальний сезон 2016 - 2017 років трудівники ПТМ "Ковельтепло". На балансі цього теплопостачального підприємства перебуває 25 котелень, а загальна площа, яку вони опалюють, складає 860 тисяч квадратних метрів.

– Добігає кінця опалювальний сезон, який цьогоріч пройшов у нормальному режимі, без несподіванок та аварій, – говорить директор ПТМ "Ковельтепло", депутат міської ради Володимир Бойко. – Аби звести цей показник до мінімуму і в подальшому, не будемо зменшувати темпів й почнемо готуватися до холодів відразу після закінчення поточного опалювального сезону. Ми хочемо завчасно і якісно підготувати мережі до прийому тепла, подбати про профілактику котелень, щоб і наступну зиму пройти без перебоїв.

Інформуючи про зроблене у цьому плані, В. Бойко позитивно відзначив роботу інших комунальних підприємств. Так, аби житловий фонд та соціальні об'єкти міста добре перезимували, торік відмінно спрацювали й працівники РЖКП, завдяки старанням яких витримали необхідне навантаження системи теплопостачання, і в результаті аварійних ситуацій не траплялося.

З огляду на складну ситуацію з природним газом Україна взяла курс на економію цього ресурсу і перехід на альтернативні джерела енергії. Керівництво "зверху" довело показник зменшення споживання природного газу на 30%.

Тож Ковель, як і більшість населених пунктів України, прожив опалювальний сезон в режимі економії. Так, сьогодні десять котелень у місті працюють на твердому паливі (котельні по вул. Незалежності, 47, 50, Вітовського, 22, Мічуріна, 2, Котляревського, 4, Симоненка, 22, Олеся, 9, Ватутіна, 49, Шевченка, 115). Однак при цьому вони (за виключенням котельні по вул. Олеся, 9) є універсальними і можуть працювати як на твердих видах палива, так і на газі.

Появу твердопаливних котелень у нашому місті можна оцінювати як ефективне вирішення цього питання, адже, за словами Володимира Бойка, це дає реальну економію: якщо у попередні роки використовували по 22, 23 млн. куб. м природного газу, то у минулому році було спожито лише 12 млн. куб. м цього виду палива.

– Володимире Івановичу, а який рівень проплати населення за фактично надані послуги? На Вашу думку, субсидії не "розслабляють" споживача?

– Ковельчани сумлінно сплачують за спожиті тепло і гарячу воду. Проблема може виникнути через субсидії, які нараховувались незрозуміло, яким чином. Людей залишили без будь-якої можливості відмовитися від них, адже сьогодні, на жаль, більшість не може дати собі ради в комунальних платежах. Однак питання нарахування субсидій залишається відкритим і створює чимало нових запитань. Раніше в цьому плані не виникало непорозумінь, був чітко визначений порядок призначення та надання субсидій.

Оскільки у нас основний споживач – населення масово користується субсидіями, то наше підприємство дещо на цьому "програє". Сьогодні є споживачі, в яких переплата за спожиту теплоенергію складає 5 – 6 тис. грн. по субсидіях. Однак, скориставшись субсидією, вони протягом опалювального сезону не сплатили ще жодної копійки. Тож після його закінчення, коли буде проведений перерахунок, виникне певний дисбаланс, і в результаті з'явиться чимало боржників. Так, сьогодні майже 9 мільйонів гривень – це переплата по субсидіях, яка нарахована споживачам за теплову енергію. Відповідно таку ж суму заборгувало населення за спожите тепло.

Звісно, допомога від держави потрібна, аби населенню уникнути заборгованості і мати можливість оплатити дороговартісний ресурс. Проте вона не повинна стати "каменем спотикання" ні для споживачів, ні для теплопостачальних підприємств.

У свою чергу, в Національній комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) запевняють, що у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року ніяких підвищень тарифів на комунальні послуги не відбудеться.

– Чи проводиться модернізація устаткування на підприємстві і над якими поточними завданнями працює колектив?

– ПТМ "Ковельтепло" проводить роботу із заміни тепломереж, використовуючи попередньо ізольовані труби у місті які дозволять уникати втрат тепла. Тож на сьогодні на попередньо ізольовані труби вже замінено 70 відсотків тепломереж. Так само потребує модернізації застаріле обладнання на окремих котельнях, де щороку міняємо котли, яким вже по 30 - 40 років.

Протягом минулого й на початку нинішнього років підприємство виконало ряд заходів з енергозбереження, від впровадження яких змогли досягти економії палива. В такому ж напрямку працюватимемо і надалі. Зокрема, цього року заплановано реалізувати два наступних проекти: на котельнях по вул. Смирнова, 14 та Драгоманова, 22 буде замінено дев’ять застарілих котлів на нові, завдяки яким котельні працюватимуть на газі та твердому паливі.

– Чи задоволені споживачі якістю наданих ПТМ "Ковельтепло" послуг?

– Особливих нарікань на роботу підприємства від населення не було. Хіба що інколи звертаються з приводу завищених рахунків, які отримали за січень. Так як у нас затверджено тариф – 30 грн. за 1кв. м, то за лютий нарахування по місту для населення в середньому склало 26 грн., за січень – 34 грн., грудень – 27 грн., листопад – 22 грн., жовтень – 12 грн.

Позитивний момент є у тому, що ковельчани мають можливість користуватися гарячою водою щодня з 6.00 год. до 24.00 год. Тож наразі розглядається питання щодо подачі в такому ж режимі гарячої води також і у літній період.

– Яке Ваше бачення системи теплозабезпечення Ковеля в майбутньому?

– Підприємство розвивається, як кажуть, крокує в ногу з часом. У нас працюють кваліфіковані спеціалісти, люди своєї справи. Тому підстав для занепокоєння стосовно нашої роботи не бачу. Але у майбутньому слід і надалі продовжувати реалізацію проектів енергоефективності.

Нині склалися добрі стосунки з міською владою, жодних проблем не виникає. Є взаєморозуміння, адже підприємству повсякчас надається матеріальна і практична допомога. Так, у 2016 році з міського бюджету виділено відповідні кошти на реконструкцію котелень, тепломереж, було придбано новий автокран, два самоскиди. Тож, впевнений, працюємо у правильному напрямку.

Але, передусім, хочу підкреслити значимість тієї великої роботи, яку проводять працівники ПТМ "Ковельтепло", як, зрештою, й працівники інших комунальних підприємств міста, адже попри проблеми, яких, на жаль, сьогодні вистачає в усіх сферах і галузях економіки, вони намагаються бути відкритими, працюють цілеспрямовано і наполегливо, завжди готові підставити своє плече, аби покращити життя громади.

Вікторія ЗІНЧУК.

НА ЗНІМКУ: нинішньої "примхливої" зими не шкодували старань, щоб безперебійно надходило тепло в будинки, що їх обслуговують, працівники твердопаливної котельні на вул. Вітовського, 22, зокрема, оператор-кочегар Валентина ЯКИМОВИЧ, слюсар теплових мереж Ілля ДАВИДЮК та кочегар Ігор КЛІМУК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 555

Повідомлення в номер / Не всі гібриди

17.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Не всі гібриди "їстівні"…

Чого тільки не вигадують наші чиновники-реформатори від освіти. То "корегують" уроки фізкультури, образотворчого мистецтва та трудового навчання (вже добре, хоч не скасовують їх зовсім), то змінюють вимоги до оцінювання учнів початкової ланки, то про перехід на 12-річне навчання говорять.

І ось на "хвилі" реформ – наступна сходинка освітньої "еволюції": Міносвіти України має на меті виключити з числа обов'язкових точні науки. Натомість вигадують нові предмети: шляхом "схрещення" планують об'єднати алгебру і геометрію в математику, а, "зліпивши" фізику, хімію, біологію, географію плюс астрологію та екологію, отримати такий собі "гібрид" під назвою "Людина і природа".

Таким чином в Міністерстві освіти прагнуть втілити ідею перетворення української старшої школи у профільну. Мовляв, це розвантажить учнів і дасть їм можливість поглиблено вивчати лише ті предмети, до яких душа лежить: точні науки чи гуманітарні. Зрештою, і про багатопредметність пора забувати. Бо замість 22 можуть зробити лише дев'ять обов'язкових предметів.

В школах ці новації сприймають, м'яко кажучи, скептично. Адже, на думку самих освітян, об'єднання кількох предметів в один може призвести, в першу чергу, до скорочення вчителів. До того ж, такий підхід аж ніяк не сприятиме популяризації точних наук. У цьому переконані в Національній академії наук України, де стурбовані не на жарт, адже впевнені у тому, що відмова молоді від їх вивчення сприятиме тільки одному – інтелектуальному "роззброєнню" нації.

Проте в Міносвіти налаштовані більш оптимістично і розраховують на учнів, які, всупереч усім прогнозам, для поглибленого вивчення таки обиратимуть математично-природничі предмети.

Та попри всі ці сподівання, все ж цікаво: де знайти вчителів для інтегрованих предметів та за якими підручниками вчити старшокласників? Не факт, що вчитель фізики, навіть найкращий у своїй "стихії", здатен дати такі ж хороші знання, скажімо, з хімії чи географії. Й не просто "склеїти" в один підручник навіть алгебру і геометрію.

Як інформують ЗМІ, ініціатива поки обговорюється, учбові плани лише складаються. Уже оголошено конкурс проектів програм та підручників, які планують підготувати до літа. І хоч з цього приводу запитань поки більше, ніж відповідей, та, за "прогнозами" МОН, оновлені навчальні плани і підручники з інтегрованими предметами для старшої школи повинні ввести вже на 2018 - 2019 навчальний рік.

Тож скільки "плюсів", а скільки "мінусів" може мати це чергове "ноу-хау" Міністерства освіти, ми спробували з'ясувати, поцікавившись думкою вчителів та учнів-старшокласників Люблинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Любов КОРЕНЬ, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель біології:

– У Міністерстві освіти необхідність інтеграції предметів обґрунтовують тим, що, навчаючись у старшій школі, дитина має обов'язково отримати цілісну картину світу і свободу у виборі предметів. Водночас пропонують виключити з переліку обов'язкових дисциплін усі природничі науки та замінити їх одним предметом – "Людина і природа", на яку планують виділити лише три навчальних години на тиждень. А у такому разі неминуче зниження рівня викладання навіть через відсутність педагогічних кадрів з цього предмету. А сьогодні, як ніколи, слід боротися за якість освіти, не знижуючи вимог.

Зрештою, якщо ми проводимо такі зміни, потрібно перевчити вчителів, підготувати підручники і розробити належну навчально-методичну базу. А це за такий короткий термін нереально зробити.

Особливо тривожить ситуація з вчителями. Об'єднані дисципліни виявляться для них серйозним випробуванням, яке скоротить робочі місця і зобов'яже всіх проходити переатестацію і перекваліфіковуватись.

Звісно, українська освіта давно потребує серйозної "реанімації". Незважаючи на те, що ідеї, запропоновані МОН, досить привабливі на перший погляд, все це не стільки вирішить проблеми, як може натомість створити нові, для усунення яких у нас просто не вистачить ні часу, ні можливостей.

Анатолій ГУЛІТА,

вчитель фізики та інформатики:

– На мою думку, інтеграція природних дисциплін є доцільною в старшій школі для профільного навчання як узагальнений курс з тематикою, орієнтованою на певний профіль. Вивчати явища, різні ситуації, події потрібно з різних точок зору (з погляду фізики, хімії, біології та ін.).

Але тут є певні труднощі і неузгодженість теперішніх програм з різних предметів, відсутність навчальних планів інтегрованих курсів, навчально-методичних посібників, нема чіткого і повного розуміння мети, очікуваних результатів цієї інновації.

З'явиться й проблема кадрового забезпечення. Адже значна частина вчительських колективів – це люди передпенсійного віку і пенсіонери. Їм важко крокувати в ногу з часом, ламати вироблені за роки багаторічної праці прийоми і методи педагогічної діяльності. Водночас молоду зміну вчителів неможливо підготувати за рік-півтора. А з відміною візового режиму слід очікувати її масовий виїзд за кордон. У результаті – дефіцит молодих спеціалістів.

Тому особисто я не готовий до таких кардинальних реформувань.

Тамара КОВАЛЬЧУК, вчитель географії:

– Про інтегроване навчання почула нещодавно. Мало про це знаю і зовсім не уявляю такого курсу навчання. Про те, що є спеціальність "тракторист-машиніст широкого профілю" я знала, а от те, що має бути "вчитель широкого профілю" і не здогадувалась.

Якщо одному вчителеві потрібно давати дітям знання з 5 - 6 предметів, то про якість і рівень освіти в ЗОШ не може бути й мови. Просто комусь вигідно "топити" загальноосвітнє навчання і при цьому ще й заробити.

Надія КОТІК,

вчитель біології:

– Об'єднання предметів природничого циклу в один курс важко сприйметься кожною дитиною. Це позначиться на знаннях учнів не у кращий бік, у них зникне інтерес до вивчення основ наук.

На моє переконання, ця ідея не надто вдала, позаяк багато учнів старших класів обирають ці предмети для складання ЗНО, а при такому підході ми втратимо можливість проведення практичних, лабораторних занять, без яких неможливо вивчити більшість тем.

Людмила КІНАХ,

вчитель біології

та географії:

– Я рахую, що за умови покращення матеріально-технічної бази і при введенні поглибленого вивчення предметів природничого напрямку, ми зможемо донести до учня найголовніше й цінне, допомогти їм досягти вершини знань.

Аби запровадити якісні зміни в реформуванні школи, ми повинні прислухатись до думки вчителів-практиків загальноосвітніх шкіл, врахувавши при цьому позицію батьків та учнів.

Галина ОКСЕНЮК, вчитель хімії та біології:

– Хотілося б почути не тільки тези про інтегрований курс "Людина і природа", а й побачити проект програми, а тоді її обговорювати.

Перш за все, необхідно підготувати кадри для викладання інтегрованих курсів. Спеціалісти, які працюють зараз в школі після закінчення вищих педагогічних закладів, мають вузьку спеціалізацію.

Гадаю, на початковому етапі можна об'єднати в один блок фізику, хімію, астрономію. Окремо виділити інтегрований курс, який включав би біологію, географію, екологію, основи здоров'я.

Максим ГНАТЮК,

учень 11 класу:

– Думаю, є недоцільним викладання природничих наук як один предмет. Зараз я саме готуюся до ЗНО з біології та хімії. Як на мене, вивчаючи такі складні науки комплексно, учні отримуватимуть лише поверхові знання.

Софія ШВОРАК,

учениця 11 класу:

– Це не дуже хороша ідея. Адже у такому випадку матимуть велике навантаження вчителі і учні, які готуються до ЗНО. Природничі предмети досить різні і їх варто вивчати окремо. Я переконана у тому, що фізика, хімія, біологія, географія є надзвичайно важливими предметами для вивчення у школі, і, "викинувши" їх, ми втратимо ціле покоління науковців, технологів, лікарів, дослідників…

Вікторія ЗІНЧУК.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 624

Повідомлення в номер / Щоби й вовки ситі, й вівці цілі

03.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Щоби й вовки ситі, й вівці цілі…

Її анонсують, обіцяють і вимагають. Для одних вона логічна необхідність, для інших — як п'яте колесо у возі.

Пенсійна реформа — системна зміна, яка може торкнутися понад 12 млн. громадян (стільки у нас пенсіонерів). Навколо цієї теми ведеться чимало розмов, виникає багато спорів і розбіжностей. А чим пенсійна реформа може обернутися для мільйонів українців — питання поки риторичне.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман з екранів телевізорів заявив: "Пенсійна реформа буде змінена, і вона буде справедливою. Пенсіонери відчують збільшення пенсійних виплат. Ми готові запропонувати українському суспільству таке рішення…".

Що ж, досить таки туманно очільник Уряду обмалював світле майбутнє українських пенсіонерів. І які саме рішення їх ощасливлять, а, заодно, й кредиторів з МВФ, поки залишається не зрозумілим.

Однак з приводу цього деяку конкретику внесли в самому Міжнародному валютному фонді, де більш ніж впевнені, що в Україні необхідно проводити пенсійну реформу. Мовляв, це забезпечить стійкість пенсійної системи і підвищення пенсії. Потрібно шукати варіанти для просування більш сучасної і справедливої системи з чіткими правилами, які, зокрема, передбачають збільшення трудового стажу та пенсійного віку. А це для нас, як крапля дьогтю в бочці меду…

МВФ пропонує, щоб українці, незалежно від статі, працювали до 63 років. Адже найголовніше — заповнити фінансову "діру" в Пенсійному фонді України (не треба забувати, що дефіцит Пенсійного фонду зріс уже до 145 млрд. грн., і це лягло важким тягарем на Державний бюджет).

За даними Мінсоцполітики України, нині десять працюючих українців змушені утримувати 12 пенсіонерів. Тож логічно, що з підвищенням пенсійного віку зменшиться й кількість останніх. Заманливо? Ще б пак! Та, на жаль, поки що це не для наших реалій, бо не в усіх нас є вже сьогодні шанс "дотягнути" до пенсії. Судіть самі. За показниками тривалості життя, сьогодні Україна займає одне з останніх місць в Європі!

Але втішає хоча б те, що українська сторона вважає збільшення пенсійного віку не надто популярним кроком, тому налаштована категорично: пенсійний вік в Україні піднімати не будуть. А от ідею щодо збільшення трудового стажу жінкам до 30 років, а чоловікам — до 35-ти таки не відкидають.

Тож ми поцікавилися в ковельчан, чи готові вони до можливих змін у пенсійній системі.

Її анонсують, обіцяють і вимагають. Для одних вона логічна необхідність, для інших — як п'яте колесо у возі. Пенсійна реформа — системна зміна, яка може торкнутися понад 12 млн. громадян (стільки у нас пенсіонерів). Навколо цієї теми ведеться чимало розмов, виникає багато спорів і розбіжностей. А чим пенсійна реформа може обернутися для мільйонів українців — питання поки риторичне.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1004

Повідомлення в номер / Субсидія: необхідність чи розкіш

01.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Субсидія: необхідність чи розкіш?

Ви отримали нові рахунки за тепло. І вони відверто лякають. "Як тепер із цим жити?" – з цією думкою більшість із нас засинає і прокидається. Кращого варіанту, окрім як оформити субсидію, мабуть, не бачимо. Але й у цій ситуації, на жаль, може з'явитись не одне "але"…

Нині наші урядовці завзято торгуються з Міжнародним валютним фондом, адже ціна "торгів" – мільярд доларів траншу. Однак, аби отримати ці кошти і догодити МВФ, Україні доведеться піти не на одну поступку. Наприклад, скоротити кількість бюджетних працівників і чиновників, зробити жорсткішою так звану спрощену систему оподаткування, монетизувати субсидії, а от кількість їх отримувачів – скоротити.

Цього року в Держбюджет закладено 50 мільярдів гривень на субсидіювання населення. МВФ вважає, що це нерозумна витрата державних коштів і вимагає зменшити суму. При цьому там лише не врахували те, що поки без субсидії більшість українців просто не виживе.

У багатьох європейських країнах держава допомагає тим, хто цього потребує, в оплаті за житло та комунальні послуги, але таких людей там не більше 10-15 відсотків від всього населення. В Україні ж на субсидіювання розраховує 9 мільйонів сімей (а це – майже половина населення). Отож, за підрахунками експертів, аби задовольнити їх усіх, необхідно знайти не п'ятдесят, а більше ста мільярдів гривень. А при нинішніх "розкладах" реально зможуть отримати субсидію не більше 4,5 млн. домогосподарств.

Тим часом, як інформують ЗМІ, заборгованість за "комуналку" в минулому році зросла майже вдвічі. В парламенті ж знайшли вихід, як уникнути цієї проблеми в подальшому. Але чомусь знову – за рахунок людей. На розгляд чекає нова редакція Закону про житлово-комунальні послуги, в якому передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату боргу по ЖКГ, аби спонукати людей сплачувати захмарні рахунки з мізерних пенсій і зарплат.

Ось кілька коментарів ковельчан на порушену вище тему.

ІГОР (43 роки):

– Знайшов "платіжку" за січень минулого року – нарахування майже 600 гривень. Сьогодні нараховано більше тисячі! І це тільки за тепло, а ще ж світло і воду потрібно врахувати. Субсидії не оформляв, думав, що й без неї справлюся. А в нас, як завжди, – в новий рік з новими проблемами.

У мене однокімнатна квартира. А в людей, у яких 2–3-кімнатні квартири, рахунки доходять до 2000 гривень. І це в режимі жорсткої економії. Вже й жартують з цього приводу, мовляв, в нас дешевше полетіти на зиму в Єгипет, ніж платити за газ. А якщо серйозно, то, насправді, жаль, що у нас так чомусь завжди виходить, бо люди сподівалися на краще, вірили, що нарешті йдемо до позитивних змін і будемо жити "по-новому", як обіцяла наша влада. А виходить, держава знову нас "кинула".

Звісно, у цій ситуації зовсім не втішає той факт, що через вимоги МВФ та брак коштів у Держбюджеті, шансів отримати субсидію в тих, хто її потребує, може значно поменшати.

МАРІЯ (71 рік):

– Ми з чоловіком живемо в однокімнатній квартирі. Опалення в нас індивідуальне, тож можемо економити. Котел вмикаємо на кілька годин двічі на добу: зранку й увечері. А ще у нас обох мінімальна пенсія, тому вийшла субсидія, яка перекриває оплату за газ та електрику. Платимо тільки за воду.

Звичайно, без субсидії було б важче, бо з такими, як у нас злиденними статками, й зараз ледве на хліб вистачає.

ЮРІЙ (38 років):

– Проживаю сам у двокімнатній квартирі. Я – працівник бюджетної сфери, тому без субсидії оплата комунальних коштів мені була б не по кишені. За минулий місяць за свій 51 кв. м сплатив 900 гривень.

Процеси, які зараз відбуваються в нашій країні, тримають всіх нас у напрузі. Народ обібрали до нитки і продовжують знущатися. Люди в паніці, бояться думати про завтрашній день, бо сплачувати такі космічні рахунки просто не в змозі. Нові "платіжки" непосильні для більшості. Людей довели до зубожіння, до краю, а сьогодні вже штовхають в прірву – хочуть забрати останню "кістку" у вигляді субсидій. А тарифи і ціни при цьому ростуть, як гриби після дощу.

АНДРІЙ (62 роки):

– Якось так виходить, що ми – заручники цієї влади. Ми одну погану владу перемогли, а зараз не ліпша прийшла.

Людина не має віддавати все за те, щоб у домівці було хоч трохи тепло. Щоб не коцюбнути навіть у теплому светрі та в трьох шкарпетках. Скласти прийнятні тарифи набагато складніше, ніж роздавати субсидію. А ця державна "подачка" не вирішить проблему. Вона зникне сама, якщо людям дати достойні зарплати та пенсії, нормальні тарифи.

Вікторія ЗІНЧУК.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 538

Повідомлення в номер / Чи потрібні Україні Восьме березня і Перше травня

10.02.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Чи потрібні Україні Восьме березня

і Перше травня?

Чи потрібні Україні Восьме березня і Перше травня?

Українцям можуть скасувати вихідні на 8 березня і травневі свята. У Верховній Раді має з’явитися законопроект "Про державні та інші свята, пам'ятні дати та скорботні дні України". Таке пропонує Український інститут національної пам'яті в особі його очільника В. В'ятровича, ряд народних депутатів Верховної Ради.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 856

Місцева влада / Депутати працювали конструктивно і злагоджено

10.02.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Депутати працювали конструктивно

і злагоджено

Депутати працювали конструктивно і злагоджено

2 лютого ц. р. відбулося друге пленарне засідання дев'ятнадцятої сесії Ковельської міської ради. Перед тим, як приступити до розгляду питань порядку денного, до обранців громади звернулась голова ЖБК "Калина-Ковель" Любов Сахарова, котра озвучила проблему громадян, постраждалих в наслідок шахрайських дій керівника ТзОВ "Ковельський ЖБК" О. Вовка.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 826

Повідомлення в номер / Із засідання виконкому

09.02.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

Із засідання виконкому

Початок лютого ознаменувався справжньою зимою з її морозами та хурделицями. Останніми днями випало чимало снігу на Ковельщині. У снігову пастку потрапив і Ковель, адже після рясних снігопадів міськими дорогами було неможливо ані пройти, ані проїхати. Тож комунальникам довелося працювати, як кажуть, на повну потужність.

Вікторія Зінчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 539