25.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

DSC08210Пом'янули добрим, щирим словом

Цього року Ковельщина, як і вся Україна, відзначила 156-у річницю перепоховання Кобзаря на Чернечій горі в Каневі. 22 травня ц. р. у Ковелі біля пам'ятника Тарасу Шевченку відбулися урочистості з нагоди цього пам'ятного для всіх українців дня.
Вшанувати пам'ять українського поета, художника, громадського та політичного діяча і покласти квіти до його монумента прийшли представники міської та районної влади, громадські активісти, творча інтелігенція краю, духовенство, учнівська молодь.
– Його серце перестало битися на чужині. У петербурзькій землі Шевченко пролежав лише два місяці. Після отриманого дозволу домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до московського вокзалу і залізницею потрапила до Москви. Далі поштовим трактом через Тулу, Орел, Глухів, Батурин, Ніжин, Козелець, Бровари – до Києва. Труну поставили в церкві Різдва на Подолі. Попрощатися з Великою людиною приходили десятки тисяч киян. З Києва прах митця відбув до Канева, де в Успенському соборі відбулася багатолюдна панахида, після якої Тарас пішов своїм останнім шляхом на високу Чернечу гору, – розповіла присутнім про те, як була втоптана перша стежина до цього знакового для всіх нас місця, ведуча заходу, начальник міського відділу культури Вікторія Савлук.
Багато поетів страждало і гинуло, але небагато давали прихисток у слові цілій нації. Животворне слово Шевченка має лунати повсюди і якнайчастіше. Тож того дня біля підніжжя пам'ятника на його честь не виголошували пишних промов, а, вклоняючись у ноги рушниками, читали його вірші, як заклик до боротьби за волю і незалежність України. 
З вуст юнаків і дівчат у гарних українських вишиванках линуло пророче Шевченкове слово. І, ніби супроводжуючи натхненних юних читців, до підніжжя монумента "розпускались" промені вишитих візерунків на українських рушниках…
На завершення учасники заходу спільно читали "Заповіт" Шевченка.
l
У той день традиційна акція вшанування пам'яті Тараса Шевченка відбулася у селі Колодниці біля символічної могили Великого Кобзаря. Фоторепортаж про цю подію – у наступному номері "Вістей Ковельщини".
Вікторія ЗІНЧУК. 
На знімках: під час масового заходу 22 травня ц. р. біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.
Цього року Ковельщина, як і вся Україна, відзначила 156-у річницю перепоховання Кобзаря на Чернечій горі в Каневі. 22 травня ц. р. у Ковелі біля пам'ятника Тарасу Шевченку відбулися урочистості з нагоди цього пам'ятного для всіх українців дня.
Вшанувати пам'ять українського поета, художника, громадського та політичного діяча і покласти квіти до його монумента прийшли представники міської та районної влади, громадські активісти, творча інтелігенція краю, духовенство, учнівська молодь.
Коментарів до новини: 2
Переглядів новини: 1062
Читати далі
25.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна
3200: чи стали 
ми багатшими?

гроші3200: чи стали  ми багатшими?

Пам'ятаю, як під новий рік  урядовці оптимістично запевняли, що у 2017-му люди почнуть жити "по-новому", щасливіше, заможніше завдяки підвищенню мінімальної зарплати до 3200 гривень. І от відтоді минуло вже майже півроку. Та чи справді у матеріальному плані нинішній рік став переломним для пересічних українців? А якщо й став, то чи у позитивний бік?
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 529
Читати далі
18.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна
Доступні ліки… 
А чи правда?

лікиДоступні ліки…  А чи правда?

В аптеку – тільки за найнеобхіднішим, до лікаря – коли вже зовсім "припече". Саме так живуть сьогодні мільйони українців. І не тому, що байдужі до власного здоров'я: більшості лікуватися просто-напросто немає за що! На жаль, свого часу довелося відчути це на собі. Сьогодні лягати в лікарню, коли, як кажуть, нічого за душею, немає сенсу. Бо поки не купиш всі ліки за списком лікаря, навряд у лікувальній установі хоча би безкоштовний шприц знайдеться… 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 763
Читати далі
18.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

колоніяКовельська виховна колонія: тут дають надію вихованцям на чесне життя в майбутньому

За роки своєї журналістської роботи довелося побувати у багатьох колективах, зустрічатися з різними людьми, опинятися у всіляких ситуаціях. Тож на папері намагалась відобразити власні емоції, враження, почуття, викликані від усього почутого та побаченого. Можливо, з моєю точкою зору не завжди всі погоджувались і не у всьому мала рацію, бо кожен помиляється, буває не правий та й, зрештою, відомо: часто-густо, що для одних біле, для інших може здатись чорним.
Можливо, цей принцип "спрацював" і в ситуації з Ковельською виховною колонією, адже, відверто кажучи, як мінімум, здивував сюжет з шокуючими кадрами з установи, де сама бувала не раз, спілкувалась з його керівництвом, працівниками, підопічними. І як на мене, життя малолітніх ув'язнених в нашій колонії виглядає не зовсім так, як про нього розповідалось у проекті журналістських розслідувань "Більше, ніж правда" у серії "Малолітні раби".
Зокрема, у передачі змальовано свавілля наглядачів над в'язнями: мовляв, в колонії їх примушують понаднормово працювати у холодному цеху, погано годують, дозволяють знущатися старшим "зекам" над молодшими. Засуджені розповіли журналістам про жорстокі побиття, демонстративні покарання, "лікування" сильнодіючим психотропним препаратом, після якого підліток не може їсти та нормально ходити…
Як результат, прокуратурою відкрито два кримінальні провадження за фактом нанесення легких тілесних ушкоджень та зловживання владою.
Аби розібратися у тому, що все ж таки трапилось і з'ясувати ситуацію, звернулася за коментарем з приводу цього та інших питань до начальника Ковельської виховної колонії Івана АБРАМЧУКА, котрий чотири роки очолює цю установу. 
За роки своєї журналістської роботи довелося побувати у багатьох колективах, зустрічатися з різними людьми, опинятися у всіляких ситуаціях. Тож на папері намагалась відобразити власні емоції, враження, почуття, викликані від усього почутого та побаченого. Можливо, з моєю точкою зору не завжди всі погоджувались і не у всьому мала рацію, бо кожен помиляється, буває не правий та й, зрештою, відомо: часто-густо, що для одних біле, для інших може здатись чорним.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1435
Читати далі
11.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна
Ветсанзавод: чи є вихід із ситуації?
Про це йшла мова на позачергових сесіях районної і міської рад

_DSC0844Ветсанзавод: чи є вихід із ситуації?
Про це йшла мова на позачергових сесіях районної і міської рад

День 8 травня ц. р. у Ковелі розпочався гаряче й бурхливо. Незважаючи на мряку та дощ, чимало людей долучились до акції протесту, що відбувалась у центрі міста, щоби нарешті поставити якщо не крапку, то хоча б кому у вирішенні проблеми з відходами ковельського ветсанзаводу, що стала номером один для всього міста та й не тільки. 
Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1140
Читати далі
04.05.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

заводЛюди чекають не обіцянок, а конкретних дій

На засідання двадцять четвертої сесії Ковельської міської ради, що відбулася 27 квітня ц. р., вкотре прийшло багато ковельчан, яких того дня ледве вміщувала сесійна зала. І знову люди змушені були залишити власні справи, щоб сім'ями, навіть з маленькими дітьми зустрітися зі своїми обранцями, адже доведені до відчаю повільними темпами ліквідації екологічного лиха, спричиненого внаслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Більше місяця минуло, як обіцяли вивезти з ветсанзаводу рештки мертвих тварин, але досі питання "вирішується" лише на рівні розмов.
Про це йшлося у заяві жителів міста, адресованій міському голові, голові міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Олегу Кіндеру, яку зачитала на сесії ковельчанка Ірина Котюк.
"Ми, жителі Ковеля, вже більше 40 днів чекаємо виконання наших вимог щодо ліквідації наслідків діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", – зокрема зазначено у зверненні. – Внаслідок безвідповідальності, бездіяльності та зволікання відповідальних за ліквідацію 19 квітня ц. р. ми були змушені застосувати крайній захід мирного протесту – перекриття міжнародної траси "Київ-Варшава", наслідком чого стали гарантії заступника голови Волинської ОДА Сергія Кошарука ліквідувати зовнішньо складовані тваринні відходи до 28 квітня 2017 року". 
Та нині, виявляється, віз і досі там, адже, як йдеться далі у заяві, вивезення тваринних решток відбувається сповільненими темпами, а відходи, що становлять реальну екологічну небезпеку, не ліквідовуються взагалі. 
Зважаючи на це, люди вимагають, в першу чергу, оголосити надзвичайну ситуацію регіонального рівня, закрити Ковельську філію ДП "Укрветсанзавод". Також мають бути проведені утилізація, вивезення, рекультивація та заліснення території підприємства та прилеглої до нього території. 
Окрім того, серед інших вимог – притягнення до відповідальності осіб, винних у створенні надзвичайної ситуації; створення депутатської тимчасової комісії з визначення впливу наслідків діяльності заводу на стан здоров’я людей, що мешкають поряд; підведення водогону до житлового масиву, прилеглого до підприємства; включення до міського оперативного штабу з ліквідації наслідків діяльності заводу представників громади.
У тому разі, якщо відходи не приберуть до обіцяної відповідальними за це особами дати, ковельчани попередили, що знову перекриють міжнародну трасу. 
Позаяк у зверненні кілька разів згадувалося його ім'я, до присутніх на сесії людей звернувся депутат міської ради, заступник голови Волинської облдержадміністрації Сергій Кошарук, котрий з цього приводу мав дещо іншу думку.
Коментуючи озвучене вище в заяві, він, зокрема, погодився з багатьма її пунктами, а от стосовно власної заяви піти у відставку в разі невиконання обіцянок щодо ліквідації наслідків діяльності ветсанзаводу у Ковелі, сказав, що такий стан справ не лежить на його відповідальності. З його слів, зважаючи на те, що ситуацію визнано надзвичайною техногенного характеру місцевого рівня, ні голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, ні він, як його заступник, не є тими суб'єктами, у повноваженнях яких – управляти цією ситуацією, а лише є координаторами тих зусиль, що стали б на заваді виникненню надзвичайної ситуації регіонального рівня. 
Як вважає Сергій Дмитрович, всі "важелі" знаходяться в руках, у першу чергу, керівництва "Укрветсанзаводу", Держпродспоживслужби, і, зрештою, Мінагрополітики. А от регулювати цей процес на місці має місцева комісія з питань ТЕБ та НС на чолі з міським головою Олегом Кіндером (який, до речі, того дня не був присутнім на сесії міської ради, адже перебував на лікарняному – авт.).
– Моя заява базувалась на гарантіях, передбачених у рішенні комісії від 19 квітня ц. р., в якому йшлося про те, що є попередня домовленість щодо компостування й утилізації відходів тваринної сировини на території Поворської об'єднаної територіальної громади (землі біля військового полігону с. Поворська), – намагався пояснити свої тодішні наміри Сергій Кошарук. – Однак невдовзі після цього туди прибули окремі громадські діячі Ковельщини, які й налаштували місцевих жителів проти цього, зокрема, аргументуючи тим, що дана сировина заражена чумою. Тому громада не прийняла попередньо узгодженого з ними рішення. 
Він також додав, що після відмови Поворської ОТГ й далі триває робота з аграріями, які б погодилися цю сировину використати на компост. Аби з’ясувати, чи відходи з ветсанзаводу є інфікованими, фермери взяли на перевірку даний матеріал. Тож, як далі зазначив виступаючий, офіційні висновки проведених досліджень свідчать про те, що у рештках даної тваринної сировини чуми не виявлено. 
Сергій Кошарук також запропонував створити робочу групу у складі народних обранців, громадських активістів, фахівців та ін., яка б займалася організацією лабораторних досліджень цієї сировини, аби опісля спільно шукати шляхів вирішення ситуації, що склалася у місті.
Присутні на сесії громадяни відносно спокійно вислухали довготривалу промову заступника Волинської ОДА, однак далі розмова з ним велася вже на підвищених тонах: складалося враження, що учасники дискусії не чули один одного, у залі виникало чимало суперечок і протиріч, тож важко було повірити в те, що буде досягнуто згоди і, врешті, знайдеться вихід, який влаштує всіх. Присутні в залі ковельчани вимагали не перекладати на інших відповідальність, не перекручувати фактів і слів, припинити полеміку і, врешті, вдатись до конкретний дій.
Тож аби розмова не зайшла у глухий кут, до неї приєднались й інші. Так, депутата Святослава Степанюка дещо здивували окремі вислови його колеги Сергія Кошарука, зокрема, стосовно непричетності керівництва Волинської ОДА до того, що ситуація, яка склалася з ковельським ветсанзаводом, сьогодні майже не зрушила з місця, при тому, що це підприємство перебуває у власності держави, а губернатор і його підлеглі є її безпосередніми представниками. 
– Не варто сьогодні переводити "стрілки" на міську владу чи місцеву комісію ТЕБ та НС, в компетенції яких звертатись до державних органів влади, зокрема до керівництва ОДА, з проханням вплинути на ситуацію, яка виникла в Ковелі внаслідок діяльності ветсанзаводу, власником якого є держава, – наголосив депутат. 
При цьому нагадав про те, що поки лише з міського бюджету були виділені кошти на проведення утилізації відходів. З області чекали хоча б одного – знайти для цього відповідну земельну ділянку, яка б перебувала у державній власності. 
Прокоментував ситуацію й помічник народного депутата І. Гузя, заступник голови громадської ради при міській раді Ігор Верчук, котрий зазначив, що він та інші активісти не є тією стороною, що чинить перепони у намаганнях обласного керівництва вирішити питання утилізації тваринної сировини з ковельського ветсанзаводу, адже, з його слів, саме вони звертались до народних депутатів С. Івахіва та І. Гузя з проханням вплинути на ситуацію, що склалася у місті.
Ігор Верчук нагадав і про те, що міська рада прийняла рішення щодо відсутності у Ковелі земель для захоронення таких відходів. Тому негативна реакція жителів вул. Черняховського на складування там сировини з ветсанзаводу є теж цілком очікуваною і логічною.
Він також наполіг на необхідності спільного розв'язання цієї проблеми, що стане можливим, включивши в склад місцевої та регіональної комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій представників місцевої громади.
За спільне вирішення проблеми висловився й заступник міського голови, керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Андрій Товстига, котрий зауважив, що на вимогу ковельчан саме місцева комісія з питань ТЕБ та НС "запустила" механізм цієї роботи, прийнявши рішення, яким визнала, що в місті склалась надзвичайна ситуація техногенного характеру місцевого рівня. На сьогодні це підтвердила Експертна рада, тож місцева комісія продовжує працювати у межах своєї компетенції.  
Секретар міської ради Віра Федосюк зачитала відповіді на попередньо прийняті міською радою звернення до органів державної влади щодо вирішення ситуації, що склалась в наслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", що надійшли з Мінагрополітики та Державної екологічної інспекції України, в яких йшлося про проведені з приводу цього заходи й поставлені завдання. Однак ковельчани сприймали почуте без особливого ентузіазму, адже, окрім довжелезних звітів-листів, реальної допомоги держави поки, на жаль, не відчули.
На сесії був присутній начальник Ковельського відділу поліції Іван Тусь, якого теж бажали почути присутні на сесії люди. Тож він повідомив про те, що в ході розслідування кримінальних проваджень, порушених проти посадових осіб Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", правоохоронцями спільно з працівниками екологічної служби було виявлено закагатоване захоронення відходів тваринної сировини за межами території ветсанзаводу. Тож згідно із висновком екологів збитки складають близько 2 млн. грн. 
Іван Тусь повідомив й про те, що директора Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод", якого нині немає на території м. Ковеля, оголошено в розшук. Наразі є ухвала суду про його арешт.
Трохи згодом член обласної ради ГО "Ніхто крім нас", член ради асоціації фермерів Волині, ковельчанин Віктор Лук'янчук озвучив інформацію стосовно того, що, як він сказав, є компанія з Одеської області, представники якої хоч завтра готові прибути в Ковель, аби на місці переробляти відходи з ветсанзаводу, з яких у результаті планують отримати метан, а всі перероблені рештки вивезти. 
l
Дещо знизився градус емоцій після п'ятнадцятихвилинної перерви у сесійному засіданні, оголошеної головуючою – секретарем міськради Вірою Федосюк. Подальша робота тривала в більш-менш злагодженому ритмі. 
Згідно з регламентом тридцять хвилин було відведено для оголошення депутатських запитів та звернень. Як виявилось, більшість з них стосувались одного питання –  облаштування пішохідної доріжки від Ковельської школи мистецтв до вул. Театральної, яке першою на сесії вкотре порушила депутат Галина Стасюк.
Того дня в сесійній залі також були присутні викладачі та батьки вихованців школи мистецтв, котрі звернулись до обранців міської громади з проханням, нарешті, прислухатися до них і посприяти відновленню цієї пішохідної доріжки.
Цю тему продовжили у своїх виступах депутати Вадим Клімук та Святослав Степанюк, котрі запропонували створити робочу комісію для вивчення і в подальшому вирішення цього питання.
Окрім того, скористалися правом озвучити свої звернення та депутатські запити Володимир Косцьов'ят, Сергій Кошарук, Ігор Пініс. 
Відповідно до внесених у порядок денний змін депутати спершу одноголосно прийняли звернення до Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про передачу водопровідних та водоканалізаційних мереж на території міста Ковеля на баланс міста", яке було ініційоване з метою забезпечення ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та забезпечення безперебійного водопостачання та водовідведення на прилеглих до Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" мікрорайонах міста. 
Вікторія ЗІНЧУК.
l
Далі депутати працювали згідно з порядком денним, того дня розглянувши й прийнявши рішення з понад 60 питань.
Так, для участі у конкурсах Програми транскордонного співробітництва "Польща-Білорусь-Україна 2014-2020" та забезпечення фінансування заходів у разі перемоги спільних проектів з польськими партнерами депутати затвердили ряд міських програм. Це – "Транскордонний центр діалогу культур Польща-Білорусь-Україна", "Спільна спадщина –спільна ідентичність – охорона і розвиток природних ресурсів, культурних та історичних надбань", "Захист і збереження природної та історичної спадщини шляхом вдосконалення каналізаційних очисних систем в містах Хелм та Ковель" .
Проекти уже пройшли перший етап конкурсного відбору та допущені до подачі Повної аплікаційної форми. Кожен з них важливий для Ковеля. Зокрема, перший передбачає реконструкцію підтрибунних приміщень стадіону "Локомотив" та проведення необхідних інженерних мереж. Інший дозволить провести реконструкцію історичного музею, а останній – поліпшити роботу водоканалу. 
Прийнято Програму щодо забезпечення житлом на умовах співфінансування учасників бойових дій, інвалідів війни, які брали безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, а також членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців зазначених категорій на 2017-2021 роки. Відповідно житло на умовах співфінансування 50/50 зможуть отримати ковельчани названих категорій, які перебувають на квартирному обліку.
Своїм рішенням міська рада дала дозвіл Ковельському МТМО на складання проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки по вул. Ватутіна, 51 для реконструкції будівлі медпункту під міську амбулаторію загальної практики сімейної медицини № 6 за рахунок земель міської ради, не наданих у власність чи користування. 
Було розглянуто понад 30 питань, що стосуються регулювання земельних відносин у місті.
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи і зв’язків з громадськістю міськвиконкому.
На засідання двадцять четвертої сесії Ковельської міської ради, що відбулася 27 квітня ц. р., вкотре прийшло багато ковельчан, яких того дня ледве вміщувала сесійна зала. І знову люди змушені були залишити власні справи, щоб сім'ями, навіть з маленькими дітьми зустрітися зі своїми обранцями, адже доведені до відчаю повільними темпами ліквідації екологічного лиха, спричиненого внаслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Більше місяця минуло, як обіцяли вивезти з ветсанзаводу рештки мертвих тварин, але досі питання "вирішується" лише на рівні розмов.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 892
Читати далі
20.04.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

памятникиЖити  важко,  вмерти  –  дорого

У житті кожного стається день, коли покидають рідні люди. Покидають назавжди. Коли вже в когось трапилося горе, то вони знають, скільки часу, нервів, сліз це коштує. І скільки грошей – теж….
Так вже у нас повелося, що літні люди цілком спокійно ставляться до смерті і готуються до неминучого заздалегідь: купують різні покривальця і хустинки, свічечки, одяг для поховання, навіть місце на кладовищі замовляють. Що ж, у цьому плані наші бабусі й дідусі разюче відрізняються від європейців чи  американців, у яких в старшому віці життя, можна сказати, тільки починається: вони активно подорожують, доглядають  котиків-собачок, не думають про те, за що купити собі хліба, а чим би то таким цікавим ще себе зайняти. Але, стоп: трішечки відволіклися… 
Пам'ятаю, моя покійна бабуся теж завчасно  собі в останню путь усі потрібні згортки готувала. Часто про це заводила мову й інструктувала мою маму (її невістку), як цим "добром" розпорядитись. Я завжди уникала таких  розмов і навіть трохи сердилась, а бабуся не розуміла,  що в цьому такого поганого. "Всі там будемо", – казала не раз.
Але не доведи, Боже, якщо біда прийшла неждано-негадано. Аварія, війна на Сході… Горе рідних не передати, але нічого не вдієш – треба змиритись з неминучим. І добре, якщо поряд є людина, яка не розгубиться та зможе взяти на себе всі похоронні клопоти. А що як ні?
Тоді усе підкажуть і покажуть у ритуальних службах, спеціалізованих магазинчиках, салонах. Їх нині у нас вистачає. Тож обійшла кілька таких у нашому місті, аби дізнатись, скільки вартуватимуть сьогодні проводи на той світ? Варто віддати належне працівникам-ритуальникам. Привітні, уважні, допоможуть підібрати необхідне за доступною ціною. 
Тож  від запропонованого в салонах асортименту розбігаються очі. Тут товари різні, на всі фінансові можливості. Ціни, в основному, майже однакові (для, так би мовити, VIP-клієнтів вони можуть бути значно дорожчі). Ось, для прикладу, найдешевші труни – в межах 750 – 950 гривень, хрести – 220 гривень, атрибутика (тюль, церковні набори тощо) – в середньому в 200 гривень можна вкластися, вінки – від 85 гривень, корзини – від 35 гривень. Навіть ритуальний одяг є (одягти покійника, як то кажуть, "з голки" можна в межах тисячі гривень).
А якщо врахувати транспортні послуги (катафалк, автобус), то це, зважаючи на обставини, може обійтися  майже в тисячу гривень. 
Їдальня  чи кафе для поминального обіду щонайменше коштує 80 – 90 грн. на людину, хоч нині багато родин обідів не влаштовує – обходяться врученням пакетиків з печивом і цукерками тим, хто взяв участь у похоронній процесії. Потрібно також  заплатити за послуги священика, придбати ритуальний набір…
l
Але й це ще не все. Як роз'яснили у КП "Добробут", яким і надаються в Ковелі ритуальні послуги, у разі смерті рідним необхідно викликати швидку допомогу і поліцію (без їхнього огляду не можна буде отримати у РАЦСі свідоцтво про смерть). При раптовій смерті померлу людину необхідно доставити в морг. До слова, в Ковелі один морг – поблизу  Ковельської центральної районної  лікарні. Його послуги безкоштовні (розтин, підготовка тіла до поховання). Якщо ж померлий хворів, знаходився під наглядом лікаря і у похилому віці, огляд покійного може зробити лікар. 
Наступний крок – звернення  в РАЦС для отримання свідоцтва про смерть. І тільки після цього родичі можуть скористатися послугами ритуальної служби.
Для поховання померлих встановлені тарифи на надання відповідних послуг (копання могили, встановлення хреста і т. д.). Вони затверджені міськвиконкомом й  узгоджені із антимонопольним комітетом. 
До речі, держава теж не завжди у таких випадках лишається осторонь: Пенсійний фонд надає допомогу в розмірі двох пенсій померлим пенсіонерам.  
Тож якщо усе підсумувати, то  виходить: щоб поховати людину, як кажуть, за "економ-класом", можна вкластися в дві з половиною тисячі гривень. Однак люди, котрі нещодавно поховали рідних, кажуть, що найскромніша церемонія прощання вартуватиме не менше, ніж 5 - 6 тисяч гривень.
l
На території Ковеля – 3 кладовища, і два з них "закриті". Діючий цвинтар лише один – центральне кладовище по  Варшавській трасі поблизу Люблинця. 
Щороку в місті помирає 500 – 600 осіб, і всіх їх треба десь поховати. Як поінформували в КП "Добробут", місце на діючому кладовищі ще поки є, але щоб з цим вже через рік не виникло проблем, ведеться робота щодо його розширення. До речі, громадяни, котрі досягли шістдесяти років, там мають право безкоштовно замовити місце біля могили близьких родичів.
l
Тож, хоч як про це не гірко говорити, та, мабуть, таки мають рацію люди похилого віку, які думають про свій "відхід", як кажуть, наперед і просто відкладають з кожної пенсії по копійчині, аби не застав зненацька той "найчорніший" день…
Вікторія ЗІНЧУК. 
У житті кожного стається день, коли покидають рідні люди. Покидають назавжди. Коли вже в когось трапилося горе, то вони знають, скільки часу, нервів, сліз це коштує. І скільки грошей – теж….
Так вже у нас повелося, що літні люди цілком спокійно ставляться до смерті і готуються до неминучого заздалегідь: купують різні покривальця і хустинки, свічечки, одяг для поховання, навіть місце на кладовищі замовляють. 
Вікторія ЗІНЧУК. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 817
Читати далі
13.04.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

DSC07935Чи є вихід із надзвичайної ситуації?

11 квітня ц. р. міський голова Олег Кіндер скликав позачергову двадцять третю сесію Ковельської міської ради. Потреба в екстреному зібранні обранців міської громади була викликана екологічною небезпекою, що виникла у Ковелі в наслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". 
Питання, що ось уже протягом місяця тримає у напрузі ковельчан, котрі першими почали бити на сполох, зараз ніби "зависло" у повітрі. Вкотре ситуація загострилася після того, як інші філії ДП "Укрветсанзавод" відмовилися приймати відходи тваринного походження з ковельського підприємства. Тож аби "простимулювати" цю роботу, на сесійне засідання зібрались не лише депутати, представники районної влади, причетних до вирішення цієї справи служб, але й громада міста. 
У порядку денному сесії значилося два питання і обидва стосувались однієї проблеми – "Про звернення до територіальних громад Волинської області та виробників агропромислової продукції області" та "Про визначення місця видалення відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".
Тож без зайвих відступів і зволікань, сформувавши робочі органи сесії, присутні взялись за обговорення проблеми, яка, як виявилось, відтепер може безпосередньо торкнутися не тільки Ковеля, а й інших прилеглих до нього населених пунктів. 
Аби ввести у курс подій, міський голова Олег Кіндер поінформував про те, що напередодні, 10 квітня ц. р., відбулося засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, рішенням якої йому було рекомендовано розглянути на позачерговій сесії міської ради питання про звернення до місцевих рад області щодо визначення місця і умов спалювання та захоронення решток відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Як варіант, члени комісії визначили земельну ділянку, що знаходиться на території Люблинецької об'єднаної територіальної громади (кар'єр у районі с. Старих Кошар). Цю земельну ділянку, яка перебуває у власності держави, регіональна комісія рекомендувала визначити місцем для захоронення цих відходів за пропозицією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.  
Однак минулої неділі, 9 квітня ц. р., мешканці смт Люблинця та с. Старих Кошар у знак протесту перекрили під'їзну дорогу до кар'єру, де планувалася утилізація відходів даної сировини. Того ж дня відбулася позачергова сесія Люблинецької ОТГ, якою ухвалено відмінити рішення регіональної комісії ТЕБ та НС і заборонити на цій земельній ділянці складувати відходи тваринного походження з ковельського ветсанзаводу.
До речі, представники цього управління, які теж були в числі запрошених на сесію, того дня на засідання так і не прибули. Така позиція здавалась тим більше дивною, зважаючи на те, що саме фахівці Держгеокадастру, окрім вже вище згадуваної земельної ділянки поблизу с. Старих Кошар, рекомендували на вибір для такого використання й кілька інших земельних ділянок у Ковельському районі. 
Окрім того, Олег Кіндер зазначив, що рештки відходів, які сьогодні знаходяться на території Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" – органічного походження, тому при певній технічній обробці їх можна використовувати як мінеральні добрива на агропідприємствах. Тому, зважаючи на це, при підготовці звернення його адресували не лише до місцевих рад, а й до виробників агропромислової продукції області.
Обранці громади заслухали інформацію начальника Державної екологічної інспекції у Волинській області Олександра Ткачука, котрий назвав ситуацію, що склалася з ветсанзаводом у Ковелі, вкрай складною. 
Зрештою, він закликав прислухатись до рішення регіональної комісії ТЕБ та НС щодо утилізації цих відходів на визначених для цього на території Ковельського району земельних ділянках, адже, з його слів, це тимчасове явище, яке не становитиме загрози для навколишнього середовища.
Як повідомив начальник відділу Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області Георгій Погребський, за  результатами проведених досліджень збудників інфекційних захворювань у накопичених на території ковельського ветсанзаводу відходах не було виявлено.
Однак ці оптимістичні запевнення викликали в залі цілком протилежні емоції. Присутні на сесії ковельчани вигукували, що не хочуть жити у місті, в якому існує хоч якась небезпека для життя їхніх дітей.
Позицію очолюваної нею сільської громади висловила Білинський сільський голова Ольга Лисюк, котра зізналась, що про рішення регіональної комісії ТЕБ та НС щодо утилізації відходів тваринного походження з ковельського ветсанзаводу на землях Білинської сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, почула буквально в останню мить і навіть не була поінформована про те, де саме знаходяться зазначені в рішенні комісії ділянки. І хоч дати конкретну відповідь стосовно можливості там захоронення цих відходів того дня була не готова, та все ж переконана у тому, що проблему потрібно вирішувати вже сьогодні і спромогтися це зробити так, аби не загострити соціальну напругу, яка й без того уже з'явилася на Ковельщині.
Підтримала думку колеги й голова Люблинецької об'єднаної територіальної громади Наталія Сіховська, котра у своєму виступі таки відстояла інтереси своєї громади.
Зрештою, очільниці Білинської і Люблинецької сільської і селищної рад підтримали ініціативу міського голови Олега Кіндера, котрий запропонував уже наступного дня провести виїзну зустріч за участю представників влади, депутатів, спеціалістів відповідних служб для вивчення цього питання безпосередньо на місцях.
На думку голови Ковельської райдержадміністрації Віктора Козака, котрий того дня теж взяв участь у засіданні сесії міської ради, ця проблема спільна як для міста, так і для району, тож і вирішувати її потрібно разом. Тому районна влада готова до співпраці, однак за умови, що це не вплине на інтереси селян та не загрожуватиме їхній безпеці. Звісно, й думка громади при цьому повинна мати вирішальне значення. 
Віктор Теодосійович також зазначив, що серед розглянутих керівництвом району ділянок, можливих для використання під захоронення відходів тваринної сировини, прийнятним може бути варіант з Поворським військовим авіаційним полігоном. Але на це необхідно отримати дозвіл військових.  
Дещо "розворушились" емоції в залі після того, як слово взяв депутат міської ради, заступник голови ОДА, керівник робочої групи з вивчення проблемних питань, пов'язаних з діяльністю Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" Сергій Кошарук, котрий у своєму виступі посилався на рішення регіональної комісії ТЕБ та НС, вдавався до алегорій та порівнянь, шукав винних у ситуації тощо. 
У дискусії взяв участь депутат обласної ради Юрій Поліщук, котрий дорікнув представникам органів державної влади, які замість того, щоб разом з усіма присутніми у залі шукати шляхи розв'язання проблеми, швиденько відзвітувавши на початку сесії, залишили сесійну залу. 
Заступник голови громадської ради при Ковельській міській раді Ігор Верчук у своєму виступі наполягав на тому, що регіональна комісія ТЕБ та НС таки повинна визнати екологічну ситуацію в Ковелі надзвичайною, адже це дозволить застосовувати інші механізми для її ліквідації.
Того дня розмов у залі було ще доволі багато. Але люди втомились від  полеміки, вони лишень бажали отримати конкретні відповіді на конкретні запитання й нарешті визначитися з подальшими діями. А поки поставили ультиматум: якщо до Великодня влада не визначиться із земельною ділянкою під захоронення накопиченої сировини тваринного походження, вони перекриють на добу міжнародну трасу "Київ-Варшава".
Тож після тривалої дискусії з метою врегулювання проблемних питань щодо діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" депутати одноголосно підтримали звернення до територіальних громад Волинської області та виробників агропромислової продукції області.
Обранці міської громади виявились одностайними й під час наступного голосування, прийнявши рішення, в якому визначилися з тим, що на території Ковеля немає земельної ділянки для місця видалення відходів Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: “краєвиди” Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.  
11 квітня ц. р. міський голова Олег Кіндер скликав позачергову двадцять третю сесію Ковельської міської ради. Потреба в екстреному зібранні обранців міської громади була викликана екологічною небезпекою, що виникла у Ковелі в наслідок діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". 
Питання, що ось уже протягом місяця тримає у напрузі ковельчан, котрі першими почали бити на сполох, зараз ніби "зависло" у повітрі. Вкотре ситуація загострилася після того, як інші філії ДП "Укрветсанзавод" відмовилися приймати відходи тваринного походження з ковельського підприємства. 
Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
06.04.2017 Зінчук Вікторія Петрівна
Якось уже так склалося, що в Ковелі на кожному кроці – як не величезні торговельні центри з дорогими бутіками, то магазини з "секонд хендом", де товар, так би мовити, економ-класу. 
З раннього-ранку ковельчани "атакують" "секонди" у дні привозу "свіжого" товару, людно там і в будні, і у вихідні. А от в деяких відділах і залах торговельних центрів, коли не зайдеш, то хоч "ау!" кричи – тут зазвичай більше продавців, ніж покупців, які у переважній більшості приходять, як кажуть, від нічого робити, так, наче у музей, щоб на товар подивитися як на рідкісний безцінний експонат. От вам, власне, й показник рівня життя населення. Іншої статистики й не треба.    
"Секонд хенд" став своєрідною паличкою-виручалочкою для переважної більшості наших земляків, для яких нові, а тим більше, брендові сукні, пальта, сорочки і навіть нижній одяг, перетворилися на недоступну розкіш. Сьогодні товари із "секонду" – не лише дешевий одяг, а й розвага  для модників і бізнес для підприємців. Тому й не дивно, що попит на "секонд" за останні роки значно виріс. А попит зазвичай породжує пропозицію. 
От і у Ковелі все більшої популярності набувають "секонд хенди". Їх у місті з'являється, як грибів після дощу: вони на кожному розі, навіть по кілька на деяких вулицях (по вул. Незалежності, наприклад, я нарахувала п'ять таких магазинів). І всі, виявляється, затребувані. Бо час від часу біля кожної "точки" збирається "хмара" людей, які від рання шикуються у черги за одягом (точнісінько, як у дев'яності – за ковбасою чи хлібом).   
Аби відчути на собі "азарт" секондового шопінгу, якось приєдналася до черги біля одного магазину в самому центрі міста. Того дня там був привіз нового шмаття з Європи. І хоча відчинитись він мав лише через п'ятнадцять хвилин, люди, готуючись до "старту", щільно тулились до дверей й дивилися один на одного, ніби оцінюючи кмітливість "конкурента". 
А коли двері відчинилися, вони, абсолютно різні, старші та молодші, рвонули один поперед одного, наче спринтери якісь. Протиснутися усередину без набутого в цій справі "досвіду" просто не реально. Щоб описати цю "картину", достатньо коротенького, зате у цьому випадку влучного вислову: "Бачу ціль – не бачу перешкод", бо всі штовхаються, збивають один одного з ніг. А якщо ще взяти до уваги те, що торговельні зали з "секонд хендом" подекуди розміщуються як не на другому поверсі, то десь у підвалі, адреналін підскакує утричі. Диву давалася, побачивши, що в натовпі стояли мами із маленькими дітьми…
l
І ось ми вже усередині. Усі активно порпаються в ящиках і на полицях. Таке враження, що "змітають" все без розбору. Байдуже, що шкарпетки не до пари чи на спідниці невеличка плямка. Зате товар дешевий. За кілограм одягу в день привозу потрібно заплатити 179 гривень, в інші дні ціна поступово і суттєво знижується й може здешевшати більш, ніж на сотню гривень. Тому купити куртку, кілька кофтин, штанів та взуванку можна за копійки (найнижча ціна – 14 гривень за кілограм). 
Однак нові чи майже нові речі на вагу (так звана категорія "люкс") коштують дорожче: подібний одяг найдешевший у день повного оновлення товару (кілограм одягу – 179 грн.). У інші дні його вартість "стрибає" (219 – 449 грн. за кілограм).
Звісно, купуючи у відділах на вагу, щоб знайти щось вартісне, іноді треба добряче "поритися", особливо, якщо це не перший день завозу. Так радять покупці, що мають в цьому досвід. Ще одне неписане правило любителів речей із других рук – регулярність: знаходить гарні речі той, хто шукає – у різні дні по різних магазинах.
Тому, аби "вполювати" щось краще, кожен "працює" за власною схемою: хтось чатує спозаранку, хтось бігає по всіх магазинах підряд, а хтось дістає товар, як-то кажуть, "по блату". Але, зазвичай, завсідники  "секонд хендів" завжди добре знають, у якому магазині в певний день тижня оновлення товару, у якому є більше якісних і нових речей.
Окрема історія з перекупниками, які оптом скуповують товар на вагу, а потім перепродують зі значною "накруткою". 
– Перекупників є повно. Мають свої точки на базарі чи в Інтернеті, – підслухала в черзі розмову людей, обурених такою "нахабністю". –  Наліплять лейбли і продають як нові речі. Вони ціну і вп'ятеро можуть "накрутити".
А в останні дні, як виявляється, на "секонди" приходять ті, хто забирає все, що не продалося, й везе "на села". Для них головне, щоб без дірок було.     
l
А уся круговерть "секонду" починається за тисячі кілометрів від України. Німці, англійці, американці звозять непотрібний одяг у спеціальні контейнери під своїми домівками. Згодом його везуть на сортування та обробку паром. А потім тисячі тонн одягу віддають нужденним безкоштовно або продають в бідніші країни, у тому числі й в Україну. На гроші від продажу, зокрема, можуть закупити нове медичне обладнання для лікарень. Тому й виходить, що, купуючи одяг "з других рук", ми рятуємо чиєсь життя за кордоном…
Звісно, у країнах, які нас постачають поношеним одягом, "секонд хенди" теж популярні, але європейці туди ходять не тому, що там дешево. Таким чином вони дбають про довкілля, бо спалити кілька тонн шмаття означає забруднити повітря, яким дихають. До того ж, тут можна натрапити на річ унікальну, на такий собі "вінтаж". 
Товар із "секонд хендом" не завжди потрапляє на полиці наших магазинів, як-то кажуть, з других рук, бо можуть бути ще й треті. Здебільшого до нас везуть його з Польщі, де багато таких перевалювальних баз із "секондом". Там одяг розподіляють за сортами та категоріями: за зношеністю, сезонністю, статтю, країнами та регіонами тощо. Звідти в Україну його завозять вже наші посередники. 
l
І хочеться, і колеться… Багатьом важко подолати психологічний бар'єр і таки переступити поріг "секонд" –магазину. Знайомі, друзі вихваляють придбаний там дешевий, зате якісний одяг, майже щодня красуються в обновках. "А, може, й собі коли піти за компанію з ними?", –впевнена, таке запитання виникало не тільки у мене. 
Радити й нав'язувати свою думку я не буду, бо в кожного свої погляди, переконання і життєві обставини. Для когось це лише забавка чи звичка, а для когось, можливо, – єдиний вихід і прийнятний варіант. А, може, таки варто "розслабитись" і ставитись до цього трішечки простіше?
– Та нормальні тут речі, оригінальні, набагато якісніші, ніж, наприклад, на ринку. А що дешевші, то й мови немає. Де ще куплю такий светр і сорочку за шістдесят гривень? – каже одна молода покупчиня, любовно оглядаючи щойно придбану у "секонд хенді" покупку.
– А те, що запах не дуже приємний? – несміливо запитую в неї.
– Не страшно – один раз попрати і все…
Інші "відгуки" з приводу цього теж у своїй більшості позитивні. 
Марія (студентка):
– Сімдесят відсотків мого гардеробу придбано на "секонд хенді", і я зовсім не соромлюсь цього, бо серед цих речей брендові, які, насправді, дуже дорогі. "Секонд хенд" – ідеальне місце для тих, хто хоче виглядати стильно і неповторно, адже зазвичай речі в "секонд"–магазинах представлені в одному екземплярі. Йдучи вулицею, ти впевнений, що назустріч тобі не йтиме твій "двійник". Окрім цього, на "секонд хенді" одяг значно якісніший за "наш" китайський мотлох.  
Катерина (домогосподарка):
– Якщо річ мені дуже сподобалась, але вона не мого розміру чи має видимі дефекти, я її купую і перешиваю. Якщо в людини є смак і вона знає, для чого ця чи інша річ, думаю, їй буде легко зорієнтуватися і знайти все потрібне. 
Андрій (водій):
– Не люблю з чужого плеча надягати на себе. Ще не вистачало якусь "заразу" підчепити…
Наталія (продавець):
– Купувати вживані речі змушують обставини. Я із своєю "мінімалкою" не можу дозволити собі купити нову сумочку в магазині, яка зараз коштує майже тисячу гривень, чи сукню за сімсот. Треба або відкладати гроші, або розщедритися, а потім півмісяця "колядувати" до наступної зарплати. "Секонд хенди" – це просто спасіння для наших людей. Там речі набагато дешевші, ніж у звичайних магазинах і на ринку, є великий вибір. До того ж, навіть "беушний" одяг з-за кордону, як правило, якісніший.
Ольга (бухгалтер):
– На "секонді" можна знайти практично нові речі, ще й фірмові. А якщо пощастить, то і зовсім нові. Хтось соромиться того, що купує одяг у "секонд хенді", але в цьому немає нічого такого ганебного. Що ж робити, якщо в нашій країні ціни в рази перевищують дохід звичайних українців?
Вікторія ЗІНЧУК.

Якось уже так склалося, що в Ковелі на кожному кроці – як не величезні торговельні центри з дорогими бутіками, то магазини з "секонд хендом", де товар, так би мовити, економ-класу. 
З раннього-ранку ковельчани "атакують" "секонди" у дні привозу "свіжого" товару, людно там і в будні, і у вихідні. А от в деяких відділах і залах торговельних центрів, коли не зайдеш, то хоч "ау!" кричи – тут зазвичай більше продавців, ніж покупців, які у переважній більшості приходять, як кажуть, від нічого робити, так, наче у музей, щоб на товар подивитися як на рідкісний безцінний експонат. От вам, власне, й показник рівня життя населення. Іншої статистики й не треба.    
"Секонд хенд" став своєрідною паличкою-виручалочкою для переважної більшості наших земляків, для яких нові, а тим більше, брендові сукні, пальта, сорочки і навіть нижній одяг, перетворилися на недоступну розкіш. Сьогодні товари із "секонду" – не лише дешевий одяг, а й розвага  для модників і бізнес для підприємців. Тому й не дивно, що попит на "секонд" за останні роки значно виріс. А попит зазвичай породжує пропозицію. 
От і у Ковелі все більшої популярності набувають "секонд хенди". Їх у місті з'являється, як грибів після дощу: вони на кожному розі, навіть по кілька на деяких вулицях (по вул. Незалежності, наприклад, я нарахувала п'ять таких магазинів). І всі, виявляється, затребувані. Бо час від часу біля кожної "точки" збирається "хмара" людей, які від рання шикуються у черги за одягом (точнісінько, як у дев'яності – за ковбасою чи хлібом).   
Аби відчути на собі "азарт" секондового шопінгу, якось приєдналася до черги біля одного магазину в самому центрі міста. Того дня там був привіз нового шмаття з Європи. І хоча відчинитись він мав лише через п'ятнадцять хвилин, люди, готуючись до "старту", щільно тулились до дверей й дивилися один на одного, ніби оцінюючи кмітливість "конкурента". 
А коли двері відчинилися, вони, абсолютно різні, старші та молодші, рвонули один поперед одного, наче спринтери якісь. Протиснутися усередину без набутого в цій справі "досвіду" просто не реально. Щоб описати цю "картину", достатньо коротенького, зате у цьому випадку влучного вислову: "Бачу ціль – не бачу перешкод", бо всі штовхаються, збивають один одного з ніг. А якщо ще взяти до уваги те, що торговельні зали з "секонд хендом" подекуди розміщуються як не на другому поверсі, то десь у підвалі, адреналін підскакує утричі. Диву давалася, побачивши, що в натовпі стояли мами із маленькими дітьми…
l
І ось ми вже усередині. Усі активно порпаються в ящиках і на полицях. Таке враження, що "змітають" все без розбору. Байдуже, що шкарпетки не до пари чи на спідниці невеличка плямка. Зате товар дешевий. За кілограм одягу в день привозу потрібно заплатити 179 гривень, в інші дні ціна поступово і суттєво знижується й може здешевшати більш, ніж на сотню гривень. Тому купити куртку, кілька кофтин, штанів та взуванку можна за копійки (найнижча ціна – 14 гривень за кілограм). 
Однак нові чи майже нові речі на вагу (так звана категорія "люкс") коштують дорожче: подібний одяг найдешевший у день повного оновлення товару (кілограм одягу – 179 грн.). У інші дні його вартість "стрибає" (219 – 449 грн. за кілограм).
Звісно, купуючи у відділах на вагу, щоб знайти щось вартісне, іноді треба добряче "поритися", особливо, якщо це не перший день завозу. Так радять покупці, що мають в цьому досвід. Ще одне неписане правило любителів речей із других рук – регулярність: знаходить гарні речі той, хто шукає – у різні дні по різних магазинах.
Тому, аби "вполювати" щось краще, кожен "працює" за власною схемою: хтось чатує спозаранку, хтось бігає по всіх магазинах підряд, а хтось дістає товар, як-то кажуть, "по блату". Але, зазвичай, завсідники  "секонд хендів" завжди добре знають, у якому магазині в певний день тижня оновлення товару, у якому є більше якісних і нових речей.
Окрема історія з перекупниками, які оптом скуповують товар на вагу, а потім перепродують зі значною "накруткою". 
– Перекупників є повно. Мають свої точки на базарі чи в Інтернеті, – підслухала в черзі розмову людей, обурених такою "нахабністю". –  Наліплять лейбли і продають як нові речі. Вони ціну і вп'ятеро можуть "накрутити".
А в останні дні, як виявляється, на "секонди" приходять ті, хто забирає все, що не продалося, й везе "на села". Для них головне, щоб без дірок було.     
l
А уся круговерть "секонду" починається за тисячі кілометрів від України. Німці, англійці, американці звозять непотрібний одяг у спеціальні контейнери під своїми домівками. Згодом його везуть на сортування та обробку паром. А потім тисячі тонн одягу віддають нужденним безкоштовно або продають в бідніші країни, у тому числі й в Україну. На гроші від продажу, зокрема, можуть закупити нове медичне обладнання для лікарень. Тому й виходить, що, купуючи одяг "з других рук", ми рятуємо чиєсь життя за кордоном…
Звісно, у країнах, які нас постачають поношеним одягом, "секонд хенди" теж популярні, але європейці туди ходять не тому, що там дешево. Таким чином вони дбають про довкілля, бо спалити кілька тонн шмаття означає забруднити повітря, яким дихають. До того ж, тут можна натрапити на річ унікальну, на такий собі "вінтаж". 
Товар із "секонд хендом" не завжди потрапляє на полиці наших магазинів, як-то кажуть, з других рук, бо можуть бути ще й треті. Здебільшого до нас везуть його з Польщі, де багато таких перевалювальних баз із "секондом". Там одяг розподіляють за сортами та категоріями: за зношеністю, сезонністю, статтю, країнами та регіонами тощо. Звідти в Україну його завозять вже наші посередники. 
l
І хочеться, і колеться… Багатьом важко подолати психологічний бар'єр і таки переступити поріг "секонд" –магазину. Знайомі, друзі вихваляють придбаний там дешевий, зате якісний одяг, майже щодня красуються в обновках. "А, може, й собі коли піти за компанію з ними?", –впевнена, таке запитання виникало не тільки у мене. 
Радити й нав'язувати свою думку я не буду, бо в кожного свої погляди, переконання і життєві обставини. Для когось це лише забавка чи звичка, а для когось, можливо, – єдиний вихід і прийнятний варіант. А, може, таки варто "розслабитись" і ставитись до цього трішечки простіше?
– Та нормальні тут речі, оригінальні, набагато якісніші, ніж, наприклад, на ринку. А що дешевші, то й мови немає. Де ще куплю такий светр і сорочку за шістдесят гривень? – каже одна молода покупчиня, любовно оглядаючи щойно придбану у "секонд хенді" покупку.
– А те, що запах не дуже приємний? – несміливо запитую в неї.
– Не страшно – один раз попрати і все…
Інші "відгуки" з приводу цього теж у своїй більшості позитивні. 
Марія (студентка):
– Сімдесят відсотків мого гардеробу придбано на "секонд хенді", і я зовсім не соромлюсь цього, бо серед цих речей брендові, які, насправді, дуже дорогі. "Секонд хенд" – ідеальне місце для тих, хто хоче виглядати стильно і неповторно, адже зазвичай речі в "секонд"–магазинах представлені в одному екземплярі. Йдучи вулицею, ти впевнений, що назустріч тобі не йтиме твій "двійник". Окрім цього, на "секонд хенді" одяг значно якісніший за "наш" китайський мотлох.  
Катерина (домогосподарка):
– Якщо річ мені дуже сподобалась, але вона не мого розміру чи має видимі дефекти, я її купую і перешиваю. Якщо в людини є смак і вона знає, для чого ця чи інша річ, думаю, їй буде легко зорієнтуватися і знайти все потрібне. 
Андрій (водій):
– Не люблю з чужого плеча надягати на себе. Ще не вистачало якусь "заразу" підчепити…
Наталія (продавець):
– Купувати вживані речі змушують обставини. Я із своєю "мінімалкою" не можу дозволити собі купити нову сумочку в магазині, яка зараз коштує майже тисячу гривень, чи сукню за сімсот. Треба або відкладати гроші, або розщедритися, а потім півмісяця "колядувати" до наступної зарплати. "Секонд хенди" – це просто спасіння для наших людей. Там речі набагато дешевші, ніж у звичайних магазинах і на ринку, є великий вибір. До того ж, навіть "беушний" одяг з-за кордону, як правило, якісніший.
Ольга (бухгалтер):
– На "секонді" можна знайти практично нові речі, ще й фірмові. А якщо пощастить, то і зовсім нові. Хтось соромиться того, що купує одяг у "секонд хенді", але в цьому немає нічого такого ганебного. Що ж робити, якщо в нашій країні ціни в рази перевищують дохід звичайних українців?
Вікторія ЗІНЧУК.

секонд"Секондоманія": ганебна необхідністьт чи модний шопінг?

Якось уже так склалося, що в Ковелі на кожному кроці – як не величезні торговельні центри з дорогими бутіками, то магазини з "секонд хендом", де товар, так би мовити, економ-класу. 
З раннього-ранку ковельчани "атакують" "секонди" у дні привозу "свіжого" товару, людно там і в будні, і у вихідні. А от в деяких відділах і залах торговельних центрів, коли не зайдеш, то хоч "ау!" кричи – тут зазвичай більше продавців, ніж покупців...
Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 888
Читати далі
30.03.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

IMG_3283Депутати підтримали вимоги людей

Із сесії міської ради

Останнім часом сесії міської ради викликають неабиякий інтерес у громадськості: на сесійні засідання приходять не лише активісти, а й пересічні ковельчани, яких турбують ті чи інші питання. Пленарне засідання двадцять першої сесії Ковельської міської ради, що відбулося 23 березня ц. р., не стало винятком. А привід виявився і справді серйозним. Тому сесійний зал був переповнений, люди стояли між кріслами, в дверях. 
Ковельчани прийшли заздалегідь, аби ще перед початком засідання донести до влади та народних обранців наболілу проблему, яка стосується всього міста. Та й, зрештою, причини, які того дня їх спонукали залишити власні  справи, відразу ставали зрозумілими по промовистих написах на плакатах: "Ветсанзавод – бомба уповільненої дії", "Зупиніть геноцид волинян", "Врятуйте – задихаємося", що люди тримали в руках перед входом до Будинку рад, а згодом рушили з ними всередину адмінбудівлі.  
Серед прибулих на сесію – мешканці прилеглих до ветсанзаводу вулиць, громадські активісти, волонтери, учасники АТО та Революції Гідності, яких об'єднала одна на всіх проблема – катастрофічна екологічна ситуація, спричинена роботою Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод". Словесно-емоційний градус подекуди зашкалював, тож перша частина пленарного засідання пройшла у дещо напруженій обстановці.
Стурбовані ситуацією на ветсанзаводі, присутні на сесії ковельчани наполягали на тому, щоб їхнє питання розглядалося першим (в порядку денному воно значилося тридцять п'ятим). Тож депутати підтримали пропозицію міського голови Олега Кіндера розглянути першим питання щодо функціонування Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод".
Шум-гам не вщухав протягом перших тридцяти хвилин сесії, відведених для оголошення депутатських запитів та звернень.
Однак атмосфера в залі дещо "розрядилась" після того, як передали слово заступнику голови Громадської ради при Ковельській міській раді Ігорю Верчуку, котрий поінформував про те, що, зважаючи на ситуацію, яка склалася у Ковелі в зв'язку з діяльністю ветсанзаводу, під час виїзного засідання Громадської ради її члени прийняли рішення, яким підтримують вимоги протестувальників. А саме – сприяти повному припиненню постачання сировини, утилізації наявної сировини на території заводу в найкоротші терміни, припиненню роботи заводу та перенесенню його виробничих потужностей за межі міста на екологічно безпечну відстань від житлових забудов.  
Однак щодо останнього пункту, то згодом, коли у ході дискусії депутат Юрій Оксенюк вніс пропозицію підготувати звернення до Ковельської РДА про виділення земельної ділянки далеко за межами міста, де можна було б облаштувати полігон для відходів тваринної сировини, колишній голова районної ради Ігор Верчук на це дав чітку відповідь: жодна громада не дозволить складувати такі відходи на своїй території.
На сесії слово для виступу надали керівнику місцевого осередку ПП "Національний Корпус" Олександру Філону, котрий зачитав заяву цієї політичної партії, вимоги якої також співпадають з позицією пікетувальників, котрі протягом не одного вже тижня блокують дорогу, яка веде до ветсанзаводу.
Тож громадськість вимагає вжити заходів щодо припинення постачання нових партій сировини для переробки та якнайшвидшої ліквідації наявних "скотомогильників"; після утилізації наявної на заводі сировини забезпечити припинення діяльності Ковельської філії ДП "Укрветсанзавод" та уможливити відновлення її роботи в новому місці у відповідності до ветеринарно-санітарних правил при зборі, знешкодженні та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження.
Коментуючи почуте, міський голова Олег Кіндер зауважив, що вище наведені вимоги громадськості цілком справедливі, однак підходити до їх виконання слід аргументовано. І міська влада робить конкретні кроки в цьому напрямку. 
Міський голова поінформував про те, що напередодні проведення 21-ї сесії міської ради відбулося позачергове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій міської ради, під час якого визначені заходи та дії відносно подальшої долі ветсанзаводу у Ковелі, які й винесено на розгляд й затвердження цієї сесії. А саме було підготовлено звернення до Президента та Прем'єр-міністра України з проханням видати розпорядчий акт  щодо припинення прийому відходів тваринного походження Ковельською філією ДП "Укрветсанзавод" до моменту переробки складованої сировини. 
З приводу цього Олег Олексійович пояснив, що вплинути на ситуацію, яка склалася з ветсанзаводом, міська рада може, лише прийнявши таке звернення. А от вчиняти інші дії щодо цього вона не вповноважена, позаяк дане підприємство знаходиться в прямому підпорядкуванні Мінагрополітики України, і тільки Президент або Прем'єр-міністр в праві дати відповідну вказівку Міністру АПК, а той, в свою чергу, видати розпорядження, яким й було б заборонено приймати сировину ковельським ветсанзаводом.
Представником держави, який і має відстоювати інтереси ковельської громади, є голова Волинської ОДА, на адресу якого теж готується таке звернення. 
– На рівні міської ради ми можемо приймати будь-які рішення з приводу цього, але жодне з них не буде легітимним, – наголосив Олег Кіндер. – Тому, аби вирішення цієї проблеми було результативним, діяти потрібно послідовно і винятково в законодавчому полі. Доки не буде розпорядчого документу, справа не зрушиться з місця. 
До того ж, міський голова зауважив, що у 2012 році міська влада зверталася до Волинської ОДА та Прем'єр-міністра з проханням закрити у Ковелі ветсанзавод. У квітні 2016 року Волинська обласна рада прийняла рішення у форматі доручення обласній державній адміністрації, як представнику держави у Волинській області, порушити питання про закриття ветсанзаводу. Але з боку керівництва облдержадміністрації не було вжито жодних заходів.
Олег Олексійович також повідомив про те, що міська комісія техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийняла рішення про визнання попередньо ситуації, що склалася в місті, як надзвичайної техногенного характеру місцевого рівня. Всі матеріали засідання вже направлені на розгляд обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яку очолює голова Волинської ОДА Володимир Гунчик. Тож наступне "слово" – за облдержадміністрацією, де й мають остаточно вирішити: оголошувати чи ні у Ковелі надзвичайний стан? З цим "доленосним" для ковельської громади рішенням в області повинні визначитися у десятиденний термін.
"Достукатись" до людей, які натомість вимагали негайно переходити від слів до діла, намагалися й народні обранці. Зокрема, Валерій Кубай наполягав на тому, що слід діяти лише в законній площині, однак, на його думку, у згаданих вище зверненнях необхідно вказати чіткі терміни виконання поставлених завдань, у разі недотримання яких, збиратися й всім разом їхати в область, у столицю.
Ігор Пініс пропонував створити в місті громадський штаб із ліквідації екологічного лиха, спричиненого діяльностю ветсанзаводу. Заодно він повідомив про те, що вже є напрацьовані домовленості з іншими філіями ДП "Укрветсанзавод" щодо вивозу з ковельського підприємства частини відходів тваринного походження.
Присутній на сесійному засіданні начальник Ковельського відділу поліції Іван Тусь поінформував присутніх про те, що на даний час розслідується дві кримінальні справи, порушені за фактом забруднення земель та фактом службової недбалості стосовно керівництва ветсанзаводу. Нині на його території ведеться перевірка. 
Окрім того, очільник ковельської поліції запевнив, що відтепер буде проводитись патрулювання території, де споруджений блокпост, бо, зі слів громадських активістів, які там "тримають" блокаду, на їхню адресу вже звучали погрози з боку невідомих осіб.
Далі міський голова Олег Кіндер запропонував взяти за основу озвучений раніше текст звернення міської громади і після редагування відправити його на адресу Президента України Петра Порошенка, Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, обраних від Волині народних депутатів, а також відповідне звернення адресувати голові Волинської ОДА-голові регіональної комісії ТЕБ та НС Володимиру Гунчику.
Тож після більш ніж півторагодинної дискусії депутати підтримали звернення одноголосно.
l
На сесії депутати озвучили свої запити та звернення. Зокрема, звернення Геннадія Кіндера стосувалося порядку знесення дерев на окремих вулицях міста. 
Ігор Пініс через депутатські запити звернувся до міського голови Олега Кіндера з проханням доручити відповідним управлінням та відділам міськвиконкому підготувати та внести на розгляд постійної комісії міської ради з питань планування, бюджету і фінансів можливі варіанти вирішення питання про зниження ставки єдиного податку для підприємців м. Ковеля, а також щодо зменшення суми оподаткування нерухомого майна для жителів міста. 
Юрій Рудь у своєму запиті попросив вжити заходи для ліквідації стихійного сміттєзвалища, яке постійно виникає при в'їзді на територію садівничого масиву "Урожай" поблизу міжнародної траси "Київ-Варшава".
Автором кількох запитів стала Галина Стасюк. Зокрема, в одному з них депутат вкотре порушила питання відновлення пішохідної доріжки до Ковельської школи мистецтв і попросила надати інформацію про те, на якому етапі знаходиться виконання попередніх її запитів стосовно цього питання. 
Коментуючи вище сказане, міський голова Олег Кіндер апелював до звернення жителів прилеглих до цієї території вулиць, котрі налаштовані категорично проти цієї ініціативи депутата міської ради. Саме тому Галині Стасюк й рекомендовано зустрітися з ковельчанами для врегулювання цього питання.
В наступному депутатському запиті Галина Стасюк попросила, аби їй надали поіменний список власників земельних ділянок по вул. Ватутіна, 51 та розміщених там будівель.
Далі депутат звернула увагу на питання, що турбує членів ГО "Майдан Гідності" і стосується повернення земельних ділянок, які, з її слів, були роздані всупереч Закону вздовж берегової смуги водосховища  р. Турії. Також на прохання громадськості міста запропонувала ініціювати перенесення стели Героям Небесної Сотні на однойменну площу біля Будинку рад.
l
Двадцять перша сесія Ковельської міської ради виявилася не простою, але результативною – депутати прийняли більше 60 рішень. 
Зокрема, вони внесли зміни до Програми соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля, якими передбачена одноразова матеріальна допомога ковельчанам, хворим на онкологічні захворювання в сумі 500,0 тис. грн. Внесено зміни й до показників міського бюджету на 2017 рік.
Також народні обранці прийняли рішення про визнання бійців-добровольців, які брали участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на Сході України учасниками антитерористичної операції.
Розглянувши низку питань щодо регулювання земельних відносин в місті, депутати з-поміж іншого затвердили містобудівну документацію "Проект внесення змін до генерального плану міста Ковеля", Положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів м. Ковеля в новій редакції, заходи на 2017 рік до Програми підвищення енергоефективності міста Ковеля на 2016-2020 роки.
Міська рада прийняла звернення до центральних органів влади щодо підтримки блокади банків з російським капіталом. 
Прийняли обранці міської громади й ще одне звернення до керівництва держави – щодо дій стосовно учасників економічної блокади тимчасово окупованих територій окремих районів Донецької та Луганської областей України. 
У наступному прийнятому на сесії зверненні на адресу Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та депутата ВРУ Степана Івахіва депутати порушили питання щодо недоцільності скасування акцизного податку з роздрібного продажу тютюну.
З усіх інших питань порядку денного сесії були прийняті відповідні рішення.
Вікторія ЗІНЧУК.
Останнім часом сесії міської ради викликають неабиякий інтерес у громадськості: на сесійні засідання приходять не лише активісти, а й пересічні ковельчани, яких турбують ті чи інші питання. Пленарне засідання двадцять першої сесії Ковельської міської ради, що відбулося 23 березня ц. р., не стало винятком. А привід виявився і справді серйозним. Тому сесійний зал був переповнений, люди стояли між кріслами, в дверях... 
Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 805
Читати далі