17.07.2025
Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.
П’ятниця. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 20оС. Вітер  південно-західний сильний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південний слабкий.
Субота. Мінлива хмарність, зранку – дощ.  Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.
В ніч на неділю. Мінлива хмарність. Температура: 15оС. Вітер південно-західний слабкий.
Неділя. Мінлива хмарність, по обіді дощ. Температура: 220С. Вітер західний помірний.
В ніч на понеділок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 16оС. Вітер  західний  слабкий.
Понеділок. Мінлива хмарність, дощ.  Температура: 23оС. Вітер південно-західний помірний.
В ніч на вівторок. Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 17оС. Вітер південно-східний помірний.
Вівторок. Мінлива хмарність, можливий дощ.  Температура: 25оС. Вітер західний сильний.   
В ніч на середу.  Мінлива хмарність.  Температура: 16оС. Вітер південно-західний слабкий.
Середа. Мінлива хмарність. Температура: 24оС. Вітер західний помірно сильний.

Ромашки Четвер. Мінлива хмарність, дощ, гроза. Температура: 21оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю. Мінлива хмарність. Температура: 16оС. Вітер південно-західний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 32
Читати далі
17.07.2025
Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.
При цьому кремлівські розбійники та бандити брешуть, викручуються, лицемірять, звинувачуючи у всьому Україну. Їх підлість і дворушництво розпізнав уже й президент США Дональд Трамп, який довгий час вірив обіцянкам біснуватого московського фюрера путіна. Він, ображений і зневажений терористами, врешті-решт пообіцяв і далі надавати допомогу ЗСУ, запровадити жорстокі санкції проти ерефії.
Все рішучішими і войовничішими стають наші західноєвропейські союзники, зрозумівши, що дипломатичними розмовами путінську агресію зупинити неможливо. Це підтвердила й недавня зустріч в Римі "коаліції рішучих", в якій участь взяв український Президент Володимир Зеленський.
Але чи достатньо цього, щоб зупинити міжнародних терористів? На жаль, ні. путін та його соратники розуміють тільки силу, адже самі вони таку силу мають в особі відвертих і замаскованих ворогів України (КНДР, Угорщина, Словаччина, Китай та ін.). І допоки цивілізований світ єдиним фронтом не виступить проти москви, включаючи військову допомогу нашій країні, терор триватиме. Щоправда, такого бажання у того світу немає.
Що ж робити нам? Мобілізуватися, єднатися й активно підтримувати армію – усім, чим можемо. ЗСУ – єдина реально сила, яка тримає на своїх "плечах"  оборону держави. Окрім того, самим вчитися жити і виживати в умовах терору, який не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Особливо важливо турбуватися про безпеку дітей та онуків як владі, так і батькам, педагогам, громадським організаціям.
Так, українцям сьогодні важко. Але ЗАВЖДИ ТАК НЕ БУДЕ. московія приречена на поразку, як і будь-який інший агресор.  Історія людства підтверджує цю істину. Тож віримо, і збудеться!

до Охріма Схоже на те,  що московити остаточно з'їхали з глузду й твердо стали на шлях міжнародного тероризму. Про це свідчить їх зросла активність в обстрілах України, від яких потерпають, в першу чергу, мирні люди. Не зважаючи на будь-які норми права і моралі, путінські вбивці майже кожної ночі піддають "братній" народ атакам безпілотниками, ракетами, КАБами та іншими видами зброї.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 21
Читати далі
17.07.2025
На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 
У перші дні жнив заступник голови облдержадміністрації Роман Романюк та директор Департаменту агропромислового розвитку Волинської ОДА Юрій Юрченко, в рамках робочої поїздки у Ковельський район, оглянули польові роботи на ланах фермерського господарства "Перлина Турії" (с. Задиби). Про це повідомила пресслужба адміністрації.
Керівник господарства Володимир Яренчук розповів, що жнива стартували пізніше, ніж зазвичай, а рясні дощі, які тривають, теж відтермінують збір озимого ріпаку та пшениці ще на 1-2 тижні. Хоча обмолот цих культур розпочинається відразу після озимого ячменю.
До слова, цьогоріч ФГ "Перлина Турії" збирає урожай із понад 300 гектарів озимого ячменю. Врожайність дещо нижча, ніж торік, утім стабільна – 5,2 т/га. Велику роль у якості збору відіграє сучасна техніка. Власне тому підприємство оновило технічну базу, придбавши три нових комбайни за державною програмою "Доступні кредити 5-7-9%".
"Ці машини дозволяють зібрати зерно з мінімальними втратами", – поділився спостереженнями Володимир Яренчук.
Крім рослинництва, "Перлина Турії" активно розвиває молочне скотарство. Підприємство – друге в області за кількістю утримуваного поголів'я ВРХ і планує збільшення молочного стада корів. Наразі тут триває будівництво нового тваринницького комплексу, який планують запустити вже до кінця 2025 року.
 Вл. інф.
НА СВІТЛИНАХ: на полях "Перлини Турії".
Фото з архіву ВОДА.

517429846_1038403928497614_7978916667266000905_n На Волині розпочалась жнивна кампанія. Через весняні приморозки її старт дещо змістився у часі, тож перші роботи стартували 7 липня. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 29
Читати далі
17.07.2025
“Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.
Під фото короткий, але промовистий текст: “Люди, які давно вже на грані, але які не перестають працювати заради нашого спільного майбутнього під мирним українським небом”.
Дякуємо Вам, мужні і відважні! Божої ласки на кожен день, невтомності та моральних і фізичних сил! Ви – приклад того, як потрібно любити Україну, вірити в неї, невтомно допомагати ЗСУ.

Волонтери “Вісті Ковельщини” постійно інформують своїх читачів про добрі справи учасників волонтерського руху, які з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надають постійну допомогу ЗСУ. Допомагали вони і воїнам АТО/ООС. За це наші захисники щиро вдячні волонтерам, які недавно провели зустріч, світлину з якої розмістив на своїй сторінці у мережі Фейсбук Анатолій Ясашний і з дозволу якого ми її друкуємо.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 23
Читати далі
17.07.2025

Учасники_Літньої_школи_лідерства_2024 З 30 липня по 1 серпня у Ковелі відбудеться Літня школа лідерства — триденна освітня програма для учнівства 9–11 класів, яка щороку відкриває нові можливості, знайомства і надихає на сміливі кроки у майбутнє. Вже вдесяте школу організовують Олена Абрамович — журналістка і кореспондентка українського телебачення в Брюсселі, Анна Лисюк — артменеджерка у Нью-Йорку, та Тамара Марценюк — доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 22
Читати далі
17.07.2025
Нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з почуттям неприхованої гордості і втіхи заявив, що ініційований ним так званий "референдум" щодо членства України в ЄС зупинив цей вступ нашій країні.
Далі він зазначив: "Членство України в ЄС означало б, що ми зруйнуємо самі себе. Ми миттєво втягнулися б у війну з росією і принесли б її на територію ЄС, а отже – й на територію Угорщини".
Якби Орбан мав клепку в голові й трохи оливи у ній, володів мистецтвом дипломатії, то не озвучував би свої потаємні бажання і мрії, хоча б вголос. Тим більше стосовно сусідки України, яка четвертий рік вмивається  кров'ю своїх захисників, котрі мужньо захищають рідну землю, віддаючи життя за неї.
Він би також розумів, що коли впаде Україна, путін не зупиниться на кордонах ЄС і нахабно їх порушить, зверхньо плюючи з кремлівської вежі і на Орбана, і на Фіца, і на всіх інших європейських колаборантів, які готові цілувати заднє місце кремлівському карлику, аби лиш він залишив їх у спокої.
Не вийде, панове! Бо скільки вовка не годуй, він все одно дивиться у ліс. Так само і московія: скільки їй не годи, рано чи пізно вона прийде по твою душу.
Але найбільша дурнЯ, яку ляпнув недоумкуватий Орбан, – у таких словах: "Ми навіть не знаємо, що таке Україна сьогодні, де проходять її кордони". І додав: "Україна залишається невизначеним утворенням".
Не знаю, в чому причина того, що Орбан свою дурість так відкрито демонструє на людях. Можливо,   через те, що народився всього лише у 1963 році, й до сих пір у нього молоко не висохло  на губах. Можливо, з причин недостатнього виховання у сім'ї, де дід був всього лише ветеринарним фельдшером і керівником тваринницької бригади, а батько спромігся здобути фах інженера сільського господарства. Можливо, винна мати, яка працювала  логопедом і, навчаючи і виховуючи інших, не зуміла навчити культурі ділового мовлення бідолашного сина.
Але ж і той ніби має вищу освіту: закінчив юридичний факультет Будапештського університету, 1989 року отримав стипендію Фонду Сороса і навіть стажувався в Оксфордському коледжі. Та не завжди вища освіти дає розум. Бо "забути", як це зараз робить Віктор, що Україна – це не "невизначене" утворення, а  незалежна, демократична держава, як, зрештою, Угорщина. 
До речі, його країна була в числі тих, хто першими визнали Україну як незалежну державу. Це сталося 3 грудня 1991 року після Польщі та Канади. І визнали її в межах кордонів станом на грудень 1991 року, які путін 24 лютого 2022 року віроломно порушив.
Думаю, Орбан не стільки дурень, як негідник, котрому не місце в цивілізованому міжнародному товаристві. Його відверте загравання з путіним настільки огидне, що це помітно навіть у самій Угорщині, де зростають протестні настрої. Маячня про "невизначеність" країни потрібна цьому ідіоту виключно для того, щоб тішити себе і своїх однодумців мрією про "велику Угорщину" і повернення приєднання до України земель.   Як кажуть, дурень думкою багатіє…
Охрім СВИТКА. 
P.S. Ще один "штрих" до огидного портрета пана Орбана. Так званий міністр закордонних справ росії лавров підтримав ідею угорського правителя про захист нацменшин (в тому числі угорців) в Україні, де їх права нібито "порушують". "Ми можемо об'єднати наші зусилля в цьому плані", – заявила кремлівська коняка.
У когось ще будуть сумніви щодо відповіді на запитання: "Орбан: дурень чи негідник?". Особисто мені давно це зрозуміло. Незрозуміло інше: чи усвідомлюють небезпеку у владних кабінетах Києва такої підступної політичної гри Будапешта? Якщо усвідомлюють, то чому мовчать і не б'ють на сполох?
З малої (поки що) іскри, як правило, буває велике полум'я.
О. С.

Орбан Нещодавно прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан з почуттям неприхованої гордості і втіхи заявив, що ініційований ним так званий "референдум" щодо членства України в ЄС зупинив цей вступ нашій країні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 0
Читати далі
17.07.2025
 (Пісня)
Моя пісня завжди тобі
 лине,
Підставляло мені 
ти плече.
Найрідніше село
 Журавлине,
Твоя кров в моїх жилах
 тече.
Приспів:
Журавлине, Журавлине,
Наймиліша сторона!
Солов'я спів, цвіт 
калини —
Батьківщина тут одна.
Дружно роблять все — 
не поодинці,
Разом в горі та радості —
 теж.
Земляки мої всі
 журавлинці,
Доброта й щедрість ваші
 без меж.
Приспів:
У сумну чи веселу годину 
Будеш жити у серці моїм.
Не покину — до тебе
 прилину,
Бо тут стежка моя та мій
 дім.
Приспів:
Під опікою Божої Неньки 
Процвітай, найрідніше
 моє!
Хай тобі, Журавлине-
серденько,
Довгий вік ще зозуля кує.
Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

 Zhuravlyne_Starovyzhivskyi_Volynska-World_War_II_memorial-general_view-1 (Пісня)

Моя пісня завжди тобі лине,

Підставляло мені ти плече.

Найрідніше село Журавлине,

Твоя кров в моїх жилах тече.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 15
Читати далі
17.07.2025
На різні теми читала книги, а такої ще не приходилось. Олена Пшенична назвала її по-філософськи мудро: “Там,  де заходить сонце”. Тут йдеться про старість, самотність, безвихідь, родинні зв'язки, про останні миті життя кожної людини. 
І хоч не ми її герої, але можемо уявно почуватись ними, бо на все є початок і кінець. І сміх, бо навіть в такому стані люди залишаються оптимістами. Це – про будинок для літніх людей, яких покалічила або доля, або війна. 
Не можна спокійно читати рядки, де сивий чоловік не витримує болю і не просто плаче, а виє, звертаючись до присутніх: "Чи, може, ви всі тут розумієте, що таке стояти над труною своєї дитини і не могти на неї навіть поглянути, бо немає більше на що дивитись? Самі шматочки зібрані кимось, хто після того навіки збожеволів...". Так, війна – це страшно. Це смерть, це біль, це сльози, сирітство і каліцтво. Тож декому немає куди вертатись навіть. 
В іншого не склалось у житті, бо молодим не цінував його, тринькав гроші на всі сторони, залишив дружину і дитя до року. А на старість нікому не потрібний. Жодна любаска не взялася його доглядати, а дружина, може, і пробачила б, але померла. А от донька не пробачила, проте свій доччин обов'язок виконала хоч в такий спосіб. Приїхала з Канади, де жила, оформила батька в цей будинок і оплачувала за догляд. Слава Богу, він хоч тепер усвідомить свою провину. 
А в Ніни Михайлівни аж три сини, як золото (так вона їх характеризує і тримає спільне фото над ліжком), живуть добре. Бабуся не схотіла обтяжувати своєю присутністю і сама опинилась тут. Дуже весела і життєрадісна, завжди викликає сміх. І хоч сини її відвідують, це не рятує, бо синівського обов'язку не виконують.
Віру Петрівну син пожалів, аби мала захист від війни, бо тут всі умови є. А сам спочатку волонтерив, а потім на війні був поранений і перебував в комі, довго не телефонував матусі. А їй хотілось щодня чути його голосочок. І вона затужила. 
Серце щось відчувало, воно ніби дало тріщину і розривалось на шматки. А невістка за кордоном рятувалась від війни, але коли взнала про чоловіка, вернулась із дітьми, забрала свекруху і разом виходжували найріднішу людину. Відчувається її професійність на кожному кроці, бо вона вчителька української мови і літератури в минулому. І навіть в таких умовах, як колись в учнів, виправляла помилки при спілкуванні. 
Різні долі людей постають перед читачем. У будинку, де вони опинилися, в усіх надія – повернення додому. Літературознавець Ростислав Семків підсумовує: епізоди життя цих людей – щемкі, важливі та повчальні. Чи пам'ятатимуть рідні про тих, кому завдячують появою на цей світ? 
Ось такі реалії життя, присипані стражданнями ще й через кляту війну. Залишається лише сподіватись на краще. Досвід героїв книги повинен зробити нас добрішими та мудрішими!
Валентина ОСТАПЧУК,
ветеран педагогічної праці, громадський кореспондент “Вістей Ковельщини”.

вітальня На різні теми читала книги, а такої ще не приходилось. Олена Пшенична назвала її по-філософськи мудро: “Там,  де заходить сонце”. Тут йдеться про старість, самотність, безвихідь, родинні зв'язки, про останні миті життя кожної людини. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 13
Читати далі
17.07.2025
Холодний борщ 
із яйцем та зеленню 
Інгредієнти:
Кефір – 1 літр (жирний – 7%).
Сметана – 100 г.
Вода – 1 склянка (холодна кип'ячена).
Буряк – 400 г (варений).
Цибуля зелена – 100 г (пір'я).
Кріп – 50 г (свіжий).
Яйце – 2-3 штуки.
Огірок – 3 шт. (невеликі).
Сіль, сік лимонний – на смак.
Приготування:
Ставимо варити круто яйця – 8 хв. після закипання води, потім опускаємо їх у холодну воду. 
Подрібнюємо на великій тертці варені буряки та огірки (якщо вони не домашні, то шкірку краще зрізати).
Пір'я зеленої цибулі дрібно ріжемо, викладаємо в тарілку, додаємо дрібку солі й перетираємо виделкою.
Додаємо в каструлю цибулю та подрібнений кріп.
Додаємо в каструлю кефір, сметану (перемішану з водою), подрібнені яйця, перемішуємо і пробуємо на сіль-кислоту.
Солі виходить приблизно 1 столова ложка з невеликою гіркою.
Подавати холодний  борщ із гарячою, відвареною картоплею чи чорним хлібом.
Страви  з кабачків 
Немає нічого простішого, ніж готувати страви з кабачків. Пропонуємо перевірені смачні рецепти.
Оладки з кабачків і фаршу на сковороді
Для тіста:
Кабачки – 400 г.
Курячі яйця – 2 шт.
Сода харчова + оцет – 0,5 ч. л.
Борошно – 5 ст. л.
Сіль, перець – за смаком.
Для начинки:
Курячий фарш – 300 г.
Цибуля ріпчаста – 1 шт.
Сіль, перець – за смаком.
Вода – 50 мл.
Рослинна олія для смаження.
Кабачки натріть на крупній тертці. Посоліть потерті кабачки, перемішайте, почекайте 10 хвилин і відіжміть зайву рідину. Додати до кабачків яйця, перець і гашену оцтом соду, перемішайте. Додайте до кабачків борошно і перемішайте.
В окрему миску викладіть фарш, подрібнену цибулю додайте до фаршу. Посоліть й додайте чорного перцю на свій смак. Додайте у фарш води для соковитості й перемішайте.
Викладайте ложкою кабачкове тісто на розпечену олію, розрівнюйте, щоб оладки були плоскими і тонкими. На кабачкові оладки викладіть фарш, також розрівняйте. Зверху на фарш тонким шаром покладіть ще кабачкового тіста. Накрийте сковорідку кришкою, смажте до рум'яності й золотистості з двох сторін.
На замітку: страви з кабачків з фаршем виходять особливо смачними й ароматними, якщо в них додати часник.
Кабачки з куркою 
в духовці
Курячі ніжки – 7 шт.
Кабачки – 1 шт.
Сметана – 100 г.
Гірчиця – 1 ст. л.
Куркума – 1 ч. л.
Часник – 3 зубчики.
Сіль, спеції – за смаком.
У просторій чаші з'єднайте сметану і гірчицю. Додайте куркуму, сіль, спеції й подрібнений часник.
Сюди ж покладіть кабачки нарізані кубиками по 2-3 сантиметри, залийте маринадом. Додайте курку. Перемішайте й залиште на 1 годину маринуватися.
Викладіть овочі з м'ясом у форму для запікання, накрийте фольгою або кришкою. 
Запікайте при 180 градусах 45-60 хвилин. За 20 хвилин до закінчення, зніміть кришку, щоб кабачки та курка зарум'янилися.
Салат 
з баклажанами
Інгредієнти:
Баклажан – 1 шт.
Помідор – 2 шт.
Картопляний крохмаль – 2 ст. л.
Сіль, зелень, соус кисло-солодкий  – на смак.
Спосіб приготування:
Наріжте баклажани великими шматками, посоліть і дайте їм постояти 3 хвилини. Потім промокніть їх серветкою, обваляйте у крохмалі та обсмажте до утворення скоринки. Викладіть баклажани на серветку, щоб увібралася олія.
Наріжте помідори та зелень. Усі інгредієнти змішайте та додайте соус.
Зелений салат 
зі шпинатом
Інгредієнти:
Молодий шпинат – 2 великих пучки.
Зелений горошок – 100 г.
Гострий зелений перець – 1 шт.
Огірок – 1 шт.
Несолоні фісташки – 50 г.
Пармезан – 30 г.
Оливкова олія, лимонний сік, сіль, перець – до смаку.
Спосіб приготування:
Відваріть горошок у киплячій підсоленій воді 2-3 хвилин до готовності. Обдайте холодною водою і злийте рідину. Остудіть.
Шпинат, огірок і перець помийте та обсушіть. Перець наріжте кільцями, за бажанням видаліть насіння. Огірок наріжте кільцями.
Викладіть на тарілку листя шпинату, горошок, перець і огірок. Заправте сумішшю оливкової олії, свіжого лимонного соку. Посоліть і поперчіть. 
Посипте салат тертим пармезаном і колотими фісташками.
Підготувала 
Наталія РОМАНОВСЬКА.

обід Холодний борщ із яйцем та зеленню 

Інгредієнти:

Кефір – 1 літр (жирний – 7%).

Сметана – 100 г.

Вода – 1 склянка (холодна кип'ячена).

Буряк – 400 г (варений).

Цибуля зелена – 100 г (пір'я).

Кріп – 50 г (свіжий).

Яйце – 2-3 штуки.

Огірок – 3 шт. (невеликі).

Сіль, сік лимонний – на смак.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 17
Читати далі
17.07.2025
Літнього напів сонячного дня Микита із припорошеною сріблястою сивиною головою, сидів на лаві і перебирав, мов клавіші на піаніно, високотонні й низькотонні думки-акорди  свого життя-буття. 
Змістовної мелодії не виходило, а така собі серенада про долю і недолю. "В біографії кожної людини завжди є щось сокровенне, яке вона з тих чи інших причин не воліє оприлюднювати. А яку тайну ховаю я в комірках душі?" – мислив він.
Для Микити ще з дитячих років болючою і нерозгаданою загадкою було питання: хто і з якого роду-племені його батько? Він не міг зрозуміти, чому в інших хлопців однолітків батьки є, а він живе тільки з мамою. 
Але ця думка, немов блискавка грозова – сяйне на небі й зникне в хмарах. Питав-розпитував у мами, а та опускала винувато очі й мовчала. В глибини душі своєї не впускала.
Ох, Микито, доля твоя, доля – перекотиполе: війне вітер буйний в полі, наче сиротину, як билину – ні щастя, ні волі. 
Читав не раз Шевченкову "Катерину" і знав, що в споконвічних і звичаєвих законах українців народження дитини поза вінчальним шлюбом каралося осудом людським та ганьбою. Окремі рядки поеми перед очима ставали.
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Не слухала Катерина ні батька, ні неньки, до безтями закохалась і привела на світ Божий малого Іванка. Порушила закон роду, а він вищий за батьківське горе. Попри душевний пекучий біль та сльози, вигнали батьки доню-грішницю із рідного дому. Тепер будуть з неї люди кепкувати, покриткою звати, словом гірким каменувати. І вона мусить терпіти і спокутувати цей гріх до смерті. "Може, й моя мама заплуталась в тенетах спокус та гріха?" – копошилась, мов мураха в мурашнику, нав'язлива думка.
А лихий тут як тут – підливає в кострище сумнівів  горючу оливу. Із радіо почув, що під час Другої світової війни 100 тисяч українок мали  в тій чи іншій мірі стосунки із німецькими солдатами. Не йойкнуло серце, а багаттям спалахнуло:
"Невже в ряду цієї статистики міг опинитися і я?". Сумніви… Сумніви… Сумніви… І нова думка: "Он у 2022-му в Бучі рашистські бандити наших дівчат та жінок ґвалтували, але багато хто з них відмовилися оприлюднювати це ганебне насилля над собою".
Після тривалих роздумів все-таки вирішив дослідити корені свого батьківства. Як кажуть в народі, на мисливця і звір біжить. На зустріч із Микитою якось напросився  дослідник історії села пан Арсен. Це був дарунок небес. Він розказав, що в той час, коли був зачатий Микита, німецьких солдатів у селі не було. Він писав в одній статті: "У 1941-1942 роках німці ще навідувались в село і збирали податки. Але на початку весни 1943 року їх вже не було".
Як згадувалося, той мамин історичний поцілунок стався в такт мелодії солов'їної – у травні. Та попри Микитине тимчасове умиротворення, головна таємниця, хто його батько, залишалася нерозкритою. 
Згадалося, як на порозі повноліття він відкрив  Свідоцтво про народження і там не знайшов імені батька. Така прикрість!  Не вписали чиновники і позбавили Микиту батьківства – охрестили незаконнонародженим. 
Образився на весь світ і у відповідну графу своїм напівдитячим почерком, кострубато і нерівно вписав "Володимир". А впевненості в істинності імені додали бабця Манька і тітка Настя: "Твій батько – Володимир, брат колгоспного бригадира Петра. Все село знало про їхні зустрічі. Потайки, на хуторі зустрічалися – у вишневому садочку. Якби не війна, то й сватів заслали б, а так сталося, як не гадалося".
"Микито, хіба ти не відчував, що Петро ставився до тебе, як до рідного?", – доповнила цю історію тітка Настя.
Микита не заперечував. Він пам’ятає, з якою увагою і навіть любов’ю бригадир розмовляв із ним, завжди цікавився маминим здоров’ям, доручав роботу, яка була по силі хлопцю і не вимагала надмірних навантажень. А коли працював, то завжди мав у розпорядженні найкращу пару коней. Та й трудоднями не обділяв.
І все ж Микита не вгавав, розпитував… розпитував… Хотілося знати, де ж подівся Володимир-батько?
"З війни не повернувся. В сорок п'ятому було немало таких, які не доїхали до рідного дому. Он і дядько твій Ликсандир не повернувся. А ти походи по цвинтарю й пам'ятник знайдеш" – повідомила  ще один факт бабця Марія. 
Полетів, як на крилах. Таки знайшов. На меморіальній дошці простенького  сільського пам'ятника викарбувано "Батьку Гнату – від сина" і "Володимиру – від брата". Таким чином на могилі батька, задля увіковічення пам'яті про брата і з'явилося ім'я Микитиного батька. Хотів написати: "ймовірного біологічного батька", але сумніви народжують зневіру, а вони недоречні, бо над ними – світлий чистий образ Матері.
"Віра – це еліксир очищення душі. Нещодавно відзначали свято всіх святих української землі. Для мене рідна мама теж свята. До цієї святості долучився і батько. Можливо, в Царстві Небеснім вони й поєдналися і радіють за сина"  – тішився новими думками Микита.
…Серенада долі звучала піднесено, величаво і сизокрилою птахою полетіла, мов молитва, до небес.  
Любомир Фіалко.

батько Літнього напів сонячного дня Микита із припорошеною сріблястою сивиною головою, сидів на лаві і перебирав, мов клавіші на піаніно, високотонні й низькотонні думки-акорди  свого життя-буття. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 18
Читати далі