Життєва нива Анатолія Чабана

25.03.2016

Життєва нива Анатолія Чабана

Це людина, яка все своє життя присвятила праці на землі, багато зробила для економічного і соціального розвитку Ковельщини. Де б він не трудився – чи то у віддалених від районного центру Арсеновичах і Углах, чи то у недалеких Зеленому і Волі-Ковельській, скрізь залишив по собі добрий слід.

Так, саме "при Чабану" бруківка з'єднала Велицьк і Сільце з Углами, був побудований цегельний завод, послугами якого користувалися мешканці довколишніх сіл, та й жителі Ковеля навідувалися. Всього Анатолій Григорович віддав головуванню у колгоспі "Іскра" 12 років свого життя.

З 1975 року він був призначений директором радгоспу "Відгодівельний". Спадщина йому від попередників дісталася незавидна. І тваринницька, і рослинницька галузі були практично занедбані. "Кульгала" дисципліна серед механізаторів. За порівняно короткий час Анатолію Григоровичу вдалося сформувати команду однодумців, з якою рішуче взялися до роботи.

Буквально на очах Зелене змінювалося на краще. Десятки людей, яких "загітував" директор, приїхали сюди, побудувалися і влилися в трудовий колектив. Вже невдовзі село мало водогін, газопровід, добрі дороги, а асфальтівка з'єднала його з містом. Завдяки підтримці діяльності керівника районною, обласною і республіканською владою, з якою Чабан зумів знайти спільну мову, було побудовано приміщення нової школи, дитячого садка, їдальні, радгоспної контори і сільської ради.

Оновився машинно-тракторний парк, були побудовані тваринницькі приміщення. При всьому тому Анатолій Григорович піклувався і про розвиток духовності, підтримку культури і освіти. Він багато допоміг при спорудженні будівлі церковного храму, забезпеченні аматорів сцени музичними інструментами, одягом для виступів. Ветерани війни і праці, рядові трудівники, завжди були в центрі його уваги.

Анатолій Чабан – з тієї породи людей, що й сам не дрімає, й іншим не дає. З його думкою рахувалися і досі рахуються керівники багатьох господарств, які називають патріарха волинського села своїм вчителем і наставником. Для нього завжди були відчинені двері районної і обласної державної адміністрації, їх очільників – і Віталія Карпюка, і Вадима Грищука, і покійного Бориса Клімчука, і багатьох інших обласних керівників, які мали за честь називатися друзями Анатолія Григоровича. "Своїм" був директор радгоспу, який згодом став милозвучно називатися "Турія", і в Кабміні, і в галузевому міністерстві.

За сумлінну, багаторічну працю Анатолій Чабан удостоєний високого звання "Заслужений працівник сільського господарства України", ряду інших державних нагород. Але справа навіть не в орденах і медалях, хоч їх даремно ніхто не дає. Найголовніше в тому, що Анатолій Григорович був, є і залишається вірним сином рідної Волинської землі, задля процвітання якої він віддав кращі роки свого життя.

У ювіляра - чудова сім'я. З дружиною Надією Григорівною вони десятки років крокують пліч-о-пліч життєвим шляхом, виховали трьох дітей. Батьки гордяться ними, дочки і син пишаються мамою і татом. В родині - четверо онуків і один правнук. З чистою совістю Анатолій Григорович може сказати, що виконав заповідь, яку часто з вами повторюємо: побудував будинок, посадив сад, виростив дітей.

В одному із своїх нарисів відомий волинський поет, письменник і журналіст Анатолій Семенюк, дізнавшись, що улюбленою піснею Чабана є "А льон цвіте синьо-синьо", присвятив йому такі поетичні слова:

Квітує життя над твоїм

рідним краєм,

І слухняно колосся лягає

в снопи.

Волинська земля, яку

називаємо раєм, –

На ній славні сліди від твоєї

стопи.

Поглянь, як під вітром

хвилюється жито,

Синій льон зацвіте – хвиля

морем пливе.

Хліб ростити! Чи є щось

святіше у світі?

І землю любити – інакше

для чого людина живе?

На мою думку, поету вдалося передати у своєму вірші суть людського єства Анатолія Григоровича Чабана – його безмежну любов до рідної землі, людей нашого краю, щиру відданість важкій професії хлібороба-ратая.

Тож нехай ще не один рік благословенна українська земля дає своєму вірному сину сили, здоров'я, довгі роки життя. Як кажуть, з роси і води Вам, дорогий Анатолію Григоровичу!

Микола ВЕЛЬМА.

НА ЗНІМКАХ: Анатолій ЧАБАН зі своєю дружиною Надією Григорівною у час рідкісної миті спільного відпочинку; ювіляр у різні періоди свого життя; онуки з бабусею Надією Григорівною.

Фото з сімейного архіву.

Завтра виповнюється 75 років від дня народження ветерану агропромислового комплексу Волині, Заслуженому працівнику сільського господарства України Анатолію Григоровичу Чабану. Це людина, яка все своє життя присвятила праці на землі, багато зробила для економічного і соціального розвитку Ковельщини. Де б він не трудився – чи то у віддалених від районного центру Арсеновичах і Углах, чи то у недалеких Зеленому і Волі-Ковельській, скрізь залишив по собі добрий слід.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1060

Четвер, 24 березня 2016 року № 23 (12449) / Повідомлення в номер / На гребені хвилі

25.03.2016

На гребені хвилі

Хто б і що не казав, а духівник релігійної громади – це особливий статус моральності, інтелекту та громадянської позиції. Словом, апостол віри Христової має бути взірцем служіння Богу і нести доброту й любов до ближнього.

Ось на такий детектор пізнання істини я виставляю о. Василя Мичка, настоятеля Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП у Ковелі.

Запитую у прихожан храму:

– Хто для вас отець Василь?

У відповідь чую:

– Справжній настоятель. Він завжди серед людей і з людьми. Слово Боже, яке проповідує, западає глибоко у душу.

– Він людяний і добрий. Ніколи не відмовить у наданні церковних послуг. А коли бачить перед собою бідність, то надасть їх безкоштовно.

– Ми, хористи, вдячні за його доброзичливе, толерантне ставлення до нас.

– А знаєте, наш батюшка, великий естет. Погляньте, як красиво, естетично виглядає храм всередині. Іконостас, панікадило – це взагалі чудо!

– Він дбайливий господарник, і завдяки цьому наш собор найкращий в місті.

– Священик від Бога. Службу Божу веде вміло і строго по канону.

До тих справедливих оцінок приєднуються мощенці, де він є депутатом:

– Отець Василь – активний громадський діяч. Він багато зробив добрих справ для села.

В районній бібліотеці мені кажуть:

– Це друг бібліотеки та активний учасник патріотичних заходів, які проводяться у нас.

Словом, позитив, якого не приховаєш, бо люди все бачать і все оцінюють об'єктивно.

Спало на думку біблейське від пророка Єзекіїля: "Так говорить Господь Бог: Горе ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе. Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?" (Книга пророка Єзекіїля. 34.2.).

Священик Василь Мичко - саме той, що пасе отару своїх вірних. І не тільки…

Свічку Благовіщенської святині після трагедії з о. Петром Левочком як естафету о. Василь запалив у 2005 році. Молодий та енергійний протоієрей взявся за розбудову будівлі храму. Віруючі швидко впевнилися, що собор і парафія у міцних та чистих руках, а вогонь свічі буде горіти яскраво, й довірилися йому.

Хто ж він і звідки?

Народився Василь Мичко 26 березня 1976 року в селі Волосянці Сколівського району Львівської області. Виховувався у простій селянській сім'ї. Вчився у місцевій школі, а потому - в СПТУ № 34, яке випускало спеціалістів харчової промисловості.

Загадкою для багатьох із нас є питання, як і коли з'являється прагнення присвятити себе на все життя служінню Богу.

Вісімнадцятирічний юнак після реальних земних мрій раптом вирішує стати священиком. Він вступає до Київської духовної семінарії, після закінчення якої продовжує навчання у духовній академії.

Ще під час навчання у 1997 році був рукоположений єпископом Даниїлом в сан диякона, а через рік – у сан священика.

У 1999 році призначений настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Мощеній. Своєю душпастирською діяльністю молодий священик заслужив любов і довіру парафіян, про що згадувалось вище.

У 2003 році його переводять в село Крупу Луцького району настоятелем храму Покрови Пресвятої Богородиці, а через два роки призначають настоятелем Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП у м. Ковелі. Призначення відповідальне, адже в минулому це була справжня українська церква. Ще в 30-х роках ХХ століття тут лунала молитва українською мовою від Івана Губи, майбутнього архієпископа. Тоді дехто скептично оцінював можливості молодого священика.

Та споконвіку відома істина: людину красить не місце, а її вчинки і справи. За неповних одинадцять років зроблено багато, і скептицизм розвіявся з вітром, давно і всіма забувся.

Більше того, до духовного сану священика, закономірно вписується слово-"патріот". Коли звістка про трагічні події 2014 року долетіла до Ковеля, о. Василь одним із перших вирушив на Майдан. Був він там і в пекельні "чорні" дні лютого того року. Як істинний патріот, був і є організатором гуманітарної допомоги воїнам АТО. О. Василь Мичко – член штабу Національного спротиву .

З ініціативи о. Василя розпочалося дослідження історії Св.-Благовіщенської святині і видано, а й згодом перевидано книгу "Благовіщенська святиня – історична пам'ятка архітектури та духовності". Сьогодні Свято-Благовіщенський собор по праву є туристичним і духовним об'єктом всеукраїнського значення.

…Існує теорія хвиль. Тобто, людина у своїй діяльності підіймається на гребінь хвилі і якийсь час там перебуває. Сильні і одержимі на висоті знаходяться більшу частину свого життя або навіть переживають декілька злетів.

Духовний і громадсько-патріотичний корабель отця Василя Мичка сьогодні знаходиться на гребені хвилі. Побажаймо ж йому зустрічного свіжого вітру, для подолання якого попросимо у Бога здоров'я, наснаги, віри і любові.

Благослови Вас, Господи, на жертовне служіння Україні і вірі Христовій. На многії і благії літа!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Запитую у прихожан храму...

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 868

Четвер, 24 березня 2016 року № 23 (12449) / Повідомлення в номер / Усміхніться: весна!

25.03.2016

Поради бувалого закоханого

Кожна жінка хоче бути неперевершеною богинею, господинею своєї долі, а дівчина – неповторною принцесою.

Розплющте очі. Озирніться довкола. Ось вона випливає у ваш простір.

– Яка чудова погода! – з усмішкою промовляє вона.

І хоч надворі шугає вітер і моросить сіра мжичка, вам стає тепліше. Краплини холодного дощу на її волоссі вам уявляються росинками сонячного ранку. Ви переконуєтесь, що у природи не буває поганої погоди.

Це перше правило богині-принцеси: з'являючись у просторі вашого існування, вносити туди усмішку, тепло і позитивну енергію.

Застереження: не хникайте і не буркотіть, що холодно, незатишно і весь світ поганий.

Розпочата розмова розливається тихоплинною рікою. Ви чуєте лагідний, співучий, із ніжнотонним тембром голос. З ясних очей випурхують радісні іскринки. Вони довірливим метеликом влітають у вашу душу.

Друге правило. Богиня-принцеса зачаровує співбесідника музикою свого голосу. Погляд очі-в-очі вибудовує місток довіри.

Застереження: крикливий, на високих тонах голос із деренькуватим тембром зводить стіну відчуження. Богиня, яка відвертає очі, – це знак недовіри, таємної винуватості і невисловленої неприязні.

Спілкування триває. Мимоволі ви відчуваєте, як вас легеньким вітерцем огортають приємні запахи. Вони проникають у ваше єство і підсвідомість.

І не важливо, що навколо холодна сірість – запахи фіалок, бузку, конвалії створюють ауру квітучої весни. Душа співає!

Богиня-прицеса знає, що запахи – це сильнодіючий наркотик, який, мов магніт, притягує все єство принца-чоловіка.

Застереження: різкі, перенасичені запахи можуть назавжди відштовхнути вашого співрозмовника.

Перший крок до зближення зроблено. Вам хочеться продовження зустрічі.

– Чи не випити нам із вами філіжанку кави? – запрошуєте ви.

– Із задоволенням, – чуєте у відповідь.

Без верхнього одягу ваша богиня-принцеса постає перед вами у новій іпостасі.

Ваш погляд "спотикається" на в міру оголених колінах, пружних лініях стегон, зупиняється на спокусливому декольте. Ніжна шкіра шиї наштовхує на грішні думки…

Правило богині-принцеси: не соромтесь своєї привабливості. Напівоголені частини тіла створюють ілюзію таємниці, яку чоловік намагається розпізнати.

Застереження: без смаку підібраний одяг, надмірно оголене тіло, різкі й грубі рухи несуть в собі вульгарний присмак і "опускають" богиню-принцесу на землю до рівня повії.

Привабливість богині викликає у чоловіка готовність до самопожертви. Тобто бажання летіти в небо і принести найяснішу зірку. Він хоче приготувати найсмачнішу в світі каву, але невмілі рухи роблять з нього карикатуру.

– Дозвольте вам допомогти, – чуєте голос нової знайомої. Богиня-принцеса вправними рухами ворожить біля кавоварки. Спокуслива пінка, приємний запах збуджують апетит.

Вона солодить простір взаємного спілкування. Впевнені рухи – чудодійний ритуал богині.

Правило богині-принцеси: вміти приготувати й подати смачні напої та їжу. Пам'ятайте, що шлях до серця чоловіка пролягає через його шлунок.

Впевнені рухи зайвий раз підкреслюють, що вона – берегиня домашнього затишку.

Застереження: невміння приготувати напій і подати його до столу насторожує. Ліниве сидіння біля столу, доки чоловік намагається щось робити, віддаляє і руйнує набудований каркас взаємостосунків.

Тест на спорідненість душ – це невимушена розмова за філіжанкою кави.

Богиня-принцеса підтримує розмову на рівні інтелекту свого співрозмовника і доповнює її своїми ідеями-думками. Каву смакує маленькими ковтками. Витримує паузи в розмові, вміє слухати і знає, як зацікавити життєвими історіями.

Рухи рук – це крила лебедині, з відкритими долонями до партнера.

Застереження: не показуйте себе мудрішою за партнера. Намагайтеся не сперечатись, не перебивати розмову і не бути зверхньою. Ваші різкі рухи – це знак захисту, заборона наближатися, відмова від подальших контактів.

Невидимі сили, немов магніт, притягують один до одного. У відкриті руки принцеси вплітаються пальці вашого партнера.

У вуха богині-принцеси птахами влітають солодкі компліменти про неперевершену красу і ніжність. Поцілунок руки – це тільки прелюдія до подальшого зближення.

Принцеса не втрачає твердого глузду. Не дозволяє переходити межу інтелектуальних стосунків.

Разом з тим, якщо принц-чоловік викликає симпатію і довіру, дає йому надію на майбутню близькість.

Застереження: при першій зустрічі богиня-принцеса інтелектуальну зустріч ніколи не переводить в площину інтимних стосунків, не створює ілюзію жінки легкої поведінки.

"Довірливе спілкування – це життя", – полюбляє повторювати мій друг.

Спілкуйтесь на здоров'я, на щастя і на кохання!

Не забувайте, що надворі – життя і весна.

Анатоль КОХАНОВСЬКИЙ.

Усміхніться: весна!

Поради   бувалого закоханого

Кожна жінка хоче бути неперевершеною богинею, господинею своєї долі, а дівчина – неповторною принцесою.

Розплющте очі. Озирніться довкола. Ось вона випливає у ваш простір.

Анатоль КОХАНОВСЬКИЙ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 788

Четвер, 24 березня 2016 року № 23 (12449) / Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

25.03.2016 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга до четверга

(Астрономічні відомості

наведено за місцевим часом).

25 березня, п'ятниця

Схід Сонця - 6.10; захід - 18.43; тривалість дня - 12.33.

Місяць у Терезах / Скорпіоні.

Фаза Місяця - повний Місяць.

День служби безпеки України.

Міжнародний день пам'яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі.

Преподобного Феофана сповідника. Святителя Григорія Двоєслова, Папи Римського. Преподобного Симеона Нового Богослова.

Іменини: Георгія, Феофана, Семена, Симеона.

26 березня, субота

Схід Сонця - 6.08; захід - 18.45; тривалість дня - 12.37.

Місяць у Скорпіоні.

День Національної Гвардії України.

Перенесення мощів святителя Никифора, патріарха Константинопольського. Мученика Савина. Мученика Олександра. Мучениці Христини.

Іменини: Олександра, Христини, Терентія, Никифора.

27 березня, неділя

Схід Сонця - 7.05; захід - 19.46; тривалість дня - 12.41.

Місяць у Скорпіоні.

Міжнародний день театру.

День нефролога.

Перехід на літній час.

Неділя 2-га Великого посту. Преподобного Венедикта. Святителя Феогноста, митрополита Київського і всієї Руси.

Іменини: Ростислава, Михайла, Бенедикта, Феодосія.

28 березня, понеділок

Схід Сонця - 7.03; захід - 19.48; тривалість дня - 12.45.

Місяць у Скорпіоні / Стрільці.

Седмиця 3-тя Великого посту. Похвала Пресвятої Богородиці (субота Акафіста). Мучеників Агапія і тих, що з ним.

Іменини: Олександра, Дениса, Никандра, Никанора.

29 березня, вівторок

Схід Сонця - 7.01; захід - 19.50; тривалість дня - 12.49.

Місяць у Стрільці.

Преподобної Марії Єгипетської. Святителя Серапіона, архієпископа Новгородського. Священномученика Олександра, Папи Римського.

Іменини: Олександра, Трохима, Івана, Романа.

30 березня, середа

Схід Сонця - 6.59; захід - 19.51; тривалість дня - 12.52.

Місяць у Стрільці / Козерозі.

Преподобного Іоанна Ліствичника. Преподобного Олексія, чоловіка Божого. Преподобного Макарія, ігумена Калязинського, чудотворця.

Іменини: Олексія, Віктора, Макара, Зосима.

31 березня, четвер

Схід Сонця - 6.56; захід - 19.53; тривалість дня - 12.57.

Місяць у Козерозі.

Фаза Місяця - остання чверть.

Святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського. Мучеників Трофима та Євкарпія.

Іменини: Кирила, Трохима, Данила.

У прикмети вір, але й перевір

n Якщо з берези тече багато соку – літо буде дощовим, і навпаки.

n Як весною вперше гримить на голий ліс, то це така прикмета, що буде холод.

n Яка погода буває на теплого Олекси (30 березня), то така і на Великдень буде.

n Якщо на теплого Олекси бджоли зроблять перший обліт, буде добрий медозбір.

Підготувала Аліна Бондар.

25-31 березня

У прикмети вір, але й перевір

Якщо з берези тече багато соку – літо буде дощовим, і навпаки.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 660

Четвер, 24 березня 2016 року № 23 (12449) / Повідомлення в номер / А над світом українська вишивка цвіте...

25.03.2016

А над світом українська вишивка цвіте...

Саме під такою назвою проходив захід у стінах ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці.

Вчитель образотворчого мистецтва С. Т. Купрійчук, яка й була організатором свята вишитого рушника, у вступному слові сказала, що радісно усвідомлювати те, що сьогодні оживають, оновлюються українські традиції. І, мабуть, чим більше кожен їх буде знати, то, можливо, життя буде радіснішим, духовно багатшим.

На святі присутні мали можливість поринути у спілкування з найдавнішим видом українського народного мистецтва — вишивкою (на знімках).

Весь актовий зал школи вигравав різнокольоровими барвами рушників: від темних кольорів до найяскравіших.

Розповіді ведучих про рушник як оберіг, його символічне значення в житті рідного народу та окремої людини, перепліталися із піснями, у яких оспівано звичаї, обряди, пов'язані із рушником.

Учнями школи було відтворено обряд сватання, де дівчина пов'язує старостів рушниками.

Увазі присутніх було представлено “Рушник єднання”, вишитий на честь Дня Соборності України, на якому майстрині використали найрізноманітніші, харак-терні для їхнього регіону, техніки та шви.

Гармонійно поєднувалися рушники, вишиті бабусями, мамами та онучками. Милували око кожного гарно оздоблені яскраві рушнички, якими накривають пасхальні кошики. Окремої уваги заслуговували весільні рушники, що стелять молодятам під ноги.

На виставці були представлені рукотвори з різних куточків Волині. Відповідно до їх призначення рушники різнилися і технікою виконання, якої в Україні існує понад 100 видів.

Конкурс "З'єднай дві половинки прислів'я" викликав неабиякий інтерес у наймолодших гостей свята. Адже ставлення до сорочок народ закарбував не лише у піснях, а й у прислів'ях та приказках.

Закінчуючи свято, учасники побажали гостям, щоб у житті кожного переважав червоний колір — ознака любові, щастя, радості, благополуччя.

Отож, недарма пісню "Про рушник" Андрія Малишка перекладено на 95 мов світу. В 1997 році рішенням Міжнародної організації ЮНЕСКО визнано кращою піснею тисячоліття.

Хочеться вірити в те, що народ, який має таку невимовну красу, таке багатство душі, не може не мати прекрасного майбутнього.

Ганна Антонюк,

вчитель ЗОШ І-ІІІ ст.

с. Мельниці.

Саме під такою назвою проходив захід у стінах ЗОШ І-ІІІ ст. с. Мельниці.

Ганна Антонюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 598