07.07.2016

_DSC5650Юрій Рахлінський: підприємець, господар, меценат

Юрій Миколайович Рахлінський – знана і поважна у Ковелі людина. Він одним із перших пішов непростим, а часом і тернистим шляхом підприємництва. При зустрічах згадує, як важко давалися перші результати на ниві бізнесу.
Але в силу того, що має цілеспрямований характер, діловитість і бачення перспективи, зумів із колективом впевнено завоювати своє місце на ринку  товарів і послуг, здобув авторитет  і повагу в клієнтів. Достатньо лише зайти на територію виробничої бази, яка розміщена на вул. Ватутіна, 40, щоб переконатися:  тут порядкував і порядкує справжній господар.
І хоч нині пан Юрій, як він каже, відійшов від активної підприємницької діяльності, того, що він зробив з колегами-однодумцями, цілком достатньо, аби сказати: людину красить не місце, а людина – місце. І мова навіть не про територію бази, хоч тут гарні умови для праці. Найголовніше, що колись звичайну виробничу територію вдалося перетворити у "райський" куточок. Це – справжня оаза затишку і комфорту.
Посередині – ошатна водойма, в якій водиться велика і маленька рибка, привільно почуває себе водоплавна птиця. Для неї обладнані спеціальні "будиночки", в яких  досить багаточисельне качине сімейство має змогу заховатися від негоди або пекельної спеки. 
Довкола – декоративні і плодові дерева. Милує око ігровий майданчик для дітей. До послуг їх батьків – впорядковане місце відпочинку під накриттям, мангал для приготування шашлику, сауна та інші зручності.
Але найбільша гордість Юрія Рахлінського – по-європейськи обладнаний тенісний корт із штучним покриттям.
– Тривалий час виношував задум збудувати корт для гри в великий теніс, – каже пан Юрій. –  Інші міста мають подібні майданчики, а чому Ковель повинен бути гіршим?
Три роки тому корт було введено в експлуатацію. Відтоді у нашому місті регулярно відбуваються захоплюючі турніри з великого тенісу. Нещодавно третій раз поспіль він знову тут відбувся. Традиційно розігрувався кубок "Інтарсіо". В турнірі взяли участь спортсмени з міст Луцька, Чорноморська, Ковеля і Ковельського району.
Розповідає начальник відділу молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому Ігор СЕМЕНЮК:
– Змагання в одиночному розряді проходили у п'ятницю та неділю у двох  підгрупах за коловою системою. По два найсильніших з кожної підгрупи вийшли у півфінал. З першої до півфіналу потрапили Олександр Філіпчук та Володимир Коляда, з другої – Роман Багінський та Валентин Січкар. У півфінальних іграх Роман Багінський переміг Олександра Філіпчука, а Володимир Коляда –  Валентина Деменюка, який замінив травмованого Валентина Січкаря.  
У фінальному поєдинку лучанин  Володимир Коляда переміг ковельчанина Романа Багінського. В суботу,   на другий день змагань, відбулись ігри в парному розряді. Олександр Філіпчук та Геннадій Зубрицький посіли третє місце, Роман Багінський та Валентин Деменюк – друге, а переможцями турніру стали Володимир Федорук та Леонід Веремейчук (м.Чорноморськ). 
Генеральним спонсором змагань, який забезпечив грошові винагороди не тільки переможцям, фіналісту, півфіналістам, а й чвертьфіналістам, виступила меблева фірма "Інтарсіо". Прохолодними напоями учасників змагань забезпечив реєстраційно-правовий центр. 
Відділ молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради щиро вдячний керівнику меблевої фірми "Інтарсіо" Ігорю Узналі, Юрію Рахлінському та Андрію Мілінчуку за допомогу в організації та проведенні змагань. 
В розмові із кореспондентом нашої газети Юрій Рахлінський, який надав корт спортсменам, наголосив:
– Великий теніс – це захоплюючий вид спорту. Шкода, що він не дуже поширений серед молоді. Грають, в основному, люди старше 30 років. Щоправда, в Ковелі нема й тренера, який міг би займатися з дітьми. Коли б це питання вирішити, то можна було б думати про тренування і навчання юних тенісистів.
Ми поцікавилися:
– Чи можна орендувати бажаючим тенісний корт і куди для цього слід звертатися?
Юрій Рахлінський відповів:
– Так, можна. Інформацію стосовно оренди корту можна отримати за телефоном 067-7492302. Для  тих, хто прагне отримати допомогу інструктора, номер телефону 095-1566063.
Хочемо зауважити, що пан Юрій підтримує не тільки великий теніс, а й інші види спорту. Відомий він і як меценат, надає постійно допомогу працівникам культури, освіти. А ще є щирим і вірним другом редакції газети "Вісті Ковельщини", сприяє в безкоштовній передплаті ветеранам війни і праці, малозабезпеченим категоріям населення, придбанні призів для переможців традиційного конкурсу "Передплатіть і виграйте!".
Ось і під час недавньої зустрічі Юрій Миколайович пообіцяв придбати такі призи для тих, хто передплатив "Вісті Ковельщини" на 2016-й рік. Отож, надсилайте копії передплатних квитанцій до редакції і чекайте результатів розіграшу призів від Юрія Рахлінського!
Максим БУРДА,
студент Національного університету "Острозька академія".
Володимир ПЕТРУК.
На ЗНІМКАХ: під час розіграшу кубка "Інтарсіо" з великого тенісу і вручення призів Ігорем СЕМЕНЮКОМ; Юрій РАХЛІНСЬКИЙ – діловий партнер редакції газети "Вісті Ковельщини", активним читачем якої є впродовж багатьох років.
Фото Максима БУРДИ і Мирослава ДАНИЛЮКА.

Юрій Миколайович Рахлінський – знана і поважна у Ковелі людина. Він одним із перших пішов непростим, а часом і тернистим шляхом підприємництва. При зустрічах згадує, як важко давалися перші результати на ниві бізнесу.

Максим БУРДА,

студент Національного університету "Острозька академія".

Володимир ПЕТРУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1773
Читати далі
07.07.2016

Поліщук Є.І.Пішов  з  життя Євгеній  Поліщук

На 75-ому році життя після важкої хвороби помер 
Євгеній Іванович 
Поліщук.
Його пам'ятають як висококваліфікованого керівника, вимогливого до себе та підлеглих, ділову, інтелігентну та мудру людину. Завжди детально вникав в роботу усіх галузей міського  господарства, вболівав за долю Ковеля, його розвиток.
Народився 7 січня 1942 року в с. Годовичах Турійського р-ну Волинської області. Розпочав трудову діяльність у 1959 році на посаді слюсаря Долинської ремонтно-тракторної станції Івано-Франківської області. З 1964 по 1969 – навчався у Львівському сільськогосподарському інституті. Понад 15 років Євгеній Іванович працював на Ковельському заводі сільськогосподарських машин, де пройшов шлях від інженера-конструктора до головного інженера підприємства.
З 1984 по 1988 роки Євгеній Поліщук – другий секретар Ковельського міськкому Компартії України. Наступні три роки – голова виконавчого комітету Ковельської міської ради. 
Євгеній Іванович багато зусиль доклав для забезпечення економічного та соціального розвитку міста, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів соціальної інфраструктури  Ковеля.
Він вирізнявся принциповістю, відповідальністю, господарським підходом до вирішення нагальних питань громади, здатністю приймати правильні рішення.
Значну увагу у своїй роботі приділяв підвищенню рівня комфорту життя міських жителів, стану розвитку комунального господарства, благоустрою.
Його авторитет був непохитний і в колективі, і в колі друзів, і серед рідних.
Працюючи в подальшому головою ТОВ "Інтерпорт Ковель", Євгеній Іванович брав активну участь у житті міста, був патріотом свого краю.
Звання "Почесний громадянин міста Ковеля" присвоєно рішенням сесії міської ради, №54/4 від 28 травня 2009 року.
Земляки пам'ятатимуть Євгенія Поліщука як доброзичливу, уважну, порядну людину, вмілого організатора, хорошого керівника, щирого ковельчанина.
Розділяємо з рідними, друзями біль важкої і непоправної втрати і схиляємо голови в глибокій жалобі.
Олег Кіндер,
Ковельський міський голова. 
Міська рада 
та виконавчий комітет.

На 75-ому році життя після важкої хвороби помер 

Євгеній Іванович Поліщук.

Його пам'ятають як висококваліфікованого керівника, вимогливого до себе та підлеглих, ділову, інтелігентну та мудру людину. Завжди детально вникав в роботу усіх галузей міського  господарства, вболівав за долю Ковеля, його розвиток.

Олег Кіндер, Ковельський міський голова. 

Міська рада та виконавчий комітет.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 729
Читати далі
07.07.2016

IMG_4176Вшанували пам’ять визначної ковельчанки

2 липня 2016 року  з ініціативи Ковельського ВГО  "Союз Українок" на території управління газового господарства було встановлено та освячено меморіальну дошку Лесі Підгірській, першій очільниці  Ковельської філії  "Союзу Українок" у Ковелі, що започаткувала свою роботу  23 січня 1928 року.
Чин освячення пам'ятної дошки здійснив настоятель Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП м.Ковеля протоієрей Василь Мичко.
В заході взяли участь члени Ковельської філії ВГО "Союз Українок" на чолі з головою Оленою Місюрою, Ковельське громадське об'єднання "Майдан Гідності" (Ігор Верчук),  громадськість міста. 
Лесю Підгірську було розстріляно гестапівцями 4 липня 1943 року на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці С. Бандери (де зараз "міськгаз"). 
Хоч уже наприкінці  1941 року по всі Україні шептали про повінь несподіваних арештів, і вже тоді  Підгірських наприкінці 1941 року ледве вирвали з тюрми на Монтелюпіх у Кракові, куди їх завезла СС-команда, схопивши в Ковелі.
Дочку Лесі Підгірської  Нонну (Юляну) також розстріляли в Ковелі в  січні 1944 року там же, де й матір. А ревний і тихий меценат "Вісника" Самійло Підгірський (адвокат у Ковелі, в 1917 р. – член Центральної Ради, у 1923-1927 рр. – посол до польського сейму, в 1917 р. –  редактор першої української газети на Волині "Громадянин") розстріляний більшовиками в Лук'янівській в'язниці в Києві у 1945 році.
Олександра (Леся) Бачинська (по чоловікові Підгірська) народилася 1894 року на Галичині. Родина Бачинських була багатою на визначних діячів. Один з них, Лев, готував Акт злуки Західно-української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.
Старша сестра Лесі Марія була заміжня за Дмитром Донцовим, ідеологом українського націоналізму, редактором  "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вісника" (1933-1939) у Львові. Леся і її чоловік  Самійло Підгірські підтримувала дружні стосунки з "вісниківцями", зокрема з Оленою та Михайлом Телігами. 
Перші “союзянки” Ковельщини (їх було 72) на чолі з Лесею Підгірською були дуже  активні, організовували суспільне життя інтелігенції міста й округи.
Під час канікул  на повному утриманні "союзянок" було  50 діток – дитячий садочок при Благовіщенській церкві.
В 30-ті роки XX ст.  долучились до ідеї з'єднання всього українського народу через звернення до Українського Жіночого конгресу.  
29 жовтня 1933 року з нагоди проголошення дня жалоби і протесту взяли участь у сході  членів Братства Божої Матері Неустанної помочі, де Лесею Підгірською було  виголошено реферат про боротьбу з безбожництвом й оголошено  протест проти голодомору на Великій Україні. Одночасно послано східним братам 63 злотих допомоги.
Тоді ж було вирішено створити повітовий громадський "Комітет порятунку голодуючих України". З ініціативи "СУ" Ковельщини панахиди відбулися в церквах Володимира та інших міст.
Наприкінці 1934 року з культурно-освітніх установ в Ковелі залишилась тільки філія "Союзу Українок". Була своя  велика бібліотека, якою охоче користувалися "союзянки". Своїми фондами, хоч незначними, вони допомагали убогим, організовували аматорські вистави.
В Різдвяні свята  "союзянки" організовували ялинку для дітей і молоді, "Маланчин вечір" в приміщенні теперішнього будинку "Просвіти", ставили вистави.  Проводили  Шевченківські  дні, на які  з'їжджалося багато люду із сусідніх сіл.
При перших "совєтах"  Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії по ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою "Допомогового комітету", який надавав допомогу в звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. "Союзянки" тоді постійно тримали  зв'язок із загонами УПА, надавали їм допомогу медикаментами, інформацією. Троє племінників Підгірських –  Самійла і Лесі – були в УПА, згодом загинули від рук НКВС. 
Постать Лесі (Олександри) Підгірської (Бачинської) – одна з найяскравіших серед багатьох незаслужено забутих постатей в історії нашого краю.  Справа нашої честі й гідності – пам'ятати й продовжувати справу людей,  що ціною власного життя відстоювали свої принципи, твердо стоячи на засадах українського націоналізму.
Мілана Тхоржевська, студентка факультету журналістики СНУ 
ім. Лесі Українки.
Фото автора.

2 липня 2016 року  з ініціативи Ковельського ВГО  "Союз Українок" на території управління газового господарства було встановлено та освячено меморіальну дошку Лесі Підгірській, першій очільниці  Ковельської філії  "Союзу Українок" у Ковелі, що започаткувала свою роботу  23 січня 1928 року.

Мілана Тхоржевська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 762
Читати далі
07.07.2016

капустаЧого бояться шкідники?

 Комплекс шкідників капусти характеризуються великим видовим різноманіттям (понад 200 видів). Капуста  більше, ніж інші культури, пошкоджується фітофагами від сходів  і до збирання урожаю.
Збільшення посівів ріпаку у районі, а також погодні умови сприяють розвитку і поширенню хрестоцвітих шкідників. На даний час велику загрозу капусті становлять капустяна міль, капустяний і ріпаковий білани, капустяна совка та інші.
Посадкам капусти наносять відчутної шкоди 10 видів основних шкідників.
Капустяна міль — один із найнебезпечніших шкідників капусти у фазі зав’язування головки. Це невеликий (14-18 мм) бурувато-коричневий метелик з вузькими крилами. Яйця дрібні, жовтувато-білі, овально сплющені. Одна самка може відкласти 70-165 яєць. 
Гусениці веретеноподібні, дуже рухливі, при дотику до їхнього тіла вони звиваються, задкують, згортаються підковоподібно; молодших віків — жовтуваті, а дорослі — зелені, завдовжки близько 12 мм, вони виїдають м’якуш листка, не зачіпаючи шкірки з верхнього боку, внаслідок цього утворюються численні напівпрозорі округлі віконця. Пошкоджені листки жовкнуть і потім засихають, часто пошкоджують поверхневу бруньку капусти. Розвиток стадії гусениці, в залежності від температури, триває 9—15 днів.
Розвивається капустяна міль в кілька генерацій — від трьох до п'яти. Літ метеликів наступного покоління накладається на попереднє і триває з кінця квітня до середини вересня. Найбільше гусениці пошкоджують капусту у фазі утворення сердечка, що перешкоджає утворенню головок. Шкідник особливо небезпечний на пізніх сортах капусти, які у період масового розмноження гусениць знаходяться у фазі мутовки.
Найбільше пошкоджує капусту міль у найжаркішу та найсухішу погоду. В роки масового розмноження шкідника недобір урожаю капусти досягає 30—50%. 
Капустяний білан — метелик кремувато-білий, передні крила з чорною вершинною плямою. Крім того, у самок на передніх крилах є дві чорні плями. Розмах крил 50—60 мм. Яйця яскраво жовті, пляшкоподібні, з подовженими реберцями, добре помітні на листках хрестоцвітих. Плідність однієї самки 250—300 яєць. Гусениці білана сіро-зелені з поперечними рядами темно-бурих цяток і плям, жовтими бічними смужками і волосками на тілі. Довжина дорослих гусениць майже 40 мм. 
Молоді гусениці спочатку тримаються разом і живляться м’якушем листка, вигризаючи його знизу, не зачіпаючи верхньої шкірки. Дорослі гусениці живуть невеликими групами (по 2-8) і обгризають листки з країв, залишаючи непошкодженими лише товсті жилки. Кілька дорослих гусениць за 2-3 дні може знищити всю головку капусти. Найбільш численні й найшкідливіші гусениці другого і третього поколінь (липень—серпень).
Нерідко пошкоджена капуста гине, не встигнувши навіть зав’язати головку.
Ріпаковий білан схожий на білана капустяного, відрізняється від нього лише меншим розміром, розмах крил 35—40 мм. Яйця видовжені, яскаво-жовтого кольору з подовженими реберцями.  Гусениці білана зелені з жовтою смужкою, розміщеною вздовж спини, завдовжки 20—24 мм. 
Важливу роль в обмеженні чисельності молі відіграють ентомофаги, яких налічується понад 40 видів. Основними видами є нітобія, діадромус.
Капустяна совка-метелик — сірувато-коричневого кольору, розмах крил 50 мм. Яйця напівкулясті, з радіально-ребристою поверхнею, спочатку білуваті, пізніше — синювато-сірі. Молоді гусениці совки зеленого кольору, живуть групами і вигризають м’якуш листка, на якому відродились. Гусениці старших віків зеленувато-або буро-коричневі, іноді оксамитово-чорні, живуть поодиноко й вигризають  у листках великі дірки. Після зав’язування головок вони вгризаються всередину і прогризають ходи, забруднюючи їх екскрементами. Пошкоджені головки загнивають і стають непридатними для зберігання.
Багатоїдні гусениці капустяної совки пошкоджують також горох, цукровий   буряк, картоплю, кукурудзу,  самки відкладають від 600 до 2700 яєць, тривалість життя 2-3 тижні. Гусениця розвивається 24—50 днів в залежності від температури, вологості повітря та грунту.
Необхідно щоденно проводити обстеження капусти, і при досягненні шкідників порогової чисельності  (капустяної совки — 1-2 гусениць на рослину при 5% заселенні рослин, ріпакового та капустяного біланів — 3-5 гусениць на рослину або 25% пошкоджених листків при 10% заселенні рослин, капустяної молі — 2-5 гусениць на рослину при 10% заселенні рослин) провести обробіток одним із інтексицидів: альтекс100, к.е. 0,1-0,15 л/га;  воліам Флексі 300, к. с. 0,3-0,4 л/га; децис ф-люкс, к.е. 0,3  л/га; енжіо, к. с. 1,8 мл. на 5л води; золон, к.е. 1,6-2,0 л/га; матч, к.е. 0,4   л/га; номолт к.е. 0,3 л/га; сумi-альфа,  к.е. 0,2 л/га); том, к. е. 0,1-0,15 л/га; фастак, к.е. 0,1-0,15 л/га; фокс, к.е. 0,15 л/га та ін. З біопрепаратів застосовують лепідоцид 2-3 л/га, Бітоксібацилін 4-5 г на 1 л води.
Високу ефективність отримано при дослідженні бакової суміші гормонального препарату люфокс 15 ЕС, к. е. і децису ф-люкс, к. е.  в половинних та в повних нормах.
Наталія СВИЩ,
провідний спеціаліст відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики та аналізу ризиків.

Комплекс шкідників капусти характеризуються великим видовим різноманіттям (понад 200 видів). Капуста  більше, ніж інші культури, пошкоджується фітофагами від сходів  і до збирання урожаю.

Наталія СВИЩ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1131
Читати далі
07.07.2016

mama2Мамине молоко — найкращий вибір!

У сучасному світі популярність грудного вигодовування постійно зростає. Це не випадково: тільки в маминому молоці містяться всі речовини, необхідні для повноцінного фізичного і психічного розвитку немовляти. 
Поговоримо докладно про переваги грудного вигодовування.  
1.  Грудне молоко містить більше 400 компонентів. Штучне харчування — всього близько 40.
2.  Грудне молоко містить повний набір всіх вітамінів і необхідних мінеральних речовин в найбільш доступній для засвоєння формі. 
3.  У маминому молоці знаходиться величезна кількість речовин, які, в принципі, неможливо відтворити технологічним шляхом і які з цієї причини ніколи не увійдуть до складу штучного харчування (живі клітини, гормони, імунні фактори, регулятори біологічного віку, молочний цукор, жирні кислоти і т. д.). У кожної такої речовини є своя унікальна функція: наприклад, формування сітківки ока, забезпечення кислого середовища кишечника, засвоєння кальцію, вигнання хвороботворних бактерій, розвиток нервової системи, захист від карієсу...
Чому маляті 
краще їсти мамине молоко?
Є досить багато вагомих аргументів, що підтверджують користь грудного вигодовування для немовлят. Найпростіший: жіноче молоко здатне задовольнити практично всі потреби зростаючого малюка. Зголоднів — будь ласка, поїш! Хочеш пити — найчистіша і корисна вода входить до складу молочка. Ударився, злякався, засмутився? У маминих грудей містяться болезаспокійливі, заспокійливі і антистресові гормони, які допоможуть нервовій системі немовляти прийти в потрібну рівновагу. Захворів — антитіла жіночого молока готові боротися з будь-якою інфекцією, малюк-грудничок набагато рідше хворіє, ніж "штучник". Ріжуться зуби — на допомогу прийдуть всі ті ж болезаспокійливі гормони. Навіть крихкість дитячих кісток заповнюється речовинами, що входять до складу молока.
Безперечними перевагами грудного вигодовування є більш успішна (у порівнянні з дітьми, яких годували штучно) соціальна адаптація немовлят, більш високий коефіцієнт інтелекту, гармонійний нервово-психічний розвиток.
Чому годувати 
краще, ніж не годувати?
n Відновлення після пологів відбувається швидше, якщо мама багато годує новонародженого.
n Смоктання грудей дитиною в перші півгодини після пологів породіллю захищають від маткових кровотеч і можливої загибелі в результаті крововтрати.
n При організації годівлі природним способом годуюча мама отримує "бонус": відпочинок репродуктивної системи (простіше кажучи, відсутність місячних і шансів завагітніти раніше, ніж дитина перестане потребувати частого прикладання до грудей).
n Навіть три місяці годування грудьми значно знижують ризик захворювання на рак молочної залози.
n Все частіше діагностують психологи післяпологову депресію у жінок, а серед годуючих такі явища — велика рідкість (пов'язано це з роботою гормонів, які відповідають за виробництво молока).
n Процес лактації зменшує потребу в інсуліні у мам, хворих на діабет.
n  Кальцій засвоюється краще в період годування груддю, а значить, жінки не повинні втратити ні здоров'я зубів, ані красу нігтів і волосся.
n Дію гормонів-ендорфінів, які активно виробляються в результаті вироблення молока, приводить маму в стан емоційної врівноваженості та задоволеності.
Великим плюсом для мами є формування глибокої материнської інтуїції щодо малюка, гормони пролактин і окситоцин "відповідають" за продуктивну лактацію і називаються ще специфічно материнськими гормонами, тобто такими, які роблять маму унікальною і незамінною людиною в житті дитини. Дуже важливими перевагами грудного вигодовування є психологічні аспекти взаємин з дитиною. Немовля, смокчучи груди, сприймає світ через маму, пізнає життя і людей через неї.
А все-таки, чи є свої плюси у штучного вигодовування? На жаль, крім фінансової успішності виробників сумішей, жодного.
Якщо зазирнути в медичні довідники, ми не побачимо там закликів годувати сумішшю, а прочитаємо тільки про всілякі ризики для здоров'я (як матері, так і немовляти), пов'язаних з штучним вигодовуванням. 
Отож, дорогі матусі,  не піддавайтеся на рекламу сумішей, а навпаки всіляко довіряйте   грудному вигодовуванню!
Леся ГОНЧАРОВА,
завідувач дитячої поліклініки центральної районної лікарні Ковельського МТМО.

У сучасному світі популярність грудного вигодовування постійно зростає. Це не випадково: тільки в маминому молоці містяться всі речовини, необхідні для повноцінного фізичного і психічного розвитку немовляти. Поговоримо докладно про переваги грудного вигодовування.  

Леся ГОНЧАРОВА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 893
Читати далі
07.07.2016

Гарбарук_2Дороги через усе життя

Сорок скорботних днів минає від тієї фатальної хвилини, як забрали Небеса від нас друга і колегу Сергія ГАРБАРУКА.
Життя текло звично: віталися, спілкувалися, дружили безтурботно. І раптом, як грім серед ясного неба, — світлина у чорній рамці… 
Біль і сум огортають душу сірим туманом. Сльозинка сиротою котиться  по щоці і завмирає. У тій сльозинці — все життя земне: добрі справи, гарні вчинки Сергія Климовича Гарбарука.
А якою він був людиною! З великої букви! Душа-чоловік: доброзичливий, толерантний і мудрий, дбайливий господар, відповідальний керівник і турботливий та люблячий сім'янин. Він по праву вписується в когорту славетних імен Ковельщини.
Народився в чарівному озерному селі Поворську на свято Івана Купала. Мама розказувала, аби назвати хлопчика Сергієм, а не Іваном, мусила "пожертвувати"  півня місцевому священику. Так гребенястий виспівав прощення у Небес за скоєний звичаєвий гріх.
Не були співучими дитячі та юні роки Сергійка, їх обпалила війна і наповнила тяжкою працею. Доводилось корови пасти і по господарству допомагати. А в селі інакше й не буває.
Після закінчення Поворської школи юнак працював на залізниці. Як і всі, служив в армії (1959-1962 р.р.). Дисциплінованого та вправного солдата хотіли залишити на понадстрокову службу, але він  відмовився. Бо ж як це він проміняє на Далекий Схід свій квітучий Волинський край, маму, яку вважав святою, батька — інваліда  війни і друзів вірних?!
Повернувся і влаштувався водієм у місцевій "Сільгосптехніці". Активного і здібного юнака помітили і запросили на посаду інструктора комсомолу.  "Діти війни" пам'ятають, що до керівних  органів молодіжної організації могли потрапити юнаки тільки з перевіреною на практиці позитивною моральною та гарною виробничою характеристикою. Старався виправдати довіру, займав активну позицію.
Саме завдяки активності він знайшов сімейне щастя.
А сталася подія у Колодяжненському музеї Лесі Українки. Це було кохання з першого погляду і назавжди, до останнього подиху. Із своєю ненаглядною красунею Лесею Петрівною, педагогом і екскурсоводом,  прожив у парі майже 50 років (!) пліч-о-пліч: в бурю і холод, в тривозі та щасті. І дві доньки чудові від того кохання цей світ прикрасили і збагатили, ще й четверо онуків йому подарували.
Попри сімейні клопоти, Сергій Климович старався вчитися. Без відриву від виробництва закінчив Львівський автомобільно-шляховий технікум. Після здобуття диплому його призначають начальником Ковельської міжколгоспної шляхово-будівельної організації.
Молодий, амбітний керівник береться за справу, яка і для досвідчених керівників була непростою — будує гаражі, контору, побутові приміщення, формує і укомплектовує підприємство необхідною  спеціалізованою технікою та транспортом.
Сергій Гарбарук не шукав легких шляхів, не збирав ясних зірок із неба, а клято працював і вчився. Добрим словом він завжди згадував свого старшого наставника Івана Артемовича Гаврилевського, який допомагав йому рости професійно. Скільки-то доріг області, майданів, територій підприємств та організацій було відремонтовано і побудовано! Коли їхали сім'єю на Світязь чи де-ін-де, то діти з гордістю казали: "Це татова дорога".
А "татова дорога" вела до інших випробувань. У 1970 році Сергій Гарбарук стає виконробом Ковельської шляхово-ремонтної дільниці. А через сім років кваліфікованого високопрофесійного шляховика призначають начальником шляхово-експлуатаційної дільниці міськкомунгоспу. Тодішній начальник ККП Петро Дубік (нині покійний) згадував Сергія Климовича, як колегу, який залишив добрий слід на міських вулицях, привокзальному ринку, майданах міста. А це значить, що у свою роботу С. Гарбарук вкладав і серце, і душу.
За сумлінну працю на благо ковельчан С. Гарбарук був нагороджений багатьма Почесними грамотами та Подяками. Не менш щиросердечної, людської подяки він отримав від своїх працівників, яким допомагав у вирішенні житлово-квартирних та побутових проблем. Доброчинство і милосердя — це ще вагомі  штрихи, що були у характері цієї людини.
Згодом шляхова комунальна дільниця реорганізовується, і Сергій Климович переходить в Ковельське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами, де чесно і самовіддано відпрацював на посаді начальника відділу постачання і збуту. Тут  і застав його той вік, який  "заслуженим відпочинком" розпочинається. Та де там! Пенсія не для нього. Сергій Гарбарук продовжує працювати — вже на відповідальній посаді диспетчера виконкому. На жаль, важка хвороба зламала працьовитого ковельчанина.
29 травня ц. р. рідні, дружина і доньки, близькі, друзі були у спогадах і печалі:  перестало битись гаряче серце Сергія Гарбарука.
Леся Петрівна — творча душа, з болем у серці записала:
Шумлять літа, як на вітру тополі,
А в цих літах — і Сонце, і дощі.
Мережать нитки червоні й чорні
На рушниках дороги славного
життя…
А в спогаді-реквіємі від рідних є слова: "…не дожив півроку до "золотого" весілля, недобудував будинок, не діждався весілля онуків". Він так хотів жити!
Якось один відомий ковельчанин сказав: "Найголовніше, щоб після моєї смерті рідні, діти і друзі сказали — був доброю людиною". Ось це головне Боже призначення людини на цій землі Сергій Климович Гарбарук виконав сповна! Є у онуків з кого брати приклад, є гордитися ким.
Схилімо голови в пошані.
Схилімо голови в журбі.
Сергію, друже, ти був, і є, і
будеш з нами
В душі та серці назавжди,
допоки ми живі.
Від колег і друзів —
 Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: Сергій ГАРБАРУК; Сергій Климович — у колі родини; серед колег по громадській роботі.
Фото з домашнього архіву.

Сорок скорботних днів минає від тієї фатальної хвилини, як забрали Небеса від нас друга і колегу Сергія ГАРБАРУКА. Життя текло звично: віталися, спілкувалися, дружили безтурботно. І раптом, як грім серед ясного неба, — світлина у чорній рамці… 

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 656
Читати далі
07.07.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

DSC05550Від  четверга до  четверга

8-14 липня

  •  

У прикмети вір, але й перевір

Корови мало п'ють води, вдень сплять – на дощ.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 622
Читати далі
07.07.2016

13606856_1733891153566415_269463824311992285_nДопоможімо у біді!  

Страшне випробовування спіткало родину Денисюків із Люблинця. Трирічному Матвійкові поставили діагноз — гострий лейкоз. 

Не будьте байдужими!

Уклінно звертаємось до усіх небайдужих людей з добрим серцем, до керівників благодійних фондів з проханням допомогти врятувати життя ДУДАРЧУК Іванні Леонідівні, 05.07.2008 р. н., яка на даний час знаходиться в Київському НДІ нейрохірургії з діагнозом: об’ємний утвір головного мозку, оклюзійна внутрішня гідроцефалія.
Для лікування дитині потрібні дуже великі кошти, яких, на жаль, в сім’ї катастрофічно не вистачає. Тож просимо Вас не бути байдужими і допомогти врятувати життя дівчинці.
Реквізити для перерахування коштів: ПриватБанк, р/р 5168757297257208 (Дударчук Богуслава). 

Уклінно звертаємось до усіх небайдужих людей з добрим серцем, до керівників благодійних фондів з проханням допомогти врятувати життя ДУДАРЧУК Іванні Леонідівні., яка на даний час знаходиться в Київському НДІ нейрохірургії з діагнозом: об’ємний утвір головного мозку, оклюзійна внутрішня гідроцефалія.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 795
Читати далі
07.07.2016

лізаВ атмосфері драйву та радості

З нагоди 20-ї річниці Конституції України та Дня молоді дивовижне свято відбулося у  селі Велицьку. 
Директор будинку культури Лариса Дембіцька та автор цих рядків, заручившись підтримкою сільського голови Віктора Ковальчука та депутата сільської ради Михайла Киденька, аматорів сцени та активної молоді, організували у селі  святковий концерт, в рамках якого відбувся конкурс краси і молодості "Міс Велицьк-2016".
Від душі щиро та мелодійно лунали задушевні пісні у виконанні солістів Мар’яни Радзвилюк, Олександри Дембіцької, подружжя Ірини  та Олександра Ткачуків. 
Вразили селян своєю вродою та майстерністю і місцеві красуні — учасниці конкурсу "Міс Велицьк-2016", перемогу у  якому здобула Юлія Потапчук.
Протягом всього дня для любителів смачно попоїсти працювали шеф-кухар  Максим Халамай та кухар Сергій Стецюк, які пригощали присутніх смачною юшкою та печеною картоплею. 
Для маленьких жителів села було організовано чимало цікавих ігор, конкурсів та забавлянок. Тому в селі довго-довго лунав щирий дитячий сміх, а в маленьких оченятах світилася радість.
Працівники закладу культури висловлюють щиру вдячність за підтримку у проведенні свята сільському голові В. Ковальчуку, депутату сільської ради М. Киденьку, директору СТзОВ "ЗОРЯ" В. Потапчуку та керівникам закладів торгівлі О. Киденько, Л. Корнелюк, І. Максимчук.
Під час всього свята у Велицьку панувала атмосфера драйву, радості та неймовірного молодечого запалу. Ще мить — і зморені, проте щасливі селяни поверталися додому, вкотре продемонструвавши, що в селі вміють і знають, як по-справжньому треба святкувати День молоді. 
А завтра — новий день і знову до праці. Отак живе село, і слава Богу, що є люди, які дбають про добробут та відпочинок своїх односельчан.
Алла КРОПИВА,
зав. бібліотекою с. Велицька.
НА ЗНІМКАХ: під час святкування Дня Конституції України та Дня молоді у с. Велицьку.
Фото з архіву села.

З нагоди 20-ї річниці Конституції України та Дня молоді дивовижне свято відбулося у  селі Велицьку. Директор будинку культури Лариса Дембіцька та автор цих рядків, заручившись підтримкою сільського голови Віктора Ковальчука та депутата сільської ради Михайла Киденька, аматорів сцени та активної молоді, організували у селі  святковий концерт, в рамках якого відбувся конкурс краси і молодості "Міс Велицьк-2016".

 Алла КРОПИВА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1201
Читати далі
07.07.2016
ГОРОСКОП
(з 11 по 17  липня) 

гороскопы-546ГОРОСКОП (з 11 по 17  липня) 

Овен. На цьому тижні, якщо проявите терпіння і обережність, ви зможете досягти значних змін в особистому житті. 

Телець. Не слід починати якихось серйозних проектів, адже розпочату справу навряд чи вдасться довести до досконалості. З часом все вирішиться само собою.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 578
Читати далі
12