Вони гідно захистили честь України
Дві тисячі шістнадцятий увійде в історію України як ще один славний для нашого спорту рік. Це — заслуга українських паралімпійців, котрі зуміли «реабілітувати» спортивну честь держави після малорезультативного виступу цього ж таки року нашої збірної на Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро.
А от на ХV Паралімпійських іграх українці виступили більш, ніж достойно, посівши загальнокомандне третє місце.
Серед героїв Паралімпіади у Бразилії — й гравці збірної команди України з футболу, котрі, перемігши Іран у фіналі, завоювали золоті медалі турніру (2:1).
Україна завжди була одним з фаворитів футбольної Паралімпіади. Починаючи з 2000 року, українці постійно грають у фіналі турніру. Тоді, 16 років тому, ми програли росіянам. Потім у 2004 році Україна відсвяткувала успіх, обігравши Бразилію. У 2008 році українці змогли захистити титул, обігравши Росію. У Лондоні-2012 росіяни повернули собі титул, мінімально вигравши фінал.
У цьому році Гімн України в Бразилії вкотре звучав на честь українських футболістів. І, що особливо приємно, разом з іншими членами нашої збірної на п’єдесталі пошани стояв й ковельчанин Віталій Романчук.
Після повернення з Ріо Віталія разом із друзями по команді з шаною зустріли у столиці нашої держави, а згодом – у Луцьку.
Але особливо приємно Віталію було повернутися до рідного Ковеля, де його з нетерпінням чекали рідні, друзі, вболівальники. З короваєм та квітами, оркестром зустрічали ковельчани героя Паралімпіади біля Палацу учнівської молоді імені Івана Франка, куди він прибув відразу з дороги. Щирі вітання, дружні обійми, теплі посмішки рідних та друзів стали приємною несподіванкою для нашого паралімпійця.
З гордістю та хвилюванням про нашого земляка, котрий цьогоріч у складі української збірної виграв золоту медаль у Ріо-де-Жанейро, розповіла присутнім ведуча зустрічі Вікторія Савлук. Віталій Романчук – майстер спорту міжнародного класу, член збірної Паралімпійської команди України з футболу, володар міжконтинентального кубка світу (2013 рік), чемпіон Європи (2014 рік), віце-чемпіон світу (2015 рік). У Ковелі Віталій виступав у складі команди «Шанс-Авто».
Завітала на зустріч з героєм Паралімпіади секретар міської ради Віра Федосюк, котра поздоровила його із здобутими перемогами і вручила Подяку міського голови за високі спортивні досягнення, самовіддану працю, вагомий особистий внесок у розвиток і пропаганду футболу, примноження достойного іміджу рідного краю та міста Ковеля.
Сердечно привітав нашого спортсмена тренер-викладач Ковельського відділення обласної ДЮСШ інвалідів Волинського центру «Інваспорт», Заслужений тренер України Валерій Дружинович, котрий зазначив, що перемога нашого земляка на Паралімпійських іграх стане гарним стимулом для юних спортсменів з інвалідністю, а також наголосив, що серед присутніх у залі є вихованці центру – переможці спартакіади «Повір у себе» з дитячого футболу.
З гордістю про нашого паралімпійця того дня говорили директор Ковельської КДЮСШ, депутат міської ради Олена Клімашевська, головний тренер команди «Шанс-Авто» Олександр Мороз, рідні та друзі футболіста.
– Аби досягти бажаної мети, потрібно прагнути до цього, — звернувся Віталій Романчук до присутніх у залі юних спортсменів, яким продемонстрував хороший приклад для наслідування. – Тож всі, хто займається спортом, повинні постійно працювати над собою, бути наполегливими і відповідальними, якомога більше часу і зусиль приділяти тренуванням, загартовувати свій характер. А ще, звичайно, необхідно повірити в себе, свої сили, у те, що обов’язково все вийде.
Уважно слухали настанови чемпіона спортсмени-початківці, які мали можливість задати йому свої запитання.
– Віталію, наскільки значимою є для тебе паралімпійська нагорода?
– Звісно, мені дуже приємно, оскільки це – моє перше олімпійське «золото». Я досі перебуваю під враженнями, хоча найяскравіші емоції пережив у Ріо.
– Ти очікував подібного успіху?
– Так, наша команда вірила у перемогу. Однак під час матчів було багато складних моментів, бо в командах суперників були гравці, які володіють гарною технікою. Особисто мені найважче було грати з бразильською командою. Інколи гра була напруженішою, ніж у фіналі, коли грали зі збірною Ірану. На щастя, ми добре підготувалися і перемогли. Як, власне, й інші українські спортсмени-паралімпійці, котрі своїми досягненнями ще раз нагадали усьому світу, що є така країна, і недаремно наші хлопці воюють на східних її рубежах.
– Де починав грати і як дійшов до цієї команди?
– Як багато хто з хлопчаків у дитинстві, полюбляв ганяти м’ячик на вулиці. Однак серйозно до мого захоплення поставився тато, який і завів мене на секцію з футболу. А вже згодом я почав грати в міні-футбол у команді «Шанс-Авто». З цього й почався мій «кар’єрний» ріст.
Вікторія ЗІНЧУК.
НА ЗНІМКАХ: під час урочистої зустрічі чемпіона Паралімпіади-2016 Віталія РОМАНЧУКА у Ковелі.
Фото
Мирослава ДАНИЛЮКА.
Дві тисячі шістнадцятий увійде в історію України як ще один славний для нашого спорту рік. Це — заслуга українських паралімпійців, котрі зуміли «реабілітувати» спортивну честь держави після малорезультативного виступу цього ж таки року нашої збірної на Олімпіаді у Ріо-де-Жанейро.
Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 693
Вони гідно захистили честь України
Міські новини
Вони наближали Перемогу
З поетичного зошита
До відома громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Великі українці
Михайло Грушевський: сторінки біографії
