05.01.2017
Хай у Вашій хаті буде
мир,
Достаток, щастя й хліба
паляниця.
В Різдвянім сяйві тихих
зір
Бажання заповітне хай
здійсниться.
Хай колядою лине в дім
добро,
Нехай кутя смачною Вам
вдається.
Різдво нехай дарує всім
тепло,
Й Ісус маленький з неба
усміхнеться.
Хай вогники ялинки
мерехтять,
Нехай в будинку буде
запах сіна.
Зійшла на Землю з Неба
благодать.
Христос родився, рідна
Україно!
Оксана ВИЖОВЕЦЬ.

РіздвоХристос народився! Славімо Його!

Хай у Вашій хаті буде мир,

Достаток, щастя й хліба паляниця.

В Різдвянім сяйві тихих зір

Бажання заповітне хай здійсниться.


Куди піти у святкові дні?

5 - 17 січня
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2088
Читати далі
05.01.2017
У новий рік – 
з новими планами 
і задумами

6bd1908673ae6c62d6f77f461a911a63У новий рік – з новими планами і задумами

Шановні читачі!

Сьогодні Ви тримаєте в руках перший номер газети "Вісті Ковельщини" у 2017 році. Він не зовсім звичайний, тому що віддрукований у Волинській обласній друкарні. Зробити такий крок змусили об'єктивні причини, не залежні ні від редакції, ні від наших давніх ділових партнерів – працівників ТОВ "Ковельська міська друкарня" і їх керівництва.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 770
Читати далі
05.01.2017

02_03_tanya_kobТетяна Коб — лауреат міжнародної премії “Золотий мангуст”

У листопаді ковельчанка Тетяна Коб (на знімку), неодноразова чемпіонка України, учасниця Олімпійських ігор 2016 року, стала срібною призеркою чемпіонату Європи з боксу серед жінок.
А вже у грудні титуловану спортсменку запросили в Одесу на урочисту церемонію нагородження міжнародною премією за високі заслуги і досягнення в спорті «Золотий мангуст». 
Цьогоріч у заході взяли участь близько 460 відомих особистостей з 12 країн світу. Цікаво, що організатори свята розширюють не лише географію, а й з кожним роком охоплюють все більше видів спорту. Якщо на початку володарями «мангустів» ставали представники єдиноборств, то в цьому році серед нагороджених і наш каноїст Юрій Чебан (дворазовий Олімпійський чемпіон 2012 і 2016 років), вірменський важкоатлет Гор Мінасян (срібний призер Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро, призер чемпіонатів світу і Європи), українська стрибунка у воду Анна Красношлик (срібний призер юнацьких Олімпійських ігор 2014, срібний призер чемпіонату Європи 2016).
«Золотий Мангуст» — це єдина міжнародна премія, яка оцінює заслуги спортсменів, тренерів, меценатів, політиків, громадських і державних діячів винятково за їхні професійні навички. За час її існування було нагороджено багато спортсменів, чиї імена відомі в усьому світі. Серед них: Василь Ломаченко, Олександр Усик, Ірина Мерлені, Ельбрус Тедеєв, Володимир Продивус, Аліна Шатернікова, Равіль Сафіуллін, Віктор Постол, Ярослав Амосов, Давид Костецкі і багато інших.
Вл. інф.

У листопаді ковельчанка Тетяна Коб (на знімку), неодноразова чемпіонка України, учасниця Олімпійських ігор 2016 року, стала срібною призеркою чемпіонату Європи з боксу серед жінок.

А вже у грудні титуловану спортсменку запросили в Одесу на урочисту церемонію нагородження міжнародною премією за високі заслуги і досягнення в спорті «Золотий мангуст». 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 622
Читати далі
05.01.2017
Погода в Ковелі 
5 —  11 січня

кот-и-снег-7Погода в Ковелі 5 —  11 січня

Четвер. Хмарно, сніг. Температура: -12оС. Вітер північно-західний сильний.

В ніч на п'ятницю. Хмарно.  Температура: -16оС. Вітер північно-західний помірний. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 727
Читати далі
05.01.2017 Зінчук Вікторія Петрівна

dsc_0828(1)Міський голова Олег Кіндер прозвітував про зроблене

Чи вдалося міській владі реалізувати поставлені рік тому завдання, що вже зроблено, а над чим ще доведеться потрудитись – на ці та інші запитання 27 грудня 2016 року відповів Ковельський міський голова Олег Кіндер. В Палаці учнівської молоді імені Івана Франка того дня зібралися всі небайдужі до життя ковельської громади, щоб послухати звіт її очільника і поставити йому запитання, що найбільше їх хвилюють.
Привітавшись з ковельчанами, Олег Олексійович сказав, що невипадково ця зустріч проводиться саме у залі Палацу учнівської молоді, адже його нинішній вигляд в цілому характеризує роботу міської влади протягом року. Водночас зазначив, що наступного року сподівається звітувати перед громадою в оновленому, більшому за площею, залі Народного дому "Просвіта", на реконструкцію якого у 2017 році передбачено відповідні кошти.
Звітуючи, Олег Кіндер говорив про досягнення та нововведення в місті, поділився планами на 2017 рік.
– З впевненістю можу сказати, що для Ковеля 2016 рік був успішним, – розпочав свій виступ мер Ковеля. – Нам вдалося чимало зробити для розвитку нашого міста. Над цим працювала велика  команда. І маленькі справи кожного ковельчанина є помітними штрихами на загальній картині наших перемог і досягнень.
Якщо говорити мовою цифр, то за 11 місяців 2016 року до загального фонду бюджету надійшло податків та зборів понад 185  мільйонів гривень, забезпечено виконання запланованого обсягу  на 105,7 відсотка. У порівнянні з аналогічним періодом 2015 року власні надходження зросли на 61 мільйон 600 тисяч гривень,  або майже на 50 відсотків.
Забезпечено виконання призначень  з усіх основних видів  доходів загального фонду бюджету. Зокрема, податку на доходи фізичних осіб надійшло  до міської казни в сумі майже 73 мільйони гривень. У порівнянні з відповідним періодом минулого року зростання більше, ніж в півтора  рази, або  на 26 мільйонів гривень.   
Значну частину  бюджету Ковеля складає  акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (алкогольних, тютюнових виробів та нафтопродуктів), який запроваджено з 1 січня 2015 року. Цих коштів  отримано  понад 45 мільйонів гривень. 
Обсяг плати за землю  в порівнянні з минулорічним періодом зріс у два рази. Загалом ці  надходження становлять майже 25 з половиною мільйонів гривень.
Тісно співпрацюємо з інвесторами. Будівельні компанії, які зводять житло в Ковелі, виконують усі взяті на себе зобов'язання і здійснюють ряд додаткових робіт на благо міста. Зокрема,  забудовниками були сплачені до міського бюджету кошти на розвиток інфраструктури  в  сумі понад 486 тисяч гривень,  а також  виконані роботи із спорудження інженерно-транспортних мереж за межами будівельних майданчиків  на загальну суму  понад півмільйона гривень. 
За 11 місяців до міської казни від продажу комунального майна надійшло 1 мільйон 800 тисяч гривень та стільки ж отримано від орендної плати,  від продажу землі – 5 мільйонів 200 тисяч гривень.

Чи вдалося міській владі реалізувати поставлені рік тому завдання, що вже зроблено, а над чим ще доведеться потрудитись – на ці та інші запитання 27 грудня 2016 року відповів Ковельський міський голова Олег Кіндер. В Палаці учнівської молоді імені Івана Франка того дня зібралися всі небайдужі до життя ковельської громади, щоб послухати звіт її очільника і поставити йому запитання, що найбільше їх хвилюють.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 849
Читати далі
05.01.2017

DSC07708Анатомія добра

Вони ідуть через століття: меценати, доброчинці, милосердники. І це не залежить від соціального статусу особистостей. Серед них – князі і графині, власники заводів і духівники, державники і активісти-волонтери. Ділитися з ближнім, творити добро завжди притаманне українській душі.
У цій  історичній когорті благодійників Волині та й України особливе місце займає Іван Смітюх –  особистість, добре відома не лише ковельчанам, а й багатьом волинянам.
Він – успішний господар. Про те, як ковельський хлібозавод із затратного виробництва, вийшов на ефективний рівень господарювання, газета писала, і не раз. Відомі його успіхи у тваринництві: молочна ферма у Колодяжному – одна з кращих в області, а її продукція відповідає високим європейським  стандартам.
Іван  Смітюх рахує на своєму виробництві витрати на газ та електроенергію, значно зменшуючи їх, при цьому старається, щоб рівень зарплати був стабільним.
Так сталося, що у його власності разом із виробничими та соціальними спорудами опинився дитячий садочок в Колодяжному. Приміщення двоповерхове, добротне. На його базі можна було створити готельний комплекс  або торговельний заклад чи, зрештою, реконструювати під житло і мати неабияку вигоду.
Іван  Євдокимович вирішив інакше. Він передав садочок колодяжненській громаді для використання за призначенням.
Справді, вчинок неординарний. У наш час звично бачити багатьох "успішних", які мають мільйонні статки, але на доброчинство, як кажуть, і шеляга не дадуть. Відомо ж бо, що ті мільйони у нардепів, державних чиновників не завжди мають законне походження.
Тому недаремно хтось із мудреців сказав: "Мільйони, які впали з неба, будуть прокляті, якщо не використовуються для добрих справ!".
Жорстоко? Так! Але з позиції Христової моралі, до Царства Небесного ні багатства, ні грошей не забереш. Не секрет, що торгові магнати свої багатства теж нагромаджують на бідності простих людей, встановлюючи високі націнки.
Ці  прості речі, як-то кажуть, на гострому лезі моральності, добре відомі Івану Смітюху. Саме його яблука, груші, овочі на ринку – найдешевші. Тобто і тут він щоденно ділиться своїми доходами із простими ковельчанами. Зазначимо, що передача садочка пройшла як буденний акт, без помпезності і фанфар марнославства, за Христовою мораллю: кожне доброчинство  бачить Бог, оцінює і воздає по заслугах.
Портрет нашого героя буде не повним, якщо ми не звернемо увагу читача на інші безкорисливі вчинки для блага громади.
Ще донедавна однією із наболілих освітянських проблем було будівництво загальноосвітньої школи в селі Білині. З перших днів, після призначення головою Ковельської райдержадміністрації, Іван Євдокимович взявся за вирішення, здавалося би, невирішуваного питання.
Зустрічі із народними депутатами, профільними міністрами і навіть з Прем'єр-міністром  принесли позитивний результат: 20 мільйонів гривень "приїхало" на Ковельщину. В результаті було виготовлено в короткий термін проект і розпочато будівництво.
Пройшло з тих пір шість років. Естафету добрих справ перейняли інші очільники влади. Сьогодні будівельні роботи на цих об'єктах освіти закінчені. І школа, і дитячий садок готові прийняти дітей. Віктор Козак, нинішній голова райдержадміністрації, голова ОДА Володимир Гунчик в урочистій обстановці відкрили днями новозбудовану школу в Білині. Віктор  Теодосійович теж немало сил доклав до того, щоб це відкриття відбулося. Недарма ж бо до урочистості в той день запросили й Івана Смітюха (на знімку).
Тож хай у новому році добрі справи Івана Смітюха й далі множаться!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Вони ідуть через століття: меценати, доброчинці, милосердники. І це не залежить від соціального статусу особистостей. Серед них – князі і графині, власники заводів і духівники, державники і активісти-волонтери. Ділитися з ближнім, творити добро завжди притаманне українській душі.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 711
Читати далі
05.01.2017

_DSC8461Завжди готовий допомогти

Коли по шляху, що веде із Нового Мосира, під'їжджати до села Майдана, не можна не помітити на околиці села праворуч якихось оригінальних конструкцій і споруд.
– Ніби сільський "діснейленд" , – поділився враженнями з колегами, що їхали поруч. – Напевне, якийсь підприємець спорудив, щоб заробляти гроші.
Виявилося, однак, що  своєрідне  містечко для відпочинку – це не місце  отримання додаткового прибутку. Його впорядкував Анатолій Метілка на обійсті свого дідуся. Сам він з дружиною Тетяною і трьома дітьми мешкає у Люблинці, але у Майдані буває постійно, вважаючи його рідним і близьким. І не просто буває, а повсякчас турбується про красу і благоустрій цього віддаленого від райцентру населеного пункту.
– Він зробив для села дуже й дуже багато, – кажуть місцеві  мешканці. – Причому зробив безкорисливо, за власні кошти.
Коли ми попросили про добрі справи Анатолія Євгеновича розповісти більше, то ледве встигали записувати слова людей.
– Він  виготовив і встановив "фігуру" у центрі Майдана, – відзначила одна із співрозмовниць. – Тепер тут святе місце для кожного з нас.
Нагадаю, що "фігурами" у наших краях називають хрести  (переважно дерев'яні), котрі встановлюють при в'їзді в село або у їх центрі. Вважають, що то є своєрідні обереги від злої сили, пам'ять про близьких, що пішли у Вічність, а також підтвердження віри членів сільської громади у Бога.
Анатолій Метілка виготовив і встановив  у будинку культури, який нещодавно був відремонтований, панелі, а також естетично привабливі світильники. За це йому щиро вдячні і директор будинку культури Світлана Метілка, і завідуюча бібліотекою Наталія Моголюк, і всі майданці.
Подбав благодійник про обладнання громадського туалету на кладовищі, встановив бесідки для відпочинку на березі ріки Стохід і у лісі поблизу села Діброви.
Але найбільшою його заслугою, напевне, є зона відпочинку на родинному обійсті, про яку ми згадували вище. Це – улюблене місце, де проводять своє дозвілля дітлахи та й дорослі. Око ваблять своєрідні атракціони, гарно впорядкований ставочок. Тут люди мають змогу відпочивати абсолютно безкоштовно.
– Анатолій Євгенович завжди готовий прийти на поміч в разі негоди, – продовжують ділитися  думками наші співрозмовники. –Якщо зима засипле снігом село, то він власним тракторцем розчищає територію довкола магазину, будинку культури, поштового відділення. Підтримує порядок біля сільського ставка.
Довго розповідали майданці про свого славного земляка. Подумалося: якби більше було у нас таких порядних, чесних, відкритих людей, настільки б швидше рухалася вперед наша Україна шляхом до Європи. Бо  Анатолій Метілка, його дружина Тетяна Анатоліївна не проголошують високопарних слів про патріотизм, національну ідею, євроінтеграцію, а все це утверджують своїми конкретними справами у конкретному населеному пункті.
Тож прийміть, шановні пане Анатолію і пані Тетяно, від своїх земляків найтепліші вітання з Різдвом Христовим, новим 2017 роком! Хай Господь і надалі благословляє всю Вашу родину на богоугодні діла, обдаровує Своїми ласкою і любов'ю!
Микола ВЕЛЬМА.
НА ЗНІМКАХ: зона відпочинку, обладнана Анатолієм МЕТІЛКОЮ у селі Майдані.
Фото 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коли по шляху, що веде із Нового Мосира, під'їжджати до села Майдана, не можна не помітити на околиці села праворуч якихось оригінальних конструкцій і споруд.

– Ніби сільський "діснейленд" , – поділився враженнями з колегами, що їхали поруч. – Напевне, якийсь підприємець спорудив, щоб заробляти гроші.

Микола ВЕЛЬМА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 663
Читати далі
05.01.2017

1І повнилися радістю дитячі серця...

Новий рік – це віра в чудеса, у світле і добре, коли найзаповітніші мрії можуть здійснитися навіть у тих дітей, котрим не так пощастило у житті, бо з ними немає поруч найрідніших людей – батьків. 
Погодьтеся, що гарний подарунок – це не тільки сама річ, а добрі, лагідні, теплі слова підтримки і щире спілкування. Саме таке незабутнє новорічне свято 26 грудня ц. р. подарували вихованцям КУ "Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" усі, кому небайдужі дитячі долі.
Наші маленькі та юні друзі з радістю приймали новорічні вітання, брали участь у цікавих іграх, конкурсах, мали нагоду стати героями чарівної казки, під час якої відбувались дива, відчувалось єднання споріднених душ. 
Незабутнє свято підготували завідувач ДНЗ № 11 Надія Шевчик, вихователь Ірина Вороніцька, інструктор з фізичного виховання Олена Бондаренко, які працюють у цьому ж дошкільному закладі. До дружної талановитої команди професійних акторів приєдналась харизматична Ірина Глущук – інструктор з фізичного виховання ДНЗ № 6.
 Приємно було бачити іскорки щастя в дитячих очах, усвідомлювати, що дарувати радість та тепло – не менш приємно, аніж отримувати. Гостями свята були не тільки казкові герої, а й небайдужі ковельські мами на чолі з нашим другом-волонтером і вірним помічником Іриною Богатирьовою. 
Щиро вдячні за підтримку, розуміння і допомогу нашій  колезі, співзасновнику благодійного фонду "Жити краще" Наталії Кошелюк та її друзям-благодійникам Віктору Мар'юсіку, Ользі Бурдило, Олегу Рижку (ТОВ "Брума"), які передали діткам багато вітамінів – мандарини, ківі, яблука. 
Свято не відбулося б без підтримки наших друзів з Луцька та Києва, котрі вкладають тепло своїх сердець, надають конкретну підтримку під час організації кожного заходу в реабілітаційному центрі. А цього разу подбали, щоб у діток були солодкі подаруночки від Діда Мороза і Снігуроньки. Щиро вдячні Богу і долі, що стежки звели нас із Оксаною Кушнір, нашою землячкою, котра мешкає нині в столиці, але віддає частинку тепла і любові волинським діткам, залучає до проведення акцій своїх колег.
Мами-волонтери з благодійного фонду "Жити краще" вдячні кожному небайдужому серденьку! З Новим Роком усіх! Добра, миру, любові, здійснення найзаповітніших мрій! 
З повагою –
співзасновники благодійного фонду 
"Жити краще" 
Світлана ТРОЦЮК,  Людмила ХОМИЧ.
НА ЗНІМКАХ: під час проведення новорічного свята у реабілітаційному центрі.
Фото Наталії КОШЕЛЮК.

Новий рік – це віра в чудеса, у світле і добре, коли найзаповітніші мрії можуть здійснитися навіть у тих дітей, котрим не так пощастило у житті, бо з ними немає поруч найрідніших людей – батьків. 

Світлана ТРОЦЮК,  Людмила ХОМИЧ.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 621
Читати далі
05.01.2017

5b63dc52fd05d07bd13f42e934c6d41fЛід жартів не любить

Зима — чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радості вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах. Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід.
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига — перша та остання, коли вона надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини. До речі, лід блакитного кольору — найміцніший, а білого — значно слабший.
Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку товщиною більшою за 7 см. Для групи людей — не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Під час руху по льоду слідкуйте за його поверхнею, обходьте небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність виявляйте у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. 
У випадку, якщо ви все ж провалилися під лід:
- не піддавайся паніці, утримуйтеся на плаву, уникаючи занурення з головою;
- кличте на допомогу;
- намагайтеся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
- намагайтеся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
- вибравшись на лід, перекотіться і відповзайте в той бік, звідки прийшли, де міцність льоду вже відома.
Далі необхідно перевдягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуйте будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре вкутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя, але перш, ніж кинутися до того, хто провалився, необхідно:
- покликати (якщо це можливо) на допомогу;
- знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
- оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.
Якщо ви впевнені, що зможете врятувати людину, то:
- гукніть, що  йдете на допомогу;
- наближайтеся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
- підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру;
- обговоріть свої дії з постраждалим (домовтеся про команду, на яку потужним ривком ви будете його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
- не підповзаючи до самого краю ополонки, подайте потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
- витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайтеся назад.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будьте обережними, не ризикуйте своїм життям! 
Ковельський 
МРВ УДСНС України у Волинській області.

Зима — чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радості вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах. Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 695
Читати далі
05.01.2017

CuddlingRelationshipЗнайшов жінку для... сусіда

Марина з Ігорем познайомились через газету, в якій було надруковане оголошення "самотнього серця". Зідзвонились, зустрілись, а через місяць-другий Марина перебралась жити до Ігоря, який мешкав у сусідньому районі.
 Розписуватись не стали, вирішили пожити, не зареєструвавши шлюб, як це тепер модно. Марина навела лад в хаті й на городі: квітник квітує, на кухні парує, пирогів напече, борщику смачного зварить — одним словом, господиня. У неї все в руках горить, до роботи не лінива. Вдівець-холостяк, що жив по сусідству, заздрив Ігорю, що той таку хорошу господиню знайшов.
А Марина все старалася у всьому догодити коханому. Раненько встане, снідати подасть, бо той казав, що їде мотоциклом у сусіднє село працювати — на пилораму ліс різати. 
З часом сусідська баба Ганна стала підказувати Марині, який її милий-чорнобривий: "Він жодної молодиці не пропустить. Його все село знає, тільки ти не знаєш, бо ти чужа, дитино, не тутешня. Та й ніхто не хоче тобі правди казати. А мені тебе шкода, що ти тут отак стараєшся, а він волочиться за чужими спідницями".
Марина стала задумуватись: "А, може, й правду баба Ганна каже?". Адже Ігор приїжджав з "роботи"  завжди пізно ввечері. Не скандалив, не бив — хвалив, що така роботяща у нього господиня. А сам помиється і швиденько спати, бо дуже втомився на "роботі". В серце жінки поступово закрадався сумнів щодо його походеньок, та вона все мовчала. 
Одного разу Марина зібралася прати одяг Ігоря, і в кишені куртки знайшла мереживну білизну, таку, як на дівицях з модного журналу. Чоловікові не казала нічого, лише заховала в надійному місці, подалі від його ока. Вдавала, що нічого не знає і не помічає. Так тривало цілий місяць. 
За цей час Ігор навозив аж 10 штук інтимної білизни. "Пропажі" він не помічав, бо ж хіба тепер білизна — якісь самі шнурочки, та й місця в кишені мало займають. Позбирала Марина ті "гостинці" в пакет і думає, що ж робити далі? На поміч прийшов сусід-вдівець, який жив з донькою-школяркою та матір'ю.
—  Слухай, Марино, ще довго твій Ігор буде їздити "по заробітках"? —  спитав небайдужий Сергій.
— А хіба що? — відповіла стривожено жінка. 
— Сідай зі мною у машину, я відвезу тебе до Ігоря на "роботу" і покажу, на якій "пилорамі" він працює. 
Марина погодилась, не задумуючись. Сівши до Сергія в "Москвич", поїхали в сусіднє село.
Прибувши на місце, приховали машину й і крізь затемнені вікна автомобіля спостерігали за хатою, де мав би бути Ігор…
Аж ось він вийшов з хати на дорогу до криниці. Набрав води й пішов назад у двір. А ще через трохи загуркотів мотоцикл, і до Ігоря, на заднє сидіння,  поспішила вмоститись… коханка.
—  Куди зібралася, хазяйко? — спитала сусідка через дорогу.
— Поїду в райцентр на базар, курчат привезу, —  радісно защебетала та, притулившись до Ігорової спини. Загуркотів мотоцикл, піднявши куряву за собою, і швидко зник з поля зору.
Марина вийшла з машини, прихопивши з собою пакет з Ігоревими "трофеями", які він понавозив від коханки. Недовго думаючи, на кожній штахетині жінка порозвішувала те, що навозив "милий" додому від іншої. А ще 2 штуки залишила вдома — поклала в порожню каструлю, щоб мав чим "повечеряти", як з "роботи" повернеться...
Сільські жінки гнали в обідню пору корови на пашу і все позирали на ворота, на яких рівним рядочком "красувалась" білизна господині. Одні хитали головами, а інші плювали на землю і щось про себе  говорили.
Марина того дня перебралась жити до Сергія. Разом тепер доглядають стареньку матір та годують донечку-школярку, яка Марину називає мамою. А Ігор із заздрістю позирає щодень на сусідове подвір'я, де хазяюють Марина з Сергієм, і вимагає могорич за те, що той у нього "вкрав" жінку. На "пилораму" вже не їздить,  бо "прославився" на всю округу.
Галина Оліферчук.

Марина з Ігорем познайомились через газету, в якій було надруковане оголошення "самотнього серця". Зідзвонились, зустрілись, а через місяць-другий Марина перебралась жити до Ігоря, який мешкав у сусідньому районі.

Галина Оліферчук.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 562
Читати далі
12