Жити важко, вмерти – дорого
У житті кожного стається день, коли покидають рідні люди. Покидають назавжди. Коли вже в когось трапилося горе, то вони знають, скільки часу, нервів, сліз це коштує. І скільки грошей – теж….
Так вже у нас повелося, що літні люди цілком спокійно ставляться до смерті і готуються до неминучого заздалегідь: купують різні покривальця і хустинки, свічечки, одяг для поховання, навіть місце на кладовищі замовляють. Що ж, у цьому плані наші бабусі й дідусі разюче відрізняються від європейців чи американців, у яких в старшому віці життя, можна сказати, тільки починається: вони активно подорожують, доглядають котиків-собачок, не думають про те, за що купити собі хліба, а чим би то таким цікавим ще себе зайняти. Але, стоп: трішечки відволіклися…
Пам'ятаю, моя покійна бабуся теж завчасно собі в останню путь усі потрібні згортки готувала. Часто про це заводила мову й інструктувала мою маму (її невістку), як цим "добром" розпорядитись. Я завжди уникала таких розмов і навіть трохи сердилась, а бабуся не розуміла, що в цьому такого поганого. "Всі там будемо", – казала не раз.
Але не доведи, Боже, якщо біда прийшла неждано-негадано. Аварія, війна на Сході… Горе рідних не передати, але нічого не вдієш – треба змиритись з неминучим. І добре, якщо поряд є людина, яка не розгубиться та зможе взяти на себе всі похоронні клопоти. А що як ні?
Тоді усе підкажуть і покажуть у ритуальних службах, спеціалізованих магазинчиках, салонах. Їх нині у нас вистачає. Тож обійшла кілька таких у нашому місті, аби дізнатись, скільки вартуватимуть сьогодні проводи на той світ? Варто віддати належне працівникам-ритуальникам. Привітні, уважні, допоможуть підібрати необхідне за доступною ціною.
Тож від запропонованого в салонах асортименту розбігаються очі. Тут товари різні, на всі фінансові можливості. Ціни, в основному, майже однакові (для, так би мовити, VIP-клієнтів вони можуть бути значно дорожчі). Ось, для прикладу, найдешевші труни – в межах 750 – 950 гривень, хрести – 220 гривень, атрибутика (тюль, церковні набори тощо) – в середньому в 200 гривень можна вкластися, вінки – від 85 гривень, корзини – від 35 гривень. Навіть ритуальний одяг є (одягти покійника, як то кажуть, "з голки" можна в межах тисячі гривень).
А якщо врахувати транспортні послуги (катафалк, автобус), то це, зважаючи на обставини, може обійтися майже в тисячу гривень.
Їдальня чи кафе для поминального обіду щонайменше коштує 80 – 90 грн. на людину, хоч нині багато родин обідів не влаштовує – обходяться врученням пакетиків з печивом і цукерками тим, хто взяв участь у похоронній процесії. Потрібно також заплатити за послуги священика, придбати ритуальний набір…
l
Але й це ще не все. Як роз'яснили у КП "Добробут", яким і надаються в Ковелі ритуальні послуги, у разі смерті рідним необхідно викликати швидку допомогу і поліцію (без їхнього огляду не можна буде отримати у РАЦСі свідоцтво про смерть). При раптовій смерті померлу людину необхідно доставити в морг. До слова, в Ковелі один морг – поблизу Ковельської центральної районної лікарні. Його послуги безкоштовні (розтин, підготовка тіла до поховання). Якщо ж померлий хворів, знаходився під наглядом лікаря і у похилому віці, огляд покійного може зробити лікар.
Наступний крок – звернення в РАЦС для отримання свідоцтва про смерть. І тільки після цього родичі можуть скористатися послугами ритуальної служби.
Для поховання померлих встановлені тарифи на надання відповідних послуг (копання могили, встановлення хреста і т. д.). Вони затверджені міськвиконкомом й узгоджені із антимонопольним комітетом.
До речі, держава теж не завжди у таких випадках лишається осторонь: Пенсійний фонд надає допомогу в розмірі двох пенсій померлим пенсіонерам.
Тож якщо усе підсумувати, то виходить: щоб поховати людину, як кажуть, за "економ-класом", можна вкластися в дві з половиною тисячі гривень. Однак люди, котрі нещодавно поховали рідних, кажуть, що найскромніша церемонія прощання вартуватиме не менше, ніж 5 - 6 тисяч гривень.
l
На території Ковеля – 3 кладовища, і два з них "закриті". Діючий цвинтар лише один – центральне кладовище по Варшавській трасі поблизу Люблинця.
Щороку в місті помирає 500 – 600 осіб, і всіх їх треба десь поховати. Як поінформували в КП "Добробут", місце на діючому кладовищі ще поки є, але щоб з цим вже через рік не виникло проблем, ведеться робота щодо його розширення. До речі, громадяни, котрі досягли шістдесяти років, там мають право безкоштовно замовити місце біля могили близьких родичів.
l
Тож, хоч як про це не гірко говорити, та, мабуть, таки мають рацію люди похилого віку, які думають про свій "відхід", як кажуть, наперед і просто відкладають з кожної пенсії по копійчині, аби не застав зненацька той "найчорніший" день…
Вікторія ЗІНЧУК.
У житті кожного стається день, коли покидають рідні люди. Покидають назавжди. Коли вже в когось трапилося горе, то вони знають, скільки часу, нервів, сліз це коштує. І скільки грошей – теж….
Так вже у нас повелося, що літні люди цілком спокійно ставляться до смерті і готуються до неминучого заздалегідь: купують різні покривальця і хустинки, свічечки, одяг для поховання, навіть місце на кладовищі замовляють.
Вікторія ЗІНЧУК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 740