Панна-осінь, у любовнім стилі, 

Розмальовує сни-виблиски вродливі.

У коралях золотистого розмаю 

Мавкою-калиною долю окриляє.

Лісовою піснею небо зігріває, 

В падолисті серця юного засяє.

У феєрії вітрил душі 

Забринить у зорепаді-божестві.

Чари-чудеса жаданнями сповиті, 

Ніч-ворожка закохає вмиті.

Цнотою-вербою у радості-журі – 

Ласки-втіхи збудять 

неземні… живі…

У красі   кохання диво-грай, 

Навкруги – осінній небокрай.

У вогняних акварелях листя –

Осені-принцеси мрія заповітна…

Досвіт зоряно зомліє, 

Приголублять Сонця сни-надії.

У печалі-звабі золотоволосій – 

Незбагненна панна-осінь.

Іван ЯРОШИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 489

Погода в Ковелі  

19 – 26 жовтня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 567

Традиції Героїв минулого продовжують Герої сьогодення

Урочисті  заходи  з  нагоди  Дня  Захисника  України,  75-річчя  утворення  УПА, 

Дня  українського  козацтва  відбулися  на  Ковельщині 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1156

Питання про готовність міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2017 – 2018 років одним з перших було розглянуте на засіданні виконавчого комітету міської ради 12 жовтня ц. р.

Як відзначив на початку засідання міський голова Олег Кіндер, усі комунальні підприємства, суб’єкти господарювання, які відповідають за життєзабезпечення міста, заклади освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, в основному, підготовлені до роботи в осінньо-зимовий період. Він також повідомив про те, що підписав розпорядження про початок опалювального сезону з 15 жовтня, а також нагадав, що 4 жовтня почали обігрів в дитсадках та пологовому будинку. У місті вже подають теплоносій до лікувальних установ та шкіл.  

Так, згідно з поданою на розгляд виконкому інформацією в опалювальний період працюватиме 25 котелень теплопостачання для населення, на яких ПТМ «Ковельтепло» були проведені поточні ремонти.

Станом на 2 жовтня 2017 року створено запас твердого палива (дров) в кількості 6897 куб. м та тирсобрикету – 907 тонн. Підприємству виділено ліміт природного газу на першу декаду жовтня ц. р. в кількості 400 тис. куб. м.

УВКГ «Ковельводоканал» в ході підготовки до осінньо-зимового періоду виконано роботи по заміні вуличної мережі водопроводу  по вул. Володимирській, 83а, Богуна, 5, Кониського, 9, Богуна-Липинського. Замінено каналізаційні мережі по вул. Котляревського, Пушкіна, відремонтовано каналізаційні колодці по вул. Незалежності, Мечнікова, Ватутіна, Винниченка. Згідно з планом відповідні ремонтні роботи проведені на очисних спорудах та на об’єктах енергетичного господарства.

На виконання організаційно-технічних заходів з підготовки житлового фонду до роботи у цей осінньо-зимовий період РЖКП-1 освоєно асигнувань по поточному ремонту на суму 1197 тис. грн. (100%). Дещо не «дотягує» до цього показника РЖКП-2, яким забезпечено виконання капітального ремонту на суму 779,5 тис. грн. при плані 1350,0 тис. грн. (57,7%) та освоєно асигнувань з поточного ремонту на суму 1243,3 тис. грн. при плані 1638,44 тис. грн. (75,9%).

Відповідно до затверджених планів виконано ремонти під’їздів, покрівель, вхідних дверей, вікон, ліфтів, внутрішньобудинкових мереж тепло-і водопостачання, зливових систем та інші роботи. Також заготовлено піщано-соляну суміш для посипки тротуарів, проведено ремонт спецавтотранспорту до роботи взимку.

Готується до холодної пори й КП «Добробут». Вже заготовлено 59 куб. м дров для опалення приміщень, теплиць; 40 куб. м лісу-кругляку, з якого зроблено пиломатеріал для виготовлення дерев’яних щитів, рам та іншої продукції; 5 тонн тирси для земельних ділянок під майбутні поховання.

Відремонтовано й замінено 24 зливоприймальних колодязі, виконано весняно-літню очистку оглядових колодязів по вулицях міста.

Підприємством заготовлено 520 тонн піску для приготування піщано-соляної суміші, в робочому стані знаходиться снігоочисна техніка та обладнання.

Окрім вище зазначеної, члени міськвиконкому взяли до відома інформацію про підсумки виконання міського бюджету за дев’ять місяців 2017 року, про стан утримання та використання захисних споруд цивільного захисту в мирний час суб’єктами господарювання м. Ковеля, затвердили мережу закладів освіти міста на 2017 – 2018 навчальний рік.

Були прийняті рішення щодо виділення матеріальної допомоги з міського бюджету сім’ям мобілізованих та учасників АТО, особам, які прийняті на військову службу за контрактом в Збройні Сили України, на лікування, а також з питань, що входять до компетенції відділів економічного розвитку та торгівлі, містобудування та архітектури, управління соціального захисту населення, служби у справах дітей та інших структурних підрозділів міськвиконкому. Загалом під час чергового засідання ухвалені рішення з більше тридцяти питань, які були розглянуті у звичному режимі.  

Вікторія ЗІНЧУК.

ххх

На початку засідання виконавчого комітету міської ради міський голова Олег Кіндер та його заступник Ігор Прокопів вручили ключі від однокімнатної квартири юній ковельчанці Анні Филюк. Дівчина – позбавлена батьківського піклування, не має власного житла та виховується в сім’ї опікуна.

Помешкання загальною площею 36,9 кв. м придбано за кошти міського та обласного бюджетів у рівних долях. Це житло переведене у статус соціального та згідно з рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради надано у користування Анні.

Олег Олексійович привітав дівчину і побажав їй затишку у своєму домі і побільше гарних подій у житті.

Загалом у Ковелі з 2012 року по 2017 рік отримали соціальне житло 9 осіб з числа статусних дітей.

Відділ з питань внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Питання про готовність міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2017 – 2018 років одним з перших було розглянуте на засіданні виконавчого комітету міської ради 12 жовтня ц. р.

Як відзначив на початку засідання міський голова Олег Кіндер, усі комунальні підприємства, суб’єкти господарювання, які відповідають за життєзабезпечення міста, заклади освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, в основному, підготовлені до роботи в осінньо-зимовий період. Він також повідомив про те, що підписав розпорядження про початок опалювального сезону з 15 жовтня, а також нагадав, що 4 жовтня почали обігрів в дитсадках та пологовому будинку. У місті вже подають теплоносій до лікувальних установ та шкіл.  

Так, згідно з поданою на розгляд виконкому інформацією в опалювальний період працюватиме 25 котелень теплопостачання для населення, на яких ПТМ «Ковельтепло» були проведені поточні ремонти.

Станом на 2 жовтня 2017 року створено запас твердого палива (дров) в кількості 6897 куб. м та тирсобрикету – 907 тонн. Підприємству виділено ліміт природного газу на першу декаду жовтня ц. р. в кількості 400 тис. куб. м.

УВКГ «Ковельводоканал» в ході підготовки до осінньо-зимового періоду виконано роботи по заміні вуличної мережі водопроводу  по вул. Володимирській, 83а, Богуна, 5, Кониського, 9, Богуна-Липинського. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 827

9 жовтня – Всесвітній день пошти. З цієї нагоди в Ковельському центрі поштового зв'язку №4 Волинської дирекції ПАТ "Укрпошта" відбулися урочисті збори.

Вступним словом зібрання розпочала начальник ЦПЗ Лариса Філіпчук, яка щиро привітала членів колективу з професійним святом, побажала усім миру, добра, благополуччя.

 Свої поздоровлення зв'язківцям адресували голова Ковельської районної державної адміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, а також його заступник Олександр Пасенковський. Очільники виконавчої і представницької влади вручили Почесні грамоти кращим працівникам поштового зв'язку Ковельщини.

На    зборах    виступив    директор    ТзОВ "Редакція газети "Вісті  Ковельщини" Микола Вельма. Окрім традиційних привітань, він повідомив про грошові премії працівникам сільських і міського відділень зв'язку, які досягли найкращих результатів у передплаті "Вістей Ковельщини" на ІІ півріччя 2017 року. 

Нагороду, зокрема  отримав Леонід Гончарук, листоноша відділення "Ковель-2".  Решті його колег – Тетяні Васейко з Білина, Любові Лукашук з Колодяжного, Любові Жабюк з Радошина, Любові Дудар із Сільця премії будуть вручені безпосередньо на робочих місцях.       

І  хоч у святковий день прийнято не  надто багато говорити про проблеми, які чекають свого розв'язання,   виступаючі нагадали про важливість передплатної кампанії на 2018 рік, яка розпочалася нещодавно, наголосили на її винятковому значенні для  консолідації суспільства, патріотичного виховання населення в умовах фактичної війни з Росією.

В цьому контексті йшла мова про необхідність чіткої організації передплати на міськрайонну громадсько-політичну газету "Вісті Ковельщини", яка в краї є, по суті, єдиним джерелом місцевої інформації.

Наш кор.

НА ЗНІМКУ: учасники святкового зібрання в Центрі поштового зв'язку №4.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

9 жовтня – Всесвітній день пошти. З цієї нагоди в Ковельському центрі поштового зв'язку №4 Волинської дирекції ПАТ "Укрпошта" відбулися урочисті збори.

Вступним словом зібрання розпочала начальник ЦПЗ Лариса Філіпчук, яка щиро привітала членів колективу з професійним святом, побажала усім миру, добра, благополуччя.

 Свої поздоровлення зв'язківцям адресували голова Ковельської районної державної адміністрації, депутат обласної ради Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, а також його заступник Олександр Пасенковський. Очільники виконавчої і представницької влади вручили Почесні грамоти кращим працівникам поштового зв'язку Ковельщини.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

Є  ще  порох 

в  порохівницях!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 785

Ігор Володимирович Павлюк – один з небагатьох волинських журналістів, яких можна назвати маестро Слова. Прийшовши до редакцій спочатку горохівської районної, а пізніше – ковельської міськрайонної газет, він зберіг любов до професії донині. Звичайно, тепер не пише ані статей, ані кореспонденцій, ані репортажів, як це було в минулому, але час від часу тішить читачів спогадами про бачене і пережите, викликає усмішку дотепними гуморесками.

Але найбільше захоплення нашого земляка – поезія. Вихований на кращих зразках світової і вітчизняної літератури, Ігор Володимирович творчо наслідує традиції поетів-ліриків, вкладає у  написане душу і найщиріші почуття. У них – і легка зажура за минулими літами, і спомини про найдорожчих йому людей, і захоплення героями, котрі боронили від ворогів рідну землю.

Багато творів присвячено рідній матері, селу, в якому народився на Рожищині, квітучій волинській природі. У кожному рядку відчуваються його небайдужий погляд на минувшину і сучасність, переживання за майбутнє рідного народу.

24 жовтня в Ігоря Павлюка – ювілей. З цієї нагоди надаємо йому сьогодні слово в газеті, щиро бажаючи при цьому й надалі берегти свою любов до рідного Слова, щедро засівати поетичну ниву добірним зерном правди, любові і добра.

Хай Господь дарує Вам, колего, ще не один рік активного творчого життя, Своє милосердя і благословення!

Колектив "Вістей Ковельщини".

Ігор Володимирович Павлюк – один з небагатьох волинських журналістів, яких можна назвати маестро Слова. Прийшовши до редакцій спочатку горохівської районної, а пізніше – ковельської міськрайонної газет, він зберіг любов до професії донині. Звичайно, тепер не пише ані статей, ані кореспонденцій, ані репортажів, як це було в минулому, але час від часу тішить читачів спогадами про бачене і пережите, викликає усмішку дотепними гуморесками.

Але найбільше захоплення нашого земляка – поезія. Вихований на кращих зразках світової і вітчизняної літератури, Ігор Володимирович творчо наслідує традиції поетів-ліриків, вкладає у  написане душу і найщиріші почуття. У них – і легка зажура за минулими літами, і спомини про найдорожчих йому людей, і захоплення героями, котрі боронили від ворогів рідну землю.

Багато творів присвячено рідній матері, селу, в якому народився на Рожищині, квітучій волинській природі. У кожному рядку відчуваються його небайдужий погляд на минувшину і сучасність, переживання за майбутнє рідного народу.

24 жовтня в Ігоря Павлюка – ювілей. З цієї нагоди надаємо йому сьогодні слово в газеті, щиро бажаючи при цьому й надалі берегти свою любов до рідного Слова, щедро засівати поетичну ниву добірним зерном правди, любові і добра.

Хай Господь дарує Вам, колего, ще не один рік активного творчого життя, Своє милосердя і благословення!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 548

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коли вальсує осінь по землі

Й співає пісню срібно-лебедину,

Тоді святкуєм,  школо, іменини ми 

твої,    

У колі щирих друзів і родини!

У своєму виступі на лінійці директор закладу Г. О. Сидорук,  вітаючи присутніх зі святом, пригадала всім славну історію школи №11, яка бере початок із вересня 1082 року. Саме тоді у районі селища  машинобудівників, неподалік заводу “Ковельсільмаш”, гостинно відкрила двері для 826 дітей школа-новобудова. З дітьми працювало 49 педагогів.

Новий навчальний заклад очолив  Б. П. Клімчук – особлива людина, справжній лідер, талановитий керівник, який вмів запалювати і вести за собою педагогів, учнів та їх батьків.

Кабінети завдяки шефській допомозі заводу   на той час були обладнані найсучаснішою апаратурою: телевізорами, програвачами, кіно- та графопроекторами, діапроекторами. Тепер – це раритети. Сучасні учні не всі знають, що то за «механізми».

В школі завирувало цікаве життя: запрацювали не тільки гуртки, секції, але й відкривалися музеї, клуби. Самі учні разом із педагогами зайнялися озелененням і, дякуючи їм, маємо тепер такі чудові зелені насадження на території школи.

В педагогічному колективі органічно поєднувались педагогічний досвід, мудрість старших товаришів із творчим завзяттям, невичерпною енергією молодих. Школа —  в числі перших не тільки в місті, але й в області як за рівнем знань, які отримували її учні, так і за професіоналізмом вчителів, що тут працювали.

І дотепер працюють в школі вчителі, які, власне, творили її імідж, дякуючи яким був завойований авторитет школи серед учнів та батьків, напрацьовані традиції.

Ішли роки, школа завжди тримала руку на пульсі часу: диференціація, оптимізація, розвивальне навчання, компетентнісний підхід, інформаційно-комунікаційні технології.

Педагоги, учні, батьки працювали разом, співпраця винагороджувалася чудовими результатами. Школа розвивалась, кількість учнів збільшувалась з кожним роком. Був час, коли в школі навчалось до 2,5 тис. учнів.

Починання Б. П.  Клімчука  згодом продовжили директори В. П. Ісюк, О. В. Максим’юк, Г. О. Сидорук.  В 2004 році  ЗОШ №11 було реорганізовано в НВК, нині –  це НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля.

У старшій школі були створені ліцейні класи фізико-математичного напрямку.

В 2006 році була започаткована робота учнівського наукового товариства “Пошук”, де під керівництвом педагогів учні старших класів здобувають навички науково-дослідницької діяльності.  В поточному навчальному році працює 4 секції.

Наша школа живе повнокровним, змістовним, творчим життям. Напрацьовані цікаві традиції. Серед них: день самоврядування, гра “Лідер”, посвята в ліцеїсти, посвята в першокласники, засідання круглого столу “Якби директором був я” тощо.

Одинадцятирічка  дала путівку в життя не одній тисячі молодих людей, які працюють в усіх куточках нашої України та далеко за її межами. Серед них – відомі в нашому місті і не тільки люди: директор Ковельського промислово-економічного коледжу Тетяна Селівончик, заступник міського голови Андрій Товстига, методист управління освіти м. Ковеля  Жанна Колеснікова, лікарі Наталія Сеник, Богдан Бойчук, адвокати, підприємці, вчителі. В рідній школі на даний час працює біля 20-ти її колишніх учнів. Серед них — 2 заступники директора, вчителі математики, української мови, англійської мови, історії, музики, біології, хімії, фізичної культури, які разом із учнями вписують нові сторінки в славну історію закладу.

Випускники НВК конкурентоспроможні і при вступі у вищі навчальні заклади, і при працевлаштуванні. Традиційно вони серед тих, хто достойно складає ЗНО. За час ЗНО випускники закладу двічі набирали 200 балів, що є найвищим результатом. Випускниця 2017 року Каріна Гурко набрала 200 балів за результатами ЗНО з біології.

“Ми відчуваємо підтримку батьків наших вихованців в усіх починаннях, за що їм величезна подяка”, – відзначила Г. О. Сидорук. 

Директор щиро подякувала міській владі за підтримку і за особливий подарунок: до початку навчального року в закладі проведено капітальний ремонт санвузлів. Слова вдячності були сказані і в адресу колективу ТОВ «ВО “Ковельсільмаш” і особисто Президенту  М. М. Заікіну, директору Волинської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення С. І. Семерею, благодійному фонду “Патріоти  Волині”, за сприяння яких останніми роками набагато покращилась матеріально-технічна база школи.

На лінійці були нагороджені подяками закладу вчителі, які упродовж 35 років творили історію і прикипіли до рідної школи серцем та душею: А. А. Вознюк,  С. І. Кравчук, Л. А. Мартинюк,  С. О. Михалевич,  Г. П.   Потішук, М. П. Джигун,  В. М.  Шеремета та незмінний секретар-діловод закладу  С. М. Савосюк.

Від імені вчителів-ветеранів, які пішли на заслужений відпочинок, і тих, хто продовжує свою вчительську справу, присутніх привітали колишній заступник директора з навчально-виховної роботи А. І.  Шаясюк та Заслужений вчитель України С. І. Кравчук. 

Діти підготували присутнім в якості музичного дарунку флешмоб.

Щирі вітання з нагоди іменин школи прозвучали з вуст начальника управління освіти міськвиконкому В. В. Бичковського, який побажав на майбутнє закладу розвитку, шкільній родині – цікавого творчого життя під мирним небом України.

Згадали і вшанували хвилиною мовчання тих педагогів, які, на превеликий жаль, не дожили до 35-річчя школи.

Після лінійки в усіх класах була проведена година спілкування “Дорога життя починається зі стежки до школи”, на яку діти запросили гостей – ветеранів учительської праці школи.

Ми щиро вдячні всім педагогам-ветеранам закладу, які прийшли до нас на свято і завдяки яким ми мали гарну нагоду поспілкуватися, відкрити незнані сторінки історії нашої школи.

…Ідуть роки, змінюється зовнішній вигляд навчального закладу, стає сучасним, привабливим інтер’єр класних кімнат та кабінетів, але незмінним залишається дух творчості, ініціативи, новаторства, який оселився і запанував в школі з самого початку.

То ж, рідна школо, нехай традиції твої завжди підтримуються і примножуються новими поколіннями, щоб ти завжди була школою радості для дітей, школою спокою для батьків, творчості – для вчителів і обов’язково – школою успіху для всіх, щоб навчання було приємним і радісним, щоб ми всі гордилися, що навчалися, працювали та були частинкою історії  школи-ліцею №11 м.Ковеля!

 Алла  Сметюх, 

заступник директора  з виховної роботи “ЗОШ І-ІІІ ст. №11-ліцей”.

НА ЗНІМКАХ: під час відзначення ювілею.

Фото з архіву автора.  

5 жовтня особливий настрій панував у нашому навчальному закладі: навчально-виховний  комплекс “ЗОШ І-ІІІ ст.  №11 - ліцей” м. Ковеля святкував свій день народження —  35 років із дня відкриття. З «іменинами» учнів, педагогів, усіх працівників школи прийшли привітати вчителі-ветерани, колишні учні, друзі.

Свято відчувалося всюди: святково прикрашений вестибюль школи, коридори, кабінети, у всіх на обличчях посмішки, звучать слова вітання.

Шкільна родина НВК “ЗОШ №11-ліцей” м. Ковеля сьогодні – це 1055 учнів, 85 педагогів, 27 осіб технічного персоналу і тисячі мам, тат, дідусів і бабусь. Це люди, які люблять школу, живуть школою, піклуються про неї, працюють на її розвиток.  Вони глибоко переконані, що школа – це не лише приміщення, до якого щоранку приходять учні здобувати знання.  Це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти. Країна, яка щодня турбується про своїх мешканців, країна, яка має свою історію та традиції.

Отож святкування 35-річчя закладу розпочалося із традиційної урочистої лінійки.

Проникливо звучать слова ведучого:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 854

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Вирощеним і вигодуваним наші земляки  щедро поділилися з ковельчанами, приїхавши на ярмарок. За доступними цінами вони пропонували овочі, фрукти, насіння деяких культур, інші дари осіннього поля і саду.  Найохочіше купували городяни капусту, картоплю, буряки.  Не бракувало покупців біля столиків відомих пасічників, а також садоводів, котрі торгували саджанцями плодових і декоративних дерев, смородини, малини.  Не були осторонь і представники переробних підприємств.

– Добру справу роблять міська і районна влада, організовуючи подібні ярмарки, – казали нам люди. – Зручно і нам, вигідно й селянам. Будемо сподіватися, що такі ярмарки продовжаться й надалі.

Певну уяву про суботній ярмарок, що відбувся у Ковелі, читачі газети можуть скласти, переглянувши фоторепортаж  Мирослава Данилюка. Дивлячись на розмаїття продовольства та іншого товару, так і хочеться сказати: "Які неповторні і щедрі дари осінньої пори!"

Наш кор.

"Курчат восени рахують", – кажуть у народі. Що ж, у цих словах – великий зміст. Бо саме нині  дбайливі господарі  підбивають  підсумки зробленого впродовж року, аналізують досягнуте.

Судячи зі святкового ярмарку, який минулої суботи 14 жовтня відбувся у центрі міста, підсумовувати селянам є що.  Вродили картопля і капуста, буряк і морква, цибуля і часник, не бракує молока і м'яса, запашного меду тощо. Звичайно, все це не з'явилося саме по собі, а є результатом важкої праці сільських трудівників – чи то з колективних, чи то індивідуальних, чи то  з фермерських господарств. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 713

Гортаю сімейний альбом, роздивляюся фотознімки далекої Любиної молодості. Ось вони удвох з чоловіком: щасливі та усміхнені туляться одне до одного. І ніхто з них навіть уявити не міг, що їх чекає попереду. Спочатку ніби все й добре було: сім'я, господарство, Люба працювала на деревообробному заводі, народились син та дочка. Та раптом важка невиліковна недуга прикувала Любу Головій до ліжка. І лише поява Богданки знову допомогла жінці стати на ноги.

14 років тому всі газети сповістили незвичайну новину: паралізована Люба Головій з селища Заболоття, що на Волині, народила здорову донечку, яка своєю появою на світ поставила хвору матір на ноги. Ніхто і гадки не мав, що паралізована жінка після пологів… встане на ноги і буде ходити.

Багато різних думок тоді доводилось чути від людей: одні співчували, другі "обсмоктували" з усіх боків подію, що сталася, і давали свої поради-настанови.

…По селищу поповзла чутка, що Люба випиває, бо її плутані слова і нечітка вимова дали певну "характеристику" жінці, яка,  хитаючись та заплутуючись нога за ногу, ледве переступала поріг хати. 

Мусила жінка розрахуватися з роботи. А згодом і зовсім злягла. Страшний діагноз невиліковної хвороби Вінсона-Коновалова прикував жінку до ліжка. Вона не могла самостійно ні їсти, ні ходити. Навіть говорити було важко. Люба злягла і чекала смерті. Сльози розпачу заливали їй обличчя, бо уявляла своїх дітей Люду і Петра сиротами. Як же вони будуть без неї? Подумки просила Бога, щоб хоч якось   покращив здоров'я.

Лежачу дружину взявся доглядати чоловік Віктор. Годував її з ложечки, мив, переодягав… Де тільки не возили, яким тільки лікарям не показували Любу Головій – ніхто не міг вилікувати жінку, всі розводили руками. Казали: хвороба спадкова, бо з таким діагнозом помер і її брат. Спочатку жінці дали другу групу, а згодом – першу. Цілий рік жінка була прикута хворобою до ліжка. Раптом почав "рости" живіт. Люба подумала, що хвора печінка і всередині набирається вода. Симптомів на вагітність не було ніяких, думала, що почався клімакс, бо ж уже їй 40 років на той час було та й старшій дочці Люді –17, а сину Петру – 12. 

Та згодом жінка відчула, що під серцем б'ється ще одне життя – її дитина. Свою таємницю жінка не відкривала нікому, бо знала: лікарі не дозволять народжувати при такому діагнозі і заставили б зробити аборт. Та Люба не збиралася вбивати дитинку – тож мовчала до останнього моменту. На облік у жіночій консультації не ставала. Коли почав боліти їй живіт і спина, вона сказала чоловікові: "Буду родити…" А йому почулося: "Буду вмирати…" 

Тож переляканий Віктор побіг в місцеву лікарню просити врятувати від смерті його дружину. Доки він біг,  удома на світ з'явилося маля – дівчинка вагою 2850 грамів, яку згодом назвали Богданкою. А пологи вдома у матері приймала дочка Люда, а син Петро побіг по допомогу до сусідки, яка працює медсестрою в лікарні. Та подзвонила на "швидку" і сповістила, що Люба народила здорову дівчинку. Це було 8 серпня 2003 року.

– Ой, рятуйте мою дружину, відкачайте з неї воду, бо помре моя Люба! – торохкотів переляканий Віктор. 

Та звістка про народження дитини швидше долетіла до лікарів, ніж поки добіг чоловік. Його,  спантеличеного,  ошелешили новиною, що він став батьком. Поки "швидка" їхала до породіллі, вдома сусідка перерізала пуповину дитині, інші сусідки поприносили пелюшки зі старих підодіяльників, щоб було у що запеленати дівчинку. Памперсів, звісно, тоді ще не було.

Любов Григорівну з новонародженою одразу відвезли в Ратнівську райлікарню. 

– Лікарі, звісно, не дозволили б народжувати, – каже Любов  Головій. Вона переживала, як буде доглядати дитя. Та сусідка заспокоїла її: "Дав Бог дитинку, дасть і сили вигодувати її…" 

Поступово Любов Григорівна стала відчувати, що може рухати пальцями, а згодом стала на ноги. Допомагала глядіти малу Богданку старша дочка Люда. Дехто пропонував сім'ї Головій віддати дівчинку в чужу сім'ю, де її вигодують і дадуть майбутнє. Та сім'я не погодилась і лишили дитину в себе. В перший клас Богданку повела старша донька Люда, вона і на батьківські збори ходить завжди.

Люба Головій разом з дочкою Людою і зятем та лікарем їздила в Москву на передачі: "Без комплексів", яку вела Лоліта Мілявська,  і "Нехай говорять" Андрія Малахова.

…Час іде. Богданка вже велика, – їй  14 років. Це мамина радість, втіха і помічниця. Люба Григорівна дякує Богу, що помаленьку, але може ходити. Аби не гірше. Та життя додає все нові і нові стреси: помер чоловік, сина Петра забирали в АТО. Материнське серце, виснажене хворобою та переживаннями, знову приймає на себе удари долі. Скільки-то треба було вистраждати Любі Головій, поки син повернеться з полону зі Сніжного!

  …Найбільша радість Л. Г. Головій в тому, що її діти живі-здорові і не покидають матір. Є біля кого дожити до старості.

На перших порах після публікацій у газетах всього світу про Любу Головій надходили листи і посилки з Канади, Фінляндії від добрих людей, щоб хоч чим-небудь допомогти сім'ї. А зараз – всі забули. Сім'я чималенька, великих статків немає. То хіба не знайдуться в Україні люди, які б хоч якось допомогли жінці-вдові, жінці-інваліду першої групи. Чи такі люди є лише за кордоном?

Галина ОЛІФЕРЧУК. 

Гортаю сімейний альбом, роздивляюся фотознімки далекої Любиної молодості. Ось вони удвох з чоловіком: щасливі та усміхнені туляться одне до одного. І ніхто з них навіть уявити не міг, що їх чекає попереду. Спочатку ніби все й добре було: сім'я, господарство, Люба працювала на деревообробному заводі, народились син та дочка. Та раптом важка невиліковна недуга прикувала Любу Головій до ліжка. І лише поява Богданки знову допомогла жінці стати на ноги.

14 років тому всі газети сповістили незвичайну новину: паралізована Люба Головій з селища Заболоття, що на Волині, народила здорову донечку, яка своєю появою на світ поставила хвору матір на ноги. Ніхто і гадки не мав, що паралізована жінка після пологів… встане на ноги і буде ходити.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 978