У рамках міжнародного  проекту «Безпечне дитинство» , що  стартував   у грудні 2017 року,  метою якого є навчити дітей дошкільного віку правилам безпечної  життєдіяльності,   в   дитячому навчальному закладі  (ясла – садок )  №12 «Золота рибка»  м. Ковеля    було  проведено  відповідні заходи . 

Рятувальники розповіли дошкільнятам основні  правила  поводження  з вогнем,  правила поведінки на льоду,  під час відпочинку  біля  водойм тощо.  Зустріч відбувалась у  формі бесіди, тому діти задавали різні запитання, розповідали про свою обізнаність щодо правил безпечного поводження в різних ситуаціях.  

   В кінці бесіди  діти отримали розмальовки  та листівки  на протипожежну тематику, які їм принесли рятувальники , а також кожен бажаючий зміг відчути себе в ролі рятувальника, примірявши  на себе справжню  каску пожежного.     

Ковельський МРВ УДСНС України у Волинській області          

У рамках міжнародного  проекту «Безпечне дитинство» , що  стартував   у грудні 2017 року,  метою якого є навчити дітей дошкільного віку правилам безпечної  життєдіяльності,   в   дитячому навчальному закладі  (ясла – садок )  №12 «Золота рибка»  м. Ковеля    було  проведено  відповідні заходи . 

Рятувальники розповіли дошкільнятам основні  правила  поводження  з вогнем,  правила поведінки на льоду,  під час відпочинку  біля  водойм тощо.  Зустріч відбувалась у  формі бесіди, тому діти задавали різні запитання, розповідали про свою обізнаність щодо правил безпечного поводження в різних ситуаціях.  

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 500

Цими днями у Ковельській школі мистецтв з великим успіхом пройшов концерт лауреатів восьмого Міжнародного фестивалю-конкурсу «Україна єднає світ», учнів школи Аліни Якубовської  та Ані Марчук, яких ви бачите разом із викладачем Тетяною Корнєвою. Репортаж про цю подію – на 2-й сторінці газети.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Цими днями у Ковельській школі мистецтв з великим успіхом пройшов концерт лауреатів восьмого Міжнародного фестивалю-конкурсу «Україна єднає світ», учнів школи Аліни Якубовської  та Ані Марчук, яких ви бачите разом із викладачем Тетяною Корнєвою. Репортаж про цю подію – на 2-й сторінці газети.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 427

Четвер. Ясно. Температура: -20С. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: -100С. Вітер південно-західний помірний. 

П’ятниця.  Ясно. Температура: -20С. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Хмарно. Температура: -10 0 С. Вітер південно-західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 00С. Вітер південний слабкий. 

В ніч на неділю. Ясно. Температура: - 80С. Вітер південно-східний помірний.

Неділя. Ясно. Температура: 20С. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: -40С. Вітер південний помірний.

Понеділок.  Мінлива хмарність. Температура: 30С. Вітер південний помірний.

В ніч на вівторок.  Хмарно. Температура: 00С. Вітер південно-західний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 30С. Вітер західний помірний. 

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: -2 0С. Вітер північно-західний помірний.

Середа. Хмарно. Температура - 30С. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на четвер. Хмарно. Температура: -5 0 С. Вітер південно-східний помірний.

Четвер. Хмарно, можливий сніг. Температура: 0 0С. Вітер південно-східний помірний.Четвер. Ясно. Температура: -20С. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: -100С. Вітер південно-західний помірний. 

П’ятниця.  Ясно. Температура: -20С. Вітер південний помірний.

В ніч на суботу. Хмарно. Температура: -10 0 С. Вітер південно-західний слабкий.

Субота. Мінлива хмарність. Температура: 00С. Вітер південний слабкий. 

В ніч на неділю. Ясно. Температура: - 80С. Вітер південно-східний помірний.

Неділя. Ясно. Температура: 20С. Вітер південний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: -40С. Вітер південний помірний.

Понеділок.  Мінлива хмарність. Температура: 30С. Вітер південний помірний.

В ніч на вівторок.  Хмарно. Температура: 00С. Вітер південно-західний помірний.

Вівторок. Мінлива хмарність. Температура: 30С. Вітер західний помірний. 

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: -2 0С. Вітер північно-західний помірний.

Середа. Хмарно. Температура - 30С. Вітер північно-західний помірно сильний.

В ніч на четвер. Хмарно. Температура: -5 0 С. Вітер південно-східний помірний.

Четвер. Хмарно, можливий сніг. Температура: 0 0С. Вітер південно-східний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 648

ХІІ зимові Паралімпійські ігри, що відбулися у південнокорейському Пхьончхані, стали шостими в історії для збірної України, котра як завжди,  відзначилася успіхами: українські паралімпійці завоювали 22 медалі – сім золотих, сім срібних та вісім бронзових (не порівняти з лютневим виступом нашої збірної на Олімпійських іграх у Південній Кореї, яка спромоглася здобути лише одну нагороду).

Наша команда посіла шосте місце у загальному медальному заліку: попереду лише найпотужніші збірні – США, «нейтральні» паралімпійські російські атлети, Канада, Франція та Німеччина.

За успіхами команди на цій Паралімпіаді стежила вся Україна. Ну, а Ковель вболівав за нашу землячку Юлію Батенкову-Бауман, котра у Пхьончхані завоювала своє перше паралімпійське «золото».

Цьогорічні змагання для вихованки «Інваспорту» видалися непростими, адже медалі передували п’ять стартів, що виявились для ковельської лижниці та біатлоністки невдалими через хворобу, яку вона перенесла напередодні.

Проте в останній день Паралімпіади Юлія Батенкова-Бауман перемогла у змішаній лижній естафеті разом із Юрієм Уткіним, Людмилою Ляшенко та Оксаною Шишковою.     

34-річна уродженка Сімферополя (дитинство провела у Ковелі, а зараз живе у Луцьку) до змагань у Південній Кореї уже мала 13 медалей, завойованих на трьох попередніх Паралімпіадах: в Турині (2006 р.), Ванкувері (2010 р.) та Сочі (2014 р.). Проте – жодного «золота». Упродовж усієї спортивної кар’єри Юлія дуже мріяла про золоту олімпійську нагороду. Навіть донечку назвала Златою і тепер везе їй подарунок. 

х  х  х

Паралімпійська збірна України прилетіла зі змагань у  Пхьончхані до еаропорту “Бориспіль”, де її урочисто зустріли після тріумфального виступу.

Вітати  спортсменів на урочисту зустріч зібралися всі охочі та журналісти, серед них  був і Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: багаторазова призерка зимових Паралімпійських ігор, володар “золота” Паралімпіади-2018, біатлоністка й лижниця Юлія БАТЕНКОВА-БАУМАН; під час Паралімпійських ігор у Пхьончхані; урочиста зустріч українських паралімпійців в аеропорті “Бориспіль”. 

ХІІ зимові Паралімпійські ігри, що відбулися у південнокорейському Пхьончхані, стали шостими в історії для збірної України, котра як завжди,  відзначилася успіхами: українські паралімпійці завоювали 22 медалі – сім золотих, сім срібних та вісім бронзових (не порівняти з лютневим виступом нашої збірної на Олімпійських іграх у Південній Кореї, яка спромоглася здобути лише одну нагороду).

Наша команда посіла шосте місце у загальному медальному заліку: попереду лише найпотужніші збірні – США, «нейтральні» паралімпійські російські атлети, Канада, Франція та Німеччина.

За успіхами команди на цій Паралімпіаді стежила вся Україна. Ну, а Ковель вболівав за нашу землячку Юлію Батенкову-Бауман, котра у Пхьончхані завоювала своє перше паралімпійське «золото».

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 651

Мені наснився дивний сон. Якась стежина серед квітів. По ній дві юнки йдуть до величавого палацу. Їм про щось розказує весна-красна й на мене поглядає. А доріжку ту мила, добра фея срібними дзвіночками посипає. За тим усім чарівна й строга Королева музики уважно наглядає. 

«Чого тільки не привидиться у сні?» – подумалось. 

 Та не все так просто в суєті буття. Опівдні раптом зателефонував Андрій Мигуля, директор школи мистецтв, і запросив на концерт. Я без роздумів погодився. 

І який був здивований, коли на сцену у небесно-синьому платті із золотавим волоссям і сонячною усмішкою  вийшла ведуча Аліна Сидляревич. Вона, немов птаха весняна прилітна, для присутніх у залі звістку принесла про те, що скрипальки Аня Марчук та Аліна Якубовська, переможці Міжнародного фестивалю «Україна єднає світ», дарують сьогодні ковельчанам сольний концерт. А супроводжувати гру буде концертмейстер Альона Власюк.

Все стало на свої місця. Наяву – весна. Аня та Аліна впевнено прямують до зіркового палацу музики. Срібні дзвіночки – це звуки фортепіано. І маестро музики поруч – Тетяна Корнєва, керівник знаменитої в Європі та Україні «Квінти». 

Але магічне дійство тільки розпочиналося. Зал заполонила небесна музика. Прологом концерту стала журлива мелодія, присвячена пам’яті Тетяни Коцюби, викладача школи.

Затим зазвучала душевна класична музика, яка змушує завмирати серце і гріє душу. А дівчата у тих шедевральних музичних творіннях купаються, наче в морі. Пливе мелодія хвилею, ворожить, зачаровує людське єство, а то раптом бризками райдуги розсипається над синім морем. Буває, що та хвиля акордом гучним до небес злетить і… раптом стихне. Словом, магія!

Чарують скрипальки душу. «Фантазія» за мотивами знаменитого танго «Очі чорні» не залишає в залі байдужих. А іншу мелодію створив наш земляк, композитор із Володимира-Волинського Володимир Лич. Кожен твір має свою історію, зміст і сюжет, але слухаєш мелодії скрипки і свої асоціації з’являються. Бо ж, наприклад, у  Якоба Гаде «Ревність» своя, а в мене – інша, ще емоційніша.

«Скрипка робить людей добрішими», — каже ведуча А. Сидляревич. І це справді так. Я відчуваю, що після нагородження моя душа заспокоюється і навіть стає романтичною.

Ступають юнки квітучою стежиною музики – не втомлюється зал слухати і підтримувати оплесками скрипальок. Вони впевнені у своїх силах. Це – вже справжні акторки сцени. Сумують, коли мелодія сумна, і усміхаються там, де акорди радісно злітають на волю з-під смичка.

Міцну основу заклали викладачі школи. А до того — завзята праця. І як результат – розцвів талант на всю Україну. «Заведений» зал шалено аплодує і нагороджує заслуженим: «Браво!». І – квіти… Квіти… Море квітів!

Проте сольний концерт – це лишень відлуння конкурсних баталій, що нещодавно відбулися в Києві. Там – переживання, емоції і боротьба. 

Хвилювань додало поважне журі, у складі якого – Ада Роговцева, Герой і народна артистка України, лауреат премії імені Тараса Шевченка, а з нею – Тетяна Шеліга, Заслужена артистка України, Олена Гончарук, оперна діва, володар титулу «Жінка року», Посол миру та інші видатні діячі культури. І радісно стає на серці, що серед великих і малих міст України (а їх 36) ковельчани були одними із найкращих. 

Судіть самі: в інструментальному жанрі перемогу здобув камерний оркестр «Квінта» (керівник Тетяна Корнєва). Перше місце, як уже згадувалось, вибороли Аліна Якубовська та Аня Марчук. Вони стали переможцями і в дуеті. Друге почесне місце на фестивалі виборола Каріна Сиротюк (викладач Алла Завирюха). Почесне друге місце журі присудило віртуозу-акордеоністу Філіпу Головію (викладач Людмила Мишковець). Не менш визначні перемоги  і в жанрі вокалу. Андрій Мигуля та Галина Оксіюк у супроводі оркестру «Квінта» піднялися на найвищий п’єдестал переможців, а Наталія Сидлярук (викладач Надія Балака) зайняла третє місце. 

Переможним акордом звучала музика «Квінти» і гімн-молитва «Боже, Україну збережи» на гала-концерті у виконанні згаданих вище А. Мигулі та Г. Оксіюк. 

Весь зал стояв і шаленів від овацій та бурхливих оплесків – гідний слави фінал!

Тож і ми, шановні ковельчани, віддаймо належну шану переможцям, аматорам сцени і гуртом промовмо: «Молодці!». Щирого подячного слова заслуговує міський відділ культури (Вікторія Савлук) і  всі, хто долучився до організації поїздки на фестиваль.

Слово вдячності має ще вагоміший зміст, коли воно злітає із вуст народних. Озвучу випадково почуту фразу після концерту: «А знаєте, дівчата – справжні професіоналки. Які вони артистичні! Яка віртуозна гра. Вміють триматися на сцені і приваблювати глядача. На них чекає зіркове майбутнє». 

До речі, ви давно були в школі мистецтв? Зауважили, що вона змінила своє «обличчя»? Андрій Мигуля вніс багато  позитиву і в плані естетичному, і у творчому зростанні.

Ось вам і величні палаци, й й квіти зі сну…

Мені пощастило побувати на уроці, який проводив Андрій Мигуля. Бачив, як прислухаються юні до вчителя. Вони з ним купаються у високих і низьких октавах. Учні намагаються досягти досконалості у вокалі і бути схожими на Учителя.

Колись я написав поетичні рядки: «Щасливий той, хто в серці має пісенні струни золоті…».

Андрію Дмитровичу, щиро скажу: «Ви і весь колектив викладачів щасливі тим, що передаєте свої золоті пісенні струни в душі дітей!». 

А тому:

Бринить мелодія, мов свято, 

Злітає в небеса крилато, 

І понад краєм соколино

 лине,

Звучить во славу України!

Так тримати!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Мені наснився дивний сон. Якась стежина серед квітів. По ній дві юнки йдуть до величавого палацу. Їм про щось розказує весна-красна й на мене поглядає. А доріжку ту мила, добра фея срібними дзвіночками посипає. За тим усім чарівна й строга Королева музики уважно наглядає. 

«Чого тільки не привидиться у сні?» – подумалось. 

 Та не все так просто в суєті буття. Опівдні раптом зателефонував Андрій Мигуля, директор школи мистецтв, і запросив на концерт. Я без роздумів погодився. 

І який був здивований, коли на сцену у небесно-синьому платті із золотавим волоссям і сонячною усмішкою  вийшла ведуча Аліна Сидляревич. Вона, немов птаха весняна прилітна, для присутніх у залі звістку принесла про те, що скрипальки Аня Марчук та Аліна Якубовська, переможці Міжнародного фестивалю «Україна єднає світ», дарують сьогодні ковельчанам сольний концерт. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1919

(Продовження. Поч. в номерах «Вістей Ковельщини» за 25 січня , 1,  8, 22 лютого та 15 березня  ц. р.).

Жінки нашої організації – щирі шанувальниці високого мистецтва: музики, живопису, літератури, поезії, народної творчості… Але вони не тільки постійні учасники   культурно-мистецьких заходів міста і району.

Так, за сприяння і фінансової  підтримки голови правління благодійного фонду Івана Омелянюка «Майбутнє Волині» Марії Хотинської і «Союзу Українок» 2009-го року в культурно-просвітницькому центрі міста була відкрита виставка робіт сестер  у інвалідних візках Світлани і Галини Махонюк з с. Овадного Володимир-Волинського району. Ніна Габрилевич, Галина Голубович і Ольга Гайдай надзвичайно майстерно скомпонували шедеври вишивальниць і гармонійно розмістили їх у залі (фото 1).

Ведучі заходу – Світлана Осокіна і Оксана Мулярчук. Співали: вокальна група «СУ», дует «Райдуга», Едуард Долінко. Додавали святковості «союзянки» у вишиванках. Виставка мала грандіозний успіх.

Божий Промисел на першому році діяльності «Союзу Українок» звів нас з великим патріотом України, на той час генеральним директором НВП «Квант-Ефір» в Києві, ініціатором впровадження цифрового телебачення в Україні, визнаним в Європі фахівцем з багатьма престижними нагородами, нині Почесним громадянином міста Ковеля, скромною, великої душі людиною, уродженцем Волині п. Іваном Омелянюком (фото 2). Він підтримував фінансово не тільки нашу організацію.

В 2002 році «Союзу Українок» вдалось переконати Івана Васильовича надавати фінансову підтримку у будівництві першої в Ковелі української церкви  Св. вмч. Дмитра Солунського (настоятель о. Анатолій Александрук). Допомагав Іван Васильович й іншим церквам.

В 2006 році він створив благодійний фонд «Майбутнє Волині», тепер – це благодійний фонд Івана Омелянюка «Волинь-Україна». Дуже багато добрих справ чинив Іван Васильович на теренах Волині. 

В Ковелі його коштом в сквері біля Народного дому «Просвіта» на місці дерев’яного Хреста встановлено Пам’ятник жертвам більшовицького терору (фото 3 – біля пам’ятника –  вшанування пам’яті жертв Голодомору, виступає Лідія Козуля).

В 2009 році на центральному кладовищі на місці одного з хрестів, встановлених громадськими активістами в 90-х роках,  де покояться тлінні останки розстріляних в ковельській тюрмі 22–23 червня 1941 року, коштом п. Івана Омелянюка був поставлений пам’ятник. 23 червня 2009 року  пам’ятник   освячений і відправлена панахида настоятелем церкви Преображення Господнього о. Ростиславом Дідухом, співав церковний хор під орудою Петра Тищука. Серед присутніх – заступник міського голови п. Ігор Прокопів (фото 4).

«Союз Українок» м. Ковеля безмежно вдячний п. Іванові Омелянюку за суттєву багаторічну фінансову підтримку, без якої повноцінна діяльність нашої організації була б неможливою.

Багато років в Ковелі жила й творила непересічна особистість – п. Ніна Горик. Її залюбленість в творчість Лесі Українки і неабиякий організаторський хист творили дива… 

Незабутніми були щорічні лютневі літературно-мистецькі заходи, на яких інтелігенція міста, учні шкіл зустрічалися з письменниками і поетами з усієї України і зарубіжжя. «Союзянки», спраглі високого слова, були завсідниками цих зустрічей.

На фото 5 – учасники вечора пам’яті Лесі Українки з нагоди 131-ї річниці з дня народження в  гімназії:  праворуч  Г. Гнатюк, професор Олександр Рисак, А. Полякова; в центрі – «золотий» голос Волині Т. Відник; ліворуч – О. Мулярчук. 

Живучи у Луцьку, пані Ніна продовжувала дарувати ковельчанам духовне спілкування    через літературне свято «Лісова пісня» в Нечимному. На фото 6 – Ніна Горик завітала в світлицю «СУ» з гостями «Лісової пісні» Антоніною Листопад з Луганська і Тамарою Дяченко з Севастополя (2007 рік).

Алла ПОЛЯКОВА. 

(Далі буде).

(Продовження. Поч. в номерах «Вістей Ковельщини» за 25 січня , 1,  8, 22 лютого та 15 березня  ц. р.).

Жінки нашої організації – щирі шанувальниці високого мистецтва: музики, живопису, літератури, поезії, народної творчості… Але вони не тільки постійні учасники   культурно-мистецьких заходів міста і району.

Так, за сприяння і фінансової  підтримки голови правління благодійного фонду Івана Омелянюка «Майбутнє Волині» Марії Хотинської і «Союзу Українок» 2009-го року в культурно-просвітницькому центрі міста була відкрита виставка робіт сестер  у інвалідних візках Світлани і Галини Махонюк з с. Овадного Володимир-Волинського району. Ніна Габрилевич, Галина Голубович і Ольга Гайдай надзвичайно майстерно скомпонували шедеври вишивальниць і гармонійно розмістили їх у залі (фото 1).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 901

23 лютого минув рік від мого офіційного представлення в Ковельській районній раді. Все більшою і більшою стає активність колег-депутатів. Якщо ще не всі, але переважна більшість переймаються статусом представницького мандата — депутата місцевої ради. Яскраво це видно з публікації звітів.

Що вдалося зробити за цей рік, постараюся в стислій, але доступній формі розповісти виборцям району. Саме так: району, адже вибирали нас по новому виборчому Закону, доволі суперечливому, виборці всього багатомандатного округу. Якби тільки воля виборців Поворської громади, то політична сила, яку я представляю — "ВО "Батьківщина", певно не мала би такої кількості мандатів в районі. А тому я зі своїми колегами намагався бути в міру можливості у різних громадах. Дуже багато було зустрічей з жителями району під час проведення виборів у новоутворених громадах. Прийом громадян проводив згідно з графіком в громадській приймальні в місті Ковелі по вул. Грушевського. На основі цих зустрічей я і старався організовувати роботу в районній раді.

Протягом року заходи, в яких довелося брати участь, висвітлювалися в пресі. Ще більше можна довідатися на моїй сторінці в Фейсбуці, а тому пропоную вашій увазі декілька прикладів моєї роботи.

Певно, треба почати з підтримки протестних акцій в Поворській громаді в травні минулого року. Тут, як ніде, проявилася життєва істина: депутат з народом. Вісім днів і сім ночей тривала боротьба селян за право бути почутими. Окрім підтримки моїх виборців під час перекриття траси, я безпосередньо займався організаційними питаннями депутатської діяльності. В той час, зокрема, з нашої з Володимиром Андросюком ініціативи вдалося провести позачергову сесію районної ради. Як результат, була створена тимчасова депутатська комісія, яку колеги-депутати одноголосно довірили мені очолити. В результаті роботи комісії вдалося виробити колективне рішення районної ради, що знову знайшло одноголосну підтримку в сесійній залі. Але головним результатом боротьби жителів Поворської ОТГ і всього району є вивезення відходів з урочища "Тища".

З моєї ініціативи День депутата був проведений в Поворській громаді. На жаль, малочисельна делегація перейнялась проблемами життєдіяльності нашої новоутвореної громади. 

Всього за звітний період мені довелося брати участь в роботі п'яти сесій. Під час проведення сесій мною виголошено і підтримано депутатами сім запитів. Запити стосувалися обслуговування жителів району в лікувальних закладах, піклування про учасників АТО, проблеми захисту лісів тощо. Тут хочу підкреслити дуже прикру, але промовисту картину "представництва" інтересів громади деякими депутатами районної влади. Адже депутатський запит від 17 травня 2017 року про виділення коштів сім'ї загиблого Миколи Яворського не знайшов фінансової підтримки в районі. А тому довелося звертатися до обласних депутатів. 

Так, дякуючи таким депутатам, як Костянтин Зінкевич, Галина Йовик, Юрій Поліщук, Віктор Козак дане питання отримало не тільки матеріальну підтримку, але і дійшло до Києва (Міністерства оборони). 

Ще один колективний запит, який ініціювали десятки батьків діток, що користуються послугами дитячої бібліотеки по вул. Степана Бандери, був підтриманий депутатами. Як результат — маємо на руках гарантію про незакриття бібліотеки, якою я мав честь в минулому опікуватися. Дуже прикро, але змушений констатувати факти відписок або неповної відповіді на мої депутатські запити та звернення. Це переважно стосується виконавчої гілки влади. Буду тут працювати в подальшому.

Чимала кількість звернень, що мені доводилося розглядати, стосувалася надання юридичної та консультативної допомоги з питань, що виникають в повсякденному житті селян. Це і, як завжди, отримання матеріальної допомоги. На ці цілі я використав близько десяти тисяч коштів депутатського фонду та власні кошти (на протезування). Так як переважна частина звернень стосувалася вирішення питань лікування, хочу подякувати керівнику МТМО Олегові Олеговичу Самчуку за розуміння і допомогу у вирішенні питань стаціонарного лікування.

За зверненням лікарів закуплено і передано матеріали (плівку ПХВ) для потреб обласної поліклініки в Ковелі. Вже в цьому році посприяв в оформленні пенсійної справи. Під час сесії Радошинської сільської ради довелося аргументовано переконувати місцевих депутатів посприяти вирішенню проблем водопостачання місцевого ФАПу. Ініціатива колеги Ольги Іванівни Чепенюк спільними аргументами була підтримана. Прикро, але тут довелося зустрітися з невирішенням питання молодих сімей щодо виділення землі під ОСГ. 

З приємністю хочу навести інші приклади. Так, на звернення жителів вул. Остаплюка з Поворська відреагував керівник Ковельського РЕМ Андрій Герасимчук. Як результат — послуги з електропостачання покращилися, бо замінили трансформаторну підстанцію. Про це, до речі, повідомлялося в пресі. Читачі газети “Вісті Ковельщини” могли за моїми публікаціями (я знаю, що читають) ознайомитися з проблемами району з іншої точки зору. На жаль, мушу констатувати, що питання моєї повноцінної роботи в районній раді залишається не вирішеним. Правда, вдалося заручитися підтримкою щодо проекту одного рішення — в результаті Поворськ отримав автомобіль "Нива". Питання розподілу майна спільної власності сіл та селищ району буде постійно перебувати в полі зору моєї діяльності.

Уже виконую третю каденцію депутатських повноважень, завжди відгукувався на запрошення взяти участь в урочистостях чи заходах освітнього спрямування. Стараюся не оминути увагою своїх виборців та прийти не з порожніми руками, а з подарунком. В минулому році я двічі брав участь в урочистостях в Поворській школі. Якщо першого разу я за дорученням голови районної ради А. П. Броїла вручав грамоту, то 1 вересня подарував плазмовий телевізор.

Не можу оминути приклад взаємодії з керівництвом ГО інвалідів "Добродія в дії" в особі Володимира Кравчука. Тут нас завжди запрошують в якості гостей і спонсорів. А тому заходи 21 жовтня, що проводилися в Голобах, частково відбулися і за моєї допомоги транспортом. Шкода, що звернення Володимира Аврамовича на сесії районної ради до керівників громад про участь в фізкультурно-оздоровчому фестивалі не знайшло масової підтримки — не було почуте. В тому числі і поворчани лишилися без нагород. А от коли в минулому році цим опікувався громадський активіст Іван Нискогуз, то в Поворськ приїхала переважна кількість дипломів і призів (перше місце). А тому людям з особливими потребами потрібно приділяти більше уваги і часу.

Доводилося знову брати участь в організації і фінансуванні волонтерських поїздок на фронт. Таких заходів вдалося за підтримки жителів Ковельщини організувати двічі до Луганської області. Частково долучився до реалізації ГО "ПОВОРЧАНКА" заходів у Старобільському районі Донеччини. До Великодня запланована ще така акція.

Не можу не навести ще один приклад ганебної байдужості місцевих посадовців до життя пенсіонерів. Був випадок в селі Мар'янівка, де ми з Володимиром Андросюком виявили факт відсутності дров в обійсті пенсіонерки Софії Павлівни Кобець. Хочу подякувати Сергію Андросюку за надане паливо (обрізки), ну, а транспорт, як завжди, лишився за депутатами. Після цього питання забезпечення паливом було порушене  на одній із сесій. Як підтвердив результат останньої зустрічі з директором Ковельського ДЛГ Володимиром Васильовичем Данилюком, проблема на контролі і має шляхи вирішення. 

Декілька років підряд фінансував новорічні подарунки дітям учасників АТО. В додаток у звітному році подарунками було охоплено два десятки діток, що відвідують недільну школу при Свято-Покровському храмі с. Поворська. До Дня села в Поворську на спортивних змаганнях фінансово та матеріально підтримав місцевих спортсменів, що змагалися у перетягуванні каната. Взагалі звернень було досить багато. Для мене немає різниці, чи це звертається керівник лікувального закладу, чи це вдова АТОвця, що переймається умовами тутешнього дошкільного закладу. Бачити проблему, її оголосити та максимально наблизити до вирішення - моя головна мета.

Я — людина відверта, завжди готовий прийти на допомогу. Живу за принципом: відповідальність розпочинається з мене. Не знаю, що принесуть очікувані політичні та економічні реформи у державній системі, але чітко усвідомлюю: я готовий і надалі робити все для того, щоб Ковельський край процвітав.

Анатолій КОРНІЙЧУК,

депутат Ковельської районної ради 

(фракція “ВО “Батьківщина”).

23 лютого минув рік від мого офіційного представлення в Ковельській районній раді. Все більшою і більшою стає активність колег-депутатів. Якщо ще не всі, але переважна більшість переймаються статусом представницького мандата — депутата місцевої ради. Яскраво це видно з публікації звітів.

Що вдалося зробити за цей рік, постараюся в стислій, але доступній формі розповісти виборцям району. Саме так: району, адже вибирали нас по новому виборчому Закону, доволі суперечливому, виборці всього багатомандатного округу. Якби тільки воля виборців Поворської громади, то політична сила, яку я представляю — "ВО "Батьківщина", певно не мала би такої кількості мандатів в районі. А тому я зі своїми колегами намагався бути в міру можливості у різних громадах. Дуже багато було зустрічей з жителями району під час проведення виборів у новоутворених громадах. Прийом громадян проводив згідно з графіком в громадській приймальні в місті Ковелі по вул. Грушевського. На основі цих зустрічей я і старався організовувати роботу в районній раді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 482

Про що свідчать документи

У цьому році Ковель відзначатиме 500-річчя з часу отримання Магдебурзького права. Першим безсумнівним документом (згідно з джерелами: М. Батюшков, М. Теодорович, О. Компан, П. Сас, сучасних досліджень Т.Садовнік, О. Бірюліної, А. Силюка, В. Гики) є привілей місту Ковелю на Магдебургію у 1518 році, підписаний польським королем Сигізмундом І Старим 24 грудня.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 446

Страшно!.. Страшно йти шляхом, який веде в безодню. Вона – поруч. Близько!

Боюся не за себе, а за те крихке, молоде віття,  яке так легко ламається від вітру. Не стихає вітер… Час від часу він налітає смерчем і спустошує землю.

Хто спрямовує бурі і циклони у наші душі? За які провини кара? Мовчить небо…

l

Вкотре ми завітали до пана Василя, нашого ковельського Миколи Островського. Він так само прикутий до ліжка – тільки, на відміну від відомого письменника, не пише книги, а молиться. Молиться за зцілення немічних, за мир в Україні, за благополуччя родини. Молитва летить до Бога. Це його боротьба і подвиг в ім’я людини.

Ми з отцем Леонідом ідемо до хворого не заспокоювати його, не обіцяти неможливого, тим більше не плакатись. Ні!

– Паломники прийшли до Вас на прощу, – замість вітання кажемо ми.

Пан Василь із дружиною Вірою сонячно усміхаються. Вони навіть не усвідомлюють, що сказане – це правда. Якщо о. Леонід для мене – філософ теології і апостол Святого Письма, то себе я вважаю звичайнісіньким грішником (чи не найбільшим). Та, попри все, мене цікавлять у цій оселі живі свідки святих істин. Я хочу зрозуміти, чому чесного міліціонера чиясь безжальна рука приковує до постелі, тоді як бандити, злодії, зловмисники кайфують на волі і при здоров’ї. Я мучуся тим, що милосердя і добро найменше захищені від зла сатани.

Таких запитань, як маку в горщику, – тисячі.

Люди у переважній більшості не шукають відповіді, а так собі – пошумлять, як хвиля морського припливу, і затихнуть в безнадії зрозуміти суть жорстокої дійсності.

Написав, і  раптом тривога огорнула, і серце запекло болем. І таки прозрів: я підіграв сатані – мовляв, він всесильний і всіх перемагає.

Так справді дехто думає. Але я сам – свідок всепереможності промислу Божого.

На хрещенні у водах Йордану біс перебував у єстві пані Ольги. Ми знали це. Там він причаївся і сидів тихо, як миша. Коли ми від’їхали від святого місця, прокинувся і заревів диким голосом. Нещасна мучилася в конвульсіях. І тільки  спільна молитва паломників втихомирила лихого. Як і навчає Ісус,  молитва і міцна віра перемагають  і зло, і сатану.

Василь вірить! Разом з тим  співчутливо оплакує однокласницю, що вчора померла від хвороби. Він молиться за спокій її душі там, на небесах.

Смерть від хвороби… Це спонукає нас до подальшої розмови. Можливо, рука  диявола  і в лікарні править слабкодухими.

l

Зцілює немічних і лікує хворості Бог, а лікар тільки виконує його волю. На жаль, у наш час побутує думка, що успішне лікування – це гроші.

Справді, вони потрібні на консультації, діагностику, ліки, операції, соціальні внески і тому подібне.

– Мамо, дорога моя, приїдь і привези гроші! – телефонує майже у розпачі в далеке село донька з лікарні.

О, серце материнське! Яке ти щире та жертовне! На крилах любові летить 83-річна бабуся Марія до доньки. Зібрала все, що було, ще й позичила, і спішить до спасителів-лікарів. Зраділа донька, адже є гроші – будуть ліки, а з ними надія на одужання.

– Мамо, дякую тобі. Пройди і ти обстеження.

На тому обстеженні й «спіткнулися». Поглянули лікарі  на бабусю: що візьмеш із старенької та бідної? Стали переконувати: «Їдьте собі з Богом. Нащо вам те лікування на межі  життя?». Проте гроші взяли.

Вийшла бабця Марія з лікарні і схаменулася: всі гроші «спасителям» повіддавала. Ой, горенько! За що додому доїхати? Довкола – чужі люди. В розпачі сіла на мерзлу,  засніжену землю та й журиться в безвиході.

Ідуть перехожі і голови відвертають – нащо їм зайві клопоти? Холодно старенькій. «Може, замерзнути і не бачити цю бездушність? Бог простить…» – подумала в розпачі.

– Що з вами, бабусю? – почула, мов крізь сон.

Підняла стомлену голову, а біля неї – отець святої церкви стоїть, нахилившись. Проходив поруч. На духовну  сповідь ішов до хворого та й зауважив стареньку. Із сльозами на очах бабця Марія розповіла про свою біду. Забрав священнослужитель потерпілу до храму. З церковної каси гроші виділив на проїзд додому. А ще й нагодував, адже та від самого ранку нічого  в роті не мала. Так сталося: порекомендували  лікарі «Їдьте з Богом!», то й поїхала з Божим благословенням. Чи не диво!?

Мимоволі згадалася притча Христова із Євангелія від Луки про самарянина  (Лк. 10. 25–37).

Вслухаймося і поміркуймо.

Напали розбійники на перехожого. Відібрали гроші, роздягли, ще й побили до крові. Ідуть мимо люди і минають. Священнослужитель і духівник-левіт проминули – віра не та, не дозволяє допомогти. Помирає нещасний…

Та йшов самарянин і прислужився бідолашному. Рани змастив оливою, перев’язав, одягнув у якусь одежину. На своєму віслюку до ближчого готелю довіз, ще й грошей дав на проживання.

Та хай простить мене Господь: а чи не схожі окремі лікарі ХХІ століття на отих древніх розбійників? Вони ж так само, вільно чи невільно, до останньої копійки обібрали бабусю. А сучасні перехожі чим відрізняються від згаданих у притчі? І, нарешті, хтось побачив у цій старенькій свою маму?

l

Коли розмова торкається теми лікування, то наслухаєшся всіляких прикростей – аж голова кругом іде.

Не подумай, шановний читачу, що ці розповіді стосуються однієї лікарні. Просто це українська дійсність і реальність. Ось важко хворий на прийомі у лікаря. Обстеження, діагностика займають 15 хвилин. Словом, конвеєр. Зате перелік ліків – більше десятка і на півроку, при цьому рекомендація, у якій аптеці купувати. А за ліки сума чималенька – не кожному під силу.

В іншому випадку невиліковно  хворому приписують найдорожчі ліки та препарати, якісь додаткові експерименти. Не біда, що пацієнт на порозі смерті. Головне – встигнути отримати гроші із живого.

Буває, сяйне промінчик радості. Жіночка схвильовано розповідає, як за якісне обстеження поклала лікарці у кишеню халата тисячу гривень, а та повернула 500: мовляв, ви і так бідні.

Недаремно побутує рекомендація від бувалих: «Ідете до лікаря, познімайте дорогі прикраси і одягніться скромно – дешевшим буде лікування».

На жаль, бабці Марії не пощастило – «спасителі» забрали все, незважаючи на бідність. Разом з тим скажу заспокійливе. Не всі лікарі бачать у пацієнті гроші, а не хворого. Є чесні і віддані справі цілителі.

Надмірна критика – це вид ідеалізації професії, відповідальної за здоров’я людини. Переважна більшість професіоналів у білих халатах знають: якщо Гіппократову клятву перевести на споживацькі рейки, то й у рай не потрапиш – хіба в пекло.

Маємо зрозуміти, що байдужість і халатність, корупція, низький професіоналізм притаманні не тільки лікарям, а й представникам інших професій.

Огляньтеся навколо. Ви побачите обдертий фасад будинку, вирви на асфальтовій дорозі, нахилені опори на електролініях, потрощені дерева, потоптані квіти, сміття і т. д., і т. п.

І все це ми! Це – наш «рівень» культури, виховання, відповідальності та моралі. Суспільство і державна система важко хворі. Законопослушність – не для всіх.

Помилкою було б вважати, що тільки медицина України хвора. Мій добре знайомий пан Мирон, людина глибоко віруюча, лікує дружину, хвору на рак. Маючи кошти, спробував лікувати в Австрії. Знаючи фінансову забезпеченість пацієнтки, їй не тільки призначили найдорожчі хіміотерапії, але й ще не апробовані  «термоядерні» опромінювання на клітинах. Хіба мало було експериментів над людьми в концтаборах?

Тут є відмінність – все відбувається за згодою пацієнта. Мовляв, віддаси Богу душу – сам винен.

При цьому за заподіяну лікуванням шкоду закон справедливості  не діє. Марно чекати й на повернення коштів або хоч на вибачення.

Не раз чув від земляків, котрі бувають за кордон ом: «Не дай, Боже, захворіти в Ізраїлі чи в тій же Німеччині, а сьогодні – в Україні». Хвороба безжально штовхне вас у яму бідності. А як цинічно виглядає закон про  евтаназію  (добровільну смерть), прийнятий  в ряді країн Європи. Вирішили – та й умертвили немічного. Перебираємо волю Бога на себе, забуваючи, що підіграємо сатані.

У древній Спарті немічних дітей, як відомо, скидали із високої гори на гостре каміння. Умертвляли задля оздоровлення держави. А чи оздоровилася Спарта? Навпаки, занепала і зникла із карти Європи. Існує ж неписаний закон, про який нагадує Біблія: там, де відсутнє людське милосердя, співпереживання за ближнього, а панує бездушність, гонитва за грішми, людина, суспільство і держава приречені.

На межі цієї приреченості балансує Україна. Так звана реформа охорони здоров’я – це черговий експеримент над українцями, в якому не побачиш оздоровлення суспільства. Адміністративні зміни – це бездумне тасування карт у колоді. Сімейна медицина будується «на піску», без належної основи.

Для неї не готовий «фундамент» ні матеріальний, ні психологічно-професійний, особливо, що стосується села. Тривають гострі дискусії непрофесіоналів, які останню родючу зернину затопчуть і підуть далі.

Отець Леонід, духовний опікун багатьох хворих, переконує:

– Якщо медична реформа не проходить через серце і в ній відсутня іскорка любові та співчуття до людини, то це – фікція, чергова байка і навіть зло. Переступаючи через людину, реформатори переступають через Бога, порушуючи Його вічний і справедливий Закон. А цей шлях веде до пекла.

l

Прозріння: коли воно настане? Коли людське єство по-справжньому навернеться до Бога і засяє справедливим Законом?

У пана Василя – світлий розум і своє бачення спасіння людства. Він каже: «Зміни  в суспільстві повинні розпочинатися із сім’ї. Сім’я – це осередок виховання особистості, який віддзеркалює майбутні покоління. Саме з цього мікропростору проростає і мораль, і милосердя, і лад в суспільстві та державі.

Я виховувався у добропорядній сім’ї. Нас, дітей, було четверо. Батько працював на залізниці. Мама опікувалася нами. Раптом вона захворіла. Діагноз: рак. Це – вирок… Останні статки батько віддавав на лікування. Лікарі брали гроші і призначали нові ліки, ще дорожчі. Покращення  здоров’я марно було чекати.

Вирішили шукати щастя у Києві. А там – як грім серед ясного неба: «Що, у вас лікарі сліпі? Хворій лишилося жити лічені дні, а вони з вас гроші беруть і до нас направляють».

Мама помирала у батька на руках (сльозинки болю скотилися по щоці пана Василя  – А. С.).

Після смерті мами тато зібрав нас на сімейну раду. На кожного, незалежно від віку, він поклав посильний побутовий обов’язок. Ми мили підлогу, доглядали городину, заготовляли сіно, місили тісто і палили  піч. Словом, вся хатня робота – на наших плечах.

Ми старалися, адже слово батька було законом. Він ніколи не кричав на нас, ніхто від нього не чув матюків, не кажучи вже про те, щоб він когось із дітей вдарив. Для нас він був авторитетом і прикладом у всьому. Його слова я закарбував у пам’яті на все життя: «Пам’ятай, синку, що на чужій біді ніхто не розбагатів, а повагу від людей втратиш…».

До розмови долучається о. Леонід: «Беззаперечно, авторитет батьківства треба повертати. Батько Василя Івановича був  морально стійким. У важку хвилину він не зламався, не впав у відчай, а став для дітей і мамою, і вчителем, і вихователем. Так має бути. Адже є Бог. Він – Отець над усіма нами.

У земному житті в родині, сім’ї головний – батько. Від нього залежить, якою виросте дитина, а з цим і яким буде наше майбутнє. Пан Василь став чесною людиною. Він боровся із злочинцями, бандитами і зловмисниками, розплачуючись своїм здоров’ям. Десь не розрахував свої сили і опинився у лещатах хворого тіла. Але сьогодні він сильний духом. У немочі – його сила. Василь Іванович своїми молитвами закликає нас жити із Христом у серці. А це і є наше спасіння…».

Думаю, ці слова коментарів не потребують.

Анатолій СЕМЕНЮК.

l

P. S. На закінчення хотів би процитувати слова народного депутата України, видатного, без усякого перебільшення, лікаря сучасності Ольги Богомолець:

«Українській «медреформі» дуже зраділи у Польщі,  яка після помилок під час проведення своєї медичної реформи за дуже короткий час втратила чимало лікарів: найдосвідченіші та кваліфіковані  виїхали до Західної Європи, США, країн Близького Сходу. Тому поляки чудово розуміють, що очікує на Україну – лікарні будуть закриватися, а лікарі масово виїжджатимуть. 

Поляки, щоб не втратити унікальну можливість вирішити свою проблему гострого дефіциту кадрів, відреагували швидко. Польський уряд вустами речника МОЗ Мілени Кружевської нещодавно оголосив про готовність їхньої країни спростити для українських лікарів умови працевлаштування. Буде скасовано обов’язкове в таких випадках підтвердження медичного диплома. Приїжджай і працюй.

За останній рік з України виїхало  66000 медиків. Тепер виїде ще більше. Цим шляхом пройшли чимало країн Східної Європи, які починали робити реформи, не подбавши про людський потенціал, і дуже швидко опинилися перед фактом, що лікувати громадян стало нікому. Але, на їхнє щастя, поряд є Україна, яка вперто наступила на ті ж самі граблі, і тепер свою нестачу лікарів вони поповнять за наш рахунок. За чий рахунок  потім поповнимо подібну нестачу  ми? Запросимо шаманів з Папуа-Нової  Гвінеї?».

Як бачимо, проблеми в українській медицині дуже серйозні і навряд чи їх успішно розв’яже так звана «медична реформа», про яку я написав вище.

А. С. 

Страшно!.. Страшно йти шляхом, який веде в безодню. Вона – поруч. Близько!

Боюся не за себе, а за те крихке, молоде віття,  яке так легко ламається від вітру. Не стихає вітер… Час від часу він налітає смерчем і спустошує землю.

Хто спрямовує бурі і циклони у наші душі? За які провини кара? Мовчить небо…

ххх

Вкотре ми завітали до пана Василя, нашого ковельського Миколи Островського. Він так само прикутий до ліжка – тільки, на відміну від відомого письменника, не пише книги, а молиться. Молиться за зцілення немічних, за мир в Україні, за благополуччя родини. Молитва летить до Бога. Це його боротьба і подвиг в ім’я людини.

Ми з отцем Леонідом ідемо до хворого не заспокоювати його, не обіцяти неможливого, тим більше не плакатись. Ні!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 537

Робота зі зверненнями громадян у Ковельській місцевій прокуратурі  упродовж 2017 року проводилась відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та діючої Інструкції про порядок розгляду  і вирішення звернень  та особистого прийому  в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 21.06.2011, узагальнень Генеральної прокуратури, прокуратури Волинської області та відповідних інформаційних листів.

Упродовж 2017 року у Ковельську місцеву прокуратуру надійшло 476 звернень громадян, 224 з яких вирішено оперативними працівниками прокуратури, надійшло та розглянуто 2 запити на інформацію.

Відповідно до статистичних даних, у 2017 році кількість звернень громадян, що надійшли в Ковельську місцеву прокуратуру, зменшилась у порівнянні з 2016 роком на 654 звернення. 

Зменшення статистичних даних щодо звернень громадян, які надійшли до Ковельської місцевої прокуратури, викликане реформуванням органів прокуратури. Згідно із законодавчими змінами органи прокуратури позбавлені повноважень щодо проведення перевірок в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, а обсяг повноважень органів прокуратури та порядок їх реалізації визначений ст. 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру».

У 2017 році до апарату Ковельської місцевої прокуратури надійшло 270 звернень: 161 з яких вирішено (3- задоволено) і 105 направлено до інших відомств для вирішення, заявникам повернуто або залишено без розгляду 4 звернення, 3 - виключено із обліку у зв’язку з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас у 2016 році до апарату Ковельської місцевої прокуратури надійшло 699 звернень: 313 з яких вирішено (11 - задоволено), 305  - направлено до інших відомств для вирішення, 81 повернуто заявнику на підставі ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» та 5 звернень виключено з обліку, у зв’язку з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Звернення, вирішені у 2017 році, відносяться до категорій: з питань досудового розслідування – 60, з питань надання правової допомоги – 1, представництва інтересів громадян та держави в суді – 2, з питань додержання законодавства при виконанні рішень судів та інших органів – 2, з питань нагляду за додержанням кримінального виконавчого законодавства - 19. 

За 2016 рік до категорії з питань досудового розслідування віднесено 132 звернення, а з питань представництва інтересів громадян та держави в суді – 11.

Установлено, шо кількість звернень громадян, що надійшли до апарату Ковельської місцевої прокуратури у 2017 році (270), значно менша, ніж у 2016 році (699). Кількість задоволених звернень упродовж 2017 року також значно знизилась з 11 до 3 звернень. Усі задоволені звернення стосуються питань якості досудового розслідування у кримінальних провадженнях та передчасного  прийняття рішень про їх закриття.

Причинами та передумовами надходжень звернень на окремих напрямках діяльності зумовлено неналежним станом, на думку заявників, додержання  вимог чинного законодавства під час досудового розслідування, неповними та необґрунтованими розглядами скарг органами державної влади, місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання, порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у суді. 

Так, в минулому році до апарату місцевої прокуратури надійшло звернення  гр-ки Г. з приводу бездіяльності Ковельської міської ради з питання руйнування будинку та ліквідації наслідків його підтоплення.   

Місцевою прокуратурою заявниці роз’яснено, що Законом України «Про прокуратуру»  від 14.10.2014 суттєво  змінено форму реалізації повноважень органів прокуратури, зокрема, позбавлено повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням та застосуванням Законів. 

Положеннями ст. 131-1 Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням та застосуванням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами у формі представництва лише інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 

Вказаними законами органи прокуратури не наділені повноваженнями здійснювати перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У ході розгляду її звернення не встановлено підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в  інтересах держави.

 Крім цього, заявниці роз’яснено, що згідно з ст. 55 Конституції України вона праві самостійно звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів або скористатись правом на безоплатну правову допомогу відповідно до  Закону України «Про безоплатну правову допомогу». 

l

Також в 2017 році апаратом місцевої прокуратури на підставі ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 9 гн  від 27.12.2014, двічі повертались для належного оформлення звернення заявникам, як такі, що не відповідають вимогам Закону. Звернення повертались на адресу для листування, зазначену заявниками на поштовому конверті. При цьому заявникам роз’яснено, що відповідно до вимог ст. 5 названого вище Закону та вказаної Інструкції  у зверненні має бути викладено суть порушеного питання або у ньому мають міститись дані, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення, звернення, оформлені без дотримання зазначених вимог, повертаються заявнику.

 Заяви, вирішення яких відноситься до компетенції інших органів, направляються за належністю упродовж 5-ти днів з дня їх надходження у прокуратуру.

Переважна більшість звернень, що надійшли у 2017 році до усіх відділів та апарату місцевої прокуратури, стосувались питань, вирішення яких безпосередньо не відноситься до компетенції органів прокуратури. Причиною такого надходження є недостатня правова обізнаність громадян. Утім, з кожним роком  тенденція таких звернень суттєво знижується і звернення стосуються в основному з питань здійснення досудового розслідування.

Прокурорськими працівниками постійно у тому числі і через засоби масової інформації, на особистих прийомах громадян проводиться роз’яснювальна робота щодо повноважень органів прокуратури з питань розгляду звернень громадян. 

Як встановлено із наглядових проваджень по зверненнях громадян, зокрема з пояснень заявників, однією з причин написання ними заяв до прокуратури стало незнання норм чинного законодавства з тих чи інших питань, та, як наслідок, хибна думка особи про порушення її конституційного права чи інтересу. Іншою причиною слід вважати те, що звернення громадян до органів прокуратури викликано рекомендацією сторонніх осіб про необхідність такого звернення.  

l

З метою підвищення ефективності стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях, зменшення надходження обґрунтованих скарг на дії слідчих відділів поліції та задля зниження рівня злочинності у 2017 році місцевою прокуратурою вжито відповідних організаційних та координаційних заходів. Так, двічі керівником місцевої прокуратури організовано та проведено спільні наради керівників правоохоронних органів, в ході проведення яких прийнято низку спільних заходів, в тому числі спрямованих на покращення якості слідства у кримінальних провадженнях. 

Також у місцевій прокуратурі постійно на оперативних нарадах у керівника прокуратури, його першого заступника та заступників заслуховується стан слідства та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях. У 2017 році проведено більше 20 оперативних нарад при керівнику прокуратури та його заступниках, під час яких заслухано стан слідства у  кримінальних провадженнях.  

Місцевою прокуратурою у 2017 році скеровано 10 листів  начальнику ГУНП у Волинській області про усунення порушень вимог КПК України та притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчих СВ, розміщених на території обслуговування місцевої прокуратури, за результатами розгляду яких 26 слідчих притягнуто до дисциплінарної відповідальності, до 12 слідчих застосовано депреміювання.

Про проблемні питання, які виникають в ході розгляду звернень громадян, керівником місцевої прокуратури зазначається на навчаннях прокурорських працівників, які проводяться в приміщенні апарату прокуратури двічі на місяць. 

 Варто зауважити, що в Ковельській місцевій прокуратурі організовано роботу з забезпечення приймання, реєстрації електронних та усних звернень, що надійшли на телефон «гарячої лінії» Ковельської місцевої прокуратури.  

Електронна пошта Ковельської місцевої прокуратури: kovel_prok@pvo.gov.ua. Телефон «гарячої лінії» місцевої прокуратури: (0252) 5-93-80. 

Упродовж 2017 року звернення вказаної категорії не надходили та відповідно не розглядались. У 2016 році до прокуратури надходило одне таке звернення, яке скеровано для розгляду в поліцію  за належністю.

У місцевій  прокуратурі та її відділах в загальнодоступному для громадян місці  розміщені графіки  прийому, тексти Законів України “Про звернення громадян”, “Про прокуратуру”, «Про доступ до публічної інформації», скриньки для звернень. 

Керівником місцевої прокуратури в 2017 році двічі надавалась інформація відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», яка надходила до апарату місцевої прокуратури. В обох випадках приймання та реєстрації указаних запитів дотриманий порядок їх оформлення. Інформацію надано вчасно, у повному обсязі, у зв’язку з чим факти повторного надходження запитів у зв’язку з неповнотою надання запитуваної інформації відсутні. Проблем при відшкодуванні запитувачами фактичних витрат на копіювання та друк матеріалів, що містять запитувану інформацію, не виникало. Запити на інформацію, направлені електронною поштою, подані на особистому прийомі, відсутні. 

Випадків оскарження прийнятих рішень про надання інформації в судовому порядку не було.

У випадках, якщо у зверненні, що підлягає направленню за належністю в інші відомства, наводяться факти, що свідчать про явне порушення конституційних прав або звернення надійшло від соціально-незахищених категорій громадян, працівником прокуратури ставиться вимога повідомити Ковельську місцеву прокуратуру про результати проведеної перевірки. В подальшому  таке звернення перебуває на контролі у працівника, який направив його за належністю.

Упродовж минулого року громадянами не оскаржувались до суду дії чи бездіяльність місцевої прокуратури у зв’язку з неналежним розглядом і вирішенням звернень.

Звернення Героїв України, Радянського Союзу, Соціалістичної Праці, нагороджених орденом Героїв Небесної Сотні, інших осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною, інвалідів Великої Вітчизняної війни, жінок, яким присвоєне  звання України «Мати - героїня», учасників бойових дій до Ковельської місцевої прокуратури впродовж 2017 – 2016 років не надходили, депутатські документи не розглядалися.

l

Особистий прийом громадян проводиться керівництвом та оперативними працівниками прокуратури відповідно до графіку. Усього у 2017 році прийнято 149 громадян, що значно менше ніж в 2016, коли прийнято 239 громадян.

Керівник місцевої прокуратури здійснює особистий прийом громадян щовівторка з 10-ї год. до 13-ї год. У 2017 році на особистому прийомі у керівника побувало 114 громадян. Регулярною в роботі Ковельської місцевої прокуратури є практика проведення виїзних прийомів громадян, про що мешканців відповідних населених пунктів інформують заздалегідь. Упродовж 2017 року керівництвом проведено 24 виїзних особистих прийомів громадян за місцем їх проживання та роботи,  в тому числі щомісячно в Ковельській виховній колонії.

Указаному напрямку діяльності приділяється особлива увага, оскільки така форма роботи корисна і для мешканців районів, і для керівництва прокуратури, так як дає можливість оперативно отримувати інформацію про нагальні проблеми людей, надати заявникам необхідний правовий захист. 

Олександр БАБЕНКОВ,

керівник Ковельської 

місцевої прокуратури.    

Робота зі зверненнями громадян у Ковельській місцевій прокуратурі  упродовж 2017 року проводилась відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян» та діючої Інструкції про порядок розгляду  і вирішення звернень  та особистого прийому  в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України №9 від 21.06.2011, узагальнень Генеральної прокуратури, прокуратури Волинської області та відповідних інформаційних листів.

Упродовж 2017 року у Ковельську місцеву прокуратуру надійшло 476 звернень громадян, 224 з яких вирішено оперативними працівниками прокуратури, надійшло та розглянуто 2 запити на інформацію.

Відповідно до статистичних даних, у 2017 році кількість звернень громадян, що надійшли в Ковельську місцеву прокуратуру, зменшилась у порівнянні з 2016 роком на 654 звернення. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 607