У ці погожі весняні дні Ковельщина, як і вся Україна, живе під благотворним впливом свята Воскресіння Христового, яке, без усякого перебільшення, є одним з найбільш улюблених в нашого народу.

З нагоди Великодня у храмах відбулися урочисті богослужіння, освячення пасок. У них взяли участь як дорослі, так і молодь та діти. Про святкові дійства ви можете довідатися з фоторепортажу, який розміщено на 9-й сторінці сьогоднішнього номера «Вістей Ковельщини».

За доброю традицією, у ці дні активізували свою діяльність  благодійники і спонсори.

Так, представники служби у справах дітей міськвиконкому завітали з подарунками у сім’ї, які опинились у складних життєвих обставинах. 15 родинам, в яких виховується 24 дитини, надано продуктові набори як доповнення  до Великоднього кошика. За це – щира подяка приватному підприємцю Світлані Романюк та усім, хто допоміг створити передсвятковий настрій дітям та їх батькам.

Увагою і піклуванням були оточені в місті і районі люди, які хворі, недостатньо матеріально забезпечені, мешкають самотньо. Тут активно попрацювали і органи влади, і громадські активісти.

НА ЗНІМКУ: ковельчани  Віктор та Ірина СМІТЮХИ і Олег та Наталія КУРИЛЮКИ з дітьми Уляною і Поліною після святкового богослужіння у храмі Дмитра Солунського.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

У ці погожі весняні дні Ковельщина, як і вся Україна, живе під благотворним впливом свята Воскресіння Христового, яке, без усякого перебільшення, є одним з найбільш улюблених в нашого народу.

З нагоди Великодня у храмах відбулися урочисті богослужіння, освячення пасок. У них взяли участь як дорослі, так і молодь та діти. Про святкові дійства ви можете довідатися з фоторепортажу, який розміщено на 9-й сторінці сьогоднішнього номера «Вістей Ковельщини».

За доброю традицією, у ці дні активізували свою діяльність  благодійники і спонсори.

Так, представники служби у справах дітей міськвиконкому завітали з подарунками у сім’ї, які опинились у складних життєвих обставинах. 15 родинам, в яких виховується 24 дитини, надано продуктові набори як доповнення  до Великоднього кошика. За це – щира подяка приватному підприємцю Світлані Романюк та усім, хто допоміг створити передсвятковий настрій дітям та їх батькам.

Увагою і піклуванням були оточені в місті і районі люди, які хворі, недостатньо матеріально забезпечені, мешкають самотньо. Тут активно попрацювали і органи влади, і громадські активісти.

НА ЗНІМКУ: ковельчани  Віктор та Ірина СМІТЮХИ і Олег та Наталія КУРИЛЮКИ з дітьми Уляною і Поліною після святкового богослужіння у храмі Дмитра Солунського.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 519

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.04.2018 року №114, ТОВ «Галактика -Авто» буде розпочато  16.04.2018 року розпочато перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 8 «Вокзал – дачні масиви «Калина», Урожай», «Будівельник», «Машинобудівник», згідно затвердженого графіку руху. Проїзд для пасажирів пільгових категорій, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті загального користування безкоштовний. За додатковою інформацію можна звертатись у відділі економічного розвитку та торгівлі виконавчого комітету Ковельської міської ради (каб. 306, тел.: (03352) 61706, 61712)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.04.2018 року №114, ТОВ «Галактика -Авто» буде розпочато  16.04.2018 року розпочато перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування № 8 «Вокзал – дачні масиви «Калина», Урожай», «Будівельник», «Машинобудівник», згідно затвердженого графіку руху. Проїзд для пасажирів пільгових категорій, які відповідно до законодавства мають право на безкоштовний проїзд у міському транспорті загального користування безкоштовний. За додатковою інформацію можна звертатись у відділі економічного розвитку та торгівлі виконавчого комітету Ковельської міської ради (каб. 306, тел.: (03352) 61706, 61712)

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458

Четвер. Хмарно. Температура: 170 С. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 100С. Вітер східний помірно сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 20 0С. Вітер південно-східний сильний.

В ніч на суботу.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 120С. Вітер південно-східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура: 200С. Вітер південний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно. Температура: 120С. Вітер південний помірний. 

Неділя. Мінлива хмарність. Температура: 220С. Вітер південно-західний помірний.

В ніч на понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 110С. Вітер південно-західний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура: 190С. Вітер північний помірний.

В ніч на вівторок. Хмарно. Температура: 110С. Вітер північно-східний помірний.

Вівторок. Хмарною Температура: 180С. Вітер східний помірно сильний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 80С. Вітер східний помірний.

Середа. Мінлива хмарність. Температура: 160С. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на четвер. Мінлива хмарність. Температура: 50С. Вітер південний помірний.

Четвер. Хмарно. Температура: 170С. Вітер північний помірний.

Четвер. Хмарно. Температура: 17⁰ С. Вітер східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Ясно. Температура: 10⁰С. Вітер східний помірно сильний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 20 ⁰С. Вітер південно-східний сильний.

В ніч на суботу.  Хмарно, можливий дощ. Температура: 12⁰С. Вітер південно-східний помірний.

Субота. Мінлива хмарність, можливий невеликий дощ. Температура: 20⁰С. Вітер південний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 458

Уже в квітні цього року українські військовослужбовці почнуть отримувати підвищені пенсії. Перерахунок виплат відбуватиметься у три етапи, і цього року пенсії зростуть у середньому на півтори тисячі гривень. Що ще треба знати про зміни у пенсійному забезпеченні військових, з'ясовували експерти Центру громадського моніторингу та контролю. 

Особливості перерахунку

У  жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила пенсійну реформу, завдяки якій понад 9 млн. громадян отримали автоматичний перерахунок пенсій. Проте підвищення не торкнулося силовиків і військових, адже їхні пенсії нараховуються за спеціальним Законом. Оскільки такий Закон досі перебуває на етапі розробки, в Уряді вирішити запустити перерахунок пенсій спеціальною постановою. 

"Дійсно, повне вирішення проблеми пенсійного забезпечення військовослужбовців та представників інших силових органів можливе тільки з прийняттям нового Закону, але люди не повинні бути заручниками наших внутрішніх погоджувальних процедур. Постанова передбачає з урахуванням фінансових можливостей держави поетапне підвищення пенсій представникам силових органів, починаючи з 1 січня 2018 року", — пояснює міністр соціальної політики Андрій Рева.

Відповідно до рішення Уряду, перерахунок планується провести для 536 тисяч військових пенсіонерів. Він буде здійснюватися на основі трьох складових: окладу за посадою, військового або спеціального звання, надбавки за вислугу років. За словами віце-прем'єр-міністра Павла Розенка, оскільки військові пенсії перераховуватимуться з початку року, у квітні пенсіонери отримають підвищені виплати, враховуючи суми за січень-лютий. 

"Складені й передані всім силовим структурам списки осіб, яким повинна бути перерахована пенсія. Перерахунки військових пенсій будуть проведені автоматично, без звернень пенсіонерів. Плануємо в основному завершити цей процес у квітні", — розповідає глава правління Пенсійного фонду Олексій Зарудний. 

Зі свого боку глава комітету економістів України Андрій Новак зауважує, що відразу суттєво підняти пенсії для українського бюджету дуже складно, адже для цього потрібні чималі гроші. Тож в Уряді вирішили піти шляхом поступового підвищення. Воно відбуватиметься в три етапи: з січня 2018 року пенсії зросли в середньому на 1500 грн.,  другий етап запланований на 1 січня 2019 року, який передбачатиме ще плюс 750 грн., третій етап розпочнеться 1 січня 2020-го, і пенсії зростуть ще на 750 грн. Таким чином, за два роки середня пенсія військових зросте з 3 до 6 тисяч гривень.

У 2018 році на підвищення пенсій військовим піде 7 млрд. грн. Джерелом коштів для зростання виплат будуть винятково гроші Пенсійного фонду. За словами міністра фінансів Олександра Данилюка, оскільки бюджет фонду на 2018 рік затверджено з профіцитом, ці кошти і будуть спрямовані на підвищення пенсій військовим.

Пенсії учасникам бойових дій

Попри позитивні наслідки перерахунку пенсій для військових, експерти зауважують, що це тимчасовий захід. Адже рішення Уряду не вирішує питання надбавок за службу в АТО та особливі умови служби. Для цього потрібен Закон. 

"На сьогодні у старому Законі військові пенсіонери, які знаходяться в зоні АТО і служать в Києві, мають однакову пенсію. Це буде змінено в новому прийнятому Законі", — визнає проблему Андрій Рева.  

За словами міністра, Закон, який зараз розробляється, дозволить врахувати військові заслуги тих, хто сьогодні захищає Україну, але ще не вийшов на пенсію. Урядовець запевняє, що майбутній законопроект буде передбачати диференціацію пенсій залежно від виконання завдань у зоні АТО.

Незважаючи на невирішені питання з надбавками за участь у бойових діях, військові АТО все ж мають певні переваги. Зокрема, пільги щодо пенсійного віку. У січні минулого року Президент Петро Порошенко підписав Закон про призначення дострокової пенсії учасникам АТО. Згідно із ним, учасники бойових дій можуть виходити на пенсію у 55 років за наявності страхового стажу в чоловіків 25 років, а у жінок — 20 років. 

Варто зазначити, що стаж служби у зоні бойових дій рахуєтеся за формулою "1 місяць за 3". Тобто, відслуживши в АТО 1 рік, військовослужбовець отримує 3 роки стажу. Дія Закону розповсюджується на військовослужбовців і співробітників органів внутрішніх справ, які брали безпосередню участь в АТО. Таке ж право отримують учасники бойових дій у складі добробатів, що були включені до складу ЗСУ, МВС, Нацгвардії та інших державних військових формувань та правоохоронних органів. 

Експерти сподіваються, що найближчим часом Уряд усе-таки допрацює і внесе до парламенту Закон про пенсійне забезпечення військовослужбовців, який усуне чинні прогалини у законодавстві. Адже гідна старість українських захисників має бути пріоритетом держави.

Центр громадського 

моніторингу та контролю. 

Уже в квітні цього року українські військовослужбовці почнуть отримувати підвищені пенсії. Перерахунок виплат відбуватиметься у три етапи, і цього року пенсії зростуть у середньому на півтори тисячі гривень. Що ще треба знати про зміни у пенсійному забезпеченні військових, з'ясовували експерти Центру громадського моніторингу та контролю. 

У  жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила пенсійну реформу, завдяки якій понад 9 млн. громадян отримали автоматичний перерахунок пенсій. Проте підвищення не торкнулося силовиків і військових, адже їхні пенсії нараховуються за спеціальним Законом. Оскільки такий Закон досі перебуває на етапі розробки, в Уряді вирішити запустити перерахунок пенсій спеціальною постановою. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1069

Загальновідома  істина: хто не знає історії, той не розуміє, як будувати майбутнє.  Мабуть, це незнання, нехтування уроками минулого  і є однією з причин нинішнього складного суспільно-політичного і міжнародного становища країни.

Слава Богу, що Ковельщина в цьому плані є своєрідним винятком: тут досить потужний історико-краєзнавчий рух, у ньому активну участь беруть шанувальники минувшини рідного краю, серед яких багато працівників культури, освіти,  любителів-краєзнавців.   

Тому немає ніякого сумніву, що 500-літній ювілей присвоєння Ковелю Магдебурзького права, який відзначатимо у грудні нинішнього року, ще більше активізує цю роботу. Адже, як повідомляли «Вісті Ковельщини», в місті створено організаційний комітет, який визначив орієнтовний план заходів, які найближчим часом потрібно буде втілити в життя.

Цими днями в Палаці учнівської молоді імені Івана Франка відбулися своєрідні установчі збори активу,  який безпосередньо займатиметься підготовкою до вікопомної дати, серед яких чи не найпомітніше місце займе Всеукраїнська історико-краєзнавча конференція «Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ковель  і Ковельщина в українській та європейській історії».

Вступним словом збори відкрив заступник міського голови  Ігор Прокопів. Він наголосив, що і ювілейні заходи,  і конференцію готуватимуть  і проводитимуть міська і обласна влада, Центр дослідів Волині Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, Волинський краєзнавчий  і Ковельський історичні музеї, Державний архів Волинської області, обласна  і міськрайонна організації Національної спілки країзнавців України.

Ігор Ярославович поінформував про головні напрями діяльності влади, громадськості і  науковців у зв’язку з підготовкою до ювілею, запросивши до участі присутніх у залі педагогів, культпрацівників, учнівську і студентську молодь, місцевих істориків-краєзнавців.

Перед присутніми виступили голова обласної організації НСКУ, професор Східноєвропейського національного університету Геннадій Бондаренко, директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, голова міськрайонної краєзнавчої організації  Анатолій Семенюк. Вони зазначили, що майбутня історико-краєзнавча конференція буде присвячена 27-ій річниці Незалежності України, 100-річчю Української революції, а також 500-річчю надання Ковелю Магдебурзького права.  

До початку її роботи планується, за традицією, видати збірку історико-краєзнавчих матеріалів. Приблизну тематику їх, вимоги до оформлення визначено у методичних рекомендаціях, які роздано учасникам зборів. Було підкреслено, що за  зміст статей, достовірність фактів, цитат, дат тощо відповідальним є автор. 

Матеріали приймаються до 10 вересня 2018 р. за поштовою адресою: Ковельська міська рада, оргкомітет конференції:  ргоkоріv@ukг.пеt,   Прокопів Ігор Ярославович, 050-3388778;   45000, м. Ковель, вул. Олени Пчілки, 11,  Комунальний заклад “Ковельський історичний музей”;  Волинський краєзнавчий музей, 43005, м. Луцьк, вул. Шопена, 20,  аnаtоlіуsyІуk@ukг.nеt, Силюк Анатолій Михайлович, 097-7914725; Волинська    обласна    організація    Національної    спілки    краєзнавців України, Бондаренко Геннадій Васильович, 097-8983706.

Оргкомітет уклінно просить всіх, хто любить рідний край, цікавиться його історією, взяти участь у роботі   конференції, підготовці цікавих і змістовних матеріалів. Пишімо історію Ковельщини разом!

Наш кор.

Загальновідома  істина: хто не знає історії, той не розуміє, як будувати майбутнє.  Мабуть, це незнання, нехтування уроками минулого  і є однією з причин нинішнього складного суспільно-політичного і міжнародного становища країни.

Слава Богу, що Ковельщина в цьому плані є своєрідним винятком: тут досить потужний історико-краєзнавчий рух, у ньому активну участь беруть шанувальники минувшини рідного краю, серед яких багато працівників культури, освіти,  любителів-краєзнавців.   

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 557

Князь Василь Сангушко 24 грудня 1518 року у Бересті (Брест) виклопотав у  польського короля Сигізмунда І дозвіл утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебурзького права. З тих пір в Ковелі відбувалися дві ярмарки щороку — на свято Воздвиження Хреста Господня та на четвертий день Різдва Христового. Знамениті ковельські ярмарки збирали покупців від Кракова до Житомира, і від Львова до Берестейщини.

Ковельська земля славилась вмілими майстрами. Тут діяли  кравецький пекарський, гарбарський, шаповальський,  панчошний, м’ясницький і кушнірський цехи. А у Вижві працювали найкращі майстри з виготовлення кожушків, шапок і чобіт. Європейські модниці носили вижівські хутряні вироби. Як відомо, Ковель  розташований на торговельному шляху між Великим князівством Русь і Західною Європою. Тому отримане Ковелем Магдебурзьке право сприяло бурхливому розвитку ремісництва та торгівлі. За 50 років місто швидко розвинулось, жителі міста розбагатіли. У Ковелі створили школу, де учитель отримував «третій гріш» (зарплату) від місцевих церковних треб, організували притулок для престарілих та бідних.  

У місті був притулок для престарілих та бідних. Ковельська волость, до якої належали ще містечка Вижва і Миляновичі та села  Хотешів, Нуйно, Красна Воля, Мощане, Дубова, Облапи, Вербка, Гішин, Бахів, Скулин і багато інших, також почали відроджуватись, а селяни ставали ще більш заможними.

На мою думку, вдячним нащадкам було б варто одну з вулиць назвати  іменем Василя Сангушка, а на одному з старих будинків по вул. Незалежності встановити меморіальну дошку з профілем князя. Нащадки роду Сангушків нині проживають в Аргентині.

Не можна сьогодні не згадати гетьманів  Запорозької Січі, яких дала Ковельщина. За селами Люблинець і Городилець розташоване мальовниче волинське село - Ружин. Воно дало Русі-Україні 5 гетьманів, які захищали південні кордони Великого князівства Русь від навали кримсько-татарської орди.

Економіка  кримських татар ґрунтувалась на торгівлі рабами, яких вони захоплювали у Великому князівстві Русь і  Московському царстві. В полон брали працездатних чоловіків і жінок. Чоловікам на лобі розпеченим залізом ставили своє тавро, на всіх одягали нашийники і пішки  гнали в Крим у міста работоргівлі Кафу (Ялта) та Козлов (Євпаторія). А далі Чорним морем — в Османську імперію в міста Синоп, Трапезунд і Константинополь. А там чоловіків чекав рабський труд на галерах, а жінок – гарем або праця в господарстві османів. Деяких полонених залишали у себе для виконання робіт в домі, а знесилених та хворих віддавали своїм 12-14 дітям, щоб ті  вчилися мистецтву володіння шаблею, вміли  відрубати руки, ноги, голови на живих «манекенах», тобто з дитинства привчали до жорстокості і крові. Тому коли кажуть, що козаки були жорстокі  — це несправедливе звинувачення! Козаки були синами свого часу і за честь вважали визволити свого брата-християнина з рабства. А щоб уявити, яких масштабів досягло  захоплення  людей в полон на Волині, Брацлавщині та Подолі, можна порівняти  кількість населення Ковеля та навколишніх сіл, які пішли в рабство. За один лише  набіг забирали більше 80 тисяч чоловік!  

   Історик Михайло Киричук в своїй книзі «Волинь — земля українська» стверджує, що Січ заснували вихідці з Волині, які втікали на Дніпро від війни, свавілля магнатів та несправедливих судів. А деякі їхали туди на мисливські та рибальські промисли. Але й там їм не було спокійно від нападів ординців. Довелося братись за зброю! І одним із засновників війська Січового був князь Остафій Ружинський, якого козаки обрали своїм гетьманом (1514—1534 р. р., з перервами). В юні роки він подорожував, навчався і служив у Франції та Німеччині. З військовою справою був добре знайомий, тому реформував козаків в полки і сотні, підвищив мобільність війська, ввів єдину форму одягу  і озброєння для всіх козаків, став піонером запровадження спеціалізованої фізичної підготовки у козацькому війську. 

В 1516 р. кримський хан напав на руські землі. Остафій Ружинський дав йому рішучу відсіч, в результаті якої вщент розгромив орду і взяв великі трофеї. Про це довідався буджацький хан і вирішив напасти на козаків. Це стало відомо Ружинському.  Він трофеї відправив в Умань, а сам організував хану засідку, сховавши козаків в очереті річки Кодима.  Коли підійшли переслідувачі, козаки вискочили з засідки і всіх знищили, подвоївши при цьому свої трофеї. 

х  х  х

У Остафія Ружинського було три сина: Михайло, Кирик і Микола. В 1586 році, через 10 літ, як загинув Богдан Ружинський,  козаки на Раді обрали гетьманом його батька Михайла. Через місяць після обрання він вирушає в похід на Перекоп, який знаходився в глибокому тилу у ординців. Нинішні Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька області були окуповані татарами та ногайцями. Похід був вдалим і носив пропагандистське значення, щоб король, султан і хан знали, що козаки не припинять боротьби за визволення земель, які з часів Київської Русі були руськими. Ще важливішим став похід козаків до річок Кальміус і Берда, що на території сучасного Донбасу. 

На цих землях  козаки створили поселення та побудували козацькі прикордонні залоги, і татари на ці землі вже не могли ввійти. Ці перемоги змусили хвилюватися і хана, і султана, які вирішили покінчити з козаками раз і назавжди.  Вони задумали розгромити і стерти з лиця землі Січ, щоб від неї і згадки не лишилося. А потім вдарити на Черкаси й захопити Київ. Для цього хан збирає велику орду, просить у султана яничар, що базувалися в фортецях на Причорномор‘ї. 

Гетьман також не дрімав, і коли розвідка доповіла, що хан іде нищити Січ, зібрав всіх козаків і зустрів ординців при переправі через Дніпро, де  й розгромив їх. А щоб перемога козаків не здавалася султану і хану випадковою, повів військо на фортецю Очаків, яку штурмом за одну ніч і здобув. 

Турецький хроніст Наїма, сучасник тих подій, так писав про козаків: «Можна з упевненістю сказати, що неможливо знайти на землі людей більш хоробрих, які б так мало турбувалися про своє життя і так мало боялися смерті». 

До роду Ружинських, які були гетьманами, належать Кирик і Роман Ружинські.

х  х  х

Через 60 років гетьманську булаву Остафія Ружинського прийняв його онук Богдан Ружинський (1575-1576 р.р.) (на знімку). Він був добре освічений, хоробрий і рішучий, у козаків ще жива була пам’ять про його діда Остафія. Коли загинув гетьман Свирговський, вони, не задумуючись, обрали  його своїм гетьманом. Він змінює тактику бойових дій проти орди і отримує перемогу над татарським військом в битві на Кам‘яному мосту (біля смт Каланчак Херсонської обл.). Розгромив 110 000 ординців! В живих залишилося всього 10 000 ординців, які розбіглися по степу. Блискавично (за одну ніч) захоплює фортецю Перекоп. На козацькі чайки під командуванням осавула Нечая посадив  десант із 3 000 козаків і морем направив  їх блокувати води  міста Козлов та Кафу, а  сам з військом провів рейд на півострові, визволяючи полонених.

 Далі повів козаків на Козлов, але Девлет-Гірей зустрічає його з багатими подарунками, прохаючи пощади. Він погодився, забрав  полонених християн і повернувся на Січ. Козацький флот з десантом в 3 000 чоловік під командуванням осавула Нечая рушили в Синоп і Трапезунд, щоб зруйнувати ці два міста работоргівлі, а їх населення знищити. Так і сталося.

Після цього походу на Крим ординці надовго вгамувалися і на землі Русі не нападали.

Ці події відбулися у так званий період безкоролів‘я в Речі Посполитій.  В 1572 р. король Сигізмунд ІІ Август помер і не залишив   престолонаслідника. Шляхта і магнати два роки не могли  вибрати короля. Ним погодився стати принц Генріх Валуа (Анжуйський), але йому поставили умову, що він повинен одружитися на сестрі покійного Сигізмунда ІІ Августа принцесі Анні Ягеллонці, яка була старша за нього на 27 років. В Парижі Генріх всі артиклі (угоди з шляхтою) підписав, а як приїхав в Краків, виконувати їх не став, кожен день організовував бали та пиятики.  І так аж чотири місяці!   

Коли помер його брат король Франції  Карл ІХ, вночі 18 червня 1574 р. втік в Париж. Знов наступило безкоролів‘я, а це була реальна загроза існування Речі Посполитій як держави. Зі сходу московський цар Іван ІV, хоч і підписав мирний договір на 3 роки, але 15 000 кінноти були на марші в Лівонію, яку він хотів захопити. З півдня орди кримських татар досягали Волині  і султан Османської імперії виношував плани захопити правобережжя Русі-України.  

Населення держави було беззахисним перед зовнішнім  ворогом. Тому Богдан Ружинський своїм походом в Крим врятував  життя багатьом тисячам українців і не дав загарбати землі Речі Посполитій. Нарешті з 6 кандидатів на трон Речі Посполитої в грудні 1575 р. було обрано сенатом королем імператора Максиміліана ІІ Габсбурга, а шляхтою — принца з Трансільванії Стефана Баторія. Після періоду  відсутності королів тепер їх стало аж два. Стефан Баторій виявився більш моторний парубок. Вже 1 травня 1576 р. він коронується і одружується на принцесі Анні в Кракові.

х  х  х

Гетьман, князь Богдан Ружинський, добре розумів, що козацтво — це незаконне військове формування, проти якого король може в будь-який час послати військо і розгромити Січ. Він  добивається від нового короля універсалу, згідно з яким  козацтво стає реєстровим, як армія Речі Посполитої. В містах і містечках на південному кордоні він розташовує 6 козацьких полків, з них два — на Дністровських островах, створює гарнізони. Король законодавчо закріплює за козаками землі, які належали їм, дає гетьману Ружинському символи влади – булаву, хоругву, бунчук і котли (литаври). Щоб відволікти військо Османської імперії з Балкан,  посилає Богдана Ружинського з козаками в похід по південному берегу Чорного моря від Дону до Стамбула. 

Богдан Ружинський з козаками  перейшов  Дон і почав вести бойові дії проти осман. Козацький флот на чайках супроводжує їх. На своєму шляху козаки нищать все, що трапляється «під руку», визволяють з рабства християн. Трапезунд і Синоп тільки почали відбудовуватися, як їх знову знищили і населення перебили. Підійшли до Стамбула, штурмувати не стали, але пограбували й спалили його околиці. 

Цей похід, що примусив тремтіти увесь Крим та Османську імперію, наочно показав силу і відвагу козацького війська, його здібність побороти будь-якого ворога, який  зазіхатиме на Вітчизну. Розгніваний Султан Османської імперії Ахмед ІІІ почав погрожувати послам Речі Посполитої, що оголосить їм війну, якщо не припиняться набіги козаків на його кримські і османські володіння. На це посли, похнюпившись, відповіли: «Якщо ви їх знищите, з нашого боку не буде жодних заперечень». Після цього настав спокій в Речі Посполитій.

х  х  х

Слава про військові успіхи долетіла аж до Москви. Цар Іван ІV Грозний направив в Січ посла з царською грамотою, в якій писав до  «…голове, князю Богдану Ружинскому и ко всем козакам днепровским с великим своим жалованием и с приказом к ним», в якій він пропонував козакам вирушити в похід на Крим і зруйнувати Козлов. З послом прислав козакам  багаті подарунки і різні обіцянки.  Козаки посла прийняли, подарунки взяли і угоду з царем підписали, адже якраз готувалися до походу на Крим.

В 1575 р. у Богдана Ружинського від дружини Анни народилась донька Анастасія і в цьому ж році ординці напали на Волинь. Вбили матір Богдана – Раїну Яківну, а дружину Анну взяли в полон. Як врятувалась, де росла і виховувалась майбутня матір гетьмана Богдана Хмельницького, мені поки не відомо.

 Ординці, щоб не пускати козаків в Чорне море, побудували в гирлі Дніпра фортецю Аслам-Кермен (Каховка), а на Дніпрі натягли  металевий ланцюг, щоб козацькі чайки не змогли пропливти. Вдень пропливти біля фортеці стало неможливо, а вночі, якщо ланцюг натягували, відкривали вогонь з гармат по Дніпру. Для козаків це стало проблемою, і вони напали на фортецю. Встановлена порохова міни з першого разу не вибухнула, Богдан пішов з сапером перевірити, в чому справа. Раптом  міна вибухнула, і славний син Ковельщини  загинув. Козаки від фортеці і сліду не залишили. 

Період гетьманства князя Богдана Ружинського ввійшов в історію січового козацтва, як «Золоті козацькі часи за гетьмана Богдана Ружинського» і залишився в пам‘яті народній.

х  х  х

5 серня 1992-го року під час проведення всеукраїнського фестивалю “Таврійські ігри” на набережній м. Каховки Херсонської області  встановлено пам’ятний знак на честь гетьмана Богдана Ружинського у вигляді куба на камінному постаменті. У 2016-му році силами і коштами, в першу чергу козацької громадськості, проведена реконструкція, встановлено православний гранітний хрест.  В селі Ружині Волинської області у 2004-му році встановлено біля сільської ради пам’ятний знак на честь князів Ружинських, за селом є руїни, які місцеві називають рештками замку князів Ружинських XV століття. В Каховці у 2016-му році в результаті перейменувань з’явилася вулиця Богдана Ружинського  (Вікіпедія).

Цікаво в житті виходить. Жителі міста, яке зруйнував гетьман Богдан Ружинський, встановили  йому пам‘ятний знак на березі Дніпра, перейменували вулицю. То, можливо, настав час на його батьківщині у парку  Тараса Шевченка  на березі Турії встановити  пам‘ятник, що символізував  би боротьбу за незалежність і волю України? Не завадило б і   вулицю в Ковелі назвати в  честь гетьмана чи навіть  в честь роду 5 гетьманів Ружинських. 

Якщо підрахувати, скільки десятків тисяч українців визволив з полону і сотень тисяч, які змогли жити в Україні  й продовжити свій рід, то встановити пам‘ятник Богдану Ружинському —  всенародна справа, справа честі ковельчан!

Петро ОБ’ЄДКОВ, 

голова правління ГО «Відродження культурної спадщини Волинського Полісся». 

Князь Василь Сангушко 24 грудня 1518 року у Бересті (Брест) виклопотав у  польського короля Сигізмунда І дозвіл утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебурзького права. З тих пір в Ковелі відбувалися дві ярмарки щороку — на свято Воздвиження Хреста Господня та на четвертий день Різдва Христового. Знамениті ковельські ярмарки збирали покупців від Кракова до Житомира, і від Львова до Берестейщини.

Ковельська земля славилась вмілими майстрами. Тут діяли  кравецький пекарський, гарбарський, шаповальський,  панчошний, м’ясницький і кушнірський цехи. А у Вижві працювали найкращі майстри з виготовлення кожушків, шапок і чобіт. Європейські модниці носили вижівські хутряні вироби. Як відомо, Ковель  розташований на торговельному шляху між Великим князівством Русь і Західною Європою. Тому отримане Ковелем Магдебурзьке право сприяло бурхливому розвитку ремісництва та торгівлі. За 50 років місто швидко розвинулось, жителі міста розбагатіли. У Ковелі створили школу, де учитель отримував «третій гріш» (зарплату) від місцевих церковних треб, організували притулок для престарілих та бідних.  

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 3231

Не секретом для багатьох з нас є той факт, що, зважаючи на нещодавні нововведення у сфері медичної реформи, більшість пересічних громадян опинилися, відверто кажучи, у безвихідній ситуації.

Аби зекономити кошти, люди почали частіше звертатися до так званої нетрадиційної медицини. Бо хіба можна з нашими зарплатами чи пенсіями дозволити собі повноцінне лікуванння? За  такі гроші — хіба що виживати, а не жити.

Звичайно, ми не беремо до уваги наших шановних народних обранців, котрі звикли шикувати: вечеряти всього “лиш” за 15 тисяч гривень (!), лікуватись в дорогих клініках за кордоном та ін.

Нетрадиційна (народна) медицина — це сила самої природи, лікування за допомогою природних ресурсів. Вважається, що цей спосіб має позитивний вплив на організм. Людина — природна істота, тому народні засоби лікування, такі, як фітотерапія,  вважаються корисними при тому чи іншому захворюванні.

Однак, як будь-які ліки,   нетрадиційні способи лікування мають свої переваги і недоліки. Як кажуть, все добре в міру і за певних обставин.

Фітотерапія, хоч і застосовується здавна в лікувальних цілях, її вплив на організм, користь і шкода не мають абсолютних доказів. З іншого боку багато сучасних лікарських засобів були створені на основі рослинних компонентів.

Наприклад, всіма відомий аспірин був вироблений з кори дерева білої верби. Травники знають, що ця рослина допомагає полегшити зубний і головний біль.

Багато лікарських препаратів, які знижують рівень холестерину в крові і полегшують серцеві болі,  були зроблені на основі природних польових трав.

До переваг нетрадиційної медицини відносять:

- натуральність сировини надає ощадливий вплив на роботу організму. Це — свого роду допомога природними силами на відновлення здоров'я людини;

- мінімальний ризик появи побічних ефектів. Більшість лікарських засобів на природній основі добре переносяться пацієнтами. Завдяки цьому трав'яні ліки можна застосовувати безперервно тривалий час, що не приводить до звикання;

- низька вартість: медикаменти можуть дозволити собі покупці з різним матеріальним доходом;

- доступність широкому колу покупців, так як не потрібно їхати в ліс для збору трав або отримувати рецепт у лікаря. Достатньо лише зайти в найближчу аптеку і купити потрібний препарат;

До недоліків фітотерапії відносяться:

n Народна медицина хороша в лікуванні далеко не всіх захворювань. Тим більше, якщо хвороба загрожує життю людини, то потрібно вдаватися до прогресивно-сучасних методів лікування. Наприклад, такі захворювання як: перелом, інфаркт, апендицит фітотерапією не лікуються;

n Ще один недолік лікування травами — відсутність дозування. При самостійному неправильному дозуванні можна заподіяти шкоду власному здоров'ю;

n Ризик отруєння, якщо трави збираються самостійно, а не купуються в аптеці.

n Взаємодія фітотерапії з традиційними лікарськими препаратами не завжди піде на користь пацієнту, тому перед застосуванням слід обов'язково проконсультуватися з лікарем.

Пам'ятайте: нешкідливі на перший погляд трави — не завжди дієві ліки. У виборі і застосуванні слід бути уважним. Фітотерапія має як переваги, так і недоліки. За допомогою нетрадиційної медицини можна зміцнити свій організм, допомогти відновленню здоров'я, а можна  і завдати шкоди!

Важливо приймати обдумані рішення, не займатися самолікуванням, а консультуватися з лікарем.

Як показує практика, послугами нетрадиційної медицини найчастіше користуються пенсіонери. Можливо тому, що за своє життя вони перепробували немало різних ліків, розчарувались в тих, хто давав клятву Гіппократа. Натомість, «букет» всіляких хвороб не зменшився, а навпаки «поповнився» із віком.

Тож, «посадивши» шлунок, печінку та й загалом своє здоров'я, вони надіються тепер на одне: аби в подальшому самопочуття не погіршувалось.

Тому в таких ситуаціях на допомогу багатьом і приходить нетрадиційна методика лікування тих чи інших хвороб.

Так, вже давно прихильницею фітотерапії є ковельчанка Валентина Василівна, яка може похвалитися не одною книгою, що присвячені народній медицині.

 «Я вже давно на пенсії, тож вільного часу вистачає. Користуючись нагодою, сама не лінуюсь назбирати влітку всіляких трав, які згодом стають в нагоді», — зазначає вона.

Жінку періодично турбують хвороби шлунково-кишкового тракту, але вона знає,  як цьому зарадити: в такому випадку використовує настоянку тих чи інших польових суцвіть.

«Коли недуга загострюється, мене рятують добре відомі всім нам ягоди шипшини, кульбаба, калина й ромашка, а також інші трави», — ділиться секретами протидії захворюванням.

Як додає вона згодом, після декількох таких прийомів самопочуття відразу поліпшується. А плодами чорної горобини пенсіонерка нормалізує тиск.

А ще ковельчанка додає, що   час від часу контролює своє здоров'я і на оглядах, відвідуючи медичні заклади з метою профілактики щонайменше два-три рази на рік.

«Рекомендації лікарів обов'язково враховую, а тоді вже вирішую, як і чим лікуватись далі. Якщо ж дозволяє фінансове становище, то й проліковуюсь інколи.

Хоча таке лікування, навіть в профілактичних цілях,  обходиться  в три-чотири моїх пенсії щонайменше. Тож я ще раз наголошую, що замість медикаментів не завадить «підкріпитись» нетрадиційними засобами народної медицини, — доповнює  на завершення бесіди жінка.

l

Як стверджують самі фітотерапевти, своїм пацієнтам вони можуть відмовити лише в таких випадках:

- при захворюванні на туберкульоз;

- при онкологічному захворюванні;

- психічних розладах у хворого.

Але навіть тут бувають винятки. Інколи самі медики дивуються, як застосування нетрадиційної медицини призупиняє невиліковну раніше хворобу... Але такі дива, на жаль, трапляються рідко.

Тож бережіть своє здоров'я  і не хворійте, бо хвороби, як бачимо,  дорого нам обходяться!

Підготувала Орися ФІЛІПЧУК.

Не секретом для багатьох з нас є той факт, що, зважаючи на нещодавні нововведення у сфері медичної реформи, більшість пересічних громадян опинилися, відверто кажучи, у безвихідній ситуації.

Аби зекономити кошти, люди почали частіше звертатися до так званої нетрадиційної медицини. Бо хіба можна з нашими зарплатами чи пенсіями дозволити собі повноцінне лікуванння? За  такі гроші — хіба що виживати, а не жити.

Звичайно, ми не беремо до уваги наших шановних народних обранців, котрі звикли шикувати: вечеряти всього “лиш” за 15 тисяч гривень (!), лікуватись в дорогих клініках за кордоном та ін.

Нетрадиційна (народна) медицина — це сила самої природи, лікування за допомогою природних ресурсів. Вважається, що цей спосіб має позитивний вплив на організм. Людина — природна істота, тому народні засоби лікування, такі, як фітотерапія,  вважаються корисними при тому чи іншому захворюванні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 5302

Дедалі більше мешканців Ковельщини потрапляє у полон «зеленого змія». 

Через оковиту ні з власним здоров’ям, ні життям не рахуються, а «погода» в домі, батьки, дружина, діти – і поготів їх не хвилюють. Не потрібна робота, колишні захоплення теж перестають бути цікавими, а от заради чарочки ладні останню сорочку з себе зняти… 

Сьогодні на диспансерному обліку  в наркологічному кабінеті Ковельського МТМО з приводу хронічного алкоголізму (психологічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю) перебуває 1286 хворих. З приводу епізодичного вживання алкоголю зі шкодою для здоров’я зареєстровано 174 хворих.

А особливо сумно те, що за статистикою протягом останнього десятиріччя їх кількість стабільно збільшується на п’ять – десять осіб. Що у селі, що в місті – п’ють однаково, лише з невеликим «відривом» за цим показником жителі сільських населених пунктів поступаються міським (з числа тих, хто стоїть на обліку, в сільській місцевості проживають 597 любителів понад міру вживати алкоголь, а от у місті таких 689 осіб).   

Справді, алкоголю в нас вживають дуже багато. Тож не дивно, що Україна посідає п’яте місце у світі за кількістю смертей внаслідок надмірного вживання алкоголю. Близько 100 тисяч українців протягом року помирає від причин, прямо чи непрямо пов’язаних зі вживанням спиртних напоїв. Якщо етиловий спирт не отруює моментально, його компоненти провокують розвиток хвороб, що завершуються смертю алкоголіка. 

А випадання з поверхів, побутові бійки, різанини – це ж ніколи не відбувається на тверезу голову. А скільки ще тих, хто отримав травму чи загинув у ДТП, перебуваючи “під градусом”? Мовляв, що такого: сто грамів коньячку для бадьорості. От тільки вони можуть «вийти боком». Якби ж іще лише своїм життям ризикували, а то ж не тільки. Не задумуються про це водії, коли напідпитку сідають за кермо. І хоч таких на ковельських дорогах наче поменшало, зважаючи на немаленькі штрафи за водіння в нетверезому стані та ризик позбутися водійських прав, є ті, кому все ж «море по коліна».

От і нещодавно тижня був випадок, що лише за ніч у Ковелі патрульні затримали трьох нетверезих водіїв, про що повідомляється на сторінці волинських патрульних у Фейсбук. Спочатку біля одного з нічних клубів патруль зупинив 40-річного ковельчанина, котрий, перебуваючи за кермом, мав 0,51 проміле алкоголю в крові. Чергового нетверезого водія, яким виявився 24-річний місцевий житель, помітили на одній з центральних вулиць. А вже під ранок за порушення Правил дорожнього руху екіпаж зупинив авто, у тридцятирічного водія, в якого помітили ознаки сп’яніння.

А от позавчора, 10 квітня, екіпажі патрульних у Ковелі отримали орієнтування про нетверезого мотоцикліста, який створював аварійну обстановку під час руху.

Правоохоронці швидко знайшли транспортний засіб, який підходив під орієнтування, однак водій з пасажиром не зреагував на вимогу зупинитись і почав втікати. На перехресті вулиць Володимирська-Незалежності спричинив дорожньо-транспортну пригоду, але продовжив рух.

Після тривалого переслідування патрульні таки заблокували водія в одному з дворів. При спілкуванні помітили в нього ознаки сп’яніння, однак проходити перевірку той відмовився. Документів на мотоцикл чоловік не пред’явив.

Згодом патрульні встановили по базі Інтерполу, що цей транспортний засіб перебуває в міжнародному розшуку (попередньо викрадений в Італії). Тому на місце події викликали слідчо-оперативну групу.

На водія уже вдруге оформили протокол за керування в стані сп’яніння (ч. 2 ст. 130 КУпАП), а також протоколи за невиконання вимог про зупинку, вчинення ДТП, залишення місця ДТП та об’єднану постанову за ч. 6 ст. 121 та ч. 3 ст. 126 КУпАП (за відсутність документів на мотоцикл і права керувати). Транспортний засіб слідчі вилучили.

х  х  х

Алкоголь – це харчовий продукт, однак від його передозування можна отруїтися, а то й померти. Вживаючи спиртні напої, потрібно знати міру. Це ніби з таблетками – вказано їхню дозу. Замість однієї вип’єш кілька, і це вже буде токсична доза. Так само з алкоголем: є доза нормальна, коли люди випили 100 грамів і собі веселяться. Та якщо за одним присідом «вкласти» пляшку горілки, то цілком вірогідно, що вона може для когось виявитися останньою.

Під вмістом алкоголю в крові розуміється концентрація етанолу, виражена в проміле (тисячних долях об’єму). До 0,3 проміле – це норма (людина може випити кефір, квас, медикаменти).  Вище 0,3 проміле – алкогольне сп’яніння. Від 0,5 проміле – легкий ступінь алкогольного сп’яніння, від 1,5 до 2,5 проміле – середній, від 2,5 до 3 проміле – важкий, від 3 до 5 проміле – сильний. Після 5 – смертельна доза алкоголю.

Сьогодні маємо проблему й щодо підліткового алкоголізму. У нас же на кожному кроці – джин-тонік, бренді-кола, пиво… Зрештою, й міцніші напої для юних знайти не велика проблема, зважаючи іще на те, що багато хто з них є затятими завсідниками генделиків, нічних клубів, дискотек. А що робить молодь на дискотеці? Випиває...  

Своє робить й реклама алкоголю. Немає такого фільму на ТБ, щоб у ньому тричі не сідали за стіл, не наливали горілки й розслаблялися, коли в них життєві проблеми.

– Суспільство має думати, як вирішувати цю проблему, яка сьогодні, як ніколи, негативно впливає на інтелектуальний, фізичний, моральний рівень населення, — вважає завідувач Ковельського відділення екстреної медичної допомоги Сергій Палайда, адже, за його словами, майже щодня «швидка» виїжджає на виклики до людей, які у стані алкогольного сп’яніння лежать на вулиці, поводяться неадекватно в громадських місцях. Й, на жаль, серед таких часто-густо опиняються не тільки безпритульні й волоцюги.

Люди п’ють, бо таким чином намагаються втекти від реальності, рятуються від депресії, соціально-психологічних проблем. А потім виникає залежність

— Наш контингент – люди середнього віку. Це — заробітчани, котрі, повернувшись з-за кордону, від «нічого робити» заходять у запій, а також наші земляки, які повернулися з АТО і потребують психологічної підтримки, — розповідає лікар-нарколог наркологічного кабінету Ковельського МТМО Петро Лис. — Жити нині важко. Безробіття, нестабільність, люди починають пити від безнадії. Багато є факторів. Хто сильний і може за себе боротися, буде мити під’їзди, «чіплятися» за будь-яку роботу. Інший не може «переступити» через себе, бо перед тим працював на пристойній посаді. Починає випивати, а це «затягує». 

Звісно, в кожного свої проблеми, й нам з ними не до якихось там п’яниць. Мовляв, усім зараз важко, але ж не «заливатись» через це горілкою. Таких «слабкодухих» ми зневажаємо, дивимося на них зверхньо й обходимо стороною, та чомусь так трапляється, що рік за роком все ж поповнюємо їхні ряди…

Вікторія ЗІНЧУК.

Дедалі більше мешканців Ковельщини потрапляє у полон «зеленого змія». 

Через оковиту ні з власним здоров’ям, ні життям не рахуються, а «погода» в домі, батьки, дружина, діти – і поготів їх не хвилюють. Не потрібна робота, колишні захоплення теж перестають бути цікавими, а от заради чарочки ладні останню сорочку з себе зняти… 

Сьогодні на диспансерному обліку  в наркологічному кабінеті Ковельського МТМО з приводу хронічного алкоголізму (психологічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю) перебуває 1286 хворих. З приводу епізодичного вживання алкоголю зі шкодою для здоров’я зареєстровано 174 хворих.

Коментарів до новини: 7
Переглядів новини: 1092

Шановний читачу! Насторожся, вслухайся у різноголосий лемент, який звучить на малих і великих застіллях. 

— Пий до дна! Пий до дна! Пий до дна! – волає захмелілий люд на весіллі. 

— Перший – до дна! Другий і третій теж! – наказує самозваний тамада на дні народженні. 

— Скільки крапель залишиться у чарці, стільки сліз у коханні буде! – заохочує інший до чергової чарки.

— Змилуйтеся! Не можу більше пити! – благально просить хтось.

— Не п’ють хворі і падлюки. Ти ж не такий? – під дих вдаряє малопитущого випивоха-пересмішник. 

— За здоров’я по повній, до останньої краплі! – знову чути настирне.

Мій друг філософськи розгортає думку: «Тільки дурні шукають причину випити. Розумні завжди її мають».

Посудіть самі: ми п’ємо за море і за горе, за поразку й перемогу, за автівку і шкарпетки, за святих і померлих, за дітей і батьків. Перелік причин для вживання оковитої безкінечний, як і перелік тостів-запросин. 

Я намагаюся прозріти. ХХ століття багато хто називає віком сатани через братовбивчі війни, репресії, нищення віри, голодомори. Виходить, що сатана перебрався і в ХХІ століття і прагне знищити людство через вплив алкоголю, наркотиків, інформаційних технологій (Інтернет, мобільний зв’язок, телебачення). 

На мою суб’єктивну думку, кожна душа, крім добра і Божої любові, заповнена і негативом. Саме цей простір вміло окуповує сатана, який вустами тостуючих вільно чи не вільно спрямовує людину у сіті гріха. Ми і не задумуємося над тим, що команда: «Пий до дна!» фактично націлена проти Бога і життя. Так, так! Не просвітлює алкоголь свідомість, а затуманює її, і не лікує, а забирає здоров’я, призводить до всяких трагедій не лише окремої людини, але й суспільства.

Відчувши слабкість у боротьбі проти нього, диявол ще більше скаженіє. Посудіть самі: слово священнослужителів проти алкоголю звучить не твердо, а якось несміло. Влада має інші турботи. А люд тим часом жваво, мов зачарований, заливає спиртним свої негаразди і разом з тим маленькі радості й скочується в безодню.

Іноді думаю: чому не забороняє влада рекламу алкоголю і не обмежує його споживання? Все просто. Задурманений оковитою індивідум – це раб, безвольний і бездумний, зрештою, й бездушний. А рабами легше управляти, ніж людьми просвітленими істинами Господа. Та чи надовго? 

Масове споживання алкоголю – це одна з ознак кінця світу. На жаль, українське суспільство до свого кінця крокує в перших рядах. Приречено, не спотикаючись і не оглядаючись. 

Хто зупинить? Тиша…

Хочу вірити в краще. Молюся. Чекаю на просвітлення. Стараюся почати з себе. День витримав без спиртного – це маленька перемога. Ура!

І раптом від знайомого поважного керівника чую: «Сьогодні нап’юся вдрабадан». Це значить – нахлятися до безтями, сивушним туманом закрити проблеми і невдачі на роботі, забувши і сім’ю, і все інше.

Ввечері більше: в газеті «Експрес» читаю, як на Хмельниччині 13-річний хлопець з однолітками випили 2 літри самогону й опинилися в реанімації. Імениннику наливали найбільше, «ґвалтуючи» отими підступними тостами: «Пий до дна!».

Ех, козаки і козачки, невже це ваш останній герць перед підступним і невидимим ворогом?

Промовлю настановче: «Пий, запрошуй, але розумом закушуй. Спокуса дешева, легкодоступна, буває присолоджена, але ціна їй – людське життя».

Анатолій СЕМЕНЮК. 

Шановний читачу! Насторожся, вслухайся у різноголосий лемент, який звучить на малих і великих застіллях. 

— Пий до дна! Пий до дна! Пий до дна! – волає захмелілий люд на весіллі. 

— Перший – до дна! Другий і третій теж! – наказує самозваний тамада на дні народженні. 

— Скільки крапель залишиться у чарці, стільки сліз у коханні буде! – заохочує інший до чергової чарки.

— Змилуйтеся! Не можу більше пити! – благально просить хтось.

— Не п’ють хворі і падлюки. Ти ж не такий? – під дих вдаряє малопитущого випивоха-пересмішник. 

— За здоров’я по повній, до останньої краплі! – знову чути настирне.

Мій друг філософськи розгортає думку: «Тільки дурні шукають причину випити. Розумні завжди її мають».

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 620

Деякі наші читачі цікавляться роботою батьківських комітетів у школах. Неважко здогадатися, що мають нарікання на чи не головну функцію цього комітету – збирати гроші «на щось» (на дрібні і великі потреби школи, класу, на екскурсію, на свято). Регулярно здавати кошти, особливо коли їх не вистачає на сімейні «захищені статті», справді непросто. Та ще якось змиришся з тим, коли розумієш, що це служитиме твоїй дитині, а якщо сумніваєшся, чи не обкрадає хтось тебе і багатьох інших, от тоді уже роздратування рветься назовні, але, щоб не нашкодити своєму учневі, впокорюєшся і живеш далі. А чи можна інакше?

Батьківський комітет взагалі – винахід хороший. Це самоврядний орган, який є посередником між батьками та дирекцією школи. Вікіпедія визначає його як орган громадськості, що сприяє розв’язанню найважливіших питань навчання і виховання школярів, а також поліпшує матеріальну базу школи. Отже, основна частина мам і тат довіряє невеличкій групі «колег» представляти себе у взаєминах зі шкільним товариством, і діяльність їхня спрямована на те, щоб нашим синам і донькам створити комфортні умови для навчання.

Я була у класі членом батьківського комітету років десять тому: тоді ми збирали кошти на фонд класу і школи, на харчування, на День учителя і на свята дітям. У наступні роки ми (разом із батьками) на що тільки не робили внесків: і на футбольне поле, і на мультимедійні системи, і на парти, і навіть на переобладнання водопостачання, щоб у класі мати умивальник. Усе – заради наших чад. Не скажу, що була від того дуже щаслива, але мене стримував один факт: уже не пригадую, якого саме року переглядала в інтернеті бюджет міста Луцька і знайшла виділене на освіту: зарплатня й енергоносії — оце й усе! Та це було давненько. Тепер ситуація інакша: триває децентралізація, тобто місцева влада має значно більший грошовий ресурс, аніж раніше (у тому ж Луцьку торік у школах і дитсадках ремонтували і покрівлі, і санвузли). А ще ж можна залучати до співфінансування благодійні фонди (особливо перед виборами вони дуже легкі на підйом). 

Отож, питання «побори чи шкільна інвестиція у свою дитину», знову  актуальне. Як із цим розібратися? Відповіді досить фахово підготувала група батьків, яким так допекла несправедливість (приміром, здавати благодійний внесок ще як дитина йде до першого класу), що вони об’єдналися у спільноті «Батьки SOS» (спільнота має свою сторінку у соцмережі «Фейсбук»). Ця громадська організація разом із «Українським кризовим медіа-центром» розробила макет брошури з відповідями на найпоширеніші запитання про збір коштів на утримання школи – його ви зможете знайти за цим посиланням – http://nus.org.ua/news/batky-sos-rozrobyly-maket-pro-te-yak-pravylno-ne-zdavaty-groshi-na-shkolu/.

Отож, аби розібратися з пекучими питаннями, передусім потрібно не шкодувати часу на збір інформації. Наприклад, школа повинна мати річний кошторис на ремонт, який подає в управління освіти (пишучи цей матеріал, я знайшла в інтернеті бюджетний кошторис НВК, у якому навчається моя донька, на 2017 рік). Коли ж якісь пункти в ньому не профінансовані з місцевого чи Державного бюджетів, навчальний заклад має право залучати їх від благодійників, якими можуть бути і батьки. Але! Перелік потреб школи і їхня вартість обов’язково мають бути оприлюднені. Перед тим, як здавати гроші, радять запитати в керівництва, чи певна необхідність прописана в кошторисі, та спершу звернутись по допомогу до депутатів місцевої чи Верховної Ради, яких обрали у виборчому окрузі, де розташований заклад. Знову ж таки, радять необхідний внесок платити у безготівковій формі і переказувати на офіційний спецрахунок освітньої установи у Держказначействі.

До речі, в американських школах батьки теж платять, однак не на благоустрій школи, а на потреби свого учня залежно від того, які предмети вибирає  дитина, – це десь із 6-го класу. До прикладу, на лабораторні дослідження батьки 11-класниці заплатили цього навчального року 90 доларів, у 2015-му — було 150. Для них – це невелика сума, але якщо у родини дохід малий, то від плати її звільняють. Також у спортивних секціях діти платять за свою форму і поїздки на змагання.

Але ми живемо у такій країні, де цивілізовані стосунки тільки вибудовуються, тож природне запитання — «Чи не ошукують мене у школі?» — потребує від батьків певної праці при пошуку відповіді, а як на це немає часу, то або не нарікаймо, або шукаймо батьків-волонтерів.

До речі, в американських школах батьки теж платять, однак не на благоустрій школи, а на потреби свого учня залежно від того, які предмети вибирає  дитина, – це десь із 6-го класу. До прикладу, на лабораторні дослідження батьки 11-класниці заплатили цього навчального року 90 доларів, у 2015-му — було 150. Для них – це невелика сума, але якщо у родини дохід малий, то від плати її звільняють. Також у спортивних секціях діти платять за свою форму і поїздки на змагання.

Але ми живемо у такій країні, де цивілізовані стосунки тільки вибудовуються, тож природне запитання — «Чи не ошукують мене у школі?» — потребує від батьків певної праці при пошуку відповіді, а як на це немає часу, то або не нарікаймо, або шукаймо батьків-волонтерів.

Маєте теми для обговорення — пишіть на електронну адресу: okovalenko74@gmail.com

Оксана КОВАЛЕНКО.

Від редакції: даний матеріал свого часу був опублікований в газеті «Волинь-нова». З дозволу її редакції, а також   автора ми передруковуємо статтю у «Вістях Ковельщини», оскільки порушена проблема є актуальною і для наших міста й району. Про це, зокрема, свідчать листи батьків, з якими вони звертаються до журналістів.

У тому разі, якщо нотатки пані Оксани Коваленко (до речі, мами школярів) викличуть у читачів бажання продовжити дискусію, ми готові надати слово і батькам, і педагогам, і представникам адміністрації шкіл та навчальних закладів.

Деякі наші читачі цікавляться роботою батьківських комітетів у школах. Неважко здогадатися, що мають нарікання на чи не головну функцію цього комітету – збирати гроші «на щось» (на дрібні і великі потреби школи, класу, на екскурсію, на свято). Регулярно здавати кошти, особливо коли їх не вистачає на сімейні «захищені статті», справді непросто. Та ще якось змиришся з тим, коли розумієш, що це служитиме твоїй дитині, а якщо сумніваєшся, чи не обкрадає хтось тебе і багатьох інших, от тоді уже роздратування рветься назовні, але, щоб не нашкодити своєму учневі, впокорюєшся і живеш далі. А чи можна інакше?

Батьківський комітет взагалі – винахід хороший. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 490