З гарним настроєм  зустрічає  травневі свята  сім’я  Олександра та Орисі ЛЕВЧУКІВ, що мешкає у Старих Кошарах. Вона щиро   закохана в працю на землі, яка годує кожного з нас. В цьому ж дусі батьки виховують і  своїх дітей  – доньку Анастасію та сина Олександра.

Подружжя не переймається тим, що з приходом довгоочікуваного тепла роботи в селі значно побільшало, адже хазяйські клопоти приносять їм тільки приємне задоволення. Особливо тоді, коли господарі бачать результати зробленого. 

«Весняно-польові роботи ми почали, посадивши картоплю. Найближчим часом візьмемось за сівбу овочевих культур», - поділився з нами вмілий господарник.

Тож нехай і надалі  все вдається цим хорошим людям, а Всевишній  сповна дарує їм  Свої милість й  благодать!  Цього ж бажаємо і читачам газети! 

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

 

З гарним настроєм  зустрічає  травневі свята  сім’я  Олександра та Орисі ЛЕВЧУКІВ, що мешкає у Старих Кошарах. Вона щиро   закохана в працю на землі, яка годує кожного з нас. В цьому ж дусі батьки виховують і  своїх дітей  – доньку Анастасію та сина Олександра.

Подружжя не переймається тим, що з приходом довгоочікуваного тепла роботи в селі значно побільшало, адже хазяйські клопоти приносять їм тільки приємне задоволення. Особливо тоді, коли господарі бачать результати зробленого. 

«Весняно-польові роботи ми почали, посадивши картоплю. Найближчим часом візьмемось за сівбу овочевих культур», - поділився з нами вмілий господарник.

Тож нехай і надалі  все вдається цим хорошим людям, а Всевишній  сповна дарує їм  Свої милість й  благодать!  Цього ж бажаємо і читачам газети! 

Фото 

Мирослава ДАНИЛЮКА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 436

Четвер. Хмарно, можливий невеликий дощ. Температура: 16оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю.  Мінлива хмарність.  Температура: 10оС. Вітер західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можливий дощ.   Температура: 15оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на суботу. Ясно. Температура:  6оС. Вітер південний слабкий.

Субота. Ясно.  Температура:  21оС. Вітер південний помірно сильний.

В ніч на неділю. Ясно.  Температура:12оС. Вітер південний помірний.

Неділя. Мінлива хмарність, можлива гроза.  Температура: 26оС. Вітер південний помірно сильний. 

В ніч на понеділок.  Мінлива хмарність. Температура:16оС. Вітер південний помірний.

Понеділок. Мінлива хмарність. Температура:  26оС. Вітер південний помірний.

В ніч на вівторок.  Ясно. Температура: 15оС. Вітер південний  помірний.

Вівторок.  Мінлива хмарність.   Температура:  24оС. Вітер  південно-західний  помірно сильний. 

В ніч на середу.  Мінлива хмарність. Температура:  14оС. Вітер північний помірний.

Середа.  Хмарно, можливий дощ.  Температура: 20оС. Вітер північно-східний помірний.

В ніч на  четвер. Мінлива хмарність.  Температура: 14оС. Вітер східний  помірний.

Четвер. Мінлива хмарність, можлива гроза. Температура: 24оС. Вітер західний помірний.

Четвер. Хмарно, можливий невеликий дощ. Температура: 16^оС. Вітер західний помірно сильний.

В ніч на п’ятницю.  Мінлива хмарність.  Температура: 10^оС. Вітер західний помірний.

П’ятниця. Мінлива хмарність, можливий дощ.   Температура: 15^оС. Вітер західний помірно сильний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 513

Нинішній рік, як, мабуть, жоден інший, «багатий» для редакції нашої газети на листи, заяви, скарги ковельчан з приводу проблем у житлово-комунальному господарстві міста. І хоч ми згідно із законодавством не зобов’язані подібні звернення розглядати, бо це не входить у компетенцію журналістів, все-таки не могли й залишити без уваги подібні сигнали. 

Саме з цих причин звернулися до заступника міського голови Андрія ТОВСТИГИ  (на знімку) з проханням дати відповіді на запитання, які непокоять людей.

l

— Андрію Володимировичу, на Вашу думку, в чому причина невдоволення ковельчан? Адже майже на кожній сесії присутні багаточисельні делегації жителів тієї чи іншої вулиці, того чи іншого мікрорайону, депутати від їх імені вносять десятки запитів і звернень. Чому така ситуація, попри те, що бюджет міста виконується і перевиконується, отже, як дехто стверджує, гроші є?

— Узагальнювати і говорити «в комплексі» про проблеми в житлово-комунальній галузі міста не можна. Потрібно чітко працювати за окремими напрямками, аби розібратися у ситуації, так би мовити, впритул.

Так, є незадоволені ковельчани, котрі не пропускають жодного засідання міської ради і приходять на сесії під «егідою» окремих депутатів, які, «зачепившись» за будь-яку проблему, не зовсім і не завжди вірно доносять до них ту чи іншу інформацію. У свою чергу, скажу, що жодного звернення мешканців нашого міста міська влада не залишала і не залишає поза увагою. Реагуючи на них, працівники виконавчого комітету виїжджають на місця, розповідають громадськості про те, як вирішуються порушені ними питання, інформують про це під час сесійних засідань, у ЗМІ.

Сьогодні значна частина людей, котрі бувають на сесіях міської ради, вже зовсім по-іншому, адекватніше і об’єктивніше сприймає реалії нашого сьогодення і розуміє, що звинувачувати міську владу в бездіяльності немає жодних підстав.  

Так, згоден, важливо і потрібно всі проблемні об’єкти привести до належного стану. Тому виконком в цьому плані дотримується такої позиції: якщо народні обранці твердо наполягають на тому, що маємо зробити все і відразу, то, як члени бюджетної, комунальної та інших постійних депутатських комісій, і знають, як формується бюджет, ще й мають вказати, яким чином і звідки «викроїти» в міській казні ці кошти, як їх розподілити. Депутати, котрі свідомо підходять до виконання своїх обов’язків, повинні визначити пріоритети у вирішенні взятих на себе завдань.

А громадськість, в свою чергу, має зрозуміти, що такі ж проблеми в комунальній сфері є в усіх без винятку містах України і, на жаль, у багатьох випадках вони не вирішуються. Тому на фоні значно серйозніших проблем, які сьогодні маємо і намагаємося їх вирішувати, «вибивати» кошти на облаштування якихось окремих об’єктів благоустрою, м’яко кажучи, некоректно. На цьому неодноразово наголошував під час зустрічей з ковельчанами. Обіцяти їм, що всі їхні прохання виконаємо, як кажуть, одним махом, я, як заступник міського голови, не можу.

Варто врахувати ще один момент: на відміну від депутатів міської ради, працівники міськвиконкому несуть відповідальність за те, що беруть на себе. Немає відповідних призначень, ресурсів, проектної документації та інших підстав, то й нічого комусь щось обіцяти. Звісно, не всім це подобається. Легше звинуватити посадовців у бездіяльності, аніж зрозуміти, що перед тим, як за щось конкретно взятися, потрібно дотриматися певної процедури, є процеси, які передують безпосередньо виконанню робіт.

Звичайно, не всі скарги є безпідставними. Однак  це, швидше, звернення, один зі шляхів громади донести можливу проблематику до влади. Щороку при формуванні бюджету ми це озвучуємо і депутатам, і громадськості. Єдине прохання влади – визначитися з пріоритетами. Ніби й вулицю Тимошенка потрібно робити, й Відродження на часі, й з вулицею Черняховського не можна зволікати. Тисячу разів підтримую. Але міський бюджет не гумовий, і важко тут щось загадати наперед.

— У Ковелі останнім часом загострилася проблема бездомних собак. Вони містом бродять цілими зграями, лякають перехожих, особливо дітей. При чому, якщо раніше тварини розгулювали в основному міськими околицями, то тепер їх можна бачити і на центральних вулицях. Про це, зокрема, повідомили нам читачка газети Марія Нікітюк, інші ковельчани. Що Ви можете сказати з цього приводу?

— Маємо бюджетне призначення на утримання місць загального користування, за рахунок чого фінансуються такі заходи, як санітарне прибирання парків, кладовищ, утримання малих архітектурних форм, прибирання смітників на території загального користування й, у тому числі, відлов бродячих тварин. 

Щоб досягти зменшення кількості безпритульних тварин гуманними методами, Ковельська міська рада прийняла Програму поводження з безпритульними тваринами. Відповідно до заходів, передбачених у ній, сьогодні в стадії завершення підготовка приміщення для утримання безпритульних тварин, створене нове робоче місце, придбані медикаменти, необхідні спецзасоби та ін. Чекаємо дозволу на проведення відповідних робіт. Однак ця Програма передбачена лише для полегшення і здешевлення здійснення певних функцій виконавцем послуг з утримання місць загального користування.

У 2017 році цей тендер виграло ТзОВ «К. П. «Верес», яке тоді цією проблемою належно не займалось, мотивуючи тим, що вартість відлову і стерилізації тварин зросла, забувши про те, що свідомо брало участь у конкурсі, надавало технічні розрахунки. 

Ситуація не змінилась і в цьому році. Однак зараз заплющувати очі на ці та інші «огріхи» ніхто вже не буде. Маємо багато депутатських звернень, скарг від ковельчан, які дорікають міській владі, а не виконавцю робіт з приводу утримання місць загального користування – ТзОВ «К. П.  «Верес», яке, вигравши тендер, мало б підтвердити запропоновану ціну якістю наданих послуг. Та цього не сталося.

Сьогодні в цьому плані маємо вкрай негативну ситуацію на кладовищах, про що варто сказати окремо. Так, за місяць до Великодніх свят дали доручення виконавцю відповідних робіт звернути особливу увагу на санітарний стан міських кладовищ. «Верес» необхідний обсяг робіт не виконав. Його  бездіяльність зумовила накопичення сміття на кладовищах міста. 

Підприємству неодноразово надсилали  акти-претензії щодо неякісного надання послуг з утримання місць загального користування в м. Ковелі. Тому з ним  було розірвано договір. Тож, аби забезпечити порядок на кладовищах, терміново доручив комунальному відділу навести там лад. Відповідно, на це з міського бюджету потрібно виділити до ста тисяч гривень. 

Міська влада також вживає заходів, щоб уникнути накопичення сміття та надзвичайних ситуацій. Наразі триває процедура підготовки до проведення повторних публічних закупівель. До 20 травня прийматимуть документи від учасників тендеру.

На завершення теми скажу, що ми любимо посилатися на європейський досвід. Але в Європі виконавець будь-яких робіт навіть в думці не має порушувати передбачені в договорі умови. Адже в такому разі замовник відразу застосовує до нього фінансові санкції. А у нас максимальне покарання – достроково припинити дію договору.

— Цілий, образно кажучи, «масив» звернень до редакції стосується благоустрою вулиць. Широкого розголосу, зокрема, набрала в місті проблема вулиці Черняховського, про що неодноразово писали й «Вісті Ковельщини». 10 квітня ц. р. тут навіть відбулися збори місцевих жителів, на які люди запросили керівників міської ради, її депутатів, журналістів. Були присутні й Ви.

Наскільки нам відомо, 8 лютого ц. р. відбулася нарада за участю міського голови Олега Кіндера, Вас як його заступника, інших відповідальних працівників міськвиконкому, депутатів міськради, громадських активістів. На цій нараді обговорені пріоритети проведення будівельних робіт на вулицях Відродження, Черняховського та деяких інших. Ви поінформували про те, що найближчим часом тут планується зробити відповідно до бюджетних призначень. Чи змінилися наміри міської влади з тих пір? Чого чекати мешканцям вулиць цього мікрорайону найближчим часом? 

Цим цікавляться й наші читачі. Зокрема, жителька вул. Черняховського, 43 М. Г. Здрок з групою тутешніх мешканців, котрі повідомляють про незадовільне дорожнє покриття у цьому районі, відсутність автобусних зупинок по вул. Відродження до вул. Черняховського. В колективному зверненні, яке спрямувала до редакції О. П. Мажула з вул. Відродження, 40, озвучено прохання до міської влади, депутатів міськради допомогти відремонтувати дорогу від вул. Відродження до ФОКу. А от А. В. Осійчук з вул. Відродження, 68 порушує питання про необхідність вимощення тутешніх доріг, відведення застійних вод із перехрестя Черняховського, Відродження і Наливайка.        

— По-перше, це не зовсім проблема, а, швидше, проблемне питання. Свого часу мешканці вулиць Черняховського-Відродження нам пішли назустріч, адже коли будувався водогін і прокладалася каналізація, погодилися на співфінансування цих робіт.

Після цього вони звернулися з проханням прокласти там асфальт. Ми застерігали людей, що того ж року, коли були прокладені мережі, не слід асфальтувати дорогу. Адже потрібен певний час для, так би мовити, влягання ґрунту. Аби це зробити відразу, необхідні технології, що застосовують за кордоном і є дуже дороговартісними. Тоді прислухалися до людей і поклали там асфальт, а, натомість, мали б таки відстояти свою думку і на рік відкласти роботи. У результаті дорогу зробили, а вже через деякий час виникли запитання до виконавця робіт.

Зі свого боку, ми направили звернення в організацію, яка здійснює технічний нагляд за виконанням вказаних робіт, оскільки виключно в її компетенції вжити ті чи інші заходи у разі, якщо обсяги та якість проведених робіт не відповідають проектно-кошторисним розрахункам.

Потім з’явилася проблема з відведенням поверхневих вод, які по дорозі стікають в частину обійсть мешканців вул. Черняховського. Тому була розроблена проектно-кошторисна документація на проведення робіт з водовідведення, прокладання тротуару з вул. Холмської до вул. Відродження, а також облаштування двох автобусних павільйонів. Але ці плани не були реалізовані у 2017 році, зважаючи на ситуацію, що виникла в Ковелі з ветсанзаводом. Це питання тоді було не на часі. 

Повернувшись до вирішення цієї проблеми, не варто було діяти зопалу, а підійти до справи зважено. Тому в лютому скликали нараду, на яку запросили депутатів, голову та представників вуличного активу, членів міськвиконкому, його працівників. Поінформували про те, що є відповідні бюджетні призначення й потрібно визначитися з тим, що необхідно зробити у 2018 році: чи вул. Черняховського з частиною вул. Відродження й прилеглими вулицями, чи почати ремонт від вул. Варшавської? Завдання виконавчого органу – заплановане  виконати.  

Та в підсумку заговорили про інше. Присутні згадали про мікрорайон «Сільмаш», де мешкає значно більша кількість ковечан, адже від вулиці Варшавської до ФОКу дорога повністю розбита, тож, водночас, треба подумати і про дітей, котрі не доїжджають до ФОКу, бо водії «маршруток» через це туди відмовляються їхати.

Тоді також йшлося про те, що маємо бюджетні призначення на поточний ремонт доріг, які можна спрямувати на укріплення узбіч, защебенювання асфальту. Програмою розвитку пасажирських перевезень передбачені кошти на облаштування автобусних зупинок, а, отже, є можливість встановити там два додаткові автобусні павільйони. Окрім того, замовлено проектну документацію на проведення вуличного освітлення по вул. Відродження. 

Щоб заасфальтувати перехрестя Черняховського-Відродження, на чому, окрім іншого, наполягають жителі вказаних вулиць, в лютому не було фінансових ресурсів. Та у зв’язку з економією коштів, які з’явились у результаті невиконання «Вересом» робіт з утримання місць загального користування, сьогодні є така можливість. Це було враховано при формуванні проекту рішення про внесення змін в міський бюджет, а, отже, на квітневу сесію міської ради вноситься питання щодо виділення коштів на капітальний ремонт перехрестя Черняховського-Відродження. Зокрема, там буде зроблене водовідведення і асфальтування.

Під час зустрічі з мешканцями згаданого мікрорайону, яка відбулася 10 квітня, поінформувавши про заплановані заходи, запропонував місцевим жителям визначитись, де, в першу чергу, потрібно ліквідувати недоліки та ямковість в межах передбачених на це коштів. Люди виявили свою активність, оперативно підготувавши відповідний лист. 

Окрім того, варто зазначити, що є відповідні призначення на поточний ремонт вуличного освітлення. Зокрема, закуплені матеріали для проведення робіт з улаштування вуличного освітлення по вул. Грищенка (територія військового містечка), вул. Кришталевій (район вул. Черняховського). У цьому році заплановано кошти на реконструкцію вуличного освітлення по вул. Кияна та Сагайдачного. За рахунок цього матимемо старі світильники, завдяки чому в подальшому буде  змога освітити інші вулиці міста, в тому числі в районі вул. Черняховського.

До речі, скажу кілька слів з приводу пропозицій окремих депутатів провести повну ревізію міських доріг, котрі впевнені, що після цього не виникатиме подібних конфліктів. Можливо, й так. Але чи від того виграє місто, його мешканці? Ревізія доріг – це обстеження, складання дефектних актів й низка інших, передбачених процедурою заходів. Її проводять відповідні організації, які хоч сьогодні візьмуться за цю роботу. Але при тому не слід забувати про ще однин бік «медалі» – фінансовий. Тому жодних  питань: треба – проведемо ревізію, якщо не шкода на це «спустити» майже мільйон бюджетних коштів. А цього вистачило б, аби, наприклад, благоустроїти дві прибудинкові території.

— Світлана Пелип з Ковеля у дописі під заголовком «Хто буде нести відповідальність?» порушує питання неякісної бруківки в центрі міста, яка «розсипається», незважаючи на те, що її вклали влітку-восени 2016 року і що термін гарантійної експлуатації бруківки становить 5 років. Тому на вулиці Незалежності навпроти «Фокстроту» і ВОПАКу знову змушені бюджетні гроші вкладати у ремонтні роботи. Хотілося б почути Вашу думку і отримати роз’яснення з цього приводу.

— Відповідаю запитанням на запитання: а хто влітку чи восени 2016 року там клав бруківку? 

Свого часу я вже давав доручення начальнику управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства озвучувати колективні звернення, які «не проходять» через депутатів. Адже чимало ковельчан цікавиться зокрема й тим, чому в центрі міста побита бруківка, коли її замінять? 

А пані Світлані доводжу до відома, що в центрі міста у зазначених нею місцях бруківку не міняли протягом останніх восьми-дев’яти років. Її замінили в 2017 році, а у нинішньому – запланували перекласти лише на окремих ділянках.

— На завершення хотілося б довідатися, як буде розв’язана проблема вулиць Фестивальної і Тимошенка, з мешканцями яких Ви теж нещодавно зустрічалися?

— Відомо, в якому стані нині вул. Фестивальна. І це було прогнозовано через плачевний стан вул. Тимошенка. Тому зроблю «екскурс» в минуле, аби нагадати, з яких причин на цій вулиці не був проведений ремонт. Коли наприкінці 2016 року звернулись в облдержадміністрацію з проханням надати фінансову допомогу на ремонт доріг по вул. Ярослава Мудрого і Тимошенка, нам обіцяли посприяти: два з половиною мільйона гривень з обласного бюджету мали спрямувати на ремонт вул. Ярослава Мудрого і 6 мільйонів – на вул. Тимошенка. Та невдовзі рішення дещо змінилося: в планах залишилася тільки вулиця Ярослава Мудрого. А як дійшло до справи, то замість обіцяних областю 2,5 млн. грн. на співфінансування цього об’єкту місто отримало лише 690 тисяч гривень.

Цього року знову звернулися за такою підтримкою. За рахунок співфінансування (по шість мільйонів з обласного та міського бюджетів) плануємо відремонтувати вулицю Тимошенка. Хочеться на це сподіватися.

— Що ж, дякую за розмову. Нею, звичайно, не зможемо вирішити всіх питань, які порушують люди у листах до редакції, як, зрештою, і в органи влади, але принаймні інформація корисна і потрібна нашим землякам, котрі сподіваються на допомогу й підтримку.                    

Розмову вела Вікторія ЗІНЧУК.

  

Нинішній рік, як, мабуть, жоден інший, «багатий» для редакції нашої газети на листи, заяви, скарги ковельчан з приводу проблем у житлово-комунальному господарстві міста. І хоч ми згідно із законодавством не зобов’язані подібні звернення розглядати, бо це не входить у компетенцію журналістів, все-таки не могли й залишити без уваги подібні сигнали. 

Саме з цих причин звернулися до заступника міського голови Андрія ТОВСТИГИ  (на знімку) з проханням дати відповіді на запитання, які непокоять людей.

ххх

— Андрію Володимировичу, на Вашу думку, в чому причина невдоволення ковельчан? Адже майже на кожній сесії присутні багаточисельні делегації жителів тієї чи іншої вулиці, того чи іншого мікрорайону, депутати від їх імені вносять десятки запитів і звернень. Чому така ситуація, попри те, що бюджет міста виконується і перевиконується, отже, як дехто стверджує, гроші є?

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1427

Ця аварія  назавжди залишиться в наших серцях вічним болем. Наслідки її страшні. Це – мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона відчуження» – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища. 

Зона відчуження –  мертва зона, яка охоплює 2712 кв. км. Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас це – Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край.  Це наша зона Національної трагедії. Повернімося в той страшний квітень 1986 року…

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Ось вже 32 роки ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип’ять, що за 3 км  від атомної станції. Це була ніч з п’ятниці на суботу,  і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.

“На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття.

З руїни реактора виривається в небо стовп зловеного вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами…

Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється освітлена куля, яка наче б засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору”, – так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник Володимир Яворівський у повісті “Марія з полином у кінці століття”.

Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов’язок.

Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.

27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську клінічну лікарню № 6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В. Правик і В. Кібенок, старші сержанти В. Ігнатенко, В. Тищура, М.Титенок, сержант М. Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В. Правику та В. Кібенку присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові   нагороди  також  отримали  467 працівників пожежної охорони. На сьогоднішній день жодного із тих п’ятидесяти пожежників немає в живих. Усі вони пішли у Вічність, а їхні імена вкарбовані у пам’ять землян.

На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об’єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу.  

Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.

На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.

На жаль, з ліквідацією аварії на атомній біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи. Кажуть, що Чорнобиль викинув багато Хіросім.

Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип’яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора – у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя.  

Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.

Задля збереження здоров’я в те літо всіх дітей із Києва та прилеглих районів було вивезено на південь України.

l

Проходять роки. Чорнобильське лихо розчинилося у мальовничій природі України, у її духмяному повітрі, у білосніжному цвітінні садів, у джерельних криницях. Життя триває…

Проте, скільки б не пройшло часу, все одно чорнобильський біль чорною гіркотою осідає в душах українців, ця трагедія навіки оселилась у людських серцях. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Чорнобильська трагедія жорстоко нагадує нам про те, що люди ще не зовсім освоїли могутню енергію атома.

Врятований світ – найкращий пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам’ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.

Світлана УСИК, 

Лілія БОГДАНОВИЧ.

Ця аварія  назавжди залишиться в наших серцях вічним болем. Наслідки її страшні. Це – мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона відчуження» – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища. 

Зона відчуження –  мертва зона, яка охоплює 2712 кв. км. Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас це – Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край.  Це наша зона Національної трагедії. Повернімося в той страшний квітень 1986 року…

Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Ось вже 32 роки ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 706

В планах газифікації району село Уховецьк значилось ще з середини 90-х. Однак, до їх практичної реалізації приступили лише в 2012 році: тоді розпочали будувати підвідний газопровід від Стеблів до Уховецька протяжністю 5 кілометрів. Рушієм процесу була громада села.

– Підійшов до мене наш сільський  голова і каже: “Вікторівна! Якщо не ти, то хто?” Я подумала  і, зрештою, погодилась: з тих пір і переймаюся всіма проблемами газифікації, – пригадує сільський бібліотекар Тетяна Климчук. Саме її авторитет та наполегливість багато в чому допомогли втілити давню мрію багатьох жителів Уховецька про газ у власних оселях. - Знаєте, ми зверталися до різних людей, в різні інстанції. Просили фінансову допомогу - це ж задоволення не з дешевих! Хочеться сказати добре слово про всіх, хто відгукнувся. Але окрема подяка від людей –  нашому народному депутату Степану Івахіву, який виділив 100 тисяч гривень власних коштів на газифікацію Уховецька. Це суттєва допомога громаді, повірте! І сьогодні у нас в селі - справжнє свято! Бо ми, нарешті, зробили те, чого прагнули...

За цей час в Уховецьку побудували і вуличний газопровід довжиною 9 кілометрів. А у 27-ми домогосподарствах спеціалісти Ковельського відділення ПАТ “Волиньгаз” вже завершили монтажні роботи. 

– Десь третина жителів Уховецька виявила бажання користуватися газом в повсякденному побуті, – розповідає в. о. старости Володимир Демидюк. – І сьогодні ми маємо за честь запалити “блакитний вогник” в оселях перших щасливчиків. Це лише початок процесу газифікації села. Було нелегко, але активність наших людей, допомога влади та меценатів допомогли здолати всі труднощі.

Пам’ятну подію з жителями Уховецька відзначили керівники районної влади та Колодяжненської ОТГ, відповідальні особи ПАТ “Волиньгаз”. Символічно, що урочисту церемонію пуску газу спершу провели в обійсті учасника АТО Богдана Климчука (на знімку в центрі). Радісні емоції того дня також вирували і в оселях Романа Трохимчука та Олени Алексійчук.

– Маємо ще один приклад того, як всім разом, спільно з громадою, можна  зробити добру справу, - зауважив у своєму виступі перед присутніми помічник  Степана Івахіва Павло Самолюк. – Переконаний, що ще багато таких справ у нас попереду. Бо у нас є бажання змінювати життя на краще тут і зараз, а не сидіти, склавши руки, в очікуванні  кращих часів”.

Рік тому, завдяки активній позиції громади в Уховецьку відновили роботу дитсадка, будівля якого простояла пусткою майже 20 років. За сприяння народного депутата України Степана Івахіва для капітального ремонту ДНЗ  використали кошти цільової субвенції з Держбюджету в сумі понад 3 млн. 200 тисяч гривень.

З нагоди першої річниці від дня відновлення роботи  у закладі дошкільної освіти села Уховецька у той день відбулося свято «Сонячному промінчику» – один рік». Крім вихователів і дітей, у заході взяли участь голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова райради Андрій Броїло, голова Колодяжненської об’єднаної територіальної громади Василь Кашик, помічник народного депутата України Степана Івахіва Павло Самолюк, голова правління ПАТ «Волиньгаз» Мирослав Коротя, депутат районної ради Олександр Титомир, в. о. старости Уховецька Володимир  Демидюк.

Олексій ТІЩЕНКО.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистої церемонії пуску газу в Уховецьку і свята «Сонячному промінчику» – один рік».

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

В планах газифікації району село Уховецьк значилось ще з середини 90-х. Однак, до їх практичної реалізації приступили лише в 2012 році: тоді розпочали будувати підвідний газопровід від Стеблів до Уховецька протяжністю 5 кілометрів. Рушієм процесу була громада села.

– Підійшов до мене наш сільський  голова і каже: “Вікторівна! Якщо не ти, то хто?” Я подумала  і, зрештою, погодилась: з тих пір і переймаюся всіма проблемами газифікації, – пригадує сільський бібліотекар Тетяна Климчук. Саме її авторитет та наполегливість багато в чому допомогли втілити давню мрію багатьох жителів Уховецька про газ у власних оселях. - Знаєте, ми зверталися до різних людей, в різні інстанції. Просили фінансову допомогу - це ж задоволення не з дешевих! Хочеться сказати добре слово про всіх, хто відгукнувся. Але окрема подяка від людей –  нашому народному депутату Степану Івахіву, який виділив 100 тисяч гривень власних коштів на газифікацію Уховецька. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 569

Наприкінці березня Президент України Петро Порошенко підписав Закон, який посилює відповідальність за порушення правил паркування. Закон має низку нововведень: від штрафів за неоплачене паркування – до переліку підстав для евакуації авто. Документ набуде чинності 27 вересня, тож українці мають ще майже півроку, аби ознайомитись та підготуватись до нових правил. 

За що каратимуть водіїв? У новому Законі йдеться про порушення правил зупинки, стоянки та паркування, несплату паркування на платному майданчику, а також паркування на місцях для осіб з інвалідністю. Крім того, Закон передбачає 17 конкретних випадків евакуації. Зокрема, якщо автомобіль стоїть на проїжджій частині у два або більше рядів, на залізничних переїздах, трамвайних коліях, на пішохідних переходах, а також на зупинках громадського транспорту.

Як фіксуватимуть порушення? Напевно, найважливіша новація Закону – це запровадження автоматичної фото- та відеофіксації порушень.За інформацією МВС, стаціонарні камери встановлять на стовпах, шляхопроводах та у громадському транспорті. Інформація з камер надходитиме до центрів обробки даних, де за результатами перевірки поліцейські складатимуть постанову із датою, часом та місцем порушення. Цікаво, що при фіксації порушень у режимі зйомки не буде особистого спілкування з поліцейським. За задумом авторів Закону, це мінімізує корупцію на дорогах.

Хоча, звичайно ж, право виписувати штрафи залишається і за патрульними. До того ж, крім них, штрафувати та проводити евакуацію зможуть спеціальні інспектори з паркування. Вони обов’язково фіксуватимуть порушення на фото чи відео. Інспектори не прийматимуть готівку за виписані штрафи на місці правопорушення. Інформація буде вноситись до реєстру адміністративних порушень у сфері безпеки дорожнього руху, після чого водій отримуватиме на пошту відповідну постанову. 

«Інспектор відправляє запит до єдиного реєстру транспортних засобів, отримує відповідь по власнику і може притягати до відповідальності. Залишає відповідний корінець під лобовим склом», – пояснює виконувач обов’язків директора КП «Київтранспарксервіс» Олександр Німас.

Важливо, що до відповідальності притягатимуть особу, на яку зареєстроване авто. Через це можуть виникнути певні складнощі із автомобілями з іноземною реєстрацію, які у народі прозвали «євробляхами». Якщо авто у країну ввіз іноземець, постанова про правопорушення йому буде вручена при перетині кордону, а відмова від оплати штрафу може стати підставою для заборони в’їзду до України.

Чи зростуть штрафи? Штрафи за порушення правил паркування збільшуватись не будуть. Їхні обсяги залишаться у межах від 255 до 510 грн. Мінімальний штраф за паркування на місцях, призначених для людей з інвалідністю, складатиме від 1020 до 1700 грн. Штраф за несплату паркування на платному майданчику дорівнюватиме 20-кратному розміру вартості однієї години. Тобто, якщо година паркування коштує 20 гривень, водій повинен буде сплатити штраф 400 грн. Новий Закон дозволить містам впроваджувати автоматизовану систему контролю оплати паркування, яка збиратиме інформацію про сплату паркування або її відсутність.

Якщо авто евакуювали, то зі штрафного майданчика його можна буде забрати одразу після сплати штрафу і вартості послуг транспортування та зберігання. Відповідно до тарифів,  затверджених МВС, евакуація коштуватиме близько 720 грн., зберігання за добу –144 грн.

У разі погашення штрафу протягом 10 днів з’явиться можливість отримати знижку 50%. Тобто в рамках пільгового періоду при сплаті половини штрафу адміністративне стягнення вважатиметься повністю погашеним. 

Цікаво, що, згідно з даними Державної служби статистики, навіть у містах-мільйонниках до відповідальності за несплату паркуванняу середньому притягають лише одного порушника на день. Новий Закон покликаний змінити ситуацію. Головним чином, не через покарання, а через самодисципліну водіїв. 

Центр громадського моніторингу та контролю.

Наприкінці березня Президент України Петро Порошенко підписав Закон, який посилює відповідальність за порушення правил паркування. Закон має низку нововведень: від штрафів за неоплачене паркування – до переліку підстав для евакуації авто. Документ набуде чинності 27 вересня, тож українці мають ще майже півроку, аби ознайомитись та підготуватись до нових правил. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 418

В світі ти одна – 

серцю люба сторона!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 644

Найвеличніше і найурочистіше свято для християнина є Світле Христове Воскресіння, радість якого наповнює душі віруючих. І ця радість має лунати для усіх вірних. З метою передати цю пасхальну радість нашим воїнам-захисникам, що оберігають наш мир, військові капелани Ковельщини, протоієреї Матвій Олійник (настоятель храму св. Пантелеймона, смт Люблинець), Станіслав Беспалов (настоятель храму св. Іоана Хрестителя,  м. Ковель), Роман Скірак (настоятель храму св. Михаїла, смт Шацьк) разом з священиками Іваном Зеленком (смт Ст. Вижівка) та Андрієм Сехом (смт Голоби) вирушили на  Схід нашої Батьківщини – Донбас  в зону проведення операції Об’єднаних сил.  

В ході поїздки, що тривала з 16 по 20 квітня цього року, було відвідано бійців у військовому госпіталі міста Покровська, містах Мар’їнка (відвідали бійців 30 ОМБр), Волноваха (ВСП), Маріуполь (ОМВК і 25 ДШБ), де військові священики служили молебні, спілкувались з бійцями, співали патріотичні пісні, передавали зібрані гостинці, солодощі, продукти, дитячі малюнки.

Спілкуючись з бійцями, усвідомлюєш, що це – справжні Герої, які в умовах війни не просто захищають Україну, а й творять ЇЇ, нову, вільну, суверенну. Це початок Перемоги, єдність, сила, віра… 

Особливо пам’ятними є відвідини меморіалу під Волновахою, де 22 травня  2014 року трагічно загинули бійці 51-ої ОМБр. Там так гарно квітнуть квіти і трави, зрошені кров’ю наших загиблих земляків...

У м. Волновасі капелани відвідали храм всіх Святих землі Волинської, що перебуває на стадії завершення будівницва, яке ведеться на кошти пожертв  небайдужих волинян. 

Найважливішим, що передали із Волині на Схід, військові священики, є молитва, підтримка і жертовність, які додають сили не падати духом  нашим воїнам-захисникам. Ця жертовність і підтримка мають  бути в кожному із нас, небайдужих українців, і спрямувати  нас до єдності і однодумності, що і є запорукою перемоги й процвітання нашої неньки-України і Української церкви! 

Слава Україні!

Висловлюємо вдячність усім, хто підтримав нас у звершенні цієї поїздки: церковним громадам Ковельського району і міста Ковеля, Старовижівського та Шацького районів, діткам Люблинецької школи і школи   с.Козлинич, благодійникам і волонтерам Ігорю Рублю із товаришами, Івану Буряку і підприємству «Дбайливий Тато», Олександру Швораку, Ковельському відділку Патрульної Поліції України та усім небайдужим! Господь знає добрі наміри кожного! Разом – сила! А перемога  вже не загорами!

«Військові капелани Волині», Ковельський осередок.

Найвеличніше і найурочистіше свято для християнина є Світле Христове Воскресіння, радість якого наповнює душі віруючих. І ця радість має лунати для усіх вірних. З метою передати цю пасхальну радість нашим воїнам-захисникам, що оберігають наш мир, військові капелани Ковельщини, протоієреї Матвій Олійник (настоятель храму св. Пантелеймона, смт Люблинець), Станіслав Беспалов (настоятель храму св. Іоана Хрестителя,  м. Ковель), Роман Скірак (настоятель храму св. Михаїла, смт Шацьк) разом з священиками Іваном Зеленком (смт Ст. Вижівка) та Андрієм Сехом (смт Голоби) вирушили на  Схід нашої Батьківщини – Донбас  в зону проведення операції Об’єднаних сил.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1065

Національна асоціація українських медіа заявляє про готовність 

до усіх форм і методів боротьби за право на свободу, право на життя 

і розвиток місцевої преси в Україні 

Ми не згодні з  нинішньою державною політикою щодо друкованих засобів масової інформації, яка веде до дефіциту газетного паперу та залежності від монопольного становища російського паперу в Україні, руйнування системи доставки газет, відсутності адресної фінансової державної підтримки реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, а у підсумку до невиконання найвищими державними органами законів України “Про державну підтримку змі та соціальний захист журналістів”, “Про друковані змі (пресу) в Україні”, “Про реформування державних та комунальних друкованих змі” та постійного значного здорожчання місцевих газет для читачів.

Постійний ріст тарифів «Укрпошти» на доставку газет, фактичний розвал самої системи поштового зв’язку в сільській місцевості, різке подорожчання газетного паперу, яке супроводжується його гострим дефіцитом, вже поставили українську пресу на грань виживання. 

Вимагаємо від Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики та Ради з питань захисту професійної діяльності журналістів та свободи слова при Президенті України внести пропозицію щодо змін до Державного бюджету України і врешті виконати законодавчу норму про адресну фінансову підтримку реформованих друкованих видань – хоча б у розмірі втрат редакцій від подорожчання газетного паперу. Зважаючи на бездіяльність Кабінету Міністрів України в цьому питанні протягом трьох років, сподіваємось на принципову позицію Верховної Ради та Президента України.

Вимагаємо від Кабінету Міністрів України, на п’ятий рік війни, вирішити питання із подоланням дефіциту газетного паперу, позбувшись монополії російського газетного паперу в Україні, а в перспективі кількох років – будівництва паперових комбінатів або переобладнання існуючих потужностей для виробництва достатньої кількості власного доброякісного недорогого газетного паперу.

Вимагаємо від Верховної Ради України поставити до порядку денного та підтримати законопроект № 7291 «Про мораторій на підняття тарифів на доставку україномовних друкованих видань на території України та періодичних регіональних і місцевих видань на підконтрольній Україні території Донецької і Луганської областей»  та скасувати рішення про підвищення тарифів на доставку газет, затверджене наказом Міністерства інфраструктури без врахування громадського обговорення та наданих в його ході пропозицій.

Вимагаємо невідкладного державного втручання з метою недопущення колапсу «Укрпошти» – державного оператора поштового зв’язку України! Поруч із Державною програмою «Сільська медицина» має бути розроблена і впроваджена Державна програма «Сільська пошта»!

Вимагаємо притягнути до відповідальності посадових осіб органів державної влади, на яких законодавством покладено обов’язок здійснювати державну політику в сфері засобів масової інформації за бездіяльність та за рішення, направлені проти місцевої преси!

Заяву прийнято загальними зборами Національної асоціації українських медіа 13 квітня 2018 року. Колективи більше 100 місцевих газет оприлюднюють її на знак  солідарності.

Національна асоціація українських медіа заявляє про готовність 

до усіх форм і методів боротьби за право на свободу, право на життя 

і розвиток місцевої преси в Україні 

Ми не згодні з  нинішньою державною політикою щодо друкованих засобів масової інформації, яка веде до дефіциту газетного паперу та залежності від монопольного становища російського паперу в Україні, руйнування системи доставки газет, відсутності адресної фінансової державної підтримки реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження, а у підсумку до невиконання найвищими державними органами законів України “Про державну підтримку змі та соціальний захист журналістів”, “Про друковані змі (пресу) в Україні”, “Про реформування державних та комунальних друкованих змі” та постійного значного здорожчання місцевих газет для читачів.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 495

10 найбільш небезпечних розваг  серед підлітків

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2812