Весна і літо – по-справжньому гаряча пора в роботі працівників пожежної охорони. І не тільки тому, що високою є температура повітря. Не менш дошкуляють пожежі, які спалахують то в одному, то в іншому місці. Часто-густо їх причиною є безтурботність і легковажність наших земляків, про що йдеться в інформації начальника Ковельського міськрайвідділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій Володимира Войтаніка, опублікованій нижче.

Однак труднощі не лякають ковельських вогнеборців. На знімку ви бачите працівників 4-ої Державної пожежно-рятувальної частини: начальника караулу Євгенія ЯРМОЛЮКА, командира відділення В'ячеслава ІСАЄВА, старшого пожежного Романа ГОЧЕЧКА, командира відділення, водія Володимира КЛІМУКА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Весна і літо – по-справжньому гаряча пора в роботі працівників пожежної охорони. І не тільки тому, що високою є температура повітря. Не менш дошкуляють пожежі, які спалахують то в одному, то в іншому місці. Часто-густо їх причиною є безтурботність і легковажність наших земляків, про що йдеться в інформації начальника Ковельського міськрайвідділу управління державної служби з надзвичайних ситуацій Володимира Войтаніка, опублікованій нижче.

Однак труднощі не лякають ковельських вогнеборців. На знімку ви бачите працівників 4-ої Державної пожежно-рятувальної частини: начальника караулу Євгенія ЯРМОЛЮКА, командира відділення В'ячеслава ІСАЄВА, старшого пожежного Романа ГОЧЕЧКА, командира відділення, водія Володимира КЛІМУКА.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 494

Погода в Ковелі  

11 – 17 квітня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 911

Чотири роки тому, 1 квітня 2015 року, в Україні відкрили перший центр безоплатної правової допомоги. Сьогодні їх мережа вже нараховує понад 550 закладів: 23 регіональних та 96 місцевих центри, а також 433 бюро правової допомоги. Мережа охоплює  всю країну – від великого міста до найменшої громади. З якими проблемами звертаються громадяни та які безкоштовні послуги можна отримати, проаналізували наші експерти. 

Допомога тим, 

хто цього потребує

Програма безоплатної правової допомоги покликана захистити тих, хто потребує юридичної підтримки, але не може сплатити за неї. У Мін’юсті кажуть, що з 624 тисячі українців, які звернулись за допомогою торік, 400 тисяч – малозабезпечені громадяни, чий дохід менший за два прожиткові мінімуми. Понад 55 тисяч – учасники бойових дій. Вони переважно потребували фахової допомоги щодо соціального забезпечення або отримання земельних ділянок. 

«Ми продовжуємо розширювати коло осіб, які мають право на гарантовану державою правову допомогу. Минулого року до цього переліку було додано тимчасово переміщених осіб, а також розширено коло питань, з яких правова допомога надається учасникам АТО. Цьогоріч таке право отримали постраждалі від домашнього насильства чи насильства за ознакою статі й усі без винятку діти», – зазначив міністр юстиції Павло Петренко. 

Безоплатна правова допомога від держави передбачає: надання правової інформації, консультації і роз’яснення з правових питань, складання заяв і скарг, забезпечення доступу до інших правових послуг. Проте, як кажуть у самих центрах, цими рамками спеціалісти не обмежуються. 

«Спілкування із клієнтом ми не починаємо із формальних критеріїв – визначення приналежності до категорій суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу. Ми починаємо із того, що з’ясовуємо, у чому полягає проблема людини, з якою вона прийшла до конкретного центру, і як саме ми можемо їй допомогти», – розповідає директор Координаційного центру з надання правової допомоги Андрій Вишневський.

Так, наприклад, до Великолепетиського бюро правової допомоги Каховського місцевого центру звернулася молода мати щодо збільшення розміру аліментів. Юристи склали позовну заяву й успішно представили інтереси клієнтки в суді. Або у Павлоградському місцевому центрі спеціалісти допомогли жінці з інвалідністю першої групи, яка хотіла  зняти з реєстрації особу, яка довгий час не проживає у її будинку. Адвокат допоміг скласти позовну заяву та направив її до суду першої інстанції. 

У Мін’юсті кажуть, що у практиці центрів багато історій успішного захисту клієнтів, зокрема, у кримінальних провадженнях. 

«Лише минулого року нашим захисникам вдалося домогтися виправдувальних вироків у 280 кримінальних провадженнях», – звітують у Мін’юсті. 

Водночас Андрій Вишневський підкреслює, що не всім клієнтам потрібне саме представництво інтересів у суді.

Часто це різні питання юридичного характеру, що вимагають фахової консультації. 

Отримати юридичну допомогу громадяни можуть як за безкоштовним цілодобовим телефоном (0 800 213 103), так і особисто, звернувшись до найближчого центру.

Подальший розвиток

Система безоплатної правової допомоги розвивається далі. Торік активно поширювались виїзні прийоми громадян. 

«За весь минулий рік наші мобільні консультаційні пункти здійснили понад 13 тисяч виїздів. Загалом упродовж 2016-2018 років таких виїзних прийомів громадян було проведено майже 31,5 тисячі. Завдяки цьому українці отримали правові консультації та роз’яснення фактично в себе вдома», – зазначив міністр юстиції Павло Петренко.

Крім цього, змінюється система контролю за функціонуванням системи. Так, 20 березня Уряд підтримав ініціативу Мін’юсту щодо створення незалежної наглядової ради в системі безоплатної правової допомоги. До її функцій входитимуть безпосередній контроль, моніторинг, оцінка ефективності роботи центрів, а також пропозиції щодо бюджетування системи.

В Уряді зауважують, що наглядова рада не матиме жодних політичних впливів і щороку презентуватиме оцінку роботи системи безоплатної правової допомоги. 

 «Робота цих центрів є дуже важливою для того,  аби реалізувались і всі інші реформи, які вимагають більшої активності людей у відносинах з державою. Ця тема важлива для оцінки інтенсивності реформ в Україні», – наголошує керівник проекту «Український медіа-центр реформ» Тарас Качка.

Експерти погоджуються, що система безоплатної правової допомоги – приклад одного з наймасштабніших українських проектів, який допомагає утвердженню верховенства права в державі.

Центр громадського 

контролю та моніторингу. 

Чотири роки тому, 1 квітня 2015 року, в Україні відкрили перший центр безоплатної правової допомоги. Сьогодні їх мережа вже нараховує понад 550 закладів: 23 регіональних та 96 місцевих центри, а також 433 бюро правової допомоги. Мережа охоплює  всю країну – від великого міста до найменшої громади. З якими проблемами звертаються громадяни та які безкоштовні послуги можна отримати, проаналізували наші експерти. 

Програма безоплатної правової допомоги покликана захистити тих, хто потребує юридичної підтримки, але не може сплатити за неї. У Мін’юсті кажуть, що з 624 тисячі українців, які звернулись за допомогою торік, 400 тисяч – малозабезпечені громадяни, чий дохід менший за два прожиткові мінімуми. Понад 55 тисяч – учасники бойових дій. Вони переважно потребували фахової допомоги щодо соціального забезпечення або отримання земельних ділянок. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 389

Що не кажіть, а Всеукраїнський конкурс «Учитель року – 2019» в номінації «Географія» став для міста Ковеля знаковою історичною подією. Вибір місця проведення Міністерством освіти та науки не випадковий.

Найперше це – підтвердження високого рівня освітянської галузі на теренах Волині та всієї України. Погодьтеся: до відстаючих чи «середняків» не їдуть! Є що показати, є що розказати і є потенціал, напрацювання, щоб поділитися місцевим досвідом в умовах шкільної реформи.

До Ковеля прибули найкращі вчителі географії з усіх, без винятку областей України – від Харкова до Львова, від Одеси до Луцька. Ці креативні особистості пройшли жорсткий безкомпромісний відбір в умовах змагань місцевого та обласного рівнів. Вони хвилюються, переживають. Місце «під Сонцем» не кожному вдається вибороти. А просвітлювати їхні знання,  професіоналізм, підготовку прибули строгі і поважні члени журі, серед яких – професори, доктори та кандидати географічних та педагогічних наук.

Про високу значимість освітянського форуму свідчить той факт, що він перебуває на контролі самого Міністра освіти та науки України Лілії Гриневич. Вона звернулась із вітальним листом до учасників відповідального конкурсу. Цей лист озвучила Людмила Доценко, голова журі, доктор географічних наук, завідувач кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Доречним буде навести окремі тези цього звернення. Ось головна: «Східна мудрість вчить: «Коли дме вітер змін, став не стіни, а вітрила».

Реформа освіти впевнено крокує країною. Нові підходи, нове бачення, нове розуміння процесу навчання  увійшли не тільки в освітній простір першокласників. Новою українською школою, її ідеями надихнулися й вчителі базової школи.

Педагогіка партнерства, орієнтація на учня, формування ціннісних ставлень поряд із використанням сучасних педагогічних технологій стали основою роботи багатьох учителів.

…Упевнена, що учасники цьогорічного конкурсу «Учитель року» готові до реальної педагогічної автономії, створення навчальних програм, розроблення власної системи оцінювання успішності учнів.

…Маю надію, що ви станете першими супервізорами педагогічної інтернатури, візьмете участь у створенні середовища підтримки та піклування для молодих учителів».

Як кажуть, без коментарів, адже тут – і сьогодення, і вектор руху освіти, і надія на успішне майбутнє галузі та країни.

Та повернімося до зустрічі з учасниками конкурсу в міському Народному домі «Просвіта» (на знімках). На мою суб’єктивну думку, гості мають бути задоволені. Прелюдія форуму – це  гарні музично-хореографічні вітання від ковельських аматорів сцени, позначені духом Лесі Українки.

У вінок дитячих пісень,  танцювальних творів гарно впліталися вітальні зичення від  очільників місцевої влади, членів журі та оргкомітету. Щиросердечні вітання лунали, зокрема, з вуст Михайла  Гетьмана – першого заступника міського голови, Людмили Плахотної – голови оргкомітету, начальника управління освіти, науки та молоді Волинської облдержадміністрації, Людмили Доценко – голови журі, Петра Олешка – ректора Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти, Віктора Бичковського – начальника управління освіти виконкому Ковельської міської ради.

Та попри все, чи не найщирішими були вітання від учнів комунального закладу «НВК «ЗОШ І–ІІІ ступенів № 11-ліцей». Саме на базі цього закладу відбувається основна частина конкурсу. Із приємністю слід відзначити і те, що школа гордиться своїм колишнім директором Борисом Клімчуком, який перші кроки свого вчительства успішно робив   саме у викладанні предмету «Географія».

Випадковість? Аж ніяк! Мабуть, так треба небесам і нашому видатному земляку, який прославив рідний край і «робив, що міг», в тому числі і для теперішніх реформ в освіті та управлінні державою.

Що ж, конкурс розпочався. Через 8 днів (тобто, у п’ятницю, 12 квітня ц. р.) будуть визначені переможці. Нас тішить, що учасники конкурсу у всі куточки України повезуть найприємніші враження про Волинь, Ковель – географічний центр області, «квітку Волині».

Анатолій СЕМЕНЮК.

Що не кажіть, а Всеукраїнський конкурс «Учитель року – 2019» в номінації «Географія» став для міста Ковеля знаковою історичною подією. Вибір місця проведення Міністерством освіти та науки не випадковий.

Найперше це – підтвердження високого рівня освітянської галузі на теренах Волині та всієї України. Погодьтеся: до відстаючих чи «середняків» не їдуть! Є що показати, є що розказати і є потенціал, напрацювання, щоб поділитися місцевим досвідом в умовах шкільної реформи.

До Ковеля прибули найкращі вчителі географії з усіх, без винятку областей України – від Харкова до Львова, від Одеси до Луцька. Ці креативні особистості пройшли жорсткий безкомпромісний відбір в умовах змагань місцевого та обласного рівнів. Вони хвилюються, переживають. Місце «під Сонцем» не кожному вдається вибороти. А просвітлювати їхні знання,  професіоналізм, підготовку прибули строгі і поважні члени журі, серед яких – професори, доктори та кандидати географічних та педагогічних наук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 612

12 березня в Україні стартували виплати субсидій у грошовій формі. Уже понад 3 мільйони сімей отримали допомогу від держави на оплату комунальних послуг. Проте це тільки початок змін у системі нарахування субсидій, які заплановані на цей рік. Що слід знати про нові правила виплат і як вони працюють на практиці, розбиралися наші експерти.

Коли, кому і скільки платять

За даними Держстату, понад 6,5 мільйонів українських родин отримують субсидії. Монетизувати таку кількість виплат в одну мить вкрай складно, тому процес поділили на кілька етапів. У березні грошові виплати за субсидіями почали отримувати ті, хто вперше у 2019 році звернувся за допомогою від держави. З 1 травня монетизація торкнеться тих, хто отримує субсидію вже багато років, в тому числі користується нею в літній період. Уже з жовтня повинна запрацювати повномасштабна монетизація, коли усі українці отримуватимуть готівкову субсидію.

За інформацією Мінсоцполітики, станом на кінець березня субсидії грошима отримали 3,4 млн. українських родин на загальну суму 5,7 млрд. гривень. Середній обсяг монетизованої субсидії становить 1676 гривень. Загалом у бюджеті на 2019 рік заплановано 55 мільярдів гривень на субсидії з комунальних послуг.

Як зауважує міністр соціальної політики Андрій Рева, наразі опрацьовано 43% заяв на призначення субсидій, поданих після 1 січня 2019 року.

«Це майже половина. З одного боку, це пояснюється тим, що не призначені субсидії на придбання твердого палива та скрапленого газу через відсутність у Державної фіскальної служби інформації про доходи громадян за 2018 рік. З іншого боку, частка оброблених справ дуже відрізняється в різних регіонах», – уточнює Рева.

Найкраще робота органів соціального захисту налагоджена у Полтавській області, де вже оброблено 90% заяв. Більшу частину заяв також обробили  в Івано-Франківській (69%), Київській (63%) та Львівській (62%) областях. В Одеській області пройшли обробку всього 27% поданих заяв, а в Чернівецькій області – лише 15%.

Як відбуваються виплати?

Виплати субсидій відбуваються через мережу державного банку «Ощадбанк»: на банківську картку або готівкою. Як і раніше, громадянин, який хоче отримати субсидію, спочатку має подати пакет документів – заяву і декларацію про доходи. Якщо субсидію оформляють внутрішньо переміщені особи, то може знадобитися довідка про реєстрацію як ВПО та договір оренди житла. 

На підставі цих документів визначається право на субсидію і розраховується її обсяг. Далі органи соціального захисту пересилають цю інформацію в державний «Ощадбанк», який відкриває персональний обліковий запис, на який і зараховується субсидія. Щомісяця власник рахунку отримує від банку повідомлення про надходження коштів та про залишок на рахунку. Також за зарахуванням субсидій можна стежити через персональний кабінет на сайті банку. 

Субсидіанти-пенсіонери отримують компенсацію на оплату комунальних послуг одночасно з пенсійними виплатами. Усі інші громадяни можуть отримувати виплати  на поточні рахунки, відкриті в «Ощадбанку», або готівкою у касі банку. Нарахування коштів відбувається щомісяця після 12 числа.

Заступник директора департаменту енергоефективності НАК «Нафтогаз України» Олексій Хабатюк вважає, що завдяки монетизації люди більше звертатимуть увагу на свої платіжки і стануть відповідальнішими. 

«Якщо раніше споживачеві було нецікаво в принципі, що там було записано, тому що все одно за нього заплатить держава, зиску від того, що десь йому більше записали, а він це відкоригує, не було. Тепер він буде сам персонально контролювати те, скільки йому нарахували і скільки він має заплатити», – впевнений експерт. 

Підводні камені монетизації

В Уряді наголошують, що, крім форми нарахування субсидій, нічого більше не змінилось. Тож усі, хто потребує, як і раніше, можуть оформити допомогу від держави. 

«Разом із монетизацією субсидій уряд не ухвалював рішень про обмеження доступу до нарахування субсидій. У системі нарахування субсидій нічого не змінилося: ніяких додаткових критеріїв, ніяких додаткових обмежень. Ми тільки змінили форму надання цих субсидій», – запевняє віце-прем’єр-міністр Павло Розенко.

Водночас в Уряді нагадують, що в разі заборгованості виплата субсидій може бути припинена. Якщо у субсидіанта борг понад 340 гривень і більше, ніж один місяць, на наступний період субсидія не призначатиметься.

Директор департаменту Мінсоцполітики Віталій Музиченко вважає, що монетизація субсидій – це правильний шлях, але її успіх поки не є гарантованим. 

«Ми не знаємо, чи готові наші громадяни до отримання готівкових коштів для розрахунку. Якщо платіжна дисципліна буде належна, ми будемо рекомендувати виплату субсидій в готівковій формі. Монетизація як раптово почалася, так раптово може і закінчитись, якщо замість оплати комуналки люди куплять їжу», – наголосив чиновник.

Перші висновки можна буде робити тільки за підсумками цього опалювального сезону. Якщо експеримент буде вдалим, протягом 2019 року має відбутись поступовий перехід всіх одержувачів субсидій на грошову форму. І вже в опалювальному сезоні 2019-2020 років Україна матиме нову адресну систему субсидій. 

Оксана КОВАЛЬ.

12 березня в Україні стартували виплати субсидій у грошовій формі. Уже понад 3 мільйони сімей отримали допомогу від держави на оплату комунальних послуг. Проте це тільки початок змін у системі нарахування субсидій, які заплановані на цей рік. Що слід знати про нові правила виплат і як вони працюють на практиці, розбиралися наші експерти.

За даними Держстату, понад 6,5 мільйонів українських родин отримують субсидії. Монетизувати таку кількість виплат в одну мить вкрай складно, тому процес поділили на кілька етапів. У березні грошові виплати за субсидіями почали отримувати ті, хто вперше у 2019 році звернувся за допомогою від держави. З 1 травня монетизація торкнеться тих, хто отримує субсидію вже багато років, в тому числі користується нею в літній період. Уже з жовтня повинна запрацювати повномасштабна монетизація, коли усі українці отримуватимуть готівкову субсидію.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 498

У Колодяжному   добре знають Миколу Гончарука, Галину Остапчук та Поліну Яців.  Не дивлячись на свій поважний вік (65 і 74 роки), жіночки  комфортно почувають себе в крижаній воді, яка допомагає їм оздоровитись і фізично, і духовно, а ще –  додає  нових сил, бадьорості та оптимізму. 

Микола Олександрович – наймолодший  серед трійки справжніх шанувальників зимового купання. 15 травня чоловік відсвяткує своє 60-річчя. 

Прихильники активного й здорового способу життя  –  ніби  риба у воді,  в прямому значенні цих слів. 

Чоловік закінчив колишнє ПТУ-5. Він – різьбяр по дереву. Майстерно виконує роботи з глини, займається живописом. Одним словом,  багатогранна творча особистість. 

Миколу Гончарука часто запрошують художньо оформлювати храми. Умілець  в садочку  Колодяжного створив справжню казкову атмосферу для дошкільнят, розмалювавши стіни закладу, де на малят поглядають улюблені персонажі. До слова, він також часто бере участь в різноманітних виставках декоративно-прикладного мистецтва. 

"Моржуванням став займатись ще  з  1995 року, коли жив в Ковелі. Раніше багато хворів, часто мав проблеми із здоров'ям.  Але  одного разу вирішив дещо змінити в своєму житті.  До того, чого не планував полишати в майбутньому, помалу готувався ще з весни. Обливав себе спочатку прохолодною водою, далі став ходити на річку, помалу привчаючи тіло до загартовування.  І про це не жалкую до сьогодні. 

Почав спілкуватися із любителями крижаної води, став читати відповідну літературу. І – пішло-поїхало", – розповідає мешканець приміського населеного пункту.  Деякий час  він ходив навіть босоніж, аби  ще більше загартувати  свій організм. 

"Тепер почуваюсь фізично набагато здоровшим. Тому, без  усілякого перебільшення, можу впевнено сказати про те, що підкріпити здоров'я допомогло мені  моржування.  Я вже 17 років взагалі шапку не одягаю. Так, ношу лише з собою про всяк випадок", – наголошує в розмові з нами. 

До речі, його дружина теж  певний період не проти була пірнути в холодну зимову воду.

Після переїзду з Ковеля до Колодяжного (тут мешкає вже 15 років)  чоловік змінив добре знайомі береги  рідної Турії на тамтешні водойми (які належно облаштував, щоб було зручно та комфортно).   

В цій мальовничій місцині  охоче приймають водні процедури і місцеві моржувальники. А ще  місцевий житель, який пропагує здоровий спосіб життя, завжди збирає навколо себе  нових  прихильників. 

Як бачимо, чоловік активно проводить своє дозвілля, яке приносить користь організму і зміцнює імунітет.  В неділю – голодує і споживає лише "мертву" воду, аби організм позбавлявся від зайвих шлаків, що накопичились.  

А тим, хто ще не може наважитись на такий крок, –  впевнено рекомендує: "Вибравши саме такий спосіб оздоровлення організму (мається на увазі моржування),  ви не пожалкуєте".

НА ЗНІМКУ:  любителі  моржувальної справи із Колодяжного.

Фото з архіву автора. 

У Колодяжному   добре знають Миколу Гончарука, Галину Остапчук та Поліну Яців.  Не дивлячись на свій поважний вік (65 і 74 роки), жіночки  комфортно почувають себе в крижаній воді, яка допомагає їм оздоровитись і фізично, і духовно, а ще –  додає  нових сил, бадьорості та оптимізму. 

Микола Олександрович – наймолодший  серед трійки справжніх шанувальників зимового купання. 15 травня чоловік відсвяткує своє 60-річчя. 

Прихильники активного й здорового способу життя  –  ніби  риба у воді,  в прямому значенні цих слів. 

Чоловік закінчив колишнє ПТУ-5. Він – різьбяр по дереву. Майстерно виконує роботи з глини, займається живописом. Одним словом,  багатогранна творча особистість. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1505

Хочеться, щоб слово про ювіляра  – Шворака Василя Григоровича, директора ЗЗСО І-ІІІ ступенів №8,  було таким же містким, як і його життя.

Ювіляр  – компетентний  керівник, енергійний, творчий, цілеспрямований, умілий організатор. Про його професіоналізм знають не лише в місті, а й далеко за його межами. Василь Григорович – галантний чоловік, естет, жвавий, креативний, завжди з привітною посмішкою на обличчі. Про таких говорять: "Людина з великим серцем".  

Життєве кредо – чесність і справедливість, професіоналізм і відповідальність. Ніколи не задовольняється набутим, постійно перебуває в пошуку нового, цікавого, сучасного. Його невидима аура – суцільний позитив, яка сприятливо впливає на  людей, що його оточують.

Керівник вимогливий до себе і до колег, завжди тримає руку на пульсі шкільних справ, принциповий, не терпить лукавства й нещирості.  Василь Григорович може кожного зрозуміти, прийняти, пробачити і завжди готовий простягнути руку допомоги як учням і батькам, так і вчителям.  Його поважають і люблять підлеглі. "Наш директор – справедливий керівник, –кажуть колеги. – Якщо когось і критикує, то за діло. Бо сам – взірець порядності та бездоганності у роботі".

Людина слова і діла. Діяльний, сповнений планів на майбутнє. Він із тих людей, для яких сумління – понад усе, відповідальність завжди на першому місці.  

Людина з талантом непосидючого організатора-менеджера, із чудовим вмінням спілкуватися з людьми та заряджати їх своєю фантастичною енергетикою.

Сім'янин. Василь Григорович – люблячий син, коханий чоловік, взірцевий батько та найкращий у світі дідусь, до якого рідні спішать зі своїми радощами та невдачами і завжди отримують у відповідь потрібне  слово та щиру  посмішку, сповнену любов'ю.

Кожен його день – це потужність у праці, сила у здійсненні задумів, непохитність у життєвих принципах та ідейних переконаннях.

Його творча та життєва нива засіяна національною свідомістю та патріотичними звершеннями. У ньому живе доброта не звичайна, а з особливим, людяним, громадянським відтінком. Якби міг, пригорнув би й обігрів цілий світ – так переймається негараздами і клопотами ближніх, знайомих і незнайомих.

Лицар по життю. Коли потрібна допомога, усі до нього за батьківською підтримкою й порадою. Лицарю до снаги – охоплювати водночас проблеми кожного, а якщо дуже треба – то брати їх на себе повністю.

Він – Оберіг закладу. У Василя Григоровича можна повчитися мистецтву бути Людиною серед людей і Людиною на Землі, тому що вміє радіти маленьким дрібничкам та великим перемогам. Пишається своїми учнями та педагогічним колективом. Талановитий, розумний, толерантний, життєрадісний, вимогливий і водночас людяний,  живе у світі дитячих мрій і бажань, учительських турбот і проблем.

У ювілярові дивовижно переплетені серйозність і почуття гумору, вимогливість до себе, рідкісна доброзичливість, моральна твердість і широта погляду. Наш ювіляр – Особистість, гідна наслідування.

l

Вельмишановний Василю Григоровичу! Вітаємо  із ювілейним днем Вашого народження!

Нехай Господь оберігає Вас та всю родину від  бід та негараздів, дарує довгий і щасливий  життєвий шлях, який буде встелений ніжними пелюстками троянд. Щиро бажаємо, щоб усе зроблене Вами не було підвладне плину часу і зміні поколінь. Хай тепло рідних та близьких надійно захищає Вас від життєвих негараздів, кожен день наповнюється земними радощами, а Боже благословення буде поруч та дарує справжню віру, надію, любов!

Бажаємо ми Вам, щоб доля

  дарувала

Щоднини весняне тепло,

Щоб Ваша молода душа

 співала,

А для печалі місця не було.

Хай серце Ваше завжди

 щедрим буде

І широко відкритим до людей,

Хай молодеча сила сповнить

 груди,

Додасть наснаги і нових ідей.

Бажаємо, щоб кожне починання

Було успішно втілене в життя,

Нехай людські повага

 і визнання

Крокують поруч з Вами 

в майбуття.

Любові Вам і злагоди в родині,

Не знати горя, смутку і біди,

Хай прибуває щедро Вам

 щоднини

Із Сонця й вітру, із роси й води.

З великою повагою –трудовий колектив 

ЗЗСО І-ІІІ ступенів №  8.

НА ЗНІМКАХ: миті життя ювіляра.

Фото з домашнього архіву.

Хочеться, щоб слово про ювіляра  – Шворака Василя Григоровича, директора ЗЗСО І-ІІІ ступенів №8,  було таким же містким, як і його життя.

Ювіляр  – компетентний  керівник, енергійний, творчий, цілеспрямований, умілий організатор. Про його професіоналізм знають не лише в місті, а й далеко за його межами. Василь Григорович – галантний чоловік, естет, жвавий, креативний, завжди з привітною посмішкою на обличчі. Про таких говорять: "Людина з великим серцем".  

Життєве кредо – чесність і справедливість, професіоналізм і відповідальність. Ніколи не задовольняється набутим, постійно перебуває в пошуку нового, цікавого, сучасного. Його невидима аура – суцільний позитив, яка сприятливо впливає на  людей, що його оточують.

Керівник вимогливий до себе і до колег, завжди тримає руку на пульсі шкільних справ, принциповий, не терпить лукавства й нещирості.  Василь Григорович може кожного зрозуміти, прийняти, пробачити і завжди готовий простягнути руку допомоги як учням і батькам, так і вчителям.  Його поважають і люблять підлеглі. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1003

Сьогодні наша розмова – з Любитівським сільським головою Віктором Івановичем Павловим. 17 квітня ц. р. йому виповниться 60 літ. Вік поважний. Досягнувши його, кожна людина підбиває підсумок зробленого, аналізує успіхи і невдачі, які траплялися на життєвому шляху.  А ще – прагне, образно кажучи, зазирнути в майбутнє, намітити плани, які хоче здійснити. 

Про все це – в інтерв’ю з ювіляром.

l

– Вікторе Івановичу! Коли і як прийшло рішення балотуватися кандидатом на посаду Любитівського сільського голови? Адже сільська рада – одна з найбільших на Ковельщині, під «опікою» якої – 4  населені пункти (Любитів, Воля- Любитівська, Ворона, Рокитниця).

- Рішення взяти участь у виборах, скажу відверто, прийшло спонтанно. Розумів, що не буде просто й легко, але бажання спробувати свої сили у виборчих перегонах перемогло. Відтак 2005 року був обраний сільським головою. 

Найголовнішим стало обрання  правильного курсу діяльності, визначення головних цілей, які необхідно досягти. Мав чітко усвідомити, що потрібно жителям сільської ради, щоб зробити їх життя кращим. 

На часі стало проведення газифікації   населених пунктів. Робота мені була знайома, оскільки працював певний час в Ковельському управлінні газопостачання та газифікації,    безпосередньо займався цими питаннями, а тому за короткий термін  провели  газифікацію Любитова та Волі-Любитівської.

Турбували й інші проблеми. Це і вкрай занедбані дороги,  і освітлення вулиць, і ремонт установ сільської ради, і відновлення роботи  закладів  культури в Рокитниці  і Вороні. 

Слід було налагодити діяльність місцевої  пожежної охорони, провести реконструкцію   адмінбудинку  колишнього  колгоспу,  який був переданий  співвласниками  майнових паїв  агрофірми «Полісся»  для  розміщення лікарської амбулаторії. Реконструкції  чекала паливна  НВК «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ст.» с.Волі-Любитівської, відновлення  теплотраси  та котельні  для  опалення  установ сільської ради в  Любитові, встановлення вентиляторів для  опалення  актового залу в тутешньому будинку культури, проведення ремонту ФАПів, які знаходяться на території сільської ради,  благоустрій території (влаштування бруківки) та озеленення території біля будинку культури  та адмінбудинку в Любитові, обладнання   дитячих майданчиків  в Любитові  та  Волі-Любитівській  тощо.

Чесно кажучи,  декілька разів у мене виникало бажання все покинути та відійти від справ.  Але я вважаю, що то було б проявом слабкодухості, тому намагався  не піддаватись подібним почуттям. Покинути все – це найлегше та найпростіше рішення, яке можна прийняти. Набагато складніше закінчити все, що розпочато. Власне  заради цього я і став головою   громади, щоб задумане  втілити в життя.

– Над чим працює виконавчий комітет сільської ради та її депутати?

– Вся  робота  органу  місцевого  самоврядування  спрямована  на  забезпечення виконання   місцевого  бюджету та  його   наповнення,  реалізацію  Програми  економічного  і  соціального розвитку  сільської  ради. Нині  основний напрямок роботи –  об’єднання в територіальну громаду, над чим наполегливо працюємо.

Серед невідкладних питань – ремонт дороги по вул. Лесі Українки  в  Любитові  та вул. Незалежності  у Вороні, обладнання освітлення на вулиці Садовій  в  Любитові, чим буде завершено освітлення всіх  вулиць сіл сільської ради, будівництво спортивного майданчика в  Любитові. 

Силами жителів села плануємо  вирубати чагарники з метою покращення громадського пасовища в урочищі   “Біля вокзалу” в  Любитові, озеленити парк біля озера в  Любитові ( після знесення старих аварійних дерев).

– У не такі вже й далекі часи Любитівська сільська рада славилася на всю Україну досягненнями у культурній галузі. Яка ситуація тепер?

– Звичайно, деякі традиції в силу об’єктивних і суб’єктивних  причин ми розгубили, але стан справ тримаємо на контролі. Ще в 2008 році   розпочато реконструкцію дитячого садочка під клуб в селі Рокитниці,  оскільки старий клуб давно не використовувався,  був в занедбаному стані  і не підлягав ремонту. В 2011 році цей  клуб  було відкрито. У 2013-2015 роках  відновлено клуб у Вороні.

Сьогодні   установи культури  забезпечені всім необхідним  для належного функціонування:  ноутбуками, музичними інструментами, національними костюмами для вокальних  жіночих колективів, одягом для  дитячого танцювального колективу  Любитівського будинку культури. Придбано  лазерну установку, дим-машину, світломузику для проведення дискотек,тенісні столи  для всіх закладів культури. Активно працюють сільські бібліотеки.

– А спортсмени відчувають Вашу підтримку?

– Так. Наша  спортивна команда  неодноразово  брала участь у проведенні культурно-масових заходах сільської ради та у районному чемпіонаті із футболу, міні-футболу, волейболу  і займала призові  місця. Придбана  спортивна  форма для футбольної команди за кошти сільського бюджету.

– Яку увагу приділяє місцевий орган влади дорожньо-транспортному господарству?

– З 2009 року активно розпочали  ремонт  комунальних доріг сільської ради. Скориставшись заміною залізничної колії біля Любитова, придбали старий щебінь  та провели мощення доріг, які перебували в незадовільному  стані: вул. Полянського, частину вул. Кулаковського, вул. Лесі Українки в Любитові, вул. Молодіжної у Волі-Любитівській. Згодом за рахунок коштів   місцевого бюджету та субвенції із  Державного бюджету  (2012-2013 р.р.) провели  капітальний ремонт вул. Незалежності в Любитові, поточний ремонт вул. А.Кислюк в Рокитниці. За рахунок коштів місцевого бюджету зробили поточний ремонт  вул. Гагаріна в Любитові, частину вул. Незалежності у Вороні (2015 р.), поточний ремонт  вул. Миру та вул.1-го Травня в  Любитові  (2016 р.), поточний ремонт вул. Кар’єрної  з облаштуванням горизонтального  майданчика  до залізничного переїзду в Любитові  (до урочища «Ліски», 2017 р.), поточний ремонт  вул. Молодіжної  в  Рокитниці  (2018 р.). При цьому активно використовуємо білощебневе покриття.  

З метою ліквідації  підтоплення житлових будинків по вул. Незалежності  в Любитові  провели  поточний ремонт мосту. Враховуючи звернення жителів Любитівської сільської ради та  Білашівської сільських  рад з приводу функціонування  переїзду в с. Любитові, що призводило до певних незручностей, за  підтримки  Ковельської районної державної адміністрації та Ковельської районної ради,  її депутатського  корпусу  відновили  дорожнє покриття так званої «старої дороги» від Любитова до Колодяжного.

– Чи займаєтеся благоустроєм і чи відчуваєте тут підтримку  громадськості?

– Безперечно. Провели благоустрій  всіх кладовищ  сільської ради (зрізали старі аварійні  дерева, відновили   та перефарбували  огорожі  кладовищ). Привели до ладу  обеліск Слави та Братську могилу в  Любитові, встановили пам’ятник жертвам Другої світової війни у с.Волі-Любитівській. Щорічно організовуємо Дні довкілля  на території сільської ради.

Хотілося б,  щоб мешканці населених пунктів  зрозуміли, що ми самі – будівничі власного благоустрою й комфорту. Але  згадана  проблема залишається. Не всі  складають побутове  сміття  там,  де належить. Плануємо  придбати  баки для сортування    твердих побутових відходів.

– У «Вістях Ковельщини» останнім часом опубліковано декілька листів з критикою Вашої роботи як сільського голови. Як Ви сприймаєте зауваження на свою адресу?

– Нормально. Адже  знаю: скільки людей – стільки думок. Хтось задоволений моєю роботою, хтось – ні. Мені імпонує, що нині в Любитові створена і діє ініціативна група з числа молодих людей. Вони прагнуть змін на краще, в чому я їх підтримую, бо й сам цього хочу. А критика і зауваження на мою адресу з боку активістів стимулюють, змушують працювати з більшою віддачею сил та  енергії. Зрештою, в спорах і дискусіях народжується істина.

– Нині в багатьох сільських громадах гострою є проблема земельних відносин. Як із цим у Вас?

– Досить складною  проблемою сільської ради є виділення земельних ділянок для будівництва   житлових будинків. Причина в тому, що  землі  в межах населеного пункту в Любитові  для   вказаних цілей  знаходяться на землях осушувальної системи, інші  земельні ділянки розташовані  біля господарських  дворів, складу  отрутохімікатів, що не дає змоги  забезпечити молоді сім’ї  земельними ділянками в повному обсязі.

Сільською радою було здійснено  детальне планування  в с.Волі-Любитівській  (вул. Миру) та надано земельні ділянки для будівництва  житла  22-ом учасникам АТО та  3-ом  багатодітним сім’ям. Крім того, розробляємо детальне планування  території в  с. Вороні  (вул. Лісова, вул. Молодіжна) .

Одне із болючих питань, яке не вирішується  – будівництво дитячого садочка в Любитові, проектно-кошторисна документація, на який була виготовлена в 2011 році. Тут зведений і фундамент для  будівництва. Маю надію, що згідно із Планом перспективного   розвитку Волинської області на  2019-2021р.р., врешті-решт,  буде розпочато   будівництво цього дитячого садочка , якого  із нетерпінням  чекає  понад 150  дітей дошкільного віку та їх батьки.

– Вікторе Івановичу! Нерідко в інтерв’ю запитують про розуміння людини мети свого життя, такого складного поняття, як щастя. Скажіть відверто: Ви щасливі?

–  В мене є все для того, щоб бути щасливим. Маю хорошу сім’ю – кохану дружину,  синів, невістку,онука, роботу.

Головне – щоб в Україні настав мир і всі були здорові. Завжди переживаю за сільську громаду, адже тут живуть люди, які   четверте  скликання поспіль довіряють мені  свою долю. Це – земля, де мешкатимуть  мої діти та онуки.

Приємно, коли одержую подяки від пенсіонерів,     особливо тих, що самотні,  за сприяння у проведенні  газифікації  житлових будинків та вирішення інших побутових питань. А  звертаються  до мене  жителі із різними  проблемами, що  стосуються  оформлення пільг, субсидій,  спадщини, заповітів, реєстрації і зняття з реєстрації, вирішення  земельних і майнових питань та спорів,  оформлення пенсій, ситуації у неблагополучних сім’ях та інших.

– За Вашими плечима – досить складний і непростий життєвий шлях. Хто допомагав і допомагає Вам у роботі?

–   Щиро дякую за допомогу у розв’язанні  проблемних питань  Ковельській  районній державній адміністрації, Ковельській районній раді  та її депутатам. Велике «спасибі» –  депутатському корпусу Любитівської сільської ради,  з яким довелося працювати  протягом    14 років, виконавчому комітету та працівникам апарату сільської ради, керівникам  установ, організацій, підприємств, фермерським господарствам, всім мешканцям населених пунктів, які завжди підтримують у корисних справах.

Розмову вів 

Володимир ПЕТРУК. 

Сьогодні наша розмова – з Любитівським сільським головою Віктором Івановичем Павловим. 17 квітня ц. р. йому виповниться 60 літ. Вік поважний. Досягнувши його, кожна людина підбиває підсумок зробленого, аналізує успіхи і невдачі, які траплялися на життєвому шляху.  А ще – прагне, образно кажучи, зазирнути в майбутнє, намітити плани, які хоче здійснити. 

Про все це – в інтерв’ю з ювіляром.

ххх

– Вікторе Івановичу! Коли і як прийшло рішення балотуватися кандидатом на посаду Любитівського сільського голови? Адже сільська рада – одна з найбільших на Ковельщині, під «опікою» якої – 4  населені пункти (Любитів, Воля- Любитівська, Ворона, Рокитниця).

- Рішення взяти участь у виборах, скажу відверто, прийшло спонтанно. Розумів, що не буде просто й легко, але бажання спробувати свої сили у виборчих перегонах перемогло. Відтак 2005 року був обраний сільським головою. 

Найголовнішим стало обрання  правильного курсу діяльності, визначення головних цілей, які необхідно досягти. Мав чітко усвідомити, що потрібно жителям сільської ради, щоб зробити їх життя кращим. 

На часі стало проведення газифікації   населених пунктів. Робота мені була знайома, оскільки працював певний час в Ковельському управлінні газопостачання та газифікації,    безпосередньо займався цими питаннями, а тому за короткий термін  провели  газифікацію Любитова та Волі-Любитівської.

Турбували й інші проблеми. Це і вкрай занедбані дороги,  і освітлення вулиць, і ремонт установ сільської ради, і відновлення роботи  закладів  культури в Рокитниці  і Вороні. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 618

Нещодавно до Голобського будинку мистецтв, відклавши всі домашні справи, завітали жителі селища, щоб розділити з народним аматорським ветеранським хором «Червона калина» прекрасний ювілей – 35-річчя творчої діяльності.

Проте  для самих винуватців урочистостей свято розпочалось із  Свято-Георгіївського храму. Саме тут о. Ніфонт  — настоятель храму, відслужив  подячний молебень.  А у виставковій залі дзвіниці «ювіляри» познайомились з виставкою світлин, які розповіли про їх історію створення і становлення. В  центрі виставки горіла свіча «пам’яті» про тих хористів, що пішли у Вічність. 

Урочисту частину в будинку мистецтв відкрили  ведучі Ольга Вишневська та Володимир Сущ. Підбираючи найтепліші, найщиріші слова вітань у віршованій формі, вони вплітали їх у вінок слави «ювілярам», переплітаючи його віншуваннями гостей та музичними вітаннями.

Після демонстрації своїх талантів учасники хору під гучні аплодисменти переповненого залу зайняли почесні місця.

Автор цих рядків, а в минулому організатор хору, нагадала історію створення хору, «пройшла» його творчим шляхом. А присутні мали  змогу познайомитись з відео-сюжетом, де зафіксовано штрихи творчого становлення колективу, відтворена його історія, шляхи зростання.

Як і годиться, першим щиро привітав «ювілярів» селищний голова Сергій  Гарбарук.

З теплотою, щирими зиченнями звернувся до «іменинників» голова РДА Віктор Козак. Він зазначив, що виступи цього чудового, творчого колективу завжди викликають незабутні, неповторні враження, бо зберігають ветерани багату скарбницю української пісні. Завдяки безмежній любові до пісенного мистецтва, колектив здобув глибоку повагу, щире захоплення та справжню шану.

На свято ветеранів завітав голова  обласної організації ветеранів  О. Булавін, який разом із вітальними словами, зазначив, що за роки свого існування цей колектив міцно зайняв своє місце у творчому просторі ветеранських хорів області.

Надзвичайно тепло, емоційно звернулась до хористів Тетяна Матяшук, начальник відділу культури РДА. Зі сцени  линули теплі дитячі слова вітань ветеранам і зворушлива пісня від учнів місцевої школи та вітання директора Наталії Хом’як.

Далі на сцені – наймолодші «артисти», вихованці дитячого садка, а запал бадьорості, потужної енергії, радості додали танцюристи танцювального колективу «Сонечко» та музиканти музичної школи. Хористів вітала вокальна група будинку культури с. Попович, що, як завжди,  заворожила своїм талановитим співом, завідувач клубу с. Свидники Віктор Дмитрук із пісенним дарунком.

Свій  талант подарував винуватцям свята новостворений хор будинку мистецтв «Сузір’я». Хочеться відзначити, що і нові сценічні костюми, висока майстерність виконання справили на присутніх чудове враження.

До вітань також приєдналися священики селища о. Андрій та о. Ніфонт. Молодший хор  Свято-Георгіївського храму разом з його священиком віншували чудовою піснею. На завершення побажали всім «Многая літа!».

Щасливі «калинівці» радо приймали вітання, адже їх обдаровували подарунками, квітами та найщирішими побажаннями. І від усіх була вдячність голові ветеранської організації М. Ф. Янко за вмілу, добру організацію ветеранського відпочинку.

На закінчення зустрічі директор будинку мистецтв Григорій  Тарасовський, щасливий,   що працює з таким  поважним, прекрасним колективом, дякував ветеранам за невтомну працю.

«Я завжди уважно стежив і стежу за роботою хору ветеранів, тішуся  його успіхами, — говорить Григорій Васильович, —   бачу запал і натхнення до виступу, відчуваю їх допомогу і сам стараюсь допомогти, шукаю в них сили,  черпаю вміння працювати, любити українську пісню.

Більше двох годин  тривала  тепла, щира, невимушена зустріч аматорів сцени селища і глядачів.  Зал не шкодував долонь  для  гучних аплодисментів, обдаровуючи ними кожен виступ.

Стихли вітання, віддзвеніли пісні, опустилась завіса. Та хороший настрій, радість від побаченого, почутого назавжди залишилось у серцях і у виступаючих,   і слухачів.

А мені просто хотілось сказати: «Щасливий той, хто міг життя прожити і добрий слід лишити на землі».

Валентина СІЧКАР.

НА ЗНІМКАХ:  під час відзначення 35-річчя народного аматорського ветеранського хору «Червона калина» у Голобах.

Фото з архіву хору. 

Нещодавно до Голобського будинку мистецтв, відклавши всі домашні справи, завітали жителі селища, щоб розділити з народним аматорським ветеранським хором «Червона калина» прекрасний ювілей – 35-річчя творчої діяльності.

Проте  для самих винуватців урочистостей свято розпочалось із  Свято-Георгіївського храму. Саме тут о. Ніфонт  — настоятель храму, відслужив  подячний молебень.  А у виставковій залі дзвіниці «ювіляри» познайомились з виставкою світлин, які розповіли про їх історію створення і становлення. В  центрі виставки горіла свіча «пам’яті» про тих хористів, що пішли у Вічність. 

Урочисту частину в будинку мистецтв відкрили  ведучі Ольга Вишневська та Володимир Сущ. Підбираючи найтепліші, найщиріші слова вітань у віршованій формі, вони вплітали їх у вінок слави «ювілярам», переплітаючи його віншуваннями гостей та музичними вітаннями.

Після демонстрації своїх талантів учасники хору під гучні аплодисменти переповненого залу зайняли почесні місця.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 537

27 березня, у Міжнародний день театру, Ковельський аматорський експериментальний театр-студія «10 ряд 10 місце» представив свою чергову прем’єру, спробувавши свої сили у новому жанрі –  глядачів чекала музична комедія з інтерактивними елементами «Сорочинський ярмарок» (за мотивами однойменної повісті М. В. Гоголя).

У залі Народного дому «Просвіта»  – аншлаг. На початку, неочікувано для усіх, у залі розгорнувся справжнісінький ярмарок. Запахло  ароматною випічкою.  Кожен міг спробувати пиріжки, різноманітні солодощі, які пропонували дівчата зі своїх яток.  

Далі дійство перемістилось на сцену, де з перших хвилин актори  змусили присутніх поринути у яскраве середовище українського народного свята і життєвих пригод. 

Блискучий калейдоскоп персонажів – всі представники тодішнього сільського населення. Головні герої вистави –  романтичні Гриць і Парася (Софія Ліпич, Михайло Бразінський), щаслива пара Цибулі та мудрої Мокрини (Ольга Пірожик, Ігор Корнелюк), та антипод цієї родини – сім’я Черевика та Хіврі (Володимир Солов’янчик, Оксана Мизовець), попович Афанасій Іванович (Назар Андросюк),  циганка (Альона Малюга-Мельникова). 

«Сорочинський ярмарок» допомагає посміхнутися, з гумором поглянути на героїв, їх відносини.

Хівря стає на заваді подружньому щастю Гриця та Парасі, втім кохання допомагає молодим подолати інтриги підступної мачухи. Закінчується вистава гучним весіллям щасливої молодої пари. 

Режисер Альона Малюга-Мельникова розповідає, що вони давно планували зіграти комедію. І вибір був невипадковим, адже Гоголь по-особливому писав про Україну, він це робив з великою  любов’ю.

  – Ми стараємося щоразу все більше дивувати глядача  і показувати власний професійний розвиток. Все вище піднімаємо нашу “планку”. У постановці було задіяно 35 акторів. Всі вони зіграли бездоганно. Танцювальні композиції представив зразковий ансамбль “Дзвіночок” (керівник Інна Темрук). Від цього вистава тільки виграла. Багато людей допомагали з костюмами, реквізитами. Щиро їм за це вдячні! Загалом хотілося зробити свято, більше веселощів музики, щоб люди відчули дух Сорочинського ярмарку, – каже режисерка.

У театралів все вдалося. Вистава додала настрою і позитивних емоцій усім, хто завітав на прем’єру.

 Своє захоплення  висловили заступник міського голови Ігор Прокопів та начальник відділу культури міськвиконкому Вікторія Савлук. Вони щиро подякували керівнику та усім учасникам аматорського експериментального театру-студії «10 ряд 10 місце» за  незабутній вечір. Ігор Ярославович наголосив, що Ковель може пишатися, бо має власний театр з надзвичайно талановитими і багатогранними акторами.

Яскраві емоції переповнювали після вистави і самих акторів. Зокрема, Оксана Мизовець, яка зіграла  Хіврю, говорить: “Задоволені, що сьогодні був дуже контактний зал. Це  допомагало і надихало. Кожен мій вихід  я відчувала відлуння від залу, і просто від цього росли “крила”. Безумовно, результату передували численні репетиції: часом по 3-4 години ми проводили на сцені. Без зусиль нашого режисера Альони Олексіївни нічого б не було. Вона скеровувала, налаштовувала, надихала…”.

“Це грандіозно. Стільки задіяти людей на сцені і тримати, наче магнітом, увагу залу — це великий талант. Завдяки Альоні Малюзі-Мельниковій у нас в Ковелі є справжнє театральне мистецтво”, – таку думку по завершенню вистави висловила глядачка Людмила Барановська.

х х  х

Напередодні Міжнародного дня театру актори театру-студії «10 ряд 10 місце» завітали до Ковельської виховної колонії з допрем’єрним показом музичної вистави «Сорочинський ярмарок».

Вихованці та працівники установи поринули у інтерактивне дійство, що супроводжувалося співом, танцями, яскравою грою акторів-аматорів. Всі отримали багато гарних емоцій та вражень.

Ірина ГОНЧАРУК.

НА ЗНІМКАХ: під час вистави «Сорочинський ярмарок» у «Просвіті».

Фото  з архіву театру-студії студії «10 ряд 10 місце». 

27 березня, у Міжнародний день театру, Ковельський аматорський експериментальний театр-студія «10 ряд 10 місце» представив свою чергову прем’єру, спробувавши свої сили у новому жанрі –  глядачів чекала музична комедія з інтерактивними елементами «Сорочинський ярмарок» (за мотивами однойменної повісті М. В. Гоголя).

У залі Народного дому «Просвіта»  – аншлаг. На початку, неочікувано для усіх, у залі розгорнувся справжнісінький ярмарок. Запахло  ароматною випічкою.  Кожен міг спробувати пиріжки, різноманітні солодощі, які пропонували дівчата зі своїх яток.  

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 689