Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 19

 З ініціативи Ковельської філії ГО “Союз Українок” та за підтримки міської влади з метою гідного вшанування пам’яті жертв трагічних подій, які відбувались на території нашого міста у перші дні війни, 17 червня у Ковелі відбувся поминальний захід. 

Біля пам’ятника розстріляним в’язням Ковельської тюрми, що на кладовищі на вулиці Незалежності, зібралися представники влади разом з міським головою Олегом Кіндером, духовенство ПЦУ, громадськість. 

Ковельчани прийшли сюди, щоб згадати своїх земляків, вбитих енкаведистами 23 червня 1941 року. 195 людей, у тому числі і ті, кого затримали лише за дрібні побутові порушення, стали жертвами кривавого терору. Камери були заповнені селянами, робітниками, інтелігенцією, молоддю. Учасники заходу пом’янули всіх у щирій молитві.

 Панахиду відслужили священники церков Святого Апостола Андрія Первозванного Дмитро Кекляк та Василь Скулинець і Преображення Господнього – Ростислав Дідух.

 Директор історичного музею Маргарита Матвійчук, посилаючись на свідчення очевидців, повернула присутніх у ті жахливі часи: «Побитих і замордованих у камерах голодних в’язнів під виглядом евакуації перевозили в сараї і там холоднокровно розстрілювали. А потім кидали, мов дрова, в кузови вантажівок і вивозили у невідомих напрямах. 

Бачили ковельчани, як в районі водокачки на тихій вулиці закопували розстріляних. Родичі і близькі віднайшли кілька свіжозакопаних ям. Розкопавши, люди побачили страшну картину: трупи лежали рівними рядами. Під верхнім шаром, засипаний вапном, знаходився другий і так далі. Лише у цих ямах нарахували 77 людських тіл. Люди впізнавали своїх знайомих і родичів – хто батька, хто брата чи сестру, інші – синів і дочок. До сьогодні не віднайдено інших могил.

Серед закатованих і розстріляних у Ковельській тюрмі – Іван Омелянюк, Денис Бабарук, Микола Варакута, Пилип Візоть, Трохим Власюк, Олександр Жук, Пилип Карпук, Григорій Ковальчук, Федір Кухта, Федір Муха, Петро Назарук, Болеслав Невязовський, Ян Ратайчик, Митрофан Романчук та інші. 

Так розпочалась війна для ковельчан».

 Присутні поклали квіти до пам’ятника, який нагадує про страшну трагедію. Його автором є ковельський скульптор, нині покійний, Валентин Данилюк.

Насамкінець у виконанні церковного хору храму Святого Апостола Андрія Первозванного прозвучала стрілецька пісня «Коли ви вмирали, вам дзвони не грали».

Вл. інф.

 З ініціативи Ковельської філії ГО “Союз Українок” та за підтримки міської влади з метою гідного вшанування пам’яті жертв трагічних подій, які відбувались на території нашого міста у перші дні війни, 17 червня у Ковелі відбувся поминальний захід. 

Біля пам’ятника розстріляним в’язням Ковельської тюрми, що на кладовищі на вулиці Незалежності, зібралися представники влади разом з міським головою Олегом Кіндером, духовенство ПЦУ, громадськість. 

Ковельчани прийшли сюди, щоб згадати своїх земляків, вбитих енкаведистами 23 червня 1941 року. 195 людей, у тому числі і ті, кого затримали лише за дрібні побутові порушення, стали жертвами кривавого терору. Камери були заповнені селянами, робітниками, інтелігенцією, молоддю. Учасники заходу пом’янули всіх у щирій молитві.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40

Слова, винесені в заголовок, промовив владика Йосафат, єпископ Греко-католицької церкви на освяченні нової каплички на честь блаженного Василія Величковського у Ковелі. Священицькі заходи відбулися 15 червня ц. р. в переддень Святої Трійці, на перехресті вулиць Відродження і Величковського.

Владика розповів на початку виступу повчальну притчу про сенс земного буття, суть якої полягає в тому, що кожна людина все життя повинна сумлінно працювати і щиро молитися. Далі продовжив: "Нещодавно ми освячували хрест на місці майбутньої будови храму. Завдяки невтомній праці парафіян і постійній молитві, в короткий термін виріс фундамент, а сьогодні вже освячуємо гарну й затишну капличку, в якій будуть молитися парафіяни цього мікрорайону міста Ковеля.

Нова капличка постала завдяки зусиллям та організаторським здібностям отця Євгена Задорожного. Він не знає, що таке відпочинок, а старається робити все більше і більше корисних справ.

Роботи було багато, але з благословення Господнього за півтора місяці змайстрували цю споруду. Спасибі отцеві і всім тим, хто долучився до відповідальної роботи".

Слова подяки та почесні грамоти кращим будівничим від самого владики Йосафата особливо цінні та дорогі. Їх заслужив й ієромонах о. Євген. На мою суб'єктивну думку, він є одним із тих, кого Господь обрав для будівництва церков. У його послужному списку – величний храм у с. Очеретне, що на Вінничині, каплиця у Кам'янець-Подільському, молитовне приміщення в Івано-Франківську.

До Ковеля Євген Задорожний прибув 26 грудня 2002 року, і без права на перепочинок взявся за будівництво церкви та монастиря в ім'я блаженного Миколая Чарнецького. За відносно короткий час, у 2009 році засяяла золотоверха святиня і відкрились затишні келії святої обителі.

Сьогодні – нова перемога! І це при тому, що на о. Євгена чекає нова місія – служіння в Канаді.

Засвідчуємо: гарний дарунок ковельчанам залишає після себе ієромонах о. Задорожний.  В цьому – сенс життя і місія людська: не накопичувати матеріальні багатства, а творити доброчинні справи, не зупинятися на досягнутому, а йти далі і працювати, не розчаровуватися через тимчасові негаразди, а молитися, вірити і не втрачати Ісусової любові.

Парафіяни переконані,   що їх улюблений духівник о. Євген і в Канаді збудує ще одну церкву блаженного Василія Величковського, тіло якого спочиває у Вінніпегу.

Хочу згадати тут і деякі історичні факти. В кінці ХІХ століття бельгієць Ахіль Деляре вирушив до Канади, щоб організувати спільноту Чину Найсвятішого Ізбавителя. Але  біля берегів Канади корабель затонув.  Ахіль  допливав у крижаній воді. Згодом ця, Богом посвячена спільнота, прийшлася до душі Андрею Шептицькому і була у 1913 році організована в Україні, а  у 1927 році – в Ковелі Миколаєм Чарнецьким. Для отців-ієромонахів  нема часу на спочинок. На них завжди чекають нові місії – нести слово Боже, укріплювати вірних у вірі і розбудовувати церкви там, де в цьому виникає нагальна потреба.

Що ж, отче Євгене, воїне Світла! Ковельчани засвідчують свою пошану і подяку та зичать м'якого "приземлення" в далекому Йорктоні!

Та повернемося до урочистого дійства. Незважаючи на спеку і вихідний день, людей зібралося багато. Пролунала Божественна літургія, яку очолив екзарх Луцький  Кир. Йосафат. Він подарував новій святині Антимінс та  освятив його. Благословення владики Йосафата Говери легко влітало в душу і поселялося там.

В освяченні святині і Божественній літургії взяли участь 10 священиків із різних міст Львівської провінції, серед яких – протоігумен о. Андрій Рак (Львів).

І ще одна приємність – трапеза під відкритим небом для всіх присутніх: парафіян, святих отців і Владики.

…Восени минулого року поруч з хрестом  були висаджені липи та інші декоративні дерева. Ці провісники майбутнього швидко виростуть. І прилетять соловейки та інші Божі пташки і защебечуть Осанну тим, хто їх садив, хто церкву будував і тим, хто благословляв та вірив.

А з тим пташиним  піснеспівом і після Божественної літургії, молитовно пролунає: "Боже великий, єдиний, нам Україну храни!".

Анатолій СЕМЕНЮК.

Фото 

з архіву громади УГКЦ.

Слова, винесені в заголовок, промовив владика Йосафат, єпископ Греко-католицької церкви на освяченні нової каплички на честь блаженного Василія Величковського у Ковелі. Священицькі заходи відбулися 15 червня ц. р. в переддень Святої Трійці, на перехресті вулиць Відродження і Величковського.

Владика розповів на початку виступу повчальну притчу про сенс земного буття, суть якої полягає в тому, що кожна людина все життя повинна сумлінно працювати і щиро молитися. Далі продовжив: "Нещодавно ми освячували хрест на місці майбутньої будови храму. Завдяки невтомній праці парафіян і постійній молитві, в короткий термін виріс фундамент, а сьогодні вже освячуємо гарну й затишну капличку, в якій будуть молитися парафіяни цього мікрорайону міста Ковеля.

Нова капличка постала завдяки зусиллям та організаторським здібностям отця Євгена Задорожного. Він не знає, що таке відпочинок, а старається робити все більше і більше корисних справ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30

Лікар - це любов і світло. Без любові не буває ні зцілення, ні здоров'я пацієнта. Так і хочеться з тобою, мій читачу, молитовно промовити: "Хай Благословення Господнє супроводжує Вас на життєвому та лікарському шляху!".

А шлях лікаря ой який нелегкий. Лікуючи, оздоровлюючи хворого, він мусить віддавати обраній справі всі свої сили, енергію, вміння і, зрештою, здоров'я. 

Для лікаря немає обраних. Перед ним (як перед Богом) рівні багаті і бідні, політики і чиновники, праведники і грішники. Здавалося б, що покращення умов праці в медичній галузі має бути пріоритетним для влади всіх рівнів. На жаль, недосконалі реформи в системі охорони здоров'я викликають у суспільстві серйозне невдоволення. А окремі "зміни" схожі на операцію…без наркозу.

Ковельчани начувані про реорганізацію залізничної лікарні. Заклад, який за роки свого існування набув заслуженого авторитету серед волинян, мав неабиякий позитивний імідж, раптом став непотрібним і опинився на грані закриття. Постало питання: бути чи не бути? Нарешті, після напружених дискусій, суперечок і перемовин у Ковелі з'явився "Хоспіс", а з ним – комунальне підприємство "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради".

І ось сьогодні, коли бурхливі та колючі вітри перемін дещо вщухли, а надія на краще не згасла, ми побували в "гостях" у в. о. головного лікаря поліклініки Адама Маковецького. Він привітно зустрів нас і пообіцяв  докладно розповісти про сьогоднішній день медичного закладу. 

Якраз у той час в кабінеті на прийомі перебувала жіночка. Адам Степанович терпляче роз'яснив суть проблеми із її здоров'ям, висловив свої рекомендації. У нього невеликий кабінет для адміністративного управління, а поряд – такий же для обстеження хворих. 

Разом із тим поліклінічне відділення, у якому функціонує денний стаціонар на 30 ліжкомісць та сучасна операційна, виглядають естетично  привабливо у повній відповідності до вимог санітарних та лікувальних норм. Все тут дихає спокоєм і затишком.

Про стан справ у лікувальному закладі хочеться дізнатися більше, тому запитую:

– Адаме Степановичу, з вивіски я дізнався, що ви маєте статус обласної лікувальної установи, то, мабуть, фінансування закладу відповідне?

– Анатолію Володимировичу, про яке фінансування може йти мова, коли з обласного бюджету ми маємо круглий "нуль". Наш статус – комунальне підприємство на практиці означає: господарюй, лікуй, виживай, як можеш, сам знаходь джерела фінансування.

– Це як у тому випадку, коли спрощеним методом навчають плавати: кинули у водойму – рятуйся, як можеш. Не зумієш випливти – це уже твої проблеми. Співчуваю. То за рахунок чого ж ви виживаєте?

– Спочатку за рахунок залишків бюджетних коштів. Ця сума складала 1,2 мільйона гривень. Але ті гроші тануть, як роса на Сонці. Тим більше, що сума виявилась значно меншою. Добре, що ми виграли тендер на проведення  профоглядів працівників залізничних підприємств.  Це додаткове джерело надходжень, хоч собівартість такої послуги не покриває реальних затрат. 

Маємо невеликі благодійні внески, які складають 50 гривень від однієї людини. Найбільше тривожать комунальні платежі за воду, електроенергію, тепло тощо. Все наше обладнання енергозатратне, ще з радянських часів, а про реконструкцію  допоки  не йдеться.

– В таких надскладних фінансових умовах  як виглядає середня зарплата медпрацівників?

– З нарахуваннями, за повний робочий місяць – 6,3 тисячі гривень, – відповідає присутня при розмові Світлана Солушкіна, головний бухгалтер установи.

– Адаме Степановичу, Ви – лікар, але за посадою ще й господарник. Обслуговування електро- і сантехнічних мереж, дрібні ремонти – це теж чимала стаття затрат.

– Я дякую за розуміння наших проблем всім залізничникам. На  залізничному вузлі створена й ефективно діє громадська рада, яку очолює Руслан Александрук, начальник станції Ковель.

На наші проблемні господарські  запити оперативно відгукуються керівники всіх підприємств залізничного транспорту, за що їм – наше щиросердечне "спасибі"!

– Крім залізничників, є ще кому дякувати? 

– Звичайно. Відчутний внесок в облаштування операційної зробив фонд "Патріоти Волині", Степана Івахіва, народного депутата України. Йому теж – наша подяка. Багато допомагають члени громадської ради, міські депутати Ігор Пініс, Галина Стасюк.

Адам Степанович пропонує пізнавальну екскурсію по поліклініці. З нами мила і гарна лікарка-фізіотерапевт Ольга Легенька. Від неї дізнаємося, як функціонує лікувально-оздоровчий комплекс. Тут для оздоровчих процедур пропонують басейн, гідромасаж та інші ефективні методи лікування.

Лагідна, спокійна вдача лікарки, її розповідь  оздоровлююче діють і на нас. І це не просто слова, а зриме підтвердження вищесказаної тези, що лікар – то любов і світло для пацієнта. Історія свідчить, що так  було й за часів Гіппократа.

Любов до пацієнта і своєї професії –  запорука якісної діагностики та лікувального процесу. Звичайно, зрівнятися з потужним МТМО, де останнім часом встановлено найсучасніше діагностичне обладнання та апаратуру європейського рівня, надважке завдання. Але, на мою суб'єктивну думку, скільки не насичуй медичний заклад новітньою апаратурою, головну роль відіграє людський фактор. Саме він визначає якість лікування і довіру пацієнта.

І ще невеликий, але вагомий штрих. Поліклініка має договір і співпрацює із Національною службою охорони здоров'я України. Сьогодні готують 2 сімейних лікарі. 

– Нині в поліклініці працює понад 50 осіб, серед яких – кваліфіковані лікарі із багаторічним стажем. На жаль, частину персоналу довелося скоротити, а деякі наші колеги шукають кращих умов праці і її оплати. Медики не вимагають захмарних зарплат, а просто хочуть виконувати Богом покладену на них місію – нести здоров'я хворим, яких у ХХІ столітті все більшає і більшає, – каже керівник закладу.

Адам Маковецький та його команда намагаються всіма силами зберегти робочі місця, віднайти можливості для фінансування статті комунальних послуг. Про розвиток допоки не йдеться.

Обіцянки високопосадовців про фінансування закладу із обласного бюджету не виконуються. Що ж, б'ємо у дзвін, посилаємо  "SOS": може, почують депутати обласної ради, а разом з ними і виконавча влада?

Кажуть, що віра в добрі наміри і надія, яка не гасне, – матеріалізуються.

А це значить, що, попри передвиборні баталії, має засяяти той промінь світла, який зігріє душі лікарів, а з ними і хворих.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: так виглядають оновлені приміщення залізничної поліклініки.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

l

Коли цей репортаж був підготовлений до друку, на адресу в. о. головного лікаря КП "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради" А. С. Маковецького надійшла відповідь на його звернення до керівництва обласної ради за підписом першого заступника її голови Олександра Пирожка. Цитуємо лист дослівно:

"Шановний Адаме Степановичу!

Ваші звернення від 09.04.2019, 16.04.2019, № 175, 08.05.2019, № 193 щодо виділення з обласного бюджету коштів на погашення заборгованості за спожиті енергоносії та комунальні послуги у зв'язку із важким фінансовим станом комунального підприємства, розглянуті у виконавчому комітеті обласної ради. За результатами розгляду питань повідомляємо наступне.

З обласного бюджету можуть здійснюватися видатки на спеціалізовані поліклініки відповідно до статті 90 Бюджетного кодексу України. Видатки на утримання поліклінік і амбулаторій здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, як це передбачено статтею 89 цього ж Кодексу.

Враховуючи, що комунальне підприємство "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради" не має чітко визначеної спеціалізації та відповідної ліцензії на таку діяльність, планування та здійснення видатків з обласного бюджету суперечить діючому законодавству.

У зв'язку з реорганізацією, бюджетна установа Ковельська поліклініка стала підприємством, яке веде некомерційну діяльність з медичного обслуговування населення, самостійно  планує та організовує свою статутну діяльність, укладає господарські угоди, визначає напрями використання отриманих доходів, забезпечує своєчасну сплату податкових та інших обов'язкових платежів, реалізує кадрову політику тощо. Отже, питання погашення заборгованості з оплати комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, ефективного використання майна та коштів належать до виключної компетенції керівника закладу.

Комунальне підприємство проводить свою діяльність відповідно до затвердженого Статуту, яким визначено, що предметом діяльності є надання населенню первинної допомоги, вторинної з елементами спеціалізованої медичної допомоги в амбулаторних умовах, елементів паліативної допомоги, медичної реабілітації та відновного лікування. Надавати послуги з медичного обслуговування населення можливо за наявності ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.04.2019, № 726 комунальне підприємство "Ковельська поліклініка Волинської обласної ради" включено до переліку здобувачів ліцензій. Наявність такої ліцензії дозволяє укладати договори про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров'я України.

Враховуючи, що підприємство в основному надає первинну медичну допомогу жителям міста Ковеля, а не усієї області, рекомендуємо розглянути питання переходу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області  в  Ковельську  міську  комунальну  власність. Внаслідок  цього підприємство зможе отримати фінансування із бюджету міста Ковеля.   

З повагою – 

О. ПИРОЖИК, 

перший заступник голови 

Волинської обласної ради".      

l

Судячи зі змісту листа, можемо зробити висновок: колективу поліклініки належить і надалі боротися за своє місце "під Сонцем". Складається враження, що обласна рада просто-напросто залишила його напризволяще. Отож, руку допомоги мають надати депутати і посадовці різного рівня, громадські організації і керівники Ковельського залізничного вузла. 

Не можна  допустити того, щоб медичний заклад, у розвиток якого останнім часом вкладено стільки зусиль і матеріальних ресурсів, припинив своє існування. Будемо сподіватися на здоровий глузд і тверезий розрахунок тих, від кого залежить вирішення цього важливого для ковельчан і всіх волинян питання.

А. С.

Лікар - це любов і світло. Без любові не буває ні зцілення, ні здоров'я пацієнта. Так і хочеться з тобою, мій читачу, молитовно промовити: "Хай Благословення Господнє супроводжує Вас на життєвому та лікарському шляху!".

А шлях лікаря ой який нелегкий. Лікуючи, оздоровлюючи хворого, він мусить віддавати обраній справі всі свої сили, енергію, вміння і, зрештою, здоров'я. 

Для лікаря немає обраних. Перед ним (як перед Богом) рівні багаті і бідні, політики і чиновники, праведники і грішники. Здавалося б, що покращення умов праці в медичній галузі має бути пріоритетним для влади всіх рівнів. На жаль, недосконалі реформи в системі охорони здоров'я викликають у суспільстві серйозне невдоволення. А окремі "зміни" схожі на операцію…без наркозу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 42

Щорічно у третю неділю червня ми з особливою теплотою і гордістю відзначаємо День медичного працівника. Для колективу Ковельського медичного коледжу випала  почесна місія підготовки висококваліфікованих молодших спеціалістів медичного профілю, які мають пройти всі етапи реформування та інновацій у медичній сфері, щоб надійно забезпечувати охорону здоров'я українського народу. 

З нагоди професійного свята в актовій залі навчального закладу відбувся урочистий захід, яскравою  окрасою якого став виступ камерного оркестру "Квінта". 

Розпочалося свято з привітання директора коледжу Олени Григоли,  яка нагородила Почесною грамотою за сумлінну працю, високий професіоналізм, бездоганне виконання посадових обов'язків викладачів, працівників та за наукові і творчі досягнення — студентів навчального закладу. 

З вітальним словом  перед педагогічним колективом виступив настоятель Благовіщенського собору отець Василь, котрий наголосив, що медичний працівник часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. 

Під бурхливі оплески на сцену вийшли  викладачі та учні з незмінним керівником  "Квінти" Тетяною Корнєвою.  Саме вона створила цей колектив, багатьох його учасників вчила грі на скрипці. Зазвучала неперевершена класична музика, наче срібні дзвіночки затремтіли струни скрипки, зачаровуючи барвистим багатством мелодій  душу. Незабутнім подарунком для глядачів стала  пісня "Ода Києву" на слова Анатолія Семенюка у виконанні  директора школи мистецтв Андрія  Мигулі, який детально розповів про історію її створення. 

Завершився концерт овацією. Зал аплодував артистам стоячи, дякуючи за чарівний спів і неперевершене дійство, за гарний настрій і високий професіоналізм, за високе мистецтво і талант.

Вікторія КАЛЕНІКОВА.

НА ЗНІМКАХ: під час  заходу з нагоди Дня медичного працівника в Ковельському медичному коледжі.

Фото з архіву коледжу.

Щорічно у третю неділю червня ми з особливою теплотою і гордістю відзначаємо День медичного працівника. Для колективу Ковельського медичного коледжу випала  почесна місія підготовки висококваліфікованих молодших спеціалістів медичного профілю, які мають пройти всі етапи реформування та інновацій у медичній сфері, щоб надійно забезпечувати охорону здоров'я українського народу. 

З нагоди професійного свята в актовій залі навчального закладу відбувся урочистий захід, яскравою  окрасою якого став виступ камерного оркестру "Квінта". 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 40

У щирого шанувальника і активного читача газети “Вісті Ковельщини” Георгія Барана із Ковеля життя, як-то кажуть, не з медом. І у бізнесі, яким впродовж багатьох років займається разом із дружиною Валентиною Вікторівною, проблем вистачає, і здоров’я не завжди на “висоті”, і недолуга політика українських можновладців часто-густо дратує, але пан Георгій ніколи духом не падає й оптимізму не втрачає.

Головне його захоплення, звичайно, — “тихе полювання”. Не знаю, як ви, а він сезон грибозаготівлі для власних потреб відкрив давно. Вже тижнів зо два тому телефоном повідомив:

— Вчора знайшов більше п’ятидесяти білих! Невеличких, тверденьких, черв’яками не пошкоджених.

— І далеко їздили?

— Ні. Неподалік від Ковеля. Добирався велосипедом. Правда, трохи дощ змочив, але нічого — висох.

Про точну “адресу” лісових мешканців не допитувався, бо знаю, що Георгій Павлович не любить, коли у лісових посадках багато людей. Не всі вони поводяться чемно, а тому після них шкоди природі більше, аніж користі. Наш же знайомий ставиться до неї з великою повагою і любов’ю, намагається не порушувати заповідну тишу.

Ми попросили: 

— То “скиньте” нам по “електронці” фотосвітлини зі своїми грибочками. Постараємось дати в один з найближчих номерів газети.

Георгій Баран не забарився і невдовзі надіслав до редакції знімки. На них ви бачите його зі своїм “уловом”. Тож нехай і надалі йому щастить в пошуку лісових дарів, і ніколи не буде порожнім кошик!

Звичайно, сьогодні масової “грибозаготівлі” в лісах Волині не спостерігається, бо ще, як-то кажуть, не пора. Але на привокзальному ринку можна вже придбати лисички. За літрову банку просять 50-60 гривень. Якщо врахувати, скільки часу і зусиль треба витратити, щоб грибочки зібрати, то ціна не така й висока.

Дедалі більше на базарах чорниці, черешень, інших фруктів. Були б гроші, то без вітамінів не залишимося.

Володимир ПЕТрук.

Фото з домашнього архіву. 

У щирого шанувальника і активного читача газети “Вісті Ковельщини” Георгія Барана із Ковеля життя, як-то кажуть, не з медом. І у бізнесі, яким впродовж багатьох років займається разом із дружиною Валентиною Вікторівною, проблем вистачає, і здоров’я не завжди на “висоті”, і недолуга політика українських можновладців часто-густо дратує, але пан Георгій ніколи духом не падає й оптимізму не втрачає.

Головне його захоплення, звичайно, — “тихе полювання”. Не знаю, як ви, а він сезон грибозаготівлі для власних потреб відкрив давно. Вже тижнів зо два тому телефоном повідомив:

— Вчора знайшов більше п’ятидесяти білих! Невеличких, тверденьких, черв’яками не пошкоджених...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 30

З ранніх років ми чули про те, що їсти ягоди, овочі та фрукти корисно для здоров'я. Коли підросли, дізналися ще й те, що ці продукти харчування досить легкі, низькокалорійні і служать прекрасним перекусом. Що ж ще міститься в них такого, що змусить нас з'їдати по порції солодкого щастя щодня? Про корисні властивості ягід у нашому матеріалі.

Ягоди - природне джерело енергії

Якщо ви багато працюєте, активно проводите літній відпочинок або няньчите малюка, в результаті чого дуже втомлюєтеся, ягоди — саме те, що вам потрібно. Завдяки вмісту в них природного цукру, ці плоди швидко бадьорять, додають сил і піднімають настрій. До всього іншого, їх цукор абсолютно не зашкодить ні здоров'ю, ні фігурі.

Ягоди — для гостроти зору

Напевно, ви чули про бета-каротин: про те, що він корисний для очей і покращує зір. Перша асоціація з бета-каротином, яка приходить в голову після моркви, — чорниця. Її часто називають «очною ягодою». На її основі навіть роблять спеціальні вітаміни. Але яким же буде ваше здивування, коли ви дізнаєтеся, що, наприклад, в черешні цього елемента в 20 разів більше, ніж у чорниці. А на третьому місці після них — полуниця. Тому їжте ті ягоди, які вам подобаються. Свою користь очам вони неодмінно нададуть.

Ягоди покращують травлення

Завдяки високому вмісту клітковини, ягоди нормалізують роботу травної системи і допомагають знизити рівень холестерину. Усього одна жменя ягід є приблизно чвертю добової норми клітковини.

Ягоди — на сторожі вашої пам'яті

Помічаєте, що пам'ять стала вас підводити? У цьому вам теж допоможуть ягоди, особливо темні. У них містяться антоціани, які є відмінним стимулятором роботи мозку незалежно від віку людини. До того ж всі темні ягоди містять поліфеноли, які уповільнюють старіння мозку і процеси, йому супутні. У тому числі погіршення і втрату пам'яті.

Ягоди — для красивої шкіри

Завдяки антиоксидантам ягоди помітно покращують стан шкіри, допомагаючи організму швидко позбавлятися від шлаків і токсинів. А вітамін А або ретинол, яким багаті ягоди, відповідає за підтримку і відновлення тканин шкіри.

калорійність і 

користь літніх фруктів

Абрикоси: 50 ккал. У 100 г міститься майже половина середньої денної норми вітаміну А і близько 9% норми клітковини (а це — досить багато!).

Вишня: 50 ккал. Корисна вмістом вітаміну С і А, кожного — близько 20% денної норми в 100 грамах.

Суниця: 35 ккал. Дуже багата на клітковину, в 100 грамах суниці її близько 11% від норми.

Полуниця: 30 ккал. Крім великої кількості вітаміну С (вся денна норма в 100 грамах) багата на магній (близько 20% денної норми в 100 грамах).

Малина: 50 ккал. Одне з найбагатших джерел клітковини (близько 30% денної норми в 100 г). Також 100 грамів малини покривають третину потреби в магнії, калії та вітаміні С.

Персики: 40 ккал. Помірний вміст вітамінів, а цукру багато.

Ревінь: 20 ккал. Варто їсти заради вітаміну К — в 100 г ревеню міститься близько 90% середньої денної норми.

Слива: 45 ккал. Плюс — не містить натрію, мінус — забагато цукру.

Смородина: 63 ккал. Майже найвищий вміст вітаміну С серед усіх продуктів.

Черешня: 63 ккал. Дуже багато клітковини: у 100 грамах — близько 9% середньої денної норми.

Шовковиця: 40 ккал. У шовковиці мало натрію — можна їсти багато, не ризикуючи перевищити денний ліміт.

Ягідний морс — максимум користі в одній склянці

Інгредієнти для морсу: полуниця — 100 г, вишня — 100 г, червона і чорна смородина — 100 г, вода — 1,5 літра, цукор — за смаком.

Всі ягідки для морсу перебираємо, видаляємо гілочки, кісточки. Промиваємо у воді. 

Вистилаємо дно друшляка або сита марлею, складеною в кілька шарів. Викладаємо ягоди і розчавлуємо їх дерев'яним товкачем так, щоб сік стікав в ємність під друшляком. 

Коли ягоди вже віддали весь сік, вичавлюємо з марлі залишки соку. Прибираємо отриманий сік в холодильник. 

У киплячу воду кладемо отриману макуху ягід і варимо приблизно 5-7 хвилин. При бажанні можна додати цукор. 

Отриманий відвар проціджуємо через сито. Охолоджуємо до кімнатної температури. Потім додаємо до нього ягідний сік, і можна насолоджуватися смачним, а головне — дуже корисним напоєм! 

Підготувала Валентина МАКАРЧУК. 

З ранніх років ми чули про те, що їсти ягоди, овочі та фрукти корисно для здоров'я. Коли підросли, дізналися ще й те, що ці продукти харчування досить легкі, низькокалорійні і служать прекрасним перекусом. Що ж ще міститься в них такого, що змусить нас з'їдати по порції солодкого щастя щодня? Про корисні властивості ягід у нашому матеріалі.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 68