Погода  

в Ковелі 

22-28 серпня 

Погода   в Ковелі  22-28 серпня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 385

Від сивої минувшини до сучасності

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 584

Колись мене, сільського

 малюка,

«Дитя війни», що ріс без

 батька,

Навчали любити Сталіна. Як

 віслюка

Навчали. І до комунії йти без

 оглядки.

А до села із вирію вертавсь

  лелека.

Він Україну полюбив – її

           болото й ліс.

До Сталіна йому було

  далеко,

Тож українцем щирим та

        затятим ріс.

Ходив за орачами влітку в

  полі,

На хаті майстрував своє

  гніздечко,

Вчив малюків  літати – його

  доля:

Природна, батьківська,

 доречна.

Не сотні – тисячі років

  тривали

Ті звичаї пташині і закони,

А люди війнами шляхи

   кривавили,

Колючий дріт –

  комуноперегони.

Лелека-українець знав, що

  щастя

Не в комунії і не в Московії

  росте.

Воно близьке, і лиш

 тому воздасться,

Хто усвідомить

 пророцтво золоте.

Що зернини щастя – у

      твоєму серці,

У власнім домі, у

  батьківській родині.

На своїй, а не чужій землі. У  тім озерці,

Що так багато в нас від віку  і донині.

Що щастя дихати

    Україною щодня,

І пісню солов’я веселого

  сприймати,

І знати, що найясніша

  світанковая зоря

Благословить  тебе, як

    благословляє мати.

l

А я, малюк, «дитя війни»

  триклятої,

Плакав за «батьком»

  Сталіним, бо свого не було.

Носив на шиї галстук, і

   вважав це святом,

Не розумів, чом бідністю

       життя цвіло.

Не міг второпати, хто

   «вороги народу»?

За грати їх! А, значить, так і

 треба.

Осушим болота, підкоримо

           природу –

І плакала зоря… І голосило

 небо.

Дітям лелечим нікуди

 подітись.

Як виживати в осушеній

 пустелі?

І я в тих болотах зростав…

          Ех, діти, діти!..

Думки тривожать гіркі,

  невеселі.

l

Роки майнули – крила

  виростали,

А тут в забутому селі немає

  свята.

Я бачив маму, вона  ішла з

  дровами

За плечима… Спішила, аби

        дійти до хати.

Щоб запалити грубку-пічку

            і зігріти

Не себе, а мене, півсироту,

      «війни дитину».

Райське  благо уявлялося у

  місті.

«Іди! Навчайся!» –

  благословила сина.

І я пішов. До касти

    «обраних» вступив.

Після поневірянь – прийняв

  «народ радянський».

Знав добре, що фальшивий

        цей заспів,

Та ради матері  служив

  жерцям поганським.

Мізерне владне мені

       довірили кермо.

Свої – своїм! Радій, а в серці

         щось не те.

Не знайдеш у фарисействі

      золоте руно –

Лиш там, де нація і воля, –

    там душа цвіте.

Пройдуть віки, тисячоліття,

        та знов і знов 

Ген племені пробудиться, і

    доля поведе

У вир боротьби. Туди, де

  справжня є любов,

Де своя правда. Рідне все й

  святе!

l

Проснулась Україна в

  буремних дев’яностих.

Завирувала повінь. Весна!

  Пробудження!

Лелеченьку, лети мерщій –

           не в гості

До рідних обріїв. Гряде

  Відродження.

Жерці лякали. Винуватили

          у зрадництві.

Та як же можна зрадити не

  зраджене?

І хто розсудить, хто правий

  в порадництві,

Крім Бога? У Нього правда

  непоранена.

Куди іти, як попереду прірва

  чорна?

Зупиніться, коні! Рідна

   доленько, прости!

Старе відмерло. Відспівали

       піонерські горни,

Нові  будуєм до

  Незалежності мости.

Гряде нова держава – ще

  незбагненний час.

Ех, запануєм  – розквітай,

  калино!

«Нехай буде воля Твоя»,

  Ісусе, Отче наш!

Благослови для України

     світлу днину.

l

І погуляли козаченьки.

      Впала на коліна

Держава-сила.  Серце в

     розпачі болить.

Чому й навіщо над Дніпром і

      Ковелем руїна?

Молюся! Каюсь! Мучусь!

       Волаю: зупиніть

Той хаос, що прижився на

  дорозі.

Лелеченько, а як там мій

     Клевецьк – село?

Вже скоро осінь. Як малята?

        Вони  у змозі

До країв далеких долетіти?

       Усякого було.

Бо ж понад краєм  хижий

     птах ширяє –

Дві голови. Чатує і чекає,

  коли знесилимось.

Та  не діждеться!

 Лелеченько, він добре знає,

Що в характерників

  всепереможна сила. 

l

Не тільки цим тривожусь я

       з тобою.

Тестую у думках народ на

     волю й гідність,

На вірність Україні. Багато

     хто юрбою

Побігли за «тарифами», мов

  зникне бідність.

Наївна думка, що ключі від

     раю

В глави держави. Треба

  клято працювати!

Мій рай, лелеко, – твоє

  гніздо над краєм,

Змайстроване у мирі над

     моєю хатою.

Бо ж президенти не царі і

       не месії,

І депутат не маг, біль твій не

 почує.

Лиш хто зерном добірним

       землю цю засіє,

Господь благословить і

      врожаєм  віншує. 

l

Молюсь до народу:

Сій поле – хай родить.

Хай батьківська хата

В праці буде багата.

Нелегка дорога

До щастя і долі.

З тобою, мій Боже,

Ми вийдем з неволі.

Мої українці,

Горя спито по вінця,

Пора нам, пора

Проснутись і встати –

Ще буде в нас свято…

Ми обрані Богом.

Нелегка дорога,

Та віща сіяє над нами зоря…

l

Виходжу я в поле широке,

  пожнивне.

Тополя шумить, розмовля з

  небесами.

Он дітки лелечі шукають

       поживи –

Цей світ повен див, живе

 чудесами.

Сьогодні онуки торують

  дорогу,

Ідуть без комунії. Вони ідуть

       з Богом.

Куди  ви, орлята? І все ж, не

  спиняйтесь,

Україну любіть, над світом її

  піднімайте.

І пам’ятайте: не благайте від

      неї достатку –

Це ви для Вкраїни творіть

             долі свято!.

l

Колись мене малого, мов

  віслюка,

Навчали любити Сталіна.

Іти у стаді до комуни.

Та дух мій не зітлів.

  Господняя рука

Вела до Незалежності.

Лунають величальні луни.

Чують лелеки. У них

     обжинки, свято,

Вони збираються летіти у

  далекий вирій,

Щоб повернутися. Код роду

  не зламати:

Блаженні  ті, хто любить

   Україну й вірить…

l

Я грішний і каюсь,

До Бога звертаюсь:

«Прости за провини,

Що я тобі кинув,

Прости і помилуй,

О, Господи, милий!

Я вірю і знаю:

Ти мене прощаєш,

І серце любов’ю

Моє наповняєш.

Молюся за сина,

Молюсь за Вкраїну.

Лелеченько рідний,

Молитва долине

До самого Бога.

Святиться дорога!

 Анатолій СЕМЕНЮК.

Колись мене, сільського малюка,

«Дитя війни», що ріс без  батька,

Навчали любити Сталіна. Як віслюка

Навчали. І до комунії йти без оглядки.

А до села із вирію вертавсь  лелека.

Він Україну полюбив – її болото й ліс.

До Сталіна йому було далеко,

Тож українцем щирим та затятим ріс.

Ходив за орачами влітку в  п  гніздечко,

Вчив малюків  літати – його доля:

Природна, батьківська, доречна.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 543

Тему цієї публікації підказав палкий шанувальник волинської природи, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук.

Зателефонувавши днями, нагадав:

– Миколо Григоровичу! На дворі – серпень. Чи знаєте яка сьогодні ягода найпопулярніша на ринку?

– Мабуть, ожина, – обережно відповідаю, боячись помилитися.

– Точно. Вчора був на ринку, поцікавився ціною. Недешево. Але я людей розумію: назбирати отих «колючих» ягід дуже й дуже нелегко. До речі, купуючи їх, запитав продавчиню, молоду, симпатичну дівчину: «А ви знаєте хто з волинських поетів написав пісню про ожини, яка й сьогодні популярна?».  Дівчина знітилася і не змогла відповісти.

Мить помовчавши, Іван Васильович продовжив:

– Я продавчині не дивуюся. Адже нині по радіо, на телебаченні рідко почуєш гарну пісню, авторами яких є талановиті волинські поети. То звідки молоді знати їх твори?

На завершення розмови Іван Сидорук, ніби перевіряючи мене, раптом запитав:

– А пісня «Ожини» і автор вам особисто відомі?

– Звичайно. Це світлої пам’яті відомий волинський поет і журналіст Петро Петрович Мах, з яким був добре знайомий.

– І я знав його та  й з дружиною був у приязних стосунках. Ото й пропоную: до газетних публікацій про дари волинського лісу, страви із них, рецепти народних цілителів, що практикуєте, додайте розповідь про «дивну ягоду моєї землі» – ожину. Їй-Богу, вона варта того.

Я пообіцяв подумати над пропозицією читача і, врешті-решт, пристав на неї. Бо теж люблю ліс, відпочинок на природі, хоч буваю, на жаль, там в силу різних причин не так і часто. Доводилося мені збирати й ожину. Знаю, яка то важка справа, коли немилосердно пече Сонце (а так часто буває в серпні), дошкуляють комарі і мошка, а руки й ноги кривавіють від колючих кущів. Зате яка радість, коли вдається наповнити відро чи кошик, а затим смакувати запашними, дещо терпкуватими на смак, але надзвичайно соковитими ягодами!

Захотілося більше дізнатися про ожину, для чого разом із колегою Наталією Романовською  «занурилися» в інтернет (там при бажанні знайдеш все, що завгодно – навіть те, чого в реальному житті не буває). Про результати пошуків ви дізнаєтеся, прочитавши матеріали, подані нижче. Забігаючи наперед, скажемо: ожина – чудова рослина. Вона й лікує, й підвищує настрій, і є надзвичайно смачною ягодою, рівній якій за поживними якостями практично в лісі немає. 

Що ми знаємо 

про ожину?

Кущі з темно-синіми плодами зустрічаються майже на всій території України. Ожина, солодко-кисла ягода, що має безліч корисних і лікувальних властивостей, буває на кухні будь-якої господині. Ожина може стати прикрасою торта, начинкою для пирога, основою для компотів, морсів, киселів і інш. Ожиновий чай, свіжі ягоди, сиропи і настоянки, відвари листя і гілок ожини допомагають у лікуванні та профілактики захворювань організму.

Ожина — кущова рослина, належить до сімейства розоцвітих і поширена на території Америки, Англії, Скандинавії, Росії, України та інших країн з теплим кліматом. В Україні популярна ожина двох видів: ожина сиза і ожина кущова. Селекціонери знають більше 290 сортів ожини, найпоширеніші з них Агавам, Блек Сатін, Кіттатіні, Лаутон, Логанберрі, Ері, Уілсонс Ерлі, Ізобільна, Техас, Смутстем, Бойсенберрі і Силван. Розмножується ожина насінням, живцями і кореневими відводками. Цвіте кілька разів на рік, плоди мають синяво-чорний, темно-фіолетовий або червоно-чорний колір. Ожина в цвіту — відмінна медоносна рослина, вважають досвідчені бджолярі.

Ожина врожайніша від дикоростучої малини,  має солодкувато-кислий смак, тому відмінно підходить для прохолодних напоїв, варення і пирогів, сприяє очищенню крові і всього організму в цілому.

Користь ожини

Ожина малокалорійна: в 100 її грамах міститься 43 ккал. Чим вона корисна?   Містить велику кількість біофлавоноїдів, що діють в якості антиоксидантів. Ожина широко застосовується в народній медицині і позитивно впливає на здоров’я людини в сукупності з іншими травами. Листя і ягоди  справляють лікувальну дію на всі органи. 

Ожина має в’язку, ранозагоювальну, протигнильну,  протизапальну дію, зміцнює стінки судин і посилює дію вітаміну С, так необхідного для імунної системи людини. Як жарознижувальний засіб, сприятливо діє при гострих респіраторних захворюваннях і пневмонії.

Ожиновий сік показаний для лікування трахеїту, бронхіту, ангіни. Ягоди  вживають  при недокрів’ї, гінекологічних захворюваннях, захворюваннях серця і судин, колітах, дизентерії, циститі.

Свіжі ягоди ожини містять вітамін А, В, С, Е, К, РР, кальцій, калій, марганець, магній, фосфор, натрій, цинк, залізо, мідь, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, глюкозу, сахарозу, фруктозу, тіамін і каротин .

Користі від ожини навіть більше, ніж від ягід малини. Ожина містить в собі величезну кількість фенольних сполук, які мають протизапальну дію. Сприяє зміцненню судин. У ягодах – велика кількість яблучної кислоти,  дубильних, азотистих, мінеральних речовин. У медицині використовують листя ожини, ягоди, стебла і коріння. Ожина має захисні для організму властивості, завдяки флавонолам, антоціанам, лейкоантоціанам і катехінам, що містяться в ягодах ожини, а регулярне вживання ягід і настою з листя і коріння ожини здатне зупинити поширення ракових клітин. Ожина має лікувальний ефект при ГРЗ і пневмонії.

Лікувальні властивості 

Ягоди ожини небажано вживати у великих кількостях особам із захворюваннями шлунка, нирок і тонкого кишечника. Замість плодів ожини краще пити ожиновий сік.

Ожина дуже корисна для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. Недостиглі ягоди  дають закріплюючий ефект, а перестиглі навпаки — легкий послаблюючий. Свіжі плоди  або настої з  листя показані при циститі і проблеми з нирками. Пектин, що входить до складу ожини, здатний виводити з організму людини солі важких металів і радіоактивний стронцій. Настоянка з ожини має потогінну властивість, використовується при розладах нервової системи і серцевих захворюваннях. Ягода  допомагає при безсонні, атеросклерозі, розладах органів травлення, в клімактеричний період у жінок. Коротше кажучи, корисна для всього організму.

Ожиновий  сік допомагає втамувати спрагу при лихоманці, а настій з листя  корисний при стоматиті і багатьох захворювань ясен (у вигляді полоскань). Відвар з коренів ожини — прекрасний сечогінний засіб, що використовується з давніх часів.

Лікувальні властивості ожини широко відомі: листя використовують у вигляді відвару, готують настоянки з ожини. Цими засобами лікують гастрит, ревматизм, запалення в нирках і сечовому міхурі. Також настій з ожини допомагає при простудних захворюваннях і запаленні ротової порожнини. Вживання ожини рекомендують при діабеті, оскільки чай з завареними листям  покращує обмін речовин. Ожина входить до складу багатьох протидіабетичних чаїв. А ще це –  відмінний кровоочисний і протиглисний засіб. Настій з ожинових листя застосовують як компреси, примочки. Він сприяє очищенню і швидкому загоєнню ран. Бактерицидні властивості листя  пов’язані з наявністю в їх складі особливих речовин — фітонцидів.

Свіже листя ожини накладають на лишаї і застарілі виразки на ногах. Корисний настій з листя  при трофічних виразках і ранах, що довго не загоюються. 

Що можна приготувати з ожини 

Зі свіжих плодів ожини варять варення, компот, джем, мармелад, роблять начинку для пирогів і тортів. А ще з ожини виходять дуже смачні настоянки, наливки та вино.

Пиріг з ожиною 

та яблуками 

Час приготування:

- 1 година

Складові:

Для тіста:

- 175 г м’якого вершкового масла

- 175 г цукру

- 3 яйця

- 200 г борошна

- 2 ч.л. розпушувача

- терта цедра одного лимона

- 500 г очищених яблук

- 150 г ожини

Для посипання:

- 75 г холодного нарізаного масла

- 75 г борошна

- 50 г цукру

- 75 г мюслі

- 1/2 ч.л. розпушувача

Рецепт приготування:

1. Збити міксером яйця разом з цукром і вершковим маслом. Додати борошно, розпушувач і натерту цедру.

2. Збити на низькій швидкості. Перелити тісто у форму 18 х 28 см, застелену пергаментним папером. Зверху розкласти тонко нарізані яблука і ожину.

3. Збити всі інгредієнти для посипання в блендері до отримання крихти. Посипати фрукти.

4. Випікати в розігрітій до 1800С духовці близько 45 хвилин. Готовність перевірити зубочисткою.

5. Перед подачею охолодити і розрізати на порційні квадрати.

Торт з ожиною 

і йогуртом

Час приготування:

- 2 години

Складові

Для тіста:

- 250 г борошна

- 100 г цукру

- дрібка солі

- 1 яйце

- 125 г вершкового масла

Для начинки:

- 1 пакетик порошкового желатину

- 300 мл питного йогурту з лісовими ягодами

- 250 мл вершків 30%

- 500 г ожини

Рецепт приготування:

1. До борошна додати цукор, сіль, яйце і розм’якшене вершкове масло. Замісити тісто і скачати його в кулю, загорнути в плівку і покласти в холодильник на 1 годину.

2. Розігріти духовку до 200 градусів. Дістати тісто, розкачати його на посипаній борошном поверхні. Форму для випічки змастити вершковим маслом, викласти в неї тісто і сформувати бортики. Поставити випікати в духовку на 20 хвилин. Дістати основу, дати їй охолонути.

3. Щоб приготувати начинку, замочіть желатин у холодній воді за інструкцією на упаковці. Потім злегка його відіжміть і розігрійте в каструлі на слабкому вогні (не кип’ятити), поки желатин не почне розчинятися.

4. Змішати желатин з ягідним йогуртом, дати охолонути. Коли маса почне застигати, збити її і додати вершки, ще раз добре перемішати. Отриманою сумішшю наповнити корж.

5. Ожину помити, очистити від хвостиків і викласти на йогуртно-вершкову начинку. Перед подачею на стіл посипати цукровою пудрою, прикрасити листочками м’яти.

Морозиво з ожини

Час приготування:

- понад 3 години

Складові:

- 300 мл вершків

- 250 мл молока

- стручок ванілі, розрізаний уздовж навпіл

- 6 яєчних жовтків

- 150 г цукру

-250 г ожини

Рецепт приготування:

1. Змішати вершки, молоко і стручок ванілі в середній каструлі. Довести до кипіння на середньому вогні. Зняти з плити і дати охолонути протягом 5 хвилин.

2. Збити яєчні жовтки і цукор в жароміцній мисці до отримання густої світлої піни. Вийняти стручок ванілі з вершкової суміші. Гострим ножем вишкребти насіння в вершки. Поступово перемішати вершкову і яєчну суміші.

3. Перелити в чисту каструлю і варити, постійно помішуючи дерев’яною ложкою, протягом 15 хвилин. Перекласти в миску і дати охолонути 10 хвилин.

4. Збити ожину блендером до отримання однорідної маси. Протерти через дрібне сито в невелику миску. Викинути насіння. Додати ожинове пюре в заварний крем і перемішати.

5. Перекласти в металеву миску, накрити фольгою і поставити в морозильну камеру на 6 годин. Кожні 30-60 хвилин морозиво потрібно доставати і розминати виделкою, щоб прибрати великі кристали льоду.

Ожинове варення 

з медом і лимоном

Час приготування:

- 1 година

Складові:

- 1 кг ожини

- 400 г цукру

- 2 ст. л. меду

- сік 1 лимона

- 100 мл води

Рецепт приготування:

1. Ожину помити, видалити плодоніжки.

2. Воду довести до кипіння, всипати цукор і ожину. Варити 5 хвилин, додати лимонний сік, мед і ще проварити 10 хвилин.

3. Гарячу масу перебити блендером. Можна перетерти ягоди через сито, щоб видалити кісточки.

4.  Ожинове пюре влити в каструлю і варити до загустіння, близько 10 хвилин.

5. Гарячий джем розлити по стерилізованих банках.

Смузі з ожини 

і чорниці

Час приготування:

- 5 хвилин

Складові:

- 1/4 склянки молока

- 3/4 склянки йогурту

- 1 банан

- 3/4 склянки ожини

- 3/4 склянки чорниці

- 1 ст.л. рідкого меду

Рецепт приготування:

1. Влити молоко в блендер. Додати йогурт і банан, збити до отримання однорідної маси.

2. Додати заморожені ягоди і мед, ще раз добре збити.

3. Перелити смузі в стакани і подавати, за бажанням прикрасивши листочками м’яти. 

l

Як бачимо, при бажанні і вмінні з ожини можна приготувати найрізноманітніші смаколики. Але ще хочу поділитися рецептом приготування ожинового вина, яке за смаком  неперевершене і смачніше за виноградне чи будь-яке інше. Одразу попереджаю, що виготовляю його, не дотримуючись строго визначених норм і правил. Головне – дуже хотіти таке вино зробити, щоб потішити  близьких.

Отож, почати слід із збору ягід або їх купівлі  на ринку. Коли їх матимете, висипте у відро або виварку – тільки у полив’яний або пластмасовий посуд. В жодному разі не користуйтеся металевим, бо все зіпсуєте!

У ємкості добре потовчіть ягоди – руками або міксером, можна невеликим товкачиком. Коли цілої ожини не залишиться, додайте води – за обсягом приблизно стільки, скільки є сусла. Далі всипте цукор, щоб розчин був добре солодким, і старанно все перемішайте.

Отриману суміш поставте в тепле місце, де вона повинна перебродити (днів 3–5, залежно від температури). Наступний крок – проціджування суміші (в окремий посуд через дрібний друшлаг чи марлю). Після цього знову  скуштуйте майбутнє вино, за потреби додайте цукор, адже в подальшому воно кислішатиме.

Акуратно розлийте напій у бутлі і закрийте спеціальними кришками для вина (тепер є багато їх видів на ринку). Одразу попереджаю: заповнюйте посуд на 2/3 ємкості, бо при активному бродінні кришку може зірвати – таке у моїй практиці мало місце. Вино повинно вистоятися 2–3 місяці, доки не стане за кольором і прозорістю схожим на рубін.

l

Ми постаралися поділитися  з вами, шановні читачі, найголовнішими «секретами», що стосуються дивної ягоди моєї землі – ожини. А для хорошого літнього настрою пропонуємо разом «заспівати» безсмертну пісню Петра Маха і Віктора Герасимчука «Ожини». 

Це буде якраз доречно напередодні великого державного свята  – Дня Незалежності України, яке наближали  своєю творчою працею і ці два видатні творці  національної культури.

Підготував 

Микола ВЕЛЬМА.

               

Тему цієї публікації підказав палкий шанувальник волинської природи, Заслужений працівник культури України Іван Сидорук.

Зателефонувавши днями, нагадав:

– Миколо Григоровичу! На дворі – серпень. Чи знаєте яка сьогодні ягода найпопулярніша на ринку?

– Мабуть, ожина, – обережно відповідаю, боячись помилитися.

– Точно. Вчора був на ринку, поцікавився ціною. Недешево. Але я людей розумію: назбирати отих «колючих» ягід дуже й дуже нелегко. До речі, купуючи їх, запитав продавчиню, молоду, симпатичну дівчину: «А ви знаєте хто з волинських поетів написав пісню про ожини, яка й сьогодні популярна?».  Дівчина знітилася і не змогла відповісти.

Мить помовчавши, Іван Васильович продовжив:

– Я продавчині не дивуюся. Адже нині по радіо, на телебаченні рідко почуєш гарну пісню, авторами яких є талановиті волинські поети. То звідки молоді знати їх твори?

На завершення розмови Іван Сидорук, ніби перевіряючи мене, раптом запитав:

– А пісня «Ожини» і автор вам особисто відомі?

– Звичайно. Це світлої пам’яті відомий волинський поет і журналіст Петро Петрович Мах, з яким був добре знайомий.

– І я знав його та  й з дружиною був у приязних стосунках. Ото й пропоную: до газетних публікацій про дари волинського лісу, страви із них, рецепти народних цілителів, що практикуєте, додайте розповідь про «дивну ягоду моєї землі» – ожину. Їй-Богу, вона варта того.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1554

Колись, у далекому дитинстві, ми від своїх дідусів і бабусь не раз чули про те,  що краще природних ліків немає нічого. А ще про те, що вік людина залежить від неї самої.

Якщо не переїдати, не зловживати жирною і занадто калорійною їжею, не потрапляти в полон  шкідливих звичок (пияцтва, тютюнопаління і т. п.), не бити байдики, а займатися фізичною і розумовою працею, поєднувати її з відпочинком на свіжому повітрі, то Бог неодмінно пошле довголіття.

Без усякого сумніву, цими таємницями здорового життя добре володіє відома на Ковельщині лікарка – кандидат медичних наук, ветеран охорони здоров’я Любов Федорівна Карасовська. Їй належить ряд книг, які вона присвятила своїм  землякам («Вілька-Радошинська  – наша колиска, Байківці – наша надія»), колегам-медикам («З клятвою у серці»), а також профілактиці й лікуванню різноманітних недуг («Домашня медична енциклопедія»).

І ось нещодавно світ побачила нова праця автора – «Лікуймося дарами Природи». У ній Любов Федорівна описує найбільш поширені серед населення  захворювання, дає  кваліфіковані поради щодо догляду за хворими, їх харчування. Але головну увагу приділила широкому використанню природних ліків в оздоровленні недужих. Адже, як сказано в анотації до книги, по всій Україні і на  нашій Волині є в достатній кількості різноманітні  лікарські  трави, які при вмілому використанні мають просто-таки чудодійну силу.

Любов Карасовська, спираючись на власний досвід і здобутки сучасної медицини, подає  докладні рецепти лікування тих чи інших хвороб, особливості їх застосування і дотримання засобів  безпеки, адже правило «Не зашкодь!» актуальне й сьогодні.

В час, коли ціни на медичні препарати в аптеках зростають, як-то кажуть, не по днях, а по годинах, поради фахівця дуже  доречні  й актуальні. Вона подає рекомендації практично з усіх напрямків терапії, та й не тільки її. Ось  назви деяких розділів: «Хвороби дихальних шляхів», «Захворювання серцево-судинної системи», «Хвороби шлунково-кишкового тракту», «Хвороби жовчовивідних шляхів» тощо (всього таких розділів 12).

Окремо подана потрібна усім інформація під рубриками «Корисно знати», «Продукти, які корисні для вживання», «Поради ясновидця діда Петра» та ін. Гадаємо, той, хто придбає книгу, не пошкодує, бо повністю здорових людей сьогодні практично немає. 

Отож, скористайтеся можливістю і придбайте книгу «Лікуймося дарами Природи». Це можна зробити, завітавши у магазин «Книги» (м. Ковель, вул. Грушевського, 2) або звернувшись безпосередньо до автора (контактний телефон 099-3223082).

l

А зараз пропонуємо уривок з книги під назвою «Поради ясновидця діда Петра». 

Дід Петро Утвенко, український ясновидець,  робив багато корисного для народу, але комуністична ідеологія не давала йому можливості реалізувати все те, на що він  був здатний. Проте усі члени Політбюро ЦК КПУ звертались до нього за порадами щодо діагностики та лікування.

Бували у нього й інші державні високопосадовці фактично таємно, хоч офіційно використовувати свої можливості, займатися   діагностуванням і лікуванням різноманітних хвороб йому забороняли. А міг він зробити багато доброго для народу і робив, хоч це йому не дозволяли. Відомо, що  зцілив понад 300 тисяч людей з усього світу і ні з кого   не брав винагороди. 

Хочеться навести деякі поради Діда Петра.

n Не роби зла. Воно повернеться — як не на тебе, то на твоїх нащадків. Зло ніколи не приносить добра. А найбільше зло породжується заздрістю.

n Нема такого місця ні на землі, ні на небі, куди ми могли б утекти від святого погляду Справедливого Бога. Бог карає за зло. Не всіх одразу, одних тепер, інших — у дітях або онуках.  

n Побороти зло можна тільки любов’ю, а не злобою. Навчіться розпізнавати Світло і Темряву. «Просвіти і настав, вразуми і направ», — тільки від чистого Серця. Можна: «Прости їм, Господи, бо не відають, що творять, а якщо і відають — все одно прости» — це потужна захисна формула від будь-якої чорної магії, порчі, злоби.

n Робіть те, від чого дітям вашим не буде соромно за вас.

n Молодим мамам слід пояснити, що після відлучення дитини від грудей не варто давати їй циці, бо така людина буде поганою на очі, зурочуватиме інших.

n Не рекомендується вживати прополіс, бо він забиває сечоводи. Для профілактики хвороб печінки, шлунка, нирок можна жувати мак по 1 ст. л. 3 рази на день – незалежно до їжі чи після, головне — не запивати нічим. Для лікування [розчинення) камінців робити це потрібно 6—9 днів. Добре для розчинення камінців вживати по 16 насінин з гарбуза за один раз разом і з лушпинням.

n Чоловікам допомагає петрушка, корінь петрушки, горіх волоський, а особливо — калган [вживати по чарці в день, заварений на воді]. Шкодить чоловічій силі материнка.

n Запах лаврового листа може викликати викидень у вагітної.

n Будра плющовидна (розхідник звичайний, блющик, собача м’ята): заварити, як чай, пити без цукру тиждень-два, і розійдуться вузли та нарости, на які лікарі кажуть, що це ракові пухлини.

n Після вправлення хребців, для укріплення дисків, коли «крутять» руки і ноги, можна жувати окопник (живокіст) – 2 сантиметри коріння (тільки помити, шкірку не очищати) 1 раз на день 22 дні підряд (звечора або вранці). Корінь копати ранньою весною або пізно восени.

n Не рекомендує Дід Петро садити біля хати березу і дуба (ближче 6 метрів), бо коли крона стане вища покрівлі — у хаті буде покійник. Корисно обсаджувати ялиною, вона забирає на себе магнітні бурі.  

l

Здоровий спосіб життя нашого народу, як відомо з історії, постає з сивочолих тисячоліть. Наш народ завжди шанував матір, вагітну, породіллю, шанобливо ставився до людей поважного віку, дотримувався національних традицій у харчуванні. 

Не зустрічалося серед населення алкоголіків і наркоманів, люди дотримувалися ритуальних традицій, у них  виховували  високі духовні якості. Великих деформацій і деградації зазнав український народ за часів тоталітарного режиму, який руйнував усе набуте за багатовікову історію. Результати цієї «діяльності» ми всі відчуваємо і по теперішній час. А тому слід звернутися до порад Книги життя – Біблії і почати їх виконувати.

Хочеться дати людям ще таку  просту пораду: будьте людьми. Не робіть нікому того, чого не хотіли б, щоб робили вам. Це не гасло. Старайтеся робити тільки добро. А якщо вам хтось і зробив щось зле, зробіть йому добре, і вам на душі стане легше. 

Апостол Павло писав: «Отож, як твій ворог голодний, нагодуй  його, як він спраглий, напій   його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля з його  голови». І ще апостол пише, щоб люди не мстились. «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: “Мені помста належить, Я відплачу – говорить Господь”».

 Бережіть нерви свої і своїх близьких, бо дуже багато різних захворювань розвивається саме через порушення нормального стану нервової системи. Будьте толерантними. Перемагайте зло добрими справами. 

Володимир ПЕТРУК.

Від редакції: презентація книги Л. Карасовської “Лікуймося дарами Природи” відбудеться 10 вересня ц. р. о 15-й год. в центральній районній бібліотеці.

Колись, у далекому дитинстві, ми від своїх дідусів і бабусь не раз чули про те,  що краще природних ліків немає нічого. А ще про те, що вік людина залежить від неї самої.

Якщо не переїдати, не зловживати жирною і занадто калорійною їжею, не потрапляти в полон  шкідливих звичок (пияцтва, тютюнопаління і т. п.), не бити байдики, а займатися фізичною і розумовою працею, поєднувати її з відпочинком на свіжому повітрі, то Бог неодмінно пошле довголіття.

Без усякого сумніву, цими таємницями здорового життя добре володіє відома на Ковельщині лікарка – кандидат медичних наук, ветеран охорони здоров’я Любов Федорівна Карасовська. Їй належить ряд книг, які вона присвятила своїм  землякам («Вілька-Радошинська  – наша колиска, Байківці – наша надія»), колегам-медикам («З клятвою у серці»), а також профілактиці й лікуванню різноманітних недуг («Домашня медична енциклопедія»).

І ось нещодавно світ побачила нова праця автора – «Лікуймося дарами Природи». У ній Любов Федорівна описує найбільш поширені серед населення  захворювання, дає  кваліфіковані поради щодо догляду за хворими, їх харчування. Але головну увагу приділила широкому використанню природних ліків в оздоровленні недужих. Адже, як сказано в анотації до книги, по всій Україні і на  нашій Волині є в достатній кількості різноманітні  лікарські  трави, які при вмілому використанні мають просто-таки чудодійну силу.

Любов Карасовська, спираючись на власний досвід і здобутки сучасної медицини, подає  докладні рецепти лікування тих чи інших хвороб, особливості їх застосування і дотримання засобів  безпеки, адже правило «Не зашкодь!» актуальне й сьогодні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1336

Волинською Січчю називають урочище «Вовчак», що розташоване поблизу села Боблів Турійського району. Саме тут у роки Другої світової війни дислокувалося велике угруповання УПА. Нині - це священне місце пам’яті для патріотів рідного краю.

 11 серпня ц. р. в урочищі відбувся обласний фестиваль повстанської пісні, в якому взяли участь 26 колективів та 4 індивідуальних виконавців – загалом майже 800 чоловік та понад тисячу глядачів. Впродовж кількох годин звучали стрілецькі, повстанські, козацькі й сучасні пісні, які зі сльозами на очах слухали люди. Вони вітали аматорів сцени бурхливими оплесками.

 Учасників і гостей свята привітали перший заступник голови Волинської обласної ради Юрій Поліщук, голова Турійської районної ради Ольга Черен, директор обласного науково-методичного Центру культури Любов Рожнова.

На святі побували і самодіяльні аматори Ковельського району, представники громадськості.

НА ФОТОСВІТЛИНАХ: під час обласного фестивалю патріотичної пісні «Вовчак - Волинська Січ».

Фото Сергій ДАНИЛЮКА.

Волинською Січчю називають урочище «Вовчак», що розташоване поблизу села Боблів Турійського району. Саме тут у роки Другої світової війни дислокувалося велике угруповання УПА. Нині - це священне місце пам’яті для патріотів рідного краю.

 11 серпня ц. р. в урочищі відбувся обласний фестиваль повстанської пісні, в якому взяли участь 26 колективів та 4 індивідуальних виконавців – загалом майже 800 чоловік та понад тисячу глядачів. Впродовж кількох годин звучали стрілецькі, повстанські, козацькі й сучасні пісні, які зі сльозами на очах слухали люди. Вони вітали аматорів сцени бурхливими оплесками.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 650

8-9 серпня ц.р. з ініціативи громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” відбулись змагання «III Кубок Ковеля з боча-2019» серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату. В змаганнях взяли участь особи з інвалідністю на візках з Ратнівського, Турійського, Рожищенського, Любомильського, Старовижівського та Ковельського районів, міст Ковеля, Луцька, Рівного та Червонограда Львівської області.

На урочистому відкритті змагань право підняти прапор запросили капітана команди-переможниці минулорічного II Кубка Ковеля Володимира Мажулу.

Прозвучав Державний гімн України.

До слова було запрошено: Володимира Склянчука - переможця всеукраїнського конкурсу краси серед чоловіків з інвалідністю на візках «Мужність без обмежень — 2019» який проходив в місті Краматорську, Грегора Мюллєра – друга-благодійника з Німеччини, який висловив своє захоплення людьми з сильною волею духу, побажав всім здоров’я, наснаги та перемоги; Романа Бурника - директора центру відпочинку релігійної місії “Карітас-Спес” Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви. Володимира Кравчука – голову громадської організації «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» та головного суддю змагань.

Незважаючи на погодні умови, а це ранковий сильний дощ, який невдовзі скінчився, негода не зіпсувала цікавих змагань, які проходили на Ковельській веслувальній базі.

Результати змагань для ковельчан такі:

Індивідуальна дисципліна клас ВС1:

1   місце -Шевчук Софія (Ковельський район);

2  місце- Ринковська Катерина (м. Ковель).

Індивідуальна дисципліна клас ВС2:

2  місце - Панчук Анастасія (м. Ковель);

3  місце - Гелетуха Олег (м. Ковель).

Участь також брали: Сахарук Максим, Вакульський Олександр (Ковель).

Індивідуальна дисципліна клас ВС4:

З місце - Набруско Євгеній (м.Ковель).

Участь також брали: Панечко Григорій, Яренчук Ольга (Ковель).

Парні змагання клас ВС-5/ опен-клас:

1   місце - Дудка Олександр, Сколінчук Едуард (м. Ковель);

2 місце – Дружинін Андрій, Дружиніна Оксана (м. Ковель).

Участь також брали: Ющук Михайло (Ковель). Суддівство провели:

Паталій Богдана, Паталій Борис, Вакульська Світлана, Мороз Віктор, Сколінчук Едуард, Сахарук Вадим, Гелегуха Галина.

Переможці та призери змагань нагороджені медалями і грамотами за зайняті місця, а   учасники – грамотами за волю до перемоги. Також всі отримали подарунки. Командне перше місце вибороли представники міста Ковеля які  отримала Кубок. 

На закритті змагань право опустити прапор надали команді- переможниці «III Кубка Ковеля з боча-2019» (капітан  команди Яренчук Ольга).

Висловлюємо щиру подяку відділу фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради, благодійникам і друзям Шайнюку Олександру, Яренчуку Петру, Семенюку Федору, Бергеру Олександру, Грицюку Юрію, Левчуку Василю, Середюк Тетяні, Панчуку Василю, Шевчуку Олександру, волонтерам Ринковському Дмитру, Лисяку Дмитру, Жмуйді Вікторії, Назаруку Дмитру з командою.

Також дякуємо міській владі за ямковий ремонт вулиці Волі від Володимирської до веслувальної бази, який проведено напередодні змагань.

Ольга ЯРЕНЧУК, 

прес-секретар громадської організації «АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ «ДОБРОДІЯ В ДІЇ».

8-9 серпня ц.р. з ініціативи громадської організації “Асоціація осіб з інвалідністю “Добродія в дії” відбулись змагання «III Кубок Ковеля з боча-2019» серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату. В змаганнях взяли участь особи з інвалідністю на візках з Ратнівського, Турійського, Рожищенського, Любомильського, Старовижівського та Ковельського районів, міст Ковеля, Луцька, Рівного та Червонограда Львівської області.

На урочистому відкритті змагань право підняти прапор запросили капітана команди-переможниці минулорічного II Кубка Ковеля Володимира Мажулу.

Прозвучав Державний гімн України.

До слова було запрошено: Володимира Склянчука - переможця всеукраїнського конкурсу краси серед чоловіків з інвалідністю на візках «Мужність без обмежень — 2019» який проходив в місті Краматорську, Грегора Мюллєра – друга-благодійника з Німеччини, який висловив своє захоплення людьми з сильною волею духу, побажав всім здоров’я, наснаги та перемоги; Романа Бурника - директора центру відпочинку релігійної місії “Карітас-Спес” Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви. Володимира Кравчука – голову громадської організації «Асоціація осіб з інвалідністю «Добродія в дії» та головного суддю змагань.

Незважаючи на погодні умови, а це ранковий сильний дощ, який невдовзі скінчився, негода не зіпсувала цікавих змагань, які проходили на Ковельській веслувальній базі.

Результати змагань для ковельчан такі:

Індивідуальна дисципліна клас ВС1:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 489

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2075

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 400

Гороскоп

з 26 серпня по 1 вересня 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 436