Філія-Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» розпочинає капітальний ремонт (приведення до нового формату) частини приміщення ТВБВ № 10002/0119 на вул. Смірнова, 4 в м. Ковелі Волинської області. Запланована тривалість ремонту — 5 місяців.

АТ “Державний 

ощадний банк України”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 325

Погода в Ковелі 

21 – 27 листопада

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 390

Цьогоріч минає 60  років із  того часу, коли школа N8 розпочала функціонувати на місці колишньої  Ковельської  державної гімназії (1906-1939 р.р.), приміщення якої було зруйноване в роки війни. Одне крило гімназії  збереглось до сьогодні і є складовою частиною шкільної будівлі, а інше – окремим приміщенням. Гордістю нашого закладу є той факт, що відомий учений світового рівня, видатний краєзнавець і археолог, професор Олександр Миколайович Цинкаловський початкову освіту здобував у гімназії  в Ковелі. Це стало поштовхом для  наукових досліджень території нашого краю. Його книга "Стара Волинь і Волинське Полісся" – неоціненний скарб для сучасника. 

У далекому 1959 році перший  дзвінок  пролунав для 324 учнів та їх батьків і 22 педагогічних працівників. Очолював педколектив Олександр Григорович Новосад – умілий керівник,  знаючий вчитель, господарник. Із його ініціативи та при підтримці міської ради в 1960 році розпочато добудову  зруйнованого приміщення. За два роки було збудовано 10 класних кімнат, спортзал, три службових кабінети і роздягальню. Першого вересня 1963  року 766 учнів переступили поріг новозбудованої   школи N8. В архітектурному плані вона набула вигляду приміщення гімназії  1906 року.

Середньою школа стала у 1966 році. Були відкриті  дев'яті класи. Перший випуск середньої школи відбувся в 1968 році:  69 випускників, з  яких 5 нагороджені золотими і срібними медалями.

Наслідуючи змістовну діяльність  гімназійного музею "Землі Ковельської", педколектив  школи в 1992 році створив історико-краєзнавчий музей, переобладнав і доповнив новими експонатами зал Бойової слави. 15 вересня  1997 р. з нагоди 90-річного ювілею колишньої Ковельської державної гімназії відкрито музей "Історії школи". Над створенням музею плідно працювали вчителі, учні і колишні гімназисти. Але безпосереднім куратором і виконавцем була Марія Олександрівна Шостак – заступник директора школи з виховної роботи.

У 90-их роках педколектив в основному працював над встановленням і розвитком національної школи, впровадженням у практику роботи народної педагогіки, формуванням народного світогляду, духовної культури, подальшим удосконаленням демократизації шкільного життя і гласності, підвищенням педагогічної майстерності вчителів. Школа однією із перших у місті створила самодіяльну кіностудію (керівник Олександр Ляшук). Її членами знято ряд цікавих фільмів про шкільне життя. Ефективно працювали фотостудії, студія "Юний художник". Упродовж  багатьох років фольклорний колектив школи виходив переможцями на міських оглядах художньої самодіяльності, неодноразово захищав честь міста і на обласній сцені, а в 1995 році став дипломантом  міжнародного фестивалю кращих художніх колективів (керівник Ірина Гончар).

Близько 70 учнів брали участь в обласних предметних олімпіадах з математики, французької мови, біології, фізики, української мови та літератури. Учень В. Шворак брав участь у республіканській олімпіаді з математики, а М. Мостика – у всесоюзній.

За 60 років школу закінчили 2493 учні, з них 108 – нагороджено медалями, 311 отримали свідоцтва з “відзнакою”. На “капітанському містку” у різні часи стояли педагоги-професіонали – Л. С. Стороженко, Д. П. Корнелюк, О. М. Сокольцев, Г. О. Бойчук.

Праця вчителя вимагає невтомного пошуку, самоосвіти, високого професіоналізму, відданості справі. Найкращі свої роки присвятили дітям і школі О.В. Ясович, Л. А. Лисюк, Н. Р. Голярчук, А. М. Кухаренко, І. В. Гончар, А. А. Радчук, О. І. Колода, М. І. Зеленська, В. Т. Поляк, Л. М. Бовкун, В. М. Кравчук, Є. Ф. Савчук, Л.М. Господарик, педагогічні династії Корнелюків, Лисюків, Маслів та інші.

l

Рішенням Ковельської міської ради від 27.06.2018 р., №39/69 загальноосвітню школу було перейменовано на Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 м. Ковеля. 

На сьогодні 53 педагоги ЗЗСО  І-ІІІ ст. N8 навчають і виховують 507 дітей жити в гармонії із собою і з тими, хто поряд. Вчать жити з великою гордістю за Україну та її вірних дочок та синів на прикладі героїчних сторінок минулого і сьогодення. Основою системної роботи педагогічного колективу є повага і довіра до дитини, визнання її права на життя, навчання і власний моральний вибір. Наш заклад є джерелом енергії, творчим імпульсом для сильного змаху дитячих крил у майбутнє, адже, формуючи життєві компетенції, готує дітей до дорослого життя. Педагоги сприяють формуванню покоління молоді, яке буде захищеним і мобільним на ринку праці; здатним робити особистісний, духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання, буде здатним до навчання упродовж життя.

Наші вихованці з кожним роком все більше і більше радують своїми успіхами, ставленням до навчання, переконаннями, поведінкою. Сприяють цьому надзвичайно тісні, доброзичливі і в усьому відкриті зв'язки з батьками, які разом зі своїми дітьми беруть активну участь  у родинних святах, різноманітних заходах та різних акціях.

Наш заклад сьогодні – це комплекс для повноцінного виконання Закону про освіту в умовах нової української школи,  включаючи освітню, виховну та оздоровчу функції. Сприяє цьому належна матеріально-технічна база: система інтернет  в усіх навчальних приміщеннях, забезпечення школярів новітніми технологіями викладання предметів, спортивні, оздоровчі і реабілітаційний майданчики, кабінети психолога, медичного працівника, учнівського самоврядування, шкільна бібліотека,  кабінет інклюзивної освіти, майстерні, шкільна їдальня, внутрішні комунікації.

l

Сотні розумних, добрих, талановитих спеціалістів і просто хороших людей вийшли зі стін школи. Знаними у місті є наші випускники Л. Барановська, Т. Мазурик, І. Титов, О. Дячук, Г. Безека, В. Федорук, А. Макарчук та П. Макарчук, А. Данилюк,             Р.  Александрук, І. Мовшук, В. Цикун, О. Кот, Т. Янів, А. Приступа, Л. Кобченко, В. Зінчук та багато, багато інших.

ЗЗСО І-ІІІ ступенів N8  відкритий для навчання усіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Ми даємо всім учням можливість повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, забезпечуючи турботу один про одного. Наш заклад став першопрохідцем інклюзії у Волинській області. 

Дякуємо за це міській владі і управлінню освіти, адже це – безкоштовне харчування дітей з особливими освітніми потребами, додаткові штати, реконструкція існуючих приміщень.

Життєдіяльність закладу забезпечують не лише педагоги. Сумлінно виконують свої обов'язки бібліотекар, секретар-діловод, обслуговуючий персонал, працівники їдальні, медична сестра, асистенти учителя, няня-санітарка. Щорічно вливаються у колектив молоді працівники.

l

Висловлюю вдячність усім, хто своєю працею примножував і примножує здобутки школи і схиляю голову перед тими, хто пішов із життя. Глибока шана у нашім серці  та низький уклін тим, кого ми називаємо педагогами-ветеранами. Їх щедрого дару душі вистачило для багатьох поколінь випускників рідної школи.

За підтримку, різносторонню допомогу, взаєморозуміння і співпрацю щиро вдячні міській владі, управлінню освіти, раді закладу і всім батькам, народному депутату України Степану Івахіву, фонду "Патріоти Волині" (Н. Маленицька), депутату обласної ради Віктору Козаку, депутату міської ради Вадиму Клімуку, ТОВ "Ковельська міська друкарня", редакції гезети "Вісті Ковельщини", Ковельській районній організації Товариства Червоного Хреста (Л. Стахорська), Ковельському міськрайонному центру зайнятості (І. Приймак), ПТМ "Ковельтепло" (В. Бойко), РЖКП N2 (Н. Гейко), КП "Добробут"          (І. Михалевич),  СЛАТ "Тур" (О. Смаль), управлінню водопровідно-каналізаційного господарства (Ю. Рибачок), станції Ковель (Р. Александрук), підприємцям Петру М'якоті, Василю Волинчуку, Івану Смітюху, Олегу Іваніву, Людмилі Гарбузюк, Василю Рябчуку, Сергію Бабічу, Олені Місюрі, Олександру Сидорчуку, Анатолію Гурику, Людмилі Матердей і просто всім добрим людям – таким, як Людмила Компанієць, Андрій Мигуля, Володимир Яцина, Віталій Писарський.

60 років… Позаду стільки випусків, змін і досягнень, а попереду ще багато цікавих відкриттів, вдалих проєктів та підкорення нових висот. І нехай усі мрії, прагнення та задуми нашого закладу обов'язково втіляться у життя, адже  наші спільні зусилля, творчі пошуки і реформи  спрямовані  на те, щоб ми на шляху життєтворення  розуміли один одного, підтримували, а діти були по-справжньому щасливими.

Василь Шворак,

директор ЗЗСО 

І-ІІІ ст. №8 м. Ковеля.

Цьогоріч минає 60  років із  того часу, коли школа N8 розпочала функціонувати на місці колишньої  Ковельської  державної гімназії (1906-1939 р.р.), приміщення якої було зруйноване в роки війни. Одне крило гімназії  збереглось до сьогодні і є складовою частиною шкільної будівлі, а інше – окремим приміщенням. Гордістю нашого закладу є той факт, що відомий учений світового рівня, видатний краєзнавець і археолог, професор Олександр Миколайович Цинкаловський початкову освіту здобував у гімназії  в Ковелі. Це стало поштовхом для  наукових досліджень території нашого краю. Його книга "Стара Волинь і Волинське Полісся" – неоціненний скарб для сучасника. 

У далекому 1959 році перший  дзвінок  пролунав для 324 учнів та їх батьків і 22 педагогічних працівників. Очолював педколектив Олександр Григорович Новосад – умілий керівник,  знаючий вчитель, господарник. Із його ініціативи та при підтримці міської ради в 1960 році розпочато добудову  зруйнованого приміщення. За два роки було збудовано 10 класних кімнат, спортзал, три службових кабінети і роздягальню. Першого вересня 1963  року 766 учнів переступили поріг новозбудованої   школи N8. В архітектурному плані вона набула вигляду приміщення гімназії  1906 року.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 632

Дорогий мій читачу! Намагаючись пізнати хоч щось у цьому світі, запитую тебе, чи можна торкнутись співучого птаха, що парить в небі, коли крила твої не  сягають його висоти?

Квітка Цісик, співачка, україноамериканка,  є тією птахою, для якої ой як не просто знайти слова, щоб змалювати творчий портрет.

Уяви собі, мій читачу: посіялася зернина  на заокеанському пишному рослинному полі і на диво проросла, розквітла яскраво, як це буває в казці, перевтілилась у співучу горлицю. Злетіла високо і здивувала цей світ своїм голосом, барвистим та естетично витонченим співом. Їй не судилося за життя подарувати свій талант батьківській землі.  Імперська протиукраїнська система не дозволила. Проте її пісня  створила диво. Ясночола, красива, співуча, з сонячною усмішкою душа Квітки Цісик прилетіла в Україну  і торкнулася спраглих українських сердець. "Я Ваша, привітаймось!", – почувся голос.

І почули цей клич студенти Ковельського промислово-економічного коледжу. Вони сміливо торкнулися крил птахи,  і  гостину  теплу приготували – душевну, як для рідної. Щоб захід пройшов на високому мистецькому рівні, Неля Телючик, зав.бібліотекою, та Людмила Мелещук, керівник групи "Комп’ютерні науки",  не пошкодували  ні часу, ні енергії – словом,  з теплом і любов'ю підготували дійство.

...Зал бібліотеки  переповнений. Зібралися студенти, батьки, гості, викладачі. В очах організаторів переживання, адже для першокурсників це – творчий дебют. Видно, що хвилюються ведучі Яна Оніщук та Назар Гаврилейко, Вікторія Поліщук та Роман Ковальчук, Софія Веніславська та Роман Суднік.

Помандруймо і ми разом із ведучими   життєвим  шляхом  Кейсі-Квітки Цісик.

Батько Квітислави, вимушено  опинився в далекій від Галичини Америці. Не чекав райських кущів, а висаджував і ростив їх. Він, перша скрипка і концертмайстер Львівської опери, заснував у Нью-Йорку  Український музичний інститут. Працював викладачем.

У квітні 1953 року у Іванки та Володимира народилася друга донька Квітислава (Квітка, а потому – Кейсі).

Своїх  доньок із раннього дитинства батько спрямував на шлях прекрасного – тобто на служіння  її величності Музиці. І не помилився! Старша Марія стала відомою піаністкою, педагогом, а потому директором консерваторії у Сан-Франциско. Квітка уже в чотири роки опанувала скрипку. У сімнадцять – стала віртуозною скрипачкою. 

Та поряд із милозвучними струнами цариці музики формувався і розвивався її голос. Здається, що Янголам Господнім було потрібно, щоб вона співала. І вона заспівала кілька пісень у фільмі "Ти  світло мого життя". І… о, диво! Стала знаменитою і здобула "Золотий глобус" та "Оскар" – найпрестижніші в світі відзнаки Американської кіноакадемії. Вона стала співати, записувати платівки  і брати участь у створенні рекламних роликів. Де є талант, праця,  там не забариться слава. Її запрошують всесвітньо відомі компанії. 16 років (!) Квітка Цісик співпрацювала із корпорацією "Форд Моторс".

Та повернемося до наших рідних студентів. Театралізований образ Квітки Цісик гарно відтворила Євгенія Муха. Здавалося, що на сцену вийшла сама співачка.

Про рекламну діяльність співачки розповів Максим Царук. Присутні на екрані монітора побачили справжню американську рекламу з "живим" голосом Квітки.

Кожна творчість – це пошук маловідомого та дослідницька робота. І тішить, що до  цієї творчої години студенти та організатори  поставились дуже відповідально. Вони побували у Львові, де функціонує в одній із шкіл  музей Квітки Цісик,  і пізнали багато нового. Своїми враженнями від поїздки поділилися  Антон  Гоніч та Владислав Строчук. Цікаво! Співачка стала ще ближчою до нас.

Зворушив своєю безпосередністю дев'ятилітній Женя Мелещук, учень НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. № 13-колегіум". Його "Гуцулка Ксеня" звучала дзвінко, радісно і душевно.

І знову – роздуми. Коли і як прокинувся ген українства у англомовної українки? Енергетичний код із батьківської землі перенесений до Америки батьком, передався доньці, щоб ще раз підтвердити пророцтво: "Наша Воля, наша Слава не вмруть, не загинуть". Це – невмирущість українства, нашого народу, мови та духу. Бо  як інакше пояснити, що, маючи вагомі дивіденди і славу від реклами, Квітка раптом вирішує заспівати українською, видати альбом  і віддати свої заощадження на цей завідомо збитковий у матеріальному сенсі проєкт?  Але вдумаймося, який він багатий для нас у духовному плані, адже  підтверджує, що ми, українці,   висококультурна,  творча,   інтелектуальна нація.

Не раз ми зазначаємо, що хтось прожив довго, скажімо 100 років. А що в тих літах?

Квітка Цісик у своє життя вкладала все: і голос, і талант, і пробуджене українство. Її зірка засяяла в 45! Але лишився слід незгасний у пам'яті. Її батько теж відійшов у засвіти із сцени. Треба було чути оте тужливе до болю "Кру-кру-кру… в чужині умру…". Сльозина скотилася по щоці,  і не тільки у мене. Не забули організатори презентувати спів львівської співачки, переможниці "Голосу країни" Оксани Мухи, яка популяризує пісні Квітки. Знову захоплюючі духовні хвилини!

Лунали поезії, присвячені співачці. Їх декламували Марійка Симонік та Катя Борисюк. Гарно  вписався у дійство вальс під пісню Квітки "Місто спить".

Пам'ять. Доки вона жива, живуть і дорогі нам люди. У США засновано фонд підтримки музично обдарованих дітей,  на  пошанування знаменитої співачки Кейсі Цісик. У Львові одну із вулиць названо іменем Квітки Цісик, а на будинку, де жили її рідні, відкрито меморіальну дошку.

В Ковелі відбулись літературно-мистецькі зустрічі у центральній бібліотеці та промислово-економічному коледжі, про що написано вище.

Творча зустріч зворушила і надихнула на рядки  поетичної посвяти великій Українці  Квітці Цісик.

Повернення

Квітці Цісик присвячую

Клич  журавлиний, немов

 голосіння, 

З чужинського краю крізь море

 летить, 

Вкраїно, послухай ці ноти осінні, 

Тужливі... Довго розлукою

 серце болить.

Збирались в дорогу від рідної

 хати, 

Сльозину лишили, як докір,

 землі. 

Мої українці, хто ж нам буде

 співати, 

Хто ж нас буде любити у сірій

 імлі?

Любов не зів'яне,  і пісня не

 згине – 

Вона заспівала, здивувала

 весь світ. 

Колоритне сопрано до Господа

 лине, 

Розквітає калина – весни

 сонцецвіт.

Сонячні звуки, як сон,

 ніжнотонні, 

Чарують, милують. Ти чуєш, мій

 брате? 

На Київських горах проснулися

 дзвони, 

Нас пісня вкраїнська скликає

 на свято.

Ключ журавлиний вертається

 з вирію, 

З чужинського краю до рідного

 дому. 

Світла мелодія, окрилена

 мрією, 

Влітає у душу, як сонячний

 промінь.

О, Квітиславо, так рано зоря

 ясна  згасла,                     

А над Україною – пісня твоя,

  незбагненна й прекрасна!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Дорогий мій читачу! Намагаючись пізнати хоч щось у цьому світі, запитую тебе, чи можна торкнутись співучого птаха, що парить в небі, коли крила твої не  сягають його висоти?

Квітка Цісик, співачка, україноамериканка,  є тією птахою, для якої ой як не просто знайти слова, щоб змалювати творчий портрет.

Уяви собі, мій читачу: посіялася зернина  на заокеанському пишному рослинному полі і на диво проросла, розквітла яскраво, як це буває в казці, перевтілилась у співучу горлицю. Злетіла високо і здивувала цей світ своїм голосом, барвистим та естетично витонченим співом. Їй не судилося за життя подарувати свій талант батьківській землі.  Імперська протиукраїнська система не дозволила. Проте її пісня  створила диво. Ясночола, красива, співуча, з сонячною усмішкою душа Квітки Цісик прилетіла в Україну  і торкнулася спраглих українських сердець. "Я Ваша, привітаймось!", – почувся голос.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 818

Значущою для всього міста (та й не тільки) подією став творчий вечір Почесного громадянина Ковеля, поета, письменника, журналіста, краєзнавця, історика Анатолія Семенюка, який відбувся минулої п'ятниці, 15 листопада ц. р., в центральній районній бібліотеці.

Завдяки його організаторам, в першу чергу – працівникам установи (директор – Заслужений працівник культури України Галина Божик), районного відділу культури (начальник Тетяна Матяшук), аматорам сцени Ковельщини захід став по-справжньому родинним, щирим і зворушливим,  підтвердивши істину: світ таки врятує краса поезії, музики, пісні.

Більш, як дві години тривало дійство, але ніхто не втомився і не покинув зали, бо відчував тепло благодаті, яке, наче омофором, нагріло душі присутніх. Так сталося, мабуть, від того, що творчість пана Анатолія близька й зрозуміла людям, адже у ній – наше реальне життя, з його болями і смутками, радощами і злетами.

Про повагу до Анатолія Семенюка засвідчив повний зал шанувальників цієї непересічної особистості. Тут – представники міської і районної влади, громадськості, друзі, родичі, знайомі, священнослужителі Православної Церкви України о. Василь Мичко, о. Ростислав Дідух, о. Іван Оринчак, колеги-журналісти та інші.

Ведучі Ольга Бичковська і Олена Місюра вдало "скомпонували" сценарій заходу, в якому не було  пустослів'я, формалізму, казенщини. Художньо-мистецькими засобами їм вдалося передати і біографію ювіляра, і головні його здобутки у творчості, і плани на майбутнє.  Вдалим  доповненням до розказаного і показаного стала книжкова виставка "Іду по життю з любов’ю", де експонували праці Анатолія Семенюка – прозові, драматичні поетичні, документальні, яких налічувалося понад 20. А напередодні ювілею світ побачила нова збірка поезій "Клич сизокрилої чайки".  Воістину талант і творча енергія нашого земляка невичерпні!

Вітальні слова на адресу ювіляра виголосили міський голова Олег Кіндер, його заступник Ігор Прокопів, голова районної ради Андрій Броїло та його заступник Олександр Пасенковський, депутат обласної ради Віктор Козак, директор ТзОВ "Редакція газети "Вісті Ковельщини" Микола Вельма, директор Ковельського промислово-економічного коледжу Тетяна Селівончик, голова товариства "Творчий світ" Віра Семеній, начальник районного відділу культури Тетяна Матяшук, директор ЦБС Галина Божик, а також друзі Тетяна Заболотна, Василь Волинчук, Світлана  Омельчук, Олена Місюра та багато багато інших гарних і щирих людей.

Тож побажаємо йому нових звершень на життєвому шляху, активного довголіття, а найголовніше – козацького здоров'я, яке ніколи не буває зайвим!

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час творчого вечора Анатолія СЕМЕНЮКА в центральній районній бібліотеці. 

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Значущою для всього міста (та й не тільки) подією став творчий вечір Почесного громадянина Ковеля, поета, письменника, журналіста, краєзнавця, історика Анатолія Семенюка, який відбувся минулої п'ятниці, 15 листопада ц. р., в центральній районній бібліотеці.

Завдяки його організаторам, в першу чергу – працівникам установи (директор – Заслужений працівник культури України Галина Божик), районного відділу культури (начальник Тетяна Матяшук), аматорам сцени Ковельщини захід став по-справжньому родинним, щирим і зворушливим,  підтвердивши істину: світ таки врятує краса поезії, музики, пісні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 287

З давніх-давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, ми відзначаємо День працівників сільського господарства. Саме з цієї нагоди минулої п’ятниці в читальній залі Ковельської центральної районної бібліотеки відбулися районній урочистості під  назвою  «Будь щаслива, наша доле, дзвінким співом та щедрим зерном».

Із слів вдячності хліборобам святковий концерт розпочали ведучі Андрій Полячук та Інна Вознюк, які, без перебільшення, з перших  рядків, що зазвучали з їхніх вуст, налаштували присутніх на  теплу, по-родинному душевну атмосферу. 

Буквально з перших хвилин  святкового дійства, відчувалось, що ось вони ці щасливі миті – такі  безцінні і піднесені! По-особливому сприймався кожен виступ чи то офіційної частини заходу, чи то мистецької. 

Важкою є праця хлібороба. Це і недоспані ночі, і напружені дні, і висушене сонцем обличчя людей. Серед присутніх – керівники сільгосппідприємств, невтомні працівники господарств. Бачимо – знайомі обличчя, котрі з року в рік трудяться в непростих умовах, не зраджуючи любові до рідної землі.  Для них нелегка праця була і залишається сенсом життя.

Найкращі і найтепліші побажання винуватцям свята адресували керівники районної влади – перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман, голова районної ради Андрій Броїло. На свято завітав гість з області  — заступник директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Юрченко. 

Кожен з виступаючих висловив слова вдячності за невтомну працю й значний внесок у розвиток агропромислового комплексу працівникам сільськогосподарської галузі району.  Відбулась церемонія нагородження  відзнаками різних рівнів. Кожен вихід тих, хто цього дня отримував високі обласні та районні нагороди, супроводжувався дружними аплодисментами хліборобської родини Ковельщини.

Подякою голови Волинської обласної державної адміністрації за досягнуті успіхи у праці, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу області та з нагоди професійного свята – Дня працівників сільського господарства нагороджено директора СТзОВ «В. Прометей» Віктора  Савенюка.

Почесною грамотою Департаменту агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації – інженера-технолога СТзОВ  ім. Лесі Українки Сергія  Бортнюка, Подякою директора департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації – тракториста СТзОВ  «Облапське» Сергія  Ліфанчука, головного агронома СТзОВ ім. Лесі Українки Миколу Лозовицького.

Почесними грамотами Ковельської районної державної адміністрації та Ковельської районної ради за досягнуті успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції, високий професійний та управлінський рівень у веденні агробізнесу, вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу Ковельщини, турботу про людей праці й відродження українського села та з нагоди Дня працівників сільського господарства відзначили керівників сільськогосптовариств:  Сергія Гереза (ім. Лесі Українки), Тетяну Зінчук («Вежа), Сергія  Поліщука («Турія»),  Володимира Потапчука («Зоря»),  Леоніда  Самчука («Облаське»), Валентина Чернецького («Ратнівський аграрій»), Олега Шкоропада («Агро Старт Волинь»),  Валерію  Яромчук («Дружба»); керівників селянських фермерських господарств: Олександра  Рудніка («Геркулес»), Олександра Шайнюка («Фасти»), Володимира Яренчука («Перлина Турії»), керуючого Ковельською дільницею сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Баффало» Миколу  Никитюка, 

Подяками голови Ковельської районної державної адміністрації та голови Ковельської районної ради за сумлінну високопрофесійну працю, вагомий особистий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва на Ковельщині та з нагоди Дня працівників сільського господарства відзначено: доярку СТзОВ «Дружба» Людмилу  Андросюк, заступника директора по виробництву сільськогосподарської СТзОВ «Волинська аграрна компанія» Володимира  Атонюка, механізатора СТзОВ ім. Лесі Українки Анатолія  Богдана, завідуючу фермою СТзОВ «Дружба» Ольгу  Войтюк, доглядача великої рогатої худоби СТзОВ «Зоря» Ольгу Воробей, власника особистого селянського господарства с. Гончий брід Анатолія Геліча, головного агронома СТзОВ «Дружба» Миколу Затерчука, тракториста-машиніста СТзОВ  «В. Прометей» Михайла Казмірчука, власника особистого селянського господарства с. Городище, депутата Ковельської районної ради Валерія  Миронюка, механізатора селянського (фермерського) господарства «Фасти» Івана Новосада, оператора машинного доїння СТзОВ  ім. Лесі Українки Галину Рибачок, доглядача великої рогатої худоби СТзОВ «Вежа» Надію  Рощук, тракториста-машиніста СТзОВ «В.Прометей» Петра Сліпчука, інженера СТзОВ «Васюти» Івана Турчина, комірника селянського (фермерського) господарства «Фасти» Тетяну  Чичирко, механізатора селянського (фермерського) господарства «Колос» Дмитра  Шпирука, водія СТзОВ «Облапське» Петра Шума. 

З цікавістю сприймався тематичний фільм, із вдало підібраними кадрами про   будні сільгоспвиробників.

Плодами праці сільських жителів користується кожна людина в нашій країні. Всі, хто знаходився в ошатній залі бібліотеки (яку, до речі, з любов’ю прикрасили її працівники), незважаючи на всі примхи сьогодення, живуть і працюють, продовжують славні хліборобські традиції.

Зворушливими піснями радували вокалісти, веселими діалогами розважали гумористи. Солістів змінювали колективний спів, за широкими розлогими піснями звучали веселі та жваві. Артисти в яскравих народних костюмах, що  гармонійно поєднувалися з світлою атмосферою в залі.

Щира вдячність за змістовний святковий концерт –  аматорам сцени: директору районного будинку культури Петру Журавлю, солістам Ірині Михалевич, Мирославі Логвіновій, Вадиму Влащуку,  колективу «Колорит» (РБК),   народному аматорського хору працівників культури «Вишиванка», народному аматорському жіночому колективу «Лелія» Дубівського центру культури і дозвілля, Олені Місюрі – директору БК с. Доротище, Анастасії Гринь, солістці БК с. Доротища, Раїсі Рибчук, Тетяні Масловській – аматорам БК с. Білашів. 

Окремі слова вдячності – начальнику відділу культури Тетяні Матяшук та директору ЦБС, Заслуженому працівнику культури України Галині Божик за вдалу організацію  мистецьких заходів,що відбуваються на Ковельщині.

Світлана ТРОЦЮК.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

З давніх-давен восени, коли землю вкриває жовте листя, коли зібрано врожай, ми відзначаємо День працівників сільського господарства. Саме з цієї нагоди минулої п’ятниці в читальній залі Ковельської центральної районної бібліотеки відбулися районній урочистості під  назвою  «Будь щаслива, наша доле, дзвінким співом та щедрим зерном».

Із слів вдячності хліборобам святковий концерт розпочали ведучі Андрій Полячук та Інна Вознюк, які, без перебільшення, з перших  рядків, що зазвучали з їхніх вуст, налаштували присутніх на  теплу, по-родинному душевну атмосферу. 

Буквально з перших хвилин  святкового дійства, відчувалось, що ось вони ці щасливі миті – такі  безцінні і піднесені! По-особливому сприймався кожен виступ чи то офіційної частини заходу, чи то мистецької. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 530

Від  четверга 

до  четверга

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 283

"Бог дав тобі все для щастя" — це одна із духовних заповідей блаженного священномученика  Миколая Чарнецького.

Маємо дякувати Богу за щастя бути причетним до священної місії — відроджувати і розвивати віру Христову, а ще — брати участь у розбудові Церкви, що в кінцевому результаті приводить  нас до розквіту любові і добра.

Історія людини, храму, країни розпочинається із дня народження. Першу Божу зернину редемптористського руху на  ковельській  землі посіяв о. Миколай Чарнецький у 1927 році.

Незважаючи на те, що довкола пишно розростався римо-католицький духовний світ, тендітний паросток Вселенської (греко-католицької) Православної Церкви прижився і розцвів.

Леліяли, підживляли те духовне зерно такі титани духу, як Блаженні Василь Величковський, Володимир Стернюк та інші подвижники віри Христової. Виросло, розцвіло зело і… зламалося. Лиха рука війни спопелила храм, священнослужителів розкидала по світу, а потому  — по комуно-атеїстичних казематах. Та у Бога не буває поразок. На місці зруйнованої люцифером Церкви завжди постає новий, ще величніший Храм.

Першу повоєнну місійну розвідку до Ковеля здійснили редемптористи ієромонах о. Леонід Григоренко та о. Василь Опришко. Це був своєрідний пролог до відтворення Церкви.

Другу духовну місію до нашого міста очолив протоігумен  Михайло Волошин. З його благословення  і підтримки та за безпосередньої участі о. Леоніда уже в 2002 році затишна і гарна дерев'яна каплиця прийняла вірних на перше Боже служіння.

На початку 2003 року настоятелем монастиря і церкви в ім'я блаженного Миколая Чарнецького призначили Євгена Задорожного. Він став своєрідним генератором будівництва нового храму. До будівництва долучились небайдужі активні парафіяни, чоловіки і жінки.

І ось вона, перша радість і перемога, — 11 травня 2003 року Божого до Ковеля прибув із Парижа (Франція) Владика Михайло Гринчишин. Відбулася урочиста Архієрейська Божественна літургія і освячення місця будови та наріжного каменю.

Світило ясне Сонечко. Мирно голубіло небо, і весняним животворним струмком лилася молитва. Це  надихало на подальшу плідну працю. На освяченому місці із Божою поміччю  за короткий час виріс фундамент і цокольний поверх майбутнього храму.

Про хронологію будівництва розповідають парафіяни-будівничі Церкви:

- 2004 рік. Ми спільною громадою заготовляємо будівельні матеріали, і цеглинка до цеглинки вкладаємо в стіни. Над нами витає дивна благодатна сила, і ми не втомлюємося.

- Весна, 2006 рік. Збудовано високі стіни. Далі надважливе завдання — зведення підкупольної основи. Робота потребує підвищеної безпеки. Але коли є віра, перешкоди зникають. Перший етап подолано, і ми переходимо до зведення даху. Праця важка і відповідальна, але вона вселяє надію і радість у наші душі.

- 2007 рік. Ми покриваємо бані храму булатною золотою бляхою. Неймовірно щасливі хвилини бачити, як вона виблискує під променями Сонця! Вдумайтеся: наш храм — перший, що сяє позолотою. За нашим прикладом інші святині стали одягатися в позолоту. Але ми горді, бо започаткували золотоверхий Ковель!

- 2008 рік. До нас вперше приїздить Екзарх новоутвореного Луцького екзархату владика Йосафат Говера і освячує надкупольні хрести. Встановлення хрестів над церквою — це наче вінець над нареченою. Господи, благослови наше чисте духовне "весілля"!

- 2009 рік. На особливому піднесенні, із всією церковною спільнотою, майстри укладають підлогу, прокладають тепло- та електромережі, фарбують стіни, встановлюють двері та вікна. На перепочинок не маємо права, адже світло щасливого звершення так близько.

- І ось 21 листопада на свято Архістратига Михаїла довгождана радісна подія — відбулося освячення рідного, такого очікуваного і благодатного храму блаженного Миколая Чарнецького.

Чин освячення звершив владика Йосафат Говера, екзарх Луцький. Краплина щастя впала у відкриті душі парафіян.

Вслухаєшся в сказане, перечитуєш цю духовну сповідь і переконуєшся, що тільки з Благословенням Божим може жити Україна, може бути чистим серце і наше щасливе майбуття.

Збудований храм виглядає велично та естетично витончено (на знімку). Але яким би не був він гарним, без душі і духу священиків та вірних — мертвий. Тішить, що святиня Миколая Чарнецького ні на мить не забуває цієї істини. Вона жива, життєдайна і високодуховна. Тут діє одна велика парафіяльна родина, в якій багато спільного, а саме: "Братство Матері Неустанної Помочі", "Матері в молитві", "Батьки в молитві", "Майстерня  святого Йосифа", молодіжна спільнота "Вісім блаженств".

Відправляють Святу Літургію для дітей, організовують оздоровчо-духовні табори влітку, проводять катехизацію дітей та дорослих.

Парафіяни є постійними паломниками на Святу Землю, до Меджугор'я (Боснія-Герцовина), Риму і по святих місцях України — Зарваниця, Львів та інші.

Церква є патріотичним осередком духовного українства Ковельщини і Волині.

Особлива місія редемптористської спільноти — це допомога убогим, немічним і хворим.

В цій діяльності особливе місце  займає духовна реабілітація воїнів АТО (ООС).

l

Розказане — це тільки невеличка частинка великої духовної місії. В цій новітній десятилітній історії відродження "з'єднаної" Церкви вагомий слід залишили отці  ієромонахи о. Леонід Григоренко, о. Євген Задорожний, о. Петро Мірчук, о. Михайло Іваняк. Сьогодні естафету впевнено перейняв о. Михайло Гасяк, ігумен монастиря.

Парафіяни дякують за духовну і моральну підтримку Владиці Йосафату. Більше того, вони  його люблять і завжди з нетерпінням чекають зустрічі з ним. Для них — це свято!

Не забуває спільнота і тих, хто допомагав у будівництві та становленні храму. Це —  виконавчий комітет міськради, який надав земельну ділянку під забудову, Олег Максимович Самчук, Володимир Бойко, Орест Гутка, Василь Волинчук,  Остап Цеханчук та багато інших.

Особливу роль відіграла в цьому братня допомога Йорктонської Провінції в особі о. протоігумена Івана Сіянчука ЧНІ.

10-літній ювілей храму дає нам можливість дякувати Господу за щасливу мить відродження. Довгі роки, нищена безбожним режимом свята єдність християн,  воскресла Благодаттю Божою. Вона надихає душпастирів та вірних  Церкви невтомно служити для Царства Небесного і ще більше серцем любити Бога, ближніх та Україну.

Анатолій СЕМЕНЮК.

"Бог дав тобі все для щастя" — це одна із духовних заповідей блаженного священномученика  Миколая Чарнецького.

Маємо дякувати Богу за щастя бути причетним до священної місії — відроджувати і розвивати віру Христову, а ще — брати участь у розбудові Церкви, що в кінцевому результаті приводить  нас до розквіту любові і добра.

Історія людини, храму, країни розпочинається із дня народження. Першу Божу зернину редемптористського руху на  ковельській  землі посіяв о. Миколай Чарнецький у 1927 році.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 454

Гороскоп

з 25 листопада по 1 грудня

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 328