Неправомірно отримані державні виплати доведеться повертати

27.02.2020

Неправомірно отримані державні виплати доведеться повертати

З 21 грудня 2019 року набрав чинності Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".

Основними завданнями здійснення верифікації є перевірка достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.

Перелік державних виплат, що підлягають верифікації: пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів Державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування. Крім того, ретроспективна верифікація передбачає верифікацію інформації про реципієнтів, яким уже завершено державні виплати, за період, що не перевищує трьох років до дня завершення таких виплат. Тобто перевіряти можуть законність навіть тих виплат, видача одержувачу яких завершилася. Інформація для верифікації щодо відповідних фізичних осіб буде надходити від банків, прикордонників, органів реєстрації цивільного стану тощо.

Міністерством фінансів України була надіслана інформація для здійснення перевірки одержувачів субсидій та державних виплат щодо наявних у власності громадян транспортних засобів, що підлягали державній реєстрації і з дати випуску яких минуло менше п'яти років; оплати будь-яких послуг на суму понад 50 тис. грн.; купівлі або набуття права власності в будь-який законний спосіб земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму). За результатами проведеної верифікації управлінням виявлено невідповідностей у 23 випадках на загальну суму 187,5 тис. грн. Надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги будуть повернуті реципієнтами у добровільному або судовому порядку.

З метою уникнення неправомірно нарахованих державних виплат, які виявлені в ході проведення верифікації, непорозумінь із працівниками управління соціального захисту населення під час повернення значних сум коштів державної допомоги за тривалі періоди наголошуємо, що громадянам необхідно вказувати у декларації достовірну інформацію про доходи та майновий стан всіх членів сім'ї. Крім того, такі особи зобов'язані повідомити управління протягом 30 днів про обставини, зазначені нижче: зміни складу зареєстрованих осіб у домогосподарстві або зміни соціального статусу членів сім'ї; у разі реєстрації транспортних засобів, з дати випуску яких минуло менше 5 років; придбання квартири, будинку, транспортних засобів, оплати будь-яких послуг на суму понад 50 тисяч гривень.

Софія Сагаль,

начальник управління соціального захисту населення міськвиконкому.

З 21 грудня 2019 року набрав чинності Закон України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 386

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / Іду до лікаря…

27.02.2020 Семенюк Анатолій Володимирович

Іду до лікаря…

Каюсь… До лікарської опіки над своїм здоров'ям ставлюся з пересторогою. Ця недовіра викликана багатьма причинами, а найперше – розповідями (часом безпідставними) про низький рівень лікувального процесу в країні.

Пам'ятаєте оповідку? Двоє друзів ідуть цвинтарем. Дивляться на пам'ятні дошки на могилах, читають написи: той мало прожив, той пішов у засвіти від болячок.

– А ти, Петре, як зберіг себе? – запитує Микола.

– Від лікарів втікав. А коли в лікарню потрапляв, то пігулки в умивальник викидав, – пояснив товариш.

Не берусь судити, скільки правди в цьому анекдоті. Але знаю: коли "притисне", то чимдуж шукаємо свого цілителя.

І ось я – в лікарні. "Спостережний" пункт – палата хірургії. Ранок. Черговий обхід хворих.

В палатах “різнобарв'я” – одні сивочолі, інші сріблом зрілості прихорошені, а треті із молодецьким рум'янцем на щоках. "Відпочивають" тут доопераційні пацієнти і ті, що зазнали хірургічного втручання. Я в когорті тих, хто пройшов операційну "екзекуцію".

Ще вчора я був в режимі ремонту. Сьогодні відчуваю біль. Заспокоюю себе: мовляв, біль – це благо: якщо болить тіло, то іде процес заживлення рани.

Лікарі цікавляться станом здоров'я кожного, запитують, що найбільше тривожить.

"Слава Україні!" – раптом чую бадьорий голос від одного із лікарів. Ми давно знайомі, і він знає мою проукраїнську позицію, розуміє, що своїми патріотичними емоціями заряджає мій занепалий дух і тим спонукає до швидшого одужання.

"Героям слава!" – відповідаю щиро. Насправді герої і патріоти – це найперше лікарі. У кожного з них на рахунку не мільйон доларів, як у політиків чи бізнесменів, а тисячі операцій, за якими – виздоровлення, реабілітація і повернення до повноцінного життя людей.

Нещодавно всі канали телебачення озвучили інформацію про вбивство лікарки на лінії фронту. Там, на передовій, вона рятувала поранених бійців. Хто порахував, скільки їх – спасенних? Тепер від всіх – "Вічная пам'ять", шана і подяка.

Тут, у Ковелі, другий "фронт". Місія лікаря однакова тут і там – доброчинність, милосердя, жертовність та відповідальність. Адже ціна помилки – життя!

В палаті спостерігаю, як діагностують хворого. У молодого чоловіка сильні болі в боку. Із заключення на УЗД та результатів аналізів ясності немає. Залишається діагностувати руками і, ризикуючи, встановлювати правильний діагноз. В даному випадку сумніви ідуть на користь. До процесу долучається досвідчений хірург Василь Курило.

Консиліум лікарів приймає остаточне рішення: негайне хірургічне втручання. Операція стовідсотково підтвердила правильність встановленого діагнозу. Ось тут і доречне гасло: "Героям слава!". Тут справжній прояв професіоналізму і патріотизму.

Звідки беруться сумніви, розкажу із досвіду пережитого. Випадок теж повчальний. Він стався з моєю мамою. Ідучи з грядки, впала і скотилася в рів аж до води. Випадковий перехожий, що знав маму, взяв її на руки і доніс до квартири (я йому дякую і сьогодні!).

Лікар, який прибув на виклик, діагностував артеріосклероз від старості і прописав якісь пігулки. Через чотири дні ми були готові до найгіршого. Проте інтуїція підказувала: щось не так. Ми з дружиною запросили знайому досвідчену лікарку на повторне обстеження. Висновок вражаючий: "У вашої мами фізичне порушення в кишківнику. Необхідна операція". Після операції мама прожила ще 6 років (тоді їй було 86).

Але мораль цієї історії в іншому. Начиталися, начулися про покарання (помсту) лікарю за допущену помилку, як це іноді буває. "Я їх всіх виведу на чисту воду!", – сказав я спересердя.

Мама, яка ніколи не читала Біблії, мене застерегла: "Синку, навіть не думай мститися. Навпаки, якщо ваші шляхи перетнуться, зроби, що можеш".

Признаюся, неприязні до того горе-лікаря у моєму єстві було чимало. Але так сталося, що кривдник мами до мене згодом звернувся із побутовою проблемою, яку важко було вирішити.

Ох і "засвербіло"! "Відмов і нагадай йому про те, що трохи маму життя не позбавив", – шептав лихий. Та перемогло мамине християнське: "Прости і допоможи". І я допоміг.

Це був іспит на стійкість мого морального "я", який я склав завдяки заповіту мами.

Пройшов час. Доля вела різними дорогами життя. Я пізнав безкорисливу жертовність польських, київських і волинських нейрохірургів при порятунку сина після автотрощі. А скільки пережито критичних ситуацій у родинному "гнізді", де "чужі" лікарі творили доброчинні справи в ім'я здоров'я і спасіння!

Звично чути, що лікар має пам'ятати і дотримуватися клятви Гіппократа. Не заперечую. А як суспільство, кожен з нас формує довіру до свого цілителя? Це ж ми маємо огорнути лікаря в шати добра і любові, забезпечити гідне соціальне буття. На жаль, загальна моральна діагностика вказує –суспільство хворе. На цьому стикові моралі, відповідальності та інтересів лікар стоїть вище нашої споживацької філософії.

"Соціальні внески в лікарні – це грабунок", – волає роздратований пацієнт. І при цьому хоче лікуватися в естетичній, із ідеальними санітарними нормами палаті. Він розуміє, що здоров'я можна покращити, коли є належні умови.

Разом з тим, його не цікавить, що в бюджеті "дірка" і сам (так буває) до наповнення його не доклав ніяких зусиль. А соціальні внески – це гарно облаштоване приміщення, впорядкована територія, сучасна медична апаратура та інше – таке своєрідне доповнення до нашого здоров'я.

Пишу, а одна думка доганяє іншу. Згадалося почуте: "Чи заглядаємо ми всередину єства, щоб побачити свої гріхи та усвідомити їх і покаятися?".

Справді, чи задумуємось ми, скільки тривог і випробувань завдаємо своєму здоров'ю (грішимо), коли переїдаємо, ведемо пасивний спосіб життя, перевантажуємо організм, нищимо його алкоголем, курінням, кидаємо хвилі непомірних стресів, випробовуємо злом, помстою, гординею (від цих негативів найбільше хворостей)? На жаль, цьому переліку не видно кінця. А лікар бере на себе ці гріхи і “відкупляє” їх своєю працею.

Доки готував цей матеріал, прозвучали втішні новини: в Ковельській лікарні проведено чергову пересадку серця і нирки. А ще оновлено урологічне відділення за європейськими мірками.

Тривалий час точаться суперечки, якими мають бути реформи в галузі охорони здоров'я. Якби я мав потужний голос, то на всю Україну вигукнув би: "Шановні! Загляньте всередину свого єства, і там побачите гріхи свої і знайдете шлях до прозріння, як це роблять в рідному Ковелі". Із чистим серцем щиро промовляю: "Героям-лікарям слава!".

Анатолій СЕМЕНЮК.

– А ти, Петре, як зберіг себе? – запитує Микола.

– Від лікарів втікав. А коли в лікарню потрапляв, то пігулки в умивальник викидав, – пояснив товариш.

Не берусь судити, скільки правди в цьому анекдоті. Але знаю: коли "притисне", то чимдуж шукаємо свого цілителя.

І ось я – в лікарні. "Спостережний" пункт – палата хірургії. Ранок. Черговий обхід хворих.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 526

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / Змагання відбулись. Готуємось до конкурсів

27.02.2020

Змагання відбулись. Готуємось до конкурсів

22-23 лютого ц. р. відбувся відкритий чемпіонат міста Ковеля з боча серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. У змаганнях взяти участь могли усі спортсмени-бочисти з області (на знімках).

На урочистому відкритті зі словами побажань виступили: Ігор Прокопів — заступник міського голови, Ігор Семенюк — начальник відділу фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради, Тетяна Пляшко — заступник директора ліцею №7, Ігор Пініс — депутат міської ради, який вручив у подарунок картину із гіпсу, на якій зображений ангел, та сказав, що коли йому важко, то завжди згадує нас, спортсменів з інвалідністю, які ведуть повноцінний спосіб життя, не зважаючи ні на що.

Музичне вітання учасникам змагань подарували Володимир Лисюк та Галина Гелетуха.

Володимир Кравчук — голова ГО "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії", він же головний суддя змагань, традиційно помолився та оголосив порядок змагань.

Переможцями з БОЧА стали:

ВС1 — І місце - Ринковська Катерина (м. Ковель); ІІ місце - Шевчук Софія (Голобська ОТГ); ІІІ місце - Булавка Віталій (Любомльський район).

ВС2 — І місце - Вакульський Олександр (м. Ковель); ІІ місце - Гелетуха Олег (м. Ковель); ІІІ місце - Миронюк Олександра (Старовижівський район).

ВС4 — І місце - Набруско Євгеній (м. Ковель); ІІ місце - Патращук Василь (Турійський р-н); ІІІ місце - Яренчук Ольга (м. Ковель).

ВС5 — І місце - Барбарук Олександр (Голобська ОТГ); ІІ місце - Дудка Олександр (м. Ковель); ІІІ місце - Репета Роман (Турійський р-н).

Опен-клас — І місце - Ясинський Анатолій (м. Ковель); ІІ місце - Клюнда Віталій (м. Ковель); ІІІ місце - Паталій Борис (Голобська ОТГ).

Змагання пройшли на високому, спортивному та організаційному рівнях.

Переможці та призери нагороджені за зайняті місця грамотами відділу фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради, медалями від громадської організації "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії".

Наприкінці змагань ведуча нагадала присутнім:

“Шановні друзі! Не забувайте про проведення двох конкурсів — для дівчат та юнаків: "Королева Волині без обмежень" та "Король Волині без обмежень", які організовують громадська організація "Асоціація осіб з інвалідністю "Добродія в дії" та Ковельська міська рада. Участь у конкурсах можуть брати молоді люди, які переміщаються на кріслах колісних, віком від 17 до 35 років, та проживають у Волинській і Рівненській областях. Захід, який пройде на Волині вперше з 1 по 6 липня 2020 року, приурочили до Дня міста Ковеля. Хто ще не заповнив анкету, поспішайте!”.

Організатори щиро дякують за смачний обід кухарю Аллі Федорівні та помічникам — пані Галині та Надії, та за медичний супровід — пані Людмилі.

За суддівство та волонтерство дякуємо Лисюку Володимиру, Гелетусі Галині, Паталій Богдані, Яцюрі Тетяні, Лисюк Олені, Вакульській Наталії, Шевчуку Олександру, Ринковській Світлані, Дудці Марії та усім іншим.

Також дякуємо колективу ліцею №7 за сприяння в проведенні даного заходу.

Ольга Яренчук,

прес-секретар ГО "АСОЦІАЦІЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ "ДОБРОДІЯ В ДІЇ".

Музичне вітання учасникам змагань подарували Володимир Лисюк та Галина Гелетуха.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 349

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / Про послугу доставки газу та порядок її оплати

27.02.2020

Про послугу доставки газу та порядок її оплати

Актуально та доступно про нові зміни на газовому ринку щодо розділення платежів в інтерв’ю розповів нам начальник Ковельського відділення АТ «Волиньгаз» Олег Гнатюк.

— Олеже Леонідовичу, з цього року споживачі газу отримують два рахунки – один за газ, другий – за його доставку. Чому розділили рахунки?

— Це завершальний крок реформи ринку газу, який обмежує вплив природних монополій. За європейським законодавством продавати газ і транспортувати його мають різні компанії. Відповідно, споживачі отримують різні рахунки за ці послуги – окремий від продавця газу, окремий – від оператора ГРМ, що доставив газ.

Що це дає споживачам?

По-перше, наші клієнти, що використовують газ для опалення, помітили, що плата за доставку газу в січні в два рази менша, ніж в грудні, до цього розподілу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 515

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / Єдність поколінь, скріплена кров'ю

27.02.2020

Єдність поколінь, скріплена кров'ю

Вічна пам'ять Героям!

У кровопролитних боях на афганській землі загинули наші земляки; виконуючи військовий обов'язок:

180-й мотострілецький полк – Ткачук Ярослав Михайлович, уродженець с. Кашівки. Водій-механік, рядовий. Помер 3 березня 1986 року від ран. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю "Воїну-інтернаціоналісту". П.п. 51884.

177-й мотострілецький полк – Білинець Віктор Григорович, уродженець с. Черемошного. Молодший сержант, командир відділення. Загинув в бою 4 березня 1986 року. Нагороджений орденом "За бойові заслуги", медаллю "Воїну-інтернаціоналісту". П.п. 51863.

181-й мотострілецький полк – Оксенюк Сергій Іванович, уродженець с. Козлиничі. Прапорщик, командир взводу. Загинув у бою 29 квітня 1987 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно), медаллю "Воїну-інтернаціоналісту". П. п. 51932.

Вічна їм пам'ять!

Як відомо, 15 лютого кожного року в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме в лютому, 31 рік тому, розпочалося виведення радянських військ з території Афганістану, де воювали і наші земляки, п'ятнадцятеро з яких загинули у кровопролитній і жорстокій війні.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 485

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / Пісня жити і працювати допомагає

27.02.2020

Пісня жити і працювати допомагає

“А роки летять, а роки

летять,

Їх навіть на крилах не

можна догнать”, –

– це і в пісні, і в житті Лідії Хомівни Бакун, що проживає в с. Дарівці, справді так. Адже й не зчулась, коли на її життєвому шляху з'явилось 85. Ніби й не жила. Але якби запитати, що найважливіше було в її житті, то сказала б: пісня і церковний хор. Бо скільки себе пам'ятає, співала, маючи чудовий голос. Спогади про церковний хор – це справжній літопис життя Голобської святині.

Коли слухаєш цю щиру розмову, то дивуєшся, скільки оптимізму, відповідальності має ця жінка, а яка чудова пам'ять: знає, які регенти були, які пісні розучували, куди їздили. Все ніби вчора.

– Всяко в житті було, – веде роздуми Лідія Хомівна, – іноді й дуже важко: ішла до церкви, просила поради, розради у Святих, робила це з великою вірою. Так все життя із вірою крокувала Божими стежками, зверталася словом і думкою до найвищої мудрості – Біблії.

Спочатку було складно, церкву зневажали. Ремонтні роботи здебільшого робили за власні кошти, бо мало прихожан було. На радість, вистояла наша Святиня, її двері не зачинялись ніколи, і тепер радує людей не тільки селища.

Коли настала перебудова, церква ніби відродилась. Завдяки ремонтним роботам практично стала новою, прекрасною будовою, із зразковим благоустроєм, духовним збагаченням прихожан. В церкві на службах співає три хори, і більше півстоліття Лідія Хомівна – незамінима хористка, знаюча, активна, ділова, співуча. І не диво, що у день ювілею їй співали "Многая літа" всі хори і всі присутні в церкві. Ієромонах Ніфонт щиро дякував ювілярці за багаторічний церковний спів, зичив довгих років життя при доброму здоров'ї, подарував ікону Божої Матері, щоб вона її завжди оберігала.

Знаю Лідію Хомівну давно. Сидячи в затишній кімнаті, слухала тиху розповідь про її життєвий шлях. І ніби по-новому відкривала сторінки її життя, співчувала нелегкій жіночій долі.

На життєвій стежині нашої героїні переплелось усе: неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань.

Народилася в с. Дорогуську Холмського повіту (тепер – Польща). Село розкинулось біля самого кордону, з Україною розділяла річка, де сільські діти проводили відпочинок, часто бавились у війну. А вона не забарилась, гул ворожих літаків перервав не тільки дитячі забави, а й приніс багато горя, біди, смертей. Що сталася велика біда, маленька Леокадія не відразу зрозуміла, а важкий спогад про смерть батька залишився на все життя. Не забуває, як горіли хати, які підпалювали німці. Перші людські смерті дитяче серце закарбувало назавжди. На цьому закінчилось її дитинство.

Матері з двома маленькими дітьми було в роки війни дуже важко. Леокадії було 6 років, брату – 2. Ще гриміли громи війни на Заході, люди збирались засівати мирні поля, а тут знову неспокій. Пішли між людьми чутки: ніби мають переселяти. Скільки тривог, непорозумінь! На збір дали декілька днів, поставили товарні вагони, в які помістили свої необхідні речі, і поїхали до Херсона. В незвіданій дорозі було всім важко, а матері Леокадії особливо, бо допомогти нікому, а діти ще хворіли. У селі були німецькі хутори, там і розмістили переселенців. А скрізь голод, мама пішла в колгосп, де платили кавунами, сливами, а більш за все хотілось хліба.

Вирішили їхати на Захід. Зупинились в Дарівці (на той час в Божедарівці). Казали: коли люди, що поселились тут, село називали Божим даром. В селі – початкова школа, де навчалась і Леокадія, хоча в школі її записали "Лідією". Роки пролітали швидко, Лідія закінчила семирічку в Голобах, а далі треба було працювати, допомагати мамі по господарству.

З радістю на обличчі і теплотою в душі згадує своїх подруг, з якими співала в церковному хорі. Це – Ольга Заєць, Лідія і Євгенія Присади, Устя Стеблевець, Віра Стеблевець. Це ті, з ким Лідія Хомівна починала вивчати церковний спів. А співати любила. Бувало, коли пасла корови, співала так, що вся округа слухала. А потім мамі говорили, що там твоя співачка виступає, та так, що по всіх хуторах чути. Хтозна, якби була можливість навчатись, то перед нею відкрилися б гарні перспективи.

Але доля розпорядилась по-іншому: на дівочій стежині у 17 років зустрівся Віталій. І поніс їх вир сімейного життя. Жили в злагоді, любові. Молода дружина всіляко старалася, аби в сім'ї було все до ладу, у всьому наводила порядок, чистоту. Дуже любила вирощувати квіти. Та й чоловік мав "золоті" руки: за що не візьметься, все "кипіло" в його руках. Жила сім'я в батьків, а так хотілось свій дім, сад. Заробляли кошти на будівництво в Луганську на роботі в шахтах. За допомогою батьків збудували дім, в якому сім'я живе і нині.

Невдовзі народилась у них донечка. Радості не було меж. Дівчинка росла, оточена любов'ю, турботою, увагою.

– Дитина була надзвичайно розумною не по роках, – з сумом нині згадує Лідія Хомівна. – У два роки вона знала увесь алфавіт на пам'ять, рахувала. Пам'ятаю, ми купили їй "Буквар". Дитина так щиро зраділа, розглядаючи малюнки. Можливо, Богу було так потрібно забрати таке янголятко. Для нас – це велика трагедія.

Молода мама за сльозами світу не бачила, а тоді й зустрівся чоловік, який (за словами людей) вмів бачити майбутню долю. Прийшов до Лідії Хомівни і сказав: "Не плач, буде скоро у тебе друга донька". В сім'ї народився через деякий час хлопчик – Валерій. Підростав синок, в селі відкрився садок, і молода мама пішла на роботу. Спочатку працювала на бурякопункті, пізніше техпрацівницею в музичній школі. Чоловік також працював, дома тримали чимале господарство.

Отак жила на видноті сім'я Бакунів: добрі, щирі, працьовиті, ніколи вони не нарікали на свою долю, ніколи не скаржились на труднощі, вміли виходити самі з будь-яких складних ситуацій. Злагода і мир панували в їх щасливому сімействі. Віктор був талановитим музикантом, його запрошували на весілля, виступи, в селі був клуб, де збиралась молодь, та й літні люди. Ось тут завжди ставав у пригоді акордеоніст Віктор.

Протягом усіх років життя моя співрозмовниця понад усе любила співати. На завершення сказала: "Гарна пісня, мелодія – як ліки від болю, як бальзам на душу в годину смутку". Моменти сімейного щастя не стерлися в її пам'яті з роками. Але в житті, як на довгій ниві, кажуть, доля готує чимало випробувань. Недовго прожив господар дому, і вже багато років Лідія Хомівна сама дає раду і в городі, і в хаті. Звикла змолоду: за яку роботу не бралась, все робила з душею, натхненням, любов'ю. Звичайно, коли не здужає, допомагає Валерій, а ще дівчата з соціальної служби. Вони надійні, добрі, чуйні для одиноких ветеранів.

Дивуюсь цій добрій жінці, її мудрості, таланту вміти жити і працювати, та ніколи не нарікати на долю, а завжди гордитися своїми прожитими роками.

У день свого ювілею Лідія Хомівна з радістю зустрічала гостей, а їх було багато, то розмістились у двох кімнатах. Її вітали сусіди, родина, влада, священик, регенти. А вона, щаслива, витираючи сльози радості, тихенько дякувала Богові за прожиті роки...

Валентина СІЧКАР.

“А роки летять, а роки летять,

Їх навіть на крилах не можна догнать”, –

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 419

Четвер, 27 лютого 2020 року №9 (12701) / Повідомлення в номер / УВКГ “Ковельводоканал” інформує

27.02.2020

УВКГ “Ковельводоканал” інформує

Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» інфомує, що відповідно до Розділу III «Правил приймання стічних вод у систему каналізації м. Ковеля», затверджених 08.09.2011 року рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради №386, до міських централізованих систем водовідведення приймаються стічні води споживачів, які не призводять до порушення роботи каналізаційних мереж та очисних споруд, безпеки їх експлуатації та можуть бути очищені на КОС виробників відповідно до вимог Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року, № 465.

Споживачі (юридичні особи незалежно від форм власності та відомчої належності, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність і взяті на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Податковим кодексом України, які скидають стічні води до систем централізованого водовідведення або безпосередньо у каналізаційні очисні споруди), зобов'язані дотримуватись вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на своїх каналізаційних випусках.

Каналізаційні стоки споживачів, що приймаються до систем централізованого водовідведення, не повинні, зокрема, містити забруднюючих речовин з перевищенням допустимих концентрацій, установлених Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення (Правила) та місцевими Правилами приймання.

У разі, якщо на об'єктах споживачів здійснюються виробничі процеси, передбачені переліком виробничих процесів, при здійсненні яких споживач повинен мати локальні очисні споруди для попереднього очищення стічних вод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення та очищення стічних вод згідно з додатком 1 до Правил, а також при систематичному скиді понаднормативних забруднень, скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення без попереднього їх очищення на локальних очисних спорудах не допускається, крім визначених законодавством випадків.

Локальні очисні споруди споживача мають відповідати вимогам технічних умов, виданих Ковельським УВКГ відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 р.

Відповідно до Розділу II Правил, Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» повинно, зокрема, контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами; здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб; у разі виявлення порушень споживачами умов скидання стічних вод, вимог Правил, місцевих Правил приймання та умов укладеного з виробником договору, вимагати їх усунення в установлені виробником строки та вживати заходів впливу, передбачених договором, цими Правилами та місцевими Правилами приймання.

Варто відзначити, що відповідно до п. 6 розділу III «Правила приймання стічних вод до систет централізованого водовідведення» №316, затверджених 1 грудня 2017 року Наказом Міністерств регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, при виявлені перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку.

У разі невиконання споживачами Правил та місцевих Правил приймання щодо дотримання якості та режиму скиду стічних вод об'єкт споживача може бути відключений від системи централізованого водовідведення після письмового попередження виробником не менше, ніж за п'ять діб (Розділ V Правил).

10 січня 2020 року Державним агенством водних ресурсів України Ковельському УВКГ «Ковельводоканал» видано Дозвіл на спецводокористування №3/ВЛ/49д-20, яким затверджено нові ліміти скидання забруднюючих речовин із зворотними водами у поверхневі водні об'єкти (ГДС).

Необхідно зазначити, що затверджені нормативи ГДС, які вступили в дію з 10.01.2020 року, значною мірою зменшені у порівнянні із попередніми від 13.01.2017 року, особливо по окремих забруднюючих речовинах, а саме: азот амонійний — у 3,17 раза; нітрати — у 8,5 раза; нітрити — у 9,1 раза; залізо — у 2 раза; нафтопродукти — у 8 разів.

З метою дотримання затверджених у 2020 році норм ГДС Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» змушене посилити контроль за вмістом гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин підприємств, що здійснюють скидання каналізаційних стоків до централізованих мереж каналізації Ковельського УВКГ, а також переглянути технологічний стан обладнання очисних споруд, які на даний момент не спроможні забезпечити дотримання нових встановлених нормативів.

З метою захисту міської системи централізованої каналізації від понаднормативних скидів забруднюючих речовин кожен споживач послуг (підприємство), що здійснює скидання каналізаційних стоків до мереж, повинен бути зацікавлений у підвищенні власних вимог до якості каналізаційних стоків.

Серед хімічних речовин, що контролюються нормативами ГДК та мають високий рівень присутності в побутових стоках, є речовини-фосфати, які особливо поширені у складі миючих засобів. Процес очищення каналізаційних стоків від фосфатів на міських очисних спорудах, які побудовані в 1964 році та потребують реконструкції технологічного обладнання, характеризується низьким ступенем очистки. В разі потрапляння фосфатів у природні водні об’єкти вони сприяють поширенню зелених водоростей в річках та озерах.

З метою дотримання гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в побутових каналізаційних стоках та запобігання засміченню систем централізованої каналізації, що призводить до виникнення аварійних ситуацій, витоку нечистот по стояках у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків, непрохідності каналізаційних випусків, УВКГ «Ковельводоканал» інформує про заборону потрапляння до міських каналізаційних систем наступних відходів:

- будь-яке тверде сміття та відходи, незалежно від походження, які категорично забороняється змивати в унітаз;

- вологі серветки, які виготовлені не з паперу, а з пластику, який не розчиняється і закупорює каналізаційні труби, створюючи великі непрохідні скупчення;

- рис і макарони, які в рідкому середовищі розбухають і часто сприяють утворенню закупорення;

- волокнисті матеріали (натуральні, штучні або синтетичні волокна, в тому числі волосся, вовна), тара, пакувальні матеріали та їх елементи, металева стружка, тирса, окалина, синтетичні матеріали (полімерні плівки, гранули, пилоподібні частинки, стружка тощо);

- яєчна шкаралупа та харчові рештки (рис, макаронні вироби, борошно), дрібні шматочки яких склеюються та утворюють кластери великих розмірів, що неминуче призводить до закупорювання;

- медичні ліки та будь-які хімічні речовини, серед яких: фарби, розчинники, клеї;

- волосся — це головна і найпоширеніша причина засмічення труб у ванній;

- засоби контрацепції, жіночі та дитячі засоби гігієни. Вони можуть розтягуватися і чіплятися до стінок труб, закриваючи просвіт. Дуже часто призводять до закупорювань. Засоби гігієни та дитячі підгузки створені для поглинання вологи. У каналізації вони сильно розбухають і утворюють великі закупорювання;

- залишки сигарет. Фільтри сигарет — синтетичні, вони розбухають і, що ще гірше, не розкладаються. Містять різні шкідливі речовини, такі як смоли і нікотин, які легко потрапляю у воду і отруюють її.

Пам’ятайте: рівень гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах та кількість закупорень в централізованих мережах каналізації в багатьох моментах залежить від культури поводження з відходами.

Ковельське УВКГ “КОВЕЛЬВОДОКАНАЛ”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 338