Четвер, 12 листопада 2020 року №46 (12738) / Повідомлення в номер /

16.11.2020

unnamedЧОМУ «ВОЛИНЬГАЗ» НЕ МАЄ СТОСУНКУ ДО ЦІНИ ГАЗУ: ПОДРОБИЦІ

1 серпня 2020 року в Україні запрацював ринок газу. Це означає, що кожен волинянин, споживач природного газу, може вільно обирати постачальника, в якого він купуватиме блакитне паливо. Але розподіл газу та його доставку до оселі споживача здійснює одна компанія. На Волині – це АТ «Волиньгаз».

Із початком опалювального сезону зросла ціна на газ. Чому це відбулося і що впливає на ціну газу – відповіді на ці питання може надати постачальник газу, якого ви обрали. 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 354
Читати далі
12.11.2020
Погода в Ковелі 
12 – 18 листопада

осінь2Погода в Ковелі  12 – 18 листопада

Четвер. Хмарно.  Температура: 7оС. Вітер  південно-східний помірний.
В ніч на п'ятницю. Мінлива марність. Температура: 5оС. Вітер південно-східний слабкий.
П'ятниця.  Хмарно, невеликий  дощ. Температура: 8оС. Вітер південний  помірний.
В ніч на суботу.  Мінлива хмарність, часом дощ. Температура: 4оС. Вітер південно-західний помірний.
Субота. Мінлива хмарність. Температура: 8оС. Вітер  західний помірний.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 311
Читати далі
12.11.2020
Редакція змінила адресу, 
але продовжує працювати в чіткому ритмі

1103201023bРедакція змінила адресу,  але продовжує працювати в чіткому ритмі

Хочемо повідомити читачам «Вістей Ковельщини», що редакція газети змінила адресу. Тепер вона знаходиться в Ковелі у приміщенні по вулиці  Міцкевича, 3 (там раніше розміщувався А-Банк).
Переїзд абсолютно не позначився на життєдіяльності редакційного колективу: він продовжує працювати в нормальному ритмі, забезпечує регулярний випуск «міськрайонки», котра,  як і раніше, виходить щочетверга в повноколірному зображенні.
 
Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 4369
Читати далі
12.11.2020

семенюкШлях долає той, хто йде

Коли Анатолій Семенюк нещодавно приніс свої нотатки, я, переглядаючи їх, одразу навіть не зрозумів, про що йдеться. Надто романтичним  і ліричним був зачин —   наче вступ  до чергової «Невигаданої історії»…
Виявилось, однак, що тут дещо про інше  — своєрідний ювілей пана Анатолія, котрий 30 літ тому вперше зайшов до редакції ковельської газети, що тоді називалася «Прапором Леніна», і запропонував свій перший матеріал. Чесно кажучи, вже не пам’ятаю, про що автор тоді написав, але пам’ятаю інше: то були бурхливі, революційні 90-ті роки, коли стара тоталітарна система доживала віку, а молода українська демократія народжувалася в муках, сумнівах, надіях і розчаруваннях.
Сьогодні  можу з чистою совістю сказати: то був найкращий період у моєму творчому житті, як, напевно, і в житті всієї редакційної родини, декого з представників якої Анатолій Семенюк згадав вище. Ми з колегами одними з перших в Україні, за прикладом корифея волинської журналістики Полікарпа Шафети, всього колективу тодішньої  «Волині», розпочали утверджувати принципи свободи слова, відкритості, плюралізму думок.
Кожен номер газети, тираж якої зріс до майже фантастичних 20 тисяч, викликав величезний інтерес у читачів, широкої громадськості і, звичайно ж, компартійної номенклатури, окремі представники якої дивилися на редактора (тоді ще досить молодого), як  на «зрадника», «перевертня», «рухівця», «націоналіста». 
Ми почувалися, наче між молотом і ковадлом. З одного боку, надихала підтримка читачів, з другого не давав спокійно працювати тиск частини партократів, їх звинувачення на різного роду нарадах, пленумах, конференціях, листи  «чесних комуністів» у вищестоячі партійні органи.
Нині я дивуюся собі, як міг витримати ті брехню, наклепи, голосівні звинувачення, які не дозволяли спокійно жити і навіть спати уночі. Чомусь здається, що моя дорога мами Людмила Павлівна, педагог за освітою і покликанням, переживши жахи депортації   у  Казахстані  в 1940-1945 роках, котрій я з дурної голови дозволяв читати  тодішній «Прапор Леніна», не витримала критики на адресу сина і передчасно пішла з життя. Це сталося 27 жовтня 1990 року…
Та ми з колегами вистояли і перемогли. В одному ряду з нами були мужні і непохитні у своїх   переконаннях  той же Анатолій Семенюк, Ніна Горик, Алла Полякова, Марія Хотинська, Любов Гордіюк, Леонід Петрич, Володимир Лотоцький, Адам Поляк, Богдан Бачук, Юрій Музичук, Володимир Сарапін, Ганна Гнатюк, Яків Лавренко, Володимир Осіюк, Іван Сидорук, та багато інших безкорисливих, але ідейно стійких  патріотів. На жаль, значна їх частина вже відійшла у Вічність, але переоцінити вклад цих людей у становлення демократії  та національної ідеї на Ковельщині неможливо.
Тридцять літ, які відділяють нас від тих доленосних подій, минули майже блискавично. Принаймні для мене. Але я тішуся з того, що до цих пір в строю борців за Україну – Анатолій Семенюк. За ці роки він став  два рази міським головою,  членом Національної спілки журналістів  України, очільником міськрайорганізації   краєзнавців, здобув високе звання Почесного громадянина Ковеля і лауреата обласної премії імені Олександра Цинкаловського, написав і видав десятки книг історико-краєзнавчої тематики, які є безцінним скарбом у духовному житті людини та й усієї України.
Чи міг він про це мріяти, коли у 1990-му  вперше переступив поріг ковельської редакції? Напевно, ні. Та Господь йому послав щастя стати згодом талановитим журналістом, письменником, поетом, історико-краєзнавцем, вміння і бажання служити вірою й правдою Україні, її народу. І це, мабуть, — найголовніше у його непростому, але духовно багатому житті. 
Микола ВЕЛЬМА.
НА СВІТЛИНАХ: Анатолій СЕМЕНЮК разом з дружиною Марією Станіславівною.
Фото з архіву редакції.
Коли Анатолій Семенюк нещодавно приніс свої нотатки, я, переглядаючи їх, одразу навіть не зрозумів, про що йдеться. Надто романтичним  і ліричним був зачин —   наче вступ  до чергової «Невигаданої історії»…
Виявилось, однак, що тут дещо про інше  — своєрідний ювілей пана Анатолія, котрий 30 літ тому вперше зайшов до редакції ковельської газети, що тоді називалася «Прапором Леніна», і запропонував свій перший матеріал. Чесно кажучи, вже не пам’ятаю, про що автор тоді написав, але пам’ятаю інше: то були бурхливі, революційні 90-ті роки, коли стара тоталітарна система доживала віку, а молода українська демократія народжувалася в муках, сумнівах, надіях і розчаруваннях.
Сьогодні  можу з чистою совістю сказати: то був найкращий період у моєму творчому житті, як, напевно, і в житті всієї редакційної родини, декого з представників якої Анатолій Семенюк згадав вище. Ми з колегами одними з перших в Україні, за прикладом корифея волинської журналістики Полікарпа Шафети, всього колективу тодішньої  «Волині», розпочали утверджувати принципи свободи слова, відкритості, плюралізму думок.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 496
Читати далі
12.11.2020 Семенюк Анатолій Володимирович

семенюк130 літ в “громадянському шлюбі”

— Прийдіть до мене віруючі і невіруючі, партійні і безпартійні, здорові і хворі! Я з вами буду ділити радість та горе, перемоги та поразки, свята та будні, — проголосила Вона пафосно і змусила задуматися.
«Прийду, і що буду мати навзаєм?» — захотілося запитати. Але сказав інше:
— Привідкрий свою тайну: чим привабиш мене?
– О, Хомо невірний! Ти хоч поглядом торкнися, душею на хвилину пригорнися, і я відкриюся тобі. Ти побачиш різнобарвний, різноманітний і розумно створений довколишній світ. Пізнаєш духовність у вимірах різних конфесій. Оціниш життя партій з висоти безпартійності. Познайомишся з лабіринтом коридорів влади. Зігрієшся променями просвітництва. Знайдеш життєві поради для садівництва і кухонної справи. Прозрієш пророцтвами знаків Зодіаку. Відчуєш насолоду від поетичних рядків та нарисів про кохання.
Пробач, мало не забула: в мені пульсує далека та близька історія краю та України, яку творять   українці.
— Слухаю тебе, шановна подруго, але навіть на йоту не наближаються до тебе. Поміркуй сама. Піду на ринок або на «п’ятачок», до сміття виносять, і з радіо «ОБС» (одна баба сказала) дізнаюся про все і  про всіх. А в наш час інтернету та смартфонів  то й говорити немає про що – все, як на долоні.
— О, черства душа! О, ці непотрібні сумніви! О, ця клята байдужість! Зрозумій, що  «базарні» брехуни такого нащебечуть, що соромно стане. Їхню брехню і в мішок не  втиснеш. А я і вдень, і вночі, і в дощ, і  в холод завжди щира, відкрита, демократична. Моє кредо — правда. Мій портрет – юна ковельчанка, мудрістю наповнена. 
На моєму шляху ти знайдеш перлини українства —  істинного, непідкупного. Прислухайся до моєї душі, придивися до моєї вроди, і твій сумнів туманом розвіється.
Ти ще про одну користь  для нашого життя забув: читання омолоджує мозок  та пригальмовує старість. Читай науковців! Зрештою, я про це розповідала. А комп’ютер  опромінює твоє тіло і не пахне ароматами друкованого слова.
х  х  х
Признаюся, мій друже-читачу: коли я познайомився з Нею (30 літ тому), комп’ютера, сучасного смартфона ніхто  і не бачив. Вона була королевою Волині. У вирі революційних подій  стала  бажаною в кожному домі. Жити з нею в довірі, правді і любові було ой як непросто!  Одних палких  прихильників королеви мудрості  налічувалося  майже 20 тисяч.
Любов, доброта і довіра цементували основу нашого «громадянського шлюбу».
На думку прилетіло птахом  поетичне: «Все на світі можна вибирати, сину»,  та не можна вибирати іншу, чужу, нерідну газету, бо ж наша – найкраща, така кольорово-барвиста, близька та мила – словом, як душа жінки.
Тридцять літ з Нею пліч-о-пліч: читаю, роздумую, дописую. Це ж Вона мене привела в члени Національної спілки журналістів України, подарувала дружбу із корифеєм публіцистичного слова Миколою Вельмою і креативною  журналістською родиною, де працювали майстри журналістської справи Гнат Ольхович, Ігор Павлюк, Степан Скоклюк, Володимир Ковальчук, Степан Байдюк, Світлана Мельничук, Людмила Скоклюк, Людмила Стасюк, традиції яких продовжують молоді Світлана Ляшук, Світлана Троцюк, Оксана Мороз, Вікторія Тарасюк, Аліна Романюк, Галина Цюра та інші. 
Сьогодні, в тридцятилітній ювілейний день нашого «громадянського шлюбного життя», я  із моєю подругою  — газетою «Вісті Ковельщини» закликаю: 
– Прийдіть до нас! Читайте, передплачуйте, дописуйте, адже це — частина змісту  вашого і нашого буття.
З Твоїм і моїм ювілеєм, дорога  газето! З Тобою, моя вірна Подруго, даруємо читачу життєдайну усмішку, як запоруку здоров’я, тепла і світла. А ще в дарунок – кілька поетичних рядків.
Боротись до кінця
Крізь черствість, крізь
     душевні буревії,
Крізь заметілі збудженого
  серця
Летить вітрильник під
        парусом надії,
Лунає музика симфонії і
  скерцо.
Пророк  не скаже, що на
   нас чекає завтра.
Лишається одне –
  боротись до кінця!
Ви, світла воїни,
 приречені стоять на
 варті.
І в нагороду нести
         тернового вінця.
В природи не бува поганої
          погоди –
Лиш одиноке деревце
          ламає вітер.
О,  «Вісті»!  Ваш корінь — з
   витоків народу:
Він живить перемоги дух
       зимою й літом.
Читачу, вір: газета наша
        буде зАвжди,
Бо ти і я, й вона – це
  запорука правди.
Анатолій СЕМЕНЮК, 
член НСЖН, громадський дописувач «Вістей Ковельщини» 
з 1990-го року.
НА СВІТЛИНАХ: вгорі –   один з перших творчих візитів Анатолія Семенюка до редакції (1990-ті роки); праворуч – разом із завідуючою міським відділом культури Валентиною Шафетою; внизу ліворуч  – зустріч з юними шанувальниками творчості журналіста, поета, письменника; внизу праворуч – в урочищі “Нечимне” (зліва направо): редактор Микола Вельма, його заступник Світлана Ляшук, голова РДА Віталій Карпюк, Ковельський міський голова Анатолій Семенюк, відповідальний секретар редакції Людмила Скоклюк, голова районної ради Павло Ющик (на жаль, покійний).
Фото з архіву автора.
  
— Прийдіть до мене віруючі і невіруючі, партійні і безпартійні, здорові і хворі! Я з вами буду ділити радість та горе, перемоги та поразки, свята та будні, — проголосила Вона пафосно і змусила задуматися.
«Прийду, і що буду мати навзаєм?» — захотілося запитати. Але сказав інше:
— Привідкрий свою тайну: чим привабиш мене?
– О, Хомо невірний! Ти хоч поглядом торкнися, душею на хвилину пригорнися, і я відкриюся тобі. Ти побачиш різнобарвний, різноманітний і розумно створений довколишній світ. Пізнаєш духовність у вимірах різних конфесій. Оціниш життя партій з висоти безпартійності. Познайомишся з лабіринтом коридорів влади. Зігрієшся променями просвітництва. Знайдеш життєві поради для садівництва і кухонної справи. Прозрієш пророцтвами знаків Зодіаку. Відчуєш насолоду від поетичних рядків та нарисів про кохання.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 389
Читати далі
12.11.2020

1415631046_513Сторінка- цікавинка

Чим корисний гранат, або Кислий плід солодкої пристрасті

Гранат – це справжня аптека в мініатюрі! Він містить 15 амінокислот, п’ять із яких — незамінні. 
Це ідеальний фрукт для діабетиків. Адже він працює як природний інсулін та здатен понижувати рівень цукру в крові. Аби відчути ефект, достатньо вживати всього по чайній ложці соку граната кілька разів на день.
У кісточках граната містяться цілющі олії, а також вітамін Е. У комплексі вони здатні відновити гормональний баланс в організмі, а тому спеціалісти рекомендують якомога частіше вживати цей фрукт жінкам.
Зокрема, в період вагітності жінка потребує вітамінів набагато більше, адже їй належить виносити здорову дитину. А підростаючий організм повинен мати відмінне підживлення. Всього один плід граната в день швидко відновить втрачену енергію і убезпечить організм від стрімкої втрати вітамінного запасу. Так що вживати в їжу гранат вагітним жінкам просто необхідно, оскільки такої кількості заліза, магнію і кальцію вони не знайдуть більше ні в якому іншому продукті.
Гранат дуже корисний не лише для жінок, але й для чоловіків. Адже здатен діяти на чоловічий організм, як віагра. Кісточки граната для поліпшення потенції вживалися в їжу з цукром чоловіками з давніх століть. Справа в тому, що цей фрукт містить потужні антиоксиданти, які блокують дію вільних радикалів і покращують кровообіг у статевих органах.
Гранатовий сік варто вживати всім, хто перебуває в зонах із підвищеним радіаційним фоном. Адже цей фрукт має унікальну здатність – виводити радіацію з тканин організму. Також стаканчиком гранатового соку варто себе побалувати після рентгену, флюорографії чи польоту в літаку.
Аби тримати себе в ідеальній формі, радимо випивати стакан гранатового соку щодня або з’їдати хоча б один цілий гранат. Справа в тому, що цей фрукт містить поліфеноли, які зменшують апетит і надовго зберігають відчуття ситості.
Чим корисна 
шкірка граната?
В ній та в м’якоті міститься велика кількість корисних мінералів, антиоксидантів і вітамінів. Позбавить вас від вітаміноза, заспокоїть нервову систему, допоможе впоратися з вірусними захворюваннями.
Ще у фрукті є рідкісний для продуктів елемент марганець, який сприяє зміцненню нервової системи, покращує роботу органів в цілому. Крім марганцю в гранаті є кальцій, калій, залізо, натрій, магній і вітаміни групи С, А, Е, ВВ, а також РР.
Як і де можна вживати 
зерна граната?
 Зерна граната сприяють очищенню крові, підвищенню гемоглобіну, засвоєнню заліза, що знаходиться в інших продуктах.
Зерна граната можна вживати окремо в їжу або робити добавки в салати, м’ясні страви.
Якщо зерна перетиснути і вижимки нанести на голову у вигляді маски для волосся, поступово втираючи сік, що залишився, в голову, можна помітно збільшити зростання і обсяг своєї шевелюри.
Столова ложка свіжого гранатового соку здатна допомогти при раптовому кашлі або застуді у дитини.
Якщо висушити і перемолоти гранатові кісточки, змішуючи їх з гелем для душу або маскою для тіла, вийде непоганий скраб. У зернах міститься велика кількість олій, що сприятливо впливають на шкіру. 
Гранат – це справжня аптека в мініатюрі! Він містить 15 амінокислот, п’ять із яких — незамінні. 
Це ідеальний фрукт для діабетиків. Адже він працює як природний інсулін та здатен понижувати рівень цукру в крові. Аби відчути ефект, достатньо вживати всього по чайній ложці соку граната кілька разів на день.
У кісточках граната містяться цілющі олії, а також вітамін Е. У комплексі вони здатні відновити гормональний баланс в організмі, а тому спеціалісти рекомендують якомога частіше вживати цей фрукт жінкам.
Зокрема, в період вагітності жінка потребує вітамінів набагато більше, адже їй належить виносити здорову дитину. А підростаючий організм повинен мати відмінне підживлення.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 397
Читати далі
12.11.2020

заробіткиДорога ціна заробітчанства

Чимало співвітчизників, утративши надію знайти гідну роботу вдома, у пошуках заробітку виїздять за кордон. Пропозицій працевлаштуватись у країнах того ж Євросоюзу не бракує й у нинішні коронавірусні часи. Щоправда, зарплати за офіційного й неофіційного працевлаштування різняться. До того ж, громадяни ЄС у цьому мають переваги перед «чужинцями». Але виявляється, й цю перепону наші заробітчани навчилися «долати».
Паспорт  громадянина Євросоюзу, як відомо, видають виключно компетентні органи країн цієї спільноти. Проте в нас вистачає громадян, які, нехай і в обхід європейських законів, прагнуть офіційно працевлаштуватися на теренах євроспільноти. А оскільки є попит, то знаходяться і пропозиції…
Контррозвідка СБУ викрила міжрегіональну групу з підробки ІD-картки громадянина Євросоюзу. Сказати б, «мозком» і генератором ідей цього підпільного «синдикату» були двоє жителів Львівської області та ще один — Рівненської. Для виготовлення фальшивок вони облаштували п’ять підпільних «друкарень» у приватних помешканнях у Львові, Дрогобичі та ще в кількох населених пунктах Рівненщини. Туди й нагодилися з обшуком правоохоронці, де виявили чорнову документацію, банківські картки та мобільні телефони з доказами протиправної діяльності, комп’ютери і оргтехніку, якою користувалися для виготовлення «липових» документів. А також кількасот уже готових ID-карток резидентів країн Східної Європи, членів ЄС.
За даними досудового слідства, працювали зловмисники під прикриттям офіційної(!) агенції з підбору персоналу для роботи в європейських країнах. Саме в цій рекрутовій фірмі вони і знаходили потенційних клієнтів для своїх оборудок, які відгукувались на такі оголошення у Всесвітній мережі: «Оформлення паспортів ЄС «під ключ». Дістань можливість жити і працювати в Європі. Без знання мови. Успішно працюємо вже понад 8 років. Оплата за фактом. Повний супровід. Залиш заявку на безплатну консультацію».
Вартість комплекту підробних документів становила від 300 до 2 тисяч євро (залежало від того, наскільки високооплачуваною була європейська вакансія). Ясна річ, ця ж агенція без проблем визнавала «липові» ID-картки офіційними посвідченнями особи. Більше того, ділки ще й організували «безпроблемне» (читай — нелегальне) переправлення власників таких «паспортів» через кордони.
Наразі ще тривають слідчі дії, але вже незабаром, імовірно, стануть відомими нові подробиці цієї оборудки. Втім, розкритий злочин, про який мова, — не перший подібний в Україні. Так, на початку минулого місяця правоохоронці розвінчали з розмахом організовану схему з підроблення ID-карток громадян ЄС на Тернопільщині, де до злочинної групи входили також мешканці Одещини та Львівщини. Наприкінці вересня СБУ затримала чотирьох жителів Житомирщини і Київщини, які виготовляли і збували фальшиві посвідчення «громадян ЄС», пристосувавши для цього два цехи у приватних будинках в селищі міського типу в Київській області. 
Ще одна така резонансна справа прогриміла на сході країни. Раніше Служба безпеки викрила зловмисників, які, щоправда, за трохи іншою схемою друкували документи «громадян ЄС» навіть для нелегалів із країн Африки та Азії…
Вочевидь, справу із виготовлення фальшивих паспортів громадян ЄС в Україні вже поставлено на потік. А тим часом співвітчизники з такими підробками, які манівцями «офіційно працевлаштувались», навіть якщо вони на чужині намагаються більше не мати проблем із Законом, все ж потрапляють до рук європейського правосуддя. І ось тоді у них починаються справжні негаразди. Поза сумнівом, виникнуть вони і в тих кількох сотень українців, чиї вже готові «європаспорти» виявили під час обшуку на Рівненщині та Львівщині. Європейський Інтерпол недарма їсть свій хліб і постійно поповнює списки «нев’їзних» на територію ЄС осіб. Чи варто так ризикувати заради грошової вигоди, далеко не завжди гарантованої в період лютування коронавірусу?
Утім, обговорювана проблема має значно глибше соціально-економічне коріння. Бо ж відомо, що саме масово жене годувальників українських сімей у світи на заробітки. Це безпросвітні злидні й безробіття вдома. Наслідком чого, зрештою, є річ набагато страшніша — зневіра громадян у власній державі. Мільйони співвітчизників сьогодні вимушено подалися манівцями у заробітчани. Позаяк від влади для них поки що нема жодної дієвої програми для подолання безробіття і поліпшення народного добробуту. Натомість згори від виборів до виборів спускаються нам усім на вуха самі лише обіцянки.
Олег ГРИГОРЕНКО.
Чимало співвітчизників, утративши надію знайти гідну роботу вдома, у пошуках заробітку виїздять за кордон. Пропозицій працевлаштуватись у країнах того ж Євросоюзу не бракує й у нинішні коронавірусні часи. Щоправда, зарплати за офіційного й неофіційного працевлаштування різняться. До того ж, громадяни ЄС у цьому мають переваги перед «чужинцями». Але виявляється, й цю перепону наші заробітчани навчилися «долати».
Паспорт  громадянина Євросоюзу, як відомо, видають виключно компетентні органи країн цієї спільноти. Проте в нас вистачає громадян, які, нехай і в обхід європейських законів, прагнуть офіційно працевлаштуватися на теренах євроспільноти.  
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 317
Читати далі
12.11.2020
Від  четверга 
до  четверга

осіньВід  четверга  до  четверга

13  листопада, п’ятниця
Схід Сонця – 07.39;  захід – 16.31.
Місяць – у Терезах/Скорпіоні.
Міжнародний день сліпих.
Прпп. Спиридона і Никодима.
Іменини: Олександра, Олексія, Анатолія, Артема, Василя, Всеволода, Дем’яна, Ібрагіма, Івана, Інокентія, Кузьми, Леоніда, Миколи, Петра, Романа, Сави, Сергія, Станіслава, Степана, Теодора, Трохима, Федора, Якова, Яна.

14  листопада, субота
Схід Сонця – 07.41; захід – 16.29.
Місяць – у Скорпіоні.
Міжнародний день логопеда.
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 287
Читати далі
12.11.2020
Гороскоп
з 16 по 22 листопада

гороГороскоп з 16 по 22 листопада

ОВЕН. У стосунках з колегами варто усвiдомити, що iстина вiдома не тiльки вам. Надійдуть вигiднi пропозицiї.
ТЕЛЕЦЬ. Можлива активна участь друзiв та рiдних у ваших справах. Але рiшення приймати все-таки вам. 
БЛИЗНЮКИ. Тиждень насичений враженнями i подiями, знайомствами. Можуть здiйснюватись заповiтнi бажання. 
РАК. Саме зараз кар`єра може пiти в гору. Не нехтуйте перспективами, що вiдкриваються. 
 
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 390
Читати далі