Все менше часу залишається до 25 червня – дня, коли закінчується передплата місцевих видань на  ІІ півріччя 2023 року. Про це нагадуємо тим, хто підписав “Вісті Ковельщини” лише на пів року.

Отож, таким  громадянам варто, не барячись, звернутися у відділення поштового зв’язку (стаціонарне  або пересувне) чи до листоноші, яка їх обслуговує, і оформити передплату на наступні пів року, тобто з 1 липня.  Нагадаємо, що підписати загальноукраїнські видання можна до 16, а місцеві – до 25 червня.

Дуже сподіваємося, що наші земляки не забудуть продовжити передплату на «Вісті Ковельщини» — одну з найавторитетніших газет краю, яка продовжує виходити  у світ, незважаючи на фінансову й економічну скруту, спричинену російсько-українською війною.

Вартість передплати становить (разом із послугами зв’язку):

1 місяць (липень)  – 40 грн. 00 коп.

3 місяці (липень, серпень, вересень) – 115 грн. 00 коп.

6 місяців (липень-грудень)  –  224 грн. 00 коп.

Хочемо нагадати, що «Вісті Ковельщини» можна передплатити не тільки на Ковельщині, а й у всіх населених  пунктах Волині, в т. ч. колишніх Турійському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському, Шацькому районах. Це надзвичайно важливо знати, адже подекуди місцеві газети припинили своє існування.

Традиційно редакція проводить акцію «Передплатіть і виграйте!». Участь  у ній можуть взяти ті, хто передплатить «Вісті Ковельщини» на ІІ півріччя ц. р. і надішле або принесе копії підписних квитанцій до редакції (м. Ковель, вул. Міцкевича, 3). Серед них будуть розіграні призи, як у нас заведено. Сподіваємося, що з 1 липня число передплатників «міськрайонки» не зменшиться.

Було б добре, якби людям, котрі матеріально не забезпечені, хворі або самотні, допомогли оформити передплату благодійники, яких у нашому краї чимало. Кожному з тих, хто відгукнеться на наше прохання, ми наперед дякуємо.

Отож, читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» — газету для Вас і про Вас 

Все менше часу залишається до 25 червня – дня, коли закінчується передплата місцевих видань на  ІІ півріччя 2023 року. Про це нагадуємо тим, хто підписав “Вісті Ковельщини” лише на пів року.

Отож, таким  громадянам варто, не барячись, звернутися у відділення поштового зв’язку (стаціонарне  або пересувне) чи до листоноші, яка їх обслуговує, і оформити передплату на наступні пів року, тобто з 1 липня.  Нагадаємо, що підписати загальноукраїнські видання можна до 16, а місцеві – до 25 червня.

Дуже сподіваємося, що наші земляки не забудуть продовжити передплату на «Вісті Ковельщини» — одну з найавторитетніших газет краю, яка продовжує виходити  у світ, незважаючи на фінансову й економічну скруту, спричинену російсько-українською війною.

Вартість передплати становить (разом із послугами зв’язку):

1 місяць (липень)  – 40 грн. 00 коп.

3 місяці (липень, серпень, вересень) – 115 грн. 00 коп.

6 місяців (липень-грудень)  –  224 грн. 00 коп.

Хочемо нагадати, що «Вісті Ковельщини» можна передплатити не тільки на Ковельщині, а й у всіх населених  пунктах Волині, в т. ч. колишніх Турійському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському, Шацькому районах. Це надзвичайно важливо знати, адже подекуди місцеві газети припинили своє існування.

Традиційно редакція проводить акцію «Передплатіть і виграйте!». Участь  у ній можуть взяти ті, хто передплатить «Вісті Ковельщини» на ІІ півріччя ц. р. і надішле або принесе копії підписних квитанцій до редакції (м. Ковель, вул. Міцкевича, 3). Серед них будуть розіграні призи, як у нас заведено. Сподіваємося, що з 1 липня число передплатників «міськрайонки» не зменшиться.

Було б добре, якби людям, котрі матеріально не забезпечені, хворі або самотні, допомогли оформити передплату благодійники, яких у нашому краї чимало. Кожному з тих, хто відгукнеться на наше прохання, ми наперед дякуємо.

Отож, читайте і передплачуйте «Вісті Ковельщини» — газету для Вас і про Вас 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 332

Четвер.  Хмарно, дощ, гроза. Температура: 21оС.  Вітер  південно-східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16оС.   Вітер  східний  слабкий.

П’ятниця. Хмарно, сильний дощ. Температура:  19оС.  Вітер  східний помірний.

В ніч на суботу. Хмарно, часом  дощ.  Температура: 15оС. Вітер західний слабкий.

Субота. Хмарно,   часом  дощ. Температура:  19оС. Вітер північно-західний помірний.

В ніч на неділю. Хмарно. Температура:  15оС.  Вітер    північний слабкий. 

Неділя. Хмарно, часом дощ.  Температура: 21оС.  Вітер  північний  помірний.

В ніч на понеділок. Хмарно, можливий дощ. Температура:  16оС.  Вітер   північно-західний слабкий.

Понеділок. Хмарно, можливі дощ, гроза.  Температура:  23оС.  Вітер  західний помірний.

В ніч на вівторок. Мінлива хмарність.   Температура: 140С.  Вітер    північно-західний  слабкий.

Вівторок. Мінлива хмарність, можливі дощ, гроза.  Температура: 25оС.  Вітер   північно-західний  помірний.

В ніч на середу. Мінлива хмарність. Температура: 14оС.  Вітер  західний слабкий.

Середа. Мінлива хмарність. Температура:  25оС.  Вітер північно-західний помірний. 

Четвер.  Хмарно, дощ, гроза. Температура: 21^оС.  Вітер  південно-східний помірний.

В ніч на п’ятницю. Хмарно, дощ. Температура: 16^оС.   Вітер  східний  слабкий.

П’ятниця. Хмарно, сильний дощ. Температура:  19^оС.  Вітер  східний помірний.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 279

За останні роки невпізнанно змінилася центральна районна лікарня Ковельського МТМО (генеральний директор Валентин Вітер).  Адміністрація установи, весь її персонал наполегливо працюють над зміцненням  матеріально-технічної бази, удосконаленням форм і методів  лікувального процесу, пожвавленням профілактики захворювань.

Сьогодні – це лікувальний заклад європейського рівня. В цьому нещодавно переконався і я   особисто, звернувшись за допомогою до медиків – працівників травматологічного відділення.  Очолює його лікар ортопед-травматолог, кандидат медичних наук Богдан Петрович Байчук, випускник київського Національного медичного інституту.

Скажу чесно: ішов сюди з деяким хвилюванням і неабиякими переживаннями. Адже потрібна була складна операція. Дехто казав: «Навіщо тобі Ковель?  Поїдь у Луцьк чи Київ».  Але, проконсультувавшись  у Богдана Петровича, вислухавши його поради і рекомендації,  зрозумів: це – фахівець високого класу, якому можна довіряти, як, зрештою, всьому медичному персоналу відділення, його медичним сестрам, яких очолює старша медсестра Тетяна Стецюк, санітаркам.

Операція пройшла успішно, пан Богдан провів її бездоганно. Зараз моє здоров’я поліпшується, я почуваюся дедалі впевненіше, за що щиро  вдячний рятівникам в білих халатах. Інакше не могло  бути. Як мені розповіли, травматологічне відділення з цілодобовим травмпунктом забезпечує якісну високотехнологічну допомогу хворим з ушкодженнями та  захворюваннями опорно-рухового апарату. Для кожного пацієнта тут розробляють індивідуальні програми діагностики, лікування та реабілітації, що включають  у себе новітні розробки в галузі ортопедії та травматології з використанням сучасного обладнання.

Для лікування ушкоджень опорно-рухового апарату  використовують новітні методи: рентгенографію, комп’ютерну томографію, ультразвукову діагностику тощо. Мені як людині  “технічній”   було цікаво про це все почути і побачити на власні очі.

Так склалося, що моє одужання відбувається напередодні Дня медичного працівника, яке в Україні відзначатимуть у неділю, 18 червня. З цієї нагоди хочу щиро привітати колектив травматологічного відділення, а  особливо   завідувача Богдана Петровича Байчука, його колег-лікарів Василя Шворака, Миколу Шабанова, Романа Довгуна, молодший медичний персонал. Дай, Боже, нашим  цілителям добра, благополуччя, нових вагомих успіхів у роботі, якнайшвидшої Перемоги над путінськими окупантами!

До речі, батьки Богдана Байчука – знані і шановані на Ковельщині люди. Мама Ніна Тихонівна вже багато років працює у промислово-економічному фаховому коледжі ЛНТУ, батько сумлінно трудиться у нас на «Ковельсільмаші». Батьки можуть гордитися таким чудовим сином.

Тож низький уклін Вам, лікарю, Божого милосердя на многії і благії літа!

Микола ЗАІКІН,

Заслужений  машинобудівник України.

НА СВІТЛИНІ: завідувач травматологічного відділення, кандидат медичних наук Богдан БАЙЧУК.

 

За останні роки невпізнанно змінилася центральна районна лікарня Ковельського МТМО (генеральний директор Валентин Вітер).  Адміністрація установи, весь її персонал наполегливо працюють над зміцненням  матеріально-технічної бази, удосконаленням форм і методів  лікувального процесу, пожвавленням профілактики захворювань.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 451

Нещодавно в нашому місті відбулись змагання з Трейл-О “Я зможу!” для дітей і дорослих з обмеженими можливостями. В першу чергу,  за це хочемо подякувати ЗСУ. Бо тільки завдяки нашим титанам духу  ми можемо дарувати радість людям.

Розкажемо,  як відбувалось на   змаганнях.  Дистанції були сплановані і продумані так, щоб абсолютно кожен учасник міг почувати себе впевнено і пройти до кінця всі контрольні пункти.

Наші найкращі інструктори супроводжували кожного спортсмена і допомагали розібратись в дистанціях. Учасники гарно показали себе. Дуже приємно було бачити знайомі обличчя, а також познайомитись з новими людьми.  А найбільше нас радували щирі щасливі посмішки, заради яких і варто влаштовувати такі заходи.

На  старті Ірина Севастьянова  вже традиційно, влаштувала нашим учасникам майстер-клас. 

Всі вироби ми віддали представниці ГО «Марлог» для проведення благодійної ярмарки, з метою збору коштів на аптечки для наших військових.

Дякуємо всім, хто допоміг нам організувати це свято: Це —   управління культури, молоді, спорту та туризму м. Ковеля;   служба у справах дітей;  Алла Баранчук;   магазин  «Трайб»;  сім’я ресторанів «Classic» ; Ірина  Нікітюк (Севастьянова);  Інна Степук;   Олена Грицюк;   Світлана Богдан; Молодіжний центр “Місто ідей”. 

Велика вдячність –  усім,  хто був присутній  в парку імені Лесі Українки в той день.

Ірина АРТЕМУК, 

голова ГО «Дитячий клуб туристів-рятувальників «Контур».

Нещодавно в нашому місті відбулись змагання з Трейл-О “Я зможу!” для дітей і дорослих з обмеженими можливостями. В першу чергу,  за це хочемо подякувати ЗСУ. Бо тільки завдяки нашим титанам духу  ми можемо дарувати радість людям.

Розкажемо,  як відбувалось на   змаганнях.  Дистанції були сплановані і продумані так, щоб абсолютно кожен учасник міг почувати себе впевнено і пройти до кінця всі контрольні пункти.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 279

З ініціативи міського голови Ігоря Чайки за підтримки відділів, управлінь, громадських організацій, благодійних фондів, дякуючи ЗСУ,  в нашій громаді до Міжнародного дня захисту дітей був проведений фестиваль «Мирне небо — дітям України».

Перший день літа —  найпрекрасніша пора, наповнена пахощами трав, квітів та дитячими посмішками. У суворі дні війни ми особливо усвідомлюємо  цінність таких  речей. 

Цьогоріч День захисту дітей видався теплим та сонячним. Уже традиційно службою у справах дітей, міським центром соціальних служб спільно  із Палацом  учнівської молоді імені Івана Франка проведено  конкурс “Малюнок на асфальті”, який згуртував дітвору і задав гарний настрій дорослим та малечі на цілий день.  

А згодом з’явились улюблені казкові герої від  агенції «Дитяче свято» (Світлана Ківачук), які просто запалили своєю нестримною енергією всіх навколо. Діти були щасливими! У ту мить здавалося, що війни ніколи і не було. Поступово оживав весь парк, наповнюючись цікавими дійствами та локаціями.   

Пробіг «Діти України — за мир», флешмоб, змагання «Велофігурка», джампінг, вуличний волейбол,  шахи «Сеанс одночасної гри», футбольний матч  організувало управління   культури, молоді, спорту та туризму міськвиконкому.  

Релігійна громада церкви “Еммануїл”,  долучившись до свята, підготувала для діток захоплюючу станцію “Повітряна кулька”, де юні  навчалися виготовляти звірят з кульок. Локації “Дартс”, ”Фотогазети” теж були не менш цікавими для маленьких відвідувачів.

Дитячі розваги від театру «10 ряд 10 місце» та святковий концерт від НД «Просвіта» наповнили свято веселим сміхом і теплом. Театр  подарував діткам незабутні емоції, гарні подарунки та розваги.  А на концерті всі відчули невимовну гордість за кожну  талановиту дитину нашого чудового міста. Браво викладачам, які виховують таку обдаровану молодь!

А де гамірно та людно, там є батути, гірка і солодка вата.  Це БФ “Позитивні зміни” постарався потішити малюків їх улюбленими розвагами та смаколиками. А   квест на кмітливість  для старших діток провів   Палац учнівської молоді імені Івана Франка.  

Долучилися до свята молодіжний центр «Місто ідей» та художня школа ім.  А. Лазарчука. Фотозона «Художник» була чи найпопулярнішим місцем для красивих світлин. Локація дитячої бібліотеки «Лист солдату»    надихала всіх учасників писати зворушливі  послання воїнам. До такої ж місії приєдналися і мобільні бригади – дітки виготовляли паперових янголів і писали свої слова підтримки.

Цей день  мав багато  приємних  сюрпризів. Потішило відкриття кімнати арт-терапії в дитячій бібліотеці, яку вдалось обладнати за грантові кошти. Надалі даний простір можуть використовувати психологи міста для проведення безоплатних занять з вимушено переселеними особами, реабілітації діток Героїв. Проєкт фінансується Агентством ООН у справах біженців  в  рамках грантової програми з підтримки ініціатив переселенців, що впроваджується ГО «КримSOS». З кімнатою вже познайомилися дітки переселенців  та дітки  воїнів, які віддали своє життя захищаючи Україну. 

Під час зустрічі до дітей  у гості завітав міський голова  Ігор Чайка і вручив подарунки. Дякуємо нашим друзям та партнерам за  допомогу в організації свята для таких діток. Магазин дитячих іграшок «КУБ», ГО «Молодіжний центр Ковель», БФ «Віримо в Україну», БО «Допомога дітям України» (м. Барзінгхаузен), кафе «PIZZATTО, депутат  міської ради Вадим Клімук, приватний  підприємець  Світлана  Романюк, майстриня-кондитер  Ірина Машенцова та ін.  

Під час свята стояли скриньки  для потреб ЗСУ – всього зібрано 16056 грн. Гроші були передані доньці нашого воїна   для купівлі авто. 

Дякуємо щиро кожному, хто послужив своєю працею, коштами та часом для наших діток!  Цінуємо кожну мить, яку дарує нам Господь і наші воїни. Діти мріють про мир та безтурботне дитинство, і ми робимо все, аби їх надії збувалися. 

х  х  х

31 травня представники служби у справах дітей Ковельського міськвиконкому спільно з представниками БФ “Українська платформа (Валентин Чих), Благодійної організації “Допомога дітям України” (Ліллі Бішоф, Світлана Оніщук) відвідали дітей, які перебувають на лікуванні в інфекційному відділенні Ковельського МТМО та дитячому стаціонарному відділенні дитячої лікарні. 

Дітей та дорослих привітали з Міжнародним днем захисту дітей, побажали бадьорості, щоб здоров’я прибувало з кожним днем все більше і більше. Нехай знову виблискують очі  і посміхаються губи, щоб рідні люди знову чули ваш сміх і раділи життю разом з вами. Нехай з цього моменту назавжди прибираються геть відчай, печаль і хвороби. 

Солодкі подарунки,  пакуночки з іграшками та канцелярським приладдям додали гарного настрою дітворі і посмішка таки з’явилась на їх обличчі. Нехай буде так завжди!  

х  х  х

З ініціативи служби у справах дітей за підтримки наших друзів з ГО “Молодіжний центр Ковель” провели захід “Найвеличніша подорож” для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Захід відбувся в кафе  «PIZZATTO», де діти мали можливість поспілкуватися, позмагатися у спритності й продемонструвати свої танцювальні та ораторські здібності. На завершення свята усім дітям вручено солодкі подарунки від міського голови та подарунки самарянина від Міжнародного благодійного фонду «Можливості» та проєкту “СУМКА САМАРЯНИНА”.  Кожна дитина з неабиякою цікавістю розкривала коробку. 

Начальник служби у справах дітей Жанна Вельма  привітала дітей та опікунів  з  Міжнародним днем захисту дітей побажала кожній дитині міцної сім’ї і всього необхідного для безтурботного дитинства.  

Служба у справах дітей і міський центр 

соціальних служб. 

З ініціативи міського голови Ігоря Чайки за підтримки відділів, управлінь, громадських організацій, благодійних фондів, дякуючи ЗСУ,  в нашій громаді до Міжнародного дня захисту дітей був проведений фестиваль «Мирне небо — дітям України».

Перший день літа —  найпрекрасніша пора, наповнена пахощами трав, квітів та дитячими посмішками. У суворі дні війни ми особливо усвідомлюємо  цінність таких  речей. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Вечоріє... Вся сім’я вже вдома. Старші дітки допомагають матері у кухонних справах, а вона тим часом запарює зілля: жменьку череди, ромашки, гілочку м’яти, любисток. Готується купіль для найменшої дитинки. І дарма, що вона доглянута: чистенька й суха, купають її щовечора. Купання немовляти на ніч не просто гігієнічна процедура. Це ритуал, таїнство родинної магії.

Проціджений напар трави мама виливає у ванночку з водою. Бабуся, яка, звісно ж, теж тут, не раз розповідала, що колись для дитячої купелі робили дерев’яні ночви. 

Втім, і для дорослих були спеціальні дерев’яні балії та діжки. У них теж клали різноманітне пахуче зілля, і звичайне миття супроводжувалося обміном енергії тіла з енергією води, трави, деревини... Мама занурює у ванночку для немовлятка лікоть — давній спосіб перевірки, чи не гаряча вода для дитячого ніжного тільця. На дно ванночки кладе чисту пелюшку. Підтримує дитятко однією рукою, поки хтось із членів родини обережно поливає його водою. Вся сім’я зібралася навколо купелі, немовлятко оточене потоком любові й усмішок, що заряджає воду. Як відомо, вода має пам’ять, тож вона щоразу при зануренні в неї передаватиме дитині любов близьких.

Руки матері пестять дитинку, вона ніжно промовляє ласкаві слова. А коли гладить по голівці, то з її пальців ідуть невидимі заряди любові, які впливають на акупунктурні точки голови, стимулюють діяльність певних розумових центрів, прискорюючи розвиток дитини. У відповідь дитя всміхається... Так проявляється магія любові! У давнину матері знали замовляння під час купелі. Деякі з них дійшли й до нас. Ось вони. «Ой, водице, ой, водичко! Умивай і тіло, й личко, дай здоров’я, долі, сили моїй крихітці премилій, щоб росла та підростала і на ніженьки ставала, люба зіронька-лелітка, ясноока диво-квітка», «Ой, водице, ой, водичко! Умивай же тіло й личко, чисті промені любові сяють хай у кожнім слові!», «Ти, водиченько-водичко, миєш тіло, миєш личко, щоб росли міцні, сміливі, і красиві, і щасливі», «Лийся, чистая вода, щоб минала всіх біда… В кожній краплі – мами слово, щоб маля росло здоровим!».

Матері знали, що під час купання не можна думати про негаразди, бо це відіб’ється на дитині — вона стане знервованою, погано спатиме. Вода ж запам’ятає все!

Помічено, що очі маляти, яке зростає в аурі батьківської любові, світяться інакше, ніж у «недолюбленого». Не шкодуйте своєї любові для дитини, і вона буде щасливою.

Людмила ОСОКА.

Вечоріє... Вся сім’я вже вдома. Старші дітки допомагають матері у кухонних справах, а вона тим часом запарює зілля: жменьку череди, ромашки, гілочку м’яти, любисток. Готується купіль для найменшої дитинки. І дарма, що вона доглянута: чистенька й суха, купають її щовечора. Купання немовляти на ніч не просто гігієнічна процедура. Це ритуал, таїнство родинної магії.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 160

Однолітки Ігор та Максим жили по сусідству на одній з крайніх вулиць села. Їхні батьки дружили між собою. Тож діти вже познайомились, коли почали ходити. А гратись чомусь любили під старою розлогою яблунею, що стояла скраю саду. Тут стояв дубовий столик, а навколо нього дерев’яні лавочки, прибиті цвяхами до закопаних в землю дубових стовпчиків. 

У святкові теплі дні батьки збирались за столиком, смакували рибною юшкою, вели мову про життя-буття. Діти тим часом займались своїми справами. Коли щось не ладили, то батьки, зазвичай, втручались у їхню поведінку.  

Невдовзі Ігор та Максим стали школярами. У першому класі хлопчики сіли за парту разом, та незабаром їх розлучила вчителька – посадила з дівчатками. Але це не заважало друзям: у школу та із школи додому вони повертались разом. Друзі мали по дві старші сестри. Вони вийшли заміж в інші райони ще до закінчення братами школи.

…До якихось із навчальних предметів у школі Ігор та Максим інтерес не проявляли. Здобувши середню освіту, хлопці залишились у селі, хоча їхні однолітки подались здобувати спеціальну освіту. Постійної роботи у них не було, тож хлопці, щоб заробити свої гроші, час від часу їздили на сезонні роботи у колгоспи Білорусі. 

Частину зароблених грошей відкладали на купівлю мотоциклів. А коли вже придбали техніку, то їздили на дискотеки у сусідні села. 

Створювати свої сім’ї молоді хлопці не поспішали, хоча їм постійно докоряли батьки. Останні говорили: поки ще мають силу, то ж могли б молодятам зробити весілля, хотіли бачити у хаті невісток, няньчити онуків. Хлопці тільки ж із цього сміялись, казали, що життя попереду, а потрібно добре погуляти змолоду. Та час ішов. Не тільки у своєму селі, а й у інших дівчата вже повиходили заміж. Поженились й молодші хлопці. 

А Ігорю та Максиму вже соромно ставало не тільки їздити на дискотеки у сусідні села, а й ходити до клубу у своєму селі. Через трохи часу на старості літ помер батько Ігоря, а вже за кілька місяців – батько Максима. Тим часом друзі вже розміняли четвертий десяток. В селі говорили, що чоловіки ніколи не створять своїх сімей, залишаться жити з матерями, а коли ті відійдуть у кращі світи, то остануться наодинці. Але…  

Молоді чоловіки швидко увійшли в довір’я людей. Комусь потрібно порубати дрова або зорати город – хлопці нікому не відказували. З часом у кожного чоловіка з’явились свої клієнти, яким вони постійно допомагали. Ігоря почала запрошувати у допомозі Ольга. Вона жила з двадцятирічною дочкою на одній з вулиць села поблизу річки. З чоловіком Ольга розійшлася, як Роксолані було три роки. Здається, що й почали жити з чоловіком непогано, всього вистачало. Та з часом чоловік почав пити та ще й вдома скандалити. 

Всіх поганих сільських жінок порівнював з Ольгою, шукав у них найгірші риси характеру і приписував дружині. Ольга почала надіятись, що виросте Роксолана, вийде заміж – можливо,  тоді заживуть, як люди. Та  коли Роксолані виповнилося вісімнадцять, поїхала на сезонні роботи. Поїхала заробити грошей … і вийшло зовсім по-іншому – із заробітків приїхала вагітною, а згодом народила хлопчика.

Коли Ігор навідувався до Ольжиної оселі, побачив, що йому багато уваги приділяє Роксолана. Вона довго може стояти з дитиною біля нього, щось розпитувати або   навіть допомагати в роботі. Про якісь почуття чоловік і не думав, бо різниця між ними становила  15 років. 

Спочатку Роксолані Ігор був дядьком, а згодом вона попросила його називати на «ти». Поступово почав щось від молодої жінки відчувати. Та про все вона сказала першою. Ігор навіть не думав  про кохання… Але їхні почуття виявились взаємними,  і вони стали чоловіком та дружиною. Ігор забрав дружину до себе. Пізніше Роксолана сказала, що ніколи у житті не чекала принца на білому «Мерседесі». Проте жінка задоволена, що її Ігор ніжний, уважний, чуйний та добрий і дуже любить хлопчика.

Коли відзначали день народження сина, подружня пара запросила   кількох людей. Серед них були куми та давній товариш Ігоря – Максим. Гості сиділи довго, за розмовами не отямились,  як за столом їх застала глибока ніч. Ользі самій було страшно іти додому. Ігор попросив Максима провести тещу додому. Той ніколи  ні в чому   не перечив другу, то ж пропозицію із задоволенням вирішив виконати. Про що говорили в дорозі, можна лише здогадатись…. Через два дні Максим перебрався жити до старшої від себе на п’ять років Ольги.

Чоловіки і надалі залишились друзями, хоча для людей вони стали зятем і тестем. Родини живуть дружно. Працюють у своїх власних господарствах, одні одному допомагають.  

Микола Денисюк.

Однолітки Ігор та Максим жили по сусідству на одній з крайніх вулиць села. Їхні батьки дружили між собою. Тож діти вже познайомились, коли почали ходити. А гратись чомусь любили під старою розлогою яблунею, що стояла скраю саду. Тут стояв дубовий столик, а навколо нього дерев’яні лавочки, прибиті цвяхами до закопаних в землю дубових стовпчиків. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 180

...Травень солодко мріє, вслухається в щебет птахів, захлинається п’янкими пахощами квітів, дерев, чистого повітря. Скоро-скоро  весна зустрінеться з літом, гаряче привітають один одного, постоять кілька днів в дружніх  обіймах, — і весна, стомившись від шаленого квітування навколо, піде на спочинок, а літо, працюючи, готуватиме щедрі дарунки, вирощені на землі, осені  і зимі.

На фоні такої краси хотілося б і новин хороших. Але зустріла давню знайому і таке почула…

— Як живеш, Ганнусю? Вийшла заміж, може, вже й нащадків маєш?

— Заміж не вийшла, а нащадка маю.

— ?

— Отож, час Шевченкової Катерини давно в забутті. Не я перша і не я остання.

— Ти ж і красива, і молода, і вчена, то чого ж сама?

— Так вирішила.

— А роботу маєш?

— Маю високооплачувану, двокімнатну квартиру, няню для малого, поки підросте до садочка. Держава помагає як матері-одиначці. До народження сина об’їздила Європу. Ні від кого не залежу.

— А хіба тобі не хотілось би мати доброго супутника в житті, щоб  з ним ділити радість і проблеми вирішувати разом?  Та, зрештою, пройтись, щоб  люди сказали: «Яка гарна пара»?.

— Кажете, доброго супутника? Не знаю, мабуть, я розчарувалась у них. Бо серед моїх однокласниць немає щасливих. В одної чоловік п’є, а  де п’янка, там і бійка,  часто в синяках ходить. А розійтись не хоче, бо 2 діток малих. Для них треба батько. Як тверезий, каже, то нормальний. В іншої однокласниці – ігроман. Кожну копійку програвав, не витримала. Поки дітей не мають, розійшлися. У третьої пристрастився до наркотиків, і вони  йому жити не дають. А це рано чи пізно – смерть. І не покинути, бо ж виходила заміж за нормального, то тепер рятує, шукає вихід, прагне вилікувати. А в моєї подруги такий скупий, щодня мусить звітувати перед ним за кожну витрачену копійку. Вже живе з ним 3 роки, а за цей час нічого нового із одягу і взуття не придбала. Користується тим, що до заміжжя мала.

— А, може, він просто економний і на щось збирає гроші?

— Та ні, в них усе є. А ще проблема: не хоче дітей мати, бо це ж і на них підуть витрати. І от в мене ніякої радості.

Також дуже жаль однокласницю-розумницю. Закінчила школу з медаллю, університет – з відзнакою, має престижну роботу і чоловіка-альфонса. Цілий рік шукає роботу і ніде  не може затриматись. Скрізь йому не подобається та ще й зраджує її.

 Як я зрозуміла, ці всі живуть у місті, то в чоловіків після державної праці – відпочинок вдома, та вони   заповнюють вільний час не тим, що треба. Хай їдуть на дачу, в село батькам помагати.

—Так і про село скажу. Добре, що з батьками, то помагають господарювати і діток няньчити, інакше не витримала б, бо повно худоби і кілька гектарів  землі. Вона – як рабиня Ізаура, як наймичка, а він велике «цабе», працює начальником в одній установі, додому вертається тільки відпочивати. То  навіщо такі чоловіки? Краще самій. Ну, не сама ж: син росте – моя радість і потіха. Я щаслива.

— А хто батько твого сина? Я думаю, рано чи пізно він захоче знати.

— Дуже не буду хвалити, але хороша людина. Я його просто використала.

— Якщо одружений, то де ж хороша, коли скочила в гречку. Захоче помогти синові при зустрічі в майбутньому, а дружина, безсердечна  і не дозволить, поставить ультиматум (знаю такий приклад  у Луцьку).

— Ще не одружений.

— А знає?

— Ні.

— О, тоді тим більше, не гай часу, скажи йому, і якщо він порядний, то або одружився з тобою, або  хоч знатимуть син і батько один про одного. І ти ощасливиш двох дорогих тобі людей. А за таємницю син тобі не пробачить. Так, зрештою, з таким гріхом важко жити, мабуть. Він же щодня і щомиті буде нагадувати,  

Звичайно, проблеми після заміжжя добавляються, бо треба й за чоловіка подбати і догодити йому. Але ж, мабуть, це наше призначення на Землі.  За щастя треба боротись. Не так, звичайно, як ти. Кажеш, що вже щаслива, а твій син щасливий без батька? 

Якщо всі дівчата так поведуться, як ти, то колись і твого сина можуть  використати. Ти б хотіла такого, щоб не знати нічого про ріднесеньких онучат десь там,  на сторожі? Отож, задумайтеся.

Хочу і до чоловіків звернутись. Десь читала такі слова: «Справжня суть чоловіка – не у маханні кулаками, не у доведенні своєї правоти, не у використанні жінок. Сила чоловіка в тому, щоб створити світ для однієї-єдиної, у якому вона почувалася б коханою і захищеною».

Валентина ОСТАПЧУК. 

...Травень солодко мріє, вслухається в щебет птахів, захлинається п’янкими пахощами квітів, дерев, чистого повітря. Скоро-скоро  весна зустрінеться з літом, гаряче привітають один одного, постоять кілька днів в дружніх  обіймах, — і весна, стомившись від шаленого квітування навколо, піде на спочинок, а літо, працюючи, готуватиме щедрі дарунки, вирощені на землі, осені  і зимі.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 123

На Землі живе 8 мільярдів людей. Ми звикли ставитися до нашої планети по-споживацьки і навіть не замислюємося, що в першу чергу шкодимо собі. У світі, де все підпадає під жагу збагачення, де ресурси використовуються нераціонально, сміття стало однією з найактуальніших проблем нашого суспільства.

Куди подіти стільки відходів? Хто заплатить за переробку сміття? Що насправді відбувається в цій сфері? 

Усі ці питання вдалося вивчити  завдяки інформації, ретельно зібраній та проаналізованій волонтерами проєкту “Благотворче суспільство” та оприлюдненій на конференції «Глобальна криза. Час правди».

Нераціональне використання ресурсів

Ми використовуємо ресурси настільки неефективно, що виробляємо набагато більше, ніж можемо спожити. Ми викидаємо їжу, новий одяг і навіть нові машини.

У чилійській пустелі Атакама утворилося величезне звалище нового непроданого одягу. Зі стрімкою зміною трендів багато предметів стають непотрібними. Щороку в порт Чилі прибуває 59 000 тонн одягу, і щонайменше 38 000 тонн залишаються тут на звалищі, тому що ніхто не платить за їх переробку чи утилізацію. 

Скільки ще одягу гниє на звалищах? Крім того, щосекунди у світі спалюється одна вантажівка одягу! Уявляєте, скільки ресурсів було використано, щоб зробити цю купу одягу? Скільки води було витрачено даремно, хоча близько двох мільярдів людей відчувають нестачу чистої питної води?

Згідно з глобальним звітом ООН, щороку викидається 900 мільйонів тонн їжі! У грошовому еквіваленті знищено продовольства на 750 мільйонів доларів. Незважаючи на це, у 2020 році 811 мільйонів людей недоїдали.

Існує глобальний індекс голоду. Середні глобальні показники постійно зростають. Війни та аномальні кліматичні катаклізми залишають людей без їжі, а лише на Мадагаскарі 1,3 мільйона людей знаходяться під загрозою голодної смерті! А в усьому світі щодня від голоду помирає 8000 дітей!

Звалища отруюють все навколо!

Дані про кількість сміття, які є у відкритому доступі, дуже занижені. Але навіть згідно з цими даними ми щороку викидаємо понад 2 мільярди тонн сміття.

Лише за останні 4 місяці 2023 року на звалища було викинуто 730 мільйонів тонн сміття. Для порівняння:  все населення Землі важить 300 мільйонів тонн, а це означає, що всього за 4 місяці ми викинули в 2,5 рази більше ваги всього людського роду.

Значна частина сміття в тому вигляді, в якому ми його викидаємо, не піддається біологічному розкладанню і не може бути належним чином перероблена.  

Одне лише звалище Газіпур в Індії можна порівняти з висотою Тадж-Махала. Відходи розкладаються, виділяючи метан та інші хімічні речовини, отруюючи ґрунт і повітря та сприяючи парниковому ефекту. Звалищний газ потрапляє в землю, а потім у водойми, з яких пізніше надходить  питна вода.

Це лише один приклад, але це відбувається в усьому світі! Крім того, практикується спалювання відходів, в результаті чого виділяються небезпечні гази, що містять токсичні важкі метали. Кадмій, ртуть і свинець  впливають на кровоносну та нервову системи та створюють ризик генетичних ракових захворювань. У новій доповіді Дитячого фонду ЮНІСЕФ говориться, що кожна третя дитина, або близько 800 мільйонів дітей, має настільки високий рівень свинцю в крові, що це може призвести до погіршення розумових здібностей і навіть   до смерті.

Переробка, на жаль, не рятує ситуацію!

Згідно зі звітом Світового банку «What a Waste 2.0», пластик, папір і картон, метал і скло складають 38% міських відходів. І лише 13,5% цього вторинного матеріалу фактично переробляється в усьому світі, що становить трохи більше 5% від загального обсягу відходів. Незважаючи на це, наші темпи виробництва та споживання лише зростають, як і звалища навколо нас.

Зараз переробка відходів займає дуже багато часу та коштів. Щоб отримати тонну вторинної переробки, потрібні неймовірні ресурси для миття, збору, доставки, сортування, упаковки, продажу тощо. Зрештою, виявляється, що потрібно витрачати набагато більше грошей, а до цього ніхто не готовий. Наприклад, одна з різновидів ПЕТ-пластику в новому вигляді коштує близько 500 євро за тонну, а в переробленому – близько 1000 євро. Виробнику абсолютно невигідно підвищувати собівартість продукту вдвічі. Більш того, в умовах жорсткої конкуренції його продукт стає збитковим. Фірми з переробки пластику навіть додають більше нового пластику до переробленого пластику та продають його під маркою RECYCLED.

Сміттєва мафія

Мало того, що саме сміття шкодить нашій планеті, флорі та фауні та нам самим, ми настільки засліплені жагою збагачення, що існує таке явище, як сміттєва мафія.

Як тільки у світі з’явилося токсичне сміття, яке не піддається біорозкладанню, знайшлися ті, хто на цьому заробляє. Мафіозні клани скуповують території і перетворюють їх на звалища. І хоча на папері все може виглядати законно, здебільшого ці сміттєзвалища знаходяться поблизу населених пунктів і порушують усі екологічні норми.

Важливою частиною бізнесу сміттєвої мафії є нелегальне транспортування промислових відходів. Якщо компанія хоче позбутися своїх токсичних відходів і платити якомога менше грошей, вона передає відходи мафії. І замість того, щоб бути утилізованим належним, але дорогим способом, ці відходи вивозяться, а потім зникають.

Контролюючи сміттєзвалища, мафія не тільки отримує непропорційно завищений прибуток, але й має можливість контролювати міста. Як тільки вони забороняють вивозити сміття на свої звалища, місто перетворюється на звалище.

Що ми можемо змінити?

Сміття – гниле обличчя споживацького формату суспільства. Цим ми вбиваємо планету і   себе. Нам невигідно переробляти сміття. Нам невигідно розвивати технологію, яка б очистила нашу планету.  

Що ми дійсно можемо і повинні зробити сьогодні, це змінити формат суспільства зі споживацького на БЛАГОТВОРЧИЙ. Коли 8 основ Благотворчого суспільства будуть прийняті на конституційному рівні в усіх країнах, такі схеми будуть неможливі. Бо головною цінністю в усьому світі буде життя людини. За таких умов усьому цьому бруду не буде місця на планеті та у відносинах між людьми. Будь-який бізнес буде побудований лише на єдиній меті — покращити життя людей, принести користь планеті та всьому людству.

Кому потрібно більше інформації – знайдіть її на офіційному сайті “Благотворче суспільство” / CreativeSociety!

Автори: волонтери міжнародного глобального руху «Благотворче суспільство».

На Землі живе 8 мільярдів людей. Ми звикли ставитися до нашої планети по-споживацьки і навіть не замислюємося, що в першу чергу шкодимо собі. У світі, де все підпадає під жагу збагачення, де ресурси використовуються нераціонально, сміття стало однією з найактуальніших проблем нашого суспільства.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 337

Іксодові кліщі переносять енцефаліт — вірусну інфекцію, що вражає центральну нервову систему людини. Недугу плутають із грипом,  бо має подібні симптоми.

Понад 100 тис. видів кліщів існують у світі. Більшість — невідомі людині. Спричиняють майже 150 хвороб. В Україні трапляються сім видів кліщів.

Найнебезпечніші — іксодові. Переносять енцефаліт — вірусну інфекцію, що вражає центральну нервову систему.

Першими ознаками енцефаліту є температура тіла +38...40°C. Людина відчуває слабкість, швидко втомлюється, постійно хоче спати. Виникає запаморочення, озноб, нудота чи блювота.

Кліщовий енцефаліт плутають із грипом, бо має подібні симптоми. Спершу проходить без ускладнень. Проблеми починаються, коли вірус потрапляє в мозок. Тоді до загальної лихоманки додаються порушення рухових функцій, провали в пам’яті.

Інкубаційний період енцефаліту триває 7–14 днів. Вірус не передається від людини до людини.

Тяжкість перебігу недуги залежить від віку хворого. Більшість 60-річних помирають протягом тижня від початку хвороби. Після укусу краще одразу звернутися до медпункту, видалити кліща та почати лікування. Призначають імуноглобулін.

Якщо термінову медичну допомогу надати нікому, видалити кліща можна самостійно. Роблять це пінцетом або ниткою. До видалення уражену ділянку нічим не потрібно змащувати. Після — обробити йодом чи спиртом.

Уберегтися від недуги допоможе щеплення. Його роблять раз на п’ять років. Курс складається з двох вакцин, які колють з інтервалом у сім місяців.

Кліщі найактивніші у квітні-червні й серпні-жовтні. Живуть у лісах, парках, на газонах біля будинку, кущах.

Переважно кусають за пахви, внутрішню поверхню стегна, шию. Але іноді їх можна знайти й на гомілках, підколінних ямках, сідницях чи животі.

Вберегтися від кліщів допоможе світлий закритий одяг і головний убір. Варто що дві години оглядати тіло.

Перед кожною прогулянкою варто використовувати засоби, які відлякують кліщів. 

Тварин обробляють спреями

Кліщі вражають домашніх улюбленців. Паразити є переносниками багатьох недуг, зокрема бабезіозу — захворювання крові, від якого тварина гине.

Якщо тварина стає млявою, не їсть, постійно лежить і має темну сечу — одразу зверніться до ветеринара. Він видалить паразита й призначить лікування.

Захистити домашніх улюбленців від укусу кліща неможливо. Можна лише зменшити ризик ураження.

Фахівці радять обробити тварину спреями, шампунями, краплями чи спеціальними нашийниками від кліщів.

Протипаразитарні засоби підбирають залежно від породи й розмірів тварини, віку та її активності. Для максимальної надійності можна комбінувати різні засоби, але після консультації з ветеринаром.

Нашийники підійдуть короткошерстим тваринам. Довгошерстим краще взяти краплі чи аерозолі. Спрей — універсальний.

Засоби захисту радить застосовувати на другий день після миття тварини, коли на шкірі відновиться жировий шар, у який і проникають препарати. 

Іксодові кліщі переносять енцефаліт — вірусну інфекцію, що вражає центральну нервову систему людини. Недугу плутають із грипом,  бо має подібні симптоми.

Понад 100 тис. видів кліщів існують у світі. Більшість — невідомі людині. Спричиняють майже 150 хвороб. В Україні трапляються сім видів кліщів.

Найнебезпечніші — іксодові. Переносять енцефаліт — вірусну інфекцію, що вражає центральну нервову систему.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 197