Побутує мудрість, що за чотирма апостольськими Євангеліями є п’яте, яке пише кожен із нас своїм життям. Пише філософією свого соціального бачення, добрими і поганими вчинкам, здобутками і втратами, перемогами і поразками, радістю і горем та вірою в Бога й Україну.
Запропонований читачу нарис – це лиш абзац із цієї сповіді, який проливає світло на нашу українську дійсність через призму святого Воскресіння.
Великий день –
З Христом звіряєм кроки
І сад Божественних пісень,
Духовного життя уроки.
Моя душа – посудина без
дна,
Я сиплю в неї доброго і
злого,
Але як випаде хвилина
провідна,
Шукаю в ній величного й
святого.
Шепчу, що я не сам,
Що я і Бог – ми вдвох.
Такі хвилини я нікому не
віддам,
Бо лиш тоді панує в мені
Бог.
Тоді спокуси і гріхи, і горе
Зникають, і сяє
життєдайний хрест,
І радість у мені говорить:
«Христос Воскрес –
Воістину Воскрес!».
Гостина
Що не кажіть, а ми таки міняємося. Міняємося в єднанні навколо Духа святого, Ісуса Христа і єдиного Бога-Отця. Про єдність Віри, нації і суспільства чуємо щодня на різних площинах людського спілкування.
Немало списів поламано і шабель пощерблено в гострих полемічних суперечках про сутність в Україні московської церкви та рашистської агресії. З погляду на загальний стан православ’я в Україні це виглядає, як тіло людини, в якого одна рука хвора з довготривалим хронічним запаленням.
Потреба в лікуванні беззаперечна. Чи рухається процес в бік оздоровлення? Щоб це зрозуміти, важливо заглянути в єство вірян, продіагностувати причини хвороби, довіру до цілителя і визначити методи лікування.
На мою суб’єктивну думку, зміни в свідомості вірян відбуваються і рухаються в позитивному напрямку.
До такого висновку я дійшов, побувавши на гостинах у родичів в Любешові на святий Великдень. Так склалося, що за святковим столом зібралися віряни ПЦУ, католики, греко-католики та прихожани УПЦ. Одна родина, а погляди на сутність віри різні. Це спонукало до розмови.
Тон задала пані Марія, господиня дому і сім’ї:
– Відчуваю, що хтось мені дорікне, що відвідую церкву, яку називають «московською». Так ось, я не бачу в цьому гріха. У нас священник розумний, молодий і сучасний. Молиться з нами за мир і Україну. Не забуває помолитися за упокій і Царство небесне загиблих воїнів.
– А служба у вашій церкві на якій мові ведеться? – коле гострою шпилькою Валя, родичка із Костополя. – Ця ваша старослов’янська незрозуміла для простих вірян.
– Це тільки спочатку незрозуміло, а згодом все стає ясним і доступним. Більше того, ми ж знаємо, що старослов’янської в загальному вжитку на службі не більше 20 відсотків. Зауважу, що проповідь священник виголошує українською.
– А чому б не українізуватися і не бути з усіма «за одно», як навчав Ісус Христос? – приєднується до розмови ковельчанин Андрій.
– Так склалося на зорі Незалежності. Приналежність до тієї чи іншої конфесії не впливає на мої переконання любити Україну, рід свій. Більше того, прихильники УПЦ героїчно, на рівні з іншими, воюють на передовій проти кремлівського агресора. Я вчителька, і ніхто мені не дорікне, адже навчаю дітей бути істинними українцями, відстоювати нашу Незалежність, мову та віру.
Мить помовчавши, продовжила:
—Хоча, правду кажучи, не у всіх храмах УПЦ панують злагода і благодать. З болем у серці читаю про конфлікти між вірянами різних конфесій, відмову окремих священнослужителів відспівувати полеглих на війні наших земляків. Такого не повинно бути, якщо ми хочемо Україні добра. Вірю, що колись у нас буде єдина українська Церква.
– Михайле, а в католиків на якій мові служиться Божественна меса? – запитую я, щоб полеміку про віру і конфесії спрямувати в спокійніше русло.
Михайло – католик і чоловік пані Марії. Він каже:
– У нас парафія малочисельна, то ксьондз відправляє службу українською, а в Луцьку – польською і нашою рідною. Буває, що деякі притчі з Євангелія я не розумію, хоч їх читають українською.
– А в греко-католиків як ведеться служба? – цікавиться Іван з Костополя, прихильник ПЦУ.
– Так, як у всіх православних храмах – за східним обрядом. Служать високоосвічені, людяні ієромонахи. Вони справжні патріоти нашої православної віри. Мені подобається, що служба ведеться недовго – менше, аніж півтори години. Хор славний, професійний. Кожного разу після Божественної Літургії співає «Молитву за Україну», причому з усіма вірянами – розказує пані Марія-2, ковельчанка (по батькові – католичка, по матері – православна).
l
Окремі політики часто-густо звинувачують вірян ПЦУ: мовляв, вони розхитують стовп єдиної віри, при цьому не ступивши і кроку до єднання. Забувають, що на початку 90-х втратили шанс на єдину помісну церкву в Україні.
Забувають, що єднання – це довготривалий процес. Забувають, що Христове вчення передбачає терпимість. Христову віру під один шаблон не втиснеш.
Згадую судження ієромонаха о. Євгена Задорожного, який зобразив узагальнену картину так: «Уявіть, що віра Христова – це гарний луг квітучий. Кожна квітка – це та чи інша Церква. Споглядає Ісус з Царства небесного і тішиться, як розквітає Його вчення. Бачить, що фундамент Його церкви міцно стоїть на основах Любові, Правди і Добра, вірно слугує людям! Переконаний, що саме на цій основі можливе благодатне майбутнє людства.
Всім хочеться знати, коли настане цей день і час та як він буде виглядати? Один чоловік захотів навчитись передбачати майбутнє. Навіть якісь задатки для цього мав. Тож звернувся до старійшини магів-оракулів. Той відповів: «Добре. Я навчу тебе цьому ремеслу, але ти маєш щодня молитися, щоб Бог цей дар забрав, а натомість дарував бачення гріхів своїх».
Справді, якби ми бачили гріхи свої, усвідомлювали їх і каялися, то й без оракулів знали б, що буде з нами через 100 літ. Бо ж війна, корупція, бідність, хаос – це наслідки наших сьогоденних гріховних діянь.
– Помолімось! – запропонував Андрій. – Благослови, Господи, дім цей, родину, цю гостину і Україну…
– Ми пережили цей незламний рік у тривогах під знаком війни. Мій син на передовій, захищає нашу землю від агресора. Немало його побратимів покоїться під прапорами України. Пригубимо ці келихи за наших воїнів, за мир і свято Воскресіння! – виголосив своє і всіх наболіле першим тостом Іван.
l
«Зустріч вдалася. Попри всі дискусії, сумніви, судження, ми об’єднані і перев’язані перевеслом віри Христової, родини і України», – думав я, повертаючись додому.
Кривава весна
Весняна купіль – цвітуть
анемони,
Берізка прибралась в
зелену корону.
Оживає Природа – птахів
перегони,
Мелодії лісу, навколо спів,
гомін
– Цвінь-цінь-цінь... –
співає пташина,
– Ку-ку, ку-ку – гітарить
зозуля казку,
– Тьох-тьох-тьох – ллється трель солов’їна…
Українська весна, – від
Господа ласка.
Надіється і тішиться
Земля:
Витязь Миру її природу
сватає.
Чекає люд на пишні весілля,
Мирний день українців возрадує.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Побутує мудрість, що за чотирма апостольськими Євангеліями є п’яте, яке пише кожен із нас своїм життям. Пише філософією свого соціального бачення, добрими і поганими вчинкам, здобутками і втратами, перемогами і поразками, радістю і горем та вірою в Бога й Україну.
Запропонований читачу нарис – це лиш абзац із цієї сповіді, який проливає світло на нашу українську дійсність через призму святого Воскресіння.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 24
Четвер. Мінлива хмарність, дощ. Температура: 17оС. Вітер північно-західний помірно сильний.
В останню суботу травня, тобто післязавтра, в Україні відзначатимуть День працівників видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження. 
Ще порівняно недавно ми надто не замислювалися над глибинною суттю Міжнародного дня захисту дітей, яке традиційно відзначали 1 червня кожного року.
Чистота і благоустрій міста – це результат взаємодії його мешканців та комунальників. Постійно «на варті» комфорту, добробуту та зручностей, до яких ми звикли, перебувають комунальні підприємства, серед яких – РЖКП №1. Ми неодноразово інформували про злагоджену роботу підприємства в умовах воєнного стану, співпрацю з міською владою та реалізацію спільних проєктів на благо громади. 
Перші дні травня мають для українців, образно кажучи, сакральне значення. Як би вони не називалися (чи примирення, чи перемоги, чи пам’яті), зміст їх один: ми сумуємо і плачемо за полеглими у роки Другої світової війни, вшановуємо полеглих на полях кровопролитних битв, серед яких — мільйони українців, молимося за упокій їх душ. І як клятву, проголошуємо слова: «Ніколи знову!».
Побутує мудрість, що за чотирма апостольськими Євангеліями є п’яте, яке пише кожен із нас своїм життям. Пише філософією свого соціального бачення, добрими і поганими вчинкам, здобутками і втратами, перемогами і поразками, радістю і горем та вірою в Бога й Україну.
30 травня, п’ятниця
ОВЕН. Активізуйте свою працездатнiсть, сумлiннiсть i пунктуальнiсть, i ви зможете досяги успiху. Будьте вiдкритi i доброзичливi. Постарайтеся не розкривати плани. Конкуренти не дрiмають. 