Повідомлення в номер / Візьміть дитину у родину

22.04.2016

Візьміть дитину у родину!

Кожна дитина хоче жити з татом і мамою, відчувати родинне тепло і затишок. Проте не всі діти мають таку можливість. У таких випадках існують форми сімейного влаштування.

У Ковелі функціонує 6 прийомних сімей, в яких виховується 13 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тут хлопчиків і дівчаток огорнули турботою і любов'ю, подарували їм квиток у щасливе майбутнє. Ці родини стали рідними для прийомних дітей.

Прийомні сім'ї охоплені соціальним супроводженням Ковельського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який сприяє у вирішенні певного кола питань. Стан утримання та виховання дітей у таких сім'ях контролюється службою у справах дітей.

Щомісяця проводяться зустрічі взаємопідтримки, де батьки можуть поспілкуватись, отримати необхідну консультаційну допомогу стосовно виховання, внутрішньосімейних стосунків. Такі заходи організовуються спільно з громадською організацією "Найщасливіша".

Наталія Наконечна, президент Спілки громадських організацій «Волинь — територія життя», до якої входить і згаданий осередок, проводить бесіди з прийомними батьками, дає слушні поради. Громадські активісти організовують психологічні тренінги, солодкі столи для учасників, тим самим створючи їм відпочинок і корисне спілкування. Надається конкретна підтримка батькам, які влаштували у свою сім'ю дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування.

Працівники центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей ведуть інформаційну пропаганду сімейних форм виховання, виступають на батьківських зборах у навчальних закладах, у колективах підприємств та установ міста.

На дітей, які виховуються у прийомних сім'ях, виплачується щомісячна державна соціальна допомога у розмірі двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Прийомні батьки мають першочергове право на усиновлення прийомної дитини.

Така родина — це шанс дитині-сироті вирости в сімейному оточенні та отримати батьківську любов й піклування. Можливо саме Ваш вчинок зробить цей світ добрішим.

Детальнішу інформацію щодо сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, Ви можете отримати, звернувшись до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, каб. 216.

Ковельський міський центр соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді.

Ковельський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 792

Повідомлення в номер / Людина на своєму місці

19.04.2016

Людина на своєму місці

Сьогодні на порядку денному далеко не риторичне запитання: "Хто порятує Україну?".

Відповідь однозначна: ті, що мають високий професіоналізм, державницьку позицію, відповідальність і любов до людей.

Не подумайте, що таких людей потрібно шукати десь в Грузії чи Канаді. Вони живуть і діють поруч з нами. На яких би посадах не були, всі свої знання, досвід, уміння віддають Україні.

До таких особистостей у нашому місті по праву належить Володимир Іванович Бойко, директор підприємства теплових мереж "Ковельтепло", депутат міської ради.

Все свідоме життя Володимир Іванович живе і працює заради людей, повсякчас творить добрі справи. Він ніколи не шукав легкого хліба, а, працюючи на теплоенергетичному підприємстві, намагався вивести його на європейський рівень. Сьогодні "Ковельтепло" – це високоавтоматизоване і технологічно сучасне підприємство, яке не поступається зарубіжним аналогам.

Володимир Бойко розпочав писати історію теплоенергетики Ковеля ще у 1979 році, коли став працювати майстром дільниці. Тоді отримав важливе завдання – в короткий термін змонтувати, налагодити і ввести в експлуатацію центральну котельню по вул. Володимирській. Так склалося, що будівництво житлових будинків випереджало монтаж комунікацій. А зима – на порозі.

Як згадує Володимир Іванович, працювали у вихідні, вдень і вночі. До них щодня навідувався тодішній голова міськвиконкому Олександр Стреков. Словом – штурм! Зусилля не були марними: котельню ввели в дію у визначений термін. Саме тоді проявився твердий характер молодого інженера, відповідальність за доручену справу та професіоналізм.

Після того історичного "хрещення" багато зроблено для розвитку тепломереж міста. Хто успішно працює, того шанують люди, а кар'єра веде за руку по східцях вверх.

Згодом Володимира Бойка призначили начальником дільниці тепломереж, а в 1991 році – директором підприємства теплових мереж. Він, як ніхто інший, знав і знає тепломережі та складне обладнання котелень, як-то кажуть, до гвинтика.

Володимир Бойко стан справ на складному теплоенергетичному виробництві тримає завжди на контролі. Йому постійно доповідають про ліквідацію аварійних пошкоджень, незважаючи на пору доби. На відповідальних ділянках роботи завжди буває сам.

Дисципліна, жорсткий контроль, постійна інформація про стан мереж – саме це забезпечує надійне функціонування всієї системи теплопостачання у Ковелі. Плюс – чітке бачення перспективи. Найсучасніші ноу-хау, які з'являються в Україні, запроваджуються на підприємстві – чи то економний пальник, чи то нова автоматика, чи попередньо ізольовані труби. Він багато працює над енергозбереженням, і це дає значну економію газу.

Володимир Іванович – не тільки висококваліфікований інженер, але й успішний менеджер-економіст. Підприємство працює прибутково, модернізується і оновлюється. Він кожному члену колективу старається допомогти в разі потреби. Така економічно-соціальна політика виправдана. На підприємстві відсутня плинність кадрів, працюють цілі династії.

Комунальники поважають свого керівника. Ось що вони кажуть:

"Хто б і за чим не прийшов, він допоможе".

"До нього, як до рідного, ідуть за порадою".

"Що гріха таїти? Буває пожурить, але ж справедливо".

"У нього висока самодисципліна, вимогливість та бачення перспективи".

"Налагоджені зв'язки з іншими підприємствами допомагають у роботі".

"Любить місто і ковельчан".

"Шанує батьків. Поки були живі, то до них на Полтавщину часто їздив. Тепер відвідує могили рідних. Обурюється, коли хтось скаже образливе слово про батька чи матір".

Справедливі характеристики до портрету непересічної особистості Ковеля.

Не випадково у 1998 році Володимир Іванович був обраний головою міста, а потому працював заступником міського голови. Незважаючи на глибоку економічну кризу, зумів стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в місті. До того ж, багато добрих справ зроблено в комунальному господарстві, освіті, культурі, спорті.

Завтра у Володимира Івановича – ювілей. Пройдено та пережито непростий шлях. Зроблено багато хорошого. Є чим пишатися і є чому радіти. Працівники підприємства, профспілковий комітет зичать Вам, Володимире Івановичу, міцного здоров'я, молодечої енергії, творчої наснаги на многії і благії літа. Хай квітень квітує не тільки в природі, але й у Вашому доброму серці! А ще – благополуччя родині, донькам, онукам і улюбленій дружині!

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКУ: Володимир БОЙКО в колі колег-працівників “Ковельтепла”.

Фото

Мирослава ДАНИЛЮКА.

Сьогодні на порядку денному далеко не риторичне запитання: "Хто порятує Україну?". Відповідь однозначна: ті, що мають високий професіоналізм, державницьку позицію, відповідальність і любов до людей.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1467

Повідомлення в номер / У Ковельському МТМО – день депутата

19.04.2016

У Ковельському МТМО – день депутата

У Ковельському МТМО відбувся день депутата, метою якого було ознайомити обранців громади з роботою медичних закладів Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 975

Повідомлення в номер / Хто він, безіменний герой?

19.04.2016

Хто він, безіменний герой?

Шановна редакціє газети «Вісті Ковельщини»!

Президія Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) постійно слідкує за подіями в місті та районі. Особливо нас зворушила стаття, надрукована у «Вістях Ковельщини» 10. 03. 2016 р., під назвою «Відлуння «Афгану».

Загадковий «афганець» веде розповідь з журналістом Анатолієм Семенюком про використання таємної зброї при веденні бойових дій в Афганістані. Наша організація багаточисельна. Ми знаємо героїчні вчинки наших членів організації і використовуємо у патріотично-виховній роботі при зустрічах з учнями шкіл міста та району і ставимо їх в приклад для підростаючого покоління.

На жаль, ми не знаємо, хто цей героїчний «афганець», подвиг якого ми також використали б у своїй патріотично-виховній роботі.

За допомогою нашої спільної газети «Вісті Ковельщини» запрошуємо нашого бойового побратима в організацію ветеранів Афганістану за адресою: вул. Грушевського, 14, щоб стати на облік і для популяризації його подвигу. Тим більше, що в цей час проходить відзначення учасників бойових дій нагородами Президента України. Можливо, ще одна нагорода знайшла б свого героя.

Стаття «Відлуння «Афгану» обговорювалась з військовими спеціалістами, які знаходяться у відставці і які виявили багато неточностей, що вказує на розрахунок автора на людей, далеких від військової справи.

Просимо надрукувати наше звернення, і якщо наш опонент не згідний з нами, можемо зустрітись в редакції газети «Вісті Ковельщини».

З повагою до Вас –

президія Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).

Шановна редакціє газети «Вісті Ковельщини»! Президія Ковельської міськрайонної організації ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) постійно слідкує за подіями в місті та районі. Особливо нас зворушила стаття, надрукована у «Вістях Ковельщини» 10. 03. 2016 р., під назвою «Відлуння «Афгану».

Я виконав свій журналістський обов’язок

Шановні ветерани Афганістану! Ваша зацікавленість публікацією «Відлуння «Афгану» («Вісті Ковельщини» від 10 березня ц. р.) заслуговує на увагу і повагу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 5

Повідомлення в номер / «Руками створена краса

19.04.2016

«Руками створена краса»

“Руками створена краса” – під такою назвою відкрилась виставка у Ковельському історичному музеї. Вона сформована на основі приватної колекції ковельчанки Мирослави Гудим. В експозиції близько 70-ти робіт – вишиті і ткані рушники, сорочки та сучасні прикраси з бісеру.

Колекцію давньої вишивки та ткацтва, як розповіла її власниця, вона почала збирати зі студентських років. Якось її мама у куфрі знайшла рушники, які вишивали її бабця Меланія Михальчук та мама Анастасія Галян на початку XX ст. Поступово збірка поповнювалася новими виробами.

На виставці представлені вишиті і ткані речі XX століття з різних регіонів Волині – Старовижівського, Любомльського, Ковельського, Маневицького, Володимир-Волинського.

Частина рушників і сорочка 20-х – 30-х років мають квітково-рослинні, зоо-орнаменти з деяким включенням і геометричного. Виконані у техніці “хрестик” червоно-чорними нитками на домотканому лляному полотні різної якості (тканина більше або менше вибілена). Рушники в основному весільні, щедро орнаментовані вишивкою.

Завдяки різнокольоровим ниткам, що з’явилися на ринках, вишивка у сорокових роках набуває поліхромності.

Поступово в моду входить кольорова художня гладь, що замінила в деякій мірі давню техніку “занизування”. 50 – 70 роки представляють рушники, вишиті у техніці “гладь”.

Пізніше, у вісімдесятих, вишивка поповнюється геометричними різнобарвними орнаментами, які кладуть на ткане полотно з покупних ниток.

У дев’яностих відбувається переосмислення минувшини, і рушники набувають нового вигляду з відтворенням візерунків початку минулого століття.

Ткані рушники (“обруси”, “партовини”) оздоблені смугастими орнаментами в основному червоних відтінків. Особливістю волинського вбрання було поєднання активних кольорових акцентів перебірного ткацтва з фактурними узорами білого чи сірого тла. Фактури ткання різні: в “ялинку”, в “ромби”, в “трикутники”. Кожен рушник неповторний, зі своєю душею.

На превеликий жаль, більшість вишивальниць і ткаль є невідомими. Лише кілька імен рукодільниць залишились для історії. Серед них – Домна Жук, Анастасія Іллюх (Ковельський район), Меланія Михальчук, Анастасія Галян (с. Мшанець Любомльського району).

У роки незалежності України активно відроджується роль рушників. Вони продовжують своє життя в сучасних обрядах, прикрашають домівки, офіційні установи, духовні святині.

Колекцію доповнюють сучасні прикраси з бісеру, виготовлені Мирославою Гудим. Це – ґердани, низинки, комірці.

Музей чекає на відвідувачів, шанувальників народної творчості і сучасного мистецтва.

Мирослава Мороз,

головний зберігач фондів Ковельського історичного музею.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Мирослава Мороз.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1121

Повідомлення в номер / Родини загиблих учасників АТО забезпечені житлом

19.04.2016

Родини загиблих учасників АТО забезпечені житлом

Ще двом ковельським сім’ям загиблих учасників АТО – Ярмолюків та Данилевичів надано квартири.

Міський голова Олег Кіндер на засіданні виконкому, де розглядалось це питання, висловив вдячність народному депутату Степану Івахіву та голові обласної ради Ігорю Палиці за фінансову допомогу у вирішенні цього питання.

У нинішньому році три двокімнатні помешкання куплено в новобудовах Луцька. Таким було бажання родин. Виділеної державної субвенції на забезпечення сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь у антитерористичній операції, житлом було недостатньо. Тому до благородної справи долучились благодійники.

За кошти Державного і міського бюджетів придбано житло дружині загиблого Олені Григорівні Шилік з дітьми. З цих же джерел і завдяки благодійному фонду Степана Івахіва профінансовано придбання оселі для вдови Юлії Юріївни Ярмолюк з синами. За кошти благодійного фонду забезпечив житлом родину Ольги Василівни Данилевич Ігор Палиця.

Квартиру мамі загиблого воїна Антоніні Петрівні Абрамчук виділили з міського звільненого фонду.

У Ковелі чотири сім’ї загиблих учасників АТО потребували поліпшення житлових умов і перебували на квартирному обліку. Завдяки зусиллям міської влади всі вони на сьогодні забезпечені власним житлом.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Ще двом ковельським сім’ям загиблих учасників АТО – Ярмолюків та Данилевичів надано квартири.

Подорож у казку…

Цікаво та змістовно пройшло свято Казки в загальноосвітній школі І – ІІ ступенів №9, приурочене до Міжнародного дня книги.

Місячник безпеки життєдіяльності

В професійно-технічному училищі №5 м. Ковеля протягом квітня проходить місячник безпеки життєдіяльності.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1039

Повідомлення в номер / Вдалий виступ ковельчан

19.04.2016

Змагалися юні спортсмени

Днями в КЗ "КДЮСШ ім. Є. Кондратовича" проходив VI традиційний регіональний турнір з плавання серед юнаків та дівчат 2004 р. н. і молодших пам'яті Євгена Кондратовича.

Вдалий виступ ковельчан

У Луцьку в спортивному залі "Колос" відбулись змагання з дзюдо серед юнаків та дівчат 2001– 2003 років народження за програмою "Волинь спортивна-2016".

Майже двісті спортсменів з різних куточків Волині приїхали до обласного центру, аби спробувати свої сили на килимі.

Вдало виступили ковельчани. З десяти юних дзюдоїстів, які захищали честь міста, шестеро стали переможцями та призерами цих змагань.

Ольга Падошик – І місце у ваговій категорії 33 кг, Оксана Гуска – І місце у ваговій категорії 52 кг, Софія Гуска – І місце у ваговій категорії + 63 кг, Олексій Медведик – ІІ місце у ваговій категорії 52 кг, Олександр Мостика – ІІІ місце у ваговій категорії 60 кг, Антон Губенко – ІІІ місце у ваговій категорії 38 кг.

Варто відзначити Владислава Сидорука за волю до перемоги.

Спортсменів до змагань готували тренери-викладачі Віктор Калінчик та Олександр Матлах.

Вітаємо команду ковельчан та бажаємо вдалих виступів й надалі.

Відділ молоді, фізичної культури та спорту міськвиконкому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 994

Повідомлення в номер / Книга мого життя

19.04.2016

Книга мого життя

Зустріч розпочала завідуюча бібліотекою Валентина Січкар, яка розповіла історію виникнення книг та їх написання.

Першою найвідомішою книгою у світі або, як її можна ще назвати книгою життя, книгою мудрості є Біблія. Вона мала і має великий вплив на розвиток людства та його культуру. Саме таку цінну книгу подарував бібліотеці священик Свято-Георгіївського храму отець Ніфонт.

Отець Ніфонт розповів про необхідність духовної літератури і духовного спілкування в житті кожної людини. Корисними були його поради у виборі й розумінні змісту книг.

– Книга ввійшла в моє життя як велике диво. Розчинила двері в невідомий світ. Я багато читала в молодості, читаю і зараз, – говорила в своєму виступі читачка бібліотеки Лілія Безсонова.

– Люблю читати, – продовжив розмову Володимир Щесюк, – сучасних наших письменників: В. Лиса, В Шкляра. Зачитуюсь цікавими творами М. Дочинця.

– Хороша книга – наче спілкування з доброю людиною, – висловила свою думку Валентина Скрипник. – У нас в сім'ї читають усі: чоловік, донька, онуки. Ми користуємось послугами бібліотеки давно і постійно.

– Без книги не уявляю свого життя, як і без бібліотеки, – наголосила ветеран педагогічної праці Лідія Гарлінська. – Книги супроводжують мене все життя, починаючи з раннього дитинства.

– Книгу не можна замінити ніякими новітніми технологіями. Електронні книжки теж мають свої "плюси". На мою думку, в цьому немає нічого поганого, – сказала Наталія Безпалько.

Багато цінних думок висловили Г. А. Грицюк, Е. Ф. Сало, Л. П. Костючок.

Дуже добре, що нещодавно у своєму блозі в інтернеті Голобська бібліотека відкрила рубрику "Ваша думка про прочитану книжку".

Тож і я написала декілька своїх вражень про прочитане. І ось результат.

Від авторки історичного роману "Дороги життя" Любові Василів-Базюк я отримала лист. Вона наша землячка, народилася на Волині і довгий час тут проживала. Зараз живе в Канаді.

– В сім'ї завжди цінували книгу, – зазначила ветеран Галина Халепа. – Я і дітей, і онуків привчила до читання.

– Книги мають особливу чарівність, вони дають нам насолоду, розмовляють із нами, дають добрі поради, стають живими друзями для нас, – відзначила Галина Муха.

На зустрічі також були присутні учні місцевої школи, які уже виявили великий інтерес до читання й виборювали призові місця в номінації "Кращий читач року", брали участь у конкурсах.

Також взяла участь в зустрічі і висловила свої думки заступник директора з виховної роботи Голобської школи-гімназії Наталія Качура.

Любителям читання такі літературні зустрічі дуже й дуже потрібні.

Валентина БЕРЕЖНА.

Нещодавно в Голобській бібліотеці було проведено зустріч "Книга мого життя". За чашкою чаю читачі могли щиро поспілкуватись, поділитися враженнями від прочитаного і взагалі поговорити про життя. Зустріч розпочала завідуюча бібліотекою Валентина Січкар, яка розповіла історію виникнення книг та їх написання.

Валентина БЕРЕЖНА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 920

Повідомлення в номер / Щиро дякую тобі, коледже

19.04.2016

Щиро дякую тобі, коледже!

Сімдесят років тому у Ковелі відбулась знакова подія – відкриття Школи медичних сестер. Дотепер цей заклад, сучасний Ковельський медичний коледж, стає Alma Mater для багатьох молодих людей, охочих вивчати медицину.

Майже шість років тому мені також пощастило назватись студенткою медколеджу. Навчальний заклад зустрів мене тепло та щиро. А сьогодні, навчаючись в Дніпропетровській медичній академії МОЗ України, хочу привітати рідний серцю навчальний заклад.

Дорогий коледже, дорогий Ігоре Івановичу, шановні викладачі та студенти! Вітаю Вас з Днем народження Alma Mater! Перш за все, хочу побажати усім міцного здоров'я, терпіння, наснаги. Нехай кожен день, проведений у цьому чудовому навчальному закладі, стає незабутнім, не схожим на інший, а по-своєму особливим.

Любі викладачі! Нехай Ваша енергійність, духовність, людяність і надалі допомагають прокладати шлях у життя талановитим та старанним студентам.

Всі, хто працює, навчається або має щонайменше відношення до нашого коледжу знає, скільки зусиль, здоров'я вкладено у створення навчального закладу високого рівня. Тому я хочу висловити слова подяки усім людям, котрі вкладають у розвиток коледжу частинку себе.

Коледже, щиро дякую тобі за здобуті знання, за виховання, за чудові умови для навчання, за можливість проявити себе, удосконалити свої таланти, за путівку у життя.

Неля ВАСКОВЕЦЬ,

студентка Дніпропетровської медичної академії,

випускниця коледжу

2014 р.

Просимо вибачення!

Автор статті “Роки стабільного розвитку та визнання”, вміщеної в газеті за 14.04.2016 року, Ігор Холейко просить вибачення у Самчука Олега Максимовича за допущену технічну помилку (пропущені рядки), зокрема:

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2121

Повідомлення в номер / Спогади гріють душу

19.04.2016

Спогади гріють душу

Ковельський медичний коледж (тоді він називався медучилищем) мені довелося очолювати з 1963 року майже 18 літ. Був я на той час уже шостим директором. У ті роки тут навчалося більше 700 учнів у 25–27 групах на фельдшерському, акушерському, медсестринському та фармацевтичному відділеннях.

Крім навчання, юнаки та дівчата організовували вечори відпочинку, цікаві зустрічі, на які запрошували відомих медиків, ветеранів-фронтовиків, їздили на екскурсії у Брест, Київ, по історичних місцях України, займалися спортом. Для проведення масових заходів часто орендували зали швейної фабрики та школи № 7.

Свою роботу на посаді керівника навчального закладу я розпочав із зміцнення матеріально-технічної бази. У цьому велику допомогу надавали педагогічний та учнівський колективи. За короткий час на території училища були ліквідовані клуня, конюшня та інші підсобні приміщення. На території училища облаштували спортивний майданчик. Згодом коника ми замінили на автомашину УАЗ та моторолер.

Багато довелось потрудитися із проведенням опалення. Спочатку переробили пічки під газ, а потім (оскільки заборонили в училищі пічне газове опалення) перейшли на водяний обігрів із встановленням радіаторів і труб в усіх класах та кабінетах, і все це – не перериваючи навчального процесу.

Так поступово приміщення набували привабливого вигляду. Всі кабінети і лабораторії обладнані відповідно до навчально-виховних планів. Корпуси облицювали плиткою, відкрили учнівську бібліотеку, ще згодом обладнали для учнів дешеву учнівську їдальню закритого типу. Для практичних навичок майбутніх медичних працівників нам необхідно було тісно співпрацювати з лікувальними закладами Ковеля. Велику допомогу ми отримали від головних лікарів центральної райлікарні В. І. Ісюка та вузлової – Г. А. Межиборського (нині покійного). Там були відкриті навчальні кабінети, створені всі умови для проходження практики учнів.

За час моєї роботи в училищі ми випустили більше двох тисяч середніх медпрацівників, які були працевлаштовані на Ковельщині, в області, в Україні і в країнах СНД.

Наші випускники, багато з яких закінчили медінститути, влилися в колективи лікувальних закладів міста: А. Л. Сарапін, В. І. Лукашук, В. В. Степанюк (нині покійні), М. В. Хомич, В. П. Попічко, З. П. Хомич, М. А. Філіпчук, В. С. Ковалевець, С. Г. Попіка, В. В. Герун та інші.

Приємно, що в центральній райлікарні зарекомендували себе прекрасними фахівцями наші випускники: Г. Г. Мельник – головна медсестра (нині покійна), Т. С. Вальчук – фельдшер швидкої допомоги, С. М. Носко – медсестра жіночої консультації, С. С. Юркевич – медсестра дитячої лікарні, М. М. Поліщук – медсестра хірургічного відділення, Г. Г. Єрмолаєва– колишня старша медсестра ЛОР- відділення, В. Л. Мітчик – акушерка пологового будинку, Е. А. Соловянчик – медсестра неврологічного відділення, Н. С. Лихобицька – медсестра тубдиспансеру, Т. Г. Лайтер – старша медсестра травматологічного відділення, М. В. Дембіцька – акушерка пологового будинку, В. О. Ковальчук – старша акушерка пологового будинку, М. П. Шум – старша медсестра стоматполіклініки, М. В. Шимків – медсестра хірургічного відділення.

Слід добре слово сказати про нашого випускника – директора медичного коледжу І. І. Холейка, який перейняв «естафету» управління медичним коледжем після покійної Н. А. Шнирьової і який істотно зміцнив матеріально-технічну базу. За це йому – велика подяка від ветеранів-медиків.

Усіма здобутками, яких досяг у своєму житті, я завдячую викладацькому колективу. Велике «спасибі» – колегам, які працювали тоді, а деякі й зараз трудяться. Це – завуч медучилища С. В. Петренко (нині покійна), Ю. Є. Жерж, Ю. П. Коц, В. В. Лихобицький, Є. І. Сарапіна, В. П. Попічко, Т. К. Гануліч, А. О. Оніщенко, Г. П. Оніщенко, Н. Ф. Петрук (яка стала директором після мене), Г. П. Глазунова, А. М. Акімова, В. А. Ліщук, Г. А. Ліщук, П. І. Васкевич, С. Ф. Концур, Н. Г. Решетко, А. Г. Іванюк, В. П. Борщ, Н. М. Корнисік, В. Ф. Дорошук, А. І. Петрук, В. Г. Шепеля, М. І. Гелюта, М. Д. Гелюта, А. С. Маковецький, Р. І. Літвінчук і нині покійні Г. І Вацак, Л. Д. Удовиченко, А. С. Васільєв, Л. Г. Громенко, В. М. Борисов, Н. О. Катерна, В. Я. Катерний, Г. С. Редькіна, М. Й. Кавецька, Н. С. Вілівчук, С. А. Отрощенко, О. П. Кочубей, Г. Ф. Самойлович, В. І. Шепеля.

Також без сумлінної праці обслуговуючого персоналу було не обійтися, а це - М. Г. Кримусь, С. С. Самчинський, В. В. Мішуріс, І. І. Зарчук (нині покійний), Г. С. Панасюк, Г. М. Михаленко, Н. Г. Ризванюк, С. С. Самчинська, Н. М. Сарапіна, О. А. Бешта, Л. О. Кочубей, М. М. Нагалюк.

Спільні роки, проведені в медучилищі, не забуваються, хоч вимагала робота і великих розумових, й фізичних навантажень. Та без підтримки колективу нашого училища, з яким ділили і радісні, і сумні хвилини, було б важко здійснити все, що нам вдалося зробити хорошого.

Тож від душі вітаю всіх, кого доля поєднала в різні роки з Ковельським медичним училищем, зі святом – 70-ою річницею нашого навчального закладу!

Григорій МАКАРЧУК,

колишній директор Ковельського медучилища, ветеран

охорони здоров’я Ковельщини.

НА ЗНІМКУ: група працівників медичного коледжу (фото 70-их років).

Фото з архіву автора.

Григорій МАКАРЧУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1126