Повідомлення в номер / Христос Воскрес! Воістину Воскрес

28.04.2016
Шановні ковельчани!
Щиросердечно вітаю Вас із світлим святом Христового Воскресіння!
У день радісного Великодня ми відкриваємо свою душу Господу, наповнюємо серця щастям і теплотою, чекаємо у гості найрідніших і найближчих людей. Ми линемо туди, де зростали, пригадуємо всіх тих, кого вже немає, даруємо свою любов та турботу близьким. Ми радіємо від того, що дочекалися цього прекрасного дня і бажаємо один одному зустріти його ще не раз.
В Україні  Великдень – особливо шановане і величне свято. У цей прекрасний час оновлюється не лише природа, чистішими і відродженими стають наші душі. 
Дорогі ковельчани! Бажаю Вам, аби Ви пронесли Пасхальну радість впродовж року. Нехай Воскреслий Христос подарує Вам віру у майбутнє і надію на краще завтра. 
Здоров'я Вам, наснаги, любові, щасливих днів та добрих ранків. Сьогодні, як ніколи,  зичу миру та чистого неба над головою. Нехай  у житті все складається якнайкраще, а у Ваших затишних домівках панує добробут та достаток.
Нехай наші сьогоднішні молитви, що злітають до небес, будуть почуті. Наші помисли будуть чистими, а справи – добрими.
Веселих та радісних Вам Великодніх свят!
З повагою –
Олег Кіндер,
 Ковельський міський голова.

278447106Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

У день радісного Великодня ми відкриваємо свою душу Господу, наповнюємо серця щастям і теплотою, чекаємо у гості найрідніших і найближчих людей. Ми линемо туди, де зростали, пригадуємо всіх тих, кого вже немає, даруємо свою любов та турботу близьким. Ми радіємо від того, що дочекалися цього прекрасного дня і бажаємо один одному зустріти його ще не раз.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1204
Читати далі

Повідомлення в номер / Христос Воскрес! Воістину Воскрес

28.04.2016

паска3

Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Сьогодні, у цей світлий і радісний день, з уст усіх православних християн звучить дороге нашому серцю – "Христос воскрес!". Які величні, змістовні ці слова! Який безмірно глибокий богословський зміст у пасхальному привітанні! У них зосереджено сутність нашої віри, сенс нашого буття. Ці слова не просто нагадують нам про наше воскресіння в день Його великого і славного Другого Пришестя. Вони випромінюють дивовижну силу, яка пронизує все наше єство. Вони кличуть нас до життя вічного, переконують нас, що ми мусимо вмерти для гріха, щоб сказати разом з апостолом, що "вже не я живу, а живе в мені Христос" (Гал. 2:20).

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 4010
Читати далі

Повідомлення в номер / ХРИСТОС ВОСКРЕС

28.04.2016
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
"Щоб ваша радість була повна"(Ів. 15,24).
"Мир залишаю вам, мій мир даю вам" (Ів. 14,27).
Празник Христового Воскресіння є днем великої радості і миру для всього людства. Радості – адже Син Божий переміг всяке зло і гріх – дарував нам через віру в Нього вічне життя. Миру – бо знищив всяку перешкоду між Богом і людиною – дарував нашим душам спокій і поєднання.
Нам, людям XXI століття, чимраз важче відкрити для себе радість і мир, які приносить Воскреслий Христос. Шалений ритм життя змушує людину йти в ногу з розвитком новітніх технологій, спонукає недобачати все те прекрасне, що має особа Воскреслого Христа для нас. Це, насамперед, покликання всіх нас жити в радості та мирі, один з одним. Можливість дивитися на світ так, як на Нього дивиться Господь. Радіти життю, бо Воскрес Христос і воскресла до нового життя кожна людина.
Запросімо Воскреслого Господа до свого родинного столу, а особливо – на Схід України, де ще сьогодні ведеться війна: боротьба між добром і злом, між світлом і темрявою, між смертю і життям. Огорнімо всіх наших воїнів, їхні родини, наших полонених молитвою у Пасхальних богослужіннях. Нехай сила Воскреслого Христа наповнить серця і душі всіх захисників нашої неньки-України.
Всім братам і сестрам України бажаємо разом з Воскреслим Христом – МИРУ І РАДОСТІ! Зростайте у святості, живіть у злагоді, здоров'ї і любові. 
Христос нехай буде вашим життям і воскресінням.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Воскресне Україна!
Монаша і парафіяльна спільноти 
храму бл. Миколая Чарнецького, УГКЦ.

14615884861main.jpegХРИСТОС ВОСКРЕС!

Великдень несе нам довгоочікувану радість перемоги Сина Божого, дарує надію та впевненість у завтрашньому дні, вселяє спокій у серцях, укріплює віру та живить душу...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2508
Читати далі
28.04.2016

dsc_0071У Ковелі облаштовують зону відпочинку

Минулої п'ятниці розпочались роботи з благоустрою та впорядкування території, де у Ковелі  буде облаштовано  рекреаційну зону.
Представники благодійного фонду "Патріоти Волині", міської влади, комунальних служб, молодь провели спільну толоку неподалік веслувальної станції (на знімках).
Перед стартом міський голова Олег Кіндер подякув усім, хто вирішив долучитися до благородної акції, усім, хто не стоїть осторонь справ громади і робить свій внесок,  аби місто ставало кращим і ошатнішим.
Олег Олексійович висловив слова вдячності народному депутату Степану Івахіву за ініціативу спорудити у Ковелі набережну, за фінансову підтримку цього проекту. Частину коштів на створення рекреаційної зони відпочинку виділять і з міського бюджету. 
Згодом  на березі Турії буде облаштовано ігрові та спортивні майданчики, пляж, велосипедні і пішохідні доріжки. Загалом створено хороші умови для відпочинку ковельчан.
До присутніх звернувся директор благодійного фонду "Патріоти Волині" Денис П'ятигорець. Він наголосив, що вони готові й надалі підтримувати соціальні проекти в місті і сподіваються, що це місце стане улюбленим для мешканців та гостей Ковеля.
Спільно усі взялись до роботи: вирубували чагарники, вантажили їх на транспорт, прибирали територію від сміття.  Водночас спеціальна техніка  розрівнювала  територію  для  спортивного майданчика.
По завершенню учасники акції зігрівались гарячим чаєм та смакували солодощами. Про частування подбали представники благодійного фонду. 
Початок  зроблено. За словами міського голови Олега Кіндера, до Дня міста заплановано завершити усі будівельні роботи. Ковельчани отримають чудовий подарунок   до свята.
Відділ внутрішньої політики, 
організаційної роботи та зв'язків 
з громадськістю міськвиконкому.
Фото з архіву відділу.

Минулої п'ятниці розпочались роботи з благоустрою та впорядкування території, де у Ковелі  буде облаштовано  рекреаційну зону. Представники благодійного фонду "Патріоти Волині", міської влади, комунальних служб, молодь провели спільну толоку неподалік веслувальної станції (на знімках).

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю міськвиконкому.

Фото з архіву відділу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1664
Читати далі

Повідомлення в номер / З Богом у серці

28.04.2016

DSC_0005З Богом у серці

Порівняно недавно несе службу Божу на Ковельщині настоятель Свято-Пантелеймонівського храму УПЦ КП смт Люблинця ієрей Матвій Олійник. Але й за цей час він здобув високий авторитет і повагу серед прихожан, мешканців міста й району завдяки своїй активній громадянській позиції, відданості українській національній ідеї, почуттю щирого патріотизму. Завдяки його завзяттю й ініціативності, допомозі спонсорів побудоване ошатне церковне приміщення.
Отець Матвій деякий час тому виявив добру волю поїхати капеланом в зону АТО, про що повідомляла газета "Вісті Ковельщини". Нині священик перебуває вдома, а невдовзі знову вирушить на Схід України з волонтерською допомогою. Саме цій чудовій людині, яка прямує по життю з Богом у серці, присвятила свій вірш поетеса Світлана Сандар.
Сьогодні ми зібрались в нашім храмі,
Бо в вірі Ви з'єднали нам серця,
Ви – пастир наш, ми гордимося Вами,
Любимо Вас, бо ми –
 Ваша сім'я.
І Свята Церква, як і рідна
 мати,
Сьогодні  проводжає Вас
 туди,
Де треба нам країну
 захищати,
Де наші кращі дочки 
і сини.
Де ті, що не ховаються 
за спину,
Де ті, що бережуть наше
 життя.
Де ті, що захищають
 Україну
Не ради слави – ради
 майбуття.
А там – найкращі, мужні 
і всесильні,
В двобої з смертю йде 
їх боротьба,
А ті, що полягли, вони –
 безсмертні,
Ми будем пам'ятати 
їх щодня.
Ви й тут, наш отче, кожної
 хвилини,
В молитвах щирих
 молитесь за них,
Хай Бог додасть здоров'я
 Вам і сили,
Щоб Вас, солдат,
 дождались ми живих.
Ми віримо, що Бог,
 Пречиста Божа Мати,
Всіх будуть захищати 
у бою.
Синам найкращим жити,
  не вмирати –
Всі разом переможемо
 війну!
НА ЗНІМКАХ: священик Матвій ОЛІЙНИК з рідними.
Фото з домашнього архіву.

Порівняно недавно несе службу Божу на Ковельщині настоятель Свято-Пантелеймонівського храму УПЦ КП смт Люблинця ієрей Матвій Олійник. Але й за цей час він здобув високий авторитет і повагу серед прихожан, мешканців міста й району завдяки своїй активній громадянській позиції, відданості українській національній ідеї, почуттю щирого патріотизму. Завдяки його завзяттю й ініціативності, допомозі спонсорів побудоване ошатне церковне приміщення.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 875
Читати далі
28.04.2016

IMG_6362Оновлення ікони – заклик Божий до єднання і порозуміння

Зустріч із священиком завжди особлива. У ній, як правило, присутні духовні, патріотичні і народні мотиви розмови.
Отця Віталія Лехкобита – настоятеля Свято-Володимирського храму УПЦ КП, ковельчани знають, як патріота свого краю, а парафіяни люблять і поважають.
– Приїдьте, у нас подія надзвичайна сталася – ікона Божої матері Неустанної Помочі у однієї парафіяльної сім'ї оновилася, – запрошує о. Віталій. – Це ж одна з найчудотворніших ікон у світі. За переказами образ Пресвятої Богородиці написав євангеліст Лука.
Звичайно, поспішаю до дива оновлення. Доки немає господині, у домі якої диво сталося, настоятель  храму люб'язно знайомить мене з новобудовою. Величина храму вражає. Золотаві бані із позолоченими хрестами возвеличуються над  сірими багатоповерхівками селища машинобудівників.
Цю красу бачать європейці, українці,  під'їжджаючи до Ковеля. То – справжня архітектурна і духовна "візитівка" міста. 
Не так давно (влітку минулого року) надкупольні хрести  освячені митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом, а сьогодні вони  "розмовляють" з небом. На будові трудяться сивочолі прихожани  храму.
Один із них, побачивши нас, підбіг і з гіркотою в голосі, емоційно висловився:
– Напишіть, щоб українці храм український допомогли будувати і Україну оберігати.
Цей спалах емоцій – ніби "SOS" (спасайте наші душі) у широкому океані, де бушують хвилі політичної, корупційної і бездушної боротьби.
Є українці! Тішить те, що храм будується і набирає тих форм краси і величі, які передбачені проектом і Богом.
– Як вдається при нашій бідності рухати будівництво? – запитую в отця Віталія.
– Найперше, надходять пожертви парафіян. Вони діляться з церквою останнім. Люди – головний кредитний "банк" нашого храму. Велика подяка - жертводавцям, серед яких – Микола Заікін, Президент ТОВ "ВО "Ковельсільмаш", Анатолій Понікарчук, директор ТОВ "Волинь-Кальвіс", Юрій Семенюк (ПФ "Юкон"). Приємно, що вагомий внесок у святу справу зробив нинішній голова райдержадміністрації, депутат облради Віктор Козак.
Буває, що у наших сивочолих парафіян сумніви з'являються. Я їм кажу: "Вірте, і все у нас вийде". Треба було бачити, як засвітилися їхні очі радістю, коли бані в позолоті стали!
Храм і справді величний та високий. Із дзвінниці храму весь Ковель – як на долоні. У молитовному залі риштування стоять. Сьогодні балки і дошки завезли. Словом, роботи впевнено рухаються вперед.
l
Через декілька хвилин, після нашої екскурсії у "тимчасове" церковне приміщення завітала пані Валентина.
– Я й сама була здивована тим чудом оновлення, – каже. –Прийшли хористи колядувати на Різдвяні свята. Хтось із них запитав: "Валю, ти що, нову ікону Богородиці купила?". Дивлюсь, а наша "стара" ікона справді, як нова. Мовби хтось невидимий  свіжі фарби поклав. Лик, руки, одяг Божої Матері заясніли. А на Різдво взагалі дивним світлом засяяла.
Ці дві ікони Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці – наші сімейні реліквії. Ще бабусі, коли заміж виходила, були даровані. Не менше їм, аніж 120 років. З покоління в покоління передавалися.  Коли мама подарувала зятю, то вони були якісь темні. Фарби вицвіли. Що гріха таїти? Там і мухи постаралися – ікони ж без скла. Ми й самі, грішні, мало звертали на це увагу. А тут таке диво.
Поруч – ікона Ісуса Христа залишилась у своєму первісному вигляді. Стала приглядатися ще й ще раз, і, переконавшись, що диво справді сталося,  пішла сповістити новину о. Віталію. За що цей знак Божий нам – я й сама не знаю. Мама торік відійшла в інший світ – Царство їй Небесне. Вона могла б розказати історію ікон. Тепер я щодня молюся за себе і за всіх рідних та близьких. Благодать якусь  особливу відчуваю.
Ось така незбагненна історія. Іноді буває, що ми живемо, ходимо, а поруч дива не бачимо. І раптом – просвітлення з'являється.
– Оновлення – це значить просвітління, – підтримує розмову о. Віталій. –Просвітлений розум Божою Матінкою нагадує нам, що потрібно єднатися у вірі Христовій, працювати на храм і на користь України.
Прикро, що на світле свято Воскресіння ми через роз'єднання Церкви не можемо обійняти один одного. Серце болить! Тільки віра заспокоює.
Ми вирішили із парафіянами на другу неділю після Великодня, на свято жінок-мироносиць, хресною ходою принести оновлену ікону до храму для поклоніння…
l
Ось таке диво трапилося у нашому місті. Воно ніби закликає нас до покаяння і єднання у Божій вірі. Це єднання так потрібне сьогодні, коли на Сході країни триває війна, а держава переживає економічну й політичну кризу.
Тож напередодні свята Воскресіння Христового шукаймо шляхи до порозуміння і примирення в ім'я святої мети єднання українського суспільства.
Хай у цьому допоможе нам Господь!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: загальний вигляд приміщення новоспоруджуваного Свято-Володимирського храму у Ковелі; оновлена ікона Божої матері Неустанної Помочі; ще одне диво – розквітле дерево у формі хреста.
Фото з архіву 
громади Свято-Володимирського храму і 
Мирослава ДАНИЛЮКА.

Зустріч із священиком завжди особлива. У ній, як правило, присутні духовні, патріотичні і народні мотиви розмови. Отця Віталія Лехкобита – настоятеля Свято-Володимирського храму УПЦ КП, ковельчани знають, як патріота свого краю, а парафіяни люблять і поважають.

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2927
Читати далі
28.04.2016

DSC_3539Дороги  життя  Віталія  Лихобицького

Він – той, хто не втратив людяності у часи важких випробувань. Його вірші вражають сміливістю думки та налаштовують на роздуми.  У них кожен знайде щось "своє". Він м'яко, з посмішкою говорить просто про складне. Цінує в людях правду і порядність. Недарма його друзі говорять, що по життю він енергійна і оптимістична людина. Чесність, принциповість та відповідальне ставлення до роботи – це все Віталій Лихобицький.
Дитинство, обпалене війною
Ковельчанин Віталій Лихобицький народився 14 грудня 1938 року в селі Селець Турійського району у селянській сім'ї. Тато, Павло Романович, так і не повернувся з війни. 
… Одяг шинель і,
 взявши в руки зброю,
Поцілувавши неньку в
 сивину,
Пішов у даль зі
 смутком і журбою,
Пішов на ту проклятую
 війну.
(В. Лихобицький).
Тому Віталій бачив тата тільки на фотокартках. Була ще старша на два рочки сестричка Марія. Отак і бідували утрьох – мама і їх двоє.
…Дитинство, як лелека
 пролетіло
Понад лугами, квітами
 у вись.
Відтоді помужніло
 наше тіло.
Лишився спомин, як
 було колись.
(В. Лихобицький).
В непрості часи Другої світової війни сім'ї довелося переїхати в Турійськ. По закінченню війни повернулися в рідне село. Але радість була затьмарена. На місці хати – руїни, попелище. Прихистили добрі люди – далекі родичі. Так і жили в одній хатині дві сім'ї.  До того, Віталія ще й прикував до ліжка ревматизм. 
У весь цей час, у ті гіркі, холодні і голодні дні, місяці, роки з ними була найрідніша людина – мама, яка їх доглядала.
Голодна зима
Через хворобу хлопець пішов у перший клас на рік пізніше. А школа на той час була облаштована в хаті, що вціліла. В одній половині жили господарі, а другу кімнату займав клас. До обіду там одночасно займалися 1 і 3 класи, а після обіду – 2 і 4. 
Пізніше в селі побудували школу. Але школа була 4-річна. Тому хлопцеві з сестрою довелося ходити (він у 5-ий клас, вона у 7-ий) вчитися в Турійськ за сім кілометрів від дому.
Улюбленим шкільним предметом хлопця була українська література. Він з неабияким задоволенням вчив напам'ять вірші, які, до речі, легко може розказати й нині.
За допомогою добрих людей мама збудувала у лісі сяку-таку хатину. Віталій згадує, як одного разу зупинився годинник "ходики" і, не знаючи котра година, пішов із сестрою в школу серед ночі. 
Сніг, холод, у лісі сосни тріщать від морозу, а вони ідуть.Тоді у школі продавали по 200 грамів хліба на одного учня. Бувало, куплять і з'їсти хочеться. Але ж вдома ще є мама, котра сама не з'їсть, а їм віддасть. То як же їй не принести?
…Щоночі йдуть вони 
до школи
З книжками, торба 
на плечі,
А хвора мама вже відколи
Лежить в гарячці на печі.
Ідуть вони заради мами
В мороз тріскучий уночі.
Там продадуть їм двісті
 грамів
Хліба і миску теплих щів.
(В. Лихобицький).
Після закінчення Турійської середньої школи, щоб допомогти сім'ї вижити, пішов працювати на шахту № 6 (м. Нововолинськ). Працював безпосередньо у лаві – добував вугілля. Згодом працював у Київській геологічній експедиції, Луківській партії на посаді бурового майстра.
На військовій службі
У 1958 році Віталій Павлович був призваний у Радянську Армію. Служив на Північному Кавказі в містах Махачкала, Буйнакськ. Після строкової служби повернувся додому, і з 1962 року служив у Ковелі. 
Генералом не став, проте після закінчення школи сержантів на третьому році служби вже був старшиною роти і мав військове звання "старшина". 
А хто такий старшина?
… В підрозділі він завше,
 як кумир,
І батько, й мати, друг 
і командир.
На голові вже сивина,
На гімнастерці ордена
Оце і є військовий
бравий старшина.
(В. Лихобицький).
 Старшина роти для солдата є і батьком, і матір'ю. Він повсякчас піклується про те, щоб солдат був одягнений, взутий, нагодований, мав гарний зовнішній вигляд. Старшина має дбати, щоб солдат був здоровий, у нього була вичищена, справна і готова до бою зброя. Тобто немає такого питання у побуті солдата, щоб це не стосувалося старшини. Тому на службі Віталій Павлович був з 6-ї ранку і до 23-ї вечора.
Важливим є і те, що старшина повинен бути однаково вимогливим і справедливим до всіх. Тоді він буде користуватися повагою і авторитетом у особового складу та своїх командирів. Віталій Павлович таку повагу і авторитет мав.
При введенні в армії інституту прапорщиків йому одному із перших присвоїли це звання. Колеги-прапорщики обрали його головою товариського суду прапорщиків. Командування нагородило Віталія Павловича 12 медалями, а також заохочувало безліччю подяк і грамот.
У 1985 році, після 28 літ служби, був звільнений в запас із військовим званням "старший прапорщик".
… Непереможна у боях 
і легендарна.
Яка історія була у тебе
 гарна.
Як говорить на чистоту –
Робили справу не просту.
Стояли завше 
в Батьківщини на посту.
(В. Лихобицький).
У родинному колі
Після виходу на заслужений відпочинок чоловік не міг сидіти без роботи. І вже в тому ж 1985 році пішов працювати у Волинську філію Київського концерну радіомовлення, радіозв'язку і телебачення. Там очолював службу охорони і працював 26 літ до 2014 року.
Його загальний трудовий стаж – 58 років. Бувало і тяжко, і радісно, і голодно, і сито. Як кажуть, коли в армії забезпечений тил, то й перемоги будуть. У Віталія Павловича надійний  тил – його дружина. Як він був на службі зранку до вечора, хто займався вихованням сина та доньки? Це все вона, його люба Галина Василівна. Ясла, садочок, школа. Працювала медсестрою у дитячій лікарні і має статус "Ветеран праці".
І зараз пліч-о-пліч трудиться з ветераном військової служби, вони вже є ветеранами праці в домашньому господарстві, адже, дякуючи Богу, разом прожили 54 роки.
Муза
Втікає від мене, 
соромлячись, рима.
І Муза самотньо стоїть 
за дверима.
Стоїть і чекає, і з мене
 сміється –
Пегаса спіймати мені не
 вдається.
(В. Лихобицький).
Віталій Лихобицький почав писати поезію після виходу на заслужений відпочинок. З посмішкою згадує свій перший вірш. Ще досі пам'ятає, як прийшов додому з роботи, а в кімнаті – дим. Виявилося, що жінка поставила варити їсти і задивилася телевізор. Так, обід згорів. На основі цього Віталій Павлович написав вірш гумористичного характеру "Обід для Никодима":
…Варилась страва на плиті, було ще досить рано,
І господиня на тахті підсіла
 до екрана. …
…Та ось приходить Никодим веселий 
та проворний,
А на обід для нього – дим
 і горщик дуже чорний.
(В. Лихобицький).
Пише пан Віталій зазвичай про те, що знає, розуміє і може охарактеризувати. У залежності від ситуації народжується тема майбутнього вірша. А головне, каже автор, мати настрій для написання.
У 1990 році заочно навчався у Всесоюзному літературному об'єднанні "Слово" імені О. С. Пушкіна (м. Москва). Після розпаду СРСР перервав контакти, оскільки там вимагали писати тільки російською. А українській мові відмовляли тому, що у них буцім-то нема спеціалістів-україністів.
Письменник має багато ліричних, філософських та гумористично-сатиричних віршів. А після того, як поетеса Олена Прадійчук "напоумила" прочитати Біблію,  Віталій Павлович багато чого осмислив, зрозумів і почав писати на релігійну тематику. Але збірки не видав через брак коштів. Пише також у прозі.
Твори найперше і найбільше друкувалися у міськрайонній газеті "Вісті Ковельщини". Віталій Павлович дуже вдячний редактору газети Миколі Вельмі за надання такої можливості, колишньому заступнику редактора Людмилі Стасюк, поетесі Ніні Горик за те, що допомагали "рости" творчо.
Друкувалися твори і в інших виданнях, зокрема в газетах "Волинь", "Радянська Волинь", "Сім'я і дім", "Слово Волині", "Справедливість", "Товариш",  а також в альманасі Волинської організації Національної спілки письменників України "Світязь".
Творчі перемоги
У 2008 році на Всеукраїнському поетичному вернісажі "Троянди й виноград – 2008", що проходив у Києві, пан Віталій став лауреатом, чим, звичайно, пишається. Адже його учасниками були і редактори, і вчителі, і професори. А всього брало участь 350 учасників з усієї України. Письменник подав на конкурс 7 творів. Всі твори були прочитані і затверджені авторитетним журі під головуванням поета і письменника Бориса Олійника.
Автор зізнається, що одразу сумнівався у справедливості і серйозності цього конкурсу. Проте, коли до нього особисто зателефонував онук відомого поета Максима Рильського Максим і сказав, що ковельчанин – серед 12 переможців, привітав і запросив на вшанування, тоді Віталій Павлович повірив своїй першій вагомій удачі. Власні твори Віталій Павлович читав у Київській національній філармонії широкому загалу слухачів.
Твори, представлені на конкурс, зараз знаходяться у Київському літературно-мистецькому музеї Максима Тадейовича Рильського.
Нині поет є членом товариства "Творчий світ".
… Як час біжить, скоріше
 річки плине,
Ніби комета в небі
 пролетить.
То ж дякуймо за кожную
 хвилину
Ми Господу за цю життєву
 мить.
(В. Лихобицький).
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА,
студентка 
Тернопільського національного 
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
НА ЗНІМКАХ: Віталій ЛИХОБИЦЬКИЙ сьогодні і в різні періоди свого життя.
Фото з домашнього архіву.

Він – той, хто не втратив людяності у часи важких випробувань. Його вірші вражають сміливістю думки та налаштовують на роздуми.  У них кожен знайде щось "своє". Він м'яко, з посмішкою говорить просто про складне. Цінує в людях правду і порядність. Недарма його друзі говорять, що по життю він енергійна і оптимістична людина. Чесність, принциповість та відповідальне ставлення до роботи – це все Віталій Лихобицький.

Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 837
Читати далі

Повідомлення в номер / Пахне в хаті паскою…

28.04.2016

Зображення (27)Пахне  в  хаті  паскою…

З Галиною Халепою (на знімку вгорі праворуч) з Голоб завжди приємно спілкуватись, бо вона, розмінявши восьмий десяток літ, збагачена життєвим досвідом та мудрістю. Активна у громадському житті селища, без неї не відбувається жодне свято, бо, здається, немає такого, чого б вона не вміла: вишиває, шиє, плете, куховарить на весіллях, пече смачнющі короваї і паски, співає в церковному хорі, 30 літ – в хорі ветеранів війни і праці "Червона калина", де була солістом. 
За фахом Галина Халепа – фельдшер-лаборант, адже закінчила  медучилище в Одесі (сама родом з Миколаївщини). Медстаж здобула в Голобській лікарні.  Вміння пекти смачні короваї і паски передалося їй від мами, а шити – від бабусі і сусідки, яких вона з любов'ю згадує. У пані Галини безліч зошитів з рецептами, а кулінарні книги ще з 60-х років минулого століття збереглися. 
Зараз люди переважно замовляють короваї у кондитерських цехах, а раніше на голобські весілля їх багато пекла Галина Іванівна. З її короваями часто зустрічали високоповажних гостей селища, свою випічку представляла  й на виставці хлібних виробів у Луцьку. 
Тридцять років тому з чоловіком Сергієм Андрійовичем звели дім, навколо якого завжди пишно цвітуть улюблені квіти, сад. Подружжя дуже любить читати, тож передплачують різну пресу. 
 Три роки тому Галина Іванівна і Сергій Андрійович  відзначили золоте весілля, до якого господиня сама напекла (на знімку в центрі) короваїв. Смакували її короваєм і в Харкові, де бабуся Галя вручила його ректору Харківського національного університету внутрішніх справ на випускному внука Павла (на знімку ліворуч).
З особливим трепетом підходить господиня до випікання пасок. У нашій розмові Галина Іванівна охоче ділиться рецептом Великоднього хліба з читачами.
– Півтора літра молока кип'ячу, в гаряче кидаю 250 грамів маргарину (не масла), перемішую, поки не прохолоне. Додаю розведені в цукрі 250 грамів дріжджів, згодом – 10 яєць, збитих з одним літром цукру, ваніль, добре все вимішую. Потім кладу борошно, вимішую м'яко, допоки не відстане від рук. Згодом додаю 100 грамів олії, і вимішую також довго. Ставлю в тепле місце, щоб зійшло. 
Миску накриваю хустиною з натуральних ниток. Тісто підійде – по краях притовкую. Форми змазую жиром, потім кладу папір – і знову жиром. Накладаю тісто, яке не ріжу ножем, а відриваю, у форми на третину. Паска ще трохи підійде, і тоді змазую яєчним жовтком. У цей час в хаті не повинно бути протягів і щоб ніхто не грюкав. Смачного!
А ще Галина Іванівна пише вірші. Її неспокійне серце відгукується на всі події, що сьогодні на часі і турбують кожного. Тож і з'являються поетичні рядки  про волонтерів, ветеранів, про війну. І самій довелося пережити неспокій за сина Олександра, який колись служив  у гарячій точці на Кавказі. Зазнала й голоду в 1947 р.
Багато хороших справ на її рахунку. Так, за участю й з ініціативи  Галини Халепи були виготовлені захисні сітки для воїнів АТО, разом з іншими волонтерами збирали продукцію для військовослужбовців. 
Мають бабуся Галя і дідусь Сергій п'ятеро онуків, одного правнучка. Хоч живуть син і донька окремо в Голобах, але це – одна дружна сім'я, яка всі питання вирішує спільно. 
Якось я спитала Сергія Андрійовича, чи не забагато часу дружина витрачає на громадську діяльність, а він відповів: "Вона в мене скрізь встигає". 
На порозі – Великдень. Тож смачної паски всім і Божого благословення, а Галині Іванівні – зичення,  щоб короваї і паски пекла до 100 літ і здорова була!
Валентина ОСТАПЧУК.
Фото 
з домашнього архіву.

З Галиною Халепою (на знімку вгорі праворуч) з Голоб завжди приємно спілкуватись, бо вона, розмінявши восьмий десяток літ, збагачена життєвим досвідом та мудрістю. Активна у громадському житті селища, без неї не відбувається жодне свято, бо, здається, немає такого, чого б вона не вміла: вишиває, шиє, плете, куховарить на весіллях, пече смачнющі короваї і паски, співає в церковному хорі, 30 літ – в хорі ветеранів війни і праці "Червона калина", де була солістом. 

Валентина ОСТАПЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 950
Читати далі

Повідомлення в номер / Де містяться естрогени

28.04.2016

images (1)Де містяться естрогени?

Магічне слово "естрогени" народилося з грецьких oistros (невгамовне бажання, пристрасть) і genes (викликає). Мовою науки, естрогени — це статеві гормони, які у жінок виробляються яєчниками. Жіночим лібідо керує в основному тестостерон — чоловічий статевий гормон, присутній і в організмі леді. 
Естрогени відповідають за злагоджений менструальний цикл, нормальне протікання місячних. Плюс до всього, вони — скульптори, які ліплять жіноче тіло: впливають на розмір грудей, на розподіл підшкірного жиру "по типу Афродіти". Саме естрогени забезпечують значну величину бюста і різницю між талією і стегнами не менше 30 см.
Місячні регулярні?  Фігура нагадує пісочний годинник? Швидше за все, з кількістю естрогенів все в порядку. Баланс естрогену і прогестерону (ще одного статевого гормону) підтримує хорошу роботу сальних залоз, щільність і водно-сольовий обмін шкірних покривів. Збої у виробленні цих кращих і корисних жіночих продуктів і гормонів можуть призвести до проблем зі шкірою. Якщо їх рівень низький, порушується менструальний цикл — аж до повного припинення "цих днів". Кількість самих жіночих гормонів неоднакове протягом життя. З віком їх стає менше. Це одна з причин жіночого в'янення. До речі, у дам зі зниженим рівнем естрогенів можуть з'явитися ознаки передчасного старіння.
Зберегти юність і жіночність здатні фітоестрогени — рослинні аналоги жіночих статевих гормонів. Їх багато в сої, оболонках зернових, броколі, цвітній капусті, насінні льону, хмелю, горіхах,  люцерні, конюшині. Сховище фітоестрогенів — волокна рослинної клітковини. Вони повністю не повторюють "власні" гормони жінки, але за своєю дією подібні до них. Регулярно включаючи в своє меню страви з фітоестрогенами, можна підтримати на належному рівні кількість "рідних" естрогенів — і, навіть, продовжити мо-лодість! Однак, якщо гормональний фон нестабільний, їжа навряд чи стане панацеєю. Потрібно обов'язково звернутися за допомогою до лікаря і прислухатися до його рекомендацій.
Почуття міри. Отже, зварили ароматний суп з броколі, на гарнір приготували сою, до чаю спекли горіхові тістечка. Запрошувати до такого столу чоловіка? Безумовно, так! Естрогени в невеликій кількості виробляються і у чоловіків. І у дам, і у кавалерів вони є в клітинах тканин, що формують слуховий апарат, тому відповідають за хороший слух. Звичайно, надлишок естрогенів чоловікам ні до чого. Якщо цих речовин у чоловіка занадто багато, його фігура стає жінкоподібною: збільшуються груди, живіт, ширшими стають стегна.
Стоп! Не поспішайте витягати брокколі з його тарілки. Активність фітоестрогенів дуже низька, за даними деяких досліджень — у п'ять тисяч разів менша в порівнянні з естрогенами людини. Тому, збалансований обід з "фітоестрогенними" продуктами не порушить гормональну гармонію чоловіка. Навпаки, вони будуть корисні. Адже, крім фітоестрогенів, містять масу вітамінів, мікроелементів, дуже потрібних жінкам і чоловікам. Найкращі та корисні жіночі продукти зберігаються в сої, горіхах і бобах.
Але й панночкам важливо не перестаратися з соєю. Якщо фітоестрогенів надійде надто багато, може відбутися зворотний процес. Вироблення жіночих статевих гормонів буде не стимулюватися, а блокуватися, це загрожує збоями в менструальному циклі. Отож, в усьому, в тому числі і в їжі, потрібно знати міру. Дієтологи радять дотримуватися принципу "всебічності". Не поглинати методично, день у день, страву за одним й тим самим рецептом, а змінювати меню. Тоді необхідні нам компоненти будуть надходити нормальними порціями, і гормональний баланс не похитнеться.
Група підтримки.  Безумовно, "гормонів Вічної  Жіночності" найбільше в рослинах. Є навіть теорія, що фітоестрогени для зелених жителів планети — як зброя проти занадто ненажерливих травоїдних. Так, якщо корови поїдали занадто багато конюшини (одного з лідерів за вмістом рослинних жіночих гормонів), у них знижувалася здатність до відтворення потомства. Але й в невегетаріанських корисних жіночих продуктах (м'ясі, молоці, сирах) теж присутні аналоги жіночих статевих гормонів.
Тварини харчувалися травою? Ці речовини потрапили до них у шлунок разом з рослинами. У м'ясній їжі містяться і естрогени тваринного походження. Вони теж потрібні нам. Проте їх активність дуже висока — їх надлишок може призвести до "страйку" у виробництві жіночих гормонів. Тому дієтологи радять не їсти м'ясо кілограмами. Ідеальне щоденне меню має на дві третини складатися з рослинної їжі: овочів, фруктів, хліба. І лише одну третину потрібно відводити м'ясу, рибі, молоку, сиру.
Між іншим, у виробленні естрогену беруть участь цинк і мідь. Обов'язково необхідно поселити у себе на тарілочці їжу з такими мікроелементами: печінку, нирки, морепродукти (особливо устриці — з усіх дарів Нептуна вони містять найбільше міді), висівки, пророслі зерна пшениці, картоплю, листові овочі (салат, шпинат та ін). Бажаєте потішити себе саме продуктами з фітоестрогенами?  Жіночу сутність розкриють кращі та корисні жіночі продукти, які легко знайти на вітчизняних прилавках.
Речовин, ідентичних до жіночих гормонів, дуже багато в бобових. Лідер — соя. Але фаворит японської кухні нині викликає чимало суперечок. З'явилася генномодифікована соя — її вплив на наше тіло повністю не вивчено. Альтернатива кращим і корисним жіночим продуктам — боби, сочевиця, горох, зелений горошок, квасоля.
Ще один жіночий овоч — капуста. Фітоестрогени є в капусті будь-яких сортів: білоголової, брюссельської  та ін. Особливо багато їх в броколі. До того ж, у ній міститься мідь — вона дуже важлива для синтезу естрогену в нашому тілі.
Верхня частина зернових — також джерело фітоестрогенів. Чемпіон — пшениця. Чимало їх і у вівсі. Проте улюблений геркулес — помічник невеликий. Корисні елементи зазвичай концентруються в оболонці зернових.
Тягне на горішки? Це неспроста. Більшість сортів — постачальники рослинних "гормонів дами". Але з ними — не переборщити. Вони можуть осісти на талії у вигляді зайвих кілограмів. Чимало фітоестрогенів і в насінні льону, соняшнику. Лущити насіння — досить звична справа для нас. А ось лляна олія не входить у звичайне меню сучасних громадян. Але витяжки з насіння льону є в препаратах з фітоестрогенами, які адресовані жінкам, що ввійшли в період менопаузи.
Молочні продукти — ще одна криниця фітоестрогенів. Особливо багато таких речовин у твердому сирі. Фітоестрогени знаходиться і в деяких видах дріжджових грибів, в тому числі і в грибі, який бере участь в утворенні сирної цвілі. Їжа з цвіллю здається занадто екстравагантною? Їжте ці делікатеси на здоров'я — і залишайтеся на вершині жіночності й краси.
Стоп — продукт!  Ні краплі пива? Король з утримання кращих і корисних жіночих продуктах — фітоестрогенів — пиво. Така кількість цінних речовин дає йому хміль. Але чи вважати пивний напій головною частиною скатертини-самобранки? Чоловікам варто пити його лише невеликими дозами. Пивні кружки завбільшки з відро можуть призвести до того, що у чоловіків буде надлишок естрогенів, і його фігура набуде жіночності. Але й дамам літри пива не принесуть користі: воно може блокувати вироблення "рідних" естрогенів. До того ж, пиво — продукт алкогольний, викликає залежність. Його краще замінити іншими, менш "екстремальними" напоями.
Марина Гресько,
Вікторія Архипчук, 
вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", кафедра акушерства та гінекології.

Магічне слово "естрогени" народилося з грецьких oistros (невгамовне бажання, пристрасть) і genes (викликає). Мовою науки, естрогени — це статеві гормони, які у жінок виробляються яєчниками. Жіночим лібідо керує в основному тестостерон — чоловічий статевий гормон, присутній і в організмі леді. 

Марина Гресько,

Вікторія Архипчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1684
Читати далі

Повідомлення в номер / Здоров’я подарує кульбаба

28.04.2016

imagesЗдоров’я подарує кульбаба

Цю рослину знають усі. Зустрічається на луках, у садах, серед полів, на узбіччях доріг та газонах. Однією з улюблених забав дітвори є плетіння віночків із жовтогарячих квітів та роздмухування «парашутиків» дозрілого насіння.
Однак не усім відомі лікувальні властивості кульбаби. Засоби, приготовлені з цієї рослини, поліпшують травлення і апетит. Для цього достатньо прополоскати рот настоєм. Ще однією важливою особливістю є стимулювання жовчотворення. Крім того, кульбаба відома сво-їми проносними, сечогінними і протиглисними властивостями, вона помічна при холециститах, гастритах, при профілактиці атеросклерозу, в суміші з іншими складовими рослинного походження запобігає цукровому діабету. Використовують кульбабу в комплексному лікуванні легеневих ускладнень, при проблемах із печінкою, нирками, малокрів'ї.
Коріння, стебло та квіти містять характерну гірку речовину тараксацин та кожрибофлавін, терпенові сполуки, флавоноїди, каротиноїди, похідні спиртів, сапонін, вітаміни С, А, Е, РР, В2, сполуки мікроелементів, органічні кислоти тощо. Ось деякі поради щодо практичного застосування цієї рослини.
Для збудження апетиту і поліпшення травлення беруть коріння кульбаби лікарської, трави деревію звичайного і полину гіркого (у співвідношенні 1:2:2), 100 г суміші заливають 200 мл окропу, настоюють 20-30 хвилин і приймають по 1 столовій ложці за півгодини до їди.
Як жовчогінний засіб, ефективний настій: одну столову ложку сухого коріння заливають склянкою окропу. Настоюють півгодини. Вживають по 50-70 мл тричі на день за 20 хвилин до їди.
Можна застосувати комплексний збір із коріння кульбаби лікарської і вовчуга польового, до яких додати листя м'яти перцевої і кору крушини ламкої. Чотири-п'ять столових ложок суміші заливають літром окропу. Настоюють 10-20 хвилин. Норма прийому — дві-три склянки щодня.
Чотири-п'ять столових ложок суміші з рівних пропорцій коріння кульбаби лікарської, цикорію дикого, квіток цмину піскового заливають літром води. Варять 5-7 хвилин. П'ють по 50-80 мл тричі на день.
При екземі застосовують, як відвар із листя та коріння, так і мазі. Для приготування настою беруть трохи більше столової ложки трави кульбаби на дві склянки окропу, настоюють дві години. Проціджують, приймають по 100 мл чотири рази на день до їди. Інший варіант — рівні частини коріння кульбаби і лопуха заливають холодною водою на 8-10 годин, проварюють 10-15 хвилин. Вживають по 100-120 мл тричі на день. У лікуванні екземи помічна суміш змеленого до стану порошку коріння кульбаби і меду. Можна додавати у ванночки для купання малих дітей.
Для очищення шкіри від висипань (фурункули, екземи тощо) використовують суміш трави кульбаби лікарської, кропиви жалкої і квіток терну у співвідношенні 1:1:1. Для цього п’ять столових ложок суміші настоюють у 0,5 л окропу чотири години, приймають по 100 мл настою чотири рази на день протягом 10-15 днів.
При закрепах 0,5 чайної ложки порошку з коріння вживають тричі на день за півгодини до іди, запиваючи водою. Для профілактики атеросклерозу та лікування початкової стадії чотири столові ложки суміші з рівних пропорцій коріння кульбаби лікарської, трави деревію звичайного, кореневищ  пирію   повзучого, коріння мильнянки лікарської настоюють в літрі окропу тридцять хвилин. Приймають по склянці двічі на день.
При цукровому діабеті народна медицина радить суміш із рівних пропорцій коріння кульбаби лікарської, листя кропиви дводомної і чорниці звичайної, трави козлятника лікарського, стручків квасолі звичайної. Чотири-п'ять ложок цієї, суміші настоюють півгодини у літрі окропу, п'ють по 200-250 мл три-чотири рази на день.
Кульбабою можна запастись на зиму. Восени, після завершення вегетації, викопують коріння, ретельно промивають. Сировину бажано порізати смужками або поперечними шматками невеликої товщини. Сушать спочатку на сонці, потім на горищі. Головне — розкласти тонким шаром і забезпечити помірну вентиляцію. Можна використати і електросушарки за температурного режиму 40-50 градусів. Продається цілюща рослина і в аптеках. Термін придатності сухого коріння — п'ять років.
З молодого листя (до квітування) готують вітамінний салат: вимочують його у холодній підсоленій воді, додають іншу зелень (зелену цибулю, кріп, петрушку, васильки тощо), подрібнене варене яйце (за бажанням), змащують олією, майонезом чи сметаною, сіль та інші спеції — за смаком.
Легким і приємним є вино із квітів кульбаби. На літр води беруть 35-40 квіток, три-чотири родзинки, 350 г цукру, 2-2,5 г лимонної кислоти. Квіти заливають окропом і настоюють протягом доби. Рідину проціджують, кладуть цукор, кислоту, родзинки та витримують у теплому місці ще дві доби. Зливають у банку і залишають для бродіння на два місяці, закривши кришку водяним клапаном. Показником готовності вина є світло-жовте забарвлення з бурштиновим відтінком. Залишається процідити та розлити в пляшки для подальшого зберігання та лікування.
Кульбаба зберігає основні лікарські властивості і в консервованому вигляді. Аромат і смак смачного жовто-бурштинового варення, для приготування якого потрібно зовсім мало часу, скрасять вам холодні зимові дні. Рецепт: 0,2-0,3 кг зібраних зранку квітів, півтора літра води, 0,7 кг цукру, лимон та два апельсини. Апельсинові часточки разом із підсушеними квітами варити годину, додати сік з лимона і проварити ще годину.
Олександр КУРДЮК, 
кандидат біологічних наук.
“Сільські вісті”),

Цю рослину знають усі. Зустрічається на луках, у садах, серед полів, на узбіччях доріг та газонах. Однією з улюблених забав дітвори є плетіння віночків із жовтогарячих квітів та роздмухування «парашутиків» дозрілого насіння.

Олександр КУРДЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1074
Читати далі