Повідомлення в номер / Борошно – до Великодніх свят

07.04.2016

Борошно – до Великодніх свят

Шановні читачі!

Відбувся розіграш продуктових наборів серед учасників акції "Передплатіть і виграйте!", у придбанні яких допомогли спонсори Іван Смітюх і Василь Римарчук. Власниками пакетів з борошном стали:

Ковельський район

1. Ляшук А. І. – с. Колодяжне.

2. Петрович Володимир – с. Нові Кошари.

3.Бурко К. А. – урочище "Фасти", вул. Садова,8.

4.Герасимчук Л. О. – с. Облапи.

5. Андрощук О. С. – с. Любитів.

6.Шевчик В. – с. Воля-Ковельська, вул. Східна, 14-А.

7.Приймачук Л. – с. Дубове, вул. Нова, 12.

8.Євчук О. С. – с. Луківка.

9.Оксенюк Г. – с. Уховецьк.

10.Гладун А. С. – с. Радошин, вул. Жовтнева, 6.

11.Корінь Т. І. – с. Заріччя, вул. Першотравнева,1.

12.Конопацький М. А. – с. Білин.

13.Степанюк Н. Є. – с. Стеблі.

14.Семенюк О. – с. Калиновник.

15. Гегера П. – смт Люблинець.

м. Ковель

1.Горєва В. К. – вул. Кониського, 4/33.

2.Фірсова Т. Н. – вул. Кривенького, 13-А.

3.Семенюк Н. М. – вул. 1 Травня, 34.

4. Войтюк В. – вул. Театральна, 12/5.

5.Тарасюк Н. О. – вул. М. Левицького, 126.

6.Стречен С. Ф. – вул. 40-річчя Перемоги, 13/42.

7.Солонь М. – вул. Заводська, 9/18.

8.Созонік О. І. – вул. Вітовського, 5/4.

9.Кулаженко А. – пр. Ватутіна, 48/3.

10.Паламар Л. О. – вул. Фестивальна, 55.

11.Римар П. Д. – вул. Нова, 9/6.

12.Гелюта М. Т. – вул. Лаховського, 21.

13.Ковальчук О. А. – вул. Батуринська, 15.

14.Петрук А. І. – вул. Володимирська, 87/97.

15.Домарецька В. М. – вул. Ашхабадська, 22.

Пакети з борошном, яке, сподіваємося, буде не зайвим при підготовці до Великодніх свят, можна забрати в редакції газети "Вісті Ковельщини" (м. Ковель, вул. Грушевського, 2), починаючи із завтрашнього дня, 8 квітня ц. р. Телефони для довідок: 5-01-27; 5-14-92.

Хочемо повідомити також, що спеціальними призами редакції газети "Вісті Ковельщини", як активних і багаторічних її передплатників, нагороджено ветеранів праці:

– Заворотинського В. О., м. Ковель, вул. Нова, 9/36 (вишитий рушник);

– Вовчика В. Л., с. Уховецьк, вул. Центральна, 2-А (набір склянок).

Розіграш призів буде продовжено. Список їх власників газета опублікує на своїх шпальтах.

Читайте і передплачуйте

"Вісті Ковельщини" –

газету для Вас і про Вас!

Редакція.

Шановні читачі!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 922

Повідомлення в номер / Розглянули важливі питання

07.04.2016

Розглянули важливі питання

(Закінчення. Поч. в газеті від 5 квітня ц. р.).

Як ми повідомляли, 31 березня ц. р. у залі засідань райдержадміністрації відбулося чергове засідання громадської ради при Ковельській райдержадміністрації, яке провів голова громадської ради Микола Вельма. На засідання консультативно-дорадчого органу запросили голову райдержадміністрації Віктора Козака, голову районної ради Андрія Броїла.

Члени громадської ради обговорили ситуацію, яка склалася на території Ковельського району щодо виведення з ладу електричних трансформаторних підстанцій й виробити спільну позицію, адже стурбовані масштабами скоєних злочинів, які стали реальною загрозою енергобезпеці краю.

Інформував з даного питання директор Ковельської філії ПАТ "Волиньобленерго" Андрій Герасимчук. 3 його слів, впродовж року в області зафіксовано 24 звернення і повідомлення про крадіжку трансформаторної оливи. Зокрема, з початку року крадіжки набули масового характеру. На території району зареєстровано 14 випадків викрадення оливи з трансформаторних підстанцій в селищі Голобах, в селах Малому Порську, Мар'янівці, Мельниці, Ломачанці, Кричевичах, Уховецьку, Озерному, Мирині, Шкураті, Рудці-Миринській, Погіньках та інших. За вищезазначений період правопорушниками було викрадено трансформаторної оливи загальною кількістю 2900 тонн, чим нанесено значних збитків Ковельській філії ПАТ "Волиньобленерго". В результаті без електроенергії залишилися сотні споживачів.

Як повідомив керівник установи, усі крадіжки залишаються нерозкритими. Місцеві мешканці не змогли надати інформації про зловмисників, стверджуючи, що ніхто нічого не бачив. Ковельською райдержадміністрацією було підготовлене звернення до жителів Ковельщини "Спільними силами зупинимо злодіїв!", відповідні звернення були опубліковані і Ковельським відділом поліції та Ковельською філією ПАТ "Волиньобленерго".

Про вжиті заходи районною владою щодо крадіжок трансформаторної оливи інформував голова райдержадміністрації Віктор Козак.

В обговоренні цього проблемного питання порядку денного засідання взяли участь голова громадської ради Микола Вельма, громадські активісти Микола Печенюк, Людмила Голубович, Людмила Стахорська, Антоніна Комісарук, Єва Савич, Руслана Семотюк.

Представники громадськості вели мову про вжиття заходів з охорони трансформаторних підстанцій, активізацію роботи служби внутрішньої економічної безпеки ПАТ "Волиньоблнерго", проведення спільних рейдів, встановлення відеоспостереження, систематизації системи оповіщення, співпраці з селищними, сільськими головами тощо. Варто зазначити, що всі об'єдналися у думці, що спільними зусиллями ми зможемо зупинити злодіїв.

Голова громадської ради Микола Вельма, підсумовуючи розгляд даного питання, зауважив, що інформацію про засідання буде подано в місцеві ЗМІ й доведено до відома місцевих громад для забезпечення громадського контролю у цьому питанні.

Обговорено також питання "Про створення ініціативної групи з підготовки та проведення установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства з обрання членів громадської ради при Ковельській районній державній адміністрації".

З інформацією виступив голова громадської ради при райдержадміністрації Микола Вельма, який зазначив, що рада діє відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року, № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" із змінами від 14.05.2015 р., відповідного розпорядження голови райдержадміністрації.

Микола Вельма обґрунтував необхідність формування нового складу громадської ради, ознайомив присутніх з процедурою та запропонував створити ініціативну групу з підготовки та проведення установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства з обрання членів громадської ради при Ковельській районній державній адміністрації.

Громадські активісти детально обговорили основні моменти підготовки до формування нового складу громадської ради при райдержадміністрації та вирішили до складу ініціативної групи включити 6 представників інститутів громадянського суспільства та органів виконавчої влади. До їх числа увійшли начальник відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Наталія Хом'як, представник Ковельської міської молодіжної громадської організації "Форум Організації Молодіжної Активності" (Ф.О.М.А.) Ірина Ковальчук, секретар Волинського обласного відділення Української бібліотечної асоціації Галина Божик, голова Ковельської районної організації Товариства Червоного Хреста України Людмила Стахорська, голова Ковельського міського осередку міжнародної громадської організації "Україна-Польща-Німеччина" Антоніна Комісарук, голова Ковельської міської профспілкової організації працівників державних установ Єва Савич.

Найближчим часом члени ініціативної групи проведуть перше засідання, де оберуть керівний склад групи, обговорять основні етапи підготовки та проведення установчих зборів.

На громадське обговорення було винесено питання щодо планування заходів, приурочених 25-й річниці Незалежності України та 30-им роковинам Чорнобильської трагедії.

Перший заступник голови райдержадміністрації Роман Кульцман ознайомив присутніх із запланованими заходами з нагоди 30-х роковин Чорнобильської трагедії, 25-ї річниці Незалежності України та Дня Державного Прапора України, які будуть проводитися на території району. Роман Кульцман запропонував представникам громадськості долучитися до організації святкування. Формами такої співпраці можуть стати проведення спільних заходів, тому посадовець запропонував усі свої пропозиції щодо проведення заходів в населених пунктах району подати до 10 квітня.

Підсумував роботу громадської ради її голова Микола Вельма, який подякував членам громадської ради за роботу та зазначив, що співпраця влади та громадськості і надалі сприятиме вирішенню нагальних проблем.

З усіх обговорених питань члени громадської ради при райдержадміністрації прийняли відповідні рішення.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій

з громадськістю апарату райдержадміністрації.

(Закінчення. Поч. в газеті від 5 квітня ц. р.).

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 916

Повідомлення в номер / Депутати працювали по-новому

07.04.2016 Ляшук Світлана Олександрівна

Депутати працювали по-новому

В ході восьмої сесії Ковельської міської ради, яку вів міський голова Олег Кіндер, депутати працювали по-новому. У зв'язку із змінами до законодавства місцеві ради зобов'язано ухвалювати рішення у форматі відкритого поіменного голосування. Так як електронної системи для поіменного голосування у міській раді поки немає, то при розгляді кожного питання голова лічильної комісії зачитував список депутатів, які озвучували своє рішення, тож сесія тривала більше шести годин з перервами.

Результати поіменних голосувань оприлюднено на офіційному сайті міської ради, тож бажаючі можуть побачити, як голосував кожен депутат за те чи інше рішення.

На початку сесії військовий комісар Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату Сергій Гладун вручив ковельчанам-учасникам АТО медалі "Захиснику Вітчизни". Нагороди отримали Богдан Сахарчук, Юрій Ткачук, Павло Солоха, Антон Левчук. Нагрудний знак "За оборону Донецького аеропорту" вручено кіборгу Валерію Гонті.

У березні своє професійне свято відзначили працівники житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення. Міський голова Олег Кіндер подякував людям, які щоденною працею забезпечують чистоту, комфорт і затишок у нашому місті. Окремим з них міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Віра Федосюк вручили Почесні грамоти міської ради.

Далі депутати озвучили свої запити та звернення.

Василь Дудка порушив питання про вшанування пам'яті громадського та військового діяча, скульптора, учасника перших визвольних змагань, хорунжого Армії УНР Михайла Гаврилка (1882-1920). З цього приводу виступили з клопотанням вчителі художньо-естетичного спрямування, працівники центральної районної бібліотеки та учні міста. В ході сесії окремі з них провели для обранців громади коротку інформаційну акцію, під час якої ознайомили присутніх з фактами біографії видатного українця. Пропонувалося назвати іменем М. Гаврилка одну з вулиць Ковеля.

Депутат Святослав Степанюк виступив з приводу необхідності планування вулиць Вавілова та Коперника, поліпшення їх дорожнього покриття.

Декілька запитів виголосив Ігор Пініс. Зокрема, він запропонував погоджувати кандидатури керівників навчальних закладів в місті Ковелі, що є у комунальній власності, на сесії міської ради. Ігор Олексійович також озвучив звернення підприємців з проханням розібратися з ситуацією, що склалася на Центральному ринку Ковеля.

Турбує депутатів й питання призупинення діяльності ДЮСШ "Ніка-Сільмаш" з веслування на байдарках і каное. З цього приводу депутатів інформував заступник міського голови Ігор Прокопів. Відповідний запит озвучила секретар міської ради Віра Федосюк.

Слово мали також депутати Сергій Кошарук, Андрій Далека, Юрій Міцура.

В ході сесії депутати розглянули понад 60 питань порядку денного. Обранці громади після тривалої дискусії прийняли зміни до міського бюджету. Зокрема, 50 тисяч гривень додано на обслуговування ветеранів війни, їх харчування, придбання медикаментів та перев'язувальних засобів.

На проведення тестувань на ВІЛ медичному об'єднанню додатково виділяється майже 34 тисячі гривень.

На комп'ютерну техніку з метою впровадження програми "Доктор ЕЛІКС" буде спрямовано 200 тисяч гривень. На благоустрій та ремонтні роботи МТМО отримало 280 тисяч гривень.

Також у змінах до бюджету передбачено 650 тисяч гривень на оснащення ДНЗ №14. Відкриття нових груп заплановано на 1 вересня нинішнього року.

Підтримали депутати зміни в Програмі соціального захисту окремих категорій мешканців міста Ковеля на 2016 рік, збільшивши видатки на суму 130 тисяч гривень, зокрема в частині збільшення обсягу коштів на вирішення питань матеріальної підтримки виборців депутатами міської ради – 36 тисяч гривень, надання одноразової матеріальної допомоги учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, вдовам ліквідаторів, потерпілим внаслідок аварії – 22 тисячі гривень та 72 тисячі гривень для надання матеріальної допомоги сім'ям учасників АТО.

1 мільйон 635 тисяч додатково виділено на роботи з благоустрою міста.

За ці кошти буде проведено капітальний ремонт зливової каналізації по вул. Брестській, будівництво ЛЕП в районі вул. Церковна-Макаренка-Левицького, капітальні ремонти зливової каналізації по вул. Театральній, водовідвідних каналів в районі вулиць Князя Романа і Княгині Ольги та інше.

На фінансування професійної освіти у березні з міського бюджету виділяється 1 мільйон 60 тисяч гривень.

У ході роботи депутати затвердили Програму підвищення енергоефективності міста Ковеля на 2016-2020 роки, Положення окремих структурних підрозділів виконавчого комітету, розглянули низку земельних питань, затвердили Статут РЖКП № 2, внесли зміни до Положення про Ковельський міський центр фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх", затвердили розпорядження міського голови та ін.

Світлана ЛЯШУК.

Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1150

Повідомлення в номер / Оргкомітет визначив заходи

07.04.2016

Оргкомітет визначив заходи

На часі – питання енергозбереження

Про надання пільги щодо сплати земельного податку

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 839

Повідомлення в номер / Ювілейна весна Володимира Шевчука

07.04.2016

Ювілейна весна Володимира Шевчука

Коли роки минають, течуть, як бистрі води, і срібним інеєм вкриваються скроні, – тоді озираєшся назад і аналізуєш прожите життя. Воно буває складним, як у кожної людини. То чорним хрестиком стелиться на полотні долі, то – червоним.

Здається, ще зовсім недавно Володимир Пахомович Шевчук чарував своєю грою на баяні усіх дівчат, які збиралися в клубі. Та коли ж це було? Вже 75-та весна стукає у двері ювіляра.

Народився В. П. Шевчук у Володимирі-Волинському районі, в с. Микуличах, в сім'ї колгоспників. Дитинство пройшло за коровами. Бувало, пожене хлопець пасти корову, а вона втече на людські городи, з'їсть буряки чи картоплю. Ох, тоді вже було плачу, бо перепадало від батька "на горіхи".

Коли Володі виповнилось 10 років – сім'я переїхала в смт Люблинець. Хлопець не дуже хотів переїжджати, але батько пообіцяв, що купить гармошку, на якій так кортіло грати Володі. І слова дотримав. Батько радів за хлопця, який самотужки ще у 5 класі навчився грати. Знав і вірив, що з нього вийде хороший музикант. Не раз казав: "Заграй-но мені, сину…". І той грав, захоплюючи батьків грою на гармошці.

Школи у той час у Люблинці не було, то ж хлопець ходив у с. Довгоноси, де була семирічка. Вчився добре. На літніх канікулах разом з такими учнями, як сам, кіньми возив сіно, солому у колгоспі. Закінчивши навчання, Володимир Шевчук вирішив поступити у нововолинську гірничо-шахтарську школу. Але йому на той час не вистачало два місяці до 18 років, щоб отримати дозвіл спускатися в шахту.

Та юнак не розчарувався – подав документи на будівельну спеціальність в тому ж місті. Навчання закінчив успішно. Так, як він добре вчився, то його на два тижні раніше забрали на роботу в будуправління, де він працював рік.

А в рідному Люблинці чекала на свого коханого Марічка, яку хлопець любив ще зі школи. Вона на той час вчилася у Ківерцях на бібліотекаря. Щонеділі Володя полонив дівчат грою на гармошці. Молодий музикант не звертав уваги ні на кого, лише на одну-єдину, яка давно запала йому в серце.

В клубі танці, жарти – молодь веселиться. І серед них – Марійка, любов і кохання Володі. Та хлопець не міг запросити дівчину до танцю, бо хто ж буде грати? Боячись втратити Марію, запропонував їй вийти заміж за нього. Дівчина одразу дала згоду.

В жовтні 1959 року молодята одружились. Обом тоді було по 18 років. Весілля було маленьке – 20 чоловік. Найближчі родичі зійшлись. Подружжя з перепійними грішми поїхало в Брест за покупками. Чоловік дружині купив пальто за 70 рублів (на старі гроші), а собі баян за 120 руб. Цей баян іще й досі стоїть у куточку, нагадуючи господарю про його молодість.

Невістку привів син у батьківський дім, де її прийняли, як рідну дочку. Марійка пішла працювати в їдальню, а Володимир – на будівництво траси "Київ-Варшава". Згодом народилися сини: Сашко і Вадим. Глава сім'ї потім перейшов працювати на залізницю рядовим стрілочником.

В 1965 році станція Люблинець стала централізованою – першою на Волині. Отож, Володимира Шевчука посилають здати екстерном екзамени на чергового по станції. Згодом він зайняв пропоновану посаду. Працював на Рівненщині, в Озерянах і Здолбунові. Потім перевели на Волинь: Турійськ, Овадно і Люблинець, де Володимир Пахомович працював аж до виходу на пенсію.

У 1970 році Шевчуки почали будувати хату, а через 6 років справили новосілля.

Де б не був господар – на нього завжди чекали дружина і діти. Жили в мирі та злагоді. Він ледарювати не любить. Ось уже 50 років, як займається бджільництвом. Годинами може розповідати про комах-трудівниць. Власноруч виготовляв вулики. Любить квіти, тож завжди садить їх біля хати.

Володимир Пахомович веде здоровий спосіб життя: моржує, постійно відвідує сауну, лікується в санаторіях. Бував в Одесі, Моршині, Трускавці, Берегові, Закарпатті.

Скрізь і всюди про нього відгукуються добрим словом. Його обирали депутатом селищної ради, членом виконкому і головою правопорядку. Вийшовши на пенсію, чоловік рук не склав – пішов між люди: працював старшим охоронником автомашин. Має 2 онуки і 3 правнуки. Замолоду майже в кожній хаті був за кума, бо була подвійна вигода: хрещений батько є і безплатні музики на хрестинах.

…Життя проходить. Вносить свої корективи. П'ять років тому Володимир Пахомович овдовів. 51 рік прожив з дружиною в парі. А тепер – сам. Старший син Олександр, що живе в Люблинці, часто навідується до батька.

Вчора, 6 квітня, герою нашої розповіді виповнилося 75 років. Він дякує Богу за кожен прожитий день. Хай же ця ювілейна весна буде для Вас сонячною та мирною. Многая Вам літа, Володимире Пахомовичу!

Галина ОЛІФЕРЧУК,

смт Люблинець.

НА ЗНІМКАХ: Володимир ШЕВЧУК в різні періоди свого життя.

Фото із

сімейного архіву.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 982

Повідомлення в номер / В Дарівці освячено каплицю

07.04.2016

В Дарівці освячено каплицю

Перед освяченням архіпастиря з гарними словами та запашним короваєм зустріли найменші прихожани – діти.

Після освячення каплиці було звершено Божественну літургію. Архіпастирю співслужили благочинні о. Василій Сергійчук, ієромонах Ніфонт Омельчук, а також настоятель парафії о. Ігор Цуприк.

На свято прибули голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова Голобської об'єднаної територіальної громади Сергій Гарбарук, а також представник фонду Степана Івахіва "Патріоти Волині" Павло Самолюк, який подарував громаді чашу для освячення води.

У день відкриття святиня була переповнена, чимало людей причастилися Тіла і Крові Христової.

Наприкінці Богослужіння архієпископ Володимир привітав усіх з величним святом – народженням нового Дому Божого.

За усердні труди перед святою Апостольською церквою фундатор цього храму Віктор Козак був удостоєний ордена святого великомученика Георгія Побідоносця.

На завершення настоятель храму о. Ігор подякував владиці Володимиру, благочинним, прихожанам і гостям за спільну молитву. Окрему подяку висловлено хорам, які неперевершено співали, а також всім тим, хто доклав зусиль до зведення каплиці в Дарівці.

Любов ЦУПРИК.

НА ЗНІМКАХ: під час освячення каплиці в Дарівці.

Фото з архіву автора.

27 березня ц. р. архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир звершив чин освячення каплиці на честь святителя Миколая Мир Лікійського Чудотворця в с. Дарівці Ковельського району. Перед освяченням архіпастиря з гарними словами та запашним короваєм зустріли найменші прихожани – діти.

Любов ЦУПРИК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 905

Повідомлення в номер / У виховній колонії – свято

07.04.2016

У виховній колонії – свято

Що не кажіть, а ювілей Ковельської виховної колонії, – подія знакова. Це не просто свято, а привід оглянутися на пройдений шлях, оцінити зроблене, виявити помилки і скласти план дій на майбутнє.

…Зібрались у той день ветерани служби. Прибули гості з Києва, Луцька, Маневич. Ігор Андрушко – начальник управління ДПтС України, признається, що, приїхавши зі столиці, насамперед, оглянув територію, виробництво, ознайомився із результатами виховного процесу й залишився задоволеним. Заклад не стоїть на місці, а весь час розвивається.

Віхи історії

Якщо вийти за історичні рамки нашої розповіді про виховну колонію, то маємо згадати таке: Ковельська в'язниця бере початок із ХІХ століття в російській імперії, яку називали не інакше, як "тюрма народів". Своєю жорстокістю відома ковельська в'язниця за часів панської Польщі. Від тих режимів естафету перейняла комуно-“совєтська” імперія, яка "увінчала" себе розстрілом невинних українців-патріотів у червні 1941 року.

Повоєнний період існування виховної колонії розпочався у 1944 р. Якийсь час тут перебували в ув'язненні жінки. І лише 27 березня 1966 року в'язниця була реорганізована у трудову колонію для неповнолітніх.

Загляньмо в скарбницю здобутків новітнього виховного закладу. Із самого початку існування відкривається загальноосвітня середня школа. Розбудовується виробнича база. Перша продукція – це гідропульти, верстати, металеві лещата.

У 1972 році вже діє профтехучилище, яке готує із числа засуджених токарів, слюсарів, газозварювальників та будівельників.

Вводяться в експлуатацію нові приміщення школи, механічні майстерні. Згодом – гуртожиток для засуджених, клуб на 456 місць, їдальня, адмінбудинок, банно-пральний комбінат і т. д., і т. п. Не забули керівники закладу і про оздоровлення працівників, а тому побудували базу відпочинку на озері Світязь.

Серед тих, хто був біля "керма" і вписав славну сторінку в історію виховної установи, пам'ятають Володимира Сахарука, Івана Кириченка, Юрія Беца, Миколу Кузьмича, Олександра Філаретова, Олександра Герасимчука. Сьогодні колектив закладу очолює Іван Абрамчук.

Сказане вище – це тільки надводна частина "айсберга". Життя закладу – це цікаві, захоплюючі і повчальні історії. Тільки один факт. При розширенні території в'язниці (ще до 1966 року) планування території проводив генерал Єременко із Києва. При цьому під розширену територію потрапила садиба пана Беца, внук якого Юрій Бец з 1975 по 1993 рік очолював виховну колонію. Такі несподівані повороти долі.

Ритми урочистого свята

Змістовно, професійно, із ліричними замальовками провели свято ведучі Світлана Романчук та Леонід Никитюк.

Як і годиться, перше вітальне слово – господарю закладу Івану Абрамчуку.

– Радий бачити колег, які творили історію і протоптували стежину для нас, передавали добрі традиції. Дякую всім, хто серце і душу вклав в установу! – сказав начальник виховної колонії. Він вручив грамоти та подяки присутнім гостям-ветеранам.

Почесні нагороди за сумлінне виконання службових обов'язків працівникам закладу вручив і очільник служби з Києва Ігор Андрушко. Він зазначив, що, вітаючи один одного з святом, працівники й ветерани підкреслюють, що вони живуть установою, переживають і хвилюються за те, що тут діється. Чутки про реформи і тотальне скорочення працівників перебільшені, тому потрібно працювати, поліпшувати роботу і готуватися, як з усмішкою сказав пан Ігор, до 100-літнього ювілею.

Не менш переживає за колектив і вихованців Олександр Герасимчук, начальник управління ДПтСУ у Волинській області. Адже тут – його частиночка душі і серця. Він знає майже всіх, а тому найперше щиросердечна подяка – сивочолим ветеранам, вчителям, офіцерам, інспекторам, всім тим, хто і сьогодні на посту.

Він також вручив нагороди кращим і мікрохвильову піч для колонії.

Виховний заклад не відгороджений від загальноміського життя високими стінами. Про тісну співпрацю колективу з владою та органами правопорядку говорили Михайло Гетьман – перший заступник міського голови, Іван Тусь – начальник Ковельського відділу поліції, Ірина Смоляр – начальник кримінально-виконавчої інспекції, Жанна Вельма – начальник служби у справах дітей міськвиконкому.

У вінок урочистих вітань гарно впліталися музика, пісня і танці. Лунали оплески "Біс!", "Браво!".

Своє артистичне мистецтво подарували народне аматорське вокальне тріо "Лелія" із с. Дубового (кер. О. Бондарук); ансамбль народної пісні "Поліський дивоцвіт" (кер. О. Корнелюк); студія сучасного танцю "Пірует" (кер. М. Приц); студія вокального співу "Зорепад" (кер. Р. Шацька); хореографічна студія "Реверанс" (кер. І. Мизовець); дует у складі Наталії Никитюк та Вадима Влащука (Люблинець), дует Анастасії Смаль та Вікторії Тітчук, солісти Віктор Мороз, Світлана Романчук та інші.

А там, за стінами будинку культури колонії, своєю чергою йшло буденне життя-буття вихованців. Нині вони – далеко від родини і батьків. Забруднені колишніми злочинами і правопорушеннями, вони проходять виховне чистилище і чекають на звільнення. Біля них – "воїни" спасіння, які чистять той старий бруд.

Щасти Вам, хлопці! Сил, енергії та віри – Вам, "воїни", спасіння душ!

Анатолій СЕМЕНЮК.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 938

Повідомлення в номер / Поліський краю дорогий

07.04.2016

Поліський краю дорогий

Музей – це минувшина, це історія, це душа, це серце наших предків, а для нас – величний храм, куди ми повинні входити з побожністю, а виходити з найглибшим побажанням і гарячою любов'ю до всього того, чим жили наші батьки, діди і прадіди, і повинні нести з собою як заповіт, і чому повинні учитися і ми, і покоління наших нащадків, поки стоїть земля і світить сонце.

"Обереги мудрості і любові", – під такою назвою в ЗОШ І-ІІ ст. с. Озерного відбулося урочисте свято з нагоди ювілейної події – 25-річчя з дня заснування Озерненського народознавчого музею "Берегиня".

Однак захід "вийшов" далеко за межі окресленої теми і став, по суті, своєрідним гімном мальовничому українському селу, його працьовитим людям.

Свято розпочалося з урочистої лінійки і виконання Державного гімну, а також молитви "Отче наш...", вручення ювілейного короваю почесній гості – М. Сільчук, матері 8 дітей та бабусі 14 онуків.

Перше вітальне слово виголосила берегиня шкільної родини, директор школи В. Г. Кондратюк, яка була ініціатором створення світлиці і зробила перший запис у візитаційній книзі про важливу подію 25-літньої давнини, яка відбулася в перший день весни 1991 року.

Також Валентина Григорівна зачитала вітальний адрес від народного депутата С. Івахіва та вручила завідувачці музею цінний подарунок – книгу вибраних творів Лесі Українки "Волинський скарб".

Приєдналися до привітань депутат районної ради В. Олексюк – меценат, який неодноразово допомагав нашій школі, голова фермерського господарства "Край" В. Лук'янчук, сільський голова с. Поворська С. Семенюк. Запрошена поетеса, вчитель зарубіжної літератури та основ християнської етики ЗОШ І-ІІІ ст. смт Люблинця Олена Прадійчук зачитала власний вірш "Україні", який вразив усіх глибиною змісту і почуттів, на згадку подарувала свої поетичні твори.

Ведуча дійства Т. Романюк запросила гостей та учнів школи до віртуальної екскурсії – літопису "Берегині", який було розпочато 1 березня 1991 року. Умови національного відродження, будівництво незалежної України, демократизація виховної діяльності школи поставили перед колективом ЗОШ І-ІІ ст. с. Озерного завдання – відкрити музей народознавчого напрямку.

Тому з метою виховання національної свідомості учнів і розширення їх знань про традиційний родинний уклад українців, громаду і громадське життя, звичаї, вірування, житло, харчування, одяг, знаряддя виробництва, промисла і ремесла, народне мистецтво відповідно до наказу директора школи на базі ЗОШ І-ІІ ст. с. Озерного було створено музей "Берегиня". Названо його на честь слов'янської богині Берегині, до якої молилися наші пращури, благаючи вберегти від небезпеки їхнє родинне вогнище, їхній рід.

Присутні переглянули світлини про діяльність музею, адже до цієї важливої справи залучалися не тільки учні, а й педагогічний колектив, батьківський комітет, громада села. Словами вдячності варто згадати: вчителя історії Ю. Ф. Книша (нині покійного), який у свій час розпочав досліджувати історію села, інвентаризував експонати; творчу і талановиту працівницю, колишнього організатора дитячого колективу В. Бондарчук, яка допомагала естетично оформляти не лише експозиції в "Берегині", а й стіни коридорів школи, а також заступника ЗОШ І-ІІІ ст. с. Поворська О. Левчук за активну співпрацю в музейній роботі.

Неоціненний внесок зробила жителька села Євдокія Бондарчук, подарувавши музею ткацький верстат, а Марія Сільчук однією із перших подарувала вишитий портрет Кобзаря та багато картин.

Вже 25 років постійно ведеться пошуково-збиральна робота старовинних речей, предметів хатнього вжитку.

Напередодні ювілею у школі було проведено цикл народознавчих заходів, оголошено акцію "Збагатімо "Берегиню", де майже всі учні взяли участь. Активно відгукнулися на пропозицію ради музею вчителі та працівники закладу. Музей поповнився старовинними рушниками, картинами, плетеним кухром, личаками, зразками національного одягу, предметами побуту, відреставрованою піччю, дерев'яним міні-возом, літописами родоводів та буклетами старовинних пісень. А випускниця школи, талановитий художник-дизайнер, Тетяна Кондратюк, оформлюючи ювілейні експозиції, змогла передати високий мистецький та естетичний смак українського народу.

Відтепер в музеї "Берегиня" налічується понад 300 експонатів основного фонду. За період діяльності музею з його експозиціями познайомилися понад 700 відвідувачів, серед них – відома актриса Галина Кажан, гості зі Швеції, представники влади, випускники різних поколінь, учні сусідніх шкіл та інші. На базі музею проводяться семінари, конкурси.

Гості, вчителі Підрізького округу та односельчани мали змогу переглянути відеосюжет ТЦ "Ковель" про роботу музею і про участь школи у районному конкурсі "Нашому роду – нема переводу", де учень П. Збешко, досліджуючи свій родовід, виборов одне із призових місць.

Тетяна РОМАНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1704

Повідомлення в номер / 10 років служіння — це лише мить

07.04.2016

10 років служіння — це лише мить

Кожен християнин бачить у священику, перш за все, особу духовну. А це значить, що його дії, поведінка, слово мають бути виважені, досконалі, а інтелект — високого рівня.

Є священнослужителі, особливо ченці, які відгороджуються від життя земного, ніби одягнувшись у скляний футляр, стають недоступними до пересічних людей, поринувши в аскетичне, молитовне, жертовне служіння Всевишньому.

На мою суб'єктивну думку, священик — це ланка животворного ланцюга між Ісусом Христом і вірними.

Саме таким місіонером є о. Михайло Іваняк, настоятель церкви Миколая Чарнецького (на знімках).

На високу духовну посаду він був призначений 22 лютого 2015 року. З’явився на парафію, мов свіжий весняний вітер. Освятив церковну громаду своєю довірливою усмішкою, змістовною і мудрою проповіддю. На парафії запровадив окрему Службу Божу для дітей на 11-ту годину. Слід відзначити, що отець Михайло не просто любить дітей, а леліє їх, як Божих квіточок.

Тут не тільки уроки на релігійні теми, але й екскурсії до знакових святинь Західної України, хресні ходи, вертепи. Велику увагу о. Михайло приділяє спортивним іграм та культурно-мистецьким заходам.

Ось урок в мініатюрі для спортсменів. «Баскетбол — це ріст, швидкість, кмітливість. Я вже не маю швидкості, і ріст мій замалий, зате у мене є кмітливість. Ось, дивіться, — і він 10 разів влучно потрапляє м'ячем в кільце. — Тому тренуйтесь, досягайте кмітливості, вдосконалюйтеся і, головне, вірте у свої сили. Віра і довіра до Бога допоможуть вам подолати всі перешкоди». Ось така спортивно-духовна наука закладається у свідомість.

Отець Михайло невтомний. Він формує дитячу футбольну команду, везе її до Львова на регіональні змагання. Діти з Ковеля грають на рівних і перемагають. Ось так закріплюється віра у свої сили.

Юні християни люблять свого наставника. Послухайте: «Мамо, я на танці (дискотеку) сьогодні не іду, бо нас запрошує отець Михайло. Він — наш друг». Діти переконують: дружелюбний, вмілий організатор, добрий і взагалі — класний.

Імпонує його пошук доступних методів і форм навернення до Бога. Він виписує духовні заповіді на основі жертовного життя блаженнішого Миколая Чарнецького «10 кроків до святості». Вони корисні, повчальні і мудрі:

1. Бог є Творцем твого життя — довіряй!

2. Не бійся розпочинати щось нове.

3. Вмій послужити, подай руку.

4. Йди за Христом, допоможи там, де Його потребують.

5. У теплоті любові топиться лід гніву.

6. Сповідайся часто.

7. У молитві від-кривай небо.

8. Бог дав тобі все для щастя.

9. Відкривай очі на диво.

10. Все у руках Божих — відкривай долоні.

У нього талант проповідника. Він у найсерйознішу проповідь вміло вплітає притчі, усмішки, які легко сприймаються і, головне, підіймають настрій вірних. Хіба це не щастя — відчувати радість у храмі біля живого Христа?

За відносно короткий час парафіяни його полюбили і довірились своєму духовному наставнику. Від них чуєш: справедливий, порядний, людяний, вміє підняти настрій і т. д., і т. п.

А ось його філософські думки для наших роздумів: «Хрест Господній — довготерпеливий. Хрест — лагідний. Хрест — не заздрить. Хрест не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою, вірить і надіється. Хрест — це любов Христа, візьми і неси його».

Ось такий він — земний і духовний ігумен монастиря Миколая Чарнецького. Родом о. Михайло Іваняк з с. Стримба Надвірнянського р-ну, що на Івано-Франківщині. 1998 року вступив до монастиря Редемптористів.

Священство о. Михайло отримав на велике свято Благовіщення — 7 квітня 2006 року з рук митрополита Ігоря Возняка у м. Львові. Того ж року скерований на служіння до монастиря в м. Кам'янці-Подільському.

З 2008 по 2015 р. виконував обов'язки префекта студентів Львівської Провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя.

Сьогодні, у перший священицький ювілей о. Михайло — на духовних науках в Америці. Це ще один позитив біографії.

10 років служіння — це лише мить. Хрест важкий, шлях довгий!

З Ісусом у серці — многая літа Вам, отче Михайле!

З любов'ю і повагою —

Анатолій Семенюк і парафіяни

храму Миколая Чарнецького.

Кожен християнин бачить у священику, перш за все, особу духовну. А це значить, що його дії, поведінка, слово мають бути виважені, досконалі, а інтелект — високого рівня. Є священнослужителі, особливо ченці, які відгороджуються від життя земного, ніби одягнувшись у скляний футляр, стають недоступними до пересічних людей, поринувши в аскетичне, молитовне, жертовне служіння Всевишньому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1485

Повідомлення в номер / Педагог. Людина. Громадянин

07.04.2016

У перших числах квітня виповнюється 95 років від дня народження Олексія Пилиповича Петренка (на знімку вгорі праворуч) — людини-легенди, великого Учителя, багаторічного директора «третьої» школи. З його ім'ям пов'язані значимі події у житті закладу. Його понині пам'ятають, згадують, шанують покоління вдячних випускників. Життя Олексія Пилиповича — яскравий приклад служіння улюбленій справі.

Олексій Пилипович народився 8 квітня 1921 року на Полтавщині. Після закінчення семирічної школи в Грицунівці продовжив навчання у Рамаданівській залізничній середній школі. 1939 року вступив до інституту, однак восени цього ж року був мобілізований до лав армії. У перші дні війни опинився на передовій.

Воював у складі танкової дивізії 5-ї Армії, що дислокувалася у Володимирі-Волинському. Був учасником Курської битви, Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції, визволення Лівобережної України, Східної Прусії, Праги. Обпаленими вогнем фронтовими дорогами дійшов до Берліна.

Спочатку служив баштовим стрільцем, згодом — заступником командира 5-го гвардійського мотоциклетного батальйону. Закінчив війну на посаді начальника відділу штабу корпусу. Нагороджений орденами “Червоної Зірки”, “Вітчизняної війни” II ступеня, медалями «За оборону Сталінграда», «За оборону Києва», «За звільнення Праги», іншими відзнаками.

1950 року по закінченню Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя Олексій Пилипович був скерований на роботу у СШ №3 м. Ковеля. 1951 року його призначили директором цієї ж школи.

Школа, очолювана Петренком О. П., стала успішним навчальним закладом. Її учні були постійними переможцями обласних та республіканських предметних олімпіад, фестивалів учнівської творчості, виставок юних умільців, спартакіад. Велику увагу Олексій Пилипович приділяв зміцненню матеріально-технічної бази закладу. Усе робилося для того, щоб діти не лише навчалися у затишних класах, але й мали можливість протягом періоду навчання в школі здобути професію.

У всіх напрямках діяльності закладу директор школи виявляв ініціативу, творчий підхід, і цим самим гуртував педагогічний колектив, залучав до співпраці. Постійно самоудосконалювався як фахівець. Брав активну участь у громадському житті міста, області. 1952 року був обраний депутатом Ковельської міської ради.

За роки його керівництва школа набула авторитету в області, в Україні. Мала статус опорного закладу Міністерства освіти УРСР. Відповідно була відзначена праця Петренка О. П. — 1957 року за зразкову роботу він був нагороджений значком «Відмінник народної освіти». У 1964 році наказом Міністра освіти УРСР №211 був призначений громадським інспектором управління шкіл Міністерства освіти УРСР. 1974 року нагороджений медаллю А. С. Макаренка. У 1977 році Олексію Пилиповичу присвоєно звання Заслуженого вчителя УРСР. 1982 року призначено персональну пенсію республіканського значення. У 1992 році Олексій Пилипович Петренко пішов на заслужений відпочинок.

Небагато, мабуть, у Ковелі є людей, які десятиліттями очолювали б один і той же колектив. Олексій Пилипович — один із них. Про нього можна багато розповідати. Добрі спогади гріють серце колишніх випускників, педагогів (частину з яких Ви бачите на знімку внизу), яким пощастило працювати поряд з Великим Учителем.

Але, мабуть, найкращу оцінку його діяльності дала випускниця школи, кандидат філософських наук, доцент, докторант кафедри філософії Харківського державного університету Надія Корабльова (Мороз). Цитую рядки її листа: «Те, до чого прагнув директор, та атмосфера, яку він створював довкола, завжди надихали педагогів та учнів на творчість. Байдужості він не терпів, умів підтримати професіоналізм на досить високому рівні. «Машина», запущена невтомним О. П. Петренком, надійно працює до цього часу» (з архіву музею історії школи).

Людмила Зима,

завідувач музею історії

Ковельської спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів №3 ім. Лесі Українки,

випускниця школи 1978 року.

Фото з архіву школи.

Педагог. Людина. Громадянин

Людмила Зима.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 920