Повідомлення в номер / Серце патріота

30.08.2016

Серце патріота

Чи задумувався ти, любий читачу, яке воно – серце патріота? Мені здається, що воно велике,тому що в ньому живе, перш за все, любов до Батьківщини, яка сьогодні в небезпеці, любов до людей, які, не вагаючись, стали на її захист, до матерів, які віддають свою, можливо, єдину дитину у військо, до дітей, які осиротіли, до вдів, які не діждались коханого. І все це тому, що над нашою країною, над кожною родиною нависла військова небезпека. І, як ніколи раніше, ми маємо бути єдині. Обов'язок кожного – допомогти нашим бійцям здолати підступного ворога, зберегти суверенітет і Незалежність та наблизити Перемогу українського народу.

З таким розумінням сьогодення підійшли до цієї справи наші колишні ковельчани – сім'я Балицьких, засновники громадської організації "Волонтерський центр "Серце патріота". Це – благодійна організація, яка створена за ініціативою С. Балицького.

Їх мета – надання допомоги учасникам та ветеранам АТО на Сході України, у тому числі – придбання обмундирування, технічних засобів для ремонту вантажівок та БТР, засоби для обігріву, освітлення, медикаментів, предметів особистої гігієни, продуктів харчування та інше.

Сам засновник народився в Ковелі. Батько його Іван Степанович Балицький був відомою в Ковелі людиною, працював інженером льонзаводу, був переведений в Луцьк у Волинське льонооб'єднання.

Сергій Іванович залучив до громадської роботи і сім'ю сестри Ольги, яка переїхала в зв'язку з цим разом із чоловіком до Луцька з Ужгорода. (До речі, і вона, і її чоловік Сергій Степаненко пережили Чорнобильську трагедію, будучи її учасниками).

Всі свої сили і можливості ці люди віддають організації допомоги воїнам АТО. Донька Уляна Степаненко – лауреат багатьох конкурсів, яка навчається в Волинському Національному університеті, активно допомагає батькам, чудово співає, організовує разом з батьками благодійні концерти для збору коштів воїнам АТО, в яких беруть участь відомі на Волині Василь Чепелюк, Галина Овсійчук.

За активну участь в благодійній справі Уляна була нагороджена грамотою від керівництва АТО.

Сергій Балицький – депутат Луцької міської ради, переможець в номінації "Волонтер року" в рамках акції "Людина року–2015. Волинь", ініціатор розбудови "Вулиці мрії". Головне, що сам себе Сергій Іванович не підносить високо. Коли з ним спілкуєшся, то відкривається проста, щира душа патріота, людини, яка просто робить добро і спрямовує енергію в потрібне русло. Одержав три відзнаки від штабу АТО. Допомагаючи Майдану в часи Революції Гідності, почав возити допомогу солдатам. Офіційно в лютому 2015 року заснований центр "Серце патріота".

Волонтерами центру "Серце патріота" уже 124 рази доставлено допомогу нашим бійцям на Сході. Вони придбали і передали Збройним Силам України, які виконують завдання в зоні АТО автомобілі підвищеної прохідності "Опель Фронтера" та УАЗ (загалом 9), забезпечують паливом, обслуговують їх (доставляють запчастини, ремонтують).

Особисто Сергієм Балицьким було здійснено поїздку на Схід 60 разів. Нині волонтери поїхали в Німеччину за допомогою для госпіталю.

Доводилось везти зі Сходу Героїв, які загинули в зоні АТО. Три села зустрічали Героїв, стоячи на колінах із свічками в руках. Цієї миті не забути ніколи.

Долучились з допомогою і родичі з Ковельщини, Львівщини, з усієї Волині, діти, які пишуть листи, вірші, малюють, бабусі в'яжуть шкарпетки. Воїни раді кожній листівці, кожній речі, які їм доставляють особисто волонтери. Ентузіасти тісно співпрацюють з сільськими головами, громадами Ківерцівського, Ковельського районів.

Військовим дуже приємно одержувати від людей домашню випічку та їжу. Вона їм нагадує рідний дім. Одного місяця вдалося відправити близько 22-х тонн вантажу вартістю 250 тисяч гривень. Для цього довелося шість разів відправляти машини.

Із зони проведення антитерористичної операції волонтерський центр перевіз і передав близько 300 подяк людям, які долучились до нашої справи по всій Україні.

Тож нехай Господь і надалі сприяє у важливій і потрібній справі цим людям, дарує їм міцне здоров'я і впевненість у нашій спільній Перемозі!

Леся ГАРБАРУК.

НА ЗНІМКУ: Сергій БАЛИЦЬКИЙ і Сергій СТЕПАНЕНКО на передовій лінії боїв у зоні АТО.

Фото з архіву автора.

Леся ГАРБАРУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1007

Повідомлення в номер / Страта осавула

30.08.2016

(Закінчення.

Поч. в № від

18 серпня ц. р.).

Страта осавула

Уривок з книги «Довга ріка життя», присвяченої останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Івановичу Калнишевському

(Закінчення.Поч. в № від 18 серпня ц. р.).

В голові спливли рядки, які колись читав ієромонах Григорій козакам:

У кожного своя Голгофа є.

Він ніс свій хрест, Його вели на страту,

Не зрікся, не продав життя своє

За мізерне прощення в Пілата.

Олена Мокроусова.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 915

Повідомлення в номер / У Білашеві вчетверте – День села

30.08.2016

У Білашеві вчетверте – День села

Нещодавно мешканці Білашівської сільської ради співали, розігрували кумедні життєві ситуації, малювали, демонстрували свої таланти в ужитково-прикладній сфері.

Святкування розпочалося вранці спортивними змаганнями, а на завершення святкової програми для тамтешніх мешканців влаштували розіграш лотереї, супер-призами якої стали домашні тварини.

«День села – це свято тих, хто тут народився й виріс; хто думками завжди з рідним селом; тих, хто вирішив тут оселитися – в колоритному місці зі славною історією, переконаний сільський голова Віктор Денищук. – Україна завжди славилася працьовитими і талановитими людьми, а День села –чудова нагода продемонструвати це. Я вдячний всім, хто прийшов на наше свято, вдячний односельчанам за їх роботящі руки та щирі відкриті серця. Також щиро вдячний спонсорам, організаторам та усім жителям громади, хто долучився до проведення дійства».

На святі вшанували найстарших мешканців сіл, подружні пари, які прожили у шлюбі понад 50 років, наймолодшу шлюбну пару, наймолодшого жителя села та іменинників. Кожній із цих категорій адресувалися щирі слова, мелодійні пісні та подарунки. Пам’ять героїв АТО, яких покликала Вічність, присутні вшанували хвилиною мовчання.

Не обійшлося на святі без поважних гостей. Представник благодійного фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині» Наталія Маленицька привітала усіх зі святом. Зазначила, що у цей непростий для країни загалом та кожного з нас зокрема час, День села – чудова нагода зібратися разом, щоб «відчути тепло і плече одне одного».

Керівник апарату райдержадміністрації Степан Топольський зізнався, що щиро радий зустрічі із земляками.

«Дуже приємно, що саме напередодні 25-ої річниці Незалежності України наші жителі територіальної громади готували ці виступи та трудилися над виставковими роботами. Адже це – нагода і себе показати, і людей побачити. Я щиро вірю, що сьогоднішні пісні про Україну, про одвічні людські цінності будуть почуті, і над нашою Україною буде ясніти мирне безхмарне небо», – сказав Степан Степанович.

Депутат районної ради від місцевої громади Микола Чуль також привітав присутніх на святі. У своєму виступі розмірковував про життєві цінності, а насамкінець «засипав» односельчан щирими побажаннями.

Дивували публіку на імпровізованій літній сцені біля будинку культури місцеві аматори пісенного та театрального мистецтв. Кожен виступ концертної програми був надзвичайно цікавим та оригінальним. Тут артистами не перебирають, тому на сцену виходили жителі різного віку – від дошкільнят до пенсіонерів.

Для наймолодших організатори влаштували справжнє караоке-шоу та провели конкурс, де перевірили художні здібності малят. Дивувати публіку навіть найменшим було чим. А як заохочення розвивати власний талант, діти отримували подарунки.

Усі аматори ретельно готувалися до свята: розучували нові пісні, вивчали театральні міні-постановки. А щоб усе це мало неповторний вигляд, краяни вбралися в народний одяг. Немало у вишиванках прийшло і глядачів: свою показати та на чужі сорочки подивитися.

Ще порадувати очі можна було, зокрема, на виставці вишитих бісером ікон та виробів декоративно-прикладного мистецтва. По центру експозиції сиділи імпровізовані господар з господинею. А неповторними виробами навколо господарів організатори зобразили народне сільське обійстя. Усе – руками місцевих жителів: оригінально та з любов’ю.

А саме: Світлани Денищук, Тетяни Петрук, Романа Рублевського та Світлани Міховської. Цю «зону» гості свята ретельно розглядали, при можливості навіть намагалися доторкнутися. Часто тут виблискували і фотоспалахи, адже як не сфотографувати таку красу?

Започаткувала проведення цього свята Катерина Юзинкевич, яка тоді займала посаду сільського голови. Безумовно, активна жінка була присутня і на цьогорічному святі.

«Наші люди дуже трудолюбні. Це свято – для них відпочинок. Дуже важливо, щоб подібні заходи проводилися. Мені надзвичайно приємно, що свято, яке я започаткувала кілька років тому, продовжують, доповнюють та урізноманітнюють. Ще це свято дає можливість розкривати таланти.

Я, живучи в Білашеві, навіть не здогадувалася, що моя односельчанка Таня Петрук вишиває такі чудові ікони. Також сюрпризом для мене, як і для інших, був пісенний виступ Тані Мартинюк. Ми усі знали, що дівчина пише гарні вірші, а на святі вона усіх вразила ще й пісенним дебютом.

Також не можна не згадати про наших багаточисленних спонсорів, які усіляко долучилися до організації свята. Без них наш День села не був би таким різнобарвним та цікавим», – прокоментувала Катерина Юхимівна.

На завершення святкової програми розіграли лотерею. Ця забава з року в рік користується неабиякою популярністю. Цьогоріч вдалося продати 500 лотерейних квитків. Як призи, підготували чимало потрібних у господарстві речей, спонсори подарували 12 мішків зерна, кілька літрів меду, а супер-виграшами стали справжнісінькі козлик та свинка.

Світлана Величко.

Нещодавно мешканці Білашівської сільської ради співали, розігрували кумедні життєві ситуації, малювали, демонстрували свої таланти в ужитково-прикладній сфері. Святкування розпочалося вранці спортивними змаганнями, а на завершення святкової програми для тамтешніх мешканців влаштували розіграш лотереї, супер-призами якої стали домашні тварини.

Світлана Величко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 989

Повідомлення в номер / "Мені праця приносить задоволення

30.08.2016 Мороз Оксана Леонідівна

"Мені праця приносить задоволення"

Саме так говорить одноосібник із села Підріжжя Юрій Чмусь, трудівник із діда-прадіда.

"Щоб будь-яка робота не була тобі тягарем, потрібно, насамперед, любити її", – впевнено каже чоловік.

Юрій Михайлович – шофер. Так склалось, що справжнім покликанням його життя стала земля, на якій він господарює вже не один рік.

…Їдемо до нього "в гості". Мимоволі пригадується вірш Т. Шевченка: "…Село, і серце одпочине…".

Біля воріт нас зустрічає привітний чоловік в капелюсі, запрошує оглянути господарство. Познайомившись і перекинувшись жартівливими словами, починає розповідь про справу свого життя.

Господар спочатку трохи бідкається про те, що вже довгий час немає дощів, тож врожаї будуть, як Бог дасть. Далі показує нам невеличку "тракторну бригаду" під навісом. Не відриваючись від розмови, заганяє худобу до хліва.

Біля нього весь час крутяться маленький кіт й собачка. "Підождіть, зараз вам обід буде", – усміхається, глядячи маленьких пухнастих.

Крокуючи за господарем, зауважую: відразу видно, що справжній хазяїн, адже все в нього – за розпорядком.

В 1997 році, приїхавши із заробітків з Польщі, він придбав трактор. "З цього все й почалося", – розповідає пан Юрій. Варто зазначити, що нині в його господарстві значно побільшало техніки. Господар має два трактори, комбайн, культиватори і плуги, обприскувачі та інший потрібний реманент.

"Землі (паїв) в нас близько 16 гектарів. Сіємо цукровий буряк, вирощуємо зернові, садимо різних сортів картоплю. З усім стараємось справлятись вдвох із дружиною Надією Артемівною. Звичайно, і діти допомагають", – каже Юрій Чмусь.

Донька Тетяна із зятем Романом, син Михайло із невісткою Оксаною мешкають в Луцьку, тож часто приїздять із поміччю до батьків. Зараз дідусеві й бабусі потіхою є внучка Соломійка.

Господині, як і кожній жінці, хатніх та інших справ вистачає. Крім того, вона добре розуміється в сільському господарстві, адже працює техніком штучного осіменіння (нещодавно її, як кращого спеціаліста в нашому районі, відзначили в області).

На подвір'ї затишного обійстя – чистота й порядок, а різноманітні конструкції, виготовлені власноруч, додають ще більшого затишку й комфорту садибі справжніх хазяїв.

Біля літньої кухні прихисток знайшов виноградник, зовсім поруч розмістилась гарно оздоблена бесідка. Тут, в затінку, красуються улюбленці пані Надії – квіти, про які жінка може розповідати довго.

За парканом, на грядці, червоніють налиті соком, з усіх боків облюблені Сонцем, домашні помідори. Трохи далі видніється ставок. Одним словом, гарно та мальовничо скрізь і всюди, куди не кинь оком.

"За роботою якось і не зогледілись, як літо добігає кінця. Дивіться, вже виноград майже достиг, тож невдовзі будемо робити вино", – зауважує, трішки відійшовши від розмови про свої буденні справи, Юрій Михайлович.

"Стараємось виводити молочну породу. На даний час утримуємо 9 голів великої рогатої худоби (разом із молодняком). Молоко, іншу продукцію, возимо в Маневичі (35 кілометрів від нашого села, до Ковеля більша відстань) на ринок. Там вже маємо своїх покупців", – жваво продовжує бесіду далі наш співрозмовник.

В підсобному господарстві чоловіка й дружини є ще 10 свиней. Раніше, як кажуть хазяї, ще більше поросят тримали. Тепер –зупинились на розведенні худоби, яка, за їх словами, дещо прибутковіша справа.

Спілкуючись із подружжям, відразу помітила, що в сім'ї панують мир і злагода. Думаю, що на таких батьків рівняються й їх діти.

А ще подумалось: якби таких працьовитих та щирих душею людей було більше, то стало б краще жити не тільки в селі чи в місті, а у нашій із вами рідній державі.

Оксана МОРОЗ.

НА ЗНІМКАХ: одноосібник із села Підріжжя Юрій ЧМУСЬ із дружиною Надією.

Фото

Тетяни БЕРЕГИ.

Саме так говорить одноосібник із села Підріжжя Юрій Чмусь, трудівник із діда-прадіда."Щоб будь-яка робота не була тобі тягарем, потрібно, насамперед, любити її", – впевнено каже чоловік. Юрій Михайлович – шофер. Так склалось, що справжнім покликанням його життя стала земля, на якій він господарює вже не один рік. …Їдемо до нього "в гості". Мимоволі пригадується вірш Т. Шевченка: "…Село, і серце одпочине…".

Оксана МОРОЗ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1464

Повідомлення в номер / З приводу одного депутатського звернення

30.08.2016

Дозвольте уточнити

З приводу одного депутатського звернення

Звернутися до ковельчан за посередництвом ЗМІ мене як міського голову спонукала ситуація, про яку хочу розповісти читачам, навколо запиту депутата С. Д. Кошарука, підтримано рішенням Ковельської міської ради від 27.07.2016 р., за № 12/95.

Мова піде про земельну ділянку по вул. Ярослава Мудрого, площею 4959 кв. м., на якій нині передбачене будівництво АЗС. У запиті Кошарука С. Д. безапеляційно йдеться про незаконну зміну цільового призначення цієї земельної ділянки, право оренди на яку здобуто шляхом аукціону. Також містяться закиди на адресу юристів міськвиконкому, які при підготовці рішення не вказали депутатам на згадану обставину, що на думку депутата призвело до зміни істотних умов аукціону, а відповідно порушило процедуру торгів.

Насамперед, вимушений нагадати, коли і як з'явилась на мапі Ковеля земельна ділянка по вулиці Ярослава Мудрого площею 4959 кв. м як об'єкт цивільних прав. Наприкінці 2009-го року (міським головою на той час був Кошарук С. Д.) ця земельна ділянка була надана в оренду на 25 років приватному підприємству "Крайт" для розміщення і обслуговування ринку.

Можна тільки припускати, чи голосували б депутати міської ради за відведення земельної ділянки ПП "Крайт", якби міський голова чи юристи виконкому у 2008 році вказали б депутатам на деякі обставини, про які стало відомо лише згодом.

Справа у тому, що "Крайт" господарював на земельній ділянці по вул. Івасюка, яку було зарезервовано під будівництво поліклініки, проте міська рада не давала згоди на передачу її в суборенду. Натомість, у 2008 році Ковельська міська рада зарезервувала земельну ділянку по вул. Я. Мудрого для надання в оренду приватному підприємству "Крайт" в обмін на його право тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Івасюка на термін суборенди. Підставою для того рішення була мирова угода між виконавчим комітетом та ПП "Крайт".

Виявляється, що, не бажаючи звільняти землю, ПП "Крайт" звернувся до суду про скасування якогось рішення виконкому від 2005 року, яке насправді жодного відношення до рішень про будівництва поліклініки не має. Ми ж з Вами знаємо, що усі рішення Ковельської міської ради та її виконавчого комітету, що стосуються будівництва поліклініки по вул. Івасюка, датуються 2008 роком. Тому й укладання мирової угоди з боку представників виконкому виглядає досить сумнівно, а відповідно сумнівним виглядає й підставність інших рішень щодо відведення ПП "Крайт" земельної ділянки по вул. Ярослава Мудрого.

Наразі це вже не важливо.

Усі ми добре пам'ятаємо, як у 2008-мому мріяли про нову сучасну поліклініку для ковельчан і як усі разом шукали шляхи для її втілення в життя. Неважливо, що насправді стояло за рішенням №37/4 "Про резервування земельної ділянки МПП "Крайт": чи намагання якнайшвидше вмовити суборендаря звільнити майданчик під будівництво поліклініки, чи банальна спроба оминути процедуру земельних торгів, яка, до речі, й була запроваджена змінами до земельного законодавства на початку 2008-го року.

Як би там не було, але рішенням міської ради від 22. 10. 2009 р., №61/42 земельну ділянку по вул. Я.Мудрого площею 4959 кв. м. було надано в оренду на 25 років приватному підприємству "Крайт" для розміщення і обслуговування ринку. Тож за таких обставин по вулиці Я. Мудрого вже років 5 мав би функціонувати ринок. Можливо, потенційна привабливість розташування ділянки для влаштування ринку була дещо перебільшена, та забудовник вирішив за недоцільне вкладати інвестиції у ризикований проект. Можливо, були й інші причини, але в результаті місто не отримало ані запланованих ринкових площ, ані обумовленої договором орендної плати.

Саме порушення орендарем умов договору щодо плати за землю стало в подальшому основною причиною та підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. Ковельською міжрайонною прокуратурою, яка виступала в інтересах Ковельської міської ради, в судовому порядку було припинено дію договору оренди ПП "Крайт", а земельна ділянка по вул. Я. Мудрого за рішенням суду була повернута міській раді.

З метою залучення додаткових коштів до місцевого бюджету та раціонального використання земель міста у 2015 році було розпочато підготовку матеріалів щодо продажу права оренди даної земельної ділянки на земельних торгах, затверджено умови такого продажу з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення і обслуговування ринку. Оголошення про проведення земельних торгів щодо продажу права оренди вказаної земельної ділянки було оприлюднене, аукціон відбувся з дотриманням усіх вимог земельного законодавства. З переможцем торгів було укладено договір оренди земельної ділянки, а протягом трьох банківських днів здійснені розрахунки за лот у повному обсязі.

Тобто умови аукціону виконані у повному обсязі, сторонами не переглядались та жодних змін до умов аукціону не вносилось.

Надалі орендар жодним нормативним актом не позбавлений права вільно господарювати на орендованій земельній ділянці, вносити у встановленому порядку пропозиції щодо коригування містобудівної документації (у разі потреби), виступати з ініціативою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з урахуванням затвердженої містобудівної документації та приписів статті 20 Земельного кодексу України. Скажу більше, з моменту появи на орендованій ділянці об'єкта нерухомого майна, орендар отримає ще одне право, гарантоване Законом – на викуп орендованої землі у власність.

Тож забудовник скористався своїм законним правом і звернувся до міської ради за отриманням дозволу на розроблення детального плану території розміщення об'єктів дорожнього сервісу, АЗС та АГЗП по вул. Ярослава Мудрого. Причому функції замовника містобудівної документації покладено на відділ містобудування та архітектури виконкому, а забудовника зобов'язано лише профінансувати її виготовлення. Як того вимагає законодавство, з метою врахування пропозицій та зауважень громадськості щодо намірів землекористувача на спорудження зазначених об'єктів у ЗМІ були опубліковані відповідні повідомлення. Жодних зауважень до містобудівної документації не надходило.

Тож рішення щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки було внесено на розгляд сесії з дотриманням усіх норм законодавства.

На цьому можна було б по

Олег КІНДЕР.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 815

Повідомлення в номер / Думки вголос поетичним словом

30.08.2016

Думки   вголос   поетичним   словом

Духу свободи знамено

Я вірю в свій народ

Україно, моя Україно!

Україні – честь і слава!

Ти – моя держава

Ти – моя держава

Україно люба, Україно мила,

Ти мене в любові до себе

зростила!

Україно рідна, моя добра мати,

Хочу я зі святом тебе привітати.

Нелегкий час зараз, матінко

єдина,

Але ти найкраща, бо ти – Україна.

Ліси, степи, гори – моя Україна!

Рідна пісня й мова! Доля в нас

єдина!

Ти не вмерла, ненько, і цього

не буде,

Бо після Майдану всі прозріли

люди!

Хоч кати ще топчуть – впадуть

на коліна!

Бо ти нездоланна, бо ти – Україна!

Бо ти незнищенна й нескорена,

мамо,

І ми – твої діти, дочки із синами.

Є "продажні шкури". В пекло

їм дорога!

А ми ж християни, звернемось

до Бога.

Твоя кров пульсує у серці і жилах.

Ти – моя держава, і ти –

не безсила,

Бо ти – Україна, наша рідна мати.

Хто живий, то мусить тебе

захищати.

Схід і Захід – разом! Вкраїна –

єдина!

Найкраща у світі ти рідня – родина!

Зась до хати зайдам і різним

катюгам!

Тобі 25 вже, мамо наша друга.

Недругам проклятим це так

не минеться,

Бо самі загинуть в справедливім

герці!

Ненько-Україно, ти – миролюбива,

Жити й процвітати будеш, мамо

мила!

Ти ж моя нещасна, ти – моя щаслива,

Безмежна й неосяжна, доля

незрадлива.

Пам'ять про Героїв вшановуймо

гідно!

І ти незалежна, Україно рідна!

В синім небі Сонце золоте

донині –

Символи єдині! Слава Україні!

Ігор ВИЖОВЕЦЬ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 719

Повідомлення в номер / Цей неперевершений Іван Франко

30.08.2016

Цей неперевершений Іван Франко

В історії України є постаті, які до цього часу викликають великий інтерес, дивують і захоплюють. До них, без усякого сумніву, належить Іван Якович Франко. Письменник, публіцист, політик, він і за свого життя, і після смерті, був є і буде титаном духу, вічним революціонером і далекозорим провісником майбутнього.

Народився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичах Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер – Дрогобицького району Львівської області).

На жаль, ані його творча спадщина, ані суспільно-політична діяльність по-належному не поціновані навіть у незалежній Україні. Досі не здійснено видання повного зібрання творів Івана Яковича, скрупульозно не досліджено складний, часами суперечливий, але тим не менш непересічний життєвий шлях Великого Каменяра.

Ба! Скажу більше: немало з нас живуть уявленнями про цю легендарну людину, почерпнутими зі скупих і відцензурованих підручників радянської доби, у яких Івана Франка робили трохи не носієм і подвижником соціалістичного реалізму у дореволюційній Галичині.

На щастя, мені випала доля здобувати вищу журналістську освіту у Франковому університеті Львова. Пригадую, з якою гордістю я щоразу переступав поріг старовинної споруди, в якому розташований один з кращих (а, може, й найкращий) ВУЗ колишнього СРСР. Здавалося мені, що і в коридорах, і в аудиторіях витав дух Франкового генію. Це почуття утверджували в моїй душі лекції, семінари, колоквіуми, котрі проводили тогочасні наукові світила університету, серед яких були й такі, що постраждали за вільнодумство у страшні роки сталінських репресій.

Я до цих пір горджусь, що є випускником Державного університету імені Івана Франка (тепер – Національного). Певен, що пишаються цим і мої колеги – Степан Скоклюк, Ігор Павлюк, Михайло Савчак, Євген Хотимчук та багато, багато інших відомих журналістів і письменників.

На Ковельщині бережуть пам'ять про Івана Франка, хоч, можливо, й не такою мірою, як він того заслуговує. Адже "Великий Каменяр" у свій час гостював у родині Косачів в Колодяжному, був особисто знайомий із Лесею Українкою, творчість якої глибоко шанував. Не виключено, що Іван Якович міг відвідати й наше місто.

Одним із палких популяризаторів літературної і публіцистичної спадщини Івана Франка на Волині є Заслужений працівник культури України Іван Сидорук. З його ініціативи у ювілейний день народження видатного українця 27 серпня ц. р. біля погруддя Івана Яковича перед Палацом учнівської молоді в центрі міста о 12-й годині відбудеться літературно-мистецький захід "Година з Іваном Франком". Запрошуються всі бажаючі!

Микола ВЕЛЬМА.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1005

Повідомлення в номер / Вони були першими

30.08.2016

Пам'ятаю багатолюдні віча, на яких патріоти осмілились критикувати місцеву комуністичну владу. Найбільш велелюдним був мітинг на стадіоні "Локомотив", який став ніби стартом патріотичних справ на Ковельщині. Організатором його були Андрій Мостиський та обласний Рух під проводом Олександра Гудими.

Виступали почергово представники громадськості і влади. На ньому пощастило виступити й мені. Обійшлися ці виступи без, як-то кажуть, поганих наслідків для патріотів, завдячуючи прогресивній позиції Михайла Горбачова та його соратників.

Активно влились тоді у громадсько-політичне життя краю наші лідери: Марія Хотинська, Володимир Осіюк, Іван Сидорук, Геннадій Сарапін, Адам Поляк, Юрій Музичук, Богдан Бачук, Володимир Лотоцький, Ігор Лучко, Віктор Стрижеус (цей перелік зафіксувала моя пам'ять, а назвати потрібно сотні патріотів Ковельщини).

Важливу роль у боротьбі за Незалежність відіграли колишні повстанці, які зазнали жорстоких репресій в часи комуністичного режиму, – Микола Супрунович, Іван Ісюк, Мефодій Кропива, Буханковичі з Голоб, Андрій Селівончик, Василь Пашкевич, Микола Петрук, Михайлина Рябко, Ганна Зелена, Марія Осіюк, Костянтин Осіюк і багато інших. Вони стали основою й опорою новітнього руху за Незалежність на Ковельщині. Низькоклінно схиляю голову перед цими людьми!

В дні святкування річниці Незалежності вони заслуговують на найвищу пошану нашого суспільства. Їх гасло "Свобода або смерть!" є актуальним і сьогодні. Українцям потрібно консолідовано боротися проти нового нашестя "брата"-ворога.

Слава Україні!

Яків Лавренко.

Вони були першими

Наближається ювілейний День Незалежності України. У зв'язку з цим згадую, що і наші ковельські патріоти теж, перебуваючи в ризику комуністичної розправи, наближали цей день. Пам'ятаю багатолюдні віча, на яких патріоти осмілились критикувати місцеву комуністичну владу. Найбільш велелюдним був мітинг на стадіоні "Локомотив", який став ніби стартом патріотичних справ на Ковельщині. Організатором його були Андрій Мостиський та обласний Рух під проводом Олександра Гудими.

Яків Лавренко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 680

Повідомлення в номер / Вітаю тебе, моя Україно!

30.08.2016

Вітаю тебе, моя Україно!

Як привітати з двадцятип'ятилітнім ювілеєм тебе, моя дорога Україно? Возвеличити? Але ж серце в тривозі. Мов круки, над тобою каркають злі вороги. Ляскають, мов батіг по спині, постріли снайперів. Гуркотять громом смертоносні гармати. А на мирній землі соціально-економічна руїна бур'яном заростає. І не чути підтримки ні сестри, ні брата чи доброго сусіда.

Заплакати? Не личить зрошувати козацький дух слізьми! Нехай він закутий у лещата казнокрадства, бандитизму і байдужості, але він таки є, живий, і чекає на пробудження.

Молитися? Так. Але Бог без нашої дії, боротьби і віри неспроможний сам захистити Україну. Станьмо в єдиний стрій!

Земле обітована, ти найродючіша, найгарніша і найбагатша, через те й нещасна.

Шукаємо обітованого раю, а він у нас самих: у єстві, душі та серці.

Мойсей сорок років виводив євреїв з Єгипту. Були й такі, що винуватили Пророка і вимагали повернути їх назад до єгипетського рабства.

Так само кліщ рабства п'є червону кров українців. Та є у нас Святослави, Володимири Великі, Шевченки, Стуси – ті генії та пророки-поводирі, які виведуть наш народ до омріяної мети. Я вірю: так буде!

І, попри все, у серці пульсує поетичне вітання.

Вітаю тебе, моя рідна

країно:

Ти ще маленька, тендітна

дитина.

Ще кроки немічні на тверді

земній

І голос ледь чути в сім'ї

світовій.

Співаємо піснею тобі

колискову,

У плаття вдягаєм вишиване,

нове,

Гетьманів шукаємо мудрих,

толкових,

І вкотре навчаємось рідної

мови…

Вітає природа тебе,

Україно,

Золотистеє поле і неба схил

синій.

Ти – зірка яскрава у дивнім

намисті,

Квітка Європи із помислом

чистим.

Чумацький твій шлях

у небесних просторах,

Прекрасна перлина

в розбурханім морі.

Ти крізь хмари й негоду до

Сонця прямуєш,

Красу неймовірну природи

віншуєш.

Вітаю тебе, моя мирна

країно!

В смертельнім двобої сини

твої гинуть

За землю, за матір –

смертельний надріз.

В зажурі схилилися віти

беріз.

Чорна хустина вплелася

у жіночу красу,

З тривогою в серці я хрест

цей несу.

І клич, немов постріл, до неба

летить:

"Слава героям!" – це історії

мить.

Вітаю тебе, найбагатша

країно!

Не славлю, бо згірклеє жито

вродило,

Не гідність, а бідність цвіте,

проростає,

Злодії Державу скубуть,

розкрадають.

Тим бісовим дітям усього,

бач, мало

Чекаю прозріння – хто лівий,

хто правий?

Хто кине насіння у землю

добірне?

Хто іспит складе на чесність

і гідність?

Вітаю тебе, європейська

країно!

Ти в Європу прямуєш

поривом єдиним,

Та благо і щастя лишаються

збоку

Зрадлива "сестра" твоя

хижим наскоком

Плюндрує, руйнує – нема

цьому краю.

Прозрій, мій народе, молю

і благаю.

Довірлива, добра, покірна та

мила –

Є ж дух твій незламний

й козацькая сила.

Молюся за тебе, моя

ненько-Вкраїно!

Освятиться шлях твій у ясную

днину,

І пісня велична до Господа

лине

І дерево роду від батька й

до сина

Цвіте, розквітає – воно

не загине.

Ти вибрана Богом – в нас

доля єдина.

Я мучусь тобою і плачу,

й радію.

Зціли нас, Боже! На Тебе

надіюсь!..

Анатолій СЕМЕНЮК.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1398

Повідомлення в номер / Наш учитель, наставник і друг

30.08.2016

Наш учитель, наставник і друг

Коли я вперше переступив поріг редакції ковельської газети, Гнату Петровичу Ольховичу було всього 35 літ. Але мені він видавався таким собі аксакалом в журналістиці, справжнім метром газетної справи, якого в колективі поважали і водночас побоювалися. Бо він був строгим, хоч і справедливим критиком творчого доробку кожного журналіста, міг об'єктивно оцінити, хто нього вартий і що на нього чекає в майбутньому.

Був Гнат Петрович і моїм учителем. Ще навчаючись у ковельській середній школі № 3 й надсилаючи свої перші дописи до редакції тодішньої газети "Прапор Леніна", відчував його турботу про себе. Саме він правив мої фейлетони, гуморески, замітки, роблячи це вправно і майстерно. Вже через багато років якось зізнався: "Я вже тоді побачив, що буде з Вельми толк".

Не знаю, чи вийшов з мене аж надто великий толк, але я радий, що ветеран десятки років був з нами в строю, що він душею молодий, як і раніше, що найголовніше запитання, яке він задає при зустрічі: "Що нового?".

Під "новим" розуміє все: і політику, і кадрові зміни, і побутові проблеми, і виробничі справи. Така вже людина – все йому цікаве, всім переймається, за все переживає. Саме завдяки Гнату Ольховичу ковельські журналісти й поліграфісти мали і мають змогу працювати у приміщенні, проект якого роздобув всіма правдами і неправдами колишній редактор, котрий згодом домігся початку будівництва за державні кошти. Щоправда, його наступники не змогли зберегти надбане Гнатом Петровичем, але то, як кажуть, тема вже іншої розмови…

З багатьма "господарями" землі Волинської він був добре знайомий, від багатьох отримував допомогу, а від багатьох, на жаль, протилежне – зраду, підлість, невдячність. Але ні на кого не тримає зла. "Таке тоді було життя, – іноді каже з гіркотою. – Однопартійна система не терпіла вільнодумства, непослуху, жорстоко карала тих, хто виходив за рамки цієї системи. У цьому я переконався на власному прикладі".

Незважаючи на всі негаразди, що мали місце, Гнат Ольхович мужньо тримав удари долі. Його не зламали партійні чинуші, він вистояв і справами доказав: справжні журналісти не здаються, а йдуть вперед і перемагають.

Тримаю в руках трудову книжку ветерана. Читаю записи: "23. 01. 1959 р. Призначений на посаду редактора Ковельської міськрайонної газети "Прапор Леніна". Перед тим – примітка: "Загальний стаж роботи за наймом до призначення в редакцію газети "Прапор Леніна" становить дванадцять років і шість місяців".

Переглядаю редакційні книги наказів і знаходжу одну з них за 1959 рік. Наказ № 1 від 21 січня того ж року гласить: "На основі наказу по Волинському обласному видавництву від 19 січня ц. р. редактор т. Малишев О. С. звільнений із займаної посади. З цього числа редактором газети "Прапор Леніна" призначено Ольховича Гната Петровича".

Рахую. Ого, нічого собі: в ковельській редакції Гнат Петрович працював понад 55 років! Далеко не кожен із волинських журналістів може похвалитися подібним довголіттям. І яким – активним, творчим, наступальним і переможним. Статті, кореспонденції, інтерв'ю Ольховича – це справжня класика жанру, зразок для наслідування молодим, практичний посібник тим, хто хоче стати справжнім журналістом.

У нього вчився я, вчилися інші. З його легкої руки отримала "путівку" у самостійне творче життя відома українська письменниця, літературний критик, наша землячка Маргарита Малиновська (на жаль, покійна). Саме вона першою на шпальтах "Літературної України", де працювала, видрукувала велику статтю-рецензію на підтримку роману Олеся Гончара "Собор", який тогочасним партійним керівництвом був підданий жорстокій обструкції, як, зрештою, і сам автор. А пані Малиновську за "антипартійну" позицію звільнили з роботи.

Вдячні за науку Гнату Петровичу член Національних спілок письменників і журналістів України, Заслужений журналіст України Степан Скоклюк, його молодша колега Людмила Скоклюк, відомі літератори і журналісти Леонід Панасенко, Валерій Вихованець, Леонід Павлючик та багато інших, яких важко й перелічити.

Шанували і шанують ювіляра майстри пера Волині Полікарп Шафета і Степан Сачук, які передчасно пішли у Вічність, Василь Простопчук, Василь Федчук, Святослав Пирожко, нинішній очільник Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак, земляк Євген Хотимчук, який успішно редагує газету "Вісник і Ко", місцеві краєзнавці Анатолій Семенюк і Дмитро Корнелюк.

Є у Гната Ольховича ще одна чудова риса: він завжди готовий прийти на допомогу у важку хвилину. В цьому переконався не раз і я, тому вважаю його щирим і надійним другом. Впевнений, що так думають багато інших волинян і ковельчан, колишніх і теперішніх працівників редакції газети "Вісті Ковельщини" – Алла Малиновська, Валентина Лусь, Світлана Мельянчук, Ігор Павлюк, Тамара Шевчук, Світлана Ляшук, Людмила Стасюк, Валентина Мацюк, їх колеги.

Гнат Петрович – турботливий сім'янин. Разом із дружиною Раїсою Василівною, знаним і шанованим у Ковелі педагогом, виховали сина Олександра і дочку Аллу, які знайшли достойне місце в житті. Нині турбуються і переживають за трьох онуків та правнуку – сімейна династія Ольховичів розширюється і примножує славні родинні традиції.

З нагоди 85-річчя від дня народження всі, хто знає і шанує Гната Ольховича, шлють йому сердечні побажання й найщиріші вітання. До них приєднується і редакційний колектив "Вістей Ковельщини", журналістська спільнота Волині.

Многих і благих літ Вам, дорогий метр журналістики, маестро Слова!

Нехай цвітуть під небом

синьооким

Ще довго-довго дні й літа,

А тиха радість, чиста

і висока,

Щоденно хай до хати

заверта.

Бажаємо здоров'я, Сонця

у зеніті,

Любові, доброти і щастя

повен дім,

Нехай у серці розкошує

літо

І соняхом квітує золотим.

Хай постійний успіх,

радість і достаток

Сипляться до Вас, немов

вишневий цвіт.

Хай життєвий досвід

творить з буднів свята,

А Господь дарує

довгих-довгих літ!

За дорученням

колег і друзів –

Микола ВЕЛЬМА.

Микола ВЕЛЬМА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 973