Повідомлення в номер / З нагоди 20-ї річниці прийняття Конституції України

30.06.2016

З нагоди 20-ї річниці прийняття Конституції України

28 червня українська громадськість відзначила День Конституції України. Ковельчан, які зібрались напередодні на урочистості з цієї нагоди в Народному домі "Просвіта", привітав міський голова Олег Кіндер.

У виступі він зауважив, що двадцять років тому прийняття Основного Закону стало початком відліку нової епохи в історії нашої країни. Не варто нагадувати, що значить для української нації наявність власної незалежної держави – визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин. Цього наш народ прагнув багато сотень років, і тому прийняття Конституції України має особливе історичне значення.

Олег Олексійович побажав ковельчанам, щоб демократичні засади, які були закріплені цим надзвичайно важливим, документом, стали дієвими у найближчому майбутньому, щоб дотримання законності стало принципом життя кожного громадянина.

Урочистості продовжилися святковим концертом за участю аматорських колективів міста та окремих виконавців. Свій талант ковельчанам та гостям урочистостей демонстрували вихованці студій естрадного співу "Надія" та "Нові таланти", дитячої студії народного танцю "Дзвіночок", народного художнього колективу – ансамблю народного танцю "Барвінок", студії сучасної хореографії "Беллатрікс", народний аматорський фольклорний гурт "Намисто", гурт "Мозаїка", народний аматорський ансамбль пісні і танцю "Лісова пісня", народна аматорська хорова капела, ансамбль скрипалів школи мистецтв та інші.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи,

зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей в міському Народному домі “Просвіта”.

Фото з архіву відділу.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 709

Повідомлення в номер / Щоб держава міцніла і розвивалась

30.06.2016

23 червня у приміщенні центральної районної бібліотеки пройшли урочистості з нагоди відзначення 20-ї річниці Конституції України та Дня державної служби.

Розпочалося святкування з виконання Державного Гімну України.

Представників трудових колективів підприємств, установ, організацій, громадськість привітали голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло.

Найщиріші слова вдячності всім державним службовцям, які самовіддано продовжують виконання професійного обов'язку, зичила голова міськкому профспілки держустанов Єва Савич.

Слова привітань висловила і ветеран державної служби Антоніна Комісарук, яка закликала працювати з подвійною енергією, аби не словом, а ділом доводити відданість інтересам людей і держави.

Час минає, і на зміну ветеранам приходять молоді держслужбовці. Саме від їхньої здатності бути активною, дієздатною та творчою силою, залежать перспективи розвитку нашої держави.

До слова запросили головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, будівництва, розвитку інфраструктури та цивільного захисту Ольгу Моружко, яка в державній службі працює менше року.

В рамках проведення заходу відбулося нагородження кращих працівників організацій та установ району.

Почесні грамоти райдержадміністрації та районної ради отримали Іван Чуліпа – начальник відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації, переможець І туру Всеукраїнського конкурсу "Кращий державний службовець" у номінації "Кращий спеціаліст"; Юрій Кондратович – начальник відділу державної реєстрації райдержадміністрації, переможець І туру, призер ІІ туру Всеукраїнського конкурсу "Кращий державний службовець" у номінації "Кращий керівник"; Людмила Довжик – головний державний ревізор-інспектор Ковельської ОДПІ; Микола Левчук – провідний спеціаліст служби у справах дітей райдержадміністрації.

За вагомий особистий внесок у справу розбудови Української держави, у реалізацію положень Основного Закону України, активну громадянську позицію та з нагоди 20-ї річниці Конституції України Подяками голови райдержадміністрації та районної ради були нагороджені Світлана Морозюк – вчитель географії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Радошина; Олена Калінчик – директор сільського будинку культури с. Дубового; Сергій Бортнюк – спеціаліст по технології виробництва і переробки продукції тваринництва СТзОВ ім. Лесі Українки; Мирослав Цергер – директор компанії ТзОВ "Калина", Микола Вельма – голова громадської ради при Ковельській райдержадміністрації, редактор громадсько-політичної газети "Вісті Ковельщини"; Світлана Морозюк – вчитель географії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Радошина.

Подякою командування 66-ого військового мобільного госпіталю за надану підтримку та волонтерську допомогу нагороджено капелана Ігоря Бабаніна, волонтерів Вадима Мартинюка та Ларису Калитюк.

Під час вручення нагороди присутні вітали усіх щирими оплесками.

Аматори сцени району, серед яких – чимало юних виконавців, подарували присутнім незабутні хвилини спілкування з українською патріотичною піснею.

Завершилися районні урочистості виконанням Гімну України.

Відділ інформаційної діяльності

та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

НА ЗНІМКАХ: під час урочистостей в центральній районній бібліотеці.

Фото з архіву відділу.

Щоб держава міцніла і розвивалась

23 червня у приміщенні центральної районної бібліотеки пройшли урочистості з нагоди відзначення 20-ї річниці Конституції України та Дня державної служби. Розпочалося святкування з виконання Державного Гімну України.

Відділ інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 757

Повідомлення в номер / Що нового у спортивній столиці Волині

30.06.2016

Що нового у спортивній столиці Волині?

У Луцьку відбувся відкритий чемпіонат області з карате кіокушинтай серед юнаків та дівчат у п'яти вікових групах. У змаганнях взяли участь майже 100 спортсменів з міст Славута (Хмельницька обл.), Трускавець, Дрогобич (Львівська) та з Волині. Ковель представляли 20 каратистів.

Наші земляки показали хорошу підготовку і високу спортивну майстерність. Як результат – у ковельчан 8 золотих нагород, які здобули: Софія Голодова, Михайло Наумчик, Сергій Козин, Микита Наумчик, Ілля Романюк, Фрунзік Королік, Сергій Кочалай, Олександр Коваль; 4 срібних – Дмитро Абрамчук, Давід Багларян, Богдан Здробілко, Роман Переверзів та 6 бронзових – Назар Шкуротівський, Назар Оксенюк, Валентин Білець, Іван Потапчик, Дмитро Старенко, Артем Маєвський, Павло Хлуд, Артур Ящук, Артем Мартенюк (тренери Віктор Обухов, Сергій Долінко, Ігор Бедешко).

Відділ молоді, фізичної культури та спорту вітає тренерів та спортсменів із вдалим виступом та бажає подальших перемог!

Відділ молоді, фізичної культури та спорту виконавчого комітету Ковельської міської ради.

У Луцьку відбувся відкритий чемпіонат області з карате кіокушинтай серед юнаків та дівчат у п'яти вікових групах.

Нещодавно в спортивному залі ДЮСШ ім. Є. Кондратовича відбувся третій відкритий турнір зі спортивної акробатики пам'яті тренера Аркадія Симоняна серед хлопців та дівчат 2002–2013 р. н.

2-3 червня ц. р. в м. Луцьку проходив чемпіонат Волинської області з плавання серед юніорів по відбору до чемпіонату України.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 942

Повідомлення в номер / Пам’ять стукає в наші серця

30.06.2016

Пам’ять стукає в наші серця

Знову скорбота вділа чорну шаль,

Знову скорбота запалила свічку...

В селищі Голобах 22 червня біля обеліска Слави відбувся мітинг-реквієм "Людська пам'ять стукає в наші серця", присвячений Дню Скорботи та вшанування пам'яті жертв війни в Україні, який відзначається щорічно після Указу Президента України 17 листопада 2000 року (на знімках).

22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на нашу землю. На довгі три роки Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв. Перші дні й місяці були найважчими і найгіркішими – відступ наших військ, згарища на місці міст і сіл, чорні руїни там, де ще зовсім недавно вирувало мирне життя. І разом з тим – місяці небаченої мужності і стійкості. І перші жертви – серед військових і мирного населення.

Так, як і сьогодні, здавалося б, в мирний час, за покликом серця, задля благополуччя своєї рідної країни гинуть вірні її сини.

Хвилиною мовчання пом'янули полеглих, тих, хто загинув задля нашого добробуту та в ім'я України.

Вічна слава солдату-герою

І солдатові без нагород –

Хто загинув хоробрим у бою,

Захищаючи рідний народ...

Перед присутніми виступила заступник голови об'єднаної громади Н. І. Борисюк, яка розповіла про ті далекі трагічні роки, не оминула увагою і сьогоднішні події на Сході України.

Отець Іоан провів панахиду по мільйонах невинних жертв, яких забрала війна і серед яких є багато наших односельців.

Слава їм, вічна і світла пам'ять!

А нам усім – миру, злагоди і добробуту!

Валентина Мельничук,

зав. Голобською селищною бібліотекою.

Знову скорбота вділа чорну шаль,

Знову скорбота запалила свічку...

Валентина Мельничук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 629

Повідомлення в номер / Об'єднувати, а не роз'єднувати народ

30.06.2016

Об'єднувати,

а не роз'єднувати народ

Об'єднувати, а не роз'єднувати народ

Коли розпочинається літургія в храмах, священики звертаються до прихожан із закликом: "Будьте уважні". Ці слова означають, що кожному присутньому потрібно прислухатися до молитв і проповідей святих отців, не робити зайвих рухів і в шанобі промовляти молитви до Господа нашого Ісуса Христа.

Степан ТЮБАЙ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 756

Повідомлення в номер / Благословенним хай буде місто!

30.06.2016

Благословенним хай буде місто!

23 червня ц. р. чергова сесія Ковельської міської ради, підтримавши пропозицію ініціативної групи громадськості на чолі з ветераном педагогічної праці, активістом громадсько-політичного життя Волині Дмитром Корнелюком, присвоїла звання "Почесний громадянин м. Ковеля" Семенюку Анатолію Володимировичу – очільнику міської громади у 1991-1998 р. р., поету, письменнику, публіцисту, краєзнавцю (на знімку).

Вітаючи його з високою відзнакою, пропонуємо увазі читачів новий творчий доробок пана Анатолія.

Молитва-сповідь ковельчанина

Ковельчани… Я один із них – православний християнин. Поставив образок на стіл. Стара рамка. Прикраса з алюмінієвої фольги виблискує Сонцем. А посередині – невелика, посивіла від часу, картина-образ. Це – Ісус Христос дивиться на мене. Не критикує, не засуджує і не хвалить. Може, він нагадує про Свою святість і гріхи мої? А, може, про місце, де я живу, топчу ногами землю і не дякую Творцю за послані блага?

Якими словами описати славу і шану тобі, Господи?

Боже наш Всевишній! Вседержителю і Всеуправителю Неба та Землі! Ти сотворив це дивне, квітуче, найгарніше на світі місто. "Квітка Волині в моїй Україні", – із любов'ю промовляють ковельчани.

Кожна пелюстка цієї квітки, а їх сім, є хранительницею історії, долі і слави міста.

Ось "старе місто", в якому століттям вирує, торгує і молиться люд ковельський. Саме тут – коріння роду славного ковальського.

Загалом, кожна пелюстка – мікрорайон: чи то центр, чи то "Ковельсільмаш", чи то "другий" Ковель – позначена просвітництвом, духовністю, культурним надбанням, спортивними вікторіями, самовідданою, звитяжною працею ковельчан.

Купаються зорі у тихому плесі Турії. Вітер шепоче казку про земне буття зеленим листочкам дерев і кущів. Сонечко посилає свої привіти із найяснішого неба.

Вдихаю найприємніші, найпахучіші запахи садів і квітів. Вслухаюся в голосисті щебетання солов'їв. Любуюся неперевершеною красою дівочою і жіночою.

І ще… І ще… І ще безліч див довкола бачу.

Прозріваю!.. Та я ж живу на шматочку Землі обітованої, яка по праву називається раєм.

Боже Праведний. Ти дарував мені це!.. А чи виправдав я твою довіру?

Чи достатньо боровся я за твоє українство?

Чи не смітив на вулицях райського міста?

Чи зупиняв невігласів, які знущалися над квітниками і деревами?

Чи оберігав цілюще плесо Турії від забруднення?

Чи відстоював чистоту повітря від задимлення?

Чи зупиняв хуліганів від злослів'я і ганебних вчинків?

А чи достатньо навертав своїх ближніх і знайомих до Твоєї, Христе, філософії добра, милосердя і любові?

О, скільки гріхів ношу я на своїх плечах! Господи, прости, спаси й помилуй!..

Молюся:

Боже, Великий, Єдиний! Пресвятая Богородице,

захиснице наша!

Почуйте наш голос

в небесах.

Великим сяйвом освятіть

надію

Живущих тут. І чудеса –

В ім'я Добра, Любові й

Віри.

Пошліть і грішним, й тим,

хто вірить.

Усіх заблудлих, що зло

творять,

Пораньте мечем Великої

Любові,

Нехай засліплені

прозрять,

Глухі й німі відчують знову

Господню дивну благодать

Й молитви зцілююче

слово.

Всесущий Господи

єдиний,

Пречиста Богородице

Маріє,

Святий наш покровитель

Анатолій,

І Дух святий

Животворящий,

Благословіть наш рідний

Ковель

На мир. На подвиг і на

щастя!

Сіяє золотом підкова

І чує синє, мирне небо:

Ковель...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 613

Повідомлення в номер / Олег Кочубей –частинка історії Ковеля

30.06.2016

Олег Кочубей –частинка історії Ковеля

1 липня 2016 року виповнюється рік, як ковельська земля прийняла на вічний спочинок Олега Петровича Кочубея.

В історію Ковеля назавжди входять люди, які своєю працею заслужили право називатися знаковими особистостями. Однією з таких особистостей і був Олег Петрович Кочубей, який 52 роки трудився викладачем, керівником фізичного виховання Ковельського медичного училища (тепер – медичного коледжу).

Він народився 1932 року в сім'ї головного механіка радгоспу на Полтавщині. Після закінчення середньої (чоловічої) школи в м. Херсоні їде в Москву.

Два покликання було в 19-річного юнака: медицина і спорт. Чому віддати перевагу? Життя допомогло зробити вибір: у медичному, куди послав документи, не було місця в гуртожитку. І ось чемпіон міста з легкої атлетики стає студентом Московського державного центрального інституту фізичної культури.

Ті роки назавжди залишилися в пам'яті юнака. Життя тоді вирувало: участь у Фестивалі молоді і студентів, постійні заняття в гуртках художньої самодіяльності. Студент Кочубей володів почуттям гумору і деякими артистичними здібностями. Близька по духу йому була сатира В. Маяковського. Не випадково довелося зіграти одну із ролей в "Бані".

Пізніше – зйомки в кінострічці "На арені цирку" кіностудії "Мосфільм". Якщо доведеться коли-небудь дивитися цей старий фільм, зверніть увагу на появу на арені спортсменів в білому. Серед них крайній ліворуч –студент Олег Кочубей.

Хлопець непогано володів німецькою розмовною мовою. Спочатку читав підручник сестри. А коли в 1944 році рідна земля була звільнена від окупантів, недалеко від дому розмістили німецьких військовополонених. Спілкування з ними допомагало краще олодіти іноземною. Врешті-решт, 5 років, прожитих в одній кімнаті зі студентом з НДР Йозефом, закріпили знання мови.

Одержавши диплом викладача фізичного виховання (1955 р.), випускник вузу був направлений в місто Коканд, що у Ферганській долині Узбекистану. Два роки присвятив викладацькій роботі в автодорожньому технікумі.

А далі, "відпрацювавши" диплом і приїхавши в гості до сестри, яка працювала вчителем хімії в Голобах, був зачарований красою Волинського краю. З цього часу і почалась історія життя та праці молодого викладача в Ковельському медичному училищі.

Олег Петрович – взірець чесного і сумлінного ставлення до праці, бездоганного виконання свого обов'язку вихователя, педагога і наставника.

Працівники медучилища знали його як кваліфікованого педагога, талановитого організатора, чуйного, уважного товариша, високо- інтелігентну людину, чоловіка багатої внутрішньої культури, ввічливого, витриманого, розсудливого і порядного педагога. Своїм ставленням до людей, справедливістю він заслужив великий авторитет, глибоку повагу і довіру серед викладачів та студентів училища.

В Книзі Подяки від колективу Ковельського медичного коледжу записано: "За покликанням серця Ви обрали фах педагога, який і визначив Вашу життєву дорогу. Добра доля так розпорядилася, що ми з Вами, Олеже Петровичу, упродовж багатьох років ділили радощі і невдачі, наполегливо навчали не одне покоління студентів розумному, доброму, вічному, твердо вірячи в силу совісті та обов'язку. За все це ми цінуємо, поважаємо і любимо Вас, шановний Олеже Петровичу".

За сумлінну і старанну працю у вихованні і підготовці середніх медичних спеціалістів та за досягнуті успіхи і вагомий внесок в розвиток фізичної культури і спорту в Ковелі неодноразово отримував Подяки, нагороджувався Почесними грамотами, дипломами не тільки дирекцією училища, але й облздороввідділом, міською радою та ФСТ "Спартак".

Медсестри, акушерки, фельдшери – не одне покоління вихованців Олега Петровича, які працюють в медичних закладах міста, багатьох районах і містах Волинської та інших областей, до цих пір згадують його як талановитого і мудрого наставника, людину вродженої інтелігентності, непересічного інтелекту.

Не рахуючись з часом, протягом багатьох років він працював зі своїми вихованцями позаурочно в різних секціях і гуртках, зміцнюючи їх фізично та інтелектуально, навчаючи аеробіці, майстерності гри в баскетбол, волейбол, шахи, шашки,

Олег Петрович був зразковим сім'янином. Він і дружина Любов Остапівна прожили разом 50 років, виховали дочку Ірину (працює лікарем Ковельського пологового будинку), допомогли виростити двох онуків Оксану та Андрія (сьогодні – студенти київських вишів).

І тепер, коли Олега Петровича не стало, багато ковельчан пам'ятають його як знакову особистість.

Він завжди залишався чесним і справедливим, завжди умів сам і допомагав тим, хто поруч, знаходити правильні рішення. Його кредо звучало так: "Завжди поважай людей, твори добро".

Підготувала

Валентина МАКАРЧУК.

На знімках: Олег Петрович КОЧУБЕЙ у різні періоди свого життя.

Фото

з домашнього архіву.

1 липня 2016 року виповнюється рік, як ковельська земля прийняла на вічний спочинок Олега Петровича Кочубея. В історію Ковеля назавжди входять люди, які своєю працею заслужили право називатися знаковими особистостями. Однією з таких особистостей і був Олег Петрович Кочубей, який 52 роки трудився викладачем, керівником фізичного виховання Ковельського медичного училища (тепер – медичного коледжу).

Підготувала Валентина МАКАРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1536

Повідомлення в номер / Як боротися з шкідниками капусти

30.06.2016

Як боротися з шкідниками капусти

Висадка розсади капусти у відкритий ґрунт пройшла успішно, тепер головне завдання – вберегти культуру від шкідників, яких у капусти досить багато. Це капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, капустяний довгоносик, капустяна муха, совка, капустяна білявка, ріпаковий пильщик. Захистити рослину можна, правильно підібравши їй "сусідів".

Так, посадивши поруч з капустою часник, можна вберегти її від капустяної мухи, а базилік, кріп і томати позбавлять культуру від попелиці. Чабер і шавлія повиганяють капустяну совку, а браго (огірочник лікарський) – злякає слимаків. Якщо недалеко від капустяної грядки будуть рости полин гіркий, м'ята перцева і пижмо, то вони врятують рослину від капустяної мухи і гусениць капустяної білявки.

Крім того, рекомендується висаджувати поруч з грядками капусти чорнобривці, календулу або настурції, які відлякують від рослин тлю, капустяну муху, міль та совку. Допоможуть у цьому випадку і морква, петрушка, пастернак, кмин, селера, що привертають до себе корисних комах, які поїдають шкідників капусти.

Великої шкоди капусті приносить совка капустяна, а точніше її гусениці, які не тільки виїдають в листі наскрізні отвори округлої форми, але ще і поступово вгризаються в качани, роблять ходи до серцевини, залишаючи в них свої екскременти.

Відвадити від ласих грядок капустяну совку і навіть знищити шкідника допоможуть настої і відвари чистотілу, кореневищ або листя кульбаби, листя лопуха, трави гіркого полину.

Одним з ефективних засобів вважається настій гіркого перцю. 100 г свіжих або 50 г сухих перчин кип'ятять протягом години в літрі води, настоюють два дні, проціджують і зберігають у щільно закритій ємності. Для приготування робочого розчину 0,5 л розчину розбавляють в 10 л води і додають 40 г господарського мила. Капусту і ґрунт навколо рослин доведеться обприскувати приготованим препаратом кілька разів. Це позбавить капусту не тільки від капустяної совки, але й інших шкідників.

У червні на листках капусти можуть з'явитися гусениці капустяної білявки, які з'їдають всю м'якоть листа, залишаючи тільки жилки.

Поява на городі метеликів – сигнал до початку боротьби з шкідником. Щотижня потрібно оглядати листя з нижньої сторони і знищувати відкладені метеликом яйця, а пізніше – і молодих гусениць. Звичайно, все зібрати не вдасться, але масового поширення шкідника не відбудеться, і можна буде обійтися без застосування препаратів.

Якщо ж такі заходи боротьби виявилися безрезультатними, тоді краще вдатися до обробки рослин. Від капустяної білявки допомагає обприскування розчином деревної золи (на 10 л води, дві склянки золи і столова ложка рідкого мила).

Хороший ефект дає полив рослин складом, приготованим з 10 л води, двох столових ложок гірчиці, такої ж кількості солі і чайної ложки меленого чорного або червоного перцю.

Кажуть, що шкаралупа яєць, розвішана на паличках серед капустяних грядок, відвадить метеликів капусниці. Можливо, це звучить дещо непереконливо, але, думаємо, спробувати можна.

Найбільш неприємним шкідником капусти, на думку деяких овочівників, є попелиця. Листя рослин, уражене шкідником, починає скручуватися, покривається світло-жовтими плямами, на яких можна побачити зеленуваті колонії попелиці. Допоможе позбутися напасті мильно-тютюновий настій, який готується з відра води, 400 г тютюнового пилу (настояти два дні) і додавання 100 г мила.

З попелицею можна боротися за допомогою відвару цибулиння і настою томатного бадилля, а також традиційного зольно-мильного розчину.

Ефективний і дво-тригодинний настій, приготований з 1,2 кг зеленої маси картоплі та 10 л води, яким рекомендується обробити уражені рослини (у вечірній час).

При масовому нашесті хрестоцвітної блішки, яке трапляється в спекотну і суху погоду, допоможе припудрювання (після поливу) вологих рослин золою. Ефект буде більшим, якщо змішати її з тютюновим пилом (1:2).

За матеріалами інтернет-сайтів підготувала

Аліна Романюк.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 2325

Повідомлення в номер / «Рідна мова — шлях до Бога»

30.06.2016

«Рідна мова — шлях до Бога»

Радісним піднесенням сповнює нас одне з головних християнських свят, улюблене й шановане нашим народом, — Зелена неділя, День Святої Трійці, П'ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа. Саме зі сходження Святого Духа на апостолів починається історія створення святої вселенської апостольської Церкви. Українська церква має свою, драматичну, історію, своїх святих і великомучеників, подвижників, які несли нашому народові світло Христової віри.

Один із них — митрополит Василь Липківський (1864—1937) — творець відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви, останній настоятель та доглядач Софії Київської (1919—1927 р.р.), педагог, письменник і перекладач, «апостол українського релігійно-національного відродження» (за визначенням академіка Агатангела Кримського).

З початком Української революції 1917 року з новою силою прокинувся церковний рух, спрямований на унезалежнення Православної Церкви в Україні як Церкви національної, і отець Василь став одним із його лідерів. 22 травня 1919 року, у супроводі хору під керуванням Миколи Леонтовича, отець Василь відслужив першу літургію українською мовою у Київському Микільському соборі, збудованому гетьманом Іваном Мазепою.

Згадуючи згодом цю подію, священнослужитель писав: «На всеношній і службі Божій зібралася така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалми рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі „моляться на волі невольничі діти", як провіщав Шевченко».

Отець Василь став настоятелем Софійського собору і розгорнув активну діяльність по створенню українських парафій, активно займався перекладом богословських та літургійних текстів на рідну мову, оскільки вважав богослужіння українською мовою однією із засад нової української церкви. Та радянська влада, з “благословення” першого секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича, розпочала репресії проти керівництва церкви, конфіскацію храмів та церковного майна.

Митрополит Василь розкрив причину гонінь на Церкву: «Влада скоро спостерегла, що Українська Автокефальна Православна Церква виростає в міцну і для влади небезпечну гору, вона проголосила себе незалежною від московського церковного руху, а незалежність церковна криє в собі думку і про незалежність державну; вона є національна, виховує народ в національній свідомості, а радянська влада проти всякої національної свідомості, особливо української».

Процес нищення української церкви було завершено у 1930 році: десятки священиків і тисячі вірних загинули у в'язницях НКВС і концтаборах, серед них — отець Василь (розстріляний 1937 року). Справі українського національного відродження було завдано непоправного удару.

Із проповіді на Зелені свята митрополита Василя Липківського: «Святий Дух дав апостолам дар мов, щоб вони проповідували Євангеліє Христове усім народам їхніми рідними мовами. Проповідь українською мовою, як і богослужіння, має Божественне підґрунтя.

Кожний народ має право молитися і проповідувати рідною мовою. Хто це заперечує, той іде проти Духа Святого. Христос сказав апостолам: «Коли одержите Духа Святого і Його дар говорити на мовах всіх народів, тоді тільки йдіть до всіх народів, щоб їх привести до Мене». Отже, єдиний шлях і нам, українцям, наблизитись до Христа — це наша рідна мова. Вона тільки дасть нам розуміння слова Божого, Його святого голосу. Як довго ми блукали в горах! Господь кликав нас, подавав нам свій голос, але ми його не розуміли, бо голос Божий нас примушували слухати не на нашій рідній, а на слов'янській незрозумілій нам мові. Нашій мові дозволяли вести нас тільки на торг, називали базарною мовою, а вести до Бога нашій мові забороняли. Отже, коли наша мова буде вести нас і до Бога, тоді тільки ми знайдемо певний шлях до Нього».

Ольга Бичковська,

бібліотекар Ковельської ЦРБ.

Ольга Бичковська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 678