07.07.2016

IMG_4176Вшанували пам’ять визначної ковельчанки

2 липня 2016 року  з ініціативи Ковельського ВГО  "Союз Українок" на території управління газового господарства було встановлено та освячено меморіальну дошку Лесі Підгірській, першій очільниці  Ковельської філії  "Союзу Українок" у Ковелі, що започаткувала свою роботу  23 січня 1928 року.
Чин освячення пам'ятної дошки здійснив настоятель Свято-Благовіщенського собору УПЦ КП м.Ковеля протоієрей Василь Мичко.
В заході взяли участь члени Ковельської філії ВГО "Союз Українок" на чолі з головою Оленою Місюрою, Ковельське громадське об'єднання "Майдан Гідності" (Ігор Верчук),  громадськість міста. 
Лесю Підгірську було розстріляно гестапівцями 4 липня 1943 року на краю польського цвинтаря по теперішній вулиці С. Бандери (де зараз "міськгаз"). 
Хоч уже наприкінці  1941 року по всі Україні шептали про повінь несподіваних арештів, і вже тоді  Підгірських наприкінці 1941 року ледве вирвали з тюрми на Монтелюпіх у Кракові, куди їх завезла СС-команда, схопивши в Ковелі.
Дочку Лесі Підгірської  Нонну (Юляну) також розстріляли в Ковелі в  січні 1944 року там же, де й матір. А ревний і тихий меценат "Вісника" Самійло Підгірський (адвокат у Ковелі, в 1917 р. – член Центральної Ради, у 1923-1927 рр. – посол до польського сейму, в 1917 р. –  редактор першої української газети на Волині "Громадянин") розстріляний більшовиками в Лук'янівській в'язниці в Києві у 1945 році.
Олександра (Леся) Бачинська (по чоловікові Підгірська) народилася 1894 року на Галичині. Родина Бачинських була багатою на визначних діячів. Один з них, Лев, готував Акт злуки Західно-української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.
Старша сестра Лесі Марія була заміжня за Дмитром Донцовим, ідеологом українського націоналізму, редактором  "Літературно-Наукового Вістника" (1922-1932) і "Вісника" (1933-1939) у Львові. Леся і її чоловік  Самійло Підгірські підтримувала дружні стосунки з "вісниківцями", зокрема з Оленою та Михайлом Телігами. 
Перші “союзянки” Ковельщини (їх було 72) на чолі з Лесею Підгірською були дуже  активні, організовували суспільне життя інтелігенції міста й округи.
Під час канікул  на повному утриманні "союзянок" було  50 діток – дитячий садочок при Благовіщенській церкві.
В 30-ті роки XX ст.  долучились до ідеї з'єднання всього українського народу через звернення до Українського Жіночого конгресу.  
29 жовтня 1933 року з нагоди проголошення дня жалоби і протесту взяли участь у сході  членів Братства Божої Матері Неустанної помочі, де Лесею Підгірською було  виголошено реферат про боротьбу з безбожництвом й оголошено  протест проти голодомору на Великій Україні. Одночасно послано східним братам 63 злотих допомоги.
Тоді ж було вирішено створити повітовий громадський "Комітет порятунку голодуючих України". З ініціативи "СУ" Ковельщини панахиди відбулися в церквах Володимира та інших міст.
Наприкінці 1934 року з культурно-освітніх установ в Ковелі залишилась тільки філія "Союзу Українок". Була своя  велика бібліотека, якою охоче користувалися "союзянки". Своїми фондами, хоч незначними, вони допомагали убогим, організовували аматорські вистави.
В Різдвяні свята  "союзянки" організовували ялинку для дітей і молоді, "Маланчин вечір" в приміщенні теперішнього будинку "Просвіти", ставили вистави.  Проводили  Шевченківські  дні, на які  з'їжджалося багато люду із сусідніх сіл.
При перших "совєтах"  Леся Підгірська жила в Ковелі, працювала в комісії по ліквідації неписьменності. При німцях Леся стала головою "Допомогового комітету", який надавав допомогу в звільненні полонених українців, а також працювала перекладачем в гебітскомісаріаті. "Союзянки" тоді постійно тримали  зв'язок із загонами УПА, надавали їм допомогу медикаментами, інформацією. Троє племінників Підгірських –  Самійла і Лесі – були в УПА, згодом загинули від рук НКВС. 
Постать Лесі (Олександри) Підгірської (Бачинської) – одна з найяскравіших серед багатьох незаслужено забутих постатей в історії нашого краю.  Справа нашої честі й гідності – пам'ятати й продовжувати справу людей,  що ціною власного життя відстоювали свої принципи, твердо стоячи на засадах українського націоналізму.
Мілана Тхоржевська, студентка факультету журналістики СНУ 
ім. Лесі Українки.
Фото автора.

2 липня 2016 року  з ініціативи Ковельського ВГО  "Союз Українок" на території управління газового господарства було встановлено та освячено меморіальну дошку Лесі Підгірській, першій очільниці  Ковельської філії  "Союзу Українок" у Ковелі, що започаткувала свою роботу  23 січня 1928 року.

Мілана Тхоржевська.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 891
Читати далі

Повідомлення в номер / Дороги через усе життя

07.07.2016

Гарбарук_2Дороги через усе життя

Сорок скорботних днів минає від тієї фатальної хвилини, як забрали Небеса від нас друга і колегу Сергія ГАРБАРУКА.
Життя текло звично: віталися, спілкувалися, дружили безтурботно. І раптом, як грім серед ясного неба, — світлина у чорній рамці… 
Біль і сум огортають душу сірим туманом. Сльозинка сиротою котиться  по щоці і завмирає. У тій сльозинці — все життя земне: добрі справи, гарні вчинки Сергія Климовича Гарбарука.
А якою він був людиною! З великої букви! Душа-чоловік: доброзичливий, толерантний і мудрий, дбайливий господар, відповідальний керівник і турботливий та люблячий сім'янин. Він по праву вписується в когорту славетних імен Ковельщини.
Народився в чарівному озерному селі Поворську на свято Івана Купала. Мама розказувала, аби назвати хлопчика Сергієм, а не Іваном, мусила "пожертвувати"  півня місцевому священику. Так гребенястий виспівав прощення у Небес за скоєний звичаєвий гріх.
Не були співучими дитячі та юні роки Сергійка, їх обпалила війна і наповнила тяжкою працею. Доводилось корови пасти і по господарству допомагати. А в селі інакше й не буває.
Після закінчення Поворської школи юнак працював на залізниці. Як і всі, служив в армії (1959-1962 р.р.). Дисциплінованого та вправного солдата хотіли залишити на понадстрокову службу, але він  відмовився. Бо ж як це він проміняє на Далекий Схід свій квітучий Волинський край, маму, яку вважав святою, батька — інваліда  війни і друзів вірних?!
Повернувся і влаштувався водієм у місцевій "Сільгосптехніці". Активного і здібного юнака помітили і запросили на посаду інструктора комсомолу.  "Діти війни" пам'ятають, що до керівних  органів молодіжної організації могли потрапити юнаки тільки з перевіреною на практиці позитивною моральною та гарною виробничою характеристикою. Старався виправдати довіру, займав активну позицію.
Саме завдяки активності він знайшов сімейне щастя.
А сталася подія у Колодяжненському музеї Лесі Українки. Це було кохання з першого погляду і назавжди, до останнього подиху. Із своєю ненаглядною красунею Лесею Петрівною, педагогом і екскурсоводом,  прожив у парі майже 50 років (!) пліч-о-пліч: в бурю і холод, в тривозі та щасті. І дві доньки чудові від того кохання цей світ прикрасили і збагатили, ще й четверо онуків йому подарували.
Попри сімейні клопоти, Сергій Климович старався вчитися. Без відриву від виробництва закінчив Львівський автомобільно-шляховий технікум. Після здобуття диплому його призначають начальником Ковельської міжколгоспної шляхово-будівельної організації.
Молодий, амбітний керівник береться за справу, яка і для досвідчених керівників була непростою — будує гаражі, контору, побутові приміщення, формує і укомплектовує підприємство необхідною  спеціалізованою технікою та транспортом.
Сергій Гарбарук не шукав легких шляхів, не збирав ясних зірок із неба, а клято працював і вчився. Добрим словом він завжди згадував свого старшого наставника Івана Артемовича Гаврилевського, який допомагав йому рости професійно. Скільки-то доріг області, майданів, територій підприємств та організацій було відремонтовано і побудовано! Коли їхали сім'єю на Світязь чи де-ін-де, то діти з гордістю казали: "Це татова дорога".
А "татова дорога" вела до інших випробувань. У 1970 році Сергій Гарбарук стає виконробом Ковельської шляхово-ремонтної дільниці. А через сім років кваліфікованого високопрофесійного шляховика призначають начальником шляхово-експлуатаційної дільниці міськкомунгоспу. Тодішній начальник ККП Петро Дубік (нині покійний) згадував Сергія Климовича, як колегу, який залишив добрий слід на міських вулицях, привокзальному ринку, майданах міста. А це значить, що у свою роботу С. Гарбарук вкладав і серце, і душу.
За сумлінну працю на благо ковельчан С. Гарбарук був нагороджений багатьма Почесними грамотами та Подяками. Не менш щиросердечної, людської подяки він отримав від своїх працівників, яким допомагав у вирішенні житлово-квартирних та побутових проблем. Доброчинство і милосердя — це ще вагомі  штрихи, що були у характері цієї людини.
Згодом шляхова комунальна дільниця реорганізовується, і Сергій Климович переходить в Ковельське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами, де чесно і самовіддано відпрацював на посаді начальника відділу постачання і збуту. Тут  і застав його той вік, який  "заслуженим відпочинком" розпочинається. Та де там! Пенсія не для нього. Сергій Гарбарук продовжує працювати — вже на відповідальній посаді диспетчера виконкому. На жаль, важка хвороба зламала працьовитого ковельчанина.
29 травня ц. р. рідні, дружина і доньки, близькі, друзі були у спогадах і печалі:  перестало битись гаряче серце Сергія Гарбарука.
Леся Петрівна — творча душа, з болем у серці записала:
Шумлять літа, як на вітру тополі,
А в цих літах — і Сонце, і дощі.
Мережать нитки червоні й чорні
На рушниках дороги славного
життя…
А в спогаді-реквіємі від рідних є слова: "…не дожив півроку до "золотого" весілля, недобудував будинок, не діждався весілля онуків". Він так хотів жити!
Якось один відомий ковельчанин сказав: "Найголовніше, щоб після моєї смерті рідні, діти і друзі сказали — був доброю людиною". Ось це головне Боже призначення людини на цій землі Сергій Климович Гарбарук виконав сповна! Є у онуків з кого брати приклад, є гордитися ким.
Схилімо голови в пошані.
Схилімо голови в журбі.
Сергію, друже, ти був, і є, і
будеш з нами
В душі та серці назавжди,
допоки ми живі.
Від колег і друзів —
 Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: Сергій ГАРБАРУК; Сергій Климович — у колі родини; серед колег по громадській роботі.
Фото з домашнього архіву.

Сорок скорботних днів минає від тієї фатальної хвилини, як забрали Небеса від нас друга і колегу Сергія ГАРБАРУКА. Життя текло звично: віталися, спілкувалися, дружили безтурботно. І раптом, як грім серед ясного неба, — світлина у чорній рамці… 

Анатолій СЕМЕНЮК.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 781
Читати далі

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

07.07.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

DSC05550Від  четверга до  четверга

8-14 липня

  •  

У прикмети вір, але й перевір

Корови мало п'ють води, вдень сплять – на дощ.

Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 765
Читати далі

Повідомлення в номер / В атмосфері драйву та радості

07.07.2016

лізаВ атмосфері драйву та радості

З нагоди 20-ї річниці Конституції України та Дня молоді дивовижне свято відбулося у  селі Велицьку. 
Директор будинку культури Лариса Дембіцька та автор цих рядків, заручившись підтримкою сільського голови Віктора Ковальчука та депутата сільської ради Михайла Киденька, аматорів сцени та активної молоді, організували у селі  святковий концерт, в рамках якого відбувся конкурс краси і молодості "Міс Велицьк-2016".
Від душі щиро та мелодійно лунали задушевні пісні у виконанні солістів Мар’яни Радзвилюк, Олександри Дембіцької, подружжя Ірини  та Олександра Ткачуків. 
Вразили селян своєю вродою та майстерністю і місцеві красуні — учасниці конкурсу "Міс Велицьк-2016", перемогу у  якому здобула Юлія Потапчук.
Протягом всього дня для любителів смачно попоїсти працювали шеф-кухар  Максим Халамай та кухар Сергій Стецюк, які пригощали присутніх смачною юшкою та печеною картоплею. 
Для маленьких жителів села було організовано чимало цікавих ігор, конкурсів та забавлянок. Тому в селі довго-довго лунав щирий дитячий сміх, а в маленьких оченятах світилася радість.
Працівники закладу культури висловлюють щиру вдячність за підтримку у проведенні свята сільському голові В. Ковальчуку, депутату сільської ради М. Киденьку, директору СТзОВ "ЗОРЯ" В. Потапчуку та керівникам закладів торгівлі О. Киденько, Л. Корнелюк, І. Максимчук.
Під час всього свята у Велицьку панувала атмосфера драйву, радості та неймовірного молодечого запалу. Ще мить — і зморені, проте щасливі селяни поверталися додому, вкотре продемонструвавши, що в селі вміють і знають, як по-справжньому треба святкувати День молоді. 
А завтра — новий день і знову до праці. Отак живе село, і слава Богу, що є люди, які дбають про добробут та відпочинок своїх односельчан.
Алла КРОПИВА,
зав. бібліотекою с. Велицька.
НА ЗНІМКАХ: під час святкування Дня Конституції України та Дня молоді у с. Велицьку.
Фото з архіву села.

З нагоди 20-ї річниці Конституції України та Дня молоді дивовижне свято відбулося у  селі Велицьку. Директор будинку культури Лариса Дембіцька та автор цих рядків, заручившись підтримкою сільського голови Віктора Ковальчука та депутата сільської ради Михайла Киденька, аматорів сцени та активної молоді, організували у селі  святковий концерт, в рамках якого відбувся конкурс краси і молодості "Міс Велицьк-2016".

 Алла КРОПИВА.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1353
Читати далі

Повідомлення в номер / ГОРОСКОП (з 11 по 17 липня)

07.07.2016
ГОРОСКОП
(з 11 по 17  липня) 

гороскопы-546ГОРОСКОП (з 11 по 17  липня) 

Овен. На цьому тижні, якщо проявите терпіння і обережність, ви зможете досягти значних змін в особистому житті. 

Телець. Не слід починати якихось серйозних проектів, адже розпочату справу навряд чи вдасться довести до досконалості. З часом все вирішиться само собою.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 688
Читати далі
06.07.2016

images6 липня – День визволення Ковеля від фашистських загарбників

Дорогі ковельчани!
Щороку 6 липня ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю загиблих фронтовиків, віддаємо данину поваги і шани колишнім підпільникам і партизанам, визволителям Ковеля – усім тим, хто наближав довгоочікувану перемогу над фашизмом на фронті і в тилу. Серед нас нині мешкає лише  один із визволителів. Це – Федір Васильович Васейко. Подякувати  йому та усім ветеранам за їхній подвиг – це найменше, що ми можемо зробити сьогодні. 
Напередодні 72-ї річниці визволення міста хочеться щирі слова сказати голові ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Віталію Семеновичу Подолянчуку, який уже багато років опікується ветеранами, залучає їх до активного громадського життя, дає мудрі поради молодому поколінню ковельчан.
Шановні ветерани! Низький уклін і щира вдячність за Ваш героїчний  подвиг і Перемогу,  розуміння й батьківську підтримку,  внесок  в розбудову нашого міста та незалежної України. Дуже дорогою ціною була здобута ця перемога – десятки мільйонів людей так і не дочекались прекрасної миті миру. 
Спливатимуть роки і десятиріччя, проте ми завжди з глибокою шаною пам'ятатимемо про мужність та героїзм славних воїнів-переможців. Ви є прикладом для молодих бійців, котрим випала нелегка доля, як і Вам колись, боронити свою державу від ворога. Для кожного з них Ви є взірцем мужності та самопожертви в ім'я миру на українській землі. Бажаю Вам і Вашим родинам міцного здоров'я та довголіття. 
Нехай добробут і родинне тепло завжди панують у Ваших оселях. Даруйте нам радість спілкування з Вами, справжніми героями, визволителями, переможцями.
Бажаю, перш за все, всім миру, здоров'я, благополуччя, любові та злагоди, невичерпної енергії та достатку.
Процвітання нашому рідному місту! Слава Україні!
З повагою –
Олег Кіндер,
міський голова.

Дорогі ковельчани!

Щороку 6 липня ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю загиблих фронтовиків, віддаємо данину поваги і шани колишнім підпільникам і партизанам, визволителям Ковеля – усім тим, хто наближав довгоочікувану перемогу над фашизмом на фронті і в тилу. Серед нас нині мешкає лише  один із визволителів. Це – Федір Васильович Васейко. Подякувати  йому та усім ветеранам за їхній подвиг – це найменше, що ми можемо зробити сьогодні. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 855
Читати далі

Повідомлення в номер / До уваги мешканців Ковеля

06.07.2016

скачанные файлы (1)До уваги мешканців  Ковеля!

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.06.2016р., №1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року, №1171», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.06.2016р. за №887/29017, встановлено ПТМ «Ковельтепло» з 01.07.2016р. наступні тарифи для населення:
з централізованого опалення:
для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 1355,44 грн./Гкал (з податком на додану вартість);
для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 30,86 грн. за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
з централізованого постачання гарячої води:
за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання – 77,04 грн. за 1 куб.м (з податком на додану вартість);
за відсутності рушникосушильників – 70,86 грн. за 1 куб.м (з податком на додану вартість).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016р., №996 «Про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб населення ПТМ «Ковельтепло» установлено з 01.07.2016 р. тарифи на теплову енергію для потреб населення на рівні 1119,36 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016р., №1102 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року, №1169» встановлено з 01.07.2016р. тарифи на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків:
за умов підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання – 63,32 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);
за відсутності рушникосушильників – 58,36 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).
Адміністрація ПТМ “Ковельтепло”.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.06.2016р., №1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року, №1171», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.06.2016р. за №887/29017, встановлено ПТМ «Ковельтепло» з 01.07.2016р. наступні тарифи для населення:...

Адміністрація ПТМ “Ковельтепло”.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1269
Читати далі

Повідомлення в номер / Фестиваль юних талантів

06.07.2016

dsc_0947Фестиваль юних талантів

"Наші таланти – тобі, Україно!" — під такою назвою відбувся 2-й інтеграційний фестиваль за участю вихованців громадської організації "Реабілітаційний центр".
Під час концерту хлопці та дівчата продемонстрували свої творчі здібності і таланти. Виступи Ані Федчишиної, Олександра Славікова, Олександра Максимчука,  Анастасії Оласюк, Олександра Абрамчука, Ростислава Джуса, Богдана Головія, Андрія Мрочковського, Валерії Жмуйди, Юлії Грібінік, Марії Дятел, Олени Тарасюк, Інни Балецької, Сергія Якимчука нікого не залишили байдужими і супроводжувались гучними оплесками, щирими посмішками присутніх. 
Усім вдалося відчути, наскільки тепла й затишна атмосфера панує у залі, а самі діти наче й не помічали великої кількості слухачів. Підтримали своїх друзів волонтери, які теж виконували пісенні номери. 
З найтеплішими побажаннями звернулися до присутніх гості заходу — заступник міського голови  Ігор Прокопів та  секретар міської ради Віра Федосюк.  Зокрема, Ігор Ярославович зазначив, що влада і надалі намагатиметься створювати усі умови для культурного та естетичного розвитку дітей з особливими потребами. Він  подякував організаторам та усім учасникам фестивалю за цікаве мистецьке свято,  позитив та подарований гарний настрій.
Голова ГО "Реабілітаційний центр" Наталія Славікова у своїй промові висловила захоплення силою волі та  працелюбністю юних талантів. Окрему подяку за вагому підтримку Наталія Василівна оголосила волонтерам, меценатам, представникам влади, усім небайдужим людям. Вона зазначила, що підготовка до фестивалю тривала протягом шести місяців, і, як ми бачимо, старанність дітей, зусилля педагогів та батьків дали бажані результати. 
Учасники фестивалю були нагороджені грамотами від громадської організації "Реабілітаційний центр". 
Завдяки міській владі хлопці та дівчата  отримали можливість поласувати солодкими подарунками.
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи, 
зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

"Наші таланти – тобі, Україно!" — під такою назвою відбувся 2-й інтеграційний фестиваль за участю вихованців громадської організації "Реабілітаційний центр".

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 707
Читати далі

Повідомлення в номер / Данина шани й поваги

06.07.2016 Ляшук Світлана Олександрівна

dsc_0407Данина шани й поваги

З початком наступу нацистів на СРСР у червні 1941 року співробітниками народного комісаріату внутрішніх справ розпочались масові страти заарештованих по всіх тюрмах Західної України. Розстріляно багато невинних людей, яких звинувачували у націоналізмі, простих селян, робітників, інтелігенцію.
Сімдесят п’ять років тому, 23 червня 1941 року, без суду і слідства було розстріляно і в’язнів Ковельської тюрми. Щоб приховати передсмертні крики жертв та звуки пострілів, екзекуції виконували під шум тракторних двигунів. 
У пам’ять про страшні події біля меморіальної стели «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» у Ковелі зібралися представники міської влади на чолі з міським головою Олегом Кіндером, районної ради, райдержадміністрації,  громадськість Ковеля. За невинно загиблими було звершено поминальну панахиду, яку відслужив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП, настоятель храму Димитрія Солунського протоієрей Анатолій Александрук з духовенством.
Присутні, низько схиливши голови у скорботі, вшанували світлу пам’ять про  страчених людей хвилиною мовчання, до меморіальної стели ковельчани поклали квіти.
Світлана ЛЯШУК.
НА ЗНІМКАХ: під час поминальної панахиди біля меморіальної стели «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» у Ковелі.
Фото з архіву відділу внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

З початком наступу нацистів на СРСР у червні 1941 року співробітниками народного комісаріату внутрішніх справ розпочались масові страти заарештованих по всіх тюрмах Західної України. Розстріляно багато невинних людей, яких звинувачували у націоналізмі, простих селян, робітників, інтелігенцію.

Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 848
Читати далі

Повідомлення в номер / Ой на Купала-Купалочка

06.07.2016

івана1Ой на Купала-Купалочка…

Неподалік села Скулина  Ковельського району розташоване урочище Нечимне з його таємничим та бездонним озером. Цю повну ніжної поліської краси місцевість змалювала у своїй драмі-феєрії "Лісова пісня" Леся Українка. Саме тут вона вперше почула розповіді дядька Лева про "всяку силу", які зачарували її на все життя.
Наша геніальна поетеса Леся Українка мала надзвичайний інтерес до українського фольклору. Ще з дитячих літ її вабив таємничий світ казок та легенд. Уся багата усна народна творчість була близькою й рідною їй.
В дитинстві, під мудрою опікою матері, Леся часто виїздила в навколишні села, де записувала пісні, колядки, щедрівки, різноманітні обряди. Проте записувала не лише слова, а й мелодії пісень, бо вважала "що записати пісню без мотиву – значить зробити тільки половину справи…".
Цікавість викликало у Лесі свято Івана Купала. Згадує сестра та біограф письменниці Ольга Косач-Кривинюк: "1890 року справляли колодяженці "Купала" зараз за нашим садом, бо там того року була паренина. Лесі було тяжко ходити на двох милицях, але пам'ятаю, що вона пішла подивитися на "Купала" та послухати купальських пісень. Вона якраз тоді їх записувала".
На основі фольклорних матеріалів, зібраних в селах Колодяжному і Білині Ковельського повіту, містечку Миропіллі Звягельського повіту на Волині, Леся Українка підготувала публікацію "Купала на Волині", яка вперше була надрукована в журналі Івана Франка " Житє і слово " (1894, №1). 
Внесок Лесі Українки у дослідження купальських звичаїв, пісень Волині належно оцінював Іван Франко. Заперечуючи певні критичні зауваження Михайла Драгоманова, він писав: "Ваш суд про Лесині пісні мені не видається справедливим: все-таки се найбагатша досі збірка купальських пісень, зібраних в околиці, і між ними багато є досі не звісних, бодай не звісних яко купальські". 
У передмові до праці Леся Українка подає етнографічні дані про відзначення свята Івана Купала: "На Волині ще у многих місцях затримався звичай справляти стародавнє свято Купала. В Ковельському повіті справляють Купала так: звечора хлопці крадуть де-небудь солом'яника старого [солом'яник – великий кошик, плетений з соломи, завбільшки з велике барило, в нього зсипають збіжжя і борошно] – власне, крадуть, бо просити не годиться. Солом'яника того звуть козубом. Того козуба хлопці тягнуть по селі, біжучи якнайшвидше і співаючи, а назустріч їм виходять люди і роблять перейму, себто складають на вулиці тріски, поліна, старі кошики і т. ін. – все то знадоби для купальського вогнища...". 
 З глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у озері, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть – хто знайде той цвіт, той здобуде щастя і здоров'я.
Сама ж Леся, описуючи подію, знайшла в ньому ширший підтекст: на цьому святі молодь оспівує три символи людського життя: дерево, вогонь та воду.
Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, яке святкують 7-го липня. Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.
Цей день символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші. Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються хлопцями та дівчатами або виготовляються як опудала.
Бажаючі йдуть у ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за його допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя-кохання.
За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть – відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково, адже  вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.
Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві.
 Увечері  цього дня дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, та дівчина повинна поцілувати  його і мусить бути з ним у парі на це свято. Якщо вінок тоне відразу – коханий розлюбив, і весілля з ним не відбудеться, до берега приб'є – незаміжньою бути в цьому році. У кого вінок найдовше попливе – та дівчина  буде щасливою, а у кого свічка довше прогорить – проживе довге-предовге життя.
Свято починається увечері, напередодні Купала. Основним місцем, довкола якого відбуваються дійства, є Купальський вогонь, який символізує Сонце. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, позначаючи чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння". Багаття  має горіти цілу ніч. Навколо нього молодь грає в ігри, співає пісні, водить хороводи. 
Але головне – це стрибки через багаття. Існують прикмети, пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.
Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище із будь- ким, а лише з  коханою людиною.
Тож усіх, хто хоч трохи вірить у казку, музей "Лісової пісні" запрошує в гості.
Ольга БОЙКО, 
завідувач сектора музею "Лісової пісні" в урочищі Нечимному, старший науковий працівник.

Неподалік села Скулина  Ковельського району розташоване урочище Нечимне з його таємничим та бездонним озером. Цю повну ніжної поліської краси місцевість змалювала у своїй драмі-феєрії "Лісова пісня" Леся Українка. Саме тут вона вперше почула розповіді дядька Лева про "всяку силу", які зачарували її на все життя.

Ольга БОЙКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1605
Читати далі