Повідомлення в номер / Відчувається наближення виборів...

01.10.2015 Зінчук Вікторія Петрівна

Відчувається наближення виборів...

Свідченням того, що активна фаза виборчих перегонів почалась і в Ковелі, стали дискусії, які час від часу "спалахували" в ході сімдесят сьомої сесії Ковельської міської ради, що відбулася 24 вересня ц. р.

Не довелося нудьгувати народним обранцям під час традиційної "тридцятихвилинки", коли мали можливість озвучити свої депутатські запити та звернення. Так, В'ячеслав Шава, звертаючись до міського голови Олега Кіндера та колег-депутатів від Блоку Петра Порошенка "Солідарність", який він представляє, висловив прохання зняти з порядку денного 77-ї сесії міської ради питання, що регулюють земельні відносини в місті (до речі, того дня на її розгляд було внесено 44 відповідних проекти рішень). Як сказав В. Шава: "Ми проти дерибану землі. Прийде нова влада (залишився тільки місяць), і тоді все почнемо спочатку".

Але емоції, викликані його словами, справили ефект протилежний бажаному, адже присутні у залі сприйняли їх у дещо іншому сенсі...

Ігор Прокопів у своєму запиті попросив обранців міської громади підтримати звернення до Президента України Петра Порошенка, Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України щодо нагородження загиблого під Волновахою ковельчанина Олександра Артемука орденом "За мужність ІІІ ступеня" (посмертно), а також притягти до відповідальності тих службових осіб Міноборони України та Генштабу ЗБУ, які майже рік зволікали з вирішенням цього питання.

За пропозицією міського голови Олега Кіндера, під час формування порядку денного сесії дане звернення було включене в його перелік. У результаті голосування народні обранці одноголосно затвердили рішення про дане звернення.

Слово для виступу було надано й голові районної ради Ігорю Верчуку, котрий висловив претензії щодо роботи Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету міської ради.

Того дня Ігор Васильович, як він сказав, виступав не як очільник представницької влади району, а як батько учасника бойових дій у зоні АТО, котрий з листопада 2013 року захищає територіальну цілісність України на східних її рубежах. Він пішов на війну добровольцем у званні старшого солдата, а нині, вже лейтенант, служить у добровольчому батальйоні "Айдар".

Вирішивши скористатись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, боєць АТО Ігор Верчук, за наполяганням батька, написав відповідну заяву і після тривалої кабінетної біганини йому відмовили у цьому, аргументуючи тим, що "подані матеріали не відповідають вимогам чинного законодавства".

Голова райради Ігор Верчук, якого неабияк обурила, за його словами, така цинічна відповідь, у своєму зверненні просив депутатів міської ради та міського голову звернути увагу на неякісне надання адміністративних послуг Ковельського ЦНАПу.

У свою чергу, Олег Кіндер сприйняв ці зауваження як спробу вирішення особистих проблем і зазначив, що в Ковелі, як ніде на Волині, вирішується питання надання земельних ділянок воїнам АТО, а міська влада, на відміну від районної, чимало зробила в цьому плані. Він нагадав про те, що протягом 2014 - 2015 років депутати Ковельської міської ради видали дозволи на розробку проектів землеустрою більш, ніж 250 мобілізованим військовослужбовцям (до слова, на 77-й сесії міськради прийнято рішення про виділення земельних ділянок ще 39 учасникам антитерористичної операції).

Та, зрештою, О. Кіндер таки пообіцяв, що роботу міського Центру надання адмінпослуг поправлять.

Про мету свого візиту говорив у своєму виступі офіцер відділення по роботі з особовим складом управління 28-ї механізованої бригади Руслан Війтик. Від імені бійців, які воюють на Сході України у складі цієї бригади, він подякував за допомогу депутатам міської ради, волонтерам, громадським активістам. Зокрема, Юрію Семенюку, Миколі Печенюку, Вірі Федосюк та іншим, хто надає активну підтримку Українській армії.

Користуючись нагодою, Руслан Війтик звернувся до громадськості з проханням вкотре допомогти військовим. Він розповів про те, що зараз 28-а механізована бригада виведена із зони бойових дій і до 9 жовтня ц. р. має відновити свою боєздатність, щоб у подальшому бути готовою до виконання бойових завдань в зоні АТО.

У зв'язку з цим серед найнеобхіднішого, чого сьогодні потребують військовослужбовці цієї бригади, – маскувальні сітки, дизельні генератори, автосумки та переносні медичні холодильники. Для захисту від втручання агресора у комп'ютерну систему є потреба і у програмному забезпеченні комп'ютерної техніки.

19 вересня відзначали своє професійне свято працівники фармацевтичної галузі. Тож під час сесійного засідання ковельські аптекарі приймали вітання на свою адресу. Міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Михайло Гетьман вручили Подяки за сумлінну працю, компетентність та відповідальність при виконанні посадових обов'язків, особистий внесок у розвиток аптечної справи у місті та з нагоди Дня фармацевтичного працівника завідуючим аптеками № 2 ТзОВ "Фармаком"ЛТД Юлії Васковець, № 2 ПФТФ "Фітоцентр" – Тетяні Прокопчук, № 59 ДВТП "Волиньфармпостач" – Марії Чабан, № 8 ТзОВ "Волиньфарм" – Олені Гаврилюк, завідувачу МПП "Ірис" Гервасію Собчаку, фармацевту аптечного пункту № 1 центральної районної аптеки № 12 ДВТП "Волиньфармпостач" Карині Мелікян, провізору-аналітику центральної районної аптеки № 12 ДВТП "Волиньфармпостач" Леоніду Федоруку.

Перед початком 77-ї сесії міської ради міський голова Олег Кіндер та секретар міської ради Михайло Гетьман виконали ще одну приємну місію: вручили ключі від квартири 16-річному Богдану Успенському, котрий був позбавлений батьківського піклування і перебував на вихованні в іншій сім'ї.

Заступник міського голови Ігор Прокопів нагадав про те, що в червні 2012 року рішенням Ковельської міської ради затверджено "Міську програму захисту і забезпечення дотримання житлових та майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа на період 2012 - 2016 років", яка фінансується з місцевого та обласного бюджетів. У 2014 році з міського та обласного бюджетів було виділено 220 тис. грн. на придбання житла та проведення ремонтних робіт для дітей зазначеної категорії.

Саме за ці кошти й було придбано квартиру юному ковельчанину, в якій силами працівників РЖКП № 2 проведено ремонт, а завдяки благодійній допомозі небайдужих наших громадян житло було вмебльоване.

Опікун Богдана Любов Шевченко подякувала міській владі й усім, хто долучився до цієї хорошої справи.

Принагідно Ігор Прокопів поінформував про те, що за період роботи нинішньої каденції міської ради дев'ятьом дітям-сиротам було придбано житло і в п'яти помешканнях зроблено ремонти.

Вікторія ЗІНЧУК.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1048

Повідомлення в номер / "Друге" життя музейних експонатів

01.10.2015

"Друге" життя музейних експонатів

У Ковельському історичному музеї відбулась неординарна подія – до виставкової зали повернулись експонати, які перебували на реставрації у пошукового загону "Відродження".

Ще торік, коли командир загону підполковник Збройних Сил України Вадим Дорофєєнко привіз експонати із зони АТО для Ковельського історичного музею, міський голова Олег Кіндер звернувся до пошуковців з проханням відреставрувати кілька музейних раритетів: ручний кулемет Дегтярьова зразка 1927 року, пістолет-кулемет Шпагіна зразка 1944 року і станковий кулемет "Максим" зразка 1906 року.

За словами підполковника Дорофєєнка, пошуковий загін під його керівництвом не вперше займається реставрацією військової зброї. Ремонтувати експонати з Ковельського музею було цікаво та водночас складно. Адже запчастини до них сьогодні відшукати неможливо. Тож довелося виготовляти усе власноруч. Чищенням та підготовкою зброї до реставраційних робіт займався заступник командира загону Ігор Мизовець, токарні роботи виконав син померлого волонтера, ковельчанин Роман Чилій, зварювальними роботами та фарбуванням займався член пошукового загону та волонтер Володимир Галазюк, запчастини з деревини виготовляв Роман Жабюк.

Роботою пошуковців задоволені й працівники музею. Головний зберігач фондів Мирослава Мороз каже, що зразки зброї, а точніше її частини, експонувалися в музеї понад двадцять років. Фрагмент кулемету "Максим" працівники привезли з села Уховецька, коли там закривали місцевий музей та передавали експонати в інші установи. Кулемет Дегтярьова було знайдено у Скулинському лісі приватними особами, які й привезли його до Ковеля.

"Друге" життя раритетній зброї дали реставратори пошукового загону "Відродження" ДП "Волинські старожитності". Власними силами вони виготовили та встановили відсутні запчастини, пофарбували та відновили первозданний вигляд.

Міський голова Олег Кіндер особисто був присутній під час передачі відновлених експонатів Ковельському історичному музею. Він відзначив роботу загону "Відродження", подякував Вадиму Дорофєєнку за співпрацю, яка триває уже не перший рік, за проведену військово-патріотичну роботу та збереження історичної пам'яті. Нагадав, що завдяки пошуковцям ковельчани мають змогу побачити експонати, привезені із зони бойових дій: у Ковельському історичному музеї діє виставка "Антитерористична операція: весна-літо 2014 року", створена за сприяння загону "Відродження".

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків

з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи та зв'язків з громадськістю виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1597

Повідомлення в номер / Освіта України сьогодні і завтра

01.10.2015

Освіта України сьогодні і завтра

Напередодні нового навчального року Міністерство освіти і науки України відзначило директорів ста загальноосвітніх навчальних закладів, учні яких показали найкращі результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.

Захід відбувся за участю Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка, Міністра освіти і науки Сергія Квіта, народного депутата, голови Комітету з питань освіти та науки Верховної Ради, Лілії Гриневич, першого заступника Міністра освіти і науки України Інни Совсун, заступника Міністра освіти Павла Полянського та інших представників Міністерства освіти і науки України.

Делегацію освітян Волині представляли чотири директори навчальних закладів, які увійшли у 100 найкращих шкіл України: Волинського ліцею-інтернату, Луцької гімназії №18, Луцької гімназії №21 ім. М. Кравчука та Ковельської міської гімназії.

У своєму виступі Арсеній Яценюк наголосив, що реформування освіти – це, в першу чергу, реформування свідомості, мислення і позиції вчителя у навчальному процесі: "Педагоги повинні сприймати дитину у школі не як учня, а як особистість", – зазначив Прем'єр міністр. Важливим є те, що учитель – це лідер, який повинен розвивати і вдосконалювати лідерські здібності, щоб бути цікавим своїм учням. А щоб зацікавити та замотивувати інших, потрібно постійно підвищувати свій професійний рівень.

А. Яценюк зупинився на важливості сертифікації праці вчителів, за проведення якої буде відповідати Український центр оцінювання якості освіти. Учитель буде проходити сертифікацію, отримає вищу категорію, що дасть йому можливість отримати додаткову надбавку до заробітної плати. Державна сертифікація учителів згідно з проектом Закону України "Про освіту" передбачає тестування предметних знань та перевірку педагогічних здібностей.

На моє переконання, пріоритетом тут має бути перевірка педагогічних здібностей. Адже можна прекрасно знати предмет, скласти гарно фахові тести, але донести свої знання дітям такий вчитель не може, бо не володіє методикою викладання. Тому акцент треба робити на практичне застосування фахових знань. Перевіряти потрібно систему роботи вчителя, куди входить її результативність за 5 років (переможці олімпіад, керівництво МАНівськими роботами, участь у фахових конкурсах, семінарах, конференціях, рецензування програм, підручників та інше); методи, прийоми, форми роботи вчителя.

Прем'єр-міністр підкреслив важливість професійного викладання англійської мови, наголосивши, що вивчати мову потрібно не заради самої мови, а сприймати її як ресурс та носія інформації. Учні мають стати ефективними користувачами мови, для того щоб успішно інтегруватися в Європейське суспільство.

Лілія Гриневич зробила акцент на важливості вивчення української мови, зазначивши, що її вчителі є стратегічним ресурсом у розбудові національної платформи України. "Реформа освіти докорінно змінить зміст освіти, систему управління, підготовку педагогів та систему фінансування", – зазначила депутат, підкресливши, що на нас чекають не косметичні, а глобальні та серйозні зміни.

Ми повинні змінити структуру школи як з точки зору змісту, так і з точки зору мережі, переходити до 12-річної середньої освіти.

Міністр освіти та науки у своєму виступі підкреслив необхідність прийняття нового Закону про освіту, реалізація якого буде залежати від керівників та активної частини кожного педагогічного колективу. Як додав Сергій Квіт, зараз у всьому світі –12-річна школа. І тому в нас не може лишатися 10-річна чи 11-річна школа.

Для всіх присутніх було важливим те, що Міністр відзначив 100 кращих шкіл України та їх 100 кращих педагогічних колективів, котрі є гордістю освітянської еліти. Міністр освіти передав вітання педеколективам та особливі слова вдячності вчителям української мови, адже за гарними результатами, яких не просто досягнути, стоїть кропітка праця педагога.

Учасники форуму обговорили проект Закону України "Про освіту", який у разі його прийняття може змінити систему освіти, розподіл повноважень між органами управління освітою різних рівнів, принципи, на яких базується державна освітня політика, і управління закладами освіти.

Особливо жваво обговорювалось питання ЗНО з англійської мови у цьому навчальному році, оскільки воно буде обов'язкове для всіх випускників, незважаючи на профілізацію класів.

Дискусійним було питання про тривалість загальної та середньої освіти. Законопроектом пропонується перехід до 12-річної школи. Так, передбачається, що 5 років відбуватиметься навчання у початковій школі, 4 – у базовій, 3 роки навчатимуться діти у старшій школі, що може бути академічного або професійного спрямування. За академічним спрямуванням можна буде отримати певний профіль за гуманітарними спеціальностями, природничими, технічними і т. д. У випадку, якщо учень обирає професійний ліцей, окрім здобуття середньої освіти, він отримує робітничу кваліфікацію. Після навчання у професійному ліцеї зберігається можливість вступу до університету.

Учасники форуму одностайно схвалили новий для українського освітнього середовища принцип освіти впродовж життя, який обумовлений у проекті. Він означає, що після завершення безперервної освіти на початковому етапі життя людина матиме змогу навчатися далі, підвищуючи чи змінюючи свою кваліфікацію, а також може продовжити навчання після перерви у будь-якому віці.

Обговорювалось питання моніторингу якості освіти, який здійснюватиметься як самими закладами освіти, так і зовнішніми учасниками. Передбачається, що в управлінні закладом освіти братимуть участь його працівники та ті, хто навчається. А ззовні діяльність керівництва контролюватимуть піклувальні чи наглядові ради. Академічна автономія закладу освіти передбачає його право на розробку освітніх програм, навчальних планів, програм дисциплін (предметів), право вибору або розроблення власних методик навчання, право вибору навчально-методичного забезпечення, що є надзвичайно прогресивним кроком у реформуванні освіти.

Після активного обговорення Міністр освіти і науки Сергій Квіт вручив Подяки директорам та подарунки – школам (книги і сучасні принтери). Нагороду для колективу Ковельської міської гімназії отримала й автор цих рядків (на знімку).

Олена ВАЛЬЧУК,

директор Ковельської

міської гімназії.

Олена ВАЛЬЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1049

Повідомлення в номер / Політик і науковець Юрій Костенко у Ковелі

01.10.2015

Політик і науковець

Юрій Костенко у Ковелі

Політик і науковець Юрій Костенко у Ковелі

Новаторський, революційний погляд на тему ядерного роззброєння України, викладений у новій книзі. До речі, Ковель, одне з перших міст, де автор презентував свою "Історію ядерного роззброєння". Цього ж дня, 24 вересня, перед зустріччю із ковельчанами Юрій Іванович мав бесіду із студентами СНУ ім. Лесі Українки.

Виконавчий апарат Ковельської районної ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 894

Повідомлення в номер / У медичному коледжі освячено каплицю

01.10.2015 Семенюк Анатолій Володимирович

У медичному коледжі освячено каплицю

Духовність – це внутрішній стан людини, який визначає її ставлення до життя. Зрештою, саме духовна людина є зразком моральності й інтелекту. І тим більш прикро чути окремих людей, котрі заявляють, що у Ковелі багато церков, і більше не треба.

Від таких слів незатишно стає на душі. Адже кожне Боже слово, яке засіває нашу свідомість, – це і є зернинка любові, така необхідна у наш жорстокий час.

У світле свято Різдва Пресвятої Богородиці 21 вересня ц. р. у Ковельському медичному коледжі відбулася знакова подія – освячення православної каплиці в ім'я Святителя Луки. Найменування святині не випадкове. Святитель Лука, архієпископ Сімферопольський і Кримський, професор Войно-Ясенецький, крім пастирської діяльності, присвятив себе зціленню та лікуванню хворих.

Цей дивовижний шлях, наповнений стражданнями і діяльністю в ім'я людини, визначив Творець.

В юності він проявив хист художника. На цій мистецькій стезі міг прославитися, але провидіння його привело до Київського медичного університету. Закінчив його із "відзнакою", відмовився від наукової практики і пішов працювати земським лікарем. Це йому не завадило захистити унікальну докторську працю у 1916 році в Москві і стати лауреатом престижної премії Варшавського університету.

Так сталося, що Бог покликав його на священство. Він пройшов шлях від найнижчого чину священика до постригу в ченці та висвячення у єпископи.

Комуно-більшовицька влада силувала владику відректися від священства, але він відмовився. За непокору у 1923 році був заарештований і покараний на заслання. Заслання тривало аж до 1943 року. Тамбов, Архангельськ, Турханськ, Крайня Північ, Єнісейськ, Ташкент та інші поселення Сибіру – така широка географія заслання.

Всюди, куди б не закинула доля владику Луку, він лікував і служив Богу.

Дивно, але факт: у 1946 році за свою наукову і практичну медичну діяльність він був удостоєний Державної премії і нагороджений медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р. р.".

І знову диво, яке можна пояснити провидінням Творця. Священний синод дорівняв лікування поранених і хворих до архієрейського служіння і підніс єпископа Луку у сан архієпископа.

У 1946 році Лука Войно-Ясенецький призначається архієпископом Сімферопольським і Кримським. Живе в Євпаторії і присвячує себе повністю служінню Богу. Тисячі вилікуваних і спасенних життів, вагомий вклад у наукову та практичну медицину і майже 2 тисячі проповідей вірним – такий вагомий слід на цій землі залишив лікар і владика, цілитель і святитель Лука Кримський.

Приниження, тортури, карцери в'язниць підірвали здоров'я святителя. Хворий, і вже незрячий відійшов на небеса 11 червня 1961 року.

Та повернемося на майдан коледжу. Зібралося багато студентів, а з ними – викладачі та очільники коледжу. Освячення каплиці провели о. Василь та о. Ігор, священнослужителі Св.-Благовіщенського собору УПЦ КП. Відтепер о. Ігор буде проводити молебні щопонеділка та щоп'ятниці. Щодня кожен, кому важко на душі, зможе зайти в капличку, помолитися і поставити свічку.

Слід відзначити, що до облаштування каплиці великих зусиль доклав директор закладу Ігор Холейко. До того ж, він подарував ікону святителя Луки та пожертвував кошти на облаштування престолу.

Настоятель Св.-Благовіщенського собору повідомив, що каплиця буде під їхньою опікою. Словом, така співпраця несе в собі велику користь духовного значення у формуванні світогляду майбутніх працівників медицини.

Анатолій СЕМЕНЮК.

НА ЗНІМКАХ: під час освячення каплиці у Ковельському медичному коледжі.

Фото з архіву автора.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 928

Повідомлення в номер / Її юність обпалена війною

01.10.2015

Її юність обпалена війною

Народилася Надія Микитівна Романюк у с. Поповичах. Як і її батьки та діди, не шукала легкої долі, йшла життям чесно, не цураючись тяжкої роботи. Вже 90 років накувала їй зозуля, а вона – щаслива, оточена увагою дітей й онуків.

Летять, відлітають роки. Але скільки б їх не минуло, не зітреться з пам'яті пройдений шлях. Пригадує на хуторі дідову хатину, в ній жила велика родина Євтушків. Так заведено було: всі діти жили разом, хоч мали свої сім'ї. Троє братів із сім'ями дружно обробляли свою землю, спільною була і господарка. В сім'ї панував мир, лад.

Згодом для старшого сина побудували хату. Тож батьки Надії Микитівни мали свій дім, в родині виховувалось троє дівчаток. В сім'ї велика увага приділялась вихованню і навчанню дітей. Хоч далеко було, але дітей підвозили до школи, де навчання було польською мовою. В той час купити книжку було дорого, але для дітей батьки знаходили кошти. Пам'ятає Надія Микитівна, як в селі шанували шевченківський "Кобзар". Довгими зимовими вечорами читали вірші вголос. Вже тоді і зародилась у маленької Надійки любов до книги, бо усе життя з книгами не розстається.

У 30-ті роки в селах зароджувалися гуртки просвіти. Не минуло це й Поповичі. Взагалі, село завжди було прогресивним. Молодь збиралась вечорами – співали українських пісень, читали вірші, особливо Т. Шевченка. Згадуючи той час, Надія Микитівна зауважує, що твори Тараса Григоровича були чи не в кожній хаті.

Але найбільше запам'яталось, як ставили п'єси, самі готували костюми. В клунях, які служили "клубами", збиралось багато людей. Ставили "Наталку-Полтавку", "Наймичку", "Безталанну". Самій теж доводилось виконувати роль.

Проте не тільки цим займалися в просвіті. Молодь (чоловік 20) брала участь у маївках. З цієї нагоди одягалися в українські вишиванки, ходили по селу, співаючи українських пісень. Звичайно, їх розганяла польська поліція.

В селі, згадує Надія Микитівна, не мирилися з тим, що тут панувала Польща, на мітингах вимагали безоплатної передачі поміщицьких земель малоземельним селянам.

З приходом перших "совєтів" в 1939 році в Поповичах організувався колгосп, головою обрали селяни батька героїні Микиту Євтушка. Але в 1941 році у мирне життя увірвалась страшна війна – якось відразу, несподівано, вибухами снарядів і бомб розірвало ранкову тишу нашого краю. Накрила чорним крилом і рідне село Надії.

Згадуючи той час, Надія Микитівна каже, що 1941 року дуже вродили зернові. Люди, в очікуванні достатку, дружно працювали на жнивах. І раптом все обірвалось. Через три дні пішов на Схід батько. Правда, довелось невдовзі повернутись. У перший день війни поділили хлібне поле. Сім'ї голови колгоспу не дісталось нічого. Згоріла хата. Довелось іти найматись на роботу уже до нових господарів.

Лютували німці. Не було спокою ані вдень, ані вночі. Жорстокий терор. Людей вивозили на каторжні роботи до Німеччини. Забрали сестру, пізніше – батька. Але треба було жити й виживати. Багато людей не мирилися із свавіллям фашистів, опір загарбникам зростав. Партизанський, підпільний рух поширювався швидко, охоплюючи всі села. Недаремно пізніше назвуть Волинь партизанським краєм. Вже тоді діяли партизанська група В. Стасюка, загін Г. Мартинюка. Вир підпільної роботи захопив і юну Надію. Хата, де проживала їх сім'я, стала своєю для партизанів. А щоб не виникало підозри, тут завжди на вечорниці збиралась молодь.

Важко словами описати життя тих, хто опинився в круговерті того суворого часу. Слухаю спогади Надії Микитівни і ще раз переконуюсь в тому, яка висока ціна миру. За скупою розповіддю – смертельна небезпека, яка очікувала юну зв'язкову скрізь.

"Не було страшно, – згадує нині ветеран. – Знала, що треба. Коли хтось зустрічався, ховалась за дерева, в кущі. Траплялися й важкі ситуації. Якось взимку ішли ми вдвох до Великого Порська на зустріч з Г. Мартинюком. Не зчулись, як під'їхала підвода, на якій сиділи німці. Відступати нікуди, довелось сісти. Думалось: все. Але, коли під'їхали до перших хат села, ті пішли грітися. Залишився один нас стерегти. На диво, фашист на польській мові сказав, щоб ми швидше втікали. Отак залишились живими. А випадків таких – ой, як багато".

По завершенню бойових дій поступово налагоджувалось мирне життя. Перша повоєнна робота – Голобський млин. Це нині – запущене приміщення, яке, до речі, збереглось ще з тих часів. А тоді тут вирувало життя. Люди їхали звідусіль, везли зерно – треба був хліб.

Директором став Іван Янко. Тут працювали головний бухгалтер і два помічники.

Коли повернувся з фронту батько, сім'я переїхала в Поповичі. І знову організувався колгосп, який очолив Микита Євтушко. Робота лягла на плечі жінок, дітей, стариків, бо багато односельчан назавжди залишилися на полях битв.

Все виконували вручну. Тяжко було, хотілось вчитись, але коли і як? Не встигали одне зробити, як друге настигало. Але то була мирна праця, результати якої були відчутні, з кожним кроком ставало легше.

Молодість брала своє: вдень – робота, ввечері по хуторах чулись музика, пісні. Отак і уподобав її на вечірці сільський парубок Антон, котрий повернувся з армії. Невдовзі справили весілля. Молода сім'я почала будувати таку-сяку хату – маленьку кімнату, кухоньку, але то був свій куточок, своє сімейне гніздечко. Це вже пізніше, коли пройдуть роки, зміцніє, об'єднавшись колгосп, чоловік Надії стане працювати бригадиром, побудує сім'я в селі просторий і світлий будинок. Тут підростатимуть дві донечки – Галина і Людмила.

"От і щастя до мене прийшло, – ронить сльозу Надія Микитівна. – Є усе: і сім'я, і робота, і діточки щасливі. Чого іще хотіти? Є хліб і до хліба. Недаремно стільки пережито.

Не боялась ніякої роботи, здоров'я не раз підводило. Приймала молоко від населення, сама возила на молокозаготівельний пункт в Голоби. Тоді корів було багато, не те, що зараз".

З часом запросили Надію Микитівну працювати в сільську крамницю. Отак аж до виходу на пенсію працювала продавцем. Село розбудовувалось, виникла потреба побудувати новий магазин, де розмістили продовольчі та промислові товари. Надія Микитівна старалась організувати роботу торгівлі в селі якнайкраще, аби жителів забезпечити необхідними товарами. З місяця в місяць виконувала плани товарообороту. Її відзначали грамотами, подяками за сумлінну роботу.

Надія Микитівна давно на пенсії. З роками тяжко стало жити самій у великій хаті, бо ж чоловік пішов у Вічність, а доньки розлетілися з батьківської домівки. Обом батьки дали освіту, обоє – вчителі. Галина в с. Жмудчому проживає, Людмила – в Люблинці. Люблячі доньки завжди чекають рідну матусю на гостину. Хороших зятів має Надія Романюк, а ще бабусю найбільше люблять онучата.

Надія Микитівна веде активний спосіб життя, ще й донькам допомагає по господарству. Не нарікає на життя, негаразди. На диво, ще багато читає (до речі, без окулярів). "Мій порятунок від самотності, – говорить ветеран. – Єдиною моєю розрадою є книга".

З Надією Микитівною дуже цікаво спілкуватися на різні теми. Вона – оптиміст. Розповідаючи про своє життя, жінка враз ніби помолоділа: очі засвітилися, обличчя посвітлішало. Спогади навіяли і сум, і радість, зігріли душу. Доля подарувала багато випробувань, але вона щаслива.

І у День партизанської слави 22 вересня знову згадувала вона роки війни, своїх побратимів В. Стасюка, Г. Мартинюка, В. Рудніка, братів Хлопуків, М. Сокола, О. Андросюка, Т. Пасюка та багатьох інших, з якими доводилось зустрічатись на важких перехрестях війни.

Тож нехай Бог дарує Вам, Надіє Микитівно, многії і благії літа, зміцнює здоров'я і укріплює душевні сили, а рідні оточують увагою, любов'ю і теплом!

Валентина СІЧКАР,

голова районної

ветеранської організації.

НА ЗНІМКУ: героїня розповіді Надія РОМАНЮК.

Фото з архіву автора.

Валентина СІЧКАР.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 752

Повідомлення в номер / Життя – найвища цінність для кожного з нас

01.10.2015

Життя – найвища цінність для кожного з нас

Допомогти зрозуміти це має на меті Місячник безпеки громадян на залізничному транспорті

Є така приказка: "Життя прожити – не поле перейти". Але, мабуть, для того, щоб його прожити, життя ще треба й вміти зберегти.

Чому про це говоримо? Бо, на жаль, сьогодні почастішали випадки, коли люди забувають цю, здавалося б, незаперечну істину, ризикують найціннішим, що у них є, без усякої на те причини. Звичайно, трапляються обставини, коли ми не в силі запобігти природному катаклізму або техногенній катастрофі, де смерті неминучі. Однак часто-густо в силу необережності або надмірної самовпевненості самі ставимо себе, образно кажучи, під "удар".

Такими "ударами" були і є для декого із нас трагедії на залізничному транспорті, де гинуть або зазнають важких травм сотні жителів України. Чому так буває і що потрібно знати, аби уникнути подібного, – про це розмовляємо з начальником залізничної станції Ковель Русланом АЛЕКСАНДРУКОМ.

Розмову вів Михайло КУЗЬМУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 803

Повідомлення в номер / Жіноча краса у творах мистецтва

01.10.2015

Жіноча краса у творах мистецтва

У Ковельській галереї мистецтв відкрилась виставка малярства знаної української художниці Оксани Ядчук-Мачинської. Це знакова постать в українському художньому середовищі. Її малярство сприймається на рівні з сучасними європейськими митцями, адже саме її інтерпретація модерну різниться з-поміж багатьох художніх візуалізацій.

Чудове поєднання філософсько-естетичних аспектів дає можливість глядачам насолоджуватись поєднанням жіночих образів і довкілля. Дотримуючись чіткої, виваженої лінії, вона занурюється у роздумах до глибин пізнання людської, а саме жіночої сутності. Роботи вражають ліризмом і водночас гостротою виражальних засобів, повнотою філософського осмислення людського буття.

І все-таки, намагаючись визначити пріоритетні цінності через призму власної особистості, художниця не полишає пошуку жіночності й краси, гармонійного ритму внутрішнього стану своїх образів. Принципово, що митець ніколи не приступає до творчої праці в поганому настрої або хвилюванні. Здається, що в такої врівноваженої людини, як Оксана, не може виникнути депресії, адже переважна більшість її картин відображають оптимістичний настрій, виводять із пригнічення і навіть врівноважують внутрішній стан глядача. Їх внутрішня складова так щільно переплетена із духовною сутністю самої мисткині, що майже неможливо їх розрізнити.

Частенько, переживаючи та переосмислюючи жіночу сутність, ми бачимо то смуток, то рівновагу, замріяність, медитацію, впевненість або ж рішучість зображених рис та грації жіночих фігур, тобто всі риси, що присутні позитивному образу жінки.

Вдало вписуються в композицію виставки пейзажі та натюрморти. Вони прості за змістом, але їх декоративність приваблює та заспокоює.

Репрезентував творчий доробок Оксани Ядчук-Мачинської голова обласного відділення Українського Фонду культури Геннадій Сарапін, який і був куратором виставки.

Про творчість колеги говорила директор Ковельської художньої школи Олена Цьомик. Директор ДП "Ковельське ЛГ" Володимир Данилюк подякував художниці і організаторам за чудовий подарунок лісівникам, адже виставка відкрилася напередодні їх професійного свята – Дня працівників лісу. Голова Ковельської районної ради Ігор Верчук, даруючи художниці букет троянд, також подякував за подаровані миттєвості спілкування з визначними творами образотворчого мистецтва.

– У наш напружений час такі виставки вкрай необхідні для реабілітації та рівноваги внутрішнього стану людей, –наголосив куратор виставки.

Організували виставку Волинське обласне відділення Українського Фонду Культури за сприяння ДП "Ковельське ЛГ".

Володимир Іваненко.

Володимир Іваненко.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 613

Повідомлення в номер / Від четверга до четверга

01.10.2015 Романюк Аліна Петрівна

Від четверга до четверга

(Астрономічні відомості наведено за місцевим часом).

2 жовтня, п'ятниця

Схід Сонця - 7.23; захід - 18.57; тривалість дня - 11.34.

Місяць у Близнюках.

Фаза Місяця – повний Місяць.

Міжнародний день ненасильства.

Міжнародний день соціального педагога.

День уролога.

Мучеників Трофима, Савватія та Доримедонта. Благовірного князя Феодора Смоленського і чад його Давида й Констянтина, Ярославських чудотворців.

Іменини: Федора, Ігоря, Констянтина, Давида.

3 жовтня, субота

Схід Сонця - 7.25; захід - 18.55; тривалість дня - 11.30.

Місяць у Близнюках.

Великомученика Євстафія Плакиди, дружини його Феопистії і синів їхніх Агапія та Феописта. Преподобного і благовірного князя Олега Брянського.

Іменини: Євстафія, Михайла, Олега, Дениса.

4 жовтня, неділя

Схід Сонця - 7.26; захід - 18.53; тривалість дня - 11.27.

Місяць у Раці.

Фаза Місяця – остання чверть.

День працівників освіти.

Всесвітній день тварин.

Віддання свята Воздвиження. Апостола від 70 Кодрата. Знайдення мощей святителя Димитрія, митрополита Ростовського.

Іменини: Дмитра, Андрія, Кіндрата, Овсія.

Минає 85 років від дня смерті Олени Пчілки, поетеси, драматурга, публіциста, етнографа, громадського діяча, матері Лесі Українки.

5 жовтня, понеділок

Схід Сонця - 7.28; захід - 18.50; тривалість дня -11.22.

Місяць у Раці.

День працівників карного розшуку.

Всесвітній день архітектора.

Міжнародний день житла (Всесвітній день Хабітат).

Міжнародний день лікаря.

Пророка Іони. Преподобного Макарія Жабинського, Бєлевського чудотворця.

Іменини: Іони, Петра, Федора, Макара, Феофана.

6 жовтня, вівторок

Схід Сонця - 7.29; захід - 18.48; тривалість дня - 11.19.

Місяць у Леві.

Всесвітній день охорони місць проживання.

Зачаття чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Іоанна. Мучениці Іраїди діви. Мучеників Андрія, Іоанна і синів Іоаннових Петра та Антоніна. Словенської ікони Божої Матері.

Іменини: Івана, Петра, Андрія, Інокентія.

7 жовтня, середа

Схід Сонця - 7.31; захід - 18.46; тривалість дня - 11.15.

Місяць у Леві.

Преподобного Феодосія Манявського. Першомучениці рівноапостольної Фекли. Мирозької ікони Божої Матері.

Іменини: Фекли, Владислава, Галактіона, Никандра, Данила.

8 жовтня, четвер

Схід Сонця - 7.33; захід - 18.44; тривалість дня - 11.11.

Місяць у Діві.

День юриста України.

Всесвітній день зору.

Преподобної Євфросинії Олександрійської. Кончина преподобного Сергія, ігумена Радонезького, всієї Руси чудотворця.

Іменини: Єфросинії, Сергія, Германа.

У прикмети вір, але й перевір

n Грім у жовтні – на малосніжну, м'яку й коротку зиму.

n Восени довго не зникають мухи, то осінь буде довгою, сніг ляже пізно.

n Калина вже достигла, а листя на ній ще зелене – на теплу осінь.

n Якщо 8 жовтня (на Фросини) випаде сніг, то зима встановиться на Михайла (21 листопада), а якщо буде тепло, то така погода триватиме ще три тижні.

Підготувала Аліна Бондар.

2-8 жовтня.

У прикмети вір, але й перевір.

Підготувала Аліна БОНДАР.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 692

Повідомлення в номер / Діти переселенців із зони АТО — у Словенії

01.10.2015

Діти переселенців із зони АТО — у Словенії

З ініціативи уряду Словенії, Міжнародної організації Червоного Хреста, за сприяння фонду "Глобальна Християнська підтримка" (GCS), місіонерського служіння "Вода життя", релігійної громади "Смірна" сорок українських дітей з сімей переселенців із зони АТО відпочили у Словенії.

Ковельський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 571