Завтра — Всеукраїнський день бібліотек
Невгасне світло просвітництва
Дерево української культури розлоге, пишне і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати його не дано нікому!
Гарною, пишною, зеленою гілкою виділяється на цьому дереві бібліотечна система.
Віхи історії
Бібліотека — це храм знань, просвітництва і пам'яті. Ще в Х-ХІ століттях існували своєрідні читальні-бібліотеки. Відомий історик-архівіст Володимир Рожко у своїх архівних мандрах древніми монастирями стверджує, що ченці у вільний від молитов та роботи час збиралися у келіях й читали книги. Коли лунав дзвін, то всі книги мали бути повернуті згідно із записом. Той, хто забарився і не повернув вчасно книгу, підлягав епітимії (покаранню). Це корисно знати й нам, сучасникам…
Не тільки ченці в монастирях, але й князі, шляхта, землевласники намагалися бути освіченими і створювали свої книгарні. Перша згадка про бібліотеку на Ковельщині датується 1645 роком. Як свідчать архівні документи, князь Гулевич скаржився до суду на сусідів, які напали на їхню садибу в селі Радошині та вивезли родинну бібліотеку "более, нежели тысячу книг"(!).
Найжорстокіше дерево українства намагалась викоренити Російська імперія. У 1876 році вийшов царський указ, який забороняв розповсюдження українських книг. Чи не той самий злочин повторює сучасна Росія в Криму та на Донбасі?
У 1940 році "перші совєти" не забороняли книгу, а навпаки зобов'язували місцеву владу відкривати державні районні та міські бібліотеки. Бібліотечна система ставала засобом комуністичної пропаганди.
На початку свого існування районна бібліотека у Ковелі розміщувалася у двох невеликих кімнатах. Читачів набралося заледве тисяча, а книжковий фонд налічував кілька тисяч томів.
Гортаючи повоєнні книги наказів відділу культури, дізнаємося, що перші хати-читальні працювали в селах Мощеній, Майдані, Новому Мосирі, Білині, Радошині, Підлісах, Жмудчому, Битені, Нужелі та інших. Хатами-читальнями, як правило, завідували чоловіки.
З 1957 по 1960 роки районна бібліотека знаходилась у с.Колодяжному, в одному із будинків музею Лесі Українки. Потому бібліотека знову повернулася до Ковеля на вул. Калініна, 18. Книжковий фонд бібліотеки становив 17 тисяч примірників.
У 1979 році бібліотеки району об'єдналися в централізовану систему бібліотечного обслуговування. А у 1982 році на працівників ЦБС чекало свято — вони переселилися у нове сучасне приміщення по вул. Степана Бандери, 2 (колишня вул. Чкалова).
ЦБС — вікно в світ всесвітньої літератури
Кинувши погляд на новітню історію бібліотечної галузі, бачимо, що вона постійно розвивається, запалює і несе світло просвітництва, формує світогляд читача.
В недалекому минулому існував відділ нестаціонарного обслуговування, у підпорядкуванні якого був автобус-"бібліобус". Працівники підприємств та організацій отримували можливість читати книги без відриву від виробництва.
На жаль, бібліотечну систему не оминули негативні процеси. Через зменшення населення в окремих селах району у середині 1990-их років відбулося скорочення мережі. На даний час ЦБС нараховує 41 бібліотеку.
Слід відзначити, що колектив ЦБС в сучасних умовах робить все, щоб бути на рівні вимог часу. В центральній бібліотеці діє Інтернет-центр, який підключений до глобальної мережі завдяки виграному гранту Посольства США в Україні. У 2010 році Ковельська ЦБС стала переможцем конкурсу за програмою "Бібліоміст", а в 2011 — в конкурсі "Співпраця бібліотек з місцевими громадами". У закладі успішно діє Центр громадських організацій та фондів. Значна частина бібліотек району оснащена сучасною комп'ютерною технікою.
По праву центральна районна бібліотека є вікном у великий світ літератури. Тут постійно відбуваються зустрічі з письменниками України, Волині та Ковельщини. Презентували свою творчість Мирослав Дочинець, Михайло Слабошпицький, брати Капранови, Володимир Шовкошитний, Василь Шкляр, Андрій Курков, Володимир Гануліч, Андрій Бондарчук, Василь Гей, Володимир Лис, Надія Гуманюк, Ніна Горик, Ніна Шугніло, автор цих рядків та багато інших. Центральна бібліотека стала провідником краєзнавства. Ковельчани уже звикли, що тут проводять більшість районних заходів, приурочених до пам'ятних історичних дат, державних свят, наукових конференцій тощо.
Вклонімося ветеранам
Біліотекар — це особливий склад людського характеру. Він завжди є носієм просвітництва, патріотизму та гуманістичного світогляду.
Вогонь просвітництва ніколи не згасав завдяки відповідальній позиції бібліотекаря. Колектив бібліотечної системи знаходиться на вістрі формування національного духу, зрештою, української ідентичності.
Кожного з нас зворушує, коли бачимо, як спортсмени несуть і передають Олімпійський вогонь. Така естафета діє в бібліотечній системі.
Згадаймо кращих носіїв просвітницького вогню на Ковельщині. Це — Ніна Соболь, Валентина Ятченко, Надія Сліпко, Ганна Клімашевська, Мотря Велигоцька, Надія Устимук, Марія Харченко, Ірина Котлярова, Віра Баюра, Неоніла Морозова, Валентина Шпирук, Надія Віндюк, Валентина Кот, Надія Стернічук, Галина Ільюх, Ганна Нагайчук та багато інших.
Вклонімося, пошануймо щиросердечно ветеранів бібліотечної справи!
Сьогодні колектив бібліотечної системи очолює фанат своєї справи Галина Михайлівна Божик, Заслужений працівник культури України. Вона до глибини душі наповнена національним духом, ідеями українства та любов'ю до своєї малої батьківщини. Все це щедро передає не тільки своїм колегам, але й читачам.
Сільський бібліотекар — Валентина Балецька
Хто ж він такий, сільський бібліотекар? З практики співпраці над книгою "Ковельщина: історія, слава і доля", я переконався, що це — чудові трудівниці, професіонали своєї справи. Для спілкування щасливий "номер" випав на Валентину Балецьку із с. Дубового.
Переді мною — тендітна, скромна квітка-ромашка, на життєвих пелюстках якої написано оте Христове — "Любов". Вона любить свою роботу, своїх читачів, дітей і чоловіка, своє село і Україну.
Освіта вища. Спочатку працювала в школі (з 1993 року), а потому — в сільській бібліотеці.
— Що спонукало до бібліотечної справи? — запитую.
— Любов до книги.
— Кожен визначає своє життєве кредо. В одного гроші на умі, в іншого — слава. А у Вас?
— Любити життя, цінувати кожну його хвилину, нести радість, у книгах шукати істину, а в людях — мудрість.
— Філософія — дай, Боже, кожному! Знаю, що Ви стали призером обласного огляду-конкурсу "Бібліотека на службі громади". В чому секрет успіху?
— Просто активна позиція. Не чекати, доки люди прийдуть до бібліотеки, а йти назустріч людям. В Дубівській бібліотеці 560 читачів — це майже третина усього населення. Для них організовуємо різноманітні заходи.
Наприклад, конкурс пісні, вірша, малюнка на вікні або асфальті, свято для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, спілкування за чашкою чаю, зустрічі з видатними особистостями села, конкурси на кращого читача бібліотеки.
Кожної п'ятниці у нас відбуваються вікторини, ігри, інсценізації українських казок. Та хіба все перелічиш?
— Відчуваю, що найбільше уваги приділяєте дітям.
— Та ні. У нас молоді сім'ї спілкуються на теми етики сімейних стосунків. В центрі уваги – народознавство. Організовуємо патріотичні акції "Допоможи солдату", в ході яких дубівчани плетуть маскувальні сітки та збирають волонтерську допомогу. А "дорослі" свята до днів народження Тараса Шевченка, Лесі Українки, Дня села, Дня Незалежності теж збирають селян. До того ж, діє клуб за інтересами "Родинна веселка".
Взагалі, в сучасних умовах бібліотекар мусить виходити за стіни бібліотеки і брати участь в заходах, що відбуваються в будинку культури, школі, селі.
— Влітку читачів меншає?
— Це закономірно — канікули, відпустки. В цьому році у нас з 1 червня проходив конкурс "Літо з книгою". Діти старалися. Є переможці, на яких чекають цікаві подарунки. Найголовніше — не втратити любов до книги.
l
Результати праці Дубівської бібліотеки говорять самі за себе. Так, переможцем Всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач року" став Максим Балецький. Валентина Балецька — неодноразовий переможець і призер багатьох обласних бібліотечних конкурсів.
Вслухайся, мій дорогий читачу, у цю розмову і проникнись довірою. Ти переконаєшся, що Валентина Петрівна Балецька і є одним із незгасимих факелів українства.
До того ж, вона — творча особистість. У центральній бібліотеці стоїть оберіг "Дідух", виготовлений із соломки її руками. Вона любить виготовляти цікаві речі із природних матеріалів.
А ще у жінки — 70 сотих картоплі та городини, домашні тварини, яких вона теж любить.
Можна про цю диво-трудівницю, українку, схожу на квітку-ромашку, писати ще й ще, але й цього буде замало. Просто подякуймо їй за роботу і побажаймо, щоб не згасав отой творчий вогонь на "Многая літа" в ім'я людини і України!
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: завідуюча Дубівською сільською бібліотекою Валентина БАЛЕЦЬКА; під час бібліотечного заходу для дітей у с. Дубовому.
Фото з архіву бібліотеки.
Дерево української культури розлоге, пишне і плодюче. Скільки разів окупанти різних мастей намагалися підірвати коріння цього невмирущого дерева, але марно. Тисячоліттями вростало воно в рідну землю, і викорчувати його не дано нікому!
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 664
Завтра — Всеукраїнський день бібліотек
Храм духовності та знань
“Куточок щастя” — власними руками
У неділю 27 вересня — День машинобудівника
Ковельській філії "Союзу Українок" – 15
Ковельській міській раді
Завітайте на турфест “Вітрила пригод” 
У суботу 12 вересня — День фізичної культури і спорту
Наступної неділі в Україні – День підприємця
