Не дивуйсь, Наталі, що я так величаю, –
Пригадалось із Буніна ім’я твоє.
Ти для мене загадка, якої не знаю,
Малозвісна зірниця, якої шукаю,
Чи гніздо потайне, що пташина зів’є.
Вже даруй, Наталі, що ті дні призабули,
І як сталося це – то мені невтямки.
Ми своїх сподівань до кінця не збагнули,
Перелітних надій легковажно не чули,
Як весною стелились зманливі стежки...
Ігор ПАВЛЮК.
Петро Гоць (на знімку) – автор багатьох книг, в яких розповідається про тих, кого він добре знав, з ким зустрічався на життєвих шляхах. Має на своєму рахунку немало поетичних видань.
Поетична палітра Петра Гоця – це пристрасні рядки, які автор виніс із горнила душі. Василь Плисюк у передмові до однієї із книг написав: «Оспівуючи свої Дубляни, автор у звичайних, здавалося б, рядках опоетизовує і місто, і його людей, простих трудівників, які зводять світлі будівлі, ведуть за руки малечу в нову школу».
Степан СКОКЛЮК.
128 років тому влітку Косачі здійснили свою першу подорож у Скулин та урочище Нечимне.
Як відомо, у Косачів в селі Колодяжному працювала робітницею сестра дядька Лева скулинського – Олександра, а у Києві—Лукія. Ось, мабуть, саме ці побутові зв’язки привели одного разу Лесю Українку та її родину у Нечимне до дядька Лева, який жив біля озера щоліта зі своїми небожами, одного з яких звали Ярмило Кубах, що і став літературним прототипом Лукаша із «Лісової пісні».
Ольга БОЙКО,
молодший науковий співробітник музею «Лісової пісні» в Нечимному.
130 робіт з бісеру, картин з різнокольорових паперових кульок представили на виставці в культурно-просвітницькому центрі вихованці ГО «Реабілітаційний центр».
Всі експонати вражають своєю досконалістю, майстерністю виконання, вдало підібраною палітрою кольорів. І важко повірити, що над їх виготовленням працювали неповносправні діти. Вони уже не уявляють свого життя без творчості, улюбленої справи.
Найвища духовна цінність народу – це його мова. Вона закладена в генний код людини. Мова – це скріплюючий цемент нації. Через слово спілкуємось і звертаємося до Бога. Душу піснею лікуємо і звеселяємо. Невипадково колонізатори всіма способами винищували мову підневільного народу.
Анатолій СЕМЕНЮК.
В культурно-просвітницькому центрі відбувся своєрідний творчий звіт художника Миколи Конопацького, приурочений до шістдесятиріччя з дня його народження.
З цієї нагоди тепло привітав майстра пензля міський голова Олег Кіндер. Щирі вітання також висловили голова районної ради Петро Якубук, його заступниця Галина Коляда та заступник голови райдержадміністрації Андрій Мигуля, Заслужений художник України Валентин Данилюк, керуюча Ковельською філією «ВАТ «Державний ощадний банк України» Світлана Омельчук.
Степан СКОКЛЮК.
«Яка насолода – знаходитися в хорошій бібліотеці! Дивитись на книги – уже задоволення. Перед вами – бенкет, гідний богів, і ви можете взяти у ньому участь!».
Так 200 років тому запевняв англійський письменник Чарльз Лемб. Запрошуємо сучасних гурманів-книголюбів ознайомитися з новинками художньої літератури.
Ольга БИЧКОВСЬКА,
методист Ковельської центральної районної бібліотеки.
В центральній районній бібліотеці відбулася презентація книги «Обірване коріння нації» члена Національної спілки письменників України Андрія Бондарчука.
Про твір, який написав автор, не можна розповісти в кількох рядках. Адже книга насичена фактами, цікавими подробицями, матеріалами з різних архівних джерел.
Степан СКОКЛЮК.
Дорога життя... Що зустрічає на ній людина: страждання, щастя, вічну працю чи Благодать Божу?
«Е, ні! – заперечить опонент-філософ. – У людини є вибір: іти шляхом праведним чи шукати матеріального блага, кайфу і наближатись до сатани».
Тому необхідно знати правильну відповідь. Для пізнання життєвих істин я іду в греко-католицький храм Св. Миколая Чарнецького. Отець Леонід (на знімку) зустрічає мене привітно і по-дружньому, погоджується на розмову.
Анатолій СЕМЕНЮК.