Магія "Червоної калини"
Кожен, хто проходить біля виховної колонії, мимоволі думкою затривожиться: "А що там, за високими мурами із "колючкою"? Як живуть хлопці, що на життєвій дорозі спіткнулися?". Так і пройде перехожий із смутком, не розгадавши таємниці іншого, підневільного життя.
Я теж хочу пізнати істину буття, яка вирує за тими мурами. І з трепетом у серці іду на фестиваль "Червона калина".
Грюкають залізні засуви. Охоронці перевіряють паспорти. На кожному кроці строгість режиму та порядок – такий закон.
І раптом на території бачу, як рясно червоніють вишні. Біля клубу квіти.
У фойє клубу розгорнута виставка прикладного мистецтва. Скільки любові у вишитих іконах і майстерності у вирізьблених виробах! Але це тільки прелюдія. Фестиваль "Червона калина" – це не черговий звіт для "галочки", а щире душевно-творче дійство, яке розбуджує найзачерствілішу людину.
Як влучно сказав заступник директора Департаменту захисту прав дітей Мінсоцполітики України Володимир Вовк: "Краще раз побачити, ніж 24 рази почути". Це до того, що він всі роки служби у департаменті чув про диво-фестиваль, але коли побачив, то був вражений до глибини душі.
Девіз фестивалю, як кажуть, на часі: "Богу – душа, життя – Україні, а честь – для себе".
Задала тон літературно-музична постановка "Живе Україна і житиме вічно, допоки існує Земля". Було тут все: і героїчні картини козацтва, і красива, тендітна "Україна"(Вікторія Кравчик). А як вона заспівала! Оксамитовий голос зачаровував, вигравав мелодію різнобарвними відтінками.
Пізнавальною і цікавою видалася літературно-музична композиція "У глибину віків". Згадали княгиню Ольгу і Святослава, Роксолану, Лесю Українку та Ліну Костенко. Славна історія наша. А Настя Міщанчук у цей вінок героїки та історії гарно вплела пісню "За сонце, за небо,за спів солов'я".
Дзвенить голос солов'їний, будить тисячолітню історію та пам'ять.
А пам'ять вертає до сучасності. Україна-мати в чорному (Олена Місюра) заставляє зранене війною серце заплакати. Слова пронизують душу болем… Хвилина мовчання…
А мати "напівблаженна" чекає сина, коли він пташкою загляне у вікно".
А за тим – інсценізація поеми-містерії Т. Г. Шевченка "Льох – Три ворони". Вихованці показали себе, як професійні актори. Не знаю, що думав Шевченко, коли писав поему, але режисурою і постановкою він був би задоволений. На одному подиху, емоційно та змістовно – словом, молодці!
Вихованці не перестають дивувати. Класно прочитав вірш Олени Лемішко вихованець Юрій Ударцев. Вдалася хореографічна постановка "Безсмертя". Пафосно лунала пісня "Рушають батальйони на Схід". Кожен номер овіяний патріотизмом та любов'ю до України.
Бурю оплесків зірвали найменші артисти піснею "Сонце встане" Сашко Шевчук та Іванко Воробей.
Не менш цікавою видалась довільна програма фестивалю. І знову порадували вихованці. Виступили учасники гуртка літературної творчості, вокального гуртка, аматори хореографічного гуртка. Особливо глядачам сподобалася гумористична постановка "На базар".
Знаю, читачу, що тобі не терпиться запитати: "А наставники показали клас?". Відповім: "Показали найвищий клас! ". Неповторно, гарно та професійно співала режисер-постановник концерту Світлана Романчук. Вона ж була ведучою. За нею пісню виконував Віктор Божко, інспектор режиму та охорони установи.
Прикрасили фестиваль виступи зразкового дитячого колективу "Дударик" районного будинку культури (керівник Т. Воробей), зразкової студії дитячого народного танцю "Дзвіночок" Народного дому "Просвіта" (керівник І. Темрук) та ведучий Леонід Никитюк.
Не менш зворушливою була офіційна частина програми фестивалю.
Журі визначило переможців. Дипломи вихованцям вручила начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук. Зворушливим було вручення паспортів та ідентифікаційних кодів вихованцям, як мажорний радісний акорд звільнення вихованців з установи. Дай, Боже, знайти пристанище у неспокійній гавані життя – де праця, навчання й сім'я! Посвідчення ці – своєрідні перепустки на волю вручив вихованцям Іван Абрамчук, начальник виховного закладу.
Напутні слова та подяку адміністрації, наставникам-вихователям закладу висловили гості фестивалю, серед яких – представник ДПтСУ Владислав Скоропляс, начальник управління ДПтСУ у Волинській області Олександр Герасимчук, голова Ковельської РДА Віктор Козак, голова районної ради Ігор Верчук, секретар міськради Михайло Гетьман.
Як і годиться, було благословення на успішну місію фестивалю від благочинного Ковельського Введенського округу УПЦ о. Василія.
З приємністю слід відзначити,що колонія не є ізольованою від суспільства. Про це свідчить присутність на фестивалі багаточисельної групи представників благодійних та громадських організацій. Схвильовані побаченим, вони промовляли щиросердечні слова подяки акторам-аматорам сцени та організаторам фестивалю і педагогам, які “ліплять” з цього неоформленого сирого матеріалу майбутніх патріотів України.
Як і годиться, всі вони прийшли не з порожніми руками, а з цінними подарунками. Були вручені від управління ДПтСУ у Волинській області (Олександр Герасимчук) – електровентилятори (п'ять штук); від Товариства Червоного Хреста (м. Ковель) (Людмила Стахорська) – спортивні шапочки та майки; від Дитячого благодійного фонду (Олена Грінченко) – електрочайники в кількості шести штук; від громадської органзіції "Найщасливіша" (Наталка Наконечна) – оплата альбома для висвітлення фестивалю в світлинах; від Вадима Іващенка, мецената і колишнього вихованця – спортивний тренажер; від голови Християнської місії "Допомога" Павла Сівця – костюми для вихованців та морозиво.
Були й інші цінні подарунки. Така благодійна акція підтверджує небайдужість українців до долі не тільки вихованців закладу, а й до майбутнього України.
Зацікавлено слухали глядачі "сповіді" батьків та колишніх вихованців. Три години фестивалю проминули непомітно.
Майже всі номери пройшли емоційно творчо, змістовно й на високому професійному рівні. За це – особлива подяка та пошанування Світлані Романчук, режисеру-постановнику, яка і нічки недоспала, і вдома не допрацювала заради головного – аби все відбулося якнайкраще. До слова, на минулому Всеукраїнському ХХІІІ фестивалі "Червона калина" Ковельська виховна колонія зайняла перше місце. Знову - "Браво!". Тож пишний букет квітів від начальника закладу Івана Абрамчука цілком заслужений.
І ще: фестиваль організовують та проводять не заради забави. Він має конкретну та далекоглядну місію – це патріотичне виховання, розкриття творчого потенціалу засуджених і формування свідомості на основі істин Божої Любові до України, своєї родини та батьківської землі.
Ця місія, як широка ріка, котра не має ні початку, ні кінця. На даний час вона знаходиться на високій позитивній сходинці.
Побажаємо: "Так тримати!".
Анатолій СЕМЕНЮК.
НА ЗНІМКАХ: під час фестивалю "Червона калина" у Ковельській виховній колонії, який урочисто започаткував ХХІV загальноукраїнський фестиваль художньої творчості засуджених під такою ж назвою за тематикою: "Єднаймося друзі в єдину родину – в святу незалежну Соборну Україну!".
Фото прес-служби управління ДПтС України
у Волинській області.
Від редакції: як нам стало відомо, естафету фестивалю буде передано незабаром до Мелітопольської виховної колонії, куди поїде делегація ковельчан.
Кожен, хто проходить біля виховної колонії, мимоволі думкою затривожиться: "А що там, за високими мурами із "колючкою"? Як живуть хлопці, що на життєвій дорозі спіткнулися?". Так і пройде перехожий із смутком, не розгадавши таємниці іншого, підневільного життя.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 774