Чи діждемося примирення?
Зібрання в кабінеті голови Ковельської райдержадміністрації цими днями було схоже на птаху, у якої одне крило простромлене війною, а здорове, втомлене політикою, не давало змогу набрати потрібну висоту.
Суть проблеми у тому, що пошуковий загін "Відродження" ДП "Волинські старожитності", який займається перепохованням останків солдатів минулої війни, звинуватили у неправомірних діях. Звинувачення лунають зі сторони окремих періодичних видань, інтернет-сайтів тощо.
Шукаючи можливі шляхи компромісу, голова РДА Віктор Козак запросив сторони конфлікту на мирне зібрання, щоб "розібратися в проблемі самим, знайти шляхи вирішення і, як кінцевий результат, узаконити кладовище в урочищі "Мар'їне" (біля Черкас), сформоване з перезахоронених останків солдатів Другої світової війни".
На зібрання прибув командир пошукового загону Вадим Дорофєєнко і його експерти-криміналісти, відповідальні працівники апарату райдержадміністрації, представники преси. На жаль, опоненти відмовились від зустрічі — мовляв, "нам немає там що робити".
Прикро! Адже пам'ять — категорія всенародна, суспільна, а не політична. У цивілізованих країнах та суспільствах давно в цих питаннях досягнуто порозуміння. Німці, наприклад, перезахоронюють наших вояків і слідкують, щоб кладовища були благоустроєними. Знаємо про примирення політичних опонентів в Іспанії.
У нас дехто сьогодні стверджує, що вояки червоної армії — "окупанти", а справжні визволителі України — це вояки УПА. Подвигу УПА ніхто не заперечує, але як бути з українцями, котрі билися і гинули хоча б під Ковелем у ту страшну, не "їхню" війну?
Вадим Дорофєєнко категорично емоційний:
— Мене звинувачують у неправомірності перепоховань в урочищі "Мар'їне". Ось військова карта шістдесятих років, на якій чорним по білому вказано, що на висоті з відміткою "260" є братське поховання солдатів, які полягли на полі бою у 1944 році при визволенні Ковеля.
Наш загін веде пошук останків всіх загиблих. Ми готові перезахоронювати і вояків УПА. Кості не повинні бути розкидані по полях та лісах. Перед Богом всі рівні.
Кожен акт перезахоронення фіксується протокольно, фотографується, описується. Перемішані кості розділяються, впорядковуються і вкладаються в саркофаги – по 2-3 в кожен.
Коли знаходимо документи, дані вояка в капсулах, ордени, погони, все це передаємо в Луцьк у відповідні служби. Віднайдені останки німецьких солдат передаємо німецькій пошуковій групі.
Окремі гарячі голови звинувачують мене у приналежності до "руського міра". Нісенітниця! Ось мої аргументи: вчора я отримав від Президента України Петра Порошенка бойовий орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Раніше був нагороджений орденом "За Україну, за її волю!". А від "руського міра" я отримав кілька поранень і в "дарунок" — ось ці смертельні осколки (показує їх, загорнуті в хустину, яку постійно носить біля серця) — А. С. Душі моїх кількох друзів давно відійшли на Небеса, а мені поки що щастить.
Мені закидають провину за встановлені червоні тумбочки та зірки на могилах. А в який колір я мав їх фарбувати, коли кожен сантиметр цієї землі зрошений червоною кров'ю?!
Ось така рішуча позиція, у якій є місце і для компромісу, і для конструктивної дискусії, і навіть для полеміки.
З розповіді бойового командира постає страшна картина битви за Ковель:
— "Проутюжена" і знищена ціла радянська дивізія фашистами в районі захоронення. На відстані 2-3-ох кілометрів поблизу села Клевецька в розкопаному окопі на полі віднайдено 16 решток солдатів і офіцерів.
В Гішині — шість солдатів, серед яких — офіцер, з простріленою потилицею в одній ямі. Вірогідно, це зникла група розвідників, про що писав відомий письменник Емануїл Козакевич. Від Черкас до Дольська проходив суцільний окоп. А скільки таких окопів і захоронень! Чому солдати пішли вперед, а їх побратимів не поховано? Це нагадує про бездушність тієї злочинної системи.
Начальник відділу культури РДА Тетяна Матяшук поінформувала, що відповідні документи, необхідні для узаконення кладовища в урочищі "Мар'їне", направили в Комітет культурної спадщини. Потрібен час, тому що дозвіл надає Кабінет Міністрів. Необхідно врахувати пропозиції всіх зацікавлених сторін і прийти до одного рішення, в основі якого мають бути порозуміння і злагода.
Звучала пропозиція про те, що до вирішення конфліктного питання має бути підключена громадськість. Дехто рекомендує розглянути дане питання на засіданні громадської ради при райдержадміністрації.
— Пам'ять — це головне. Ми не повинні забувати страшних днів війни. Віднайдені рештки солдатів повинні бути перезахоронені згідно із встановленими державою законами, — підсумував Віктор Козак.
Як нещодавно повідомив у "Вістях Ковельщини" в добірці "Щоденник подій" виконавчий апарат районної ради, "за результатами більш як двогодинної роботи члени комісії (з питань духовності, освіти, науки, культури та туризму, релігій, ЗМІ, зв'язків з політичними партіями і громадськими організаціями райради — А.С.) рекомендували голові районної ради Ігорю Верчуку направити відповідні звернення в СБУ стосовно перевірки незаконної діяльності на території району окремих громадських організацій".
Прочитавши інформацію, подумав: "А при чому тут СБУ? І чому члени комісії, навіть не діждавшись такої перевірки, вже зробили висновок про "незаконність діяльності на території району окремих громадських організацій"?
Чи не краще було б членам комісії, депутатам, активістам та очільникам районної ради посприяти в узаконенні пошукових загонів останків бійців УПА та Червоної армії і "примирити" їхні душі на одному кладовищі?
Як людина, котра багато пережила і бачила, як один із ініціаторів спорудження пам'ятника примирення у Ковелі в 1990-их р.р., як колишній очільник міської ради нарешті, вважаю, що завдання влади (і виконавчої, і представницької) — не нагнітати політичні пристрасті, використовуючи для цього події Другої світової війни у час, коли палахкотить вогнище нової, хоч і неоголошеної війни на Сході країни, а шукати шляхи до порозуміння й компромісу. Цього від нас вимагають совість і пам'ять про полеглих на полях битв із фашизмом.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Зібрання в кабінеті голови Ковельської райдержадміністрації цими днями було схоже на птаху, у якої одне крило простромлене війною, а здорове, втомлене політикою, не давало змогу набрати потрібну висоту.
Анатолій СЕМЕНЮК.
Коментарів до новини: 3
Переглядів новини: 654
Погода в Ковелі 21—23 липня
Звернення до Українського народу
В “Оберезі” — гості із Луганщини
Бухгалтерам вручили нагороди
Жнива — відповідальний екзамен для хліборобів
Незабутній досвід "живого" спілкування
Держава сьогодні вкрай потребує твого захисту
"ВІЛ-інфіковані - теж ЛЮДИ!"
Їх слово кликало й вело