04.02.2016
Дню Соборності присвячено
З нагоди Дня Соборності України в будинку культури села Облап відбувся урочистий вечір.
Розпочали його поетичними рядками Ольга Олексюк, Ольга Карпук, Ольга Килиба, Анастасія Супрунюк, Анастасія Міщанчук та Тетяна Олексюк. Матір-Україну зіграла Тетяна Шум.
Щиро та проникливо звучали виступи ведучих Ольги Карпук і Ольги Килиби. Дружними оплесками відзначили глядачі виконання пісні Софією Климовою "Балада про рідну землю". Не залишили нікого байдужими музичні композиції  Анастасії Міщанчук.
Сльози на очах бриніли у присутніх, коли звучали  пісні "Хочу жити без війни" (вокальна група дівчат), "Молюся за тебе" (Ольга Килиба), "Україна – це країна моя" (Ольга Карпук).
Присутні вшанували пам'ять всіх загиблих борців за волю і незалежність України хвилиною мовчання, а до пам'ятного знака "Борцям за волю України" учасники урочистостей поклали квіти. 
З нагоди тематичного заходу також було організовано книжкову виставку.
Галина КИЛИБА, 
завідуюча бібліотекою.
Конференція в ліцеї
В Ковельському професійному ліцеї з нагоди річниці надання Ковелю Магдебурзького права відбулася  теоретична конференція, яку з членами клубу "Феміда" провела викладач з правознавства Олена Рижко.
24 грудня 1518 року увійшло в нашу історію тим, що 497 років тому польський король Сигізмунд І своєю грамотою дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто. 
Польський король Сигізмунд ІІІ у своїй грамоті від 1611 року повторно надав Ковелю Магдебурзьке право, яке мало використовуватися без обмежень.
Магдебурзьке право є однією з ознак приналежності до європейського світу, адже виникло і розвинулося воно саме у Європі, а закладені ним традиції місцевого самоврядування продовжують розвиватися й сьогодні.
Ірина Кузьмик, 
"міністр" 
інформації  ліцею.

111Конференція в ліцеї

Дню Соборності присвячено

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 477
Читати далі
04.02.2016 Мороз Оксана Леонідівна

DSC_1073Люди одного селища

Люблинець –  селище, що розташувалось неподалік Ковеля. Щось увібрало воно в себе від  гамірливого міста, а щось – від затишного й спокійного села. 
Його жителі живуть  своїм життям, працюють, творять, беруть цілющу енергію від кожного нового дня, черпаючи сили на майбутнє.
Нещодавно у кількаденну  відпустку сюди прибув Олександр Габриєлян. З нетерпінням на свого коханого чоловіка та люблячого татуся чекали дружина Регіна, сини Левон та Нікіта. До речі, незабаром в цій сім'ї знову буде поповнення. Тож щиро бажаємо, аби новонароджений малюк був завше поруч із своїм батьком!
Варто зазначити, що пан Олександр рік тому добровольцем пішов в зону АТО. Чоловік – командир протитанкового взводу.
"Я, як і багато моїх друзів-воїнів,  впевнені, що перемога буде  за нами!", –   говорить мужній захисник Батьківщини. 
Будучи проїздом в Люблинці, нам випала нагода побувати в гостях у Володимира Шевчука, постійного читача газети. Невдовзі Володимир Пахомович святкуватиме своє 75-річчя (хоча  цього й не скажеш, дивлячись на нього !). 50 років має загального стажу на залізниці, довгий час працював начальником станції Люблинець-Волинський. Разом із дружиною (на жаль, уже покійною) виростили й виховали двох дітей. Тож тепер дідусь тішиться онуками, які є для нього неабиякою втіхою. 
"Люблю гарних дівчат і бджіл. Та бджоли мене зачаровують більше", – жартує наш співрозмовник.
"Я перший  вулик поставив ще у 1962 році. Тепер у мене  ціла пасіка", – каже він.
Про своїх "підопічних" говорить як про людей – із неабиякими трепетом та любов'ю.
У Володимира  Шевчука є  ще одне улюблене хобі – створення штучних декоративних композицій із підручних матеріалів. 
На його клумбі  (чоловік любить вирощувати квіти) "цвітуть", немов справжні, тюльпани, на подвір'ї красується альтанка, накрита очеретом. 
А місцева жителька Людмила Середюк – уміла в'язальниця. Для своїх улюблених онучат жінка в'яже  теплі  костюмчики, чепчики, "черевички" та інше.
"Щоб робота вдавалась, її треба виконувати із любов’ю", – зауважує наша співрозмовниця.
В будинку іншої мешканки цього селища Любові Василюк – як у справжній галереї мистецтв. Майстриня творить неперевершені картини із… тіста. В її творчому доробку  полотен, написаних фарбами,  зовсім небагато. Інтер'єр в домі прикрашають декоративні  вази, глечики, келихи, підсвічники тощо.
До слова, Любов Григорівна ще й   випалює   картини на дереві.   
Якщо говорити про талант жінки, потяг до прекрасного, то вони зародилися ще в дитинстві. 
Любов Василюк працює на залізниці, тож улюбленою справою займається у вільний від роботи час.
"Свої вироби-сувеніри часто дарую знайомим чи рідним", – каже умілиця.
Її чоловік Сергій Володимирович – столяр. Тож родина, так би мовити, талановита в усьому.
Про  незвичне захоплення дружини господар говорить, жартуючи: "Я б уже стільки вареників з'їв, а так все тісто іде на картини".
Що ж, як ви переконалися, любі читачі, у Люблинці  живуть чудові люди, які вміло поєднують працю на виробництві із непересічними захопленнями, змістовно  проводять свій  вільний  час. А гордість селища – мужні захисники держави, якими пишаємося всі ми. 
Оксана МОРОЗ.
НА ЗНІМКАХ: 1 - учасник АТО Олександр ГАБРИЄЛЯН із сім'єю; 2 - майстер  на всі руки Володимир ШЕВЧУК; 3 -  в'язальниця Людмила СЕРЕДЮК; 4 - майстриня Любов ВАСИЛЮК; 5, 6, - картини із тіста  та інші декоративні вироби Любові Григорівни. 
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Люблинець –  селище, що розташувалось неподалік Ковеля. Щось увібрало воно в себе від  гамірливого міста, а щось – від затишного й спокійного села. Його жителі живуть  своїм життям, працюють, творять, беруть цілющу енергію від кожного нового дня, черпаючи сили на майбутнє.

Оксана МОРОЗ.

 

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 687
Читати далі
04.02.2016

01--Ковельські митці у Луцьку

"Ковельська палітра" – під такою назвою у галереї Волинської обласної ради 26 січня ц. р. відкрилася виставка ковельських художників, одержимих прагненням дарувати усім радість і тепло. Цей проект "Великого мистецького походу" до "депутатської" картинної галереї зініціювала Волинська обласна організація Українського фонду культури. У ньому візьмуть участь всі художники Волинського краю. Теперішню колекцію малярства згодом замінить колективна виставка з іншого району, а ця поїде, ймовірно, у Володимир-Волинський. 
Організувало виставку творче об'єднання "Ковельська підкова" за підтримки Ковельської міської ради і міського відділу культури. На ній представлено близько 60 робіт 18 митців Ковельщини, виконаних у техніках олійного та акрилового живопису, пастелі, акварелі, декоративних техніках.
Місто Ковель має потужний творчий потенціал художників з академічною освітою та аматорів, закоханих у світ творчості, із присутньою внутрішньою гармонією і тонким відчуттям краси. І, як свідчить практика, – художні виставки є достатньо популярними серед широкого людського загалу – ковельчан і туристів. Адже мистецтво у кожного викликає певні емоції, відчуття, настрої – радість, сум, ностальгію, надихає на лірику. А це і є справжнє щастя для митця – не залишити глядача байдужими, розбудити у ньому почуття.
Художник душею малює світ,
Всі порухи серця у рамках картини…
Кожен із авторів робіт, презентованих на виставці, має свій почерк, індивідуальну манеру письма, стиль і техніку, бачення навколишнього світу. 
Звісно, всі картини різні, як і автори. Проте їх об'єднує спільне прагнення висловити на полотні, папері чи іншому матеріалі свою радість і біль, піднесення або ж відчай, гармонію чи хаос, передати велику любов до рідної землі та її людей, прагнення до кращого майбутнього.
Основною тематикою творів Тетяни Степанюк, Миколи Конопацького, Віктора Мельника, Ярослава Потапчука є пейзажі Ковельщини та волинські краєвиди в техніці олійного живопису. Захоплення у глядача викликають полотна Світлани Солодун, на яких зображені такі рідні і милі ковельські вулички (триптих "Незламна"). Вражають своєю колористичністю твори Василя Королюка – оптиміста за вдачею. Митець випробовує різні техніки та навпрямки в олійному живописі, пише у стилі сюрреалізму та імпресіонізму.
Поціновувачів декоративного мистецтва привертають увагу роботи Лариси Іщук та Івана Панасюка. У техніці акрилового живопису працюють Ольга Комісарик і Юлія Теличко. Сповнені лірики і тепла картини Оксани Цюп'яшук, особливо триптих "Куточок дитинства". 
На виставці також експонуються твори майстра батику, акварелі та олійного живопису Олени Цьомик, а також Світлани Шевченко, Віри Журби, Світлани Орловської та Геннадія Сарапіна. Глибоким змістом вирізняється картина Антоніни Байди "Буремний лютий", присвячена подіям Революції Гідності.
Ковельських художників привітали заступник голови Волинської обласної ради Роман Карпюк, начальник управління культури Волинської обласної державної адміністрації Валерій Дмитрук, заслужений художник України, заступник голови правління НСХ Леонід Литвин та голова обласного відділення Українського фонду культури Геннадій Сарапін. Самі художники розповіли про свою творчість, здобутки і плани на майбутнє.
Виставка буде діяти до середини лютого. Тож запрошуємо усіх бажаючих до ознайомлення із творчістю ковельчан!
Мирослава Мороз.
На знімках: проспект-запрошення "Ковельська палітра"; група відвідувачів виставки ковельських митців.
Фото з архіву автора.

"Ковельська палітра" – під такою назвою у галереї Волинської обласної ради 26 січня ц. р. відкрилася виставка ковельських художників, одержимих прагненням дарувати усім радість і тепло. Цей проект "Великого мистецького походу" до "депутатської" картинної галереї зініціювала Волинська обласна організація Українського фонду культури. 

Мирослава Мороз.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 623
Читати далі
04.02.2016
І словом, 
і... штрафом

bc93457e48c8d9131ca9b06b0f3e77af_XLІ словом, і... штрафом

Завдяки спільним заходам, які протягом 2015 року здійснювали територіальні органи ДФС в області спільно з представниками виконавчої та місцевої влади, на Волині легалізовано працю 871 найманого працівника. Цим «трудовим нелегалам» їх працедавці виплатили майже 1,5 мільйона гривень офіційної зарплати.

Прес-служба ГУ ДФС у Волинській області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 339
Читати далі
04.02.2016
Звітувала спостережна комісія 

dscn0631Звітувала спостережна комісія 

Йшлося про соціальну адаптацію дітей та молоді, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання та осіб, які повернулись з місць позбавлення волі.
Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 514
Читати далі
04.02.2016

скачанные файлы (2)На Волинській митниці ДФС проходить оптимізація структури


Пенсія понад 4134 гривні оподатковується ПДФО

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 626
Читати далі
04.02.2016

скачанные файлы (1)

Думки  вголос  поетичним  словом

Як люблю 
я тихі ранки
Як люблю я тихі ранки
І безлюдні береги,
Де берези-хуторянки
І Петрові батоги.
У коханні все квітує,
Хоч до осені іде,
Та любов цього не чує.
Смуток серце відведе.
Прожену я сірий смуток,
Забуяє білий цвіт.
Хоч років не оминути –
Буде милим цілий світ.
А роки мої багаті
Я закрию на замок.
Хай сидять самотньо в хаті,
Не навіюють думок.
Не розвіють цвіт по плесу,
Не зупинять плин води.
Не зупинять моїх весен,
Їх бурхливої ходи.
Як люблю я тихі ранки:
Річку, ліс, луги, поля.
І в діброві на світанку
Слухать пісню солов'я. 
Вечір
Вечірнє Сонце дивиться
 прощально,
Таке яскраве і таке сумне.
І гайвороння в небі із
 ячанням,
На споминок навіює мене.
Яса янтарне, аж до небокраю,
І річки плин, і озера
 кришталь,
І дим-туман, як хмари понад
 гаєм,
Мені дарують радість 
і печаль.
І темнота, насичена пречисто,
Фарбує в  чорний колір
 небеса,
Зірки запалює на небі
 урочисто,
На луках пахне свіжістю роса.
Вже нічка вечір ковдрою
 накрила,
Як стогін, в лісі – скрипи
 ясенів.
Думки летять на ніжно-теплих
 крилах
У темноту, до добрих 
чудо-снів.
Я увісні  ширятиму на крилах
У небі з журавлями в унісон
І прилечу до тебе, моя мила:
Охоронятиму я твій чарівний
 сон.
Ізгой
Трійка перших
 президентів
Має щедрі "дивіденди".
Навіть екс-грузини
Їздять в лимузині.
Та четвертий,
 “легендарний”,
Лише бачить сни
 кошмарні.
Нема ні тачанки,
Ні шапки-вушанки.
А було ж: і "баксів" тонни,
Срібні й золоті батони,
Котлети із зайця
Й страусині яйця.
Як у казці-анекдоті –
Унітази в позолоті.
Все кануло в лету:
І яйця, й котлети,
А в душі лише руїни –
Став ізгоєм для Вкраїни.
Злочин 
і покарання
Якось-то раз, за хабара
Ведмідь спіймав за хвіст
 Бобра.
І в той же день цього заблуду
Відвів прямісінько до суду.
Суддя розглянув суті справу:
Бобра в ставок – 
судді… заставу.
Брак виробництва
Сварив якось батько дочку, 
Що не випрала сорочку.
– І в кого ж ще така вдача?
Неслухняна і ледача.
Неохайна, "язиката"?
Донька, кричачи, до тата:
– Що, не збагнете нізащо,
Чому я таке ледащо?!
Я з уродження така – 
Явний брак виробника.
Сімейний діалог
Дружина:
– Знаєш, скільки мені потрібно грошей на косметику, манікюр, педікюр, вії, брови?
Чоловік:
– А мені поталанило – я гарним уродився.
Від автора
Колись і я був молодий та гарний.
Тепер – тільки гарний.
Віталій 
ЛИХОБИЦЬКИЙ.

Як люблю я тихі ранки

Вечір

Ізгой

Злочин і покарання

Сімейний діалог

Від автора

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 582
Читати далі
04.02.2016
В процесі будівництва заводу "Ковельсільмаш", яке розпочалося у кінці 1960-х років, його "параметри" зростали: з початкової запланованої чисельності працюючих 2-ох тисяч робітників цей показник зріс до 6 тисяч.
Тому згодом Міністерство машинобудування для тваринництва вирішило побудувати ще великий цех пресованих поковок, якими планувало забезпечити усі свої заводи на території України.
Для вирішення проблем, пов'язаних з будівництвом цього цеху, до Ковеля приїхала повноважна делегація – проектанти на чолі з начальником управління капітального будівництва Міністерства.
Місто повинно було видати технічні умови на забір води для цього цеху. Ми доручили заступнику директора заводу А. Нефьодову, який працював з делегацією, наполягати на будівництві водосховища.
Але це прохання делегація категорично відхилила через велику вартість будівництва. Було вирішено забір води для цеху робити з р. Турії.
Разом з тим,  за нашою участю позитивно було вирішено багато інших питань будівництва, зокрема соціального характеру. 
Перед від'їздом поважних для нас гостей відбувся дружній обід, де був присутній перший секретар міськкому партії  В. Кривцун і я (автор цих рядків).
Коли за обідом настрій наших  гостей поліпшився, Віталій Васильович промовив: "Мене дуже хвилює питання водозабору". "У чому тут справа?" – насторожився керівник делегації.
"Ви знаєте, – говорить Кривцун, – Турія – це не велика річка, а річечка. Вона у засушливі літа, які повторюються кожні 3-4 роки, зовсім пересихає".
Настала пауза. Гості стривожено почали перешіптуватись. Раптом керівник делегації каже: "Ми не можемо, не маємо права ризикувати. Іншого виходу нема – будемо будувати водосховище".
Ось так вирішилося досить складе питання, що дало змогу ковельчанам  згодом мати гарне водоймище. Нині це – місце відпочинку, занять водними видами спорту, а також риболовлі.
А коли б не той пам'ятний обід, хтозна, чим би усе скінчилося…
Олександр СТРЕКОВ, 
голова виконкому Ковельської міської ради 
у 1971-1981 р.р.

original-b3a26e83e71d7ad327f8d58bdb8ce6fbПам'ятний обід

В процесі будівництва заводу "Ковельсільмаш", яке розпочалося у кінці 1960-х років, його "параметри" зростали: з початкової запланованої чисельності працюючих 2-ох тисяч робітників цей показник зріс до 6 тисяч.

Олександр СТРЕКОВ...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 634
Читати далі
04.02.2016

images (2)Однокласники

Є в українців приказка
 народна,
Що в кожній сім'ї чоловік –
 це голова.
А жінка? Вона виконує роль
 шиї:
Куди поверне, то в чоловіка
 виходу нема.
В одному із наших містечок
Збудували будинок для
 молодих сімей.
На відкриття прийшло
 поважне панство,
Прийшов і мер з дружиною 
й п’ятіркою дітей.
Сім'я у мера зовсім не стара,
Тому й попала під програму
 "Молода сім'я".
І вийшла під кредит
 прекрасная квартира –
Дуже з того тішилась молода
 дружина.
Коли урочиста частина
 закінчилась,
Й почався в молодих сімей
 фуршет,
Дружина мера однокласника
 зустріла:
Він в цьому домі укладав
 паркет.
Про шкільні роки 
вони згадали,
Як часто він підносив 
їй портфель.
На вечори шкільні разом
 ходили, 
Вона була для нього, 
як модель.
А після школи розійшлись 
у них дороги –
У кожного було своє життя.
Ось так згадали про своє
 минуле,
Що аж посилилось у них
 серцебиття.
Гулянка швидко закінчилась,
Життя ввійшло в своє русло.
Дружина чоловіку
 похвалилась,
Як славно в юності було.
А чоловік про себе щось
 подумав,
Сказав, що дуже їй в житті вже
 повезло:
Простий паркетник був 
би чоловіком,
А бути мером – це не кожному
 дано.
Дружина хвильку помовчала,
А потім, усміхнувшись, 
так сказала:
"Якби однокласник за дружину
 мене взяв,
То не сумнівайся: посаду мера
 він теж би мав".
Кость ВОЛИНСЬКИЙ.

Є в українців приказка  народна,

Що в кожній сім'ї чоловік –  це голова. А жінка?...


Сон та його наслідки 

Хто спить довго на підлозі,

То у нього мерзнуть нозі...

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 507
Читати далі
04.02.2016

кар1Європейські стандарти нам не загрожують

Шановний пане Охріме!
Нещодавно в одній з газет було опубліковано інтерв'ю з народним  депутатом України Олегом Ляшком, в якому він сказав таке: "Ви нам розповідаєте про безвізовий режим. Хто поїде в Європу при середній зарплаті 40 доларів на місяць? Бабуся, котра в 40-50 років ходить зігнута, бо їй лікуватися немає де?".
Від себе додам: не тільки бабуся, а й пересічний український громадянин, який ледве кінці з кінцями зводить. Йому, дійсно, не до закордонів, бо ледве коштів на харчі вистачає. А тут ще в Ковелі й залізнична лікарня на грані закриття, де оздоровлювалися сотні, якщо не тисячі мешканців Волині. Бачте, ні у держави, ні у міністерства транспорту немає можливостей фінансово підтримати такий потрібний людям заклад медицини.
То запитується, для чого нам безвізовий режим у Європу, коли вдома не можемо нормально полікуватися? Хіба для того, щоб поїхати і позаздрити, як у цивілізованих країнах дбають про своїх громадян?
Ну, а поки що є так, як я зобразив на малюнку.

Шановний пане Охріме!

Нещодавно в одній з газет було опубліковано інтерв'ю з народним  депутатом України Олегом Ляшком, в якому він сказав таке: "Ви нам розповідаєте про безвізовий режим. Хто поїде в Європу при середній зарплаті 40 доларів на місяць? Бабуся, котра в 40-50 років ходить зігнута, бо їй лікуватися немає де?".

 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 439
Читати далі
123