6 липня – День визволення Ковеля від фашистських загарбників

06.07.2016

6 липня – День визволення Ковеля від фашистських загарбників

Дорогі ковельчани!

Щороку 6 липня ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю загиблих фронтовиків, віддаємо данину поваги і шани колишнім підпільникам і партизанам, визволителям Ковеля – усім тим, хто наближав довгоочікувану перемогу над фашизмом на фронті і в тилу. Серед нас нині мешкає лише один із визволителів. Це – Федір Васильович Васейко. Подякувати йому та усім ветеранам за їхній подвиг – це найменше, що ми можемо зробити сьогодні.

Напередодні 72-ї річниці визволення міста хочеться щирі слова сказати голові ради ветеранів війни, праці та Збройних Сил України Віталію Семеновичу Подолянчуку, який уже багато років опікується ветеранами, залучає їх до активного громадського життя, дає мудрі поради молодому поколінню ковельчан.

Шановні ветерани! Низький уклін і щира вдячність за Ваш героїчний подвиг і Перемогу, розуміння й батьківську підтримку, внесок в розбудову нашого міста та незалежної України. Дуже дорогою ціною була здобута ця перемога – десятки мільйонів людей так і не дочекались прекрасної миті миру.

Спливатимуть роки і десятиріччя, проте ми завжди з глибокою шаною пам'ятатимемо про мужність та героїзм славних воїнів-переможців. Ви є прикладом для молодих бійців, котрим випала нелегка доля, як і Вам колись, боронити свою державу від ворога. Для кожного з них Ви є взірцем мужності та самопожертви в ім'я миру на українській землі. Бажаю Вам і Вашим родинам міцного здоров'я та довголіття.

Нехай добробут і родинне тепло завжди панують у Ваших оселях. Даруйте нам радість спілкування з Вами, справжніми героями, визволителями, переможцями.

Бажаю, перш за все, всім миру, здоров'я, благополуччя, любові та злагоди, невичерпної енергії та достатку.

Процвітання нашому рідному місту! Слава Україні!

З повагою –

Олег Кіндер,

міський голова.

Дорогі ковельчани!

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 699

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Репортаж / День міста: урочисто, святково, душевно

06.07.2016

День міста: урочисто, святково, душевно

Минулої неділі, 3 липня, ковельчани відзначали одне з найулюбленіших свят – день народження рідного міста. Свято, яке сповнює серця неприхованою гордістю за те, що ми народилися і живемо на такій щедрій, благодатній землі, у місті талановитих і добрих людей, які наполегливо і самовіддано працюють на славу України, заради гідного майбутнього рідного краю.

Щороку День міста збирає в родинне коло близьких і друзів, добрих приятелів і бажаних гостей. І цей рік не став винятком, адже, за доброю традицією, урочистості з нагоди свята розпочалися із зустрічі офіційних делегацій у кабінеті міського голови. Олег Кіндер, секретар міської ради Віра Федосюк та заступник міського голови Ігор Прокопів радо вітали на гостинній ковельській землі поважних гостей, яких за роки тісної партнерської співпраці уже без вагань можна назвати справжніми друзями.

Серед запрошених, які прибули у місто залізничників, аби розділити з його мешканцями радість святкування, – делегації із міст Бучі (Україна), Ленчни, Холма, Легіонова, гміни Бабошево, Бжега Дольного (Республіка Польща), із міст Барзінгхаузен та Вальсроде (Федеративна Республіка Німеччина) та з литовського міста Утени.

Участь у святі також взяли очільники міста попередніх каденцій, депутати міської ради, представники духовенства.

Делегації обмінялися подарунками із символікою міст та зробили фото на пам'ять.

Продовжились урочистості у культурно-просвітницькому центрі, де гості з міст-партнерів в супроводі очільників міської влади оглянули розгорнуті виставки робіт місцевих художників і майстрів ужитково-декоративного мистецтва та поспілкувалися у невимушеній атмосфері. Гарного настрою присутнім додавали чарівні мелодії квартету викладачів школи мистецтв.

Міський голова Олег Кіндер привітав присутніх зі святом, висловивши найщиріші слова вдячності усім ковельчанам, які щоденною працею роблять вагомий внесок у розвиток і процвітання рідного міста, а також запросив поважних гостей взяти участь у святкових заходах, котрі тривали протягом всього дня.

Представники міст-партнерів, в свою чергу, відзначили, що Ковель з кожним роком стає все привабливішим, набуває європейського вигляду. Тут завжди панує доброзичлива, привітна атмосфера, а тому щороку вони із задоволенням відгукуються на запрошення розділити радість із ковельчанами з нагоди святкування Дня міста.

Тим часом, незважаючи на досить спекотну погоду, яка панувала аж до обідньої пори, ковельчани потроху стали сходитися на масові святкові гуляння, місцем проведення яких організатори традиційно обрали міський парк культури і відпочинку імені Лесі Українки. Про заходи, які відбулися в Ковелі того дня, ми розповімо в наступних номерах газети.

Наш кор.

НА ЗНІМКАХ: під час огляду виставки творчих робіт ковельчан та урочистої зустрічі з делегаціями міст-партнерів Ковеля в культурно-просвітницькому центрі.

Фото Мирослава ДАНИЛЮКА,

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 541

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / До уваги мешканців Ковеля

06.07.2016

До уваги мешканців Ковеля!

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.06.2016р., №1101 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року, №1171», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.06.2016р. за №887/29017, встановлено ПТМ «Ковельтепло» з 01.07.2016р. наступні тарифи для населення:

з централізованого опалення:

для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії – 1355,44 грн./Гкал (з податком на додану вартість);

для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії – 30,86 грн. за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);

з централізованого постачання гарячої води:

за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання – 77,04 грн. за 1 куб.м (з податком на додану вартість);

за відсутності рушникосушильників – 70,86 грн. за 1 куб.м (з податком на додану вартість).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016р., №996 «Про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб населення ПТМ «Ковельтепло» установлено з 01.07.2016 р. тарифи на теплову енергію для потреб населення на рівні 1119,36 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.06.2016р., №1102 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року, №1169» встановлено з 01.07.2016р. тарифи на послугу з централізованого постачання гарячої води для потреб управителів багатоквартирних будинків:

за умов підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання – 63,32 грн. за 1 куб. м (без ПДВ);

за відсутності рушникосушильників – 58,36 грн. за 1 куб. м (без ПДВ).

Адміністрація ПТМ “Ковельтепло”.

Адміністрація ПТМ “Ковельтепло”.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1052

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Фестиваль юних талантів

06.07.2016

Фестиваль юних талантів

"Наші таланти – тобі, Україно!" — під такою назвою відбувся 2-й інтеграційний фестиваль за участю вихованців громадської організації "Реабілітаційний центр".

Під час концерту хлопці та дівчата продемонстрували свої творчі здібності і таланти. Виступи Ані Федчишиної, Олександра Славікова, Олександра Максимчука, Анастасії Оласюк, Олександра Абрамчука, Ростислава Джуса, Богдана Головія, Андрія Мрочковського, Валерії Жмуйди, Юлії Грібінік, Марії Дятел, Олени Тарасюк, Інни Балецької, Сергія Якимчука нікого не залишили байдужими і супроводжувались гучними оплесками, щирими посмішками присутніх.

Усім вдалося відчути, наскільки тепла й затишна атмосфера панує у залі, а самі діти наче й не помічали великої кількості слухачів. Підтримали своїх друзів волонтери, які теж виконували пісенні номери.

З найтеплішими побажаннями звернулися до присутніх гості заходу — заступник міського голови Ігор Прокопів та секретар міської ради Віра Федосюк. Зокрема, Ігор Ярославович зазначив, що влада і надалі намагатиметься створювати усі умови для культурного та естетичного розвитку дітей з особливими потребами. Він подякував організаторам та усім учасникам фестивалю за цікаве мистецьке свято, позитив та подарований гарний настрій.

Голова ГО "Реабілітаційний центр" Наталія Славікова у своїй промові висловила захоплення силою волі та працелюбністю юних талантів. Окрему подяку за вагому підтримку Наталія Василівна оголосила волонтерам, меценатам, представникам влади, усім небайдужим людям. Вона зазначила, що підготовка до фестивалю тривала протягом шести місяців, і, як ми бачимо, старанність дітей, зусилля педагогів та батьків дали бажані результати.

Учасники фестивалю були нагороджені грамотами від громадської організації "Реабілітаційний центр".

Завдяки міській владі хлопці та дівчата отримали можливість поласувати солодкими подарунками.

Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи,

зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 573

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Данина шани й поваги

06.07.2016 Ляшук Світлана Олександрівна

Данина шани й поваги

З початком наступу нацистів на СРСР у червні 1941 року співробітниками народного комісаріату внутрішніх справ розпочались масові страти заарештованих по всіх тюрмах Західної України. Розстріляно багато невинних людей, яких звинувачували у націоналізмі, простих селян, робітників, інтелігенцію.

Сімдесят п’ять років тому, 23 червня 1941 року, без суду і слідства було розстріляно і в’язнів Ковельської тюрми. Щоб приховати передсмертні крики жертв та звуки пострілів, екзекуції виконували під шум тракторних двигунів.

У пам’ять про страшні події біля меморіальної стели «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» у Ковелі зібралися представники міської влади на чолі з міським головою Олегом Кіндером, районної ради, райдержадміністрації, громадськість Ковеля. За невинно загиблими було звершено поминальну панахиду, яку відслужив благочинний Ковельського міського деканату УПЦ КП, настоятель храму Димитрія Солунського протоієрей Анатолій Александрук з духовенством.

Присутні, низько схиливши голови у скорботі, вшанували світлу пам’ять про страчених людей хвилиною мовчання, до меморіальної стели ковельчани поклали квіти.

Світлана ЛЯШУК.

НА ЗНІМКАХ: під час поминальної панахиди біля меморіальної стели «Хрест пам’яті жертв більшовицького терору» у Ковелі.

Фото з архіву відділу внутрішньої політики, організаційної роботи та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Світлана ЛЯШУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 676

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Ой на Купала-Купалочка

06.07.2016

Ой на Купала-Купалочка…

Неподалік села Скулина Ковельського району розташоване урочище Нечимне з його таємничим та бездонним озером. Цю повну ніжної поліської краси місцевість змалювала у своїй драмі-феєрії "Лісова пісня" Леся Українка. Саме тут вона вперше почула розповіді дядька Лева про "всяку силу", які зачарували її на все життя.

Наша геніальна поетеса Леся Українка мала надзвичайний інтерес до українського фольклору. Ще з дитячих літ її вабив таємничий світ казок та легенд. Уся багата усна народна творчість була близькою й рідною їй.

В дитинстві, під мудрою опікою матері, Леся часто виїздила в навколишні села, де записувала пісні, колядки, щедрівки, різноманітні обряди. Проте записувала не лише слова, а й мелодії пісень, бо вважала "що записати пісню без мотиву – значить зробити тільки половину справи…".

Цікавість викликало у Лесі свято Івана Купала. Згадує сестра та біограф письменниці Ольга Косач-Кривинюк: "1890 року справляли колодяженці "Купала" зараз за нашим садом, бо там того року була паренина. Лесі було тяжко ходити на двох милицях, але пам'ятаю, що вона пішла подивитися на "Купала" та послухати купальських пісень. Вона якраз тоді їх записувала".

На основі фольклорних матеріалів, зібраних в селах Колодяжному і Білині Ковельського повіту, містечку Миропіллі Звягельського повіту на Волині, Леся Українка підготувала публікацію "Купала на Волині", яка вперше була надрукована в журналі Івана Франка " Житє і слово " (1894, №1).

Внесок Лесі Українки у дослідження купальських звичаїв, пісень Волині належно оцінював Іван Франко. Заперечуючи певні критичні зауваження Михайла Драгоманова, він писав: "Ваш суд про Лесині пісні мені не видається справедливим: все-таки се найбагатша досі збірка купальських пісень, зібраних в околиці, і між ними багато є досі не звісних, бодай не звісних яко купальські".

У передмові до праці Леся Українка подає етнографічні дані про відзначення свята Івана Купала: "На Волині ще у многих місцях затримався звичай справляти стародавнє свято Купала. В Ковельському повіті справляють Купала так: звечора хлопці крадуть де-небудь солом'яника старого [солом'яник – великий кошик, плетений з соломи, завбільшки з велике барило, в нього зсипають збіжжя і борошно] – власне, крадуть, бо просити не годиться. Солом'яника того звуть козубом. Того козуба хлопці тягнуть по селі, біжучи якнайшвидше і співаючи, а назустріч їм виходять люди і роблять перейму, себто складають на вулиці тріски, поліна, старі кошики і т. ін. – все то знадоби для купальського вогнища...".

З глибини віків прийшло до нас Купало – свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання. За народним повір'ям, у цей день відбуваються різні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонечко спускається з неба, щоб викупатись у озері, а опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть – хто знайде той цвіт, той здобуде щастя і здоров'я.

Сама ж Леся, описуючи подію, знайшла в ньому ширший підтекст: на цьому святі молодь оспівує три символи людського життя: дерево, вогонь та воду.

Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, яке святкують 7-го липня. Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.

Цей день символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші. Головні персонажі свята – Купало та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються хлопцями та дівчатами або виготовляються як опудала.

Бажаючі йдуть у ліс шукати цвіт папороті, як правило, парами. Хтось намагається знайти за його допомогою скарби, а хтось знаходить своє щастя-кохання.

За повір'ями, в купальську ніч, яка є найкоротшою, не можна спати, оскільки в цей час оживає не лише природа, а й особливо активною стає всяка нечисть – відьми, перевертні, русалки, чаклуни, домовики, водяники, лісовики. Проте скупатися у відкритій воді потрібно обов'язково, адже вся нечиста сила виходить з річок і морів, тому людині нічого не загрожує. У цю ніч вода набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла.

Існує легенда, що в день на Івана Купала можна зцілитися росою. Але для цього треба встати раніше і пройтися босоніж по траві.

Увечері цього дня дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, та дівчина повинна поцілувати його і мусить бути з ним у парі на це свято. Якщо вінок тоне відразу – коханий розлюбив, і весілля з ним не відбудеться, до берега приб'є – незаміжньою бути в цьому році. У кого вінок найдовше попливе – та дівчина буде щасливою, а у кого свічка довше прогорить – проживе довге-предовге життя.

Свято починається увечері, напередодні Купала. Основним місцем, довкола якого відбуваються дійства, є Купальський вогонь, який символізує Сонце. Перед запаленням вогнища чотири чоловіки зі смолоскипами стають квадратом навколо хмизу, позначаючи чотири сонця (чотири пори року). Потім всі сходяться до хмизу і запалюють вогнище, що символізує "сонячне сплетіння". Багаття має горіти цілу ніч. Навколо нього молодь грає в ігри, співає пісні, водить хороводи.

Але головне – це стрибки через багаття. Існують прикмети, пов'язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум'я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.

Тому важливо знати, що не можна стрибати через Купальське вогнище із будь- ким, а лише з коханою людиною.

Тож усіх, хто хоч трохи вірить у казку, музей "Лісової пісні" запрошує в гості.

Ольга БОЙКО,

завідувач сектора музею "Лісової пісні" в урочищі Нечимному, старший науковий працівник.

Ольга БОЙКО.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1409

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / "Лесині читання" в Колодяжному

06.07.2016

"Лесині читання"

в Колодяжному

"Лесині читання" в Колодяжному

Мені здається, що Олена Пчілка і Леся Українка сьогодні перетворились в магічних, сизокрилих птахів. Вони прилетять до вашого віконця, постукають і запросять до родинного гнізда в Колодяжне. І спішать, їдуть до того дивного місця культури і духовності. педагоги, науковці, музейники, бібліотекарі, архівісти з Луцька, Горохова, Маневич, Ковельщини.

Анатолій СЕМЕНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 801

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Проклята доля

06.07.2016

Проклята доля

Тихий, ледь чутний, стук у вікно розбудив Ксеню, що спала на печі з двома маленькими дітьми. Вона завжди здригалася від кожного шереху: ще зовсім недавно прийшли якісь невідомі люди і забрали її чоловіка. А коли війна, то хто розбере, де свої, а де чужі? Навіть тіло чоловікове Ксеня не хоронила – боялася за себе і дітей. Вночі тайком Ксенині батьки похоронили зятя на кладовищі.

– Ксенько, відчини хутчій, – благав чийсь жіночий голос за холодним, замурованим ласицями, вікном.

"Хто б то та ще в такий мороз і серед ночі?", – думала молода вдовиця. Злякано, нашвидкуруч накинувши на плечі клітчасту сукняну хустку, жінка поспішила в сінешні двері, щоб впустити до хати нічних "гостей".

– Ой, дорогенька, сховай мого сина у себе, бо заберуть і його з собою, –– торохтіла Гапка. – До тебе ж більш не прийдуть, бо знають, що твого чоловіка забили. А по мого Йвася вже раз приходили, то він утік у ліс. Другий раз, як прийдуть, то вже, може, й не вдасться утекти. Хай зиму перебуде у тебе. А як хто буде питати – то скажи, що то племінник твій.

…Ксеня добре знала Сидорову Гапку, бо ще дівкою разом з батьком їздила до них "бити" олію з ріпаку. Були, наче родичі. Знала і їхнього старшого сина – Ваньку. Ще, здається, зовсім недавно ганяв з лозиною, пас гуси. А сьогодні – уже парубійко: 16 років минуло, хоча на зріст малий і видається за підлітка. Мати сама годувала обох хлопців, бо батька колись поносив кінь, і той помер. Тож серце боліло за кожного.

Ксеньчине село було аж за кілька кілометрів від Ваньчиного, тож ніхто не шукав хлопця і навіть не питав про нього. Молода вдова раз у місяць їздила коником до Сидорихи, щоб та дала трохи харчів для свого сина, про що було домовлено раніше. Ванька допомагав Ксені різати січку, рубати дрова, носити воду. За житло платив працею.

Війна ще не кінчалася, тож Ваня оселився у вдови на цілих два роки. Раз на півроку Гапка навідувалась серед ночі в чуже село, щоб побачити сина, і раділа, що він живий і здоровий.

…Якось Ксеня в черговий раз поїхала до Гапки по харчі для хлопця. Мати не скупилася для сина: то масла дасть, то бульби, сиру, яєць трохи збере. Не все, що її дитина жива-здорова. Раптом Гапчин погляд зупинився на Ксеньці.

– Ти часом не груба, Ксенько? – змірявши поглядом жінку зверху донизу, спитала Гапка вдову. Молодиця зніяковіло глянула на Іванову матір і, трохи помовчавши, ствердно кивнула головою.

– Ще, може, скажеш, що від мого сина? – зі злістю прошипіла жінка.

…Лють і ненависть набирали обертів у серці Гапки. Ксенька дивилась на Гапку і мовчала, бо знала, що винувата.

– Не думай, що тобі вдасться оженити на собі мого сина! – виливаючи свою злість і доводячи свою правоту, верещала Гапка. – Я всім розкажу, що ти хвойда.

– Кажіть, що хочете, – мені все одно, – майже пошепки сказала Ксеня.

На другий же день мати приїхала, щоб забрати сина.

– Додому я не поїду, мамо, бо одразу ж по мене прийдуть і заберуть, – благально просився Іванко.

Знаючи, що вже нічого назад не вернеш, Гапка погодилася, щоб син залишився, бо переживала за нього, а в душі проклинала Ксеньку і дитину, яка мала народитися.

Прокляте Гапкою, дитя народилось калічкою – і через місяць померло. Ваня зовсім по-дорослому плакав за померлим малям і чомусь уже не хотів ніколи вертатися до матері. Невдовзі закінчилась війна, і Гапка приїхала за сином, але той навідріз відмовився їхати додому.

– Я буду з нею жити, і у нас буде дитина, – пояснював Іван матері.

– Вона ж старша за тебе на цілих 15 років, дурню! Вона ж тобі в матері годиться!.. Нащо тобі стара баба, сину! – верещала Гапка.

Але Ваня стояв на своєму. Ксеня мовчала, і її мовчанка ще більше дратувала "свекруху".

– Щоб ти поліна родила, а не дітей!!! – Гапка схопила сокиру, що лежала під лавою, і встромила лезом у поріг. Гепнувши спересердя дверима, вона пішла з тієї хати, де залишилися її син і ненависна "невістка". А через півроку народилася дівчинка із "заячою" губою. Дитя прожило два місяці і померло. Плакала Ксенька, плакав і Іван.

– То все материні прокльони, – казав він. – Невже у неї немає серця?

…Через рік Гапка знову навідалася до Ксеньки. Та якраз сиділа на лавці і зашивала сорочку чоловікові.

– Бачу, ти ніяк не вгомонишся, – буркнула жінка і, взявши з відра порепані сливи, що були назбирані свиням, кинула на запіл Ксеньці. Розлізлі та мокрі сливки замочили поділ молодиці, яка зрозуміла, що слід чекати чогось лихого.

– Щоб ти добра ніколи не мала! Чого ти вчепилася за мого сина?! Відпусти його! – лементувала Гапка.

…Пологи були важкими. Баба-повитуха ледве виходила Ксеньку, а хлопчик, який народився, прожив усього місяць, бо у нього на голові було "дике м'ясо", дуже схоже на розлізлу сливу.

…Шість разів народжувала Ксенька – і жодне дитя не жило. Коли всьоме жінка завагітніла, то сказала чоловікові: "Їдь до матері, провідай, помирись і вирішуй сам, як бути далі". А про те, що чекає дитину, не призналась йому.

Лише тиждень побув Іван у матері. До Ксеньки не вернувся. Вже потім жінці переказали люди, що його уже немає – помер. Що йому мати зробила – так ніхто і не знає.

…А Ксеня народила здорову дівчинку, біля якої дожила свій вік. Гапка навіть не знала про існування онуки.

…Шість малесеньких могил, що густо поросли барвінком, тулилися одна біля одної, і на кожній з них – маленький зогнилий хрест без напису. А поруч біля них – могила Івана. Ці горбики землі нагадували поліна дров, про які колись у прокльонах згадувала Гапка.

Ксеню поховали біля першого чоловіка – така була її остання воля. Хреста вона замовила собі ще за життя – без напису, без фото, щоб нікому не муляло очі…

Галина ОЛІФЕРЧУК.

смт. Люблинець.

Галина ОЛІФЕРЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 680

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Два врожаї картоплі на рік

06.07.2016

Два врожаї картоплі на рік

Віднедавна практикую (та й не тільки я) вирощування двох врожаїв картоплі на рік. Цьому, зокрема, сприяють кліматичні зміни в краї – рання, порівняно тепла, весна і досить спекотне, з частими дощами, літо.

Перший раз висаджую добре пророщені бульби (найкраще – скоростиглі) у березні. Навіть якщо "не пощастить", і розгуляється негода (сніг, морозець), вона картоплі не страшна – під землю холод не добереться.

Щоб одержати хороший врожай, грунт попередньо слід удобрити (органікою або невеликою кількістю мінеральних добрив). Непоганий ефект дає одночасне прикопування лушпиння від квасолі, яке нікому не раджу викидати на смітник.

Догляд за сходами звичайний: прополювання, огортання або оборювання. Уважно треба слідкувати за тим, щоб рослин не пошкодив колорадський жук – він полюбляє молоді соковиті стебла. Для боротьби із шкідником використовують або хімічні, або біологічні засоби захисту. Якщо площа невелика за розміром, можна збирати жуків вручну, одягнувши перед тим гумові рукавички. Пізніше жуків слід знищити методом спалювання.

Як правило, молода картопля готова до вживання вже всередині червня або й раніше. Зібравши перший урожай, слід оперативно підготувати площу для нової посадки (зачистити від бур'янів, у разі потреби – перекопати, удобрити). Садити потрібно "старими" бульбами, які необхідно спеціально для цього попередньо зберегти.

Дехто для повторного садіння використовує бульби, одержані від ранньовесняної посадки. Але в такому разі існують певні труднощі виведення їх зі стану спокою, методика якого полягає в наступному. В один день бульби викопують, перебирають під навісом і миють у проточній воді, не допускаючи різкого перепаду температури. Далі занурюють у розчин стимулятора росту і тут же висаджують у грунт.

Як радять фахівці, в якості стимуляторів можна використовувати 2-відсотковий розчин тіосечовини та 0,0001-0,0002-відсотковий розчин гібереліну. Ще ефективніший стимулятор росту такий: до 10 л води додають 100 грамів тіосечовини, 100 грамів роданистого калію, 0,2 г (200 мг) бурштинової кислоти і 5 мл спиртового розчину гібереліну. Замочування – одна-дві доби. Для ліпшого проникнення стимуляторів ріжуть великі картоплини на частини по 25-30 г, а на дрібних роблять кільцеві надрізи.

Одразу попереджаю: я завжди висаджую "стару" картоплю, тому отримую другий врожай її в кінці вересня – на початку жовтня.

Микола КМІТЛИВИЙ.

Микола КМІТЛИВИЙ.

Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 2191

Вівторок, 5 липня 2016 року № 47 (12473) / Повідомлення в номер / Користь чорної смородини

06.07.2016

Користь чорної смородини

Чорна смородина – смачна і корисна ягода. Завдяки своїм властивостям, чорну смородину використовують у кулінарії, медицині тощо. Її можна їсти як десерт та використовувати для профілактики різних захворювань.

Якщо порівнювати плоди чорної смородини з іншими ягодами, то за змістом мінералів, вітамінів та інших корисних речовин вона перевершує будь-яку плодово-ягідну культуру. В ягодах смородини є вітаміни групи В і Р, провітамін А, кератин, пектинові речовини, ефірна олія і фосфорна кислота, солі калію, залізо і фосфор. Листя чорної смородини теж володіє лікувальними властивостями: у них є мідь, сірка, магній, марганець, фітонциди, вітамін С. Вітаміну С в чорній смородині більше, ніж в інших рослинах. Щоб ваш організм отримав добову дозу вітаміну С, вам досить з'їсти 20 ягід.

Чорна смородина запобігає раковим захворюванням, різноманітним хворобам серцево-судинної системи. Крім того, чорна смородина покращує розумові здібності літніх людей, допомагає при лікуванні цукрового діабету, сприяє уникнути хвороби Альцгеймера, зберегти гострий зір. Листя смородини нерідко застосовують при лікуванні хвороб печінки і ниркових каменів, при лікуванні захворювань дихальних шляхів, вживають їх при атеросклерозі. Сік чорної смородини застосовують при лікуванні ангіни, а відварами з її листя знімають жар та діарею. При таких хворобах, як: гіпертонія, недокрів'я, виразка шлунка, кровотеча ясен, гастрит лікарі рекомендують готувати відвари з ягід. Якщо є шкірні захворювання і висипки, то варто спробувати приймати ванни з концентрованими відварами з листя чорної смородини. Під час консервування цієї ягоди, при заготівлі компотів і варення, вона зберігає абсолютно всі свої корисні властивості. Чай із листям цієї ягоди підвищує імунітет. Варто зазначити, що листя чорної смородини вітаміну С містить навіть більше, ніж ягоди.

Лікарі не рекомендують вживати смородину тим, хто страждає на тромбофлебіт. Тривале вживання чорної смородини спричиняє згортання крові. Протипоказана вона й при високій кислотності шлунка, гастриті та виразці, гепатиті. Не варто вживати її після інсульту та інфаркту.

Смородина спроможна підтримати красу: усунути пігментні плями та веснянки, зробити шкіру світлішою.

Рецепт сирно-вершкового десерту

Для того, щоб приготувати десерт, вам знадобиться: 200 г нежирного сиру, 1 столова ложка рідкого меду, 100 мл вершків, 150 г смородини, 20 г чорного шоколаду.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1624