21.10.2016

_DSC7010Свята  неповторні  миті

14 жовтня разом з великим християнським святом Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо День Захисника України. У рамках святкової програми у Ковелі відбулось відкриття цікавої фотовиставки. В об'єктиві – міський конкурс "Нас об'єднала вишиванка", який проходив у день 25-річчя Незалежності України.
Вишиванка – національна святиня, бо символізує собою духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Вона є святковим національним вбранням українців. 
Конкурс "Нас об'єднала вишиванка", що відбувся біля пам'ятника Тарасу Шевченку, зібрав чимало ковельчан. В цьому можна переконатись, оглянувши фото та відтворивши в пам'яті неповторні миті свята. Вражало різнобарв'я вишивки, кольорів національного вбрання. 
Ковельчани та гості міста із задоволенням фотографувались. Вік учасників був досить різним. Прийшли на свято зі своїми батьками і зовсім маленькі мешканці міста, і люди старшого покоління. Усіх їх об'єднала любов до української культури. 
Відзнаку "Найбільша родина" отримала сім'я Лідії Козулі із села Тойкута Ковельського району, 7 членів якої прийшли на свято у вишитих сорочках. 
Переможцями у номінації "Найбільший колектив" стали освітяни. 40 педагогів у національних костюмах на чолі із своїм керівником Віктором Бичковським взяли участь у конкурсі.
"Найбільше коло друзів", яке зібралось в цей день у вишиванках, – це понад 40 представників Ковельської філії "Союзу Українок". Почесну грамоту та подарунок отримала керівник організації Олена Місюра.
Світлини переможців та учасників конкурсу ввійшли до представленої експозиції. Варто зазначити, що після її закриття герої світлин отримають у подарунок чудові знімки на згадку.
Василина Столярчук, науковий співробітник 
Ковельського історичного музею.
НА ЗНІМКАХ: під час відкриття виставки; деякі з фоторобіт.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

14 жовтня разом з великим християнським святом Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо День Захисника України. У рамках святкової програми у Ковелі відбулось відкриття цікавої фотовиставки. В об'єктиві – міський конкурс "Нас об'єднала вишиванка", який проходив у день 25-річчя Незалежності України.

Василина Столярчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 639
Читати далі
21.10.2016 Романюк Аліна Петрівна

1Наша слава не вмре, не загине!

14 жовтня – святкова і значуща дата в українському календарі. Традиційно цього дня відзначали День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, а також річницю створення УПА, а з 2015 року – День Захисника України. 
Цей день, за Указом Президента, став не лише святковим, а й вихідним. Тож не дивно, що й у нашому місті, аби віддати данину пам'яті й вдячності всім, хто в різні роки відстоював мир на рідній землі й незалежність Української держави, та покласти квіти до місць, що символізують геройство і славу захисників, зібралось багато людей. 
Так, у минулу п'ятницю, в Ковелі на меморіалі Слави відбулась панахида біля стели загиблим бійцям АТО та мітинг-реквієм біля пам'ятника Борцям за волю України.
На заходах були присутні представники міської та районної влади, правоохоронних органів, духовенства, громадських організацій, політичних партій, військові, рідні та близькі Героїв, жителі Ковельщини. Серед них – міський голова Олег Кіндер, голова райдержадміністрації Віктор Козак, голова районної ради Андрій Броїло, перший заступник голови облдержадміністрації Сергій Кошарук та інші.
Поминальну панахиду на меморіалі Слави відслужив благочинний УПЦ КП Ковеля протоієрей Анатолій Александрук з духовенством. Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх, хто боровся за вільну Україну, її щасливе і мирне майбутнє.
Про нерозривний зв'язок полінь та велике прагнення в усі нелегкі часи українського народу бути незалежним, свідчить подвиг українських бійців, які ціною власного життя й тепер відстоюють свою державу. Тому, за словами ведучої заходу Наталії Гончар, відзначення цього святкового дня для мешканців міста має розпочинатись із молитви в храмах та на меморіалі Слави,  на цьому пам'ятному і символічному місці, що нагадує про відвагу серця і силу духу воїна.
Учасники зібрання поклали квіти до стели загиблим-землякам в зоні АТО, Вічного вогню та стели воїнам-інтернаціоналістам, після чого під супровід духового оркестру вирушили до пам'ятника Борцям за волю України, де відбувся мітинг.
Там під звуки церковних дзвонів вітальним словом зустріла ковельську громаду ведуча заходу Вікторія Савлук. Вітаючи зі святами, вона зазначила, що бойові традиції протягом усієї історії України постійно розвивалися та наповнювались новим змістом і новим поколінням захисників Батьківщини. Незмінним лишалось їх прагнення до вільного життя. Вони зі зброєю в руках та молитвою в серці ставали на смертельний поєдинок з ворогом, й зараз мужньо тримають оборону країни. На підтвердження цих слів прозвучав Державний гімн України.
Після цього до присутніх звернувся міський голова Олег Кіндер, який зазначив, що в цей день ми вшановуємо Героїв, які були відважними і завжди готовими стати в бій за свою рідну землю. Це – й учасники визвольних змагань, й ветерани війни, й Герої сьогодення – учасники революції Гідності та бійці  АТО. Олег Олексійович висловив співчуття родинам загиблих, подякував волонтерам та представникам громадськості за небайдужість та активну позицію. 
"Нині Україні потрібні справжня козацька сила, патріотизм повстанців та щире прагнення миру нинішніх бійців, які захищають державу від ворога.   Переконаний, нам вистачить мужності, взаєморозуміння та мудрості, аби зберегти Україну єдиною і незалежною",  –  сказав на завершення виступу Ковельський міський голова.
Від імені районної влади та депутатського корпусу до присутніх звернувся голова районної ради Андрій Броїло. Андрій Пертович привітав усіх зі святами та зазначив, що наші вояки, незважаючи ні на що, вірили в самостійну Україну та вели гідну боротьбу за становлення держави. Він закликав вклонитися усім Героям України, які віддали свої життя за її Незалежність. 
Про сьогодення української армії, добровольчих батальйонів,  їх боротьбу  за Незалежність, державний суверенітет та територіальну цілісність країни розповів  командир військової частини А2042 Вадим Осадчий.
Зворушливим був виступ ветерана ОУН-УПА, члена Ковельської філії "Союзу Українок" Катерини Бородюк, яку присутні зустріли оплесками. Катерина Іванівна закликала усіх бути мудрими і сильними, аби здолати ворога і знову повернути багатостраждальному народу України мир в державі.
Міський голова Олег Кіндер привітав пані Катерину зі святом, вручив їй Подяку за її безпосередню участь у національно-визвольних змаганнях, патріотизм, силу духу та побажав доброго здоров'я, родинного тепла, довголіття та Божої ласки.
Душевні, тривожні й щирі виконання композиції "Содат України" (Руслана Шацька у супроводі духового оркестру) та  вірша "Молюсь за тебе, Україно" (Віра Семеній) зворушили присутніх. 
У їх словах  –  істина: нам, українцям, є ким пишатися, є з кого брати приклад. Ті, кого ми вважаємо Героями, – звичайні люди, і вони серед нас.
На завершення мітингу-реквієму на знак шани і поваги до Героїв –  захисників української землі до пам'ятника  Борцям за волю  України  присутні поклали квіти.
Аліна Романюк.
На знімках: під час урочистих заходів у Ковелі 14 жовтня 2016 року.
Фото автора.

14 жовтня – святкова і значуща дата в українському календарі. Традиційно цього дня відзначали День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, а також річницю створення УПА, а з 2015 року – День Захисника України.  Цей день, за Указом Президента, став не лише святковим, а й вихідним. Тож не дивно, що й у нашому місті, аби віддати данину пам'яті й вдячності всім, хто в різні роки відстоював мир на рідній землі й незалежність Української держави, та покласти квіти до місць, що символізують геройство і славу захисників, зібралось багато людей. 

Аліна Романюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1025
Читати далі
21.10.2016

закоханіКоролева

"Моя королева" – так люб'язно називає чоловік свою дружину. Її врода принесла душі страждання, біль і розчарування. І лише згодом – кохання. "Королевою" вона стала пізніше: коли перенесла образи, знущання та насмішки найближчих і найрідніших людей.
   …Дівчата закінчували школу і мріяли про випускний вечір. Тож обидві, домовившись заздалегідь, ішли курною дорогою від села до траси, щоб попуткою заїхати в райцентр і купити тканину на плаття для випускного вечора. Вони не стали чекати рейсовий автобус, а зупинили першу вантажну машину, що їхала в район, і, зручно вмостившись у кабіні біля двох чоловіків, щебетали про свої мрії. Кабіна була вузенька, тож Валька сіла на руки одному з чоловіків, а Маруся посередині – коло шофера. 
Рудоволоса, з ластовинням щебетуха Валька одразу розказала, куди вони їдуть. Мовчазна і скромна Маруся мовчала. Її увагу привернув дядько-шофер, який раз-по-раз позирав на вродливу дівчину. Та й хто ж не зверне увагу на таку красуню? Одна коса чого варта! А чорні бровенята!... Вони дугами-коромислом застигли на високому чолі. Румянець на щоках грав молодим вином, кольором ранкової зорі. Вуста, мов стигла вишня, з якої от-от потече сік, – так і вабили до себе. Мабуть, солодкі-солодкі… Як же встоїш перед такою спокусою?
Раптом машина звернула в глиб лісу і зупинилась. Валька, заливаючись дзвінким сміхом, вистрибнула з кабіни і, смикнувши за руку мужчину, потягла його за собою в кущі.
– Ходімо, не будемо заважати людям спілкуватися, – з єхидною посмішкою процідила крізь зуби подруга. 
Маруся лишилась в кабіні. Вона відразу здогадалась, що буде далі. Шофер рвучко шарпнув дівчину за ситцеву блузку. Гудзики горошинами посипались на землю. Маруся кинулась навтьоки. Та здоровань-шофер , гепнувши спересердя дверцятами кабіни, швидко наздогнав дівчину і звалив її на землю. Затуливши широкою долонею Марусі рота, зробив свою чорну гидку справу.
… На траві сиділа заплакана Маруся і обтирала листком лопуха закривавлені ноги. Сором виїдав їй очі. Вона ладна була провалитися крізь землю – аби не йти додому, бо знала: зла мачуха і строгий батько зживуть її зі світу. Була б жива Марусина мати – то все зрозуміла б і заступилася б за неї. А так, кому сиротинка пожаліється? Що буде з нею далі?
l
   …Машина хутко рвонула з місця і зникла за густим сосняком. Кривдники реготали, і кожен хвалився, яка кому дівка дісталась. Перший казав, що товар був уже "у вжитку", а другий хвалився, що йому попалась чесна і незаймана – він був у неї першим. Дівчата в райцентр так і не доїхали, а пішки, через ліс, поверталися додому. Марусі здавалося, що кожен листочок на дереві шептав: збезчещена… збезчещена…
    Валька втішала Марусю: "Ну, подумаєш? Що тут такого страшного сталося? Ну, мало б це колись статися: рано чи пізно,  яка різниця з ким і коли? Зате ти уже будеш знати, що таке мужчина". 
Дівчина не чула, що говорила подруга, вона думала, що скаже вдома батькові і що зробить їй мачуха, коли дізнається правду. 

"Моя королева" – так люб'язно називає чоловік свою дружину. Її врода принесла душі страждання, біль і розчарування. І лише згодом – кохання. "Королевою" вона стала пізніше: коли перенесла образи, знущання та насмішки найближчих і найрідніших людей.

Галина Оліферчук.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 802
Читати далі
21.10.2016

закохані1Балада про справжню любов

«За мною, читачу! Хто сказав тобі, що немає на світі справжнього, вірного, вічного кохання?.. За мною, мій читачу, тільки за мною, і я покажу тобі таке кохання!».
Михайло Булгаков. 
«Майстер і Маргарита».

«За мною, читачу! Хто сказав тобі, що немає на світі справжнього, вірного, вічного кохання?.. За мною, мій читачу, тільки за мною, і я покажу тобі таке кохання!».

Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита».


Триптих

На порозі Вічності

Осінні акорди

Зимова елегія
Олена Прадійчук.
Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 585
Читати далі
21.10.2016

завантаження (1)Пневмотонометрія —сучасний метод визначення внутрішньоочного тиску

Є хвороби, які довгий час протікають приховано, і люди помічають їх лише тоді, коли здоров'ю завдано непоправної шкоди. Саме такою є глаукома, яка займає одне з перших місць серед причин невиліковної сліпоти.
Глаукома — це хронічна хвороба очей, що характеризується постійним або періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску з розвитком трофічних розладів в шляхах відтоку внутрішньоочної рідини в сітківці і в зоровому нерві, які обумовлюють появу типових дефектів в полі зору і розвиток поглиблення диска зорового нерва.
Термін «глаукома» об'єднує велику групу захворювань ока (близько 60), що мають такі загальні особливості:
- внутрішньоочний тиск постійно або     періодично перевищує індивідуально толерантний рівень;
-  розвивається характерне ураження волокон зорового нерва — глаукомна оптична нейропатія, яка веде в своїй кінцевій стадії до його атрофії;
- виникають характерні для глаукоми порушення зорових функцій. 
Глаукома може виникнути в будь-якому віці, починаючи з народження, але поширеність захворювання значно збільшується в літньому і в старечому віці. Так, частота вродженої глаукоми складає 1 випадок на 10-20 тисяч новонароджених, у віці 40-45 років первинна глаукома спостерігається приблизно у 0,1% населення. У віковій групі 50-60 років глаукома зустрічається вже в 1,5% випадків, а у осіб старше 75 років більш, ніж у 3%. Це захворювання займає одне з перших місць серед причин невиліковної сліпоти.
Ось чому важливо знати свій внутрішньоочний тиск.
Сучасним методом визначення внутрішньоочного тиску є пневмотонометрія. Віднедавна цей новітній метод обстеження став доступний для жителів Ковельщини та прилеглих районів. Офтальмометрія проводиться в офтальмологічному кабінеті поліклініки центральної районної лікарні за допомогою апарата безконтактного тонометра HNT-7000 (пневмотонометр HNT-7000) Huvitz Co.Ltd, Корея.
Важливо для пацієнта:
- процедура безболісна та не потребує знечулення;
-  не вимагає безпосереднього контакту з поверхнею ока, а в разі інфекції цей фактор стає дуже важливим;
- відбувається автоматично і практично миттєво.
Виміряти внутрішньоочний тиск можна щоденно, окрім суботи та неділі, з 8.00 до 16.00 год. в офтальмологічному кабінеті поліклініки центральної районної лікарні за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 122, каб. № 3.
Олена Деркач,
завідуюча інформаційно-аналітичним відділом медичної статистики Ковельської центральної 
районної лікарні.

Є хвороби, які довгий час протікають приховано, і люди помічають їх лише тоді, коли здоров'ю завдано непоправної шкоди. Саме такою є глаукома, яка займає одне з перших місць серед причин невиліковної сліпоти.

Олена Деркач.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1307
Читати далі
21.10.2016

images (1)Коли душа просить покаяння

Коли спостерігав по телевізору за Паралімпійськими іграми,  проникався невичерпним духом, силою волі та милосердям чемпіонів. У немічному, зболілому, малорухливому тілі палає вогонь перемоги, який спопеляє підступні наміри сатани і возвеличує Бога.
Нотатки, які пропоную увазі читачів, — це "надводна" частина айсберга людського єства,  де присутні каяття, переоцінка цінностей та навернення до віри Христової і Бога.
l
Він зустрічає нас міцним потиском руки. Прикутий до ліжка, не може встати і привітати обіймами. Після рукостискання його пальці згортаються у кулак. Вираз обличчя стає суворим і якимсь неприступним. Але — це зовні, і лишень на якусь хвилю, бо в очах, десь у глибині,  випромінюються біль і… доброта.
Доки ми вмощуємось на стільцях, він знову стає отим Василем Беркошою, якого так поважали чесні люди і боялися ті, хто йшов шляхом неправди і злочинності.
Василь Іванович зацікавлено розглядає нас і, розуміючи деяку розгубленість стосовно того, з чого ж розпочати розмову, звертається до мене:
— Я книги ваші читаю. Найбільше сподобалась хресна дорога у книзі "Паломництво по Святій Землі". Написано доступно і легко, проникає в душу.
Я дякую за похвалу і  запитую про здоров'я, хоч й так все зрозуміло. У відповідь чуємо:
— Слава Богу. Ось уже третій рік я з ліжком "в дружбі". Є час для роздумів. Переніс інфаркт, три інсульти, а до того ще й ногу в стегні переламав, а вона зрослася неправильно. Мій теперішній стан не дозволяє робити повторної операції. Часом приходить думка, що то кара Господня за гріхи мої.
— Бачу біля вас "Молитовник"…
— Молитва — це моє спасіння. Порозмовляю з Богом, помолюся, і стає легше на душі.
— Ковельчани знають вас як добропорядного, чесного і принципового офіцера міліції. Сьогодні ставлення до служби змінилося?
— Офіцерська честь була, є і завжди буде. Я ніколи не терпів зрадників, підлабузників, п'яничок. Завжди висловлював свою точку зору на ті чи інші проблеми начальству. Можливо, через це мені не присвоїли  чергове звання полковника. Знову ж таки до своєї честі — посад не випрошував, підвищень у генералів не викуповував.
— Міліція — це перевірка особистості на стійкість, сміливість, безкомпромісність і чесність. Людина, щоб уникнути покарання, готова або заплатити будь-які гроші, або стати на шлях погроз і залякувань.
— Над тим усім стоїть істина, до якої ти маєш іти. Якось я як старший слідчий в особливо важливих справах досліджував обставини  автоаварії із смертельними наслідками. У автомобіля виявився несправний рульовий механізм, поломку якого водій не міг ні бачити, ні передбачити. Тобто не був винен. Проте експерт зажадав за позитивний висновок експертизи 10 тисяч гривень. Це мене обурило. Я відкинув пропозицію хабарника і довів справу до логічного кінця. Суд виправдав водія.
Є закономірність, про яку дехто забуває. Скільки б хабарник не крився, покарання все одно його наздожене. Так сталося, що невдовзі доля звела мене із тим самим технічним експертом зі Львова. В автоаварії загинули люди. Як на диво, і на цей раз водій був не винен, бо за  всього свого бажання не міг попередити аварію. Але знову надійшла вимога в ультимативній  формі заплатити кругленьку суму за позитивну експертизу. Це вже було занадто! З колегами за допомогою  київських оперативників хабарника у Львові спіймали на "гарячому". Він отримав, як-то кажуть, по "заслугах". А таких підводних рифів у нашій службі ой, як багато.
— Робота в органах — це відповідальне і надзвичайно  небезпечне покликання. Тут — постійне зіткнення зі злом. Ти доказуй, що це зло, а воно прикидається невинною овечкою. Ти бачиш явний злочин, а воно  сичить страхає, ламає волю і мстить. Тільки люди з особливим стійким характером, до того й чесним, можуть витримувати цю боротьбу та перемагати, — мудро вплітає у вінок розмови своє філософське бачення ієромонах Леонід Григоренко.
l
— Мені здається, що є гріхи, які не прощені. І моє каліцтво — то кара за них, — хоче відкрити нам якусь таємницю пан Василь.
Існує тайна сповіді священику. Тут легше зізнатися у чомусь потаємному і гріховному. Він же хоче відкритої сповіді. На це потрібна  неабияка сміливість. Бо ж твоє каяття приймає не тільки Бог, але й прості люди, душі яких далеко не безгрішні. Але для них відкрита сповідь — це теж своєрідна лікувальна терапія з наверненням до Бога. І Василь Беркоша трішки відчиняє "дверцята" своєї душі.
— Це було в часи войовничого атеїзму. Мені доручили забезпечити порядок  при руйнуванні церкви у селі Погіньках. Люди просили  партійних та комсомольських начальників, щоб ті відмінили наказ і не ламали будівлі. І з неба знак був — стріла крана раптом впала, коли баню з хрестом знімали. Не послухалися. А я старався виконати доручену мені справу. Я не задумувався, який гріх на душу беру…
— Може здатися, що Василь надумано прив'язує свій найтяжчий гріх до свого стану, у якому опинився, — підтримує розмову пані Віра, дружина. — Але через якийсь час тих, хто руйнували храм, Божа кара наздогнала. Компартієць втопився. У комсомольського ватажка сталася трагедія із сином.  Відомо, що у найголовнішого партократа, який віддавав наказ, теж горе і біда  впали на найближчих рідних...
Анатолій СЕМЕНЮК.

Коли спостерігав по телевізору за Паралімпійськими іграми,  проникався невичерпним духом, силою волі та милосердям чемпіонів. У немічному, зболілому, малорухливому тілі палає вогонь перемоги, який спопеляє підступні наміри сатани і возвеличує Бога. Нотатки, які пропоную увазі читачів, — це "надводна" частина айсберга людського єства,  де присутні каяття, переоцінка цінностей та навернення до віри Христової і Бога.

Анатолій СЕМЕНЮК.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 690
Читати далі
21.10.2016

dsc_0550Новий академічний рік стартував

Розпочався новий академічний рік в Університеті третього віку, що діє у Ковелі. Урочистості з цієї нагоди відбулися в культурно-просвітницькому центрі (на знімках). 
На святковий захід завітало багато гостей: міський голова Олег Кіндер, начальник управління соціального захисту населення Софія Сагаль, куратор факультету "Фізична реабілітація", депутат міської ради Олена Клімашевська, представник народного депутата Степана Івахіва Клавдія Савчук, голова Ковельської  організації Товариства Червоного Хреста України Людмила Стахорська, делегації з Польщі: від гміни Бабошево — вуйт Томаш Собєцкі та громадський активіст Анджей Ліпінські, з міст Холма — працівники соціальних служб та Влодави — аматорський колектив ветеранів. Одним словом, значима подія для слухачів Університету є особливою для влади, громадськості, їхніх партнерів та друзів.  
Урочистості розпочались з гімну Університету у виконанні поважних студентів.
З початком навчального року ветеранів привітав міський голова Олег Кіндер. Він зауважив, що усі присутні настільки молоді душею, що й досі відчувають у собі сили і бажання до самовдосконалення, спілкування, змістовного відпочинку. Олег Олексійович висловив сподівання, що вони й надалі зустрічатимуться з молоддю, ділитимуться досвідом та власним прикладом показуватимуть, як варто долати труднощі, підтримувати один одного, а головне — любити свою землю та бути патріотами України. 
Привітала учасників урочистостей ініціатор створення Університету, начальник управління соціального захисту населення Софія Сагаль. Вона побажала гарного настрою, оптимізму, невичерпної життєвої енергії, задоволення від навчання. 
Щирі вітання та солодкий подарунок поважним студентам від народного депутата України Степана Івахіва передала Клавдія Савчук.
Концертну програму підготували учні НВК №13, слухачі — аматорський ветеранський театр "Осіннє золото" та колектив з Влодави. 
Варто зазначити, що за час своєї діяльності Університет став навчальним та творчим центром для людей поважного віку. Тут ветерани не тільки збагачуються знаннями, інформацією, а й отримують дружню пораду і розраду. Немолоді студенти поспішають на заняття, як на свято. Вони переконані, що життя прекрасне у будь-якому віці.
Відділ внутрішньої політики, організаційної роботи 
та зв’язків з громадськістю міськвиконкому.

Розпочався новий академічний рік в Університеті третього віку, що діє у Ковелі. Урочистості з цієї нагоди відбулися в культурно-просвітницькому центрі (на знімках). 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 611
Читати далі
21.10.2016
Крихітка  Цахес 
на  кремлівському  троні

малюнокКрихітка  Цахес на  кремлівському  троні

Вперше, коли я побачив по телевізору Путіна, який прийшов на зміну Єльцину, подумав: який же він неоковирний! Обличчя бліде, якесь пом'яте, а ноги й руки ніби дерев'яні – вони ніяк не слухалися хазяїна. Він намагався йти твердо, карбуючи крок, а виходило, як в паяца  – руки в один бік, а ноги в інший. Відчувалося, що людина не звикла до прискіпливої уваги публіки, бо, як тепер відомо, виховувалася на задвірках Петербурга, пізніше прислуговувала меру Анатолію Собчаку, так і не зумівши зробити блискучу кар'єру у горезвісному КГБ, де впродовж деякого часу служила.

Ярема ГОЯН.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1145
Читати далі
21.10.2016 Романюк Аліна Петрівна
Від  четверга 
до  четверга

_DSC6977Від  четверга до  четверга

Днями  у ковельське водосховище випущено мальок амура (440 кг) та товстолоба (770 кг). Рослиноїдні види риб забезпечать проведення біологічної меліорації річки, зменшать відсоток заростання водної рослинності та покращать її екологічний стан. 

21 - 27 жовтня


  • У прикмети вір, але й перевір
  • Підготувала Аліна Бондар.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 765
Читати далі
21.10.2016

imagesІнформує   служба   102

Не ігноруйте Закон!
На сьогоднішній день поліцію турбує, перш за все, той факт, що деякі власники до теперішнього часу ще не перереєстрували свою зброю. 
Більшість з них просто забувають про необхідність продовження строку дозволу на зберігання зброї, але є й такі, котрі свідомо ігнорують вимоги законодавства, чим автоматично переходять у розряд правопорушників. То ж хотілося б попередити, що за дане правопорушення законодавства існує адміністративне покарання. 
Стаття 192 Кодексу України про адміністративні порушення передбачає, що за порушення громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
Тому хотілося б нагадати власникам вогнепальної зброї, щоб вони заздалегідь приходили до дозвільної системи для ознайомлення з вимогами щодо перереєстрації. А також не забували, що володіння зброєю – це відповідальність не лише за себе, а й за оточуючих.
Адреса: м. Ковель, вул. Незалежності, 119а. 
Викрили крадія “мобілки”
13 жовтня до Ковельського відділу поліції звернувся 25-річний місцевий мешканець із заявою про крадіжку.
Як повідомив потерпілий, в обідню пору з його торговельного контейнера, що на Привокзальному ринку міста, спритник викрав мобільний телефон.
Поліцейськими було встановлено, що до крадіжки причетний 29-річний житель Каменя-Каширського. До слова, хлопець уже мав судимість за скоєння аналогічного злочину.
Відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.
Попався 
на крадіжці парфумів
16 жовтня до Ковельського відділу поліції звернулась працівник  магазину «Простор» із заявою про крадіжку.
Як повідомила дівчина, по обіді з прилавку торговельного закладу було викрадено парфум ціною  670 гривень. 
З’ясувалось, що до крадіжки причетний 42-річний ковельчанин. До слова, чоловік був неодноразово судимий.
Відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання  у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років.
Ковельський відділ поліції Волинської області.

Не ігноруйте Закон!

На сьогоднішній день поліцію турбує, перш за все, той факт, що деякі власники до теперішнього часу ще не перереєстрували свою зброю. 

Викрили крадія “мобілки”

13 жовтня до Ковельського відділу поліції звернувся 25-річний місцевий мешканець із заявою про крадіжку.

Попався на крадіжці парфумів

16 жовтня до Ковельського відділу поліції звернулась працівник  магазину «Простор» із заявою про крадіжку.

Ковельський відділ поліції Волинської області.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 575
Читати далі
123