02.11.2016

_DSC7567Остап Вишня "усміхнувся" Софійці Шевчук

Нещодавно у Луцьку на базі Волинського державного центру  естетичного виховання учнів загальноосвітніх та професійно-технічних  навчальних закладів  відбувся  обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних гумористів.
 Не перший рік у ньому беруть участь вихованці зразкового художнього колективу – драматичного гуртка "Дивослово" комунального позашкільного навчального закладу "Ковельський Палац учнівської молоді  ім. Івана Франка" під керівництвом Руслани Чарнюк. Варто сказати, що юні обдарування із Ковеля  нерідко повертаються з цих творчих змагань із відзнаками.
Цьогоріч  конкурс зібрав понад 40 учасників із різних куточків Волині, які майстерно виконували твори Остапа Вишні і уміло демонстрували мистецтво живого слова. Незмінним  головою журі конкурсу є Заслужений  артист України, завідувач театральної трупи Волинського академічного театру ляльок Петро Савош.
У молодшій віковій групі (10-12 років)  учасниця зразкового художнього колективу –  драматичного гуртка "Дивослово"   Софія Шевчук (на знімку) стала переможницею конкурсу юних гумористів у номінації "Вишневі усмішки".
Ковельчанка майстерно декламувала твір знаменитого українського класика. Незважаючи на свій досить юний вік,  Софійка  почувалася на сцені  дуже впевнено і рішуче, зачарувала журі й глядачів артистичністю,  безпосередністю й щирістю.  Хоча дівчинка  почала відвідувати  гурток тільки  у вересні цього навчального  року,  вона  одразу принесла перемогу до скриньки досягнень колективу "Дивослово",  дебютувавши на обласній  сцені. 
Щиро радіємо за нашу Софію Шевчук, бажаємо їй  подальших перемог!
Ірина ТЕРЕЩУК,
власний кореспондент зразкового художнього колективу – драматичного гуртка "Дивослово" 
Палацу учнівської молоді.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА.

Нещодавно у Луцьку на базі Волинського державного центру  естетичного виховання учнів загальноосвітніх та професійно-технічних  навчальних закладів  відбувся  обласний етап Всеукраїнського конкурсу юних гумористів.

Ірина ТЕРЕЩУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 664
Читати далі
02.11.2016 Романюк Аліна Петрівна

DSC07227По праці – й честь

Минулої п'ятниці, напередодні Дня автомобіліста та дорожника  України, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло привітали  працівників дорожньої  галузі та автотранспорту Ковельщини, а кращих – нагородили грамотами. 
Першим слова вітань виголосив Віктор Теодосійович, який зауважив, що праця людей в цій галузі надзвичайно відповідальна, важлива та необхідна сьогодні, адже забезпечує життєдіяльність населених пунктів та функціонування усіх галузей господарства району. "Щиро бажаю Вам доброго здоров'я, сімейного благополуччя, безаварійних поїздок та щасливих доріг!", – сказав голова райдержадміністрації.
Нових трудових здобутків, невичерпної енергії, міцного здоров'я, подальшої успішної та безаварійної роботи, зеленої вулиці на життєвих та автомобільних шляхах побажав присутнім Андрій Броїло.
В сучасному світі важко уявити  швидкий ритм життя без транспорту. Від майстерності та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво та ремонт доріг, залежать своєчасність та комфорт перевезень. Тож з вдячністю за самовіддану працю слова подяки з уст очільників районної влади в цей день линули на адресу не лише водіїв, але й ремонтних робітників, інженерно-технічних працівників, керівників автотранспортних підприємств і всіх, хто сумлінно працює на автодорожній ниві. 
За досягнуті успіхи у праці, вагомий внесок у розвиток галузі, активну  громадянську  позицію та з нагоди професійного свята Почесні грамоти вручили кращим працівникам підприємств, які здійснюють автомобільні перевезення та обслуговування доріг в районі.
Зокрема, директору КП "АТП 0262" Володимиру Пасаману, водію автобуса на приміському маршруті "Ковель-Дубове" Володимиру Котіку,  водію автобуса на  приміському маршруті "Ковель-Поворськ" Анатолію Шевчику, водію шкільного автобуса ЗОШ І-ІІІ ст. імені Лесі Українки с. Любитова Ростиславу Демчуку, водію філії "Ковельська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Леоніду Степанюку, трактористу філії "Ковельський автодор" дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Сергію Білоусу.
Аліна Романюк.
Фото автора.

Минулої п'ятниці, напередодні Дня автомобіліста та дорожника  України, голова Ковельської райдержадміністрації Віктор Козак та голова районної ради Андрій Броїло привітали  працівників дорожньої  галузі та автотранспорту Ковельщини, а кращих – нагородили грамотами. 

Аліна Романюк.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 937
Читати далі
02.11.2016

20161016_161651Чи зумів би я так, як вони?

Цими днями в сільському клубі с. Вербки аматори сцени зібрали своїх земляків, для яких підготували тематичний вечір: "Ви Вітчизну прославили мужністю", аби разом відсвяткувати День Захисника України та День українського козацтва, що припадають на Покрову Пресвятої Богородиці. 
На свято були запрошені воїни АТО, а також Дубівський сільський голова Павло Безека, який у своєму виступі наголосив, що ми повинні любити Україну, шанувати тих, хто нас захищає. 
– Пам’ятаймо про людей, котрі повстали за правду, – звернувся до присутніх Павло Вікторович. – Хай відомими стануть Герої, які загинули чи віддали своє здоров’я заради рідної землі, хто зараз вважається зниклими безвісти. Кожен з нас, задумуючись про це, мав би відповісти на нелегке запитання: "Чи зумів би я так, як вони?".
Вразили своїми виступами юні таланти Олександр Швець, Анастасія Олексюк, Кіріл Наконечний, Вікторія Жук, Надія Швець, Маргарита Левчук, Дарина Гринь, Вікторія Уєвич, Назар Бортник, Віктор Наумчик, Яша Курінний, Олександра Жарська, Андрій Карась, Анна Куталовська, які співали, декламували вірші, танцювали.
Проникливо і задушевно в залі линули слова пісні у виконанні Надії Левчук:
"Прошу неба 
і землі, 
Не беріть їх ви собі. 
Прошу неба і землі,
Залишіть їх ви сім’ї.
Боже, дай їм силу 
в боротьбі!".
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто вже не переступить поріг отчого дому, не поцілує дружину, не пригорне осиротілих діток. В скорботі присутні схилили голови перед Героями війни на Сході України та Героями Небесної Сотні.
Ведучими свята були учениці Вербської ЗОШ Вікторія Жук та Надія Швець, яких уважно слухали присутні. Новими досягненнями порадував глядачів аматорський гурт "Вербиченька" в складі Надії Левчук, Ірини Кулеші, Інни Олексюк, Тетяни Прядун.
Особливо радує те, що того дня зал був переповнений, чимало людей завітало туди, аби вшанувати своїх земляків-воїнів АТО. 
Від усієї душі вдячні всім, хто подбав про те, щоб свято відбулося. Приємно відзначити, що в організації цього патріотичного заходу взяв участь завідуючий клубом Юрій Левчук з усією родиною. 
Тож творчої наснаги Вам, душевного спокою, миру в сім’ях та в рідній Україні!
Марія БОГДАНОВИЧ,
автор книги "Вірші 
й загадки для малої дитини та її родини".

Цими днями в сільському клубі с. Вербки аматори сцени зібрали своїх земляків, для яких підготували тематичний вечір: "Ви Вітчизну прославили мужністю", аби разом відсвяткувати День Захисника України та День українського козацтва, що припадають на Покрову Пресвятої Богородиці. 

Марія БОГДАНОВИЧ.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 813
Читати далі
02.11.2016

IMG_7141У  Свидниках  –  свято

З нагоди свят Покрови Пресвятої Богородиці та Захисника України у клубі села Свидників відбувся святковий концерт.  До участі були запрошені аматори сцени села Великого Порська на чолі з їх керівником Федором Вишневським.
Серед гостей – селищний голова територіальної об'єднаної громади  Сергій Гарбарук, його заступник Наталія Борисюк та виконуючий обов'язки старости Віталій Мартинець, які привітали жителів села зі святами.
Святковий концерт розпочали ведучі Юрій Біліч та Антоніна Сліпчук.
Вітання лунали на адресу захисників України, які несли службу в зоні АТО, – Івана Казмірчука та Василя Терещука.
Щирими і тривалими оплесками присутні супроводжували виступи сестер Аліни та Альони Біліч, Дмитра Дивогриця,  Владислава   Біліча,  Антоніни Сліпчук, Ольги Вишневської та Ганни Біліч.
Затамувавши дихання, слухали присутні пісні у виконанні Лариси Ярецької та Федора Вишневського.
На святі були присутні найстарша і наймолодша жителі села, родини, які багато років живуть у парі разом, та наймолодша пара, яка нещодавно одружилася. Всім їм звучали музичні вітання.
Із задоволенням слухав вітання з днем народження Роман Іванчук, якому 14 жовтня виповнилося 18 років.
Щиро дякуємо аматорам сцени Великого Порська та Галині і Олексію  Вишневським за музичне оформлення, які подарували святковий настрій свидниківчанам. І ще велике "спасибі" – Віталію Фіщуку, котрий допоміг у перевезенні артистів.
Ольга БЕЙДА,
завідуюча клубом 
села Свидників.

З нагоди свят Покрови Пресвятої Богородиці та Захисника України у клубі села Свидників відбувся святковий концерт.  До участі були запрошені аматори сцени села Великого Порська на чолі з їх керівником Федором Вишневським.

Ольга БЕЙДА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 565
Читати далі
02.11.2016

20161006_121626Місцями козацької слави

З нагоди Дня Захисника України, а також Дня українського козацтва у ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Зеленого протягом тижня панували святкова атмосфера і піднесений настрій, адже кожен класний колектив брав участь у різноманітних заходах.
Так, учні 5-го класу на чолі із класним керівником Н. Дубік вирушили на екскурсію в історичне місто Берестечко, доторкнувшись до історичних реліквій доби козацтва.
Діти мали змогу почути цікаву розповідь місцевого екскурсовода про події 1651 року, побачити давній цікавий реманент козаків, а також порівняти його зі зброєю польського війська. 
Захопила подих відвідувачів і церква на території музею-заповідника "Козацькі могили". Це – єдина триярусна Георгіївська церква 1910-1914 р. р. 
Не менш цікавою була і ще одна пам'ятка – Михайлівська церква XVII ст. 
Варто зазначити, що в ході екскурсії учні відвідали й козацькі могили.
Із масою нових історичних знань про події битви, вражень та захоплень вони повернулися додому.
А естафету вшанування захисників України перейняли й інші класи.
Зокрема, розпочався тиждень "Козацької слави" в школі урочистою лінійкою. Відбулися захоплюючі "Козацькі забави" між учнями початкових класів (педагог-організатор В. Кавюк), а також була проведена зустріч з воїнами АТО в будинку культури.  Для захисників нашої держави школярі підготували святковий концерт.
А ще слід додати, що учні школи мали змогу не тільки побачити козацькі обладунки, поспілкуватися з учасниками АТО, а й скуштувати справжню козацьку страву – куліш.
Наталія ДУБІК, 
вчитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Зеленого. 
НА ЗНІМКУ: під час екскурсії.
Фото 
з архіву автора.

З нагоди Дня Захисника України, а також Дня українського козацтва у ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Зеленого протягом тижня панували святкова атмосфера і піднесений настрій, адже кожен класний колектив брав участь у різноманітних заходах.

Наталія ДУБІК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 627
Читати далі
02.11.2016
Увіковічнимо пам'ять  Героїв!
Звернення до сільських 
і селищних громад Ковельщини
Українська Повстанська Армія була створена 14 жовтня 1942 року для захисту мирного населення України. Найкращі сини і доньки української нації стали на шлях безкомпромісної боротьби з окупантами, які заполонили українські землі.
Вся патріотична спільнота усвідомлює, що без звитяги і жертовності Героїв, які воювали в лавах ОУН-УПА, на політичній мапі світу в ХХ столітті Українська держава не з'явилася б взагалі. Тому ми сьогодні, в часи декомунізації, повинні глибоко шанувати наших Героїв УПА.
З метою поглиблення знань про Українську Повстанську Армію, патріотичного виховання молоді звертаємось до голів громад, сільських голів, патріотів сіл району із закликом назвати у своїх населених пунктах хоча б по одній вулиці імені Української Повстанської Армії, Романа Шухевича, Степана Бандери й інших Героїв нації, прізвищами чи "псевдо" повстанців із ваших сіл, що відзначились особливим героїзмом в боротьбі з окупантами у рядах УПА, як це вже зроблено у Ковелі і Голобах. 
Слава Україні! 
За дорученням громадської організації "Ковельський Народний Рух України В’ячеслава Чорновола" – 
Яків Лавренко.

5-1Увіковічнимо пам'ять  Героїв!

Звернення до сільських і селищних громад Ковельщини

Відгукніться, люди добрі!

Важкохворій ковельській журналістці Наталії Устимук необхідна  термінова операція. Її вартість – майже 80 тис. грн.

Юннати – воїнам  АТО

Педагоги Ковельської станції юних натуралістів докладають багато зусиль для того, щоб позаурочний час діти проводили максимально цікаво і корисно.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 966
Читати далі
02.11.2016

PrShevchiVolynПривітаймо Шевченка на Ковельщині!

Пишу цей нарис заради того, щоб поза увагою не залишилася знакова подія для нашої рідної Ковельщини нинішнього року – 170-ліття від дня перебування Тараса Шевченка на Волині і в знаменитому Вербському Свято-Троїцькому монастирі.
Хтось та й зауважить, а для чого потрібне оте нагадування? Ой, ще й як потрібне!
Адже дехто з нас ніби перебуває у загадковому віртуальному світі. Посудіть самі: іде смертовбивча війна на Сході. Спочатку всі переживали, подвиг бойовий підносили, гуртом громадою фронту допомагали.
Пройшов якийсь час – змирилися з тим, що "Крим не наш", на Сході – АТО,  на Заході – спокій, то й  заповнили  бари й ресторани веселою публікою і модною російською попсою. Звідти, з Донбасу, до нас "двохсоті" та поранені прямують, а ми співаємо, танцюємо. 
Буває: прокукурікають деякі "ура – патріоти", що закидаємо "руський мир" шапками, що злочинність і корупцію поборемо, але далі слів справа не йде. На те все Пророк наш Тарас Шевченко з небес дивиться і вкотре тривожиться за свою Україну, вбогу та нещасну. Мабуть, і обурюється тими дурощами в країні Глупово.
Бо як розцінити факт, коли нещодавно відійшов у Божі світи народний з народних співак  Дмитро Гнатюк, а його ледве згадали? Зате похорони бандита-терориста "Мотороли" показували і ще й досі показують на всіх каналах телебачення немов героя України.
О, батьку наш, Шевченку! Шмагайте отих дурнів хоч би своїм віщим словом!
Ви мандрували по нашій Волині, замальовки поетичні та художні робили. Згадували цей край і на далекому Кос-Аралі. Тому маємо ми  пам'ятати Ваш кожен крок. Розсипи Ваших діянь і пророцтв вишукувати з-під товстенного шару історії й, очистивши їх, складати у скарбницю українства.
l
А чи знав Тарас Шевченко, із якою метою його посилали на Волинь, на той забутий Вербський острів у болоті, де був похований  князь ковельський А. Курбський? Цей візит не був випадковим.
Поміркуймо. Князь Андрій Курбський, опонент, зрадник  і критик царя Івана Грозного і всієї Московії, полководець, який у складі військ короля Стефана Баторія нищив і перемагав московитів, раптом став затребуваним для Росії і царя, та ще й був одягнутий у золоті ризи генія.
Мусимо заглянути за куліси історії. По-перше, царський уряд розробив проект тотального знищення з'єднаної (уніатської) церкви і готував для цього основу. Так стверджує Петро Кралюк, наш земляк, науковець Острозької академії. Для цього були підстави. Курбському приписали теологічну полеміку, в якій він начебто виступав як непримиримий борець за "чисте" православ'я.
З іншого боку, царський уряд свідомо (уже вкотре!) приступив до переписування  історії. Попри все, потрібно було довести, що історія Київської Русі є  історією могутньої Росії. При цьому Україні горе-історики відводили роль "африканського" безкультурного етносу із польським "нарєчієм".
У цій темі Андрій Курбський виступав як московит, котрий ніс "світло культури у темне царство" Волині та України. Це ж він організував Миляновицький гурток, де переписували і перекладали з латині та грецької самого Златоуста. Це він тут організував іконопис і подарував чудотворну ікону Чудотворця Миколая Вербському монастирю. Це він написав філософські книги і трактати. Куди там вже бідним українцям?!
У свій час автор цих рядків теж спіймався на гачок і повірив у геній Курбського – узурпатора і зрадника, який знущався із урядником І. Калиметом над ковельчанами та відміняв Магдебурзьке право.
l
Маємо реально дивитися на ті чи інші події і оцінювати їх, відрізняти, де міф, а де реальність. Сьогодні Путін намагається знову переписати історію Росії, підтасовуючи для цього основу України-Руси. Одна  з причин анексії Криму – це історія, адже там, за версією кремлівського вождя, хрестився великий Володимир.
І дехто вірить цим казкам, як і тим "виставам", коли  Путін на аероплані прокладає путь  стєрхам  або коли дістає з глибин моря, мов "цар Посейдон", древні  амфори.
Експедиція Іванішева,  в якій брав участь Тарас Шевченко, була частинкою такого проекту. Нагадаємо, що подібних псевдоісторичних матеріалів для  перелицювання історії у триколор, було  напрацьовано, за твердженням професора Бебека, 50 томів (!).
Аналіз культурно-просвітницької діяльності князя ковельського А. Курбського показує, що це – міф, створений не без участі зваблених золотом-сріблом  запроданців-українців. Навпаки: об'єктивний погляд на життєдіяльність князя  – це повний міх негідних вчинків.
Так чи інакше, але археологічна експедиція Іванішева була включена у цей ганебний для України проект. Звідки Тарасові Шевченку було знати, які далекосяжні плани мала імперська Росія і як використовувала для цього істинних патріотів?
Проте для нас, сьогоднішніх, ті далекі події мають великий позитив. На пройденому шляху Тарас Шевченко лишив про себе не тільки пам'ять – він розсипав скарби пророцтв і замальовок, якими ми керуємося і в наш неспокійний час.
Немає сенсу вдаватися у подробиці, якою стежкою ішов Тарас до Вербського монастиря – кладкою від Вербки, чи  стежкою з Колодниці. І чи справді відпочивав біля дуба в Колодниці за 200-300 метрів від острова.
Найголовніше: тут він залишив свій нескорений дух. Тому маємо не тільки згадувати, але й приходити сюди, щоб  вклонитися пам'яті Великого Кобзаря і набратися  великої духовної сили.
l
Позаминулого року по дорозі до Нечимного на Вербський острів завітали науковці із Луцька. Багато хто приїхав вперше. Але всі були захоплені, бо відчули дух Пророка. Розповідь про  тлінні мощі Курбського емоцій не викликала.
Знаю, що є "невіруючі Хоми", які заперечують перебування Шевченка на Ковельщині. Хай собі  як знають – немає сенсу їх переконувати. Знайдуться й такі, що скажуть:  до обителі Московського патріархату не підемо. І дарма! Маємо усвідомити, що острів, як і монастир, – це земля українська. Та й храм змайстрований нашими рідними українцями. Тому повинні йти, щоб відчути Шевченка, набратися його духу, який ніколи "не вмре, не загине".
170 років – це мить у космічному вимірі. Осінь 1846 року легко, немов матриця, накладається на осінь 2016-го і будить нашу свідомість.
Я іду до місця розкопок, до вівтаря історичної святині і промовляю:
"Добрий день, Тарасе Григоровичу! Як добиралися з Почаєва до Ковеля? Кажуть, гостювали у Залєвських і Короткевичів? Пісні козацькі співали? А чудотворна ікона – таки оновилася, як і наша Україна… Дякуємо Вам!".
Анатолій СЕМЕНЮК,
голова міськрайорганізації Національної спілки
краєзнавців України, член НСЖУ, лауреат обласної
премії імені Олександра Цинкаловського.
Від редакції: друкуючи полемічні нотатки Анатолія Семенюка, хотіли б привернути увагу влади, громадськості, інтелігенції Ковельщини до непересічної дати – 170-річчя перебування Тараса Шевченка на Волині. Як нам здається, дата ця варта того, щоб її активно використати в популяризації української національної ідеї, посиленні патріотичного виховання наших земляків, особливо молоді, що має величезне значення в час, коли на Сході країни точиться боротьба за незалежність нашої держави.
Отож, слово за Вами, шановні історики й краєзнавці, педагоги й працівники культури, всі, кому не байдужа доля України, про яку так вболівав великий і геніальний Тарас Шевченко!

Пишу цей нарис заради того, щоб поза увагою не залишилася знакова подія для нашої рідної Ковельщини нинішнього року – 170-ліття від дня перебування Тараса Шевченка на Волині і в знаменитому Вербському Свято-Троїцькому монастирі. Хтось та й зауважить, а для чого потрібне оте нагадування? Ой, ще й як потрібне!..

Анатолій СЕМЕНЮК.

Від редакції: друкуючи полемічні нотатки Анатолія Семенюка, хотіли б привернути увагу влади, громадськості, інтелігенції Ковельщини до непересічної дати – 170-річчя перебування Тараса Шевченка на Волині...

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 810
Читати далі
02.11.2016

Церква Миколаївська - 1906 - Видання І.ГотлібПодих історії Миколаївської церкви

Вогняним смерчем Другої світової війни у Ковелі було зруйновано кілька тисяч будівель, більшість храмів, серед них – православна церква, названа на честь святого Миколая Чудотворця.
Відомий церковний дослідник Микола Теодорович в об'ємній праці опису церков та приходів Волинської єпархії, яка побачила світ у Почаєві в 1903 році, зазначає, що храм в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая у Ковелі існував здавна. Про те, що православним повернули ряд церков, у тому числі й Миколаївську в Ковелі, згадується у дипломі на права від 12 січня 1650 року, що був наданий польським королем Яном Казимиром і Варшавським сеймом на підставі Зборівського договору.
За словами Миколи Теодоровича, божниця існувала при ковельському кам'яному тюремному замку, як домова для арештантів, і була освячена 3 лютого 1866 року. "Притча в ній особливого не положено", – пише він. Богослужіння здійснював священик із соборної Воскресенської церкви, за що отримував з тюремного комітету щороку 96 рублів.
На той час в'язниця знаходилася приблизно на місці теперішньої друкарні. На широких теренах Інтернету вдалося відшукати карту Ковеля за 1877 рік. У цьому районі картографи й справді позначили церкву! Тоді це було всього лише передмістя, яке називалося “Заріччя”. На всіх інших картах, виданих набагато пізніше, такої позначки вже не було. 
Як же виглядав храм? У книжці "Дев'ятсотліття православ'я на Волині" (Житомир, 1892 р.) розповідається, що собор був кам'яним, приписана до нього Введенська церква – дерев'яною, а про Миколаївську тюремну, до якої було приписано село Ковельська Вулька, – ані слова. Весь секрет полягає хіба в тому, що Микола Теодорович називає її "домовою"?
Далі історія церкви пов'язана уже з 19-м Кінбурнським драгунським полком, який у 1831 році брав участь у придушенні польського повстання. Священний Синод ордером від 20 березня 1834 року повідомив благочинного полку про те, що його храм пророка Самуїла віднині буде в ім'я Святителя Миколая. З того часу полкове храмове свято відзначалося 9-го травня (за старим стилем) – в день перенесення мощів Святителя і Чудотворця Миколая з Мир Лікійських до міста Бар.
У 1894 році Кінбурнський полк було передислоковано до Ковеля з Новогеоргієвська (це місто нині затоплене водами Кременчуцького водосховища). Як згадував у спогадах полковий ад'ютант штаб-ротмістр Микола Подушкін, рішення про переміщення прийняв особисто імператор Олександр ІІІ. На переїзд виділили шість ешелонів, і 13 вересня 1894 р. перший з них рушив на Волинь.
Драгуни прибували на станцію Ковель, яка знаходилася в самому кінці нинішньої вулиці Івасюка, і відбували на постій по квартирах, відведених владою міста. Чотири ескадрони розташувалися у казармах та конюшнях, які щойно збудували приватні особи, а два інших – у дворах кількох власників. Учбову та нестройову команди, а також взвод сурмачів розмістили за межею міста – по Брестському шосе, частину в будівлях інженерного відомства, а інших – у місцевих власників.
Полк увійшов до складу сформованого 19-го армійського корпусу. Не виключено, що драгуни займалися патрулюванням залізниці. 
Полковий храм мав дуже древню, грецького письма, ікону Спасителя та Богородиці, яку драгуни вивезли з Болгарії під час російсько-турецької війни 1877 року, хрест та Євангеліє, видане 1799 року. Священиком полку був Олександр Вишняков.
З прибуттям до Ковеля полкову церкву драгуни влаштували в тісній та незручній будівлі зведеного лазарету, який знаходився в більш як трьох верстах від ескадронів. Командир полку полковник Микола Степанов вишукував усілякі способи, щоб перенести храм ближче до розташування бойових підрозділів. Не знайшовши гідної споруди в місті, він вирішив церкву збудувати. 
Цю ініціативу дуже чуйно сприйняло міське управління, яке відвело ділянку землі напроти клубу драгунів – колишнього клубу 44-го Камчатського піхотного полку, який квартирувався у Ковелі. Проте, коли піхотинці вибралися, то будівлею заволоділи цивільні особи, у яких драгуни її викупили, заплативши понад 5 тисяч рублів.
Командир полку не полишав спроб шукати гроші на храм. Знайшовся досить солідний жертводавець, котрий виділив на зведення церкви 6500 рублів. Згодом ця сума збільшилась й іншими пожертвами. Шеф Кінбурнського драгунського полку князь Михайло Романов (всього за полком було закріплено 5 шефів – відставних генералів від кавалерії), дізнавшись про таку благородну справу, надіслав 500 рублів і, нарешті, новий імператор Микола ІІ дозволив асигнувати від монаршого дому на остаточне влаштування церкви 2000 рублів.
Коли вже мова зайшла про ковельську владу, то цікаво буде знати, що самоврядування у Ковелі очолював міський староста Гнат Максимович. Однак вся повнота влади належала повітовому предводителю дворянства, обов'язки якого виконував статський радник Петро Антонович Косач – батько Лесі Українки. 
Щоб крізь призму століття зрозуміти суспільну "вагу" предводителя дворянства, слід вказати, що він підпорядковувався міністерству внутрішніх справ, очолював повітову присутність з військової повинності (прообраз нашого військкомату), хоч там був свій начальник, Ковельсько-Володимир-Волинський з'їзд мирових посередників, повітову по чиншевим справам (впорядковувала натуральні і грошові повинності в сфері довічного та спадкового землеволодіння), раду при міській лікарні, дворянську опіку, сирітський суд і навіть міський комітет товариства Червоного хреста. Крім того, до 1917 року цивільний чин статського радника належав до V класу імперської Табелі про ранги і співвідносився з посадою віце-губернатора, або чином бригадного генерала (в деяких арміях).

Вогняним смерчем Другої світової війни у Ковелі було зруйновано кілька тисяч будівель, більшість храмів, серед них – православна церква, названа на честь святого Миколая Чудотворця. Відомий церковний дослідник Микола Теодорович в об'ємній праці опису церков та приходів Волинської єпархії, яка побачила світ у Почаєві в 1903 році, зазначає, що храм в ім'я Святителя і Чудотворця Миколая у Ковелі існував здавна. 

Ярослав ГАВРИЛЮК,

Сергій ТОВКАЧ. 


Коментарів до новини: 1
Переглядів новини: 1789
Читати далі