03.03.2017

49003Пенсійний фонд Оn-line: легко та зручно

З метою створення комфортних та якісних умов обслуговування громадян та максимального спрощення отримання послуг Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України запроваджує нову послугу — надання консультацій в режимі on-line за допомогою Skypе-зв'язку. 
Кожен може отримати відповіді фахівців на питання щодо призначення пенсії, її перерахунку, переліку документів для призначення пенсії, роз'яснення чинного пенсійного законодавства тощо, і для цього вже не обов'язково виходити з дому.
On-line консультації управління надає щоденно в робочі дні та години (логін: pfuкоvrj). Окрім цього, багато інформації щодо стану свого пенсійного забезпечення або ж про персональні відомості з системи персоніфікованого обліку, про роботу пенсійної системи в цілому можливо отримати на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за адресою: http://portal.pfu.gov.ua.
На сторінках Веб-порталу послуги надаються в електронному вигляді. Крім того, можна записатися на прийом, надіслати запит на підготовку паперових документів, подати звернення до будь-якого з управлінь Пенсійного фонду України.
Для того, щоб скористатися можливостями Веб-порталу, достатньо лише одного разу завітати до  нашого управління для реєстрації. Постійно працюють телефони “гарячих ліній” (5-14-45 та 5-06-47). 
Світлана КИРИЧУК,
заступник начальника Ковельського 
об'єднаного управління 
Пенсійного фонду України.

З метою створення комфортних та якісних умов обслуговування громадян та максимального спрощення отримання послуг Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України запроваджує нову послугу — надання консультацій в режимі on-line за допомогою Skypе-зв'язку. 

Світлана КИРИЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 649
Читати далі
03.03.2017

_DSC9773Герої  серед  нас

22 лютого в центральній районній бібліотеці міста Ковеля відбулося урочисте відкриття фотовиставки "Герої серед нас", яку підготував заслужений журналіст України Валерій Мельник. 
На її відкриття завітали голова районної ради Андрій Броїло, голова райдержадміністрації Віктор Козак, заступник голови районної ради Олександр Пасенковський, депутати районної районної ради, бійці АТО, громадськість міста і району. На фотовиставці були представлені фотографії бійців, які при першій потребі пішли боронити країну від агресора, а,  повернувшись на мирну територію, продовжують будувати вільну країну.
Історія кожного з 17 захисників заслуговує на шану й повагу. Перед присутніми виступили  "кіборги" (захисники Донецького летовища) Валерій Гонта, Віталій Пясецький, які розповіли,  чому стали на захист країни, хто такі українські воїни, про що думають та на що сподіваються. 
Голова районної ради Андрій Броїло та голова райдержадміністрації Віктор Козак подякували захисникам Вітчизни за мужність і героїзм, який проявили при захисті нашої держави.
Фотовиставку в Ковельському районі експонуватимуть до 8 березня 2017 року.
Ковельська района рада.
l
Наприкінці  лютого  в Голобському будинку мистецтв  урочисто відкрилась обласна  пересувна фотовиставка "Герої серед нас", присвячена нашим землякам. 
Автор фотопортретів – Заслужений журналіст  України Валерій Мельник.  А воїни на портретах є вихідцями з різних районів Волині. Про них – ці поетичні рядки:
Я дивлюсь на світлини
 бійців,
Щирі посмішки, втомлені
 очі,
Сиві скроні та безліч
 рубців…
А мій розум сприйняти 
не хоче:
Це не сон, не синдром
 маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там 
в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Поруч з роботами Валерія Мельника розмістили світлини місцевих героїв, які проживають в нашій об'єднаній громаді.
Провела захід завідуюча Голобською селищною бібліотекою – автор цих рядків. Перед присутніми виступили голова об'єднаної територіальної  громади Сергій Гарбарук, настоятель Свято-Георгіївського храму отець Ніфонт.  
На відкриття фотосвітлин був запрошений з Луцька Андрій Серганчук, активний учасник Революції Гідності у Києві, а згодом  у складі 81-шої бригади він  захищав Донецький аеропорт. В минулому році був нагороджений президентом орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 
Присутні із сльозами на очах слухали його розповідь.
Валентина МЕЛЬНИЧУК, зав. Голобською селищною бібліотекою. 
НА ЗНІМКАХ:   під час презентації  фотовиставки "Герої серед нас"  в Голобах і в Ковелі.
Фото Мирослава ДАНИЛЮКА та з архіву Голобської бібліотеки. 

22 лютого в центральній районній бібліотеці міста Ковеля відбулося урочисте відкриття фотовиставки "Герої серед нас", яку підготував заслужений журналіст України Валерій Мельник. 

Валентина МЕЛЬНИЧУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 902
Читати далі
03.03.2017

IMG_9084"Пробачте  нам, невинні  душі"

Нещодавно з нагоди Дня пам'яті  Героїв Небесної Сотні  в Люблинецькому міському будинку культури відбувся тематичний захід.  Жалібно прозвучала мелодія "Плине кача".  Зал встав, слухаючи слова ведучих  Марії Куцової  та Артура Сохацького: 
Летять від Площі  – місця
 битви, 
Прощальний гімн їм грає
 Бах. 
У інший світ несуть молитви, 
Тіла полишивши в гробах.
Загинув на Майдані і наш земляк Едуард Гриневич. Останніми роками він не проживав в селищі. Проте сусіди, друзі його добре пам'ятають. Він – кавалер ордена "Золотої зірки"  (посмертно).  Йому було лише 28.  Під звуки "Реквієм" Моцарта молодий юнак вніс його портрет. 
Світлу пам'ять всіх загиблих Героїв присутні вшанували хвилиною мовчання. 
У своєму виступі селищний голова Наталія Сіховська наголосила на важливості цієї дати і на тому, що ми не маємо морального права забувати про ці події.
Своїми спогадами про ті страшні дні  лютого 2014  поділився заступник селищного голови, депутат обласної ради Юрій Поліщук.
Зі сльозами на очах про Різдвяні свята, проведені із сім'єю  у самому пеклі  на Майдані,  розповіла  Ірина Терещук.
Далі до слова запросили військового капелана, настоятеля храму Цілителя Пантелеймона отця Матвія. Варто зазначити, що саме з його ініціативи та з ініціативи громади був споруджений перший в районі, а, може, й в області пам'ятний знак  Героям Небесної Сотні та всім борцям за кращу долю і волю України (10 серпня 2014 р.).
З початку його встановлення ось уже 133 молитва  звучить щосуботи за здоров'я наших односельчан та всіх учасників АТО.  А їх у нас  – 62 чоловіки, 11 зараз знаходяться на передовій.
До слова запросили настоятеля Хресто-Воздвиженського храму отця Павла.  
Сльози викликали у присутніх пісні у виконанні гурту "Вогняне небо" (кер.  Наталія Никитюк) "Пам'ятаймо", "Не твоя війна" та гурту будинку культури "Небесна Сотня", "Господи, прошу допоможи" (кер. Вадим Влащук).
"Мамину молитву" заспівала Анастасія Карпук-Сучак, а "Небесну Сотню" – дует у складі Наталії Никитюк та Вадима Влащука. Задушевно читали вірші старшокласники Діана Довбня, Даша Повх, Костя Мартинюк, Олег Логвинський та Аня Панасюк. 
Працівники селищної бібліотеки Надія Савчук та Валентина Щур організували книжкову виставку "Україно, незборима зроду! Ти душа великого народу".
Після завершення заходу його учасники поклали квіти і поставили лампадки  до підніжжя пам'ятного знака, а також взяли участь в молебні.
Неоніла СОЛОМЯНЮК, директор Люблинецького міського будинку культури.
НА ЗНІМКАХ: під час тематичного заходу в Люблинці. 
Фото з архіву автора.

Нещодавно з нагоди Дня пам'яті  Героїв Небесної Сотні  в Люблинецькому міському будинку культури відбувся тематичний захід.  Жалібно прозвучала мелодія "Плине кача".  Зал встав, слухаючи слова ведучих  Марії Куцової  та Артура Сохацького:...

Неоніла СОЛОМЯНЮК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 615
Читати далі
03.03.2017

IMG_6226Стежками історії

Нещодавно в ЗОШ І-ІІІ ступенів  с. Тойкута  відбувся виховний захід "Стежками історії", куди запросили воїнів-афганців  та учасників АТО.

"Вони дивилися у небо"

В приміщені міської бібліотеки- філії № 3 для дітей м. Ковеля відбулась Година мужності "Вони дивилися у небо", присвячена Дню Героїв Небесної Сотні. 
Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам'ять тих, хто ціною власного життя відстоював право на достойне майбутнє нашої України.
Під час заходу учасники переглянули тематичні відеослайди, пригадавши трагічні події на Майдані Незалежності. Вдивляючись в обличчя новітніх Героїв, немовби проходили місцями звершення їхнього невмирущого подвигу.
Учні 8 класу ЗОШ №6 Вікторія Виндюк, Микола Деркач, Софія Корнелюк, Анастасія Метілка, Ангеліна Сидько,  Іра Шайнюк, Ольга Халамай декламували патріотичні вірші. 
Завідувачка філії Валентина Стеренчук ознайомила присутніх з літературою, представленою на тематичній поличці "Минуле в пам'яті живе, сьогоднішнє в душі палає", про Героїв духу, які заради майбутнього для оновленої кращої України виконали те, про що говорять рядки Гімну – своє тіло і своє життя віддали за нашу свободу.
Після тематичного заходу відбулось покладання квітів до Стели пам'яті загиблим землякам – учасникам АТО. Урочистою ходою вирушили до пам'ятника "Борцям за волю України" помолитись за Героїв і разом заспівати Державний Гімн України.
Оксана Боярчук, 
бібліотекар бібліотеки-філії № 3 для дітей.
Фото автора.

В приміщені міської бібліотеки- філії № 3 для дітей м. Ковеля відбулась Година мужності "Вони дивилися у небо", присвячена Дню Героїв Небесної Сотні. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 529
Читати далі
02.03.2017

ГрупаА  життя  продовжується…

Пройшли роки, пройшли десятиріччя. Ми стали людьми поважного віку. Чим стаємо старші, тим частіше згадуємо своє дитинство, школу, юнацькі роки, підприємство, де працювали.
Ми, колишні працівники деревообробного комбінату, значну частину яких становлять жінки, з теплом в серці згадуємо наше підприємство, яке "народилося" в 1948 році з маленької артілі із виготовлення табуреток, кухонних столів, і переросло у чимале підприємство з виготовлення меблів, які користувалися великим попитом у населення. Виготовляли шафи для одягу, а потім меблеві стінки, столики, крісла, журнальні столи, дивани, полиці для книг.
Мали непогані зарплати. Могли поїхати в санаторії, будинки відпочинку, в туристичні поїздки. 
Я працювала в ДОЦі з 1966 року. Директором тоді був у нас Григорій Ясногородський – грамотний, мудрий керівник, особлива людина. Часто бував у цеху. З ним можна було порадитись, якщо потрібно, то й попросити допомоги. Григорій Ізраїлович завжди вислуховував людину, давав слушні поради, допомагав.
 Директор ніколи не піднімав голосу на працівників. На підприємстві панувала дисципліна, було все для того, щоб працівники спокійно виконували свої завдання.
На державні свята, на День лісу і деревообробної промисловості завжди проводились урочисті збори. Запрошували представників місцевої влади, ветеранів, які вже не працювали. Проходили дуже цікаво свята. Вручали грамоти, подяки, премії, організовували концерти. У нас був свій хор, духовий оркестр.
Ми пишалися тим, що працюємо на підприємстві, яке вважалося передовим не тільки в м. Ковелі, але і в усьому Волинському об'єднанні деревообробних підприємств. 
Після смерті нашого директора Г. І. Ясногородського його місію керівника перейняв Василь Трач. Працівники темпів в роботі не зменшили. Життя на підприємстві продовжувалося. 
І досі ми не можемо зрозуміти, кому було потрібно знищити передовий комбінат. Душа краялась, сльози наверталися на очі людей, коли побачили, як після закриття підприємства почали розбирати цехи, приміщення контори.
Надіятись нам не було на кого. Це були дуже важкі роки для нас. Однак працівники ДОКу вирішили жити за принципом: "ДОК знищили, але доківці не здадуться".
В 2007 році ми звернулися до голови міської ветеранської організації Віталія Подолянчука з проханням надати нам приміщення для проведення зборів працівників деревообробного комбінату. Віталій Семенович це дозволив. 
Зал був переповнений. Вирішили наново організувати ветеранську організацію і допомагати один одному, чим тільки зможемо. 
Звичайно, у нас коштів не було, але було і є бажання триматися разом. Ходимо в лікарні, коли дізнаємося, що хтось з наших захворів, поздоровляємо з днем народження, зідзвонюємось. Якщо хтось помирає, стараємось зібратися, аби провести в останню путь нашого товариша, підтримати сім'ю покійного. 
А з вересня 2007 року на наше виробниче свято щороку організовуємо зустрічі. 
У минулому році у нас відбулася просто надзвичайна зустріч. На свято приїхав священик з с. Грабова отець Миколай. В молоді роки о. Миколай працював на комбінаті. Був дуже працьовитим та ввічливим, старався завжди у всьому допомагати. Ми гордимося, що з нашого колективу вийшла людина, яка стала священиком і якого, за словами самих прихожан, в селі дуже поважають. 
10 листопада 2016 року на запрошення о. Миколая ми їздили на престольне свято в церкву с. Грабова. Церква маленька, але чистенько скрізь, пофарбовано, гарно все оформлено. Відчувається рука господаря. А який гарний іконостас, багато ікон. Я б не сказала, що Грабове є великим, але дуже сподобалось, що на святу службу прийшло багато людей, зокрема, жіночок з маленькими дітками до причастя. Одинадцять священиків з інших церков приїхали привітати о. Миколая та прихожан зі святом. 
Ми раді за Вас, шановний о. Миколай. Хай Господь Вам дає здоров'я і довгі роки життя! Ми гордимося Вами. Ви потрібні людям.
Дякую нашим активістам, дякую усім працівникам деревообробного комбінату за їхні добрі серця, за їхню підтримку! А жіночу "половину" ковельських деревообробників вітаю з Міжнародним жіночим днем – 8 Березня і бажаю активного довголіття, миру, любові і благополуччя! 
З повагою –
Людмила ПРИМАЧЕНКО.
P. S. Хто бажає до нас приєднатися, ласкаво просимо!   
НА ЗНІМКАХ: учасники зустрічі колишніх працівників деревообробного комбінату; окраса колективу – представниці жіночої "частини" підприємства.
Фото з архіву автора.

Пройшли роки, пройшли десятиріччя. Ми стали людьми поважного віку. Чим стаємо старші, тим частіше згадуємо своє дитинство, школу, юнацькі роки, підприємство, де працювали.

Людмила ПРИМАЧЕНКО.

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 611
Читати далі
02.03.2017

2703-3-1Даруємо один одному світло і тепло

Теплої посмішки, доброго слова, щирої підтримки не вистачає сьогодні дітям з особливими потребами. Вони такі ж, як і решта дітвори: безмежні мрійники, які вірять у справжнісінькі дива і казку з хорошим кінцем. Хоча вони таки особливі, бо потребують особливої уваги і підтримки.
…Коли у родині з'являється дитина з особливими потребами, дехто сприймає це так, неначе двері очікуваного щастя зачиняються. Але є інші двері. Як їх побачити та не проминути, добре знають вихователі ДНЗ № 4 "Ромашка", де віднедавна разом з іншими малюками вчаться пізнавати світ "сонячні діти".
Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України, як один із напрямів гуманізації системи освіти, відповідає пріоритетам державної політики та полягає в створенні рівних можливостей для дітей і молоді в здобутті якісної освіти.
Людина з обмеженими можливостями має такі ж самі права та привілеї, що й усі інші: право вчитися, працювати, жити у своєму домі, обирати друзів, бути повноцінним членом суспільства. Інклюзивне навчання, яке і є основою цього, передбачає створення освітнього середовища, що відповідає потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.
Активно включилися в процес запровадження інклюзивної освіти і в нашому місті. Коли ми, батьки "сонячних діток", звернулись до начальника управління освіти м. Ковеля Віктора Бичковського зі своїми болями, він виявив чуйність та розуміння у вирішенні цього питання. Його звернення до міського голови Олега Кіндера стало вирішальним. 
Пропозиція щодо створення інклюзивних груп на базі дитсадка № 4 "Ромашка" отримала всебічну підтримку з боку міської влади. Ми були щасливі від першого успіху. 
Познайомившись із завідувачем ДНЗ № 4 Вікторією Ткачук, ми відчули підтримку, розуміння та впевненість, що в цьому закладі наші малюки будуть оточені любов'ю і турботою, житимуть повноцінним життям разом з усіма дітками. 
Вікторія Вікторівна запевнила нас, батьків, в тому, що колектив педагогів закладу здатен створити умови для успішної соціалізації малят з особливими потребами, а також у тому, що наші "сонячні діти" матимуть все найкраще: від догляду за ними до виховання та навчання.
З вересня 2016 року нашим діткам усміхнулась можливість відвідувати інклюзивні групи ДНЗ № 4 "Ромашка". Ми переконались, що перебування дітей з особливими потребами в цьому закладі, з одного боку, допомагає їм позбутися почуття ізольованості, відчуження, а з іншого – навчає дітей спілкуватись і працювати дружно, разом.
В інклюзивних групах ДНЗ № 4 завдяки злагодженій роботі керівника закладу Вікторії Ткачук та педагогів-вихователів Руслани Кондратюк, Катерини Йовик, Марії Склезь та Олени Кисіль створений емоційно сприятливий мікроклімат у групах.
Постійними є заняття з дефектологом Людмилою Ніколаєнко, яка своєчасно проводить діагностику і корекцію розвитку мови малят. 
Незмінними нашими помічниками та друзями "сонячних діток" є асистенти вихователів.
Шанобливе ставлення до всіх дітей групи і є плодами виховання батьків однолітків, які відвідують ці групи. Це створює сприятливі умови для їхньої позитивної взаємодії, а також взаємодопомоги, співчуття в осередку дітей. 
Навчання і виховання малюків здійснюється в рамках особистісно орієнтованого підходу, при якому враховуються рівень розумового розвитку та здібності, а також індивідуальні особливості кожної дитини.
Минуло кілька місяців перебування малюків в закладі, а вже відчутні помітні зміни на краще в їхній поведінці та розвитку. Вони з радістю та бажанням щодня поспішають до своєї другої домівки. Тож хочемо заспокоїти всіх батьків, в яких є такі особливі "сонячні діти": не слід боятися вносити зміни в своє життя і залишатися наодинці зі своєю проблемою. 
Перебування дітей в інклюзивних групах ДНЗ № 4 "Ромашка" лише позитивно впливає на життя малят і нас, їхніх батьків. В нашому житті з'явилась можливість і надія, що діти, отримавши кваліфіковану допомогу педагогів, зможуть адаптуватись у складному прийдешньому житті.
Аби допомогти іншим, перш за все, потрібно мати величезне бажання. І не варто зважати на труднощі та перші невдачі. Найголовніше – вірити у свою мету. Наші діти мають таких вихователів, котрі дарують їм шанс на повноцінне життя і щодня з радістю зустрічають малюків у цьому чудовому закладі, де панують любов і добро.
Божого благословення в нових починаннях. Здоров'я і успіху Вам, шановні мами-вихователі ДНЗ № 4 "Ромашка"!
З вдячністю та повагою –
Світлана ПАХОЛЬЧУК, Людмила СОЛОДУХА, Інна ГАЛАША,
батьки вихованців інклюзивних груп ДНЗ № 4. 
 

Теплої посмішки, доброго слова, щирої підтримки не вистачає сьогодні дітям з особливими потребами. Вони такі ж, як і решта дітвори: безмежні мрійники, які вірять у справжнісінькі дива і казку з хорошим кінцем. Хоча вони таки особливі, бо потребують особливої уваги і підтримки.

З вдячністю та повагою –

Світлана ПАХОЛЬЧУК, Людмила СОЛОДУХА, Інна ГАЛАША,

батьки вихованців інклюзивних груп ДНЗ № 4. 

 

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 597
Читати далі
02.03.2017

DSC_2074Ковельчани молодці

19 лютого ц. р. у Ковелі відбувся Відкритий чемпіонат Західної України з пауерліфтингу. Змагання проходили в актовій залі навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13".
Захід провели з ініціативи Комітету пауерліфтингу України та спонсорської підтримки інтернет-магазинів "Yamada-Avto", "SpartaPharm", торгової марки "Power PRO", спортивного клубу "ArenaFitness" та фітнес-клубу "SportTime".
Участь у чемпіонаті взяли близько 90 спортсменів з Волинської, Львівської, Київської, Рівненської та Вінницької областей. Атлети змагалися  в особистому і командному заліках. Загалом зареєструвалося 4 команди  – "ArenaFitness" (м. Ковель),  "Львівські леви" (м. Львів), Турійська ДЮСШ (смт Турійськ) та "BODY MASTER" (м. Ковель).
"Ми організовуємо такі заходи, насамперед, для того, щоб активно залучити молодь до занять спортом, зміцнити їх здоров'я. І загалом розвинути такий вид спорту як пауерліфтинг. До речі, ці змагання стали останнім етапом відбору спортсменів для участі в чемпіонаті України з пауерліфтингу", – зазначив голова організаційного комітету змагань Віталій Заєць.
У рамках змагань учасники мали змогу випробувати сили у двох категоріях – віковій (13-19 р.р., 20-23 р.р., 24-39 р.р., 40+ р.р.) та ваговій (жінки: до 56 кг і 56+ кг, чоловіки: до 60 кг, 67,5 кг, 75 кг, 82,5 кг, 90 кг, 100 кг і 100+ кг). Серед них були не тільки кандидати в майстри спорту, неодноразові чемпіони України, переможці міжнародних змагань. Хорошу фізичну підготовку, наполегливість, а також високу майстерність продемонстрували й спортсмени-аматори.
"Вже три роки поспіль я є членом федерації Ukrainian Powerlifting Committee. І попри свою хворобу, цукровий діабет, є кандидатом у майстри спорту з жиму лежачи. Я не залишаю спорт, а навпаки, хочу здобувати усе нові і нові перемоги. А в цьому мені допомагає тренер Віталій Заєць, за що йому дуже вдячний. Хочу відзначити, що чемпіонат Західної України пройшов на високому рівні. Сподобалася злагоджена робота суддів й асистентів, підтримка глядачів. Я отримав неабиякий досвід", – ділиться враженнями учасник змагань Андрій Слободяник.
Окремо було виділено час і на семінар від майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу Юрія Костенка. Слухачі мали можливість детально розглянути технічні аспекти цього виду спорту, проаналізувати найпоширеніші помилки, а також поставити запитання.
Проходив чемпіонат у напруженій і цікавій боротьбі. Жоден атлет не хотів поступатися. Так, згідно з підсумками змагань переможців було 84!
Відрадно, що високі результати в різних вагових категоріях та вікових групах показали ковельські спортсмени. Серед них Михайло Вервега, Олег Ващук, Андрій Слободяник, Денис Пойда, Олеся Пекарчук, Іван Гуль, Олександр Балюрко, Ярослав Свінцицький, Ігор Панчук, Андрій Остапчук, Микола Калінчик, Микола Рубік, Поліна Найдюк, Максим Гавриш, Юрій Лукашук, Павло Макарусь, Тарас Клямар, Дмитро Шевченко, Дмитро Змієвський, Владислав Гаць, Андрій Власюк.
У загальнокомандному заліку І місце здобула "Arena Fitness", ІІ місце – "BODY MASTER", ІІІ – Турійська ДЮСШ.
По закінченню змагань призери були нагороджені кубками, медалями, сертифікатами та цінними призами від спонсорів.
Щиро вітаємо переможців та їх тренерів з успішним виступом, бажаємо натхнення та чемпіонських п'єдесталів у наступних змаганнях!
Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА,
студентка Тернопільського національного 
педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
НА ЗНІМКУ: під час Відкритого чемпіонату Західної України з пауерліфтингу в Ковелі.
Фото з архіву автора.

19 лютого ц. р. у Ковелі відбувся Відкритий чемпіонат Західної України з пауерліфтингу. Змагання проходили в актовій залі навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №13".

Олександра ПАЛЬЧИНСЬКА.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 525
Читати далі
02.03.2017 Мороз Оксана Леонідівна

mamaНайдорожча Людина у світі

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 
До Бога звертаємось переважно лише тоді, коли хворіємо  і нам важко морально.  І завжди, в найважчі хвилини життя смуток та біль із нами розділяють найрідніші – батьки, кохані, друзі. 
Та  розкрити свою душу ми можемо лише тій, яка дала нам життя, –  Матері. Бо саме вона по-справжньому може зрозуміти та почути нас, адже її серце багате на безкорисливу,  щиру любов, котра  може зцілити в час відчаю, полегшити наші страждання.
Тільки біля  найріднішої людини в світі  ми здатні  відчути себе захищеними, адже Мама все розуміє і все вміє. Вона ж, якоюсь мірою, чарівниця…
Ще із дитячого віку ми звикли до того, що ця Людина завше із нами поряд (всі думаємо, що так буде  завжди). Адже як ми без Неї? 
На жаль, реалії життя суворіші.  Бо гіршого немає, коли щось недобре трапляється із Нею,  – завжди усміхненою, привітною,  готовою прийти на поміч.
Тоді, здається,  земля "втікає" з-під ніг. А ми, діти, ладні будь-що робити (можливе і навіть  неможливе),  аби з Нею все було гаразд, аби очі нашої рідненької не затьмарювали біда й горе, щоб посмішка не сходила із її лагідного обличчя, яке випромінює світло надії, дарує душевне тепло.
Саме в такі трагічні моменти  в наших очах Мама стає  маленькою дитиною, якою були ми раніше. І тільки тепер   розумієш той нерозривний зв'язок із життєдайною енергетикою, який поєднує двох рідних людей.
На все, як кажуть, воля Божа. І те, що нам дається в цьому земному житті,  ми мусимо пережити. Просто так має бути. Пам'ятаймо: віра у світле майбутнє, віра у свої сили, в себе самого, цілеспрямованість допомагають впевнено йти вперед,  вдихати повітря на повні груди і радіти тому, що маємо тепер. А ще жити потрібно із твердою вірою в те, що все краще у нас – ще попереду.
Напередодні Міжнародного жіночого дня – 8 Березня   кожен із нас хоче  побажати найголовнішого – здоров'я нашим Матерям. А заодно  сказати й   дещо змінити  одну відому фразу: "І щастя більшого немає в світі, коли здорові матері  та їхні діти". 
Мимоволі на думку також  спадають слова із дитячої пісеньки: "Хай завжди буде небо, хай завжди буде Сонце, хай завжди буде мама, хай завжди буду я…".
Тож хай матері та їх діти щодня бачать тільки мирне небо, а доля буде прихильною до всіх  у всьому! Хай сльози бувають тільки від радості, а  серце  приємно тривожиться лише від хороших подій! 
А на завершення, в якості подарунка – ліричні рядки від душі Тобі, моя  люба Ненько.
Зацілую, Мамо, я Твої долоні, 
Упаду в обійми, серцем
 притулюсь, 
Ніжно я рукою проведу 
по скронях
І сердечно в думці прошепчу:
 "Молюсь!".
Я молюсь за Тебе, найрідніша
 в світі, 
І щоночі в Господа у снах прошу, 
Щоб були здорові  Ти  і  Твої
 діти. 
Це прохання серця я в душі
 ношу.
Зацілую спрагло руки
 найтепліші, 
Найдобріші руки на усій Землі.
І загляну в очі, очі наймиліші, 
А тоді промовлю: "До ста літ
 живи!".
Бо з Тобою, Мамо, легко все
 дається,
Навіть біль і горе  не такі
 страшні.
Нам тоді довкола наче світ
 сміється, 
Десь акорди грають, чути десь
 пісні.
Боже, я благаю, збережи,
 Матусю, 
 Аби бути поруч  ще немало літ. 
Я за Неї знову й знову
 помолюся,
І Ви, святі небесні, Маму
 бережіть! 
Оксана МОРОЗ.

Так уже склалося, що коли у нас все добре, ми не  завжди розуміємо справжню  ціну найголовнішого, найціннішого,  не звертаємо належної уваги на тих, хто нас оточує, не  виявляємо їм поваги, якої вони заслуговують. 

Оксана МОРОЗ.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1030
Читати далі
02.03.2017

DSC_0846Душі  бентежної  криниця

Саме під таким гаслом в НВК "ЗОШ №11-ліцей" м. Ковеля відбулося засідання літературного салону, на якому учні-старшокласники та педагоги закладу познайомилися з чарівною жінкою, чудовою ковельською поетесою Оленою Мокроусовою.
Так воно зазвичай буває: живуть серед нас особливі люди – поети. Ми з ними зустрічаємося в місті, ходимо одними вулицями, дихаємо одним повітрям – і не здогадуємося, яка в них особлива душа, сприйняття світу і нас з вами.
На зустрічі любителі поетичного слова змогли зазирнути в жіночу душу пані Олени, відчути її глибину, осмислити її громадянську позицію. Поетеса цікаво розповіла про свій шлях в літературу, читала власні вірші, виконувала власні романси.
Старшокласники познайомили присутніх із творчістю пані Олени. А тематика її віршів досить різноманітна: від філософських, патріотичних до щемливо-ліричних.
Олена Мокроусова досить відповідально ставиться до слова:
Тремчу над кожним словом,
Як над малим дитям,
Бо йду із ним на сповідь
У світ – величний храм.
Шукаю слово слушне,
Ясне, єдине з слів,
Щоб вилити ним душу,
Щоб кожен зрозумів.
Кожна збірка поетеси – це Всесвіт, зібраний в тендітних жіночих долонях. Тут і освідчення в любові до рідного Волинського краю, до села, де народилася, до міста Ковеля, в якому живе тепер, до прекрасного світу природи, що оточує всіх нас і який вона тонко відчуває. З почуттям болю пише пані Олена про події на Сході України, про Донецьк, з яким пов'язано багато хорошого в недалекому, такому прекрасному минулому.
А як захоплено читали хлопці і дівчата щемливі поезії про кохання, невичерпне і вічне, як саме життя!
Виконані педагогами та учнями закладу пісні органічно доповнювали тематику прочитаних віршів та душевну атмосферу зустрічі. Романс на слова поетеси "Та ніч…" розчулив аудиторію до сліз.
Гості салону щиро дякували за цікаве знайомство  прекрасній  землячці – поетесі Олені Мокроусовій  та господарям салону: учителю зарубіжної літератури, директору закладу Г. О. Сидорук,  ведучим.
Поезія нашої землячки духовно збагатила і зміцнила всіх присутніх.
А для поетеси, як вона висловилася, це був чудовий подарунок до дня народження, який у пані Олени 23 лютого.
То ж, шановна, дай, Боже, Вам здоров'я, нехай щедра криниця Вашої душі ще довго тішить нас, Ваших шанувальників, високою поезією!
Анастасія Оласюк,
учениця 11-го класу.

Саме під таким гаслом в НВК "ЗОШ №11-ліцей" м. Ковеля відбулося засідання літературного салону, на якому учні-старшокласники та педагоги закладу познайомилися з чарівною жінкою, чудовою ковельською поетесою Оленою Мокроусовою.

Анастасія Оласюк.


Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 528
Читати далі
02.03.2017

Лесная фея-1Казка про Федю та лісову фею

Жив-був Федір. І все в нього складалось, як у всіх. Хороша родина, улюблена робота, хазяйські клопоти. Що ще треба для нормального життя? 
В селі Федька поважали за його скромність, працелюбність. А ще він був хорошим сім'янином. Мав дружину Галю, змолоду з нею у парі. Дітей виростили, діждали онука. 
І хоч люба Галочка у цьому році шостий десяток "розміняла", для Феді вона – як та лебідка юна. Ні на які гареми її не проміняв би. Недаремно ж сусід Микола, уздрівши Галину ще здаля, облизується, як кіт на сметану. А кум Василь на сімейних застіллях, як завжди підпивши, тягнеться до неї ласо. Не раз у Федька за це на нього руки "свербіли". Та знав свою "голубку". Вона ж на нього хіба що не молилася.
l
Не любив Федір літечка. Ну що в ньому хорошого? Нестерпна спека, роєм комарі, робота з ранку до ночі… Навіть не завжди є час на улюблене "хобі": подивитися телевізор. Особливо любив споглядати казкове життя багатіїв-олігархів. В уяві приміряв їхній "костюмчик" на себе. А ще слідкував за розіграшами "спортлото". Лотерейні білети у нього "не виходили". За це дружина не раз дорікала: "Краще б онуку цукерку купив, або якою квіткою мене коли побалував. А то лише гроші на вітер…". Федько ж завжди у відповідь: "Треба вірити у диво. Якщо віриш, то воно обов'язково колись збудеться".
Бідкалась, бідкалась Галя, та й перестала. Мовляв, хай собі тішиться. Все ж, хоч не п'є, бо он які Василь напідпитку своїм вдома "чудеса" витворяє.
l
…А ще Федя недолюблював літо через оті безкінечні походи до лісу. На ягоди дивитися уже не міг. Ледве дотягнувши додому повні відра того "солодкого щастя", спину не міг розігнути. Ну, не його це, не його. Не те, що Галина: за нею у лісі і не вженешся.
І от, як завжди, у неділю замість домашнього кіносеансу погнала жінка Федю за ягодами в ліс. Хоч як не "викручувався", піти таки довелося.
Блукав, блукав у ліскові, та якось не траплялась йому добра ягода. Насупився Федько: находишся до втрати пульсу, ще й жінка "пилятиме", що нічого не приніс.
А тут – о, диво! Галявина, вся всіяна ягодами. От чудеса і збуваються! І тільки взявся до роботи, аж чується позаду тонесенький голос: "Не зривай! За це здійсню будь-яке бажання". 
У Феді від несподіванки аж волосся дибки стало. Обернувся: а тут краса неписана. "Мавка лісова чи що?" – лишень встиг собі подумати.
"Я – фея, – не давши йому й рота роззявити, мовила красуня. – Назбирай ягід, скільки завгодно. Й забудь сюди дорогу. За це виконаю одне твоє бажання".
Федько своїм очам не вірив, але не розгубився. Відразу випалив: "Хочу величезний палац, як по телевізору показують".
"Буде тобі палац", – сказала фея і щезла, ніби її й не було. Федір, забувши про втому, про всяк випадок ягід таки назбирав і щодуху помчав додому. 
Ще здалеку побачив свої нові "хороми". Ну прямо Межигір'я! Басейни і спортзали, сквери і фонтани… Хіба лиш страусів немає.
l
Не життя, а рай у такому домі. Хіба треба іншого щастя? Але не спалося спокійно в розкішному ліжку Федькові. Все картався: "От бовдур! Бовкнув, не подумавши. Попросив би море грошей, то ще не такий будинок поставив би".
Ледве діждав ранку. І чкурнув до лісу. Дорогу до казкової галявини знайшов відразу. А тут і його "знайома" не забарилася. 
– Ну, чого тобі ще потрібно? Я ж усе зробила, як сказав, – дорікнула йому. 
– Дякую тобі за це. Але якби ще ти зробила так, щоб мені гроші з неба "впали", то вже точно забув би сюди дорогу, – побожився Федір.
– Ну гляди, – промовила чарівниця і зникла з очей.
Повернувся Федя додому. Все як було, нічого не змінилося. "От клята чортиця – надурила!" – подумав собі. Аби заспокоїтись, увімкнув телевізор, а тут саме розіграш лотереї почався. Швиденько схопив свій квиток. 
І – бац!!! У Феді – джекпот!
l
Ну, ніби, про що ще має мріяти Федько? Все є, навіть більше. Та тільки спокою немає. Ніяк йому не йметься. Як вовка, до лісу тягне. Таки не втримався і знову туди подався. 
"Ху, думав, що забув сюди стежинку", – полегшено зітхнув Федько, опинившись на чудо-галявині.
– Ну, де ж ти, феє?! – гукнув нетерпляче. 
– А, знову ти, – спурхнувши з гілки, звернулася до нього фея. – Чого тобі ще?
І Федя їй "промуркотів":
– Хочу жінку, як з обкладинки. А, головне, щоб була молодшою за мене десь на років… тридцять. 
Вже й не чекав на відповідь Федя. Надто вже кортіло швидше дістатися додому "на оглядини". Так поспішав, що аж захекався…
А на світанку знову зазбирався до лісу. Та дарма ходив-блукав. Забув туди дорогу! Хіба ж ти все згадаєш – у вісімдесят?..
МОРАЛЬ. Цінуй те, що маєш. 
Валентина ОЛІЩУК.

Жив-був Федір. І все в нього складалось, як у всіх. Хороша родина, улюблена робота, хазяйські клопоти. Що ще треба для нормального життя? 

В селі Федька поважали за його скромність, працелюбність. А ще він був хорошим сім'янином. Мав дружину Галю, змолоду з нею у парі. Дітей виростили, діждали онука. 

Валентина ОЛІЩУК.

Коментарів до новини: 0
Переглядів новини: 1650
Читати далі
123